ДО ЗНО_2: комплект "Сковорода"

Григорій Савич Сковорода 1722-1794

Сотенне містечко Чорнухи Лубенського полку. 1734-1753 – Києво-Могилянська академія. 1741-1744 – придворна капела. 1745-1750 – Європа. 1750-кінець 70-их років XVІІІ – Переяслав, Харків, приватне вчителювання. Мандрівний філософ.

Михайло Ковалинський про “харківський період”: «Уставав дуже рано, їв раз на день, без м'яса і риби, був за-вжди веселий, сильний, рухли-вий, з усього задоволений, до всіх добрий, усім готовий послужити. Поважав і любив добрих людей без різниці їх стану, навідувався до хворих, розважав сумних, ділився оста-ннім з тим, хто нічого не мав» («Житіє Сковороди»).

– Скажіть цариці, що я не покину України  – мені дудка й вівця дорожчі царського вінця».

Філософські погляди Релігія. Стоїцизм. Свобода. Дружба. Сенс життя.

“De Libertate” (зб. “Сад божественних пісень”) Что то за волность? Добро в нѣй какое? Ины говорят, будто золотое. Ах, не златое, если сравнить злато, Против волности еще оно блато. О, когда б же мнѣ в дурнѣ не пошитись, Дабы волности не могл как лишитись. Будь славен вовѣк, о муже избранне, Волносты отче, герою Богдане!

Що є свобода? Добро в ній яке є? Кажуть, неначе воно золотеє?  Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,  Проти свободи воно лиш болото.  О, якби в дурні мені не пошитись,  Щоб без свободи не міг я лишитись.  Слава навіки буде з тобою,  Вольності отче, Богдане-герою!

Всякому городу нрав и права. Всяка имѣет свой ум голова. Всякому сердцу своя есть любовь. Всякому горлу свой есть вкус каков. А мнѣ одна только в свѣтѣ дума. А мнѣ одно только не йдет с ума. * Петр для чинов углы панскіи трет. Федька купец при аршинѣ все лжет. Тот строит дом свой на новый манѣр. Тот все в процентах, пожалуй, повѣрь. А мнѣ одна только в свѣтѣ дума, А мнѣ одно только не йдет с ума. * Тот непрестанно стягает грунта. Сей иностранны заводит скота. Тѣ формируют на ловлю собак. Сих шумит дом от гостей, как кабак. А мнѣ одна только в свѣтѣ дума. А мнѣ одно только не йдет с ума….

Знаю, що смерть — як коса замашна, Навіть царя не обійде вона. Байдуже смерті, мужик то чи цар, — Все пожере, як солому пожар. Хто ж бо зневажить страшну її сталь? Той, в кого совість, як чистий кришталь... Ладить юриста на смак свій права, З диспутів учню тріщить голова, Тих непокоїть Венерин амур, Всякому голову крутить свій дур. В мене ж турботи тільки одні, Як з ясним розумом вмерти мені. Всякому місту — звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю — любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.   Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець обдурити прудкий, Той зводить дім свій на модний манір, Інший гендлює, візьми перевір! Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.   Той безперервно стягає поля, Сей іноземних заводить телят. Ті на ловецтво готують собак, В сих дім, як вулик, гуде від гуляк. Я ж у полоні нав'язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум.

“Бджола і Шершень” (зб. “Байки харківські”) — Ти поважний дурень, пане раднику, — відповіла Бджола. — Мед любить їсти й ведмідь, а Шершень теж не проти того. І ми могли б по-злодійському добувати, як часом наша братія й робить, коли б ми лише їсти любили. Але нам незрівнянно більша радість збирати мед, аніж його споживати. До сього ми народжені і будемо такі, доки не помремо. А без сього жити, навіть купаючись у меду, для нас найлютіша мука. Сила: Шершень — се образ людей, котрі живуть крадіжкою чужого і народжені на те тільки, щоб їсти, пити і таке інше. А бджола — се символ мудрої людини, яка у природженому ділі трудиться. …Але ж розкусити треба, що то значить — жити за натурою. Про се сказав древній Епікур таке: "Подяка блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним".

Афоризми Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись — значить, не жити, а бути мертвим, адже турбота — рух душі, а життя — се рух. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю. Не все те отрута, що неприємне на смак. Бери вершину і матимеш середину. З усіх утрат втрата часу найтяжча. Ти не можеш віднайти жодного друга, не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів. Більше думай і тоді вирішуй. Скільки зла таїться всередині за гарною подобою: гадюка ховається в траві. Уподібнюйся пальмі: чим міцніше її стискає скеля, тим швидше і прекрасніше здіймається вона догори. О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках! Визначай смак не по шкаралупі, а по ядру.

9 листопада 1794, село Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.