Доповідь на тему «Особливості роботи вчителя початкових класів із гіперактивними дітьми»

Доповідь на тему «Особливості роботи вчителя початкових класів із гіперактивними дітьми»

Підготувала:

Білокінь Тетяна Іванівна,

вчитель початкових класів

Київської загальноосвітньої школи

 І-ІІІ ступенів №111 ім. С.А.Ковпака

            Педагогом бути дуже непросто!  У класі або групі всі діти настільки різні, що не відразу розберешся, до кого який підхід потрібен.  А в останні роки

кількість дітей з особливостями в поведінці не тільки не скорочується, але й збільшується. Отже зараз, практично в кожному класі,  є  свій  «шустрик»     («стрибунець», непосида), а то й два або три відразу.  Природно, що в учителя виникає цілий ряд питань на тему «що робити, якщо в класі гіперактивна дитина?». Просто не звертати увагу на таких дітей не можна (вона тоді самі її до себе привертають, і не один раз), і в той же  час є й інші учні, яким теж потрібно приділити час.

            Загалом, педагогу в такій ситуації не позаздриш, але, опрацювавши безліч літератури з цього питання,  для себе я склала кілька правил, які допомагають вчителю (або ж вихователю) зробити спільне  перебування з гіперактивними дітьми  більш спокійним та комфортним, а навчання і виховання - ефективним і продуктивним. Правда, ці рекомендації можуть допомогти тільки тим педагогам, які готові постаратися й докласти зусиль, щоб почати зміни  з себе, а не з дитини, тому що вона (дитина) знаходиться в ще більш скрутному становищі, ніж учитель, який працює з нею і відповідальність за поведінку учнів покладається саме на вчителя., як на дорослу, мудру та освічену людину.

           Спочатку опишу деякі особливості синдрому гіперактивності з дефіцитом уваги (саме так називається цей розлад поведінки), про які обов'язково потрібно знати.  Найголовніше, гіперактивність - це не примха дитини чи бажання дитини робити щось всупереч батькам або вчителю і не наслідки упущень у вихованні.  Це - медичний діагноз, обумовлений певними фізіологічними причинами, серед яких - патологія виношування вагітності матір'ю, пологів, хвороби в перший рік життя, мінімальні мозкові дисфункції і ряд інших.  Відчуваєте, в чому справа?  Всі ці причини від самої дитини абсолютно не залежать!  Значить, немає ніякого сенсу сердитися на неї за зайву рухливість і, часто, не зовсім адекватну поведінку.    Виходячи з цього, перше, що потрібно зробити педагогу, у якого в класі або групі є такий «живчик», це відправити батьків разом з ним на консультацію до лікаря-невролога і переконати їх провести призначене ним медикаментозне лікування.  Без цього кроку всі наступні рекомендації можуть виявитися малоефективними.

       Ще одна особливість дитини з гіперактивністю - це недолік розвитку всіх властивостей уваги.  Такий учень не тільки не може всидіти якийсь час на місці, він, до того ж, часто відволікається, насилу зосереджується, не вміє розподіляти свою увагу, допускає багато помилок і нерідко не помічає їх.  Тому важливо не тільки «заспокоїти» дитину, але і навчити її керувати своєю увагою.

      Отже, які дії педагога сприятимуть поліпшенню поведінки гіперактивно дитини, підвищенню його успішності і встановленню більш комфортних взаємин між учнем і вчителем, а також з однокласниками?

       1. Прийняти дитину з гіперактивністю як належне, тобто  подивитися на неї не як на джерело зайвих труднощів, від якого треба якнайшвидше позбутися чи переробити, «зламати» її, а як на можливість з його допомогою навчитися новим вмінням в плані спілкування, стати терпимішими, гнучкішими, терплячими, стати професіоналом свої справи.

       2. Прийняти дитину як особистість, тобто  побачити в ній, крім негативних якостей (які є у всіх, і у нас в тому числі), ще й позитивні, за які гіперактивна дитина теж гідна якщо не поваги і любові, то хоча б прийняття.  Без цих двох, одночасно простих і складних дій, до решти перейти ви просто не зможете: у вас не буде для цього ні сил, ні бажання. (До речі, не зайвим буде показати щось хороше, що є в дитині, і її одноліткам: це сприятиме встановленню позитивних взаємовідносин у колективі).

       3. Обмежити до мінімуму відволікаючі фактори: посадити ближче до вчительського столу (в ідеалі - за першу парту навпроти дошки), прибрати зі столу речі, які в даний момент не потрібні та можуть відволікати тощо.

      4. Використовувати похвалу й заохочення для гіперактивної дитини так часто, як це можливо (проте, дотримуючись міри): хваліть її за те, що змогла на хвилину довше, ніж зазвичай, уважно слухати;  за те, що сьогодні допустила на дві помилки менше, ніж вчора;  за те, що акуратніше написала і подібне.  Тільки похвала повинна бути не загальними словами (молодець, добре і под.), а конкретна (що саме добре), щоб дитина знала, яка конкретно поведінка схвалюється й очікується від неї та повторювала її знову і знову.

       5. Так як у такої дитини процеси збудження переважають над процесами гальмування, слід давати їй можливість порухатися кілька разів за час уроку (знову індивідуальний підхід!).  Це може бути фізкультхвилинка чи якась руханка для всіх або для неї окремо (ти втомився сидіти, я розумію. Встань і пройдися в кінець класу туди-назад кілька разів).  Якщо іншим учням пояснити особливості гіперактивної дитини(зрозумілою для них мовою), вони навряд чи будуть заперечувати проти такого ходіння по класу.   Можна давати індивідуальні завдання типу «стерти з дошки», «сходити в сусідній клас за крейдою», «допомогти вчителю роздати зошити» і подібні.  Так учень і корисну справу зробить, і порухається, скине напругу, і інші діти не будуть висловлювати незадоволення з приводу того, що «чому йому можна, а нам не можна».

      6. Діти з дефіцитом уваги зазнають великих труднощів при організації своєї діяльності (так як у них порушені і вольові процеси).  Тому необхідно допомогти їм у цьому, використовуючи різні засоби: плани, таблиці, розклад, алгоритм, пам'ятки, рутини, інструкції, піктограми, схеми, списки, графіки, годинник та інше (придумайте самі, адже педагогам фантазії  не позичати).  Крім того, режим дня й розклад занять повинні бути чіткими, стереотипними, добре спланованими.

       7. Якщо учень або вихованець часто відволікається, вчитель може залучити його увагу до матеріалу уроку, не роблячи зауваження (які можуть викликати негативну реакцію), а скориставшись такими прийомами: підійти до парти цієї дитини, покласти руку йому на плече, погладити по голові,  зустрітися з ним поглядом, покласти перед ним заздалегідь приготовлену записку з коротким змістом типу «Сядь прямо і слухай мене», «Виконуй завдання» тощо.  Хороші результати дає такий метод: учень і педагог заздалегідь домовляються про «секретний знак» (спеціальний жест чи фразу), які вчитель буде використовувати кожен раз, коли дитина відволікатиметься від роботи.

       8. Незважаючи на те, що дитині з таким діагнозом буває важко досягти хороших результатів у навчанні, все ж у більшості таких дітей порушень в інтелектуальній діяльності немає, тому їм цілком під силу вчитися в звичайному класі за звичайною програмою.  Проте, додаткові заняття з учителем або репетиторами йому часто просто необхідні.

        9. Гіперактивні учні дуже часто зазнають труднощів в правильному розумінні чи виконанні інструкцій, адже одна з їх особливостей - це недоліки у формуванні мовних функцій, емоційного розвитку, і, як наслідок, проблеми у спілкуванні з оточуючими.  Саме тому вчителю необхідно пояснювати завдання кілька разів іншими словами, а також завжди давати  можливість звернутися за допомогою в разі виникнення труднощів, щоб дитина не боялася здатися гіршою за інших.  Крім того, велике за обсягом завдання або інструкцію, слід ділити на кілька дрібніших, давати їх послідовно і періодично контролювати хід роботи над кожною з частин, щоб своєчасно внести корективи.

       10. І останнє. Педагогу буде дуже корисно прочитати літературу з проблеми організації  взаємодії з гіперактивними учнями.  Рекомендую книгу Е. Лютов, Г. Моніно «Шпаргалка для батьків» (для вчителів там теж дуже багато корисного матеріалу), а також книгу М.М. Заваденка «Як зрозуміти дитину: діти з гіперактивністю і дефіцитом уваги».