Доповідь "Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках біології та в позаурочний час"

Про матеріал

Мотивація

навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках біології

та в позаурочний час

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

Мотивація

навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках біології

та в позаурочний час

 

  

 

 

 

 

Підготувала вчитель географії

КЗ «Писарівський ліцей

 Вінницького району

Вінницької області»

Марингевич Алла Григорівна

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………….….3

 

 

І. МОТИВАЦІЯ – СКЛАДНА БАГАТОРІВНЕВА СИСТЕМА……………………………………………..………………6

 

ІІ. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НА УРОЦІ………………………………………………………………….8

 

ІІІ. ПРОБЛЕМА МОТИВАЦІЇ В НАВЧАННІ БІОЛОГІЇ…………………………………………………………….19

 

 

ВИСНОВКИ…………………………………………………..30

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………..31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Людина, що не знає нічого, може навчи­тися,

справа тільки в тому, щоб запалити в ній бажання вчитися.

Д. Дідро, французький філософ

 

Вічною проблемою школи є нудьга. Причини тут різні, але в осно­ві лежить одна — одноманітність і монотонність. Як викликати в учнів бажання вчитися, отримувати від цього задоволення, позитив­ні емоції та результати? Адже відомо, що більше домагається не той, хто може, а той, хто хоче.

У сучасній інтерпретації процес навчання — це взаємодія вчите­ля та учнів, у якому учні з допомогою та під керівництвом учителя осягають мотиви своєї пізнавальної діяльності, оволодівають сис­темою наукових знань та формують їх, а викладання — це цілеспря­мована діяльність учителя щодо формування в учнів позитивних мотивів навчання, організації сприйняття, осмислення фактів та явищ, забезпечення вміння користуватися отриманими знаннями. І. П. Підласий визначає мотивацію як головні сили, що руха­ють дидактичний процес і посідають перше місце серед факторів, які визначають його продуктивність. Продуктивний учитель — найви­щий взірець фахової досконалості.

Термін «мотивація» вперше запропонував А. Шопенгауер для по­яснення причин поведінки людини.

Мотивація — психічні явища, які стали спонуканням до виконання тієї чи іншої дії, вчинку, що визнача­ють активність особистості та її спрямованість на досягнення заплано­ваного результату. У психології розрізняють два види мотивації:

               зовнішня мотивація, зумовлена зовнішніми умовами та обстави­нами;

               внутрішня мотивація, пов'язана з особистісними потребами, ба­жаннями.

Бажано, щоб під час формування особистості чинники зовнішньої мотивації трансформувалися у внутрішню мотивацію.

Психологічні фактори, які беруть участь у мотиваційному процесі та зумовлюють прийняття рішення, психологи називають мотиваторами. Є кілька груп мотиваторів:

               моральний контроль (наявність моральних принципів);

               переваги (нахили, здібності, інтереси);

               зовнішні умови (чинники);

               власні можливості (знання, уміння, якості);

               умови досягнення мети;

               наслідки власних дій, вчинків.

У процесі виховання та навчання неможливо зовні сформувати мо­тиви, можна тільки сприяти цьому процесу. Отже, зовні формуються не мотиви, а мотиватори та мотиваційна сфера особистості. Мотиватори можуть мати вигляд прохання, вимоги, поради, навіювання, натяку і приймати характер інформування, інструктажу, стимулу чи заборони. До прямих форм впливів на суб'єкт належать прохання, порада, наказ, вимога. Особливу увагу під час вибору форми мотиватора слід звертати на вікові особливості учнів. Так, П. М. Якобсон показав, що готовність школярів підкорятися вимогам дорослих різко знижується у 5—8-х кла­сах, що свідчить про зменшення значення зовнішньої та збільшення значення внутрішньої мотивації. Використовуючи методику Г. М. Казанцевої «Виявлення ставлення до навчання», вчителі змо­жуть визначити мотиви учіння учнів. На різних етапах розвитку осо­бистості під час формування мотиваційної установки на самовдоскона­лення учні використовують різні мотиваційні прийоми:

               обіцянка собі (у молодших школярів);

               обов'язки перед собою (у підлітків та старшокласників).

Якщо підлітки обмежуються розрізненими елементами самовихо­вання, то старшокласники виробляють особисті правила самовихо­вання, які визначають основні лінії їх поведінки, вчинки за різних умов.

Для самовдосконалення учні використовують дві групи мотива­ційних прийомів: самостимул і самопримус.

Самовдосконалення є важливим шляхом формування себе як особистості, розвитку зді­бностей, формування знань та умінь. Як сказав Л. Толстой, потяг до самовдосконалення вже тому властивий людині, що вона ніколи не буває задоволена собою.

Усі вищі духовні потреби людини — у пізнанні, самоствердженні, самовираженні, самоактуалізації. Це є прагненням до самовдосконалення, саморозвитку. Використати ці потреби для мотивації навчан­ня — означає відкрити шлях до підвищення якості шкільної освіти. Основними серед сучасних завдань навчання є стимулювання навчально-пізнавальної активності учнів та формування пізнавальних потреб. Адже викладання — це мистецтво, а не ремеслі. Вина­ходити, вимагати, удосконалюватися — єдиний можливий курс су­часного вчителя.

На жаль, сьогодні пересічний учитель і типовий навчальний заклад орієнтовані переважно на підтримування зовнішньої моти­вації у вигляді контролю, наказів та вимог. Така практика згубно позначається на внутрішній мотивації, веде до поступового зни­ження інтересу учнів до навчання. У сучасній школі потрібно здійснити радикальні зміни з удосконалення внутрішньої мотива­ції учнів. Методики «Спрямованість на набуття знань» та «Спрямованість на оцінку», розроблені Є. П. Ільїним і Н. А. Курдюковою, дадуть учителю змогу визначити, на що сформована мотиваційна сфера учнів — на знання (внутрішня мотивація) чи оцінку (зовніш­ня мотивація). Учителі-предметники, які працюють з учнями основної та старшої школи, мають пам'ятати про можли­вості активізації пізнавальної діяльності учнів шляхом формування внутрішніх мотивів. Учитель-мотиватор обов'язково знайде мож­ливість донести учням, що:

               чим вищий ступінь самоповаги, тим кращі результати в навчанні;

               почуття радості й інтерес полегшують навчання;

               страх і напруженість ускладнюють процес навчання;

               невдачі і навчанні можуть призвести до бажання припинити на­вчання.

Для мотивації навчання актуальними залишаються поради:

               підтримувати рівний стиль стосунків між усіма учасниками на­вчання;

               підбадьорювати учнів, коли вони стикатимуться з труднощами;

               підтримувати позитивний зворотній зв'язок;

               піклуватися про різноманітність форм і методів навчання;

               привчати учнів до пізнавальної праці, розвивати їх наполегли­вість, силу волі, цілеспрямованість;

               заохочувати виконання завдань підвищеної складності;

               учити чітко визначати мету, завдання;

               формувати почуття відповідальності, обов'язку;

               учити висувати вимоги насамперед до самого себе.

 

 

І. МОТИВАЦІЯ – СКЛАДНА БАГАТОРІВНЕВА СИСТЕМА

 

Основним питанням сучасної школи є формування у школярів внутрішньої мотивації, здобування соціально-культурного досвіду. Від того, як воно розв’язується, залежить повнота реалізації кожним учнем власного розумового і соціального потенціалу, культурно творчий вплив навчально-виховного процесу, успіх переходу до особистісно зорієнтованих, розвивальних освітніх технологій. Адже поштовх до будя-якої роботи з’являється тільки тоді, коли є зацікавленість у результаті, а досягнення мети стає внутрішньо необхідною подією. Тільки тоді навчання йтиме від власного бажання, а не з примусу, стане «звеселянням сердечним», як влучно висловився Г.Сковорода. вчитель перестає бути джерелом інформації, він стає організатором освітнього процесу, джерелом духовного та інтелектуального імпульсу, що спонукає до дій, тобто створює мотивацію навчальної діяльності.

Мотивація – складна, багаторівнева система, яка включає в себе потреби, мотиви, інтереси, прагнення, емоції, норми, цінності.

 

Схема 1

Мотивація навчально-пізнавальної діяльності

 

 

Зовнішня, ситуативна

(оцінка, нагорода, покарання; ініціюючі фактори знаходяться поза «Я» особистості)

 

Внутрішня, пізнавальна

(діяльність не має заохочень, окрім самої активності)

   

Психологи стверджують, що сильні й слабкі учні відрізняються не за рівнем інтелекту, а за типом мотивації навчально-пізнавальної діяльності. Під час формування внутрішньої мотивації у школярів виникає питання: «А для чого ми вчимо?», мета діяльності проста, зрозуміла, не абстрактна, а в сфері безпосередніх інтересів дитини.

Мотив  – психічне явище, яке спонукає до дії. Мотиви можуть бути соціальними і пізнавальними. Саме мотиви визначають мету і забезпечують активну творчу діяльність кожного школяра.

 

Схема 2

 

Проблемні питання, навчальні завдання з елемен­тами новизни, негіевелбачуваності, цікаві факти, ев­ристичні завдання, які направлені на формування у школярів внутрішньої мотивації освітньої діяльності, повинні відповідати певним критеріям:

                      бути зрозумілими;

                              бути внутрішньо прийнятними, тобто мати особистісний зміст для учня;

                      мати опору на минулий досвід;

                       знаходити емоційний відгук;

                      викликати інтерес.

Позбавивши дитину інтересу, стимулу, не варто чекати від неї вирішення завдань. Інтерес позитивно впливає на всі психічні процеси, стимулює активну творчу діяльність.

 

Схема 3

Психологічна формула творчості

 

Інтерес..Стимул….. Мотив дії …..Активна творча діяльність

 

Внутрішня мотивація навчальної діяльності:

                              налаштовує дітей на ефективний процес пізнан­ня. розвиває особистісну зацікавленість;

 

                              забезпечує розуміння змісту діяльності, усвідом­лення, що і навіщо вони зараз робитимуть;

 

                      розкриває значимість нової інформації.

 

ІІ. ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НА УРОЦІ

 

Навчальна діяльність — це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб'єкта навчання.

Відповідно до принципу єдності свідомості й діяльності, сформульованого С. Л. Рубінштейном, навчальна дія як цілісність складається з двох компонентів:

-                   мотиваційного (спонукання);

-                   виконавського.

Навчальні дії розвиваються від дії за зразком до творчих дій. Мотив як спонукальна причина окремої дії та сукупності дій є результатом складної взаємодії мотивів — цілей, пізнавального інтересу, соціальних, моральних, практичних та ін. Він проявляється в навчанні у вигляді ставлення учня до сукупності дій, в результаті яких формуються компетентності певного рівня.

Основною формою організації навчальної діяльності є урок.

Для проведення уроку пропоную такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів:

 

   Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається.

 

   Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній ро­боті, так і в роботі всього класного колективу.

 

   Стимулювати учнів до використання різноманітних способів вико­нання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати непра­вильну відповідь.

 

   Заохочувати прагнення учнів до самостійної роботи, аналізувати під час уроку різні способи виконання завдань, запропоновані дітьми, від­значати та підтримувати всі прояви діяльності, що сприяють досягнен­ню учнями мети.

 

   Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожно­му учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.

 

   Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «що ми дізна­лися» (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому.

 

   Під час опитування на уроці (виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, оригі­нальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

 

• Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка забезпечить виконання домашнього завдання.

 

З огляду на вищевикладене можна відзначити, що учень на уроці повинен бути настроєний на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивний результат.

Для досягнення необхідного результату можна використовувати різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів.

 

1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди

У вступному слові вчитель окреслює коло питань, що розглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знання і суб'єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади й парадоксальні ситуації, демонструється зв'язок матеріалу, що вивчається, з раніше вивченим. Учитель указує на практичне значення теми, яка розглядається.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної си­туації

Постановка питання, демонстрація експерименту або надання до уваги учнів логічної суперечності, для розв'язання та пояснення яких у дітей не вистачає знань.

Способи створення проблемних ситуацій:

  1.                   Зіткнення учнів із суперечностями між новими фактами та явищами й наявними знаннями за необхідності теоретичного пояснення і по­шуку шляхів їх застосування.

 

  1.                   Зіткнення учнів з необхідністю вибору потрібної інформації (ситуація з надлишком інформації).

 

  1.                   Використання суперечностей між наявними в учнів знаннями та прак­тичними завданнями, що виникають під час виконання цих завдань.

 

  1.                   Спонукання до порівняння, зіставлення та протиставлення фактів, явищ, правил і дій та їх узагальнення.

 

  1.                   Зіткнення учнів із суперечностями між існуючими технічними рішен­нями та новими вимогами, які висуває практика.

 

  1.                   Спонукання учнів до виявлення внутрішніх і міжпредметних зв'язків і зв'язків між явищами.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології «Мозкова атака»

Цей метод полягає у колективній творчій роботі з розв'язання певної складної проблеми. Всіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного, підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші.

Орієнтовна послідовність дій:

  1.                   Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обмірковування пропозицій.

 

  1.                   Висловлювання суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

 

  1.                   Обгрунтування ідей їхніми авторами. Загальна дискусія навколо пред­ставлених ідей: правильність, доцільність, оригінальність. Вибір най­кращої ідеї.

 

  1.                   Обґрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків роботи.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності шляхом опрацювання тексту періо­дичних видань

Для активізації роботи й зацікавленості учнів на початку уроку вчитель роздає газети, журнали або сторінки цих видань, де розміщено інформа­цію, що стосується теми уроку. Учитель просить учнів звернути увагу на конкретну інформацію, наголошуючи на її важливості для кожного учня та можливості її повсякденного використання.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності за технологією «Незакінчене речення»

Учням роздають сторінки учнівської роботи «Мої думки» та поясню­ють, що кожен має самостійно закінчити запропоновані речення. Запро­поновані речення стосуються теми уроку, і учні мають достатньо знань та особистого досвіду для висловлення власних думок. Після завершення роботи висловлювання зачитуються і деяким учням пропонується про­читати свої відповіді. В будь-який момент уроку учні повинні бути готові обговорити відповідь товариша або попросити його аргументувати свій варіант закінчення речення.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних наочних посібників

На початку вивчення теми учні одержують перелік наочних посібни­ків, які вони можуть виготовити. Виготовлені саморобні прилади, моделі, малюнки, що пояснюють те чи інше природне явище, карти стародавніх поселень, описаних у підручнику, тощо учні демонструють на уроці, пояс­нюючи ідею створення й особливості запропонованих ними посібників.

Особливо цінними є пристосування, які учні вигадали самі та які правиль­но відбивають зміст матеріалу, що вивчається. В кабінеті створюється по­стійно діюча виставка саморобних наочних посібників, що дає можливість усім учням ознайомитися з творчими досягненнями однокласників. Вико­ристання саморобних наочних посібників на уроках сприяє підвищенню інтересу до навчання, розвиває дослідницькі навички, підвищує продук­тивність педагогічної роботи, наповнює урок елементами зацікавленості, викликає в учнів відчуття причетності до подій на уроці.

Крім того, учнів можна залучати до виготовлення таблиць і схем, що пояснюють матеріал теми. Ця форма роботи дозволяє не лише наповнити кабінет роздавальним матеріалом, але й формує в учнів уміння виокрем­лювати головне, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки та, що особ­ливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань

І. Учням пропонується питання на зразок: «Що станеться, якщо...?». У цих питаннях розглядаються парадоксальні ситуації. Учні можуть са­мостійно добирати такі питання, ставити їх однокласникам, обговорю­вати, захищати свою позицію, використовуючи знання з предмета.

 

 ІІ. Складання кросвордів, сканвордів, загадок. Можливі варіанти робо­ти з кросвордом:

  1.          Розгадати кросворд, заповнивши порожні клітинки.

 

  1.          Сформулювати запитання до слів, що даються учням у заповненому кросворді.

 

  1.          Заповнити кросворд, у якому виділено певні квадратики. З літер, що потрапили в них, скласти ключове слово та пояснити його зміст.

 

  1.          Скласти кросворд, використавши поняття з теми, яку запропонував учитель.

 

 ІІІ. Художні завдання. Наприклад, «Яким я уявляю собі...». Тут мож­на запропонувати і природне явище, і якого-небудь наукового діяча, і подію.

 

 ІV. Написання фантастичних оповідань, есе, віршів з використанням знань з предмета.

 

8. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку художньої та науково-популярної літератури

 

Використання уривків із творів можливе з різними цілями: для ілюст­рації матеріалу, постановки питання, закріплення вивченого. Використан­ня художньої та науково-популярної літератури в процесі вивчення шкіль­них предметів сприяє активізації пізнавальної активності та закріпленню цілісного уявлення про навколишній світ.

 

  1.          Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху

Практика свідчить про те, що дуже складно працювати з невстигаючими учнями, тому що останні не можуть засвоїти нового матеріалу.

Пропо­нується такий прийом, як дозування викладу навчального матеріалу, тобто подання його окремими невеликими смисловими дозами з обов'язковим закріпленням.

На початку вивчення теми використовуються репродуктив­ні методи навчання, щоб учні переконалися у можливості відтворити ма­теріал, а потім уже використовуються творчі методи.

Учні виконують за­вдання, використовуючи підказку, діючи за алгоритмом тощо. При цьому виникає проблема: як, наприклад, оцінити елементарні (на думку вчите­ля) дії учня — відтворення невеликої дози матеріалу, розв'язання несклад­ної задачі, виконання легкої самостійної роботи. Враховуючи те, що для деяких учнів таке навчання було максимально можливим, досягнення на­вчальної діяльності слід оцінювати не лише середнім, але іноді й вищим балом. Такий прийом виправдовує себе, оскільки учні починають вірити у власні сили і згодом все краще оволодівають матеріалом предмета.

Складності в розумінні матеріалу, що вивчається, можуть бути спричи­нені значною кількістю в розповіді вчителя незнайомих слів, тобто «щіль­ністю» незрозумілої наукової термінології. Щоб уникнути цього, слід чіт­ко визначити мінімум наукових термінів, які повинен опанувати учень; доцільно показати (там, де це можливо) відмінність їх від повсякденних понять, навести аналогічні терміни, пояснити їх походження; ці термі­ни необхідно використовувати багаторазово для їх грунтовного закріп­лення в пам'яті. Можна використати прийом складання тезауруса науко­вої термінології.

Чим більш чітко та яскраво виконано поділ матеріалу на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв'язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому спри­яють наголошення на ключових словах у тексті, наявність плану викладу, питання до нього. Якщо матеріал конкретизується рисунками, словесни­ми прикладами, близькими до особистого досвіду учнів, то він стає до­ступним для розуміння і викликає інтерес до предмета.

 

  1.     Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання

1. Навчальна діяльність під керівництвом учителя

Можливі варіанти завдань для учнів:

- Що саме буде результатом вашої роботи на уроці?

 

 - Якими способами можна досягти результативності вашої роботи на уроці?

 

 - Чи існують інші способи виконання роботи?

 

 - Визначте завдання своєї навчальної діяльності, оберіть способи дій, що відповідають виконанню завдань.

 

 - Самостійно та послідовно виконайте всі етапи конкретної роботи та подайте результати у вигляді графіка, схеми тощо.

 

 - Сплануйте свою навчальну діяльність, визначивши віддалену та най­ближчу мету.

 

 - Визначте проміжок часу, необхідний для виконання всіх етапів робо­ти, та етап, що, на вашу думку, буде найбільш складним.

 

  1.       Самостійна навчальна діяльність

Здійснюється в тому випадку, коли окремі етапи роботи або робота за­галом виконується учнем без допомоги вчителя. Можливе використання алгоритму дій на уроці або переважної частини уроків з певної теми. Учи­тель виступає в ролі консультанта.

 

  1.       Самоосвітня діяльність учня

Учень керує своєю пізнавальною діяльністю самостійно, виконуючи її відповідно до своїх знань, цілей і мотивів.

Прийоми самостійної роботи учня:

 - Прийом смислового опрацювання тексту, що передбачає збільшен­ня обсягів матеріалу, який вивчається, виокремлення в ньому ідей, принципів, законів, осмислення узагальнених способів розв'язання задач.

 

 - Прийом культури читання та культури слухання; прийоми стислого та найбільш раціонального конспектування (план, тези, конспект, ано­тація, реферат, рецензія, загальні прийоми роботи з книгою).

 

 - Загальні прийоми запам'ятовування (структуруваиня навчального ма­теріалу, використання прийому мнемотехніки: образної та слухової пам'яті).

 

 - Прийоми фокусування уваги, що базується на використанні різно­манітних видів контролю, поетапної перевірки своєї роботи тощо.

 

 - Загальні прийоми пошуку додаткової інформації (робота з біб­ліографіями, довідниками, каталогами, словниками, енциклопе­діями).

 

 - Прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінюван­ня, семінару, лабораторних і практичних робіт.

 

 - Прийоми раціонального використання часу.

 

  1.     Мотивація навчальної діяльності з допомогою екстраполяції

Прийоми екстраполяції базуються на функції мозку прогнозувати. Вміння переносити наявні знання, вміння, способи діяльності в іншу си­туацію — яскрава ознака творчого мислення.

До прийомів екстраполя­ції належать:

 - Перенесення об'єкта в уявне майбутнє, довільне перенесення пара­метрів, використання прийому парадоксів.

 

 - Перенесення себе в уявне майбутнє та прогнозування розвитку подій з огляду на це майбутнє.

 

 - Проведення конкурсу пропонованих теорій.

 

 - Розгляд об'єкта з різних боків.

 

-         Цілісне бачення проблеми.

 

Такий прийом доцільний, наприклад, під час розгляду проблем, пов'язаних з екологією.

 

  1.     Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігро­вих ситуацій

До основних понять, що характеризують дидактичні ігри, належать: об'єкт, який моделюється; модельований процес; сценарій, у якому опи­суються правила гри, об'єкти та предмети; способи гри; регламент; учас­ники ігрового процесу.

Наведу деякі приклади ігрових ситуацій, застосування яких не по­требує значного часу ні на підготовку, ні на проведення. Однак вони спри­яють значному пожвавленню дій учнів на уроці.

 

  1.          Барон Мюнхгаузен. Мета — спростувати вигадки барона Мюнхгаузена, які заздалегідь підготував учитель, або запропонувати дітям як до­машнє завдання вигадати явно неправдиві твердження, які зачитують­ся та спростовуються на уроці на етапі перевірки домашнього завдан­ня.

 

  1.          Крокодил. Доцільно використовувати на уроках повторення й узагаль­нення навчальної інформації. Клас поділяється на кілька команд. Ка­пітану кожної команди вчитель пошепки повідомляє зміст завдання. З допомогою міміки та жестів зміст завдання повідомляються всьому класу так, щоб не втратити предметної суті пропонованого для впізна­вання об'єкта.

 

  1.          Пінг-понг. Використовується для перевірки домашнього завдання. До дошки викликаються два учні. Вони по черзі ставлять один одно­му підготовлені вдома запитання з теми домашнього завдання. Клас оцінює якість запитань і відповідей. Враховується оригінальність, ви­нахідливість, гумор, ґрунтовність відповідей.

 

  1.          Коментатор. Проводиться після вивчення теми. Учням пропонуєтьсі відтворити зміст раніше переглянутого сюжету кінострічки, відеосюжету; пояснити зміст картинки або схеми; прокоментувати дії вчите­ля під час демонстрації досліду. Вчитель може зупинити коментар од­ного учня та запропонувати іншому продовжити. Прийом сприяє роз­витку уваги та пам'яті.

 

  1.          Ланцюжок. Ланцюжки можуть бути різними: ланцюжок думок, лан­цюжок відповідей на запитання, ланцюжок формул, ланцюжок задач, дібраних так, що відповідь попередньої задачі є умовою наступної. Прийом можна використати під час фронтального опитування, з'ясування рівня засвоєння нового матеріалу, розв'язування задач, виконання експериментальних завдань. Пропонована ігрова ситуа­ція сприяє формуванню уваги.

 

  1.          Перевертні. Завдання полягає у складанні слів-понять зі складів, на­писаних на картках, поясненні їх змісту й основних характеристик.

Наприклад:

ти-ка-фо-не — фонетика;

ка-мен-зур — мензурка.

Учням роздаються завдання-картки з написаними реченнями, слова в яких переплутані. Завдання полягає в тому, щоб правильно побудувати речення та пояснити, про яке явище чи поняття в ньому йдеться.

Прийом можна використовувати під час узагальнення матеріалу, що вивчається.

 

13. Мотивація навчальної діяльності з допомогою прийомів робота з текстом

Знайди помилку

  1.                   Учням пропонується для ознайомлення невеликий текст, що безпо­середньо стосується матеріалу, який вивчається. Потім учитель зби­рає тексти та пропонує учням прочитати з екрану той самий текст, але в який внесено певні зміни (бажано помилкові). Учні повинні порів­няти текст з раніше прочитаним і виявити помилки та неточності.

 

  1.                   Учитель читає заздалегідь підготовлене оповідання, в якому описуєть­ся певна подія, але припускається помилок в описі понять, явищ тощо. Учням пропонується, слухаючи, фіксувати помічені помилки в зо­шитах.

 

  1.                   Учитель, пояснюючи матеріал, свідомо припускається помилок. У цьому випадку перевіряється увага дітей та їх знання. Оцінювання діяльності учнів можна здійснити, перевіривши зошити, або в процесі обговорення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІІ. ПРОБЛЕМА МОТИВАЦІЇ В НАВЧАННІ БІОЛОГІЇ

 

Кожний учитель знає, що результати навчання значною мірою залежать від бажання (або неба­жання) школяра навчатися. Саме тому досліджен­ню мотивів навчання (рушійних сил поведінки лю­дини і діяльності) присвячено велику кількість педагогічних і психологічних робіт.

Мета: обговорити основні підходи до вивчення мо­тивів, які визначають інтерес школярів до біології й прагнення її вивчати.

Також наведена конкретна методика й описані результати експе­риментального дослідження з оцінювання мотиваційних передумов вивчення біології в Щітецькій школі І-ІІ ст.

Теоретичні дослідження навчальної мотивації

Психологічні дослідження свідчать про те, що характер потреб і мотивів, які лежать в основі діяль­ності. визначає напрямок і зміст активності особис­тості. Залученість до діяльності й задоволеність її результатами забезпечують переживання усвідомленості, значимості того, що відбувається, є осно­вою подальшого самовдосконалення. За словами С. Л. Рубінштейна,  «для того щоб учень по-справжньому включився в роботу, потрібно зро­бити поставлені в ході навчальної діяльності за­вдання не тільки зрозумілими, але й внутрішньо прийнятими ним, щоби вони набули значимості й знайшли, таким чином, відгук і опорну точку в його переживанні» .

Які фактори забезпечують внутрішню пізна­вальну активність школярів на уроках? Більшість дослідників уважають, що найбільш значимим фактором є особистісний зміст навчання й той емоційний фон, який формується в учнів щодо навчальної діяльності, однокласників, учителів, шкільного колективу в цілому. Вивчення цього фактора дозволяє розкрити ідеали й цінності, при­йняті й засвоєні дітьми з їх соціального оточення.

Наступним за значимістю фактором внутріш­ньої активності школярів є переважаючі моти­ви навчання. Вони можуть бути соціальними або пізнавальними, орієнтованими на досягнення успіху або на уникнення невдачі, зовнішніми або внутрішніми. Аналіз мотивів навчання дозволяє сказати, наскільки в учнів розвинений інтерес до навчальної діяльності, процесу пізнання, його ре­зультатів. Це значною мірою обумовлює наявність (або відсутність) у школярів внутрішнього праг­нення до пізнавальної діяльності, інтерес до кон­кретних галузей знання.

Рівень предметної мотивації є третім фактором, який забезпечує пізнавальну активність школярів. Він безпосередньо пов'язаний зі змістом на­вчального предмета (у нашому випадку — шкіль­ної біології), науковими методами пізнання навко­лишнього світу й людини, зв'язком досліджувано­го матеріалу з життям.

Слід зазначити, що перераховані вище фактори значно залежать один від одного, тому їх спільне дослідження є обов'язковою умовою оцінювання мотиваційних передумов вивчення біології.

Практичні дослідження навчальної мотивації

На сьогодні розроблені різні психологічні й пе­дагогічні методики оцінювання стану потребово-мотиваційної сфери школярів. Для дослідження навчальної мотивації і її впливу на результати на­вчання біології була розроблена спеціальна методика. Вона містить інструкцію для вчителя, бланк для учнів та інструкцію з обробки даних. Ця методика дозволяє виявити емоційний фон навчан­ня в школі й у класі, мотиви навчання, які домі­нують, рівень предметної мотивації.

Інструкція вчителя

Шановні колеги!

Це дослідження проводиться з метою вивчення стану навчальної мотивації шко­лярів, що впливає на якість шкільної біологічної освіти.

Матеріали для учнів містять три завдання, ви­конання яких дозволяє встановити взаємозв'язки між рівнем розвитку предметної мотивації з біоло­гії й загального розвитку потребово-мотиваційної сфери школярів. Перше завдання припускає з'я­сування головних мотивів відвідування учнем школи. Воно складено на основі типових відпо­відей школярів на питання щодо того, якими є головні спонукальні причини відвідування ними школи. Друге завдання спрямоване на виявлення навчальних предметів, щодо яких в учня сформо­ваний позитивний емоційний фон. Воно слугує для виявлення рейтингу шкільної біології в переліку предметів, досліджуваних із 7 по 11 класи. Третє завдання орієнтоване на вивчення рівня внутріш­ньої мотивації стосовно біології. Воно складене на основі тесту-опитувальника Т. Д. Дубовицької.

Для проведення досліджень необхідна одна навчальна година. Дітям стисло пояснюються за­вдання дослідження й роздаються бланки. Обробка результатів здійснюється відповідно до інструкції.

 

Бланк для учнів

Дорогі друзі!

Ознайомтесь зі змістом бланку. Спочатку заповніть у ньому відомості про себе (укажіть прізвище, ім’я, клас). Далі виконуйте завдання за порядком. Для цього вам необхідно: за першим завданням – доповнити малюнок 1, за другим завданням – доповнити малюнок 2, за третім завданням – заповнити порожні графи таблиці 1.

 

Прізвище, ім’я ________________

Клас_______

 

Завдання 1.

Прочитайте висловлення учнів, які пояснюють головні причини відвідування ними школи:

  1. Поспілкуюся з друзями.
  2. Після закінчення школи зможу продовжити своє навчання.
  3. Щоби батьки не лаяли.
  4. Буде гарна професія.
  5. Щоби мати гарні оцінки.
  6. Хочу багато знати.
  7. Інакше мене однаково змусять ходити до школи.
  8. Хочу бути корисною людиною.
  9. Щоби мене хвалили.
  10. Просто подобається вчитися.

Використовуючи запропонований список, оберіть три головні причини, які відбивають вашу думку з цього питання. Укажіть їх на рис.1:

 

 І           

               ІІ        

                           ІІІ

Рис.1

 

 

Завдання 2.

Згадайте навчальні дисципліни, які ви вивчаєте цього року. На рис.2 підпишіть назви тих навчальних дисциплін, які вам особливо подобаються:

 

Мені подобаються…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2

 

Завдання 3.

Прочитайте судження, вміщені в таблиці 1, і висловте свою думку стосовно наведених навчальних дисциплін:

Правильно – два «плюси» (++)

Мабуть, правильно – один «плюс» (+)

Мабуть, неправильно – один «мінус» (-)

Неправильно – два мінуси (- -)

 

 

 

Зміст суджень

Навчальні дисципліни

 

Біологія

Хімія

Географія

1

Вивчення цього предмета дає мені можливість довідатися багато важливого для себе, виявити свої здібності

 

 

 

2

Досліджуваний предмет мені цікавий, і я хочу знати з цього предмета якнайбільше

 

 

 

3

У вивченні цього предмета мені досить тих знань, які я одержую на заняттях

 

 

 

4

Навчальні завдання з цього предмета мені нецікаві, я їх виконую, тому що цього вимагає вчитель

 

 

 

5

Труднощі, які виникають під час вивчення цього предмета, роблять його для мене ще більш захоплюючим

 

 

 

6

Під час вивчення цього предмета, крім підручників і рекомендованої літератури, самостійно читаю додаткову літературу

 

 

 

7

Уважаю, що важкі теоретичні запитання з цього предмета можна було б не вивчати

 

 

 

8

Якщо щось не виходить з цього предмета, намагаюся розібратися й дійти до суті

 

 

 

9

На заняттях з цього предмета в мене часто буває такий стан, коли «зовсім не хочеться вчитися»

 

 

 

10

Активно працюю й виконую завдання тільки під контролем учителя

 

 

 

11

Матеріал, досліджуваний з цього предмета, з інтересом обговорюю у вільний час (на перерві, вдома) зі своїми однокласниками (друзями)

 

 

 

12

Намагаюся самостійно виконувати завдання з цього предмета, не люблю, коли мені підказують і допомагають

 

 

 

13

По можливості намагаюся списати виконання завдань у товаришів або прошу когось виконати завдання за мене

 

 

 

14

Уважаю, що всі знання з цього предмета є цінними, і, по можливості, потрібно знати з цього предмета якнайбільше

 

 

 

15

Оцінка з цього предмета для мене важливіша, ніж знання

 

 

 

16

Якщо я погано підготовлений до уроку, то особливо не засмучусь і не переживаю

 

 

 

17

Мої інтереси й захоплення у вільний час пов’язані з цим предметом

 

 

 

18

Цей предмет дається мені важко, і я змушений виконувати навчальні завдання

 

 

 

19

Якщо через хворобу (або з інших причин) я пропускаю уроки з цього предмета, то мене це засмучує

 

 

 

20

Якби було можливо, то я би виключив цей предмет з розкладу

 

 

 

 

Інструкція із обробки даних

 

Завдання 1. Відповідь учня заноситься в підсум­кову таблицю (табл. 2, графа 2).

За вибір відпові­дей  №1, 3, 5, 7, 9 присуджується по 1 балу, а за ви­бір відповідей №2, 4, 6, 8, 10по два бали відповід­но. Отриманих сумарний бал заноситься в графу 3.

 

Завдання 2. Відповідь заноситься в підсумкову таблицю (табл. 2, графи 4,5).

 

Завдання 3. Обробка результатів за тестом-опитувальником  здійснюється відповідно до клю­ча: «так» означають позитивні відповіді (правиль­но; мабуть, правильно), «ні» — негативні (мабуть, неправильно; неправильно).

 

Ключ

Так

1

2

5

6

8

11

12

14

17

19

Ні

3

4

7

9

10

13

15

16

18

20

 

 

За кожний збіг із ключем нараховується 1 бал.

Чим вище сумарний бал, тим вище внутрішня мотивація до вивчення предмета.

Рівень внутрішньої мотивації визначається в такий спосіб:

0—5 балів — низький рівень внутрішньої мотивації;

6-14 балів — середній рівень внутрішньої мотивації;

15-20 балів — високий рівень внутрішньої мотивації.

Після заповнення таблиці по класу (або вибір­ці) обчислюють такі показники:

загальна кількість учнів, які взяли участь у дослідженні (за дани­ми графи 1);

частота зустрічальності у відповідях учнів зазначених у переліку причин відвідування школи (за даними графи 2);

відсоток учнів, які набрали по 5-6 балів (за даними графи 3);

часто­та зустрічальності у відповідях учнів того самого «улюбленого» предмета (за даними графи 4);

часто­та зустрічальності у відповідях інших зазначених учнями предметів (за даними графи 5);

отримані учнями бали — середній, максимальний, мінімаль­ний (за даними графи 6);

відсоток учнів, які мають високий, середній і низький рівні внутрішньої мо­тивації до вивчення географії (за даними графи 7).

 

Результати дослідження

мотивації учнів з біології

в Щітецькій СЗШ І-ІІ ст

за2011-2012 н.р.

Стан навчальної мотивації школярів з ураху­ванням усіх наведених вище факторів оцінював­ся мною в ході проведеного у 2011 – 2012 н.р. експериментального дослідження.

Воно здійсню­валося на базі 7-9 класів.

Для аналізу ре­зультатів дослідження було відібрано 27 блан­ків відповідей учнів 7 - 9 класів.

Аналіз підсумкових даних свід­чить про те, що шкільна біологія має високий рей­тинг порівняно з іншими навчальними предметами.

Рівень внутрішньої мотивації школярів від­носно біології протягом років вивчення цього предмета досить значний.

 

Отримані дані свідчать про те, що кількість учнів, які мають високий і середній рівні предметної мотивації становить:

 1) високий рівень мотивації:

 - 7 клас = 29%;

 - 8 клас = 25%;

 - 9 клас = 58%

2) середній рівень мотивації:

 - 7 клас = 71%;

 - 8 клас = 75%;

 - 9 клас = 42%

Учні 7 – 9 класів включають біологію до чис­ла своїх улюблених предметів. Ця тен­денція особливо цікава у зв'язку з вивченням ди­наміки загального рівня навчальної мотивації школярів.

Згідно з наявними даними, кількість учнів з переважанням внутрішньої мотивації до на­вчання в 7 класі становить 71 %, у 8 класі збільшу­ється до 75 %.

Отже, роль шкільної біології у формуван­ні начально-пізнавальних мотивів у підлітків дуже значна.

Результати дослідження показують, що голов­ним мотивом відвідування школи для учнів усіх класів є активна соціальна взаємодія, можливість спілкування з друзями, однолітками, учителями. Далі за значимістю йдуть навчально-пізнавальні й прогнозуючі мотиви: «подобається вчитися», «хочу багато знати»,  «продовжу на­вчання», «буде гарна професія». Останнє місце займають зовнішні стосовно змісту навчальної діяльності мотиви «щоби мати гарні оцінки», «щоби мене хвалили», а також прагнення до уникнення неприємностей. Аналіз переважаю­чих мотивів дозволяє вчителеві використовувати найцікавіші методи й форми навчання біології, які передбачають організацію в ході навчальної діяль­ності активного міжособистісного спілкування.

Слід підкреслити, що вивченню стану пред­метної мотивації й факторів, які її визначають, поки не приділяється належної уваги. Можливо, найближчим часом ця ситуація зміниться, оскіль­ки новий державний освітній стан­дарт для основної школи передбачає оцінювання не тільки власне предметних досягнень учнів, але й міжпредметних (здатність ефективно вчитися, спілкуватися, діяти) і особистісних (здатність до особистісного самовизначення, розвитку). Від­повідні приклади ми вже сьогодні знаходимо в матеріалах міжнародних порівняльних досліджень з оцінювання якості (таких як PIRLS, TIMSS, PISA).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Одна з найефективніших форм мотивації полягає в тому, щоб зміц­нити впевненість учнів у власних силах. Перевіреним засобом моти­вації є планування мети і завдань самими учнями. Тільки тоді, коли учень сам собі планує індивідуальну мету навчання, у нього виникає віра в себе, а це — запорука успішного навчання. Успіх ще більше посилює мотивацію.

 

Мотивація навчальної діяльності учнів — це окремий етап уро­ку, проте її треба здійснювати на кожному з етапів різними способа­ми — залежно від дидактичної мети й типу уроку. Основними спосо­бами формування мотивації під час навчання є:

               повідомлення учням теоретичної значущості навчального мате­ріалу;

               практичне спрямування знань та можливість їх застосування у повсякденному житті;

               створення проблемних ситуацій;

               створення ситуації успіху;

               постановка близьких і далеких перспектив у навчанні.

До важливих засобів формування в учнів мотивів і пізнавальних інтересів належать:

               чітка організація процесу навчання;

               авторитет учителя;

               стиль спілкування;

               самостійна пізнавальна діяльність учнів.

Методи стимулювання інтересу до учіння:

               створення ситуацій пізнавальної новизни;

               створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань;

               створення ситуації зацікавленості;

               метод здивування;

               опора на життєвий досвід учнів;

               навчальні дискусії;

               пізнавальні ігри.

Учителі можуть застосовувати методи стимулювання обов'язків і відповідальності під час навчання:

               переконання в значущості навчання;

               заохочення успіхів у навчанні;

               вправи з висунення та виконання вимог.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1) ж. Біологія, вид. «Основа»/ №22-24 (322-324) ,серпень 2011р.

 

2) ж. Управління школою/№34 (190), грудень 2007р.

 

3) ж. Управління школою/№5 (197), лютий 2008р.

 

4) Маркова А. К., Матис Т. А., Орлов А. Б. Формирова­ние мотивации учения. — М.: Просвещение, 1990. — 192 с.

 

5) Мотивація на уроках біології: 7 клас/ упоряд. Г.Опаренюк. – К.: Шк. світ , 2011. – 120 с.

 

6) Настільна книга педагога. Посібник для тих, хто хоче бути вчителем-майстром/ упорядники: Андрєєва В.М., Григораш В.В. – Х.: Вид.група «Основа», 2009. – 352 с.

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
27 березня
Переглядів
339
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку