Додатки до літературних посиденьок "Дивись так, щоб побачити; слухай так, щоб почути. Василь Сухомлинський"

Я хочу сказати своє слово

   Катерина Іванівна повела своїх першачків у поле. Був тихий ранок ранньої осені.

Далеко в небі летів ключ перелітних птахів. Вони тихо курликали, і від того в степу було сумно.

   Катерина Іванівна сказала дітям:

— Сьогодні ми будемо складати твір про осінь, небо, про перелітних 

птахів. Кожен із вас нехай скаже, яке зараз небо.  Дивіться, діти, уважно. Вибирайте в нашій рідній мові красиві точні слова.

   Діти притихли. Вони дивились на небо й думали. Через хвилину почулося:  - Небо синє-синє...

— Небо голубе...

— Небо чисте...

— Небо блакитне...

  І все. Діти знов і знов повторювали ті самі слова: синє, голубе, чисте, блакитне.

Трохи збоку стояла маленька синьоока Валя й мовчала.

— А ти чого мовчиш, Валю?

— Я хочу сказати своє слово.

— Ну, яке ж твоє слово про небо?

— Небо ласкаве... — тихо сказала Валя й сумно усміхнулась.

   Діти притихли. І в цю мить вони побачили те, чого не бачили досі.

— Небо сумне...

— Небо тривожне...

— Небо журливе...

— Небо студене...

   Небо грало, тремтіло, дихало, усміхалось, як жива істота, і діти дивилися в його сумні сині-сині осінні очі.

                                                                                             Василь Сухомлинський

а – у – о – і а – у – і – е 

а – о – е – и

і – у – е – а

Курличі курличуть, курличаток кличуть :

-        Курли, курли, курличеньки.

До річеньки, до                                річенькиГрицько Бойко   !  

В. О.

Сухомлинський. Оповідання 

«Я хочу сказати своє слово» Вміти : 

-        виразно  читати;  - розуміти зміст прочитаного;

-        визначати головну думку; 

-        мислити; 

-        робити висновки.

   Вода, водичка, підводний, водій, водяний.

  Мило, милуватися, мильниця, милитися, мильце. 

  Гуси, гусячий, гусінь, гусак, гусятниця.