До дня пам'яті та примирення.

Сценарій до свята «День пам’яті та примирення»

Мета: виховувати мужність, почуття патріотизму,  любов до Батьківщини, до історії свого народу, пошану до ветеранів Другої Світової війни.

Хід свята

(Стук серця, на його фоні – голос.У кінці вірша, поступово наростаючи, звучить мелодія)

(Виходять читці.)
1. Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

2. Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів,
О, весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?

3. Із року в рік часопис віддаляє 
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знову й знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.
4. Буяють мирно квіти на могилах,
До сонця красного метелики летять.
А ті, кому війна зламала крила,
Ті вічним сном в могилах сплять.

Ведуча 1: 

Минають роки, відлітаючи у вічність... Все далі і далі відходять від нас грізні і важкі роки Другої світової війни, але не згасає пам’ять про тих, хто ціною власного життя захистив нашу країну від гітлерівської агресії. «Ніхто не забутий, і ніщо не забуте!..»

Ведуча 2
Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги. Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945 рр. Не щезне в пам'яті людській, не йде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу - його битва, його перемога. Не можна забути тих, хто віддав своє життя для щастя інших.

Вед.1. 9 Травня – День Перемоги. Сьогодні по всій Україні вкриваються весняними квітами і величні пам’ятники, і скромні обеліски. Це означає, що пам'ять народна жива, що подвиг загиблих – незабутній.

Вед.1. Минають роки і віддаляють нас від воєнних буремних літ. Для історії – це небагато, а для людини ціле життя. Люди самі творять історію. То ж тим, хто поліг у пеклі боїв, тим , хто кров’ю своєю скропив землю, тим, хто пройшов крізь бої, голод  і холод, тим, хто все ж таки вижив у тій смертельній війні, всім мертвим і живим присвячується наша лінійка.

Вед.2. Урочисту лінійку з нагоди святкування 73 – ої річниці Великої Перемоги та вшанування пам’яті наших земляків, які загинули або пропали безвісти у Другій світовій  війні 1941-1945 років, оголошується відкритою.

Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 р

(Звучить  тиха музика )
(На зміну тихій музиці приходять звуки війни (сирена, кулеметні черги, зриви, вибухи)
(На середину сцени виходять два учні)

Хлопчик Не пускали мене воювати
Яблуневі, вишневі сади,
Не хотіла і мати пускати,
Але тихо сказала:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик Подивилась у вічі:

Дівчинка Бо треба...

Хлопчик Вже на заході грізно гуло,
І, як хмара вечірнього неба,
Серед поля лежало село.
Причувалися стогони й дзвони,
Що віщують навалу біди.
При дорозі джерельце бездонне
Стукотіло, як серце:

Дівчинка Іди!..

Хлопчик На шляху шикувались солдати,
На травиці – сльоза чи роса...
І стояла на вигоні мати,
А за нею – поля й небеса.

(Звучить пісня „Степом, степом”)
Ведуча
Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь.
Залився болем, плачем, жалем.

Ведуча 1
Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Ведуча 2
Ми пам’ятаємо про тих, хто не вернувся з битви.
Ми думаєм про вас, хто серед нас живих.
Ми будемо за вас свій отчий край любити
І на землі своїй лишати добрий слід

Ведуча 1
У війни не жіноче обличчя… адже скільки жінок, юних дівчат виносили на своїх тендітних плечах поранених, збивали ворожі літаки, були снайперами, виконували чоловічу роботу в тилу ворога. 
Ведуча 2
А скільки їх було в партизанських загонах. Вони ходили в розвідку, лікували поранених, забезпечували зв'язок з Великою землею і часто гинули, не проронивши ні слова в руках фашистських катів. 
Ведуча 1
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками. 

(Входить мати, на голові у неї чорна хустина)
Мати

 Помилуй його, куле, обмини...
Невже тобі так хочеться убити?
Він молодий, не має ще жони,
Лиш Батьківщину вміє він любити
Та батька, матір... Батько на війні –
Обом повоювати довелося...
Ти пролети, свинцева, по стерні,
Зітни при стежці сонях чи колосся.
Ну зачекай... Помилуй... Він іще
Зустріне у житті свою кохану.
Не обминеш, то розсічи плече,
Він у шпиталі вигоїть ту рану...
А куля пролетіла навпрошки,
Не слухала вмовлянь моїх, проклята,
І в саме серце влучила-таки
Ще юного, безвусого солдата.

(Звучить ніжна музика, на середину сцени виходять хлопець і  дівчина, звучить діалог)

Хлопець Вісімнадцять було нам в ту пору ясну,
Як весна перейшла в тепле літо.
Нам судилось іти на жорстоку війну
І обох нас – убито...

Дівчина Убито...

Хлопець І кохання забилось в риданнях й журбі...
Як же так? Не здійснилися мрії...
І мене не обняти ніколи тобі...

Дівчина І у мене немає надії...

Хлопець Нам ніколи не стрітись, уже не зійтись,
Бо тепер ми – дерева і квіти.
Пам’ятаєш? Як ми сподівались колись,
Що сім’я буде в нас, будуть діти…

Дівчина Пам’ятаю… А ти пам’ятаєш, як ми
Бігли сонечко вранці стрічати?

Хлопець Так... Ми щиро кохали, були ми людьми,
Як же палко ми вміли кохати!

Дівчина Гілка роду на нас обірвалася враз.
Не судилось зійтися в коханні.

Хлопець Йти на танки в атаку був даний наказ...
Обірвалось життя на світанні.

Дівчина А були б у нас діти: дівчатко, хлоп’я.
Вечори і погожі світання...

Хлопець В нас була б пречудова велика сім’я,
Бо було в нас безмежне кохання.

Дівчина Не судилось, не сталось, міраж просто все...

Хлопець Не здійснилось... А вітер пелюстки несе...

 

Ведуча 3
Перед трагічною хвилиною мовчання 
Словами говорити неможливо 
Оця хвилина більше там розкаже, 
Ніж тисячі, а чи мільйони слів. 
Солдатів подвиг, про який сьогодні
Дізнались ми, не вимовить словами, 
А тільки серцем можна це сказати, 
Але воно, нажаль, не має мови,
Лиш має біль. І тому прошу  пам'ять загиблих у Другій світовій війні вшанувати хвилиною мовчання. 
 

(хвилина мовчання )
Ведуча 1
1. Ми свято шануємо пам'ять усіх, 
Хто власним життям нашу юність зберіг,
Хто впав за свободу у грізну годину,
За землю священну, за Україну!

Ведуча 2  Вони у бронзі й камені звелись,
Летять роки і хмари понад ними.
Все менше тих, хто бачив їх колись,
Все менше тих, хто бачив їх живими.


Ми пам’ятаємо, хто в лиху добу 
   В броні важкій віддав останні сили 
   Ми зараз квіти і терпку журбу 
   Приносим на засмучені могили 

 Ми на могильні оці плити                                                                                                                         Кладем букетики свої                                                                                                                                                Ми хочемо без воєн жити                                                                                                                                              Хай буде мир на всій землі.

Діти кладуть до обеліску квіти

Ведуча 1 Україна – мирна держава, українці – толерантні, ввічливі люди, які з повагою ставляться до кожної нації і мови. 
Ми – єдина Україна!
Ми знаємо, що ми єдині, що перемога буде за нами. 
Єдина Україна – іншого шляху у нас немає.

Ведуча 1 Вітаємо зі святом всіх вас щиро!
Живіть здорові в щасті і в теплі!
Бажаєм всім любові, щастя, миру
На нашій рідній і святій землі!