Добірка текстів для уроків позакласного читання та уроків ЯДС в 3-4 класах НУШ з використанням технології розвитку

                                   Учень -  це не  посудина,

                                   яку  потрібно заповнити.

                                   учень – факел, який треба

                                   запалити.

                                                Стародавня  мудрість

 

 

 

                   Добірка  текстів 

    для уроків позакласного читання

              та уроків ЯДС

           в 3- 4 класах НУШ

     з  використанням  технології

    розвитку  критичного  мислення

 

   Дика М. С.- вчитель  початкових  класів

      Ралівського опорного  закладу ЗСО

                           ім. І. Франка

 

Тексти для читання в початкових класах з використанням технології розвитку критичного мислення

І. Будь багатий,

як земля

Тримаймося землі

Здавна люди вважають землю матір'ю. Вона завжди зігріє своєю ласкою, нагодує своєю щедрістю, підтримає і захистить у тяжку годину. Все від землі - вважали наші предки. Народна приповідка мудро вчить: « Тримаймося землі, бо земля - тримає нас».

Українці споконвіку любили й шанували батьківський край, пишалися              рідною землею, у нашій мові багато

ласкавих слів, з якими люди звертались до неї: « земленько», «земелько», « землице».

ЇЇ ніжно гладили натрудженими руками, ніби набираючись здоров'я від теплого родючого грунту.

1. Методика «Гронування»

Методика «Гронування» є методикою навчання, яка спонукає учнів думати вільно та відкрито стосовно певної теми. Вона націлена насамперед на стимулювання мислення про зв'язки з окремими поняттями. Гронування може бути використано як на етапі актуалізації, так і на стадії усвідомлення. Гронування можна застосувати перед читанням даного тексту.

Етапи гронування:

1.               Написати слово земля посередині аркуша, на слайді, на дошці.
2.               Записати слова та фрази, які спадають на думку учням про землю. Записати стільки ідей, скільки дозволить час.
3.                       Коли всі ідеї записані, встановити там, де це можливо, зв'язки між поняттями.

2. Методика «Сенкан» ( п'ятиряддя)

Здатність узагальнювати, систематизувати інформацію, схоплювати складні ідеї, відчуття і формулювати їх декількома словами, є дуже важливою навичкою. Це вимагає ретельного обмірковування на основі глибокого розуміння речей.

Сенкан - це вірш, який складається з п'яти рядків. Він синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує, віддзеркалює тему.

Форма сенкану:

1.       ий рядок - тема (іменник);
2.       ий рядок - опис (2 прикметники);

      З -ій рядок - дія (3 дієслова), пов'язана з темою;

      4-ий рядок - ставлення (фраза), почуття з приводу    обговорюваного;

  5-ий рядок - перефразування сутності (синоніми, узагальнення, підсумок).

Сенкан на тему « Земля»

     Земля

              Багата, щедра

              Годує, напуває, одягає

              Сила людини - від землі

               Мати - годувальниця

3. Методика «Думайте - працюйте в парах - обмінюйтеся думками».

1.       Поділ на пари.
2.     Вчитель пропонує обговорити зміст прислів'я "Тримаймося землі, бо земля - тримає нас». Партнери готують відповідь, потім обмінюються думками.

                                            Вона все чує й знає

Стародавні українці свято вірили в те, що земля - жива. Вона дихає, родить, втомлюється , іноді хворіє. Люди ставилися до землі, як до живої істоти, що відчуває і ласку, і біль. Влучно відтворив народні уявлення український письменник Борис Грінченко: « Земля жива - вона все чує й знає, усі гріхи людські бачить і вгинається, як по ній грішник іде... Як люди гарні до неї, вона радіє і пособляє їм, а як ні, то плаче й гнівається. Гнівається того, що її не шанують. Вона - наша мати, вона свята! її цілувати треба, кланяючись...»

1.Методика «Інтерв'ю»

1.       Читання тексту та фронтальна робота над ним.
2.       Далі працюють два учні - кореспондент та респондент

До даного тексту кореспондент може поставити наступні питання:

-         Як ти думаєш, чому люди вважали землю живою?

-         Чому землю називають матір'ю?

-         Чому землю вважають святою?

-         Коли земля хворіє?

-         Коли земля гнівається?

 

2.Гра «Логічний ланцюжок»

Вчитель називає будь-яке слово, учень* дадає своє слово і пояснює, як воно пов'язане з першим.

Земля - грунт ( верхній шар землі ) - рослина ( росте в грунті) - яблуня ( назва рослини ) - яблуко ( ( росте на яблуні) - сік (міститься в яблуці) - банка ( в ній сік) - склянка (теж із скла ) і т. д. Цю гру можна провести в групах. Тоді вийде кілька ланцюжків.

 

 

 

Всіх годує,напуває

Чесна праця завжди вважалась найбільшим проявом поваги до землі, яка чекає від людини допомоги й дбайливого догляду. Захаращена бур'яном вона не може вільно дихати. Спрагла від спеки - хоче пити. Земля сподівається на людські руки. Вона щедро віддячує людям за їхню працю . В Україні завжди засуджувались нероби, ледарі, які не докладали рук до своєї землі, не піклувалися про її здоров'я, силу і красу. Народ навіть придумав загадку:

Усіх годує, напуває,

А про неї не всяк дбає.

Праця на землі завжди вважалася святим обов'язком людини. Українці ніколи не уявляли власного щастя без дбайливо обробленої ниви чи городу.

1. Метод « Мікрофон»

Учні розміщуються по колу. Вчитель ставить питання класу. Учні по черзі передають іграшковий мікрофон і відповідають на питання лаконічно і швидко.

До даного тексту можна поставити такі запитання:

-Що завжди вважалось найбільшим проявом поваги до землі?

-Чого чекає від людини земля?

-Коли земля не може вільно дихати?

-Чим земля віддячує людям за їхню працю?

-Як в Україні завжди ставились до нероб і ледарів?

 

2. Сенкан на тему «Праця»

  Праця

 Невтомна, чесна

 Примножує, дарує, збагачує

 Праця-обов'язок кожної людини

  Праця приносить радість.

 

                 ІІ, Будь  здоровий,

                                                         як вода

                          Та, що була до створення світу

  Все живе на землі потребує води. Без неї в'яне квітка, страждає звір, змовкає пташка - без неї гине життя. Кожна краплина води - дорогоцінний дар природи. Вода напуває землю, а земля годує людину . Люди завжди розуміли важливість води та упродовж багатьох віків оспівували її як основу буття. Серед наших предків побутувало справжнє поклоніння воді. Обожнювалось все - море, озеро, річка, джерело , криничка. У давнину молилися над водою, навіть приносили жертви озерам і криницям.

1. Методика « Мозковий штурм»

І. Актуалізація

. Згадати все, що відомо з цієї теми (про воду). Важливо згадати все, що знаєте чи думаєте, що спаде вам на думку з теми; немає значення, чи правильне те, що  пригадали, чи ні. Виникають несхожі точки зору, які не обговорюються на цьому етапі.

. Записати всі думки на дошці чи на аркуші паперу.

. Класифікувати інформацію

ІІ.Усвідомлення змісту (власне читання чи вивчення)

Учні читають текст, роблячи позначки а полях: «V» -« Я це знаю» та - «Я не знаю цього».

2.                    Обговорення та міркування

-                       Що нового дізналися?

-                       Що вас зацікавило?

-                       До яких роздумів це вас спонукало?

Учні повинні зробити висновок самі чи з допомогою вчителя, що воду треба берегти, економно витрачати.

2. Сенкан на тему «Вода»

Вода

Чиста, цілюща

Тече, плине, вирує

Вода потрібна  живим організмам

Речовина

   3. Вправа « Уяви себе»

Запропонувати дітям уявити себе на місці маленької краплини води. Перевтілюючись в образ, відповісти на питання:

-Що бачиш навкруги? Що чуєш?

-З ким дружбу ведеш? Кого боїшся?

       -Про що ти мрієш? Що любиш?

Біля води поганих розмов не веди

Наші предки шанобливо ставилися до води. Таке ставлення виявилось і в обрядах її освячення, які відбувалися під час Водохреща та Стрітення. Йорданська і стрітенська вода вважалася цілющою . ЇЇ пили, нею змочували хворі місця, вмивалися, купалися в ній. За стародавніми віруваннями, це додавало людям здоров'я та вроди.

Животворною силою наділяв народ і « непочату воду» - ту, яку зачерпують з річки чи криниці до сходу сонця. Звідси народжувалось трепетне ставлення давніх людей до криниць та водоймищ. Річки з давніх - давен              оживали народною фантазією - їх уявляли судинами землі, у яких тече вода.

