Допоміжна інформація "Фералітні грунти"

Про матеріал

Даний матеріал допоможе учням більш детально ознайомитися з особливостями фералітних грунтів. В роботі представлені картипоширення та фотоматеріали профілів даного типу грунтів

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ГЕОГРАФІЇ, ТУРИЗМУ ТА ІСТОРІЇ

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ

РЕФЕРАТ

з навчальної дисципліни «Географія грунтів з основами ґрунтознавства»

з теми:

«ФЕРАЛІТНІ ГРУНТИ»

Підготував:

студент

Калчев Олександр Сергійович

Кривий Ріг-2018

ЗМІСТ

ВСТУП

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕРАЛІТНИХ ГРУНТІВ

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРВОНОЗЕМІВ

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРВОНО-ЖОВТИХ ФЕРАЛІТНИХ ГРУНТІВ 4.ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРВОНИХ ФЕРАЛІТНИХ ГРУНТІВ

5.ХАРАКТЕРИСТИКА КОРИЧНЕВО-ЧЕРВОНИХ ГРУНТІВ

ДОДАТКИ

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

ВСТУП

Фералітні грунти від лат. Ferrum — залізо, Aluminium — алюміній і грец.— камінь)

— типи грунтів, які формуються в умовах екваторіального тропічного клімату на червоноколірних стародавніх (фералітних) корах вивітрювання. В їх складі незначна кількість стійких первинних мінералів (кварц, ільменіт, циркон та ін.) і високий вміст вторинних (каолініт, окиси заліза і алюмінію), дуже бідні на луги і лужні землі. Ф. г. мають кислу реакцію, низьку катіонну ємність вбирання, але високу аніонну ємність, сульватний склад гумусу. Найпоширенішими типами є червоно-жовті Ф. г. постійно вологих тропічних лісів і червоні Ф. г. сезонно-вологих лісів та високотравних саван. На Ф. г. вирощують каву, гевею, какао, чай, рис, ананас, арахіс та ін. культури.

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФЕРАЛІТНИХ ГРУНТІВ

Фералітні грунти – велика група ґрунтів гумідних районів тропіків та, рідше, субтропіків, що мають такі загальні властивості:

утворились на фералітній корі вивітрювання, де SіО2 : R2О3 < 2,5;

великий ступінь вивітреності ґрунтотворного матеріалу (вміст первинних мінералів, здатних до вивітрювання, не перевищує 5%);

переважання в мулистій фракції каолініту.

Додаткові характеристики

оглиненість ґрунтової маси

велика потужність ґрунтового профілю при дуже поступових переходах між горизонтами

інтенсивне червоне або жовте забарвлення

дуже низька ємність поглинання (5–10 мг-екв/ 100 г ґрунту).

Фералітні ґрунти умовно поділяють на три групи:

1) фералітні недиференційовані: червоноземи, червоні фералітні, за міжнародною номенклатурою – феральсолі;

2) фералітні диференційовані, які не мають елювіального горизонту, але чітко оглинені – нітосолі за міжнародною номенклатурою;

3) фералітні сильно диференційовані, які мають елювіальний горизонт – акрисолі.

У світі займають величезну площу – 1452 млн.га:

В Євразії - на півострові Гіндустан, країнах південно-західної Азії (М’янма, Китай, Малайзія, В’єтнам тощо); займають всю екваторіальну Африку, Східно-Африканське плоскогір’я; в басейні р. Амазонка, Гвіанському та Бразильському плоскогір’ях; у Центральній Америці, південь Флориди (США); на півночі та сході

Австралії.(ДОДАТОК №1.1)

Утворення цих ґрунтів йде під впливом фералітизації, яка одночасно є геологічним та ґрунтотворним процесом.

Фералітизація – процес вивітрювання первинних мінералів з утворенням і відносним

накопиченням на місці вторинної глини фералітного складу.

Фералітизація – тривалий процес, який проходить у декілька етапів:

інтенсивний гідроліз первинних мінералів, вивільнюється велика кількість основ,

вільного Si, гідратів окислів Fe, Аl. Утворюється червоноцвітна кора вивітрювання,

збагачена монтморилонітом – літомарж - строкато забарвлений шар, уламки породи, які

ще зберегли свою форму і структуру, але вже м’які (“гнилі камені”). Стадія протікає в лужному середовищі.

Вивітрювана товща поступово звільняється від основ і підкислюється

частина монтморилонітових глин виноситься денудацією за межі території

частина монтморилоніту перетворюється в каолініт.

Утворюється сильно оглинений матеріал, вільний від первинних мінералів,

складається

кварцу, каолініту, гібситу.

У дуже вологих регіонах каолініт не утворюється, а накопичується гібсит і залізисті

мінерали.(результат процесу фералітизації в ДОДАТКУ №1.2)

Латеритизація – процес, що йде переважно завдяки привносу сполук Fe при боковому русі

ґрунтових розчинів.

Гідроксиди заліза випадають в осад : окремі залізисті конкреції; горизонти зцементованих

Fе конкрецій – пізоліти; комірчасті форми – плінтити; суцільні монолітні горизонти

- латерити.

Латеритизація – не обов’язкова складова фералітизації.

(процес латеризації показано в ДОДАТКУ №1.3)

Сучасне ґрунтоутворення на фералітній корі вивітрювання може містити:

1)Опідзолення

2)Дерновий процес

3)Гумусоакумуляцію

4)Лесиваж

5)Оглеєння

Для формування фералітних ґрунтів потрібна висока інтенсивність і тривалість процесів

вивітрювання. Тому вони зустрічаються лише в гумідних тропіках і субтропіках, де

процеси вивітрювання й ґрунтоутворення протікають безперервно з третинного часу при

постійно високих температурах та вологості.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРВОНОЗЕМІВ

Червоноземи - зональний тип ґрунтів вологих субтропіків.(ДОДАТОК №2.1)

Клімат субтропічний, вологий, теплий, середньорічна температура складає 13–15ºС, Кз >1,

ТВР промивний.

Рельєф найчастіше сильно розчленований, передгірний, гірський. ( приклади рельєфу в

ДОДАТКУ №2.2).

Рослинність субтропічна вологолісова: густі ліси, часто переплетені ліанами, диким

виноградом, з папоротями. ( приклади рослинності в ДОДАТКУ №2.3).

Ґрунтотворні породи – продукти вивітрювання вивержених гірських порід (андезитів,

базальтів, туфів), фералітизовані, містять багато заліза.(породи в ДОДАТКУ №2.4)

Утворення червоноземів.

1)фералітизація – інтенсивне вивітрювання з гідролізом первинних мінералів, неосинтезом каолініту;

2)вилуговування продуктів вивітрювання;

3)озалізнення, накопичення гібситу, може відбуватись опідзолення, але не завжди й не

всюди;

4)дерновий процес – накопичення значної кількості гумусу, незважаючи на його

інтенсивну мінералізацію, тому що субтропічна вологолісова рослинність утворює велику

кількість опаду (20 т/га), зольних елементів і азоту.

Структура

Но – лісова підстилка або слаборозвинена дернина;

Н – гумусовий, сірувато-темно-коричневий, грудкувато-зернистий, важкосуглинковий або глинистий, пухкий;

Нрm – верхній перехідний, сірувато-червоний, грудкуватий, важкий, ущільнений;

Phm – нижній перехідний, бурувато-червоний з чорними й блідо-жовтими плямами, щільний, важкий;

Р – ґрунтотворна порода, неоднорідно забарвлена, червона, з великою кількістю крупних залізистих конкрецій і світло-жовтих плям кремнезему, горіхувато-грудкувата, важка, щільна. (геологічний розріз в ДОДАТКУ №2.5)

Класифікація червоноземів:

Підтипи

Роди

Види

Типові

Опідзолені

Глейові

Глеюваті

Неоглеєні

а) слаборозвинені (<15 см)

малопотужні (15 – 20)

звичайні (>20 см)

б) малогумусні (< 6%)

середньогумусні (6 – 9)

високогумусні (>9%)

Характерні властивості

Гранулометричний склад важкий, перерозподілу мулу немає або ледве помітний

в валовому хімічному складі мало SiO2 (30–40%), вміст його різко падає з глибиною, багато R2O3 (60–70%), перерозподілу їх частіше не спостерігається гумусу в верхньому горизонті 5–12%, Сгк:Сфк<1 ЄП 5–10 мг-екв

в складі обмінних катіонів переважають Н та А1 СНО < 50% , рН = 4,2–4,5

дуже мало фосфору та азоту водно-фізичні властивості добрі через оструктуреність.

Використання червоноземів

1.Внесення високих доз азотних і фосфорних добрив.

2.Боротьба з ерозією.

3.Головна культура – чай.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРВОНО-ЖОВТИХ ФЕРАЛІТНИХ ГРУНТІВ

Червоно-жовті фералітні ґрунти
зональні для постійно вологих тропічних лісів (ДОДАТОК 3.1).

Клімат вологий тропічний, середньорічна температура 25–27ºС. Сума опадів 1800-2500 мм і більше, Кз > 1. ТВР промивний.

Рослинність – тропічні ліси з багатим видовим складом, багатоярусні, сильно зімкнуті, з ліанами.(ДОДАТОК 3.2.)

Породи сильно фералітизовані.

Рельєф різноманітний.

(ДОДАТОК 3.3)

Генезис грунтів:

фералітизація, особливістю якої в даних умовах є виніс залишкового заліза з профілю, тому конкреції утворюються рідко;
дерновий процес, характерним для якого є інтенсивна мінералізація як рослинних залишків, так і самого гумусу;
лесиваж;
вимивання всіх розчинних сполук

Структура грунтів:

Нл – тонка лісова підстилка;

Н – гумусовий, коричнювато-сірий, дрібногрудкуватий

НрЕ – перехідний, червонувато- або жовтувато-бурий, структура крупніша, зустрічаються глинисті плівки, морфологічно не виражений, але гранулометрично та хімічно збіднений;

PhІm – перехідний ілювійований, метаморфізований, бурувато-червоний або бурувато-жовтий, збагачений Fe, A1, мулом;

Р – ґрунтотворна порода, яскрава, фералітна кора вивітрювання потужністю декілька метрів або десятків метрів. (ДОДАТОК № 3.4)

Хімічні властивості (ДОДАТОК №3.5):

Реакція кисла (рН = 4,0–5.5)
ЄП 3–6 мг-екв на 100 г ґрунту
СНО <50%.
Верхні горизонти збіднені мулом і глинистими часточками.
Вміст гумусу під лісовою підстилкою 4–5%, нижче – 1–2%
Склад гумусу сульватний;

Використання грунтів:

вирощування рису, кави та папая
підсічно-вогняне землеробство
терасування
мульчування проти латериту.(ДОДАТОК №3.6)

4.ХАРАКТЕРИСТИКА ЧЕРВОНИХ ФЕРАЛІТНИХ ГРУНТІВ

Червоні фералітні грунти - зональні для сезонно-вологих лісів і високотравних саван.

(ДОДАТОК №4.1)

Рослинність: склад менш різноманітний, менш зімкнутий, менше ліан, є чагарники і трави. На місці вирубаних лісів - савани з травостоєм до 4 м висоти, між яким ростуть дерева. (ДОДАТОК № 4.2)

Клімат вологий з сухим сезоном до 3–4 місяців.

Генезис близький в загальних рисах до червоно-жовтих:

Рубефікація - в сухий сезон, верхні горизонти набувають червонуватого відтінку в результаті термічної дегідратації оксидів заліза
Дерновий
Латеритизація - випадання гідроксидів Fe в формі конкрецій, прошарків і зцементованих горизонтів

Структура грунтів:

Н – гумусний, у верхній частині задернований, темно-сірий, грудкуватий, легкий;

Hpm – перехідний, оглинений, сірувато-червоний, грудкуватий нестійкий;

Phm – нижній перехідний оглинений, важкий, грудкувато-горіхуватий, червоний або жовтий з Fe-Mn конкреціями;

P – червоноколірна ґрунтотворна порода. (ДОДАТОК № 4.3)

Підвищення родючості червоно-жовтих і червоних фералітних ґрунтів: