Доповідь "Чим можна отруїти свій кишечник?"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

ХЗОШ №105

 

 

 

 

 

 

 

Чим можна отруїти свій кишечник?

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків 2018

Чим можна отруїти свій кишечник?

У побуті найчастіше зустрічаються харчові отруєння, причина яких полягає:

1) у споживанні зіпсованих продуктів;

2) у недотриманні правил зберігання продуктів;

3) приготування їжі в антисанітарних умовах (можливе потрапляння в продукти стафілококів, кишкової палички, сальмонели та інших мікро­організмів, що починають швидко розмножуватися і в процесі життєдіяльності виділяти токсини, отруйні для людини).

Харчові отруєння — хвороби, що виникають при вживанні їжі, яка містить шкідливі мікроорганізми або отруйні речовини.

Шляхи потрапляння отрути в організм:

    через систему травлення;

    через шкіру;

    через дихальні шляхи;

    у результаті укусів, ін’єкцій.

Виникнення харчових отруєнь пов’язано з прийняттям їжі, що містить токсичні речовини. Ці речовини містяться в отруйних грибах, гірких ядрах абрикос та інших кісточкових плодах; хлібі, виробленому з зерна з домішками мікроскопічних грибів та отруйних бур’янів; в отруйних продуктах тваринного походження. Значну небезпеку представляють отруєння продуктами, що містять отрутохімікати та інші хімічні домішки.

Всі харчові отруєння поділяються на бактеріального та не бактеріального походження.

Найпоширеніша бактерія — кишкова паличка (рис.1) — є всюди: у повітрі, на предметах. Вона наявна у кишечнику людини і тварин. Більшість культур цієї бактерії не завдає шкоди, навіть допомагає травленню. Але є й такі, що можуть спричинити харчові отруєння.

Отрутою може бути будь-яка речовина зовнішнього середовища, яка при потраплянні до організму людини викликає тяжкі порушення його життєдіяльності. Ягоди, гриби, рослини, речовини, які виділяють деякі комахи, жителі моря, звірі, будь-які ліки та хімічні речовини – все це, потрапляючи до організму людини у певній дозі, може принести велику шкоду.

 

 

Рис.1 Низько-температурний електронний мікрознімок кластера бактерії E. coli, збільшеного у 10 000 разів. Кожна індивідуальна бактерія — паличка на знімці.

БОТУЛІЗМ (BOTULISMUS)

Ботулізм — гостра інфекційна хвороба з групи кишкових інфекцій, яка характеризується важким ураженням нервової системи зі слабкістю скелетних і гладких м'язів, порушенням зору, ковтання, моторики кишок. Спричиняється анаеробним мікробом Сl. botulinum (ceротипи А, В, С, D, Е, F), який утворює спори і дуже сильний екзотоксин (рис. 2).

Епідеміологія. Резервуаром збудника ботулізму є переважно теплокровні травоїдні тварини. У зовнішнє середовище мікроби потрапляють з випорожненнями. Інфікування людини відбувається при споживанні забруднених спорами продуктів, частіше домашнього консервування (м'ясо, гриби, овочі, риба). Захворювання спричиняють не самі мікроби, а екзотоксини, що їх вони утворюють при розмноженні в анаеробних умовах.

Клініка. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 10 днів. Тривалість і важкість перебігу хвороби залежать від дози токсину, що потрапив в організм. У першому варіанті хвороба починається з нудоти, блювання і проносу. Багато хворих скаржаться на здуття живота, сухість у роті, утруднення при ковтанні.

 

Рис. 2. Збудник ботулізму має форму палички з закругленими кінцями, належить до суворих анаеробів.

Часто першими проявами ботулізму є скарги на порушення зору: зниження його гостроти, “туман” або “сітка” перед очима, двоїння предметів; сухість в роті. Токсини паралізують нервову і дихальну систему. Лише термінова медична допомога може врятувати людині життя.

САЛЬМОНЕЛЬОЗ (SALMONELLOSIS)

Сальмонельоз — гостра інфекційна хвороба з групи зоонозів, яка спричиняється бактеріями з роду Salmonella (рис. 3).

Епідеміологія. Джерелом інфекції можуть бути тварини, птахи, люди, хворі на сальмонельоз або здорові бактеріоносії; найчастіше велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких з великою постійністю містяться різні серовари сальмонел. Нерідко інфікуються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом. Бактеріоносійство може тривати багато місяців і навіть років. Механічним переносником сальмонел можуть бути мухи. Серед людей найбільшу небезпеку становлять хворі з легкими та стертими формами сальмонельозу.

Зараження відбувається контактно-побутовим шляхами. У 96–98% випадків воно зв'язане із споживанням інфікованої їжі. В харчових продуктах, особливо в напівфабрикатах, сальмонели не лише зберігаються, але й швидко розмножуються. Контактно-побутовий шлях зараження спостерігається переважно серед дітей раннього віку, осіб похилого і старечого віку та дуже ослаблених.

 

Рис. 3. Сальмонели мають вигляд дрібних паличок із заокругленими кінцями.

Епідеміологічною особливістю сальмонельозу є раптовість і масовість захворювань та літня сезонність..

Клініка. Інкубаційний період коливається від 2–6 год до 2–3 днів.

Початок захворювання гострий, симптоми інтоксикації максимально розвиваються протягом 1–2 діб. Спочатку з'являються загальна слабкість, головний біль, розлади сну, озноб, біль у м'язах і попереку, підвищується температура тіла. У наступні години або через добу приєднуються нудота, блювання, біль у животі. Блювота частіше багаторазова, напочатку залишками їжі, а далі блювотиння стає водянистим, зеленуватого кольору.

Біль у животі гострий, постійний або переймистий.

Пронос починається пізніше, ніж блювота.

Хворі переважно бліді. Сальмонельоз зазвичай минає за декілька днів, однак небезпечний для дітей, людей похилого віку і тих, хто має хронічні захворювання.

Розглянуто основні можливості бактеріальних отруєнь кишечника.