Діяльність педагогічного колективу школи щодо створення психолого-педагогічного саморозвитку школярів

Про матеріал
Вибудовуючи процес виховання, ми розвиваємо інтереси, потреби, здібності, нахили кожного вихованця, тим самим створюючи умови для його самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення на основі національних та загальнолюдських цінностей, як зазначено в Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді.
Перегляд файлу

Діяльність педагогічного колективу школи щодо 
створення психолого-педагогічного саморозвитку школярів 
 

Виступ на засіданні педради

вчителя музичного та образотворчого мистецтва

Смілянської ЗОШ7

Царинної Л.Г.

 

Вибудовуючи процес виховання, ми розвиваємо інтереси, потреби, здібності, нахили кожного вихованця, тим самим створюючи умови для його самореалізації, саморозвитку, самовдосконалення на основі національних та загальнолюдських цінностей, як зазначено в Національній програмі виховання дітей та учнівської молоді. 

Суть соціального замовлення суспільства полягає у вихованні особистості, яка володіє не лише певною сумою знань, умінь і навичок, а й здатна активно включитися в демократичні процеси, що відбуваються в нашій країні.

Заклад сьогодні є однією з основних інституцій соціалізації молодого покоління, і саме вона, як наголошується в Концепції загальної середньої школи, «простір життя дитини». Тут дитина не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу та учнівського колективу вибудовується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника власного життя, гармонізації й гуманізації взаємин між учнями і педагогами, школою і родиною, ґрунтуючись на ідеї самоцінності дитинства, діалогу, усвідомленого вибору особистого життєвого шляху.
Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і школяра, а систематично за допомогою доцільних технологій утілюватиме її в навчально-виховний процес.

Відповідне технологічне забезпечення виховного процесу має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб’єкт-суб’єктну взаємодію учасників педагогічного процесу та сприяє практичній реалізації прагнень вихованців до соціально-морального саморозвитку. Сфера виховання є відкритою до пошуку альтернативних (нетрадиційних) способів виховання. Вони асоціюються з новими моделями виховних систем, тими підходами до розв’язання педагогічних проблем, які вважаються інноваційними, прогресивними. Використання технологій є завжди вибором стратегії, принципів, системотвірних чинників взаємодії вихователя і вихованців, а також вибором тактики й стилю виховної роботи.

Василь Сухомлинський наголошував, що «майстерність і мистецтво виховання всебічно розвиненої особистості полягає в умінні педагога відкрити буквально перед кожним, отже й перед найпосереднішим, найважчим вихованцем, ті сфери розвитку його духу, де він може досягти вершини, виявити себе, заявити про своє «Я», черпати сили з джерела людської гідності, почувати себе не обділеним, а духовно багатим».

Виходячи з того, що дитина є суб’єктом виховного процесу, слід докорінно змінити його організацію на основі використання таких педагогічних технологій, які ставлять за мету не нав’язувати правил і норм та примусове їх виконання, а створення сприятливих умов для осмислення й свідомого засвоєння моральних норм та духовних цінностей, а також набуття учнями досвіду ціннісного ставлення да навколишнього світу, до людей, до самого себе.

Створення ж умов для самореалізації учня у складному сьогоденні, формування здатності знайти своє покликання, місце в життєвому просторі, у системі виховної роботи є одним із пріоритетних завдань класного керівника.
Саме йому належить провідна роль у реалізації сучасних технологій виховної роботи на основі проектуванні розвитку особистості, її пізнавальних інтересів, здібностей кожного з вихованців у процесі становлення класного учнівського колективу.

Процес виховання має бути персоніфікованим (індивідуальним) і колективним водночас, спрямованим на розширення соціальної компетентності та розкриття індивідуальності кожного учня для колективу і нього самого, особистісне зростання юної людини.

Програма виховання в конкретному учнівському колективі має бути творчою, вирізнятися власною специфікою, що зумовлюється особливістю соціальної ситуації розвитку, провідною діяльністю, виховними впливами мікро- та макро- соціумів, рівним розвитком особистостей і класних колективів, власними можливостями педагога.

Реалізація діяльнісно-системного та компетентнісного підходів до виховання має на меті, передусім, цілеспрямований процес оптимізації виховної діяльності, вибір і поєднання найефективніших технологій засобів її організації за умови збереження унікальності внутрішнього світу й життєвого досвіду вихованців.

Залучення вихованців до спільної з вихователем діяльності в процесі застосування сучасних виховних технологій здійснюється через розв’язання соціально-моральних завдань, що ставлять вихованців в умови свідомого вибору і практичної реалізації власної позиції, стилю поведінки. Таким чином відбувається перехід від «педагогіки заходів» до «педагогіки формування особистісних рис і якостей».

Свою діяльність спрямовую на створення системи сприятливо-стимулюючих умов для розвитку особис­тості школяра у позакласній роботі.

Протягом року в класі проводилися години спілкування, години відповідей і запитань, конкурси, вікторини, бесіди, психологічне тестування, в яких активну участь брали безпосередньо учні класу. Слід відзначити зріст активності учнів порівняно з попереднім роком. Крім залучення дітей до участі в діяльності класу, протягом року учні брали участь у в виховних заходах школи.

«Однією з форм роботи по формуванню в учнів активної життєвої позиції, їх соціальної підготовки до активної участі в демократичному управлінні суспільством є учнівське самоврядування у школі.»
                                                                                                     М.Красовицький

Класне самоврядування є однією з важливих умов залучення учнів до громадської діяльності. Учні висловлюють свої думки і є почутими, беруть участь у прийнятті рішень, які стосуються їх життя. Тому модель самоврядування має бути оптимальною, доцільною, яка задовольняє інтереси усіх учасників «Уряду класу».

Самоврядування виховує в учнів ініціативність, активність, самостійність, самокритичність, відповідальність, організаторські здібності. Формує вміння планувати, обирати головні напрямки в роботі, чітко налагодити контроль і перевірку виконання, правильно розподіляти обов’язки, забезпечити координацію дій.

Тому всі учні класу залучені до органів самоврядування. Діти із задоволенням виконували свої обов’язки.

Така організація навчально-виховного процесу не тільки забезпечить основу особистісної системи знань, умінь, переконань, а й стане фундаментом для подальшого навчання, виховання, розвитку та само­вираження, значною мірою зумовить практичну ді­яльність у майбутньому.

Результативність моєї роботи простежується в то­му, що учні:

• намагаються спостерігати, аналізувати, використову­вати одержану інформацію в різних ситуаціях;

• виконують творчі роботи;

• вміють співпрацювати в парах, самос­тійно організовувати свою роботу.

 «Спочатку любити – потім учити», - стверджував Я. А. Коменський. Любов до дітей – це велика праця душі, бо нелегко любити пустунів, малих ледарів, брехунів, забіяк. А без них не буває школи. Важко, але необхідно дійти до суті, до причин, і все – таки полюбити, не підкреслюючи це у гніві, він сам це відчує, а переконавшись, полюбить вас, школу, друзів. Любов творить дива.

А найвища насолода життя – творити. Виховання особистості – справа нелегка. Кожен день нашої педагогічної роботи повинен підносити дітей духовно, розвивати всесторонньо і гармонійно. Потрібно навчити включати кожного вихованця в спільну діяльність на радість і користь в пошук справ, потрібних людям, в практичне використання набутих знань і умінь.
Коли в учнів виростають крила, вони здатні облетіти увесь світ, а ти стаєш причетним до найбільшого досягнення – навчити літати. Адже творчість породжує політ, діти досягають нових вершин у пошуку найнеймовірніших відкриттів. І ніщо не повинно стояти на заваді такому розвитку.

 

ВИСНОВОК.

Школа XXI століття зумовлює необхідність докорінного переосмислення

освітньої парадигми, актуалізації змісту, технологій становлення особистості учня, як суб’єкта і проектувальника життя, створення проектно-життєвого простору, спрямованого на розвиток і саморозвиток компетентної, конкурентоспроможної особистості, яка вміє творчо розв’язувати проблеми, прагне змінити на краще своє життя й життя своєї країни. Школа має захистити й підтримати дитину, виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій та проектів. Місія школи спрямована на оволодіння кожною молодою людиною ключовими компетенціями, як важливим результатом якості навчально-виховного процесу.

