Дмитро Кузьменко (Кузько Кузякін) Народився 12 травня 1984 року. Має дві вищі освіти: педагогічну й журналістську. КМС із велосипедного туризму. Працював редактором та ілюстратором кількох дитячих журналів («Пізнайко», «Професор Крейд», «Артек»). Проілюстрував 11 книжок для українських і зарубіжних видавництв. Автор книжок «Зубасті задачки» («Видавництво Старого Лева»), «Росли груші на вербі!» (журнал «Радуга»). Кузько Кузякін, Євгенія Доброва «Кожен може стати принцесою»Біографічна довідка
Прочитай оповідання Д. Кузьменка «Чим корова не собака»Чим корова не собака (уривок)Одного разу я перестав бути відомим художником. Щоправда, першу мені довелося ним стати. Не аж таким відомим, щоб на всю країну. І навіть не на все місто. А так, лише в школі. Правда, малювати я ніколи не любив. Мені тільки собаки добре вдавалися. А люди, дерева і все інше – не дуже. Я більше любив грати у футбол. І майструвати з татом на дачі шпаківні. Та якось між школами оголосили конкурс малюнків на тему «Молочні породи корів у побуті очима дітей». Тема химерна, ніхто не сперечається. Навіть наша Оленочка Петрівночка сказала:- Тема якась химерна. Їм що там, геть нічого робити у міськвно?!Хрестоматіяс. 89-91
Д. Кузьменко «Чим корова не собака»Але потім з’ясувалося, що головний спонсор конкурсу – директор молочної фабрики. І тоді всі подумали, що тема, мабуть, усе ж таки дуже корисна для юного покоління, повчальна. А коли дізналися, що головний приз – холодильник для шкільної їдальні, та ще й із сенсорним екраном і виходом в інтернет, у школах закипіла робота. Директори закотили рукави піджаків і дали завдання завучам. Завучі закотили рукави светрів і дали завдання вчителям. Учителі закотили рукави сорочок і дали завдання дітям. А дітям не залишалося нічого іншого, як узятися до малювання незалежно від рукавів. Я теж узявся, хоч малювати не любив. Що вдієш, як треба?Корови в побуті, корови в побуті … Але ж у нас не було жодної корови. Ще й молочної. На балконі її тримати, чи як?Корови мені не вдавалися. Тому я намалював собаку й прилаштував їй роги. Хрестоматіяс. 89-91
А щоб це якимось боком пришпанделити до побуту, дописав у куточку «ми-и-и-и-и!» Ніби вона мукає, але не «му», а «ми». Проблеми з вимовою. Так і віддав малюнок на конкурс. А він узяв і переміг!Приїхав до нас директор молочної фабрики. Всю школу на лінійку вивели. Скрізь квіти, бантики, музика гримить. І ось так перед усіма вручили мені, тобто школі, холодильник із сенсорним екраном. І ящик кефіру. На додачу: Бачите, панове діти, - каже молочний директор, - який молодець серед вас є! Таку корову гарну намалював. І як же ж тему тонко впіймав! Розумничок!Усі заплескали. Я зрадів, бо що мав робити. І мої тато з мамою також. І вчителька. Д. Кузьменко «Чим корова не собака»Хрестоматіяс. 89-91
Що ж це я в тобі художнього таланту раніше не розгледіла? Тепер виправлюсь, - пообіцяла Олена Петрівна після лінійки.І я став відомим художником. Не аж таким відомим – тільки в нашій школі. А вчителька свого слова дотримала. Тільки свято якесь на нові – вона одразу до мене. Малюй-но, мовляв, стінгазету. А малювати ж я ну геть не любив… Майже рік мучився з тим малюванням. Аж якось директорка викликала до себе нашу вчительку. Олено Петрівно, - звернулася вона, - а що, це у вас на стінгазетах завжди самі собаки: і на День учителя, і на Новий рік, і до Тижня математики?Ну, це в нас … - почервоніла вчителька, - це в нас художній задум такий, концепція. Майже перформанс. Директорка не знала, що таке перформанс, а тому нічого не відповіда. Д. Кузьменко «Чим корова не собака»Хрестоматіяс. 89-91
Та Олена Петрівна зрозуміла, що краще надалі не доручати мені малювати газет. Перформанс перформансом, а зайвий раз до директорки ходити не хочеться. Хай далі хтось інший, не такий концептуальний, малює. Так і минула моя слава. Спершу я трохи засмутився. Собаки ж мені класнючі вдавалися. Але то таке. Тепер же в мене й часу більше вільного з’явилося, щоб із татом на дачу їздити. От-от завесніє, шпаки прилетять – готуватися час! Сила-силенна справ!Д. Кузьменко «Чим корова не собака»Хрестоматіяс. 89-91