До 185-річчя від дня народження І. Нечуя- Левицького

До 185 -річчявід дня народженняІван Нечуй-Левицький«Колосальне всеобіймаюче око України» Іван Франко Автор: Кулик Тетяна

Цікаві фактипро І. Нечуя-Левицького

У дитинстві значний вплив на Івана справила його нянька, баба Мотря. Його батьки жили спершу у тісному приміщенні, і діти спали на кухні, разом з нянькою. Та знала безліч пісень і казок, водила малого з собою по весіллях і хрестинах.

І. Левицький – громадянин сформувався раніше, ніж І. Нечуй-Левицький – письменник. Літературну діяльність він почав у 30 років, коли події минулого і сучасного міг оцінювати усвідомлено й тверезо, коли дума про народ, драматизм його долі цілком полонили його чуйне серце.

Псевдонімом письменник обрав прізвище козацького полковника, героя "Думи про Нечуя", яку дуже любив.

Любов'ю до літератури І. С. Нечуй-Левицький завдячує батьку - той не любив хазяйнувати, а був затятим книголюбом-читальником. Семен Левицький був прогресивним священником, читав проповіді українською мовою, збирав народні пісня та обряди. Мав удома багато праць з історії України, зокрема, рукописних. Через батька Іван познайомився зокрема із творістю Шевченка. 

Упродовж 1899-1914 рр. Іван Нечуй-Левицький надрукував восьмитомне видання своїх творів. Він також разом з І. Пулюєм завершив задуманий Т. Шевченком і здійснюваний П. Кулішем перший переклад Святого Письма українською мовою.

Твори Нечуя-Левицького - найкращі про українське село, найдетальніші і найбільш поетичні, хоч і прозові. Але писав майстер не лише про село. 33 роки він жив у Києві, і написав немало неймовірних творів про нашу столицю. "Київські прохачі", "Афонський пройдисвіт", "Хмари", "Апокаліпсична картина Києва", "Вечір на Володимирській гірці"

П’’єса з подвійною назвою "Панська губа, та зубів нема (За двома зайцями)" вперше 1890 році була опублікована у збірці творів "Малороссийский театр" за двома підписами: Левицький-Старицький – такою була згода і воля письменників.

У радянський період Нечуя-Левицького "витерли" з історії – із роду священників та ще й націоналіст – такі автори не потрібні були радянській владі. Із авторів популярної п’єси “За двома зайцями” Івана Семеновича викинули, залишивши лише Старицького. І навіть Вікіпедія називає автором М. Старицького.

Про Нечуя-Левицького забули – неймовірна несправедливість. На Андріївському узвозі стоїть пам’ятник героям твору, яких вигадав саме Нечуй-Левицький, але …

Жодна література світу не має такого правдивого, дотепного, людяного, сонячного, хоч дещо затьмареного тугою за кращим життям, твору…, як "Кайдашева сім’я" Нечуя Максим Рильський