Громадянське виховання підлітків як соціально-психологічна проблема

     Громадянське виховання підлітків як соціально-психологічна проблема

                                                                                                      О.П.Таранцова,  МПАЛ класний керівник гр №3

     На сучасному етапі розвитку української державності життя висуває перед освітянами глобальні проблеми, однією з яких є громадянське виховання особистості. Актуальність громадянського виховання особистості у сучасному українському суспільстві великою мірою зумовлюється необхідністю державотворчих процесів на засадах гуманізму, демократії, соціальної справедливості, що мають забезпечити усім громадянам рівні можливості для розвитку й застосування їхніх потенційних здатностей, досягнення суб'єктивно привабливих і водночас соціально значущих цілей як умови реалізації найголовнішої соціально-психологічної потреби
особистості потреби у самовизначенні та самоствердженні

      Громадянське суспільство  потребує активних  громадян, яким притаманна громадянська культура, громадянська свідомість, потреба в суспільній діяльності, почуття обов’язку, патріотизм, справедливість, вміння робити свідомий моральний вибір. Виховання громадянськості є однією з умов становлення людей, що спроможні відновити суспільство і дух нації та розвинути ідею державності, спрямовану на людину.

      Сьогодні,  можна констатувати, що виховну роботу в ліцеї повністю віддано на розгляд класних керівників, майстрів виробничого навчання, вихователів гуртожитку.

Класні керівники, будучи вчителями-предметниками, намагаються  вивчати психологічні особливості кожної дитини, але , в зв’язку з тим, що до нас приходять в основному діти з проблемних, сімей, по суті, не мають можливості  в тісному контакті з родиною керувати її духовним становленням. Індивідуальна робота, в ліцеї проводиться по суті не лише  на виховних годинах, а і під час уроків, і у вільний час, під час  перерв, діти намагаються знайти у викладачеві, майстрові свого кращого старшого друга, часто матір чи батька, спілкування з якими вдома їм так не вистачає.

Звісно, що характер і якість виховної роботи залежать від досвіду, освіти, поглядів класного керівника, який задає тон навчально-виховним відносинам в групі.

     Процес громадянського становлення особистості вимагає постійного аналізу, науково-творчого обгрунтування та розробки інноваційних технологій його здійснення. Шляхом систематичних пошуків, експериментальних досліджень прагну того, щоб як уроки так і позакласні виховні заходи були спрямовані насамперед на формування активної громадянської позиції учнів, розвиток їхньої самостійності, ініціативи, творчості. Цьому сприяє і багатий арсенал ефективних форм і методів навчально-виховної роботи в ліцеї: збори, диспути, конференції, бесіди за «круглим столом», вечори, зустрічі, соціологічні дослідження, творчі проблемні завдання, самостійні творчі роботи тощо.

 Особливу роль відіграють  в житті колективу учнівські збори, які нерідко задають тон і темп активного ліцейного життя, дають старт новим цікавим справам і починанням.
     Збори присвячувались обговоренню важливих проблем, які нікого не залишали байдужим, пасивним. Ось лише окремі з них: «Головна справа твоя», «Твоя активна життєва позиція», «Виховуй себе», «Кожному - справа, від кожного відповідальність», «Праця у твоєму житті і ти у праці», «Твоє громадянське обличчя". Питання, які виносяться на обговорення, повинні бути цікавими для учнів, нестандартними, оригінальними. Нестандартне формулювання питання, викликає інтерес до зборів.

    Підготовка і проведення кожного позакласного виховного заходу «Природа і ми», «Хліборобська доля»,  «Економістом бути зобов'язаний», «Батьківщина - рідна матір, вмій її оберігати» були для учнів справжньою школою громадянського становлення. Нерідко на підготовчому етапі необхідно було провести анкетування, соціологічні дослідження, взяти інтерв'ю, підготувати виступ і т.д. Так, при підготовці виховної години, присвяченої проблемі вибору професії хлібороба, учні отримали завдання такого змісту: «Взяти інтерв'ю у людини, яку ти поважаєш як професіонала, поставивши їй запитання, які хвилюють: Що в професії найбільше захоплює? Що в професії негативного? Чи вимагає професія постійного вдосконалення майстерності, навчання? Який шлях до оволодіння професією? Яких якостей вимагає ця професія від людини?». Аналіз матеріалів інтерв'ю був використаний у проведенні виховної години, став предметом обговорення на уроках, в роботі з батьками.
     Я, як класний керівник, прагну ввести кожного свого вихованця в цей світ не байдужим спостерігачем, а активною діючою особою, яка має свою позицію, свою точку зору, свою зацікавленість у тому, що відбувається в світі. А тому при проведенні виховних заходів основну увага зосереджую на формуванні й утвердженні власної позиції, усвідомленої відповіді на питання: Як ти ставишся до цього факта (події, інформації,думки)? Чи згоден з такою точкою зору? Яка твоя думка? Як можеш її обгрунтувати? Які дії ти б виконав в конкретній ситуації?

       Безперечно, громадянське виховання у сучасному виховному процесі має надзвичайно важливе значення. Повноцінне формування особистості не може позитивно реалізовуватися без громадянської основи. Сьогодні як ніколи важливо спрямовувати дітей і молодь на вибір громадянсько-національних ідеалів та ціннісних орієнтацій у їхньому житті. Всебічне виховання підростаючої особистості в наш час не має сенсу без громадянського компонента.

      Отже, сьогодні, у пору активних демократичних перетворень, ми маємо змогу реалізовувати у виховній практиці ті громадянські надбання, які будуть сприяти вибору активної життєвої позиції та свідомого формування громадянського світогляду нашої молоді.

       Молоде покоління стоїть перед проблемою вибору. Проте цей вибір став більш складним і непрогнозованим. «Сучасна світоглядна парадигма молодої людини може бути оцінена як маргінальна, де майже немає місця «старим орієнтаціям», а «нові» ще не зайняли свою нішу. Це зумовлює суперечливу модель світоглядних цінностей молодих людей, їх поведінки.» [Степаненко В. До проблеми пост-класичної концептуалізації соціальних змін. — Соціологія: теорія, методи, маркетинг. -№4-5, 1998.,с.70]

     Але ж саме підростаюче покоління несе в собі потенційну енергію подальшого розвитку. Від того, якою буде молодь сьогодні, які цінності становитимуть ядро її свідомості, від того, наскільки молоді люди будуть готові до нового типу соціальних відносин, залежить, яким буде майбутнє нашої країни. Ускладнення соціальної ситуації, зростання негативних процесів та явищ у середовищі підлітків в Україні — все це потребує вирішення проблеми в контексті педагогічного досвіду.

Зростає усвідомлення того, що вільний час і дозвілля ефективно сприяють формуванню високої духовності, громадянськості, фізичної досконалості, задоволенню інтересів і потреб молоді у спілкуванні, творчому розвитку, соціалізації особистості, а правильна його організація здатна пом’якшити соціальну напругу, навіть перевести її в безпечне русло. Організація дозвілля розцінюється як стабілізуючий фактор суспільства.

       Для реалізації цілей громадянського виховання культурно-дозвіллєва діяльність має в своєму арсеналі велику кількість різноманітних специфічних прийомів і форм виховного впливу, які ґрунтуються на соціальному досвіді учнів і спираються передусім на творче, продуктивне мислення, унісонне та полемічне спілкування учнів один з одним та вчителем. Як показує  досвід, найбільш ефективними методами стимуляції і мотивації інтересу до громадської, суспільно-корисної діяльності є диспути, рольові ігри, створення ситуації апперцепції (опора на життєвий досвід), створення ситуації пізнавальної новини, цікавості.

       Сьогодні все більш стає зрозуміло, що організація дозвілля підлітків повинна включати не тільки розвиток їх інтересів, залучення до художньої творчості, спорту, але і правову освіту, формування певного рівню правової культури. Усвідомлення майбутніми громадянами своїх вчинків обумовлює поведінку особистості. В одних випадках — це глибокі переконання, внутрішня потреба діяти у відповідності з вимогами правових норм, в інших — поведінка, що ґрунтується на примусовій силі правових норм.

     Правова свідомість стає дійсною силою, якщо органічно взаємодіє з свідомістю моральною. Моральна свідомість сприяє глибокому засвоєнню правової норми, моральному ставленню до неї. Вона дозволяє бачити і усвідомлювати межу моральної поведінки, за межами якої починаються аморальні і противоправні дії. Моральна культура характеризується єдністю широких етичних знань, моральних переконань, почуттів, потреби жити відповідно до загальнолюдських моральних норм, допомагати людям, робити добро. Моральний розвиток дитини відбувається через засвоєння нею загальноісторичного досвіду людства в процесі предметно-практичної діяльності і засвоєння норм людських взаємовідносин. Допомогти в цьому можуть участь дітей у благодійних акціях, їх шефська робота  та ін.

