Організація і обладнання шкільного географічного майданчика

Організація і обладнання шкільного географічного майдан­чика

Для географічного майданчика вибирається відкрита з усіх сторін ділянка без ям, горбів і будівель із природними умовами ґрунту і трав'янистою рослинністю. Якщо природного дернового покриву немає, то частину географічного майданчика, відведену для обладнання шкільної метеорологічної станції, треба засіяти багаторічною травою.

Розміри географічного майданчика можуть бути різними, але найкращою є ділянка 25 х 25 м. На ній можна розмістити всі необхід­ні прилади і влаштувати «зелений клас» під відкритим небом. Шкіль­ний географічний майданчик необхідно обнести парканом із штахети­ків висотою 1 м. Одну сторону паркана треба пофарбувати через метр в різні кольори (білий і зелений), щоб учні привчалися вимірювати віддаль на око і могли визначити середню довжину свого кроку. На географічному майданчику доцільно зробити такі відділи: 1) агрометеорологічний; 2) астрономічний: 3) геоморфологічний;  4) математичний; 5) «зелений клас».

Агрометеорологічний відділ повинен бути обладнаний такими приладами: флюгером, метеобудкою з термометрами і гігрометром, опадоміром, снігомірною рейкою, нефоскопом, ґрунтовим термомет­ром-щупом. У школі обов'язково мають бути барометр-анероїд,           анемометр,   бажано   також   мати   прилади-самописці —   барограф, гігрограф і термограф.

Астрономічний відділ має бути обладнаний найпростішими саморобними  астрономічними  приладами:   гномоном-покажчиком Полярної зорі, сонячними годинниками — екваторіальним і горизонтальним, екліметром, румбічним кільцем, покажчиком сторін горизонту.

Геоморфологічний відділ має дати учням уявлення про типові форми рельєфу.

У математичному відділі встановлюють кубічний метр, квадратний метр, розбитий на дециметри, саморобні ростомір і нівелір.

«Зелений клас» використовується для занять з учнями на географічному майданчику. Його обладнують столами і стільцями (які розміщують так, щоб сонячні промені падали збоку), невеликою, чорною дошкою для роботи на ній з крейдою, стендом «Яка сьогодні погода», маленьким столиком і стільцем для вчителя.

Найважливіші саморобні метеорологічні прилади та поради до обладнання ними географічного майданчика

Флюгер. Встановлюється на дерев'яному або металевому стовпі (металева труба) висотою десять і більше метрів. Чим вище постав­лений флюгер, тим краще показує він напрям і силу вітру. Стовп з флюгером для одержання правильних показників потрібно ставити на відкритому місці, так щоб вітер не затримувався високими дере­вами, будинками тощо. Стовп, на якому встановлений флюгер, одно­часно є і висотоміром, тому його потрібно пофарбувати через кожний метр у різні кольори (білий і червоний). Учні використовують стовп-висотомір для вироблення практичних навичок і порівнянь при виз­наченні висоти дерева, будинку та інших предметів.

Метеорологічна будка. Служить для встановлення в ній тер­мометрів і саморобного гігрометра. Виготовляється з дерева. Висота 50 см, довжина 40 см, ширина 35 см. Будку фарбують у білий колір і встановлюють на підставці висотою 190см дверцятами на північ. Для зручності спостереження потрібно виготовити східці висотою 75 см.

Опадомір. Його встановлюють на відкритому місці на стовпі. Верх опадомірного відра повинен бути на висоті 2 м. Щоб дітям було зручно знімати його, треба зробити східці з площадкою, розміщеною над поверхнею майданчика на висоті 75—80 см.

Снігомірна рейка. Виготовляється з дерева. Висота 190 см, ширина 7 см, товщина 3—4 см. її фарбують у темний колір з трьох сторін, а лицеву сторону — у білий і наносять поділки через кожний сантиметр.

Нефоскоп. Цей прилад являє собою дерев'яне або залізне кіль­це діаметром їм, встановлене на чотирьох стовпчиках висотою 2м (для опору можна використати металеві труби діаметром 5 см). Кіль­це поділяється на чотири сектори товстими дротинами, які показу­ють основні сторони горизонту. Нефоскопом учні визначають ступінь хмарності неба і напрям руху хмар. Для визначення хмарності треба стати під кільцем так, щоб більша частина небосхилу була «накрита» кільцем. Число секторів, вкритих хмарами, дає правильні показни­ки стану хмарності неба.

Покажчик Полярної зорі складається з дерев'яного стовпчика висотою 160 см і планки з загостреним кінцем, яка прикріплюється до вершини цього стовпчика і спрямовується гострим кінцем на По­лярну зорю. До планки прикріплюють екліметр, яким визначається географічна широта місцевості.

Гномон. Основою для гномона є дощечка розміром 30x40 см. Для того щоб вона не деформувалась при різких змінах погоди, її потрібно оббити бляхою і пофарбувати в білий колір. Дощечку слід прибити горизонтально до вершини стовпа висотою 115 см, а в пів­денній частині її прикріпити загострений стержень висотою 7 см. За допомогою гномона визначається полуденна лінія — напрям місцевого меридіана, точний місцевий) час і висота Сонця над го­ризонтом. Екваторіальний сонячний годинник виготовляють з двох дощечок 35 х 35 см. Одну з них, яка служить циферблатом годинни­ка, оббивають жерстю, потім креслять коло діаметром 25 см і прово­дять з його центру радіуси так, щоб віддаль між ними становила 15°. Позначають у нижній частині кола на кінцях 12 год, 13 год, 14 год і т. д., бо на екваторіальній площині тінь повертається весь час з рівномірною швидкістю. У центрі кола закріплюють перпендику­лярно до циферблату металевий стержень висотою 15 см. Дощечку фарбують у білий колір, а коло і всі написи, на ній виколюють або наносять чорною олійною фарбою. Другу дощечку, також оббиту жерстю і пофарбовану в білий колір, закріплюють горизонтально на вершині стояка висотою 115 см. Потім встановлюють циферблат екваторіального годинника під кутом до горизонтальної площини. Цей кут визначають за формулою 90° - ф, де ф — географічна ши­рота місця спостереження. Годинник орієнтують по місцевому ме­ридіану так, щоб лінія з позначкою 12 год збіглася з полуденною лінією.

Горизонтальний сонячний годинник також встановлюють на стовпі висотою 115 см. Він складається з дощечки 35 х 35 см, до якої на віддалі її довжини від краю, спрямованого на південь, прикріплю­ють залізний прямокутний трикутник. Основа трикутника дорівнює 8см, а гіпотенуза 15 см, вона ж утворює кут з основою, що дорівнює географічній широті місця спостереження. Як продовження основи трикутника креслимо лінію і надписуємо біля неї 12 год. Лінії, що відповідають іншим годинам, проводимо під кутами до цієї лінії, за­лежно від географічної широти, обчислюючи їх за спеціальною форму­лою. Кути х між поділками послідовних годин не дорівнюють 15°, як в екваторіальному годиннику, бо при рівномірному добовому обертан­ні Сонця тінь стержня на горизонтальному годиннику переміщується нерівномірно. Полуденну лінію циферблата горизонтального соняч­ного годинника, яка відповідає 12 год дня, треба також установити в напрямі північ — південь. Сонячний годинник показує справжній сонячний час. Щоб перевести його показання в декретний час, треба знати різницю між місцевим і декретним часом у даній місцевості. Більш точні поправки можна робити, користуючись рівнянням часу та астрономічними таблицями.

Екліметр. Цей нескладний прилад являє собою півкруг, схо­жий на транспортир, прикріплений до рейки, яка може вільно повер­татися на гвіздку, вбитому у верхню частину стовпа висотою 130 см. Півкруг виготовляють з дерева або жерсті, фарбують білою фарбою і поділяють на градуси. Біля нижньої середньої поділки ставимо 0°, біля двох верхніх — 90°. Потім надписуємо проміжні градуси, що стоять між 0° і 90°. До центра півкруга екліметра прикріплюємо ви­сок для точного визначення градусів. На кінцях дерев'яної планки, з'єднаної з півкругом, встановлюємо діоптри або прикріплюємо труб­ку. Екліметр є найпростішим вертикальним кутомірним приладом, за допомогою якого можна визначати висоту Сонця і Полярної зорі над горизонтом, тобто географічну широту місцевості і полуденну ви­соту Сонця.

Квадратний метр — це площадка розміром 1x1 м, зацемен­тована і обведена дерев'яною або залізною рейкою. Квадратний метр поділяють на дециметри і сантиметри. Він дає хороше уявлення про квадратні міри.

Місце для визначення температури ґрунту являє собою скопану ділянку розміром 1,5 х їм. Тут встановлюють ґрунтовий термометр, який може бути як постійним, так і переносним. Показання з пере­носного термометра слід брати через 20—30 хв. після його занурення в ґрунт. Систематичні спостереження за температурою ґрунту мають важливе практичне значення для сільського господарства: вони да­ють можливість правильно встановлювати строки посіву сільсько­господарських культур. Дані температури ґрунту (особливо навесні і восени) слід передавати місцевим колгоспам, учнівським виробни­чим бригадам.

Ростомір. Він являє собою дерев'яну рейку висотою 2 м, шири­ною 7 см і товщиною 3—4 см, пофарбовану білою фарбою, поділену на сантиметри і прикріплену вертикально до горизонтальної площад­ки. До рейки прикріплюють планку, яка може ковзати по ній вгору і вниз. Щоб визначити свій зріст, учень стає на площадку спиною до рейки, опускає планку до голови і відлічує показання на рейці. Знаючи свій зріст, учень може порівнювати його із зростом своїх то­варишів, з висотою дерев, будинків тощо. Ці знання стануть у пригоді учням під час екскурсій та походів для вимірювань на місцевості.

Кубічний метр дає уявлення про кубічні міри. Виготовляють його з дерев'яних брусків або залізних рейок. Цим посібником можуть також користуватися вчителі І — IV класів, вчителі математики.

Покажчик сторін горизонту являє собою стовп висотою 3 м з прикріпленими на вершині перпендикулярними одна до одної рейка­ми. Одну з рейок орієнтуємо в напрямі полуденної лінії, вона показує напрям місцевого меридіана (пн—пд), а друга — напрям місцевої па­ралелі (з—с). До стовпа покажчика сторін горизонту прикріплюємо табличку з географічними координатами своєї місцевості.

Нівелір являє собою дерев'яний брусок довжиною їм, шири­ною 7 см і товщиною 3—4 см, до вершини якого прикріплюють по­перечну планку довжиною 40 см, шириною 4 см і товщиною 2—Зсм. Посередині планки збоку забивають цвяшок з виском-тягарцем, що дає можливість встановлювати нівелір у вертикальному положенні.

Румбічне кільце. З дощечок виготовляють круг діаметром 40 см, оббивають жерстю, фарбують білою фарбою і різними кольорами зоб­ражають 8 напрямів головних і проміжних сторін горизонту (північ, південь, схід, захід, північний схід, північний захід, південний схід, південний захід). По краю круга проводять коло і поділяють його на 360° для визначення азимута та напряму до головних міст. Рум­бічне кільце прикріплюють до стовпа горизонтально. Висота стовпа над землею 115 см.

На геоморфологічній частині географічного майданчика вста­новлюють моделі форм поверхні суші: гір, височин, рівнин, річкової системи, порогів, водоспаду, макета гідроелектростанції, штучного водоймища, а також озера, в яке впадає річка. Береги озера повинні бути різних типів, в озері необхідно зробити острів, півострів, зато­ку, протоку. Для моделі гір можна використати каміння, яке бажано скріпити цементним розчином, всі інші моделі форм рельєфу можна зробити з ґрунту, обклавши їх дерном, щоб не розмивала вода. Русла головної річки та її приток, а також водосховище і озеро треба заце­ментувати, щоб по них можна було пускати воду.

Для моделювання форм поверхні та для інших практичних вправ на географічному майданчику треба мати ящик з піском. Ящик повинен мати розміри 250 х 90 х 60 см, що дозволить працювати біля нього кільком учням одночасно.

На географічному майданчику бажано мати у заскленій, під залізним дахом вітрині колекції ґрунтів, гірських порід та корисних копалин свого села, району, області.