Доповідь на тему: «Взаємозв’язок критичного мислення та креативності як мислення вищого порядку.»

Про матеріал

Взаємопозв'язаний розвиток критичного мислення та креативності як мислення вищого порядку дає людині:

1. Відчуття свободи власної волі.

2. Розширення горизонтів (бачення світу стає ширшим, глибшим, цікавішим). 3. Можливість знаходити та приймати певні важливі істини для себе.

4. Глибоке розуміння себе, своїх цінностей та потреб.

5. Сміливість приймати рішення.

6. Гнучкість та краща адаптація до змін.

7. Врівноваженість та спокій (людина, яка мислить критично, має більше шансів зрозуміти свої потреби та робити те, що не суперечать її внутрішнім переконанням, а відповідно – менше жаліти та розчаровуватися у зробленому).

8. Здатність протистояти інформаційному тиску – не брати на віру все, що читаєш, а перевіряти, аналізувати й приймати зважені рішення.

9. Вміння знаходити та знешкоджувати маніпуляції.

10. Толерантність до думок іншого.

11. Екологічне ставлення до членів колективу/групи, але водночас вміння орієнтуватися в першу чергу на свої власні цінності і не піддаватися тиску певних групових норм.

Перегляд файлу

 

 

 

       Доповідь

                             на тему:

    «Взаємозвязок    критичного мислення  та креативності  як мислення  вищого  порядку.»

 

 

 

                                        Підготувала: вчитель                   

                                                                      Краснолуцької філії  

                                                                     Лановецької ЗОШ І-ІІІ ст. №2

                                                                     Сидорук Людмила Василівна

 

 

 

                                                 2018р.

    Глобальні соціально-економічні перетворення у нашому суспільстві виявили потребу в людях творчих, активних, неординарно мислячих, які здатні нестандартно вирішувати визначені завдання та на основі критичного аналізу ситуації формулювати нові перспективні задачі. Виховання особистості, готової до життя у високотехнологічному й мінливому світі, трансформація способу життя сучасної людини як у повсякденній, так і у професійній сфері обумовлює зростаючу значущість володіння комплексними навичками з інформаційно-аналітичної діяльності, критичним та творчим мисленням.

        У сучасних умовах життя розвиток творчих та інтелектуальних здібностей є нагальною потребою культурної людини, враховуючи складність задач, що постають перед нею не тільки в професійній діяльності.

Уміння працювати з інформацією упродовж  життя: здобувати, переробляти, застосовувати для індивідуального розвитку, самовдосконалювати, передавати іншим у процесі спілкування – це невід'ємна риса життя людини ХХІ століття.

         Концепція модернізації національної освіти вказує на необхідність підготовки висококваліфікованого фахівця, що володіє новим критичним мисленням, високою мобільністю, компетентністю, толерантністю, готового до постійного самонавчання. Зазначені вимоги пов’язані з необхідністю     формування й розвитку критичного мислення учнів, що є невід’ємною і  необхідною частиною їх професійної компетентності.

        Наш час – це час суттєвих змін у науці, техніці, інформаційному середовищі, освіті. Суспільству потрібні люди, які здатні приймати нестандартні рішення, вміють творчо мислити. Тому одним із пріоритетних напрямків політики нашої держави є турбота про обдаровану та талановиту молодь, її творчий, інтелектуальний, духовний та фізичний розвиток. Як зазначено у Національній доктрині розвитку освіти, «Держава повинна забезпечувати … розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості». Одним із вирішальних чинників розв’язання цих завдань є розвиток креативного мислення учнів. Що ж таке креативність?

 

 

 

 

 

                    Творчий                                           Створення

     За схемою бачимо, що термін «креативність» має подвійне значення: творчість і створення. Але треба пам’ятати, що творчість не завжди дає творчий результат, а креативність веде до створення творчого продукту.    

     Поняття «креативність» у контексті психологічного знання набуло значення до початку 50–х років ХХ ст. Піонером в області креативності вважають Дж. Гілфорда, який ототожнив поняття креативності та творчого мислення. Дослідження в галузі креативності проводилися вітчизняними (С.Медник, Д.Богоявленська, М.Гнатко, В.Дружинін, В.Козменко) та зарубіжними (Дж. Гілфорд, Е.Торренс, Ф.Бардон, Д. Харрінгтон) вченими. На сьогодні існує більше за сто означень креативності.

Дж. Гілфорд визначав, що «креативність – це процес дивергентного мислення».  Однак він включав до структури креативності не тільки дивергентне мислення, але й здатність до перетворень, точність розв’язку та інші інтелектуальні параметри. Цим визначався позитивний зв'язок між інтелектом і креативністю. У своїх працях Гілфорд виділяє шість параметрів креативності: здатність до знаходження і постановки проблеми; здатність до генерування великої кількості ідей; гнучкість – здатність до продукування різноманітних ідей; оригінальність – здатність відповідати на стимули нестандартно; здатність удосконалювати об’єкт, додаючи деталі; здатність розв’язувати проблеми, тобто здатність до аналізу та синтезу.  Таким чином, він виділив один із аспектів креативності – креативне мислення – один із видів мислення, що характеризується створенням суб’єктивно нового продукту та новоутвореннями в самій пізнавальній діяльності  з його створення. Новоутворення стосуються мотивації, мети, оцінок.

Деякі дослідники (Р. Стернберг, Т. Лубарт) виділяють загальні вимоги до процесу креативного мислення незалежно від проблеми, на яку він спрямований, а саме: зміна структури зовнішньої інформації та внутрішніх уявлень за допомогою формування аналогій і поєднання концептуальних прогалин; постійне переформулювання проблеми; застосування існуючих знань, спогадів і образів для створення нового та використання старих знань і навичок у новому ключі; використання невербальної моделі мислення; процес креативності вимагає внутрішнього напруження.  Вважаю, що ці вимоги можна задовольнити в процесі пізнавальної діяльності. Але для розвитку креативного мислення учні повинні оволодіти та застосовувати прийоми розумової діяльності.

Розвиток креативного мислення неможливий без оволодіння і застосування прийомів розумової діяльності:

  • виділення основного, аналіз і синтез;
  • порівняння та абстрагування;
  • узагальнення;
  • систематизація і класифікація;
  • конкретизація;
  • визначення та пояснення понять;
  • доказ і спростування тверджень;
  • визначення проблеми і знаходження варіантів рішення і ін..

 Дані прийоми розумової діяльності формують критичне мислення. Сьогодні проблема розвитку критичного мислення стає актуальною серед педагогів і психологів, вона є загальновизнаним напрямом у зарубіжній педагогіці та психології (Е. Боно, Дж. Гудлед, У. Норман та ін.). Однак через різноманітність підходів до визначення критичного мислення ця проблема в науці мало досліджена й не отримала чіткого теоретичного пояснення. Різні аспекти критичного мислення відображені в працях відомих психологів і педагогів (Б. Блум, Л. Виготський, Дж. Д’юї, Д. Клустер, А. Кроуфорд,        М. Ліпман, Р. Пауль, Ж. Піаже, К. Попер, Д. Роджерс та ін.) і набувають особливої актуальності сьогодні (С. Векслер, Т. Воропай, І. Загашев,             Д. Клустер, К. Мередіт, Н. Морзе, Т. Олійник, Є. Полат, О. Пометун, Д. Стіл, Ч. Темпл, О. Тягло, Д. Халперн, А. Хуторський та ін.). У дослідженнях із проблеми розвитку критичного мислення зазначено, що критичне мислення − це тип мислення, спрямований на вирішення проблем, зокрема: дослідження лінії аргументації (гіпотези, критеріїв, дефініцій, аргументів, фактів тощо), аналіз альтернативних рішень; прогнозованого результату.

       К. Попер, який зазначав, що критичне мислення спрямоване на вирішення проблем, висування припущень і критику з метою усунення помилок. У зв’язку з тим, що це поняття виникло дедуктивно як результат інтеграції понять суміжних із педагогікою, філософією, логікою та психологією, його формулювання на сьогодні не має чіткого визначення. У педагогіці поняття «критичне мислення» є абстрактним, узагальненим і використовує такі споріднені поняття, як самооцінка, критичність, самокритичність, критичний аналіз, творчість, прийняття рішень, генерація ідей, рефлексія. Для філософів критичне мислення – це вміння логічно мислити й аргументувати, що спонукає до уважного читання, аналітичного доведення, правильного висловлення своєї думки на письмі. Для освітнього процесу, пізнавальної діяльності критичне мислення – вищий порядок мислення (за шкалою когнітивних здібностей Б. Блума). Для філологів критичне мислення – це розгляд тексту з метою висловити сутність думки автора, бачення й розуміння прочитаного тексту через призму власного сприймання.

