Доповідь "Формування соціальної компетентності першокласників шляхом впровадження ігрових педагогічних технологій"

Вступ

Сьогодні, коли відбуваються зміни і модернізації в області освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього середовища для розвитку особистості. Функція школи - це  не тільки навчання і виховання, але і соціалізація школяра, формування життєвої компетентності, розвиток соціальних значимих якостей особистості.

Актуальним  питанням на даний час є формування компетентності дитини. Це не тільки володіння нею певним багажем знань, а й уміння їх осмислити, використовувати, самостійно поповнювати, збагачувати власним досвідом. В українській освіті існує велика різноманітність методів, програм, технологій навчання. Більшість із них віднесена до одного з двох принципових підходів: традиційного та розвивального.

Результати досліджень  науковців дають змогу констатувати, що одним із ефективних засобів формування основ життєвої компетентності молодшого школяра є створення умов для інтеракції учнів не тільки в позаурочний час, а й у процесі засвоєння навчального матеріалу на уроках. Учень починає набувати її ще в школі завдяки навчально-пізнавальній діяльності, формуванню ставлення до різних видів діяльності, і продовжує удосконалювати її в процесі своєї життєдіяльності.

Я вважаю, одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають навчальні ігри.

Ігрові форми роботи сприяють створенню невимушеного творчого пошуку, емоційного комфорту, позитивно впливають на розвиток творчої особистості.

Готуючись до уроку я завжди чітко продумую послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.

Використовую в освітньому процесі більше активних, інтерактивних, зокрема й ігрових методів як методів формування різних компетентностей молодших школярів. Адже, гра створює позитивний емоційний фон, де всі психічні процеси, відбуваються найактивніше. Найбільшу увагу приділяю аналізу гри, її значення у формуванні тих чи інших компетентностей дітей молодшого шкільного віку. Ігри сприяють підвищенню рівня досягнень учнів, формування досить широкого кола компетентностей.

Ігрові завдання здебільшого є пошуковими.

Вони ставлять учня перед необхідністю самостійно знаходити шляхи розв’язання, а отже, розпізнавати, аналізувати мовні факти, зіставляти їх і формулювати висновки. А це розвиває творчі здібності школяра , увагу, ініціативність.

 Робота з ігровими завданнями створює позитивну мотивацію навчання, пробуджує бажання знати. Самостійно відкриваючи для себе певні мовні явища, учень дістає задоволення, впевненість у своїх здібностях, що зумовлює самореалізацію особистості.

Одним із нових застосувань ігрових педагогічних технологій є сенсорна кімната. Вона являється ефективним засобом зняття стресу та його негативних наслідків, зниження тривожності та агресивності дітей та підлітків, сприяє кращій адаптації та мотивації до навчання. В цілому, сприяє фізичному, емоційному, інтелектуальному та духовному здоров`ю школярів.

Сенсорна кімната - це потужний інструмент для розширення і розвитку світогляду, сенсорного та  пізнавального розвитку. Це організоване  особливим чином навколишнє середовище, що складається з великої кількості різного виду стимуляторів, які впливають на органи зору, слуху, нюху, тактильні та вестибулярні рецептори. Вони надають на психічний і емоційний стан дитини як заспокійливу, так і тонізуючу, відновлюваючу  дію.

Наша сенсорна кімната:

1. Допомагає  в стимулюванні сенсорної чутливості та  рухової активності, розвитку зорово-моторной координації дітей, розвиває  загальну і дрібну моторику, покращує  координацію рухів.

2. Створює позитивний емоційний фон і допомагає подолати порушення в емоційно-вольовій сфері; (зменшує тривожний стан, знижує агресію, навчає саморегуляції; знімає м'язову і психоемоційну напругу)

3. Підвищує  психічну активність за рахунок стимулювання позитивних емоційних реакцій; розвиває тактильні, зорові відчуття, тренує пам'ять, увагу, інтелект.

4. Розширює  кругозір і просторові уявлення, розвиває уяву і творчі здібності дітей.

5. Допомагає коректувати порушення в пізнавальній сфері (зниження інтересу до раніше значущої діяльності, труднощі із стійкістю і концентрацією уваги, труднощі запам'ятовування, неуважність і, відповідно, труднощі в навчанні). Допомагає розвитку мови.

6. Допомагає вирішити проблеми з соціальною адаптацією.

Навіть готовність дитини до шкільного навчання в значній мірі залежить від її сенсорного розвитку,  значна частина труднощів, що виникають перед дітьми, особливо в першому класі, зв’язана з недостатньою точністю та гнучкістю сприймання.

Біля 50-ти років існує теорія собакотерапії або каніс - терапія – лікування за допомогою собак.

Спеціально навчені собаки допомагають дітям з особливими освітніми потребами пізнавати світ, спілкуватися з ним, любити його. Собака є не тільки другом людини, а ще й виступає в ролі лікаря.

Каніс-терапія впливає на різні сфери розвитку дитини: фізіологію, спілкування, увагу, координацію рухів.

У нашому закладі віднедавна працює така терапія для дітей, де під час спеціально організованих занять собаки дають дітям безмежне відчуття  щастя.

Навіть замкнене серденько дитини тане від радості і ніжності, яку дарує їй собака. Спілкування особливої дитини з собакою прияє розвитку моторики сенсорних відчуттів, емоційності, знімає м`язову напругу, психологічні стресові стани, знижує тривожність.

Наші  діти все менше перебувають на свіжому повітрі. Вони віддають перевагу телебаченню, комп'ютерним розвагам або слуханню музики. Можливо, причина стресів та депресій ховається саме в цьому? 

Перебування на свіжому повітрі  зміцнює організм, нормалізує нервову систему, розвиває пам'ять та уяву. А тому вчитель початкової школи має закласти фундамент дбайливого ставлення дітей до довкілля, виховувати емоційно позитивне сприйняття природи і цьому сприяють так звані пленерні уроки (уроки на свіжому повітрі).

 

Під час таких уроків  педагоги мають  змогу донести учням цікаві і повчальні  факти з навчальних матеріалів. Дітлахи ж, в свою чергу, згадуюь  цікаві історії про природу, відповідаюь на різноманітні запитання, вчаться малювати , а також грати в цікаві ігри. 

В кінцевому результаті отримують задоволення усі — і учні, і вчителі,  пригадавши методику викладання уроків під «відкритим небом» великого педагога В. О. Сухомлинського.

Душа дитини — жовтий соняшник,

До Сонця тягнеться щомить.

Та на душі тоді лиш сонячно,

Коли нічого не болить,

Коли дитина загартована,

Здорова й сильна, не сумна.

Тоді наука їй  — як золото,

А світ — як казка чарівна.

Плекаймо, вчителі, той соняшник,

Нехай здоровим він зроста,

Обличчям тягнеться до Сонечка,

Корінням — вглиб землі вроста.

 

Висновки

Таким чином , успішність і ефективність формування компетентностей молодших школярів залежать від форм і методів організації освітнього  процесу.

Це не тільки володіння нею певним багажем знань, а й уміння їх осмислити, використовувати, самостійно поповнювати, збагачувати власним досвідом.

Використовуючи ігри я переконалася, що саме в  них розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять.

Гра, як відомо, є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. Ще К. Ушинський писав: «Зробити серйозне заняття для дітей цікавим – ось завдання початкового навчання. Кожна здорова дитина потребує діяльності й до того ж серйозної діяльності... З перших же уроків привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні».

У своїй  роботі головною метою  є зацікавлення учнів та пробудження їх до жаги знань. Я вважаю і сподіваюсь, що  завдяки ігровим методам  навчання буде  приносити учням  щастя, радість та задоволення.

Мій хоч і невеликий досвід свідчить про те , щоб хоч які інноваційні технології ми не використовували , досягти успіху можна лише зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє пізнавальні потреби . Кожен викладач має свої методи та прийоми , особисто мені допомагають стратегії технології розвитку критичного мислення, завдяки їм учні можуть  виявити себе як особистість, самовиразитись і самоствердитись.

Застосування технології розвитку критичного мислення під час вивчення навчальних дисциплін, як на уроках, так і в позакласній роботі, створює додаткову мотивацію навчання. Учні добре засвоюють матеріал, тому що це їм цікаво.

Стійка динаміка якості знань учнів буде підтвердженням ефективності впровадження досвіду та обґрунтує доцільність використання інтерактивних методів для формування компетентної особистості.

 

 

Література

1.                   Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні //. Рідна школа. – 2000. – №4. – С.  63–64.
2.                   Дідух М. В. Ігрові прийоми навчання читати // Початкова школа. – 1991. – №1. – С.  10–13.
3.                   Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.
4.                   Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.
5.                   Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.
6.                   Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.