Додатковий матеріал до вивчення теми «Джонатан Свіфт (1667–1745). «Мандри Лемюеля Гуллівера»

Додатковий матеріал до вивчення теми «Джонатан Свіфт (1667–1745). «Мандри Лемюеля Гуллівера»

Паспорт-характеристика Гуллівера

Як не перетворитися на ліліпута, або поради Свіфта.

Характеристика образу Гуллівера

Проживання в Ліліпутії

•          Чоловік -Гора, Квінбус –Флестрінг.
•          Мав покірливу поведінку, бо вважав нетактовним порушувати закони гостинності.
•          Був полоненим, погоджується жити на прив’язі, дозволяє обшукувати кишені.
•          Проживав на площі в старовинному храмі, прикутий ланцюгами
•          Приставлено до нього вчених, щоб учили його ліліпутської мови
•          Сумирною поведінкою здобув прихильність імператора
•          Проявляв великодушність до тих, хто в нього стріляв з луків, мало не влучив в око.
•          За три тижні досяг чималих успіхів у вивченні ліліпутської мови
•          Поводився шанобливо з імператором Ліліпутії та його свитою
•          На певних умовах дають йому волю
•          Лагідність і добра поведінка вплинули на імператора, на армію, весь народ, що почав сподіватися дістати волю. Докладав усіх зусиль, щоб підтримувати це прихильне ставлення до себе
•          Він не вважає за потрібне втручатися в їхні партійні чвари, проте ладен віддати життя, боронячи Імператора та його державу від будь-якої ворожої навали.
•          Після перемоги у війні отримав нагороду – титул нардака.

Висновок: велетень став маріонеткою у ліліпутів! Атмосфера підлабузництва вплинула і на Гуллівера, і він теж пристосовується д певних умов життя.

•          Відмовився бути знаряддям поневолення незалежного й відважного народу держави Блефуску
•          Відмовився догоджати імператорським примхам, розпочалися   інтриги проти нього (таємні підступи велися проти нього 2 місяці)
•          Дізнався про таємні наміри імператора (таємний візит державного чиновника до Гуллівера)
•          Мав запеклого ворога Скайреш Болголам  - верховний адмірал.
•          Звинувачують у державній зраді та інших злочинах, за які карають смертю
•          Хотіли позбавити зору, бо вважали що очі Гулліверу не потрібні «адже можна дивитися на світ очима міністрів». Тобто, мета ліліпутів - нівелювати його як особистість, зробити з нього покірного слугу.
•          У Гуллівера прокидається людська гідність, що породжує рішучість, здатність до активних дій. Він тікає до Блефуску. А через кілька місяців повертається  до Англії.
•          Прожив 9 місяців, 13 днів.

Висновок: Герою відкрилися очі на вчинки імператора, і він узагальнює діяльність усіх монархів, яка далека від благородства, порядності, турбот про підданих. Якщо людям з маленькою душею не чинити опору, вони здатні підкорити, зламати будь-кого. Їхні ниці інстинкти призводять до самовозвеличення, пихатості, нічим не виправданої сумнівної величі.

Ліліпути

•          Гостинно поводилися з Гуллівером
•          Хоча він і полонений, але у нього буде вдосталь їсти  та пити, поводитимуться дуже добре
•          Хоробрі (наважувалися залазити на нього й походжати по його тілу, не тремтіли від одного його погляду на таке гігантське створіння)
•          Винахідливі, спритні, здібні
•          Після відмови Гуллівера  бути знаряддям поневолення іншої держави розпочали інтриги проти нього
•          Склали акт, де Гуллівера обвинувачують у державній зраді та інших злочинах, за які карають смертю.
•          Історія Ліліпутії - 6 тисяч місяців.
•          Дві могутні держави Ліліпутія та Блефуску  вже 36 місяців перебувають у стані запеклої війни.
•          Ліліпути за внутрішньою суттю можуть дуже принизити і навіть знищити «високу людину».(зв’язали сонного, підсипали снодійне в їжу, намагалися використати для досягнення своєї мети; заздрили його нагороді за заслуги перед країною; ледве не засліпили; навіть ті, хто залишилися шляхетними і вдячними Гулліверові, не можуть це виявити відкрито)

