Година спілкування "Я люблю і знаю Україну"

   Година спілкування

    «Я люблю і знаю Україну»

Вч. Григор Оксана Геннадіївна

Жовтнева ЗШ І – ІІ ступенів

2016 р

Мета:

• навчальна – поглибити знання учнів про Україну, іі природні особливості, традиції, впроваджувати елементи естетичного виховання культури спілкування;
• розвивальна – розвивати українське мовлення учнів, культуру поведінки; уміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях, колективну творчість і комунікативні здібності;
• виховна – виховувати любов і повагу до своєї Батьківщини - України, її символів, традицій, обрядів, почуття глибокої поваги до предків, своїх рідних і близьких, творчу самостійність і відповідальність, вміння працювати командою, сприяти розвитку творчої особистості.

Вступне слово вчителя.
Живемо ми в країні, де живуть працьовиті, дружні у радості та горі, миролюбиві, люблячі родини. Але наша країна не дуже велика, тому, зустрівшись з тими, хто завітав до нас у гості з інших країн, або виїхавши за межі нашої країни ми маємо мати інформацію про наш народ, щоб передати красу України, її людей та показати нашу повагу і любов до неї.
Ось ми сьогодні і створимо журнал для ознайомлення з нашою країною. Редакція нашого журналу починає роботу. Всі ви будете журналістами, а я - редактором.
Тож почнемо. Ви отримали завдання знайти цікаву інформацію про Україну.
Називатися наш журнал буде «Я люблю і знаю Україну»

Перша сторінка називається       "Що таке Батьківщина".
"Кожна нація і народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються, темніють, як мідяки, і щезають з пам'яті людської. Але є слова, які можуть зникнути лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово - Батьківщина. Воно вічне, як вічний народ", - ці слова належать поетові В. Симоненку. Ми часто чуємо словосполучення "рідна земля", "рідний край".
Як, на вашу думку, що таке Батьківщина для кожної людини?
                                                   Відповіді учнів.

Батьківщина - це наш рідний край, наша Україна. Це земля, на якій ми народилися, наші батьки, дідусі й бабусі, де поховані наші предки. Тому вона для нас - свята. Батьківщина - це найдорожче, найсвітліше, найрідніше, найкраще місце на землі, все те, що ми найбільше любимо і шануємо своїм серцем.

                                                      Вірш «Любіть Україну»
Друга сторінка називається     «Народні символи України»                                     

                                                                Розгадування ребусів                                                                        Верба .Здавна у нашому народі найбільш шанованим деревом є верба. "Без верби і калини - нема України", - говориться в народній приказці. Важко уявити нашу землю без верби. У нас її росте близько 30 видів. Говорять: "Де вода, там і верба". Вона своїми коренями скріплює береги, очищає воду. Коли копали криницю, то кидали шматок вербової колоди для очищення води. У відро з водою клали вербову дощечку, а на неї ставили кухлик для пиття води. Це була своєрідна народна гігієна.

Калина.Завжди любили люди цілющу красуню калину, яка є символом дівочої краси, ніжності. Вона росла біля кожної хати. Красива вона і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.
З гілочки калини батько синові робив сопілочку, а слабеньким дівчаткам-немовляткам робили колисочку із калини. Калину оспівують у піснях, про неї складено легенди. В одній із них розповідається про те, як вродлива дівчина Калина завела у болото ворогів-бусурманів. Багато з них загинули, але загинула і молода красуня. На місці її загибелі виріс кущ, який на честь дівчини і назвали калиною.

Пісня.

Лелека. Улюбленим птахом є лелека. Його назвали на честь божества добра і кохання - Леля. Ну, а як відомо - від кохання народжуються діти. От і приносить їх у наші домівки лелека. Говорили колись, що Лель живе у душі доброї людини, а лелека мостить гніздо на подвір'ї добрих людей.

Рушник.Вишитий рушник на Україні - здавна неодмінний атрибут традиційних народних свят. Важливі події в житті народу ніколи не обходились без рушників. Вишитий рушник завжди був знаком гостинності, на ньому підносили дорогім гостям хліб-сіль; на рушниках приймали новонароджених, а також проводжали людину в останню путь. Під час будівництва нового дому рушниками піднімали сволок, а потім дарували їх будівельникам. Без рушників не обходилось і весілля. Рушник, на який ставили молодят, був запорукою вірності. Рушником зв'язували руки молодим, бажаючи їм щасливої, міцної сім'ї.
Кожна молода дівчина готувала собі придане, вишивала багато рушників, сорочок, бо за їх кількістю, красою і складністю узору оцінювали працьовитість нареченої.
вчитель
Рушник дарувала мати сину в дорогу на щастя в новому житті. Його берегли як пам'ять про рідний дім, про дитинство.
Не перелічити тих легенд, казок, пісень, віршів про дорогі і рідні нашому серцю символи. Вони відтворені у вишивках на сорочках, рушниках.

Третя сторінка називається    «Ми роду славетного діти»

Діти, а зараз пропоную вам  згадати відомих на ввесь світ українців. Кожен з них прославив свою країну у своїй сфері діяльності. А чи знаєте ви їх давайте перевіремо.

                            Учні за фотографіями впізнають відомих людей  України.