Люди вчилися розуміти «голос» води: їм здавалось, що річка то лагідно промовляє до них, то грізно стогне й реве. Дуже часто річки порівнювалися              з богинями, яких народ намагався              улестити палкими молитвами. Поважне ставлення до криниць ставало причиною їх освячення - над ними наші  предки запалювали свічки, ставили хрести,образи, каплички. Криниця здавна вважалася святим місцем, біля якого не можна було лаятись чи говорити неправду.

 

1. Мислення в парах.

- До чого спонукає нас заголовок даного тексту?

2.Методика  «Взаємні запитання»

. Текст для читання поділити на логічнозавершені частини.

. Учні вголос читають за цілими частинами, ставлять самі запитання:

-         одне одному в групі;

-         одне одному в парі;

-         одна пара (група) іншій.

Орієнтовні запитання до даного тексту:

-         Як наші предки ставилися до води?

-         Коли освячували воду?

-         Як люди користувалися свяченою водою? Чому?

-         Яку воду називали «непочатою»?

-         Які фантастичні уявлення були в народу про річки?

-         Чому біля криниці не можна було лаятись або говорити неправду?

2.   Вправа «Речення з відкритим кінцем»

Якщо вода чиста, то вона -... .

Якщо вода каламутна , то вона несе...,..., ... .

(Послухати кількох учнів і зробити висновок).

Скидайте шапку - пийте воду!

В Україні одвічно шанувались джерела. Чистота та бездоганні смакові якості джерельної води сприяли тому, що народ надавав їй символічного значення - вона вважалась живою, тобто особливо цілющою. Такою постає вода у народних оповіданнях та казках: додає сили, зцілює рани, повертає до життя. Водночас у народній фантазії народжувався образ мертвої води - забрудненої, спотвореної бездушним ставленням стихії, яка мститься людям усілякими бідами та хворобами. Тому важким гріхом було плюнути у воду чи забруднити її нечистотами. Кришталеву чистоту води завжди оспівували й ретельно оберігали. Таку воду наші предки на знак особливої шани пили з непокритою головою.

 

1. Методика « Кубування»

Кубування є методом навчання, який полегшує розгляд різних сторін теми. Цей підхід передбачає використання кубика із написанням на кожній грані вказівки щодо напряму мислення або письма.

1.                  Описати джерело (колір, форму, розміри).
2.                   Порівняти джерело (На що воно схоже? Від чого воно відрізняється ?)
3.                   Встановити асоціації (Про що вас змушує думати джерело? Що спадає на думку? Який настрій?)
4.                   Проаналізуйте це (Як утворилося джерело?)
5.                   Знайти застосування (Яке значення джерела в житті людини?)

я

6.                   Запропонувати аргументи «за» або «проти» цього. (Потрібне джерело чи ні? Добре це чи погано?)

2. Вправа «Логічний ланцюжок» Джерело - ріка - вода -...

 

 

 

                      Омиває душу і гартує тіло

Вода вражає своєю силою та енергією. Зачаровано спостерігаючи весняний льодохід, повінь, морський шторм або водоспад, люди поклонялися нестримній силі води, шанували її могутність. Мабуть, звідси і походить приказка- побажання: « Будь здоровий, як вода». Люди наділяли воду такими якостями , як справедливість та здатність до пророкування. Під час деяких народних свят молодь навіть ворожила на воді, бажаючи зазирнути у майбутнє. У нашій мові дотепер чути відгуки вірувань тих часів, коли судили водою: « Правда у воді не тоне й у вогні не горить», «Вивести на чисту воду» та ін. В Україні були поширені обряди купання, обливання, збирання роси - вважалося, що вода очищає людину від усілякого зла.

1. Метод « Щоденник подвійних нотаток»

1.       Провести вертикальну лінію посередині аркуша паперу.
2.       Зліва треба записати слово чи словосполучення, яке

 

вразило найбільше, можливо , нагадало щось із власного досвіду, може здивувало ( наприклад: водоспад, льодохід, морський шторм, збирання роси та ін.).

3.       Праворуч від лінії потрібно прокоментувати цей запис: що примусило його виписати? Які виникли питання? На які думки наштовхнуло? ( Читання йде паралельно з нотуванням).
4.       Після читання запропонувати учням зробити коментарі.
5.       Постановка кількох «загальних» питань:

-      Що запам'ятали?

-       Про що думали під час читання?

-      Яке найважливіше повідомлення в цьому матеріалі?

-       На які питання цей матеріал не дав відповіді?

2.   Метод « Думайте - працюйте в парах - обмінюйтесь думками»

Вчитель пропонує обговорити зміст виразу «Вивести на чисту воду»

3.  Складання тексту - міркування за даним твердженням.

       Вода очищає людину від усілякого зла.

Народ скаже - як зав'яже

У народі воду наділяли людськими якостями - люди хотіли бачити її не грізною бездушною стихією , а добрим другом, вірним помічником і захисником. Вода часто згадується в українських народних піснях: «тихо, тихо Дунай воду несе», «Тече вода каламутна», «Через греблю вода рине» та ін.. Народ тісно пов'язує її стан з власними почуттями: коли вода тиха, прозора - то радість, а коли каламутна - горе смуток. Чимало пісень оспівують красу

здорової і чистої води, яка наче здатна оберігати молодість

і вроду людини ( « На кладочці вмивалася», «Десь тут була подоляночка»).

Приваблювала людину і невпинність могутньої течії води, яка уособлювала плин самого життя й викликала в уяві яскраві образи, що знайшли своє втілення у народних загадках про воду: «Не кінь, а біжить», « Не ліс, а шумить», «Без рук, без ніг, а цілий світ перейде» . Народ ніжно поетизував у власній творчості воду, її життєдайну силу, енергію, красу і передавав це почуття майбутнім поколінням, заповідаючи берегти неоціненний дар природи - воду.

1.    Вправо « Добре - погано»

У простій формі діти пізнають закони діалектики. Ця вправа навчає бачити протиріччя в предметах, явищах. Клас поділяється на дві команди «Добре» і « Погано». Аналізується слово вода.

. Добре, що є вода. Вона потрібна всім.

. Погано, що вода буває каламутна.

. Добре, що вода має цілющі властивості.

. Погано, що вода буває дуже холодна. Можна простудитися.

. Добре, що вода буває жива. Вона додає сили.

. Погано, що вода буває мертва. Вона забирає здоров'я.

 

2.    Методика « Вільне письмо»

Учні одержують одне питання, що стосується суті всієї теми, проблеми, тексту. Діти записують відповідь на це питання.

- Напишіть, що, на вашу думку, означає шанувати воду і як її можна оберігати.

                                   ІІІ. Символ життя  і     багатства

 

Спочатку була паляниця

Вперше хліб з'явився на землі понад п'ятнадцять тисяч років тому. В пошуках їжі давні люди почали вживати колосся дикої пшениці, жита, ячменю. Згодом навчилися розтирати його між камінням і варити на вогнищі.

Отже, праматір'ю хліба можна вважати кашу. Для народження хліба необхідне борошно, а, щоб його отримати, людина повинна була винайти ступку і товкач.

Змішавши борошно з водою, господиня отримувала тісто, з якого пекла на розпеченому камені примітивний хліб - прісну паляницю. Випечена прісна паляниця - така ж поживна, як і каша, але довше зберігалася, її зручно було брати з собою, скажімо, на полювання.

Пройшли тисячі років, перш ніж люди знали секрети дріжджового тіста...

1.   Робота в парах « Взаємні питання «

-      Коли вперше з'явився хліб на землі?

-      Що можна вважати праматір'ю хліба?

-      Який вигляд мав перший печений хліб?

-      Які переваги мала паляниця від каші?

2.         Міркування (рефлексія).

- Який шлях пройшла паляниця, щоб стати сучасним хлібом? ( Учні обговорюють питання в групах, потім обмінюються думками, роблять висновок)

Де народжувався хліб

Тяжко діставався хліб насущний в давнину. Тому наші предки ставилися до нього з пошаною, передавали цю любов своїм дітям і внукам.

У кожній українській сільській оселі існував непорушний звичай: як тільки родина заселяла нове житло, у ньому обов'язково мала бути піч, стіл і пікна діжа. Без столу, печі й діжі, наголошує прислів'я, немає тепла і їжі. Багато чого можна було позичити , чи взяти на тимчасове користування в сусідів, навіть хлібом ділились, а ось пікну діжу ніколи не виносили з хати. Вона вважалася святістю й недоторканністю, бо народжувала найсокровенніше - хліб.

Зачинок на хліб робили раз на тиждень - у четверговий вечір. Хліб, здебільшого пекли в жіночий день. За давнім звичаєм, у цей час, якими б не були родинні стосунки, в сім'ї мали полагоджувати їх.

І.Сенкан на тему «Хліб»

Хліб

Свіжий, запашний

Годує, вітає, зустрічає

Я їм щодня хліб, він дає мені силу.

Хліб - Божий дар, тому він - святий.

2. Метод « Реакція читача»

-    Що цікавого ви помітили в тексті?

-До яких роздумів спонукало вас прочитане?

-    Які почуття у вас викликав зміст даного тексту?

Добрі звичаї нашого народу

Колись давно в народі казали: якщо є хліб, сіль і вода . то немає голода. Хліб на столі - то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися.

Ми повинні знати добрі звичаї нашого народу, берегти їх. Якщо скибка хліба падала на землю, то неодмінно треба було її підняти, поцілувати і покласти на стіл. Хліб різали тільки в руках - лівою тримали хлібину, притискуючи до грудей, а правою ножа. Краяли хліб тільки до себе. З давніх часів батьки навчали дітей своїх традицій - берегти хліб. Ще з молоком матері засвоювалися форми бережливого ставлення до святая святих. Паляниця, за добрим українським звичаєм , мала лежати на столі, і ніхто, навіть діти, не насмілювався покласти її догори. Хліб був мірою життя, виз начальником людських статків, повсякденної" культури.

Ще з пелюшок дитину привчали любити й шанувати хліб. Про хліб не можна було казати, що він поганий. Поганого хліба немає, є лише невмілі руки, які невдало випекли його. Хліб завжди святий, а тому, якщо він невдало випечений , треба так і сказати: невипечений, сирий, перепечений.

1.Метод «Мікрофон»

-Які прислів'я про хліб ви знаєте ?

-Як наші предки ставилися до хліба?

-Що треба зробити, якщо скибка хліба впала на землю?

-Чи дотримуються цього звичаю у вашій сім'ї?

-Як треба різати хліб?

-Як ріжуть хліб у вашій сім'ї?

-Де, за українським звичаєм, має лежати хліб?

-Чому не можна казати, що хліб поганий?

2. «Метод прес»

Вчитель пропонує обговорити питання « Чим є для кожного з нас хліб?», дотримуючись чотирьох етапів:

-       висловіть свою думку, (починаючи зі слів: я вважаю, що...);

-       поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази (починаючи зі слів: оскільки ...);

-       наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, також факти, що демонструють докази ( починаючи зі слів: наприклад ...);

-       узагальніть свою думку, зробіть висновок (починаючи зі слів: отже, таким чином...).

-       Я вважаю, що хліб - найбільше багатство»

-       Оскільки з хлібом я зустрічаюся щодня і без нього не обходиться ні сніданок, ні буденний обід, ні святковий стіл.

-       Також згадують хліб в щоденній молитві « Отче наш...».

Хліб супроводжує нас від народження й до похилих літ.

Наприклад, будь - яке свято здавна не обходилося без хліба. Народжувалася дитина - йшли з хлібом, виряджали сина в далеку дорогу - і мати зав'язувала у рушник окраєць хліба, справляли весілля чи будували хату - неодмінно приходили з хлібом, дорогих гостей також зустрічали хлібом - сіллю...

Отже, хліб - основа життя, він святий, його треба шанувати.

                                      Хліб на столі

Хліб на столі... Зайшовши до хати, возрадуймося його присутністю, освятімося його терпким запахом. Віддаймо шану тим, хто зростив, виколосив і розмолов у семи млинах муку. Віддаймо шану рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Хай завжди він - совість наша - буде в хаті, як диво. Хай прикритий вишитим рушником свіжий та святий хліб завжди лежить на столі. Воздаймо хвалу хлібові найпершою

•9

молитвою нашої духовності.

1. Метод « Асоціативний кущ» -« Хліб на столі»
2. Вправа «Логічний ланцюжок»

Грунт - зерно - пшениця - колос - комбайн - зерно - млин - борошно - пекарня - хліб - сила -...

 

                IV. Обереги душі людської

Український рушник

Рушники на стіні. Давній наш звичай. Не було, мабуть, жодної в Україні оселі, котрої не прикрашали б рушниками. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник - давній оберіг дому, родини. Він символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до родини, до України. Вишитий рушник створював настрій, формував естетичні смаки, був прикладом людської працьовитості. Без рушників не обходилося народження, одруження, смерть людини. У давнину рушник, вишитий візерунками - символами, був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: з рушником приходили до породіллі вшанувати появу на світ нової людини; ним зустрічали і проводжали дорогих гостей; справляли весілля; проводжали людину в останню путь.

