СВІТЛО І ОКО
Німецькому фізикові й фізіологові Гельмгольцу належить вислів: «Якби оптик приніс мені такий недосконалий інструмент, як людське око, то я б відразу викинув його за двері. З такою суворою оцінкою можна було б погодитися тільки в тому випадку, коли око розглядається лише як оптичний прилад. Зовсім іншою буде думка, якщо розглядатимемо всю сукупність органа зору й оцінюватимемо око як один з основних аналізаторів ( у світлі вчення І. П. Павлова), що сприймає дії подразників зовнішнього світу на нашу нервову систему. Почуття невдоволеності зміниться тоді почуттям захоплення перед досконалою злагодженістю, узгодженістю всієї системи. Ми розуміємо, що ця злагодженість з’явилася внаслідок тривалої еволюції (розвитку) організму й зумовлена суворою необхідністю орієнтування організму в зовнішньому світі. Дуже велике значення має для будь – якого живого організму дія світла. Спроби природи створити орган, який спеціально реагував би на світловий подразник, протягом мільйонів років історії органічного життя на Землі, іноді помилкові, іноді невдалі й більш або менш досконалі, можна простежити на різних ступенях розвитку органічних форм. Подивимося, наприклад, на такого простого мешканця Землі, як черв’як дощовик. Марно було б шукати в нього звичні деталі: голову, ніс, очі. Нічого подібного в нього не знайти. І все – таки дощовик досить різко реагує на освітлення. Якщо в темну ніч освітити електричним ліхтариком черв’яка, що виліз із землі, він умить сховається в свою нірку. А тим часом органа, який можна було б назвати очима, в дощовика немає. Є лише розкидані по всьому тілу нервові клітини, будова яких подібна до будови нервових клітин ока більш високоорганізованих істот. Світлочутливі органи черв’яка не локалізовані, а розсіяні по всьому тілу, як органи дотику в людини.
Ось натягнута витончена сітка, яку сплів павук – хрестовик. Його «вчене» ім’я – Epeira diademata - «художник у діадемі». Але де ж у нього діадема? Подивіться на нього в лупу, і на його голово грудді ви побачите вісім «діамантів» - це його очі. Вісім очей! З них чотири основних і дві пари допоміжних. Це точкові очі. Прозора, майже куляста лінза спрямовує зібране світло на світлочутливі клітини. Залежно від розміщення світлочутливого шару (далі чи ближче від лінзи) і кривизни лінзи очі павука пристосовуються до далекого або близького бачення.