Порівняння фізичних розмірів і пов’язаних з ними можливостей

Гуллівера і ліліпутів

•     Прізвисько Куїноус Флестрин – Людина-Гора.
•     Кількість їжі для Гуллівера.
•     Перевезення Гуллівера засобами ліліпутів, що тривало 2 дні, хоча цю відстань він міг би пройти швидше.
•     Найбільший у країні будинок (храм), куди Гуллівер міг пройти тільки присівши навколішки.
•     Крихітні чоловічки стояли на грудях у велетня, танцювали на лодонях.
•     Діти грали в піжмурки у його волоссі.
•     Шпага імператора нагадувала Гулліверу голку для штопання.
•     Обшук і враження, яке справили на ліліпутів речі Гуллівера.
•     П’ять коней, що привезли капелюха.

Позитивне ставлення Гуллівера до мешканців Ліліпутії

•     Виражено у словах та поведінці Гуллівера («Вирішив налякати», «зробив вигляд», «просто гра для потіхи і науки для інших», «Людина-гора посміхається, й обличчя в неї добре»).
•     Реакція ліліпута, коли Гуллівер розв’язав його і поставив на землю («З полегшенням зітхнув, низько йому вклонився і зник у натовпі», «багато хто почав плескати в долоні»)
•     Враження людей від Гуллівера: «У цієї великої за розміром людини велике серце і добра душа»
•     Намагався нікому не зашкодити, навіть не зім’яти трави для квітів.
•     Цікавився життям ліліпутів, вивчав їхню мову. Існує прислів’я: «Скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина»

  Гулівер - герой роману Джонатана Свіфта «Подорож в деякі віддалені країни світу Лємюеля Гулівера, спочатку хірурга, а потім капітана декількох кораблів» (1726 р.).   На перший погляд в романі Свіфта чотири різних Гулівера.

   Перший — в Ліліпутії. У цій країні він великий і могутній, як дійсний герой, і втілює все краще, що є в людині: розум, красу, потужність, милосердя.

   Другий — в Бробдінгнезі. У країні велетнів Гулівер - постійний герой комічних ситуацій. Він виконує функції королівського блазня, забавного вченого ліліпута. Вислухавши розповідь Гулівера про політичний і соціально-економічний устрій Англії, король Бробдінгнега робить висновок, що «більшість ваших співвітчизників є виводком маленьких огидних плазунів, найзгубніших зі всіх, які будь-коли повзали по земній поверхні».

   Третій — байдужий і спокійний спостерігач, що акуратно фіксує божевілля, потворність, збочення, які бачить в літаючому королівстві Лапута, країні Бальні-барбі і у Великій Академії її столиці Лага-до, на острові некромантій Глаббдобдріб, в королівстві Лаггнегт, де знайомиться з вічно безсмертними струльдбругами.

   Четвертий - це Гуллівер з країни гуїнгнгнмів (розумних коней) і йеху (здичавілих нащадків пари англійців, що попали на острів в результаті корабельної аварії). Тут Гуллівер - трагічно самотня і ненависна собі людина. А бути людиною — означає належати до роду огидних йеху, що славляться своєю ненажерливістю, похіттю, лінню, злістю, брехливістю і тупістю.

   Ці різні Гуллівери є іпостасі єдиного образу. Герой твору, написаного в меніппейній традиції, - людина ідеї, мудрець - поставлений автором в ситуації зіткнення зі світовим злом в самих граничних його виразах. Все, що бачить в своїх подорожах Гулівер, служить Свіфту для випробування ідеї, а не характеру. Гулівер - це нормальна, розумна, морально здорова людина, яку автор відправляє в подорож по світу безумства, абсурду, брехні і насильства. Саме по відношенню до Гулівера розкривається людська природа: неприваблива і така, що викликає відразу у будь-якої розумної істоти. Гулівер шукав на шаленому світі місце, в якому могла б знайти спокій гідна людина. І Свіфт приводить свого героя в утопічну країну гуїнгнгнмів, але сам же повертає його назад в Англію, бо на шаленому світі не може існувати суспільство, влаштоване на розумних початках. А це означає, що Гулівер повинен повернутися додому: розумні коні виганяють героя.

   Історія Гуллівера - це історія людини, що намагалася змінити людей і їх світ словом правди.

   У результаті Гуллівер змушений визнати, що «йеху є породою тварин, зовсім не здібною до виправлення шляхом повчань і прикладів.