Крім того, рушником традиційно прикрашали образи та накривали святий хліб на столі.

Відповідно до функцій, які виконували рушники, вони мали різні назви: утирач - для витирання рук та обличчя, стирок - для витирання посуду, стола і лави, покутник - для прикрашання образів, плечовий - для пов'язування сватів, обрядовий - весільний.

1. Сенкан но тему « Рушник»

      Рушник

Вишиваний, гарний.

Зацікавлює, дивує, символізує. Рушник - окраса наших осель. Оберіг родини, дому.

2.Метод«Взаємні запитання»

-Чому вишитий рушник вважають оберегом дому і родини?

-Що символізує вишитий рушник?

-Як використовувались вишиті рушники?

-Які функції виконували рушники?

Український віночок

Український віночок - не просто прикраса, але й оберіг, « знахар» душі. У народі вважали, що в ньому є чарівна сила, здатна захистити від будь - якого лиха.

Вінки дівчатка носили з трьох років. Перший вінок для донечки плела мама. Намочувала і купала його в росах, доки сонце в небі зійде, сім днів, а тоді клала до скрині.

Серед розмаїття вінків для україночки особливе місце посідають такі: «вінок кохання» ( плели з ромашки, цвіту яблуні та вишні, грона калини); « вінок надії» ( плели з волошок і польового маку); « вінок обрядовий» ( плели з листя барвінку).

В українському вінку -12 стрічок та 12 квіточок.

Першою у віночок, посередині вплітають світло - коричневу стрічку - символ землі - годувальниці. Наступними вплітають жовту стрічку - символ Сонця, за нею - світло - зелену - символ краси та молодості. Потім - голубу, синю - символи неба і води, що дають силу і здоров'я, далі - жовтогарячу - символ хліба, фіолетову - символ душевності та щирості, рожеву - символ достатку. Інколи у віночок вплітали дві білі стрічки. На одній з них вишивали Місяць, на другій - Сонце. Стрічки відрізали на довжину коси, щоб сховати її від чужих очей.

Квіти - не лише окраса українських полів та садів, вони - лікарі й обереги. Деревій - символ нескореності; барвінок - символ життя; ромашка й хміль символізують розум і гнучкість; сині волошки й любисток - символи людської відданості; ружа, мальва, півонія - символи віри, надії, любові; безсмертник - дарує здоров'я; вишневий та яблуневий цвіт - символи материнської любові; калина - символ невмирущості, краси.

1.Гра «Моя квітка»

Назви квітів записані на чистих аркушах та прикріплені по периметру класної кімнати. Діти вибирають кожен свою квітку і збираються біля аркуша з назвою квітки. Кожна група описує вибрану квітку і пояснює свій вибір.

2.Сенкан на тему « Віночок» Віночок

Красивий, барвистий

Прикрашає, зачаровує, захищає

Мені подобається віночок з білих ромашок. Прикраса, оберіг душі

 

 

Ой вербо, вербо, вербице!

Верба - образ весни, Батьківщини, України . Наш великий Кобзар, перебуваючи на засланні в Орській фортеці, висадив в пустелі саме вербову гілочку, прижив її, виходив. Вона нагадувала йому рідну Україну.

Верба своєрідно приваблива, навіть по - особливому таємнича, виражає сумну красу. Вона дуже жадібна до Сонця і води, до тепла і вологи, які є основою життєдіяльності. А тому надзвичайно живуча: вона може вирости, як кажуть, із звичайного вербового кілка, вбитого в сиру землю. Разом з тим, верба беззахисна і вразлива, якщо опиниться не в своєму середовищі - холодному і сухому.

З п'ятисот видів верб, які ростуть на нашій планеті, тридцять припадає на Україну. В Україні верби ростуть практично по всій території. Це невибагливе до кліматичних умов дерево може прижитися як у болотистій місцевості, так і в пісках, у лісі й чистому полі. Здавна люди обіч гомінких доріг і шляхів, що з'єднували сусідні села, висаджували верби. їхня густа крона була надійним захистком від пекучого літнього сонця чи наглої зливи, стримувала вітри і буревії. Та найбільше прислужилася верба для річок, ставків, криниць, верба для річок, ставків, криниць. Недарма в народі кажуть : « Де верба, там і вода» , « Там, де росте верба, житиме й річка».