      Здобуття Україною незалежності та національне самовизначення супроводжуються диференціацією соціально-культурних процесів, урахуванням національних особливостей. Активізуються національно-патріотичні фактори виховання, які стають силою, що спроможна протистояти розповсюдженню невіри, цинізму, аскетизму. Виховання патріотизму сприяє зміцненню єдності всіх людей, що проживають в Україні. Патріотичне виховання дітей  має залишатися одним з основних напрямів  роботи. Формами патріотичного виховання є  військово-спортивні ігри, робота в музеї, пошукова діяльність, участь у гуртках народної творчості та ін.

      На території України проживає більше ста народностей і національних меншин. В цих умовах великого значення набуває інтернаціональне виховання, яке може допомогти в формуванні у дитини інтернаціоналізму як загальнолюдської цінності, що передбачає наявність почуття поваги до інших народів, їх культурно-національних традицій; вихованні культури міжнаціонального спілкування, культури відносин з людьми іншої віри, інших культурних традицій і життєвих орієнтацій.

      Важливим напрямком роботи закладу повинно стати формування політичної культури підростаючого покоління, яка передбачає високий рівень політичної громадянської свідомості. Показниками політичної культури є політична грамотність і активність в політичній самоосвіті: вміння вести дискусію, оцінювати суспільні явища з загальнолюдських позицій, відстоювати і пропагувати свої політичні переконання, прагнення єдності політичної свідомості і дії, слова і діла.

Політична культура потребує виховання в дітях цілеспрямованості і активності, відповідальності і свідомої дисциплінованості. Формуванню політичної культури у підлітків сприяють такі форми культурно-дозвіллєвої діяльності: ради самоврядування, зустрічі з державними і суспільними діячами, прес-клуби, диспути та ін.

       Ще однією вимогою часу є економічна культура особистості, котра як складова громадянськості передбачає наявність таких якостей, як повага до приватної власності, результатів людської діяльності, почуття хазяїна, задоволення від власної корисності, відчуття радості від досягнення особистого економічного успіху і успіху інших людей, віра в власні можливості в досягненні матеріального добробуту. Для формування цих якостей у підлітків культурно-дозвіллєвою діяльністю можуть бути використані такі форми роботи, як бізнес-клуби, робота на полях та майстернях, аукціони, ярмарки, рольові ігри та ін.

     Невід’ємною рисою громадянськості є екологічна культура особистості. Берегти природу, оточуюче середовище — це громадянський обов’язок кожної людини. На початку ХХІ століття гостро поставив перед людством, і особливо перед Україною, проблему екології природи і екології людини. Природна і соціальна екологія поєднують свої предмети і зусилля в сфері діяльності людського розуму на самій планеті і навколо неї, де може і повинна бути досягнута рівновага, сутність якої в збалансованості всередині соціальних і природних об’єктів і між ним. Форми екологічного виховання: екологічні туристичні походи, зелений патруль, зустрічі, екскурсії, олімпіади, конкурси, благоустрій території за участю дітей та ін.

       Таким чином, ми розглядаємо патріотизм, моральну культуру, інтернаціоналізм, правову культуру, політичну культуру, економічну та екологічну культури як складові такого складного соціально-педагогічного явища як громадянськість, в якому цілісно поєднуються інтелектуальні, емоційно-вольові і практичні аспекти життєдіяльності людини як члена суспільства.

      Як показує світовий досвід, саме громадянськість змушує кожну людину відчувати себе частиною держави, відповідати за її справи і одночасно примушувати державу бути відповідальною перед своїм народом.

Література

1. Про становлення молоді в Україні (Щорічна доповідь президенту). — Український інститут соціальних досліджень. Центр «Соціальний моніторинг». — К., 2018.

2. Степаненко В. До проблеми пост-класичної концептуалізації соціальних змін. — Соціологія: теорія, методи, маркетинг. -№4-5, 1998.

3. Чмихало Є.І. Деякі аспекти розвитку культурно-дозвіллєвої діяльності в зарубіжних країнах та її кадрового забезпечення. - Культурно-просвітницька діяльність в сучасних умовах: Тези наук. конф. — К.: КДІК, 1994.

4. Миронюк О.Г. Культура дозвілля молоді. — К.: Мистецтво, 1987.

5.  Снегирёва Т.В. Старший школьный возраст. — В кн.: Рабочая книга школьного психолога /Под ред. И. Дубровина. — М., 1995.