Навчання і виховання лише тоді мають реальну силу, коли вони ґрунтуються на вірі в дитину. Кожна дитина приходить до школи зі своїми інтересами, поглядами, проблемами, індивідуальними здібностями. І тільки від учителя та педколективу залежить, чи зможуть вони максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно-розвивальної творчості. А в основу своєї роботи вчитель має покласти любов і повагу до дитини, опору на її сили, внутрішній потенціал.

Справжній вчитель не той, хто розкриває учневі таємниці буття вказуючи йому прямий шлях до храму науки, а той хто своєю мудрістю запалює сонце над головою дитини, викрешуючи іскру допитливості, спонукаючи самостійно відшукати ключ до знань.

Творчий учитель мусить пам’ятати, що навчально-виховні технології мають відповідати викликам часу, орієнтуватися на прогресивні педагогічні досягнення, ідеї, культурні проблеми людства, нації, формувати в дітей основи моральності, духовної культури; сприяти реалізації парадигми сучасного навчання й виховання, творчій самореалізації всіх учасників навчально-виховного процесу.

Завершити засідання педради хочу притчею про Майстра, епіграфом до якої є такі слова: « Кожний, хто вміє згуртувати навколо себе людей із різними характерами, різними інтересами й може привести до успіху – справжній Майстер…»

Притча

 Якось увечері зібралися разом музичні інструменти: скрипка, саксофон, труба, сопілка й контрабас. І виникла між ними суперечка – хто краще за всіх грає. Кожний інструмент почав виводити свою мелодію, показувати свою майстерність. Але виходила не музика, а жахливі звуки. Що більше старався кожен з них, то не зрозумілішою й потворнішою виходила мелодія. Але з’явилася людина й одним помахом руки зупинила ці звуки, сказавши: « Друзі, мелодія – це одне ціле. Нехай кожний прислухається до іншого, і ви побачите, що вийде». Людина знову змахнула рукою, і спочатку несміливо, а потім усе краще залунала мелодія, у якій було чути смуток скрипки, ліричність саксофона, оптимізм труби, ніжність сопілки й величність контрабаса.

 Інструменти грали, стежачи за помахами рук людини. А мелодія все звучала і звучала, поєднуючи виконавців і слухачів у єдине ціле.

Як важливо, щоб оркестром хтось диригував. Досягнення гармонії можливе лише тоді, коли всі об’єднані однією метою й спрямовані єдиною волею в єдиному пориві…

Таким Майстрами, шановні вчителі, є Ви, а інструментами – Ваші учні. Ми з Вами , хочемо того чи ні, є вчителями нового століття і всі будемо працювати, щоб навчання стало радістю й задоволенням для кожної дитини, щоб шкільне життя, в якому беруть участь учнів і вчителі, досягло гармонії. Хороші вчителі створюють хороших учнів, і в майбутньому, я вірю, учні нашої школи стануть справжніми людьми.

Пропозиції: 

1. Учителям:

1.1. Повторно опрацювати вимоги державних програм щодо формування основних компетентностей учнів з навчальних дисциплін;

1.2. Систематично працювати над підвищенням рівня викладання предметі, вдосконалювати свою професійну майстерність, впроваджувати освітні інновації, сучасні інформаційні технології з метою розвитку в учнів ключових компетентностей;

1.3. Посилити роботу з обдарованими дітьми, залучати їх до участі в предметних олімпіадах, різноманітних конкурсах та проектах, що створюють умови для самопізнання й самореалізації школярів;

1.4. Активно займатися самоосвітою, поширення передового досвіду, розробкою методичних посібників, авторських програм тощо.

2. Керівникам науково-методичних об’єднань:

2.1. На підсумкових засіданнях проаналізувати вплив викладання конкретних навчальних предметів на формування ключових компетентностей;

2.2. Впроваджувати практику роботи  курсів за вибором, індивідуальних та групових занять, які задовольняли б цікавість і потреби учнів різних вікових категорій, сприяли б здійсненню до профільної підготовки учнів та профорієнтації серед них;

2.3. Презентувати педагогічні досягнення на сторінках фахових журналів, залучатися до педярмарок, виставок з метою представлення своїх методичних знахідок.

3. Практичному психологу здійснювати діагностичну та корекційну роботу з формування компетентностей учнів.

4. Адміністрації школи: плануючи роботу, вдаватися до заходів, орієнтованих на розвиток ключових компетентностей учнів.

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
30 липня
Переглядів
35
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку