«Пам’ять з присмаком болю»

 

Сценарій до Дня пам’яті Чорнобильської трагедії

 

«Пам’ять з присмаком болю»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета:

• ознайомити учнів із страшними чорними сторінками історій трагедії на Чорнобильській АЕС;
• розширити знання учнів про наслідки чорнобильської катастрофи;
• віддати священну шану загиблим героям;
• формувати в учнів патріотичні почуття гордості за старше покоління, повагу до ліквідаторів наслідків Чорнобильської катастрофи;
• вчити їх співпереживати, виховувати любов до рідної землі.

 

Обладнання:

• Плакати з написом:

1.Чорнобиль! Скільки в тобі болю…

2. І стривожений світ – вся планета почула:

    «Чорнобиль !..»

     І в словах співчуття – неприхована людська печаль.

3. «...і впала з неба велика зірка.

Ім'я цій зірці - полин...»

3. «Отруйний полиновий дим -

Це пам’ять мертвим, біль живим»

• Свічки;
• Фонограми пісень, дзвонів;
• Стіл, на якому колоски пшениці з чорною стрічкою, образ Божої Матері та свічки;
• Фото ліквідаторів аварії;
• Книжкова виставка по даній тематиці.

 

Учасники заходу:

• Учні навчального закладу;
• Педагогічні працівники;
• Ліквідатори аварії на ЧАЕС (по можливості).

 

 

Хід заходу

Лунає дзвін …виходять ведучі

Ведуча. Лунає екологічний дзвін. Тривогою та болем наповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою — за майбутнє життя. 

          Ведучий. Стогне дзвін. Та найгіркішими нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з людської історії, не згасне у віках.

 

Ведуча. Шановні присутні! Сьогодні ми проведемо вечір-спомин про трагедію Чорнобиля. 

Не із сторінок стародавніх літописів і не з легенд та переказів увірвалося у наше життя це лячне і моторошне слово – Чорнобиль. Важким колесом «прокотилася» Україною аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Ведучий. Чорнобиль – невеличке українське містечко, яких сотні в Україні. Весною потопало воно у свіжій зелені, вишневому та яблуневому цвіті. Влітку тут полюбляли відпочивати кияни. Їхали сюди звідусіль, щоб набратися здоров’я, подихати цілющим повітрям. Збирали гриби, ягоди, яких у місцевих лісах було чимало. Здавалося, що красу цього куточка українського Полісся ніщо й ніколи не затьмарить.

Ведуча. 1971 р. Неподалік від Чорнобиля почали будівництво потужної атомної електростанції. 1983-го року стали до ладу чотири енергоблоки. Взялися за будівництво п’ятого. Згодом, за кілька кілометрів від станції виникло місто. Його назвали Прип’ять – за назвою тутешньої повноводної річки. Місто швидко розбудовувалося. Відкривалися школи, дитячі садки, лікарні, магазини…

Ведуча. Але… 26 квітня 1986 року, тихої весняної ночі на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції прогримів вибух, який сколихнув увесь світ. Страшна звістка про катастрофу в Чорнобилі – невеличкому місті, розташованому поблизу злиття сивого Дніпра й тихоплинної Прип’яті,  облетіла всю планету. Оспіваний мирний атом здавалося б,  приручений і покірний вийшов з-під влади людини. Для ліквідації цього  страшного лиха було замучено величезні технічні і людські ресурси. Втихомирити атом вдалося дуже дорогою ціною. Сотні тисяч людей зазнали радіаційного впливу, що призвело до тисяч смертей.

Учень 1.

Зойкнула земля незвичним криком.

- Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом

- Йди, синочку, хто ж коли не ти?!

Спалахнуло небо, впало  крижнем:

- Сину, вбережи і захисти.

Вийшла мати з немовлятком ніжним:

- Йди, коханий, хто ж , коли не ти?

 

Учень 2.

Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслимо його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

 

Ведучий. З плином часу Чорнобильське лихо не зникло, воно глибше проникло у життя нашого суспільства втратами померлих, хворобами живих.

Берег Прип’яті. Мирна весняна українська ніч. 26 квітня 1986 року. Ця дата назавжди залишиться у пам’яті людства. Пізно вночі, а саме о 1год. 23хв і 10сек., коли й сама весна притихла від колискової синьоокого Полісся, заревом вирвався з обіймів  пітьми вогонь, що світився зовсім не природно. Сповиту материнськими обіймами тишу пройняв вибух.

 

Ведуча. Неначе збулись пророчі слова святого Івана Богослова , наведені у кінці Вічної Книги : ”…велика зоря спалахнула з неба, палаючи як смолоскип. А ймення зорі тій Полин...”

Аварія, що сталася на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС, назавжди залишиться у пам’яті людства, як застереження, що науково-технічний   прогрес може принести і гіркі плоди. Незримий радіаційний вогонь обпалював не тільки людей. Флора і фауна Полісся, здавна відомими своїми грибними і ягідними місцями, мисливськими угіддями, потерпали від атомного удару вже першого після аварійного літа. На ходу завмирали працьовиті мурахи, на льоту падали швидкі птахи .

 

Учень 3.

Наш біль, наш жаль, наша біда

Наша ти пам`ять вічна

Земля покинута й не та –

Отруйна й незвична

Зелений гай, колишній  рай                           

Краси шматки роздерті.

Отруйний дощ на чорний гай

Тепер це – зона смерті

Колючий дріт, залізний щит

Богом полишена земля

Сірий байдужий краєвид

Наш біль, наша біда!

Ведучий. Доля нашої днини після Чорнобильської катастрофи сумна і нелегка, але все дається в порівнянні. Щастя нашої днини в тому, що ми живемо, а ті, що могли ніколи не народитися після 1986 року, народились, живуть і вчаться творити прекрасне. Серед них і ми…. 

          Ведуча. Відвага... Для пожежного це невід'ємна професійна риса, без якої ніяк не можна. Ось так тієї трагічної ночі лейтенанти і сержанти пожежної охорони виконували свою звичайну роботу. 28 чоловік двох караулів затулили собою не тільки станцію, а і Європу. Шість чоловік загинули майже відразу. І всі молоді. 

          Ведучий. А їм би тільки починати жити, кохати, нести радість близьким. У кожного були свої плани та надії. Та ніч 26 квітня стала для них фатальною. Вони не озиралися, не ховалися за спини інших. У самому пеклі аварії вони виконали свій обов'язок до останнього подиху. 
Запам'ятайте їхні імена. На все життя запам'ятайте. 

(Під стукання годинника учні називають їхні імена)

Учень 1. Правик Володимир Павлович, 1962 року народження, народився і вчився в Чорнобилі. Начальник караулу ВПЧ – 2 по охороні ЧАЕС. Із слів Андрія Половинкіна (його товариша): «Наш лейтенант мав дуже цінну рису. Це особливе почуття власної гідності. В останні хвилини життя біля нього була його мати. І раптом вона почула слова: «Прощаємось… Прощаємось, мамо…» Голос був глухий і рівний. Правик пішов із життя з отим непідробним почуттям гідності. Як жив, так і помер – ні стогону, ні зойку. 11 травня 1986 року він одійшов за вічну межу. Йому було 24 роки.

 

Учень 2. Кибенок Віктор Миколайович, 1963 року народження, народився на Херсонщині. З дитинства мріяв стати пожежником, як його дід та батько. Друзі вважали його «найвеселішим хлопцем у світі». Та разом з тим Віктор мав залізну силу волі та неабияку фізичну силу. Саме він організував розвідку на покрівлі блоків. Найкращим другом був Володимир Правик, вчилися разом, практично водночас

Стали до бою з вогнем. З життя пішли разом 11 травня вночі. Йому було 23 роки.

 

Учень 3. Володимир Іванович Тищура, 1959 року народження, народився в Ленінградській області. За- хоплювався  мотоспортом. Під час аварії боровся з вогнем сміливо, цілеспрямовано. У Москві, в 6 клініці лежав у стерільній палаті, яка кварцевалася кілька разів на день, тому що у нього практично не було шкіри. У жалібному списку йому судилося бути першим. Йому було 27 років.

 

 

Учень 4. Василь Іванович Ігнатенко, 1961 року народження, народився в Гомельській області. Мовчазний, скромний, сором’язливий. Любив спорт. Під час аварії встановив пожежну машину між 3 і 4 блоками, проклав рукавну лінію на висоті. У вирішальну мить у нього завжди відкривалося друге дихання і дивовижна надсила. Помер у страшних муках 13 травня. Йому було 25 років.

 

 

Учень 5. Микола Васильович Ващук, 1959 року народження, народився в селі Велика Хайча Овруцького району на Житомирщині. Командир відділення СВПЧ – 6 міста Прип’яті. До служби ставився сумлінно. Завжди виявляв рішучість, сміливість та ініціативу, за що підвищувався по службі. Саме він з хлопцями відділення встановив авто драбину між 3 і 4 енергоблоками. Це він зі своїми хлопцями перепинив шлях вогню до 3 енергоблоку. І о 2 годині 25 хвилин, коли його замінили, вже ледве тримався на ногах. 14 травня Микола помер у страшних муках від болю. Посмертно він нагороджений орденом Червоного прапора. Йому було 27.

 

 

Учень 6. Микола Іванович Титенок, 1962 року народження, народився на Київщині. Сумлінно ставився до виконання доручень, виявляючи при цьому кмітливість, ініціативу, рішучість. «У нього не лише руки були золоті, а й серце,» - згадує його дружина. До останнього дня намагався не думати про гірше. Вірив, що виживе як і інші  п’ятеро. Дуже просив свою дружину: «Забери мене додому, забери мене додому на Україну. Приїдь 16 та забери мене». 16 травня він і помер. Йому було 24 роки.

 

Ведуча. Усього в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь 600 тис. осіб, зокрема, 350 тис. українців.

Померло після Чорнобильської аварії 14 тис. українських ліквідаторів. Наші земляки – олевчани також не були осторонь чорнобильського лиха. В різний час з різними завданнями вони працювали пліч-о-пліч з іншими ліквідаторами.

Запрошення гостей до слова

Виступ ліквідатора ЧАЕС

Ведучий. Ми схиляємо свої голови перед усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя оплатив шанс на життя мільйонів. 
Хвилина мовчання, хвилина мовчання... 

          Учень 1.

Це мить не прощання, а вічне стрічання 
Із тими, кого вже не стрінемо ми. 
Коли наступає хвилина мовчання, 
У пам'яті нашій клекочуть громи.

 Ведуча. Тож встаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії. 

Хвилина мовчання.

 

Ведучий. Поля і луки, ліса і озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко вражені невидимою хворобою. Дичавіє земля, хоча ще квітують і родять сади. Ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не йде до лісу за його цілющими дарами; не п'є води, насиченої радіоактивною отрутою, і навіть повітря, яким ми дихаємо, стало ворогом. 

Учень 2.
Як страшно це: води не скуштувати. 
У тім краю, де Прип'ять, де Дніпро! 
І хто посмів знічев'я відірвати 
Від губ народу цілого відро? 
Дивлюсь на землю, на річкові води 
І думаю, аж чорна від журби. 
А нам казали: «Ви царі природи»... 
А ми ж насправді — атома раби! 

Ведуча. Чорний круг невідомо скільки років залишиться виразкою на лоні природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків. 
І Чорнобиль ще довго нам буде тривожити душу. Адже гіркий полин Чорнобиля – це і забрудження довкілля і втрачене здоров’я і невизначене майбутнє. Допоки ж дзвони Чорнобиля гудітимуть по країні?

Учень 3.

Дзвони Чорнобиля гудуть по країні,

Їх боляче чути моїй Україні

Це горе, це розпач мільйонів людей

Це долі скалічених наших дітей.

 

Тихіше, тихіше, послухайте, люди,

Ці дзвони лунають сьогодні по всюди,

Просять задуматись хоч на хвилину

Бо горе спіткало кожну людину.

 

Людей схаменутися дзвони благають

Надію на них ще якусь покладають

І мати-природа застерігає

Що горя  Вкраїні уже вистачає.

 

Дзвони Чорнобиля гудуть по країні

Відлуння цих дзвонів ми чуємо нині

Воно ще звучатиме довгі віки

Пробачте нащадки нам наші гріхи!

Ведуча. Для України, для всіх, хто прямо чи побічно причетний до трагедії Чорнобиля та її наслідків, час ніби розділився на дві частини: до 26 квітня 1986 року і після нього. Цим частинам часу в народі вже дано назву – два кольори часу, і тому недаремно пісня, яку ви зараз почуєте, стала символом червоного і чорного кольорів в долі України та її народу.

Виконується пісня «Два кольори»

Ведучий. Чорнобильська аварія стала не лише найбільшим страхіттям ХХ ст., а ще й мірилом помилок сучасної цивілізації – з одиницею виміру «Один Чорнобиль», який увійде сумною сторінкою у віковічну історію.

Учень 1.

Одне і те ж. Одне і теж не змінно –

В руїнах мрій загублений Едем.

О, як тобі на серці, Україно,

Під цим страшним чорнобильським дощем?

 

А дощ іде. Між зорями й хрестами

Притулку не знаходить кілька літ.

Йому б піти в минуле за літами,

А він все тут, немов фортеця бід.

 

Прозорі мури, штормом би узяти

Невільників рятуючи з біди

Мій Боже! Як не хочеться вмирати

В отій неволі літнім й молодим.!

 

А діточкам? За що така їм кара?

Чому над ними смерті ворожба?

Під мурами журба, як та примара,

На стягах визволителів – журба.

 

Ведуча. Чорнобиль не минув. Він нагадує про себе щодня численними проблемами в різних сферах суспільства, у долі мільйонів людей, в житті кожного з нас.

Долаючи наслідки катастрофи, сповна навіть не уявляємо собі, що ще доведеться зробити нам, нашим дітям і онукам, майбутнім поколінням.

 

Ведучий. Це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш біль.

Урятований світ — найкращий пам'ятник тим, хто загинув у чорнобильському пеклі. Пам'ятаймо про них і ро­бімо усе, щоб ніколи не падала на землю гірка зірка Полин...

Учень 2.

Впала з неба додолу потривожена ангелом зірка

Покотилась до обрію, збурила зоряну синь

На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко

Бо Чорнобиль – трава – не полин.

Чом же ти, Україно, материнська вербова колиска

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої роки так близько.

Чом не просиш у Бога здоров’я для діток своїх?

Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю

Якже ти допустила, щоб скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка…

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою

Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.

 

Звучить пісня «Боже, Україну збережи»

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Збірка «Мужність і біль Чорнобиля».

2. Збірка « Чорнобиль. Спогади».

3. А.Черненко «Володимир Правик».

4. Шкільна бібліотека №4 2006р.

5.http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/793-19

6.https://uk.wikipedia.org/wiki/Чорнобильська_катастрофа

7.http://www.shevkyivlib.org.ua/derzhavni-zakupivli/258-storinkamy-istorii-den-chornoblskoyi-tragedii.html

8.http://www.etica.in.ua/chornobil-s-ka-tragediya-moral-no-etichnij-analiz/