***

ТВАРИНОК ВСІХ ТРЕБА ЛЮБИТИ, 

СВОЄ СЕРЦЕ ЇМ ВІДКРИТИ

На сцену виходить Ведуча, вітається з дітьми

Ведуча: 

Добрий день, вітаю вас, малята. Мої милі хлопчики й дівчата!

Нині хочу з вами я поговорити

Про тваринок безпритульних, любі діти! Про те, що навіть у складні часи Нам треба з вами залишатися людьми. Про братів менших  разом піклуватись, І вміти вчасно допомогу їм надати.

За турботу будуть вдячні вам вони, І колись, можливо, вас врятують від біди. Так, як сталось це з родиною Косенців, Українських біженців-переселенців. Отже, діти, вмощуйтесь зручненько Й слухайте мене всі уважненько.

ДІЯ ПЕРША

Українська хата. Мама та Іринка спочатку прибирають у хаті, а потім варять борщ, Бабуся виймає з печі калачі та пироги. Матуся та Іринка розливають борщ у полумиски, бабця ставить на стіл калачі та пироги.

Сім’я сідає обідати. 

Ведуча: В часи війни, складні для України, В село з Донецька переїхала родина. Бабця, матуся і ще дівчинка Іринка, Їхня весела й лагідна дитинка. Оселилися в покинутій всі хаті І почалИ там господарювати.

Матуся і донька її, Іринка, Чистенько все прибрали у хатинці.

Ні хвилини без роботи не сиділи:

На обід вони смачненький борщ зварили. Ну, а бабуся напекла їм у печі Рум’яні пироги та калачі.

ДІЯ ДРУГА

Родина обідає . Раптом чується тихе скавчання, Іринка вибігає подивитись, що сталось і бачить, що біля хати сидить цуценятко, вона заводить його в дім.

Усі страви - просто смакота! І коли вже пообідала сім’я,

З вулиці почулись звуки дивні:

Тихе скавчання, наче плач дитини. Іринка вибігла, щоб подивитись, Серце страшенно стало битись Від того, що побачила вона:

Знесилене й нещасне цуценя

Під їх вікном так жалібно скавчало, Іринці дуже шкода його стало!

Іринка гладить цуценя, а потім заводить його до хати. Іринка: Ходи до мене, песик любий, Допоможу тобі я, друже!

Ведуча: Іринка завела його у хату, Де за столом сиділи бабця й мати.

Іринка: (звертається до мами та бабусі) Любі мої матуся та бабуся!

До вас по допомогу я звернуся! Дозвольте песика цього ви прихистити, Нехай він разом з нами буде жити. Як і у нас, колись, зараз немає в нього хижі, Мабуть, не бачив кілька днів він їжі. Наляканий, голодний і самотній,

Давайте йому разом допоможем!

Матуся встає з-за столу і підходить до Іринки з песиком. Ведуча: Мама Іринки із-за столу  встала, Підійшла до донечки й сказала:

Мама: Ну, звичайно, донечка рідненька, Хай залишиться в нас песик цей маленький. Всі його ми будем доглядати, Завжди любити і оберігати.

Бабуся: Нехай живе разом із нами у родині, І буде справжнім другом для дитини!

Іринка радіє і починає гратися з Дружком. Ведуча: Дружком Іринка песика назвала, Турботливо про нього піклувалась.

Вони швидко між собою подружились,

Бо зАвжди разом грались й веселились.

ДІЯ ТРЕТЯ

Бабуся і мама збираються їхати в місто. Іринка залишається вдома сама. 

Ведуча: Якось Ірочки матуся Донці сказала:

Мама:  Я й бабуся

Зараз їдемо у місто,

Прибери у хаті чисто

Бабуся: І все гарненько поскладай, Нас з подарунками чекай!

Іринка: Не хвилюйтесь, все зроблю!

Мама: Як же я тебе люблю,

Моя донечка кохана

Бабуся: Моя ж онучка ти слухняна!

Іринка:  До побачення, рідненькі!

Бабуся й матуся (разом): 

Ми повернемось швиденько!

Цілують Іринку і йдуть зі сцени.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Іринка  починає прибирати, підмітати  та складати речі, але швидко втомлюється і лягає у ліжечко спати.

Ведуча: Залишилась сама Іринка,

Та не гаючи й хвилинки, Вона вже в хаті прибирала І підлогу замітала. Гарно поскладала речі, І втомилася малеча.

Вирішила відпочити, Й підійшла до свого ліжка. Тихо й затишно тут було,

Вона й не зчулась, як заснула!

ДІЯ П’ЯТА

У віконце заглядає Злодій. Потім він тихенько заходить до хати, оглядається і помічає Іринку, що спить у ліжку, але  продовжує красти речі і кидати їх у мішок. В цей час в хату вбігає Дружок, починає гавкати і

«кусає» Злодія в бік. Той несамовито кричить та тікає. Прокидається Іринка, спочатку  лякається, а потім дякує Дружкові за спасіння, обіймаючи та погладжуючи  його.

Ведуча: Несподівано із двору Заглянув в віконце Злодій. Тихо він зайшов до хати І почав все оглядати. Тут помітив він Іринку

Злодій: Нехай міцно спить дитинка Поки гроші я знайду І з собою заберу. Що ж, не буду зволікати!

Ведуча: Злодій далі став шукати Й складати речі у мішок.

Забіг до хати тут Дружок. Незнайомця він побачив, Почав голосно гарчати.

Дружок гарчить та «кусає» Злодій в бік, той голосно кричить, кидає мішок з награбованим  та тікає

Ведуча: Вчепився Злодієві в бік, І щосили його – смик!

Злодій від болю заволав

І покинув те, що вкрав

А песик гавкав без зупинки,

Від галасу прокидається Іринка, спочатку лякається

Тут прокинулась Іринка,

Зрозуміла вмить, що сталось І страшенно налякалась. Але Злодій не зважав, Бо вже п’ятами кивав.

Від Дружка він ледве втік, Й швидко з поля зору зник. Дружок Іринку врятував, І Злочинця він прогнав! Іринка обіймає Дружка і радіє порятунку

ДІЯ ШОСТА

На сцену виходить Ведуча, звертається до дітей

Ведуча: Так віддячив він дитині,

Коли у скрутнУ хвилину Його Іринка прихистила, Обігріла й накормила.

Адже песик був голодний, Йому було так самотньо! Дружка Іринка полюбила, Його любов’ю оточила.

Знають всі тепер в окрузі, Що вони – найкращі друзі!

Дорогі мої малята, Любі хлопчики й дівчата!

Подивіться всі навколо:

Всесвіт наш такий чудовий! Духмяні квіти та рослини, Птахи, комахи та тварини. Треба їх всіх оберігати Про живих істот нам дбати. Про тваринок безпритульних, Адже жити їм сутужно.

Тваринок всіх треба любити! Своє серце їм відкрити! Адже кожен із нас може Їм надати допомогу!

Про це завжди ви пам’ятайте!

До побачення! Бувайте!

Ведуча йде зі сцени