Вугільна промисловість. Вугільна промисловість України - базова галузь господарства, що здійснює розвідування й видобування кам'яного та бурого вугілля. Історія вугільної промисловості України налічує понад 120 років. Найбільший видобуток зафіксовано у 1976 р – 218,1 млн. т., на 2007 р. – 75,5 млн.т. При цьому по Мінвуглепрому видобуто 42,2 млн.т. (Донецька область – 19,3 млн. т, Луганська – 19,4 млн.т).
Вугільна промисловість Вугільна промисловість в економіці України має тривалу історію. За походженням та геологічним віком вугілля поділяють на буре (наймолодше), кам’яне (давнє) та антрацит (найдавніше). Чим вугілля старше, тим вища його теплотворна здатність через більший вміст вуглецю. Вугілля характеризується зольністю – вмістом у відсотках неспалимого залишку (золи), що утворюється з домішок до вуглецю. Також визначають вміст сірки у вугіллі. За якістю розрізняють кілька марок вугілля. Понад 3/4 вугілля, що його видобувають в Україні, належать до енергетичних, які використовують на ТЕС. Найбільш якісна марка енергетичного вугілля – антрацит (А): його теплотворний коефіцієнт становить 1,2, містить 92 – 97 % вуглецю, горить без полум’я, диму і запаху. Також існує довгополуменева (Д) марка енергетичного вугілля з теплотворним кое фіцієнтом 1, що містить 75 – 90 % вуглецю. Найменш якісним є буре вугілля (Б). Вугілля, що його використовують у чорній металургії, називають коксівним (К).
Видобування кам’яного вугілля Донецький вугільний басейн (Донбас) був відкритий у 1721 р. російським рудознавцем Григорієм Капустіним поблизу Лисичанська. Там у 1795 р. була споруджена перша в Україні кам’яновугільна шахта. Вугленосні площі в Донбасі становлять понад 150 тис. км², там зосереджено близько 98 % запасів кам’яного вугілля України. З них близько 1/3 припадає на Донецьку область. Вугілля Донбасу дуже якісне: майже 45 % від загальних запасів становить коксівне вугілля, багато висококалорійного антрациту.
Нафтова промисловість Нафтова промисловість представлена нафтодобувним та нафтопереробним виробництвами, які виникли ще на початку ХІХ ст. у Передкарпатті . Нині цей басейн сильно виснажений. В основному Східному регіоні виявлено 121 родовище: 17 нафтових, 37 нафтогазових, 67 газових. Нафтові поклади лежать на глибині до 4,5 км, газові – 5 – 5,8 км. Промислова розробка почалася з 1952 р. Сьогодні на Сумщині видобувають половину нафти України. Нафта там залягає на глибині 8 – 9 км. Великі надії покладають на нові родовища нафти в межах шельфової зони Чорного моря. Там для видобутку нафти використовують свердловини, естакади, плавучі платформи. Нині Україна видобуває 3,6 млн тонн нафти на рік за більшої у 12 разів господарської потреби.
Одеський НПЗОдеський нафтопереробний завод став акціонерним товариством відкритого типу в 1993 році. У липні 2000 року завод перетворений в акціонерне товариство 'Лукойл - Одеський НПЗ'. Сьогодні завод є високоавтоматизованим сучасним виробництвом, що забезпечує південний регіон України високоякісними моторними паливами й іншими продуктами переробки нафти.
Через низьку забезпеченість на власну нафту Україна залежна від імпортної сировини, яка надходить з Росії нафтопроводами «Дружба» (транзитний до країн Європи) та Придніпровським. Нафтопровід «Одеса – Броди» був споруджений на початку ХХІ ст. для транспортування нафти з Азербайджану та арабських країн до Європи. Він мав стати транзитним у Польщу. Однак він нині працює в зворотному напрямку.
Основний район газовидобутку в Україні — Дніпровсько-Донецький Видобувають ≈ 80 % усього газу. Найбільші родовища: Шебелинське, Ефремівське, Хрестищенське. Родовища Причорномор'я, які зосереджені в північній частині Криму (Глібівське, Джанкойське та ін.), забезпечують тільки місцеві потреби. У Передкарпатті газові родовища практично вичерпані. Найбільші серед тих, які ще дають газ, — Рудківське і Більче-Волицьке. Дашавське і Богородчанське використовують тепер як газосховища.
Сланцева промисловість Горючі сланці - це осадові (глинисті, вапнякові та піщанисті) гірські породи, що містять 10 % - 60 % органічної речовини. Як правило, це рештки найпростіших водоростей. Основну частину сланців спалюють на ТЕС. Вироблену смолу можна використовувати як рідке паливо чи хімічну сировину для отримання бітумів, мастил, фенолів, бензину та в'язких будівельних матеріалів. Бовтиське родовище(Кировоградська обл.) сланців
Проблеми галузіЗабруднення нафтопродуктами поверхневих та підземних вод,грунтів, повітря. Негативно впливають на навколишнє середовище наслідки техногенних аварій у районах добування та транспортування нафти і природного газу. Основні проблеми галузі полягають у потребі модернізації процесу видобутку нафти і газу, розвідки та освоєння нових родовищ.
Умови сталого розвитку. Сталий розвиток суспільства можливий лише за умови подолання глобальної енергетичної кризи. На сьогодні є принаймні два головні шляхи. Перший - це енергозбереження, Другий - упровадження і використання нетрадиційних (альтернативних) та відновних джерел енергії .
ВИСНОВОКДобувна промисловість України є одним з основних видів економічної діяльності. В Україні більшість запасів мінеральних паливних енергетичних ресурсів припадає на кам’яне вугілля. Найбільші його поклади в Донбасі. Найбільше природного газу видобувають у Харківській області, а нафти — у Сумській області. Широкомасштабні геологопошукові роботи на шельфі в зоні тектонічних розломів дозволять збільшити запаси паливної сировини.