1.   Гра « Уяви себе»

Діти намагаються уявити себе на місці верби. Перевтілюючись в образ, відповідають на питання:

-         Що бачиш навкруги? Що чуєш?

-         З ким дружбу ведеш? Кого боїшся?

-         Про що ти мрієш? Що любиш?

2.   Сенкан на тему « Верба»

Верба

Приваблива, таємнича, живуча

 Охолоджує, захищає, дарує

 Я  милуюся красою плакучої верби.

Це дерево - символ

Прилетіли лелеки

З давніх-давен лелеки були близькими, сусідами людини. Там, де зводилося житло, неодмінно оселявся й лелека. Горда постава зіркого охоронця людських помешкань ■ була бажаною і доцільною. « Якщо на хаті звив гніздо лелека, казали у давнину наші предки, - то в родині має бути лад!» Тому, очевидно, з такою шаною ставилися люди до цих птахів. Жоден представник нашої багатої фауни не наділений таким багатством символів. Згідно з повір'ям, якщо хтось зруйнує лелече гніздо, неодмінно накличе лиха; в таких випадках казали: зруйнуєш буслове житло - згорить хата. Власник двору, де гніздилися лелеки, вважався шанованим у селі чоловіком. Якщо ж лелека несподівано залишав гніздо в дворі й не повертався до нього, то , за повір'ям, дім і двір цей згодом спорожніють.

Лелеку вважали символом любові до батька - матері, символом сімейного благополуччя, любові до рідної землі, до Батьківщини. Щасливим було те село, яке мало хоча б одне лелече гніздо - його обходитимуть стороною чорні хмари та злі буреломи.

Своїм прильотом в рідні краї лелеки приносили радість і втіху дорослим і дітям. За повадками птахів визначали прихід весни, настання тепла. Відомі такі приказки: « Прилетіли бусли - початок весни», «Прилетіли лелеки - весну принесли здалека».

1. Метод « Взаємне навчання»

, Учні виступають у ролі учителя.

. Керують процесом навчання . Працюють у групах.

. Читають текст частинами

. Виконують 5 основних завдань ( учитель - учень пропонує товаришу або товаришам):

-         зробити висновок із прочитаного;

-         поставити 2-3 питання і вислухати відповіді на них;

-         пояснити незрозуміле;

-         скласти передбачення до наступної частини;

-         прочитати наступну частину.

2.Сенкан на тему «Лелека»

Лелека

Красивий, гордий

Приносить, віщує, символізує

Охоче спостерігаю за лелечою сім’єю

Птах любові

 

Калина коло хати

Здавна в Україні шанували й любили калину. Чи не біля кожної сільської хати кущувала пишна калина. Як забіліють квіти, дівчата ними коси прикрашали. А вже коли кетяги достигали , їх вішали попід стріхою. Хати, неначе в коралях, червоніли густими намистинами до пізніх заморозків.

Очевидно, не було в народній медицині помічніших ліків від застуди, ніж калиновий чай. Свіжі ж ягоди з медом та водою вживали при кашлі, серцевих захворюваннях, для регулювання тиску крові. Соком калини навіть очищали обличчя, щоб рум'янилося.

А як потрібна була калина в численних обрядах, особливо у весільному. Коли випікали коровай, обов'язково прикрашали його віночком калини.

На нашій планеті росте понад двісті видів калини. В Україні найпоширеніші два - калина звичайна й цілолиста. Своєю стійкістю і невибагливістю калина зв'язує різні пори року - бо як без неї побачила б зима яскраво - червону літню ягоду?!

Калина - це символ вогню, українського роду і України, духовної нескореності й світлої пам'яті. Тому має бути біля кожної хати, біля кожної садиби.

1. Метод « Асоціативний кущ»
2.   Метод « Аргументоване есе» за темою «Без верби і калини нема України».
3.   Сенкан на тему « Калина»

Калина

Червона, чарівна

Лікує, прикрашає, пишається

Я милуюся красою калини в усі пори року.

Символ України

 

 

Використана література

1. Ярош Г. О., Седова Н.М. Сучасний урок у початковій школі. - Харків: Видавнича група « Основа»,2004
2.   Василь Скуратівський, Берегиня. - К., 1992
3. Анатолій Багнюк, Християнська етика. Тематичний довідник. - Тернопіль: Видавництво « Астон», 2005
4.   Журнал « Колосок», № 4, 2.008р., №5, 2008р„ № 6, 2008р.