      Один із провідних спеціалістів у галузі теорії та практики критичного мислення М. Ліпман дійшов висновку, що критичне мислення – це мислення вищого рівня, майстерне, відповідальне, нестандартне, діалогічне й самокорекційне мислення, яке призводить до правильного висновку [9].

      Критичне мислення — це мислення вищого порядку, яке спирається на інформацію, усвідомле­не сприйняття власної інтелектуальної діяльності та діяльності інших, яке сприяє розвитку такої особистісної риси, як креативність, і формує твор­че мислення, а отже, творчу особистість.

      К. Мередит, Д. Халперн виділяли не тільки логічні чинники критичного мислення, а й творчі, креативні, тобто синтезуючі чинники, які утво- рюються в процесі взаємозв’язку почуттів, уяви й мислення та стають ви- рішальними в розвитку критичності людини. Під критичним мисленням слід розуміти процес розгляду ідей з багатьох точок зору, відповідно до їх змістових зв’язків, порівняння їх з іншими ідеями. Критичне мислення є антиподом догматичному. Воно піднімає людину до рівня Людини, якою не можна маніпулювати, яка не боїться мислити, оцінювати, порівнювати. Тому перед сучасною освітою постає завдання виховати людину незалежну, вільну, здатну самостійно осмислювати явища навколишньої дійсності, відстоювати свою власну думку. Отже, критичне мислення визначаємо як здатність особистості до самостійного оцінювання дійсності, інформації, знань, думок і тверджень інших людей, уміння знаходити ефективні рішення з урахуванням існуючих стереотипів і розроблених критеріїв.

      Отже, розглянувши короткі відомості про критичне і креативне мислення, можна зробити висновок, що дані типи мислення є видами вищого порядку.

     Існує думка, що симбіоз критичного і креативного мислення є  високорозвиненим продуктивним мисленням.

      Концептуальною  основою  для  розробки  структури  продуктивного  мислення  стали наукові дослідження М. Вертгеймера, З. Калмикової, Дж. Чаффі, Т. Харсона, К. Тенка та інших  вчених,  а  також  наукові  пошуки,  здійснені  в  працях  С.  Гончаренка,  К.  Мур  та  інших,  які показали роль і місце мислення особистості у структурі діяльності та визначили вплив  мислення на особистість.

       Продуктивне  мислення  трактується  вченими  по-різному.  Більшість  дослідників розуміють його як творче, креативне, евристичне мислення. На думку Дж. Чаффі  і Т. Харсона творчості,  як  і  інших  мисленнєвих  здібностей,  можна  навчати,  навіть  більше,  її  можна розвивати [4, с. 361; 5, с. 46]. 

       Давньогрецький  філософ  Геракліт  писав,  що  несподіване  поєднання  важливіше,  ніж очікуване.  З  ним  погоджується  Т.  Харсон,  вважаючи  несподіване  поєднання  основою продуктивного мислення. Він  стверджує, що при  репродуктивному мисленні людина  свідомо відтворює навчені думки і дії, тобто старі моделі, щоб досягнути передбачуваних результатів, а в найкращому випадку намагається суттєво покращити їх; продуктивне ж мислення – це спосіб створювати нове, метою якого є інсайт [5, с. 49].

      На думку М. Вертгеймера, це мислення інсайту (з англ. внутрішнє осяяння та розуміння), яке веде до народження нових  ідей та вибухової зміни, що в свою чергу змінює наші погляди на світ [1, с. 67].

      Т. Харсон вбачає у продуктивному мисленні двосторонню суть: з одного боку – це креативне, а  з  іншого –  критичне мислення,  які  використовуються  окремо  одне  від  одного. Він  вважає, що креативне мислення має три суттєві ознаки. По-перше, воно продуктивне, оскільки його початкова функція –  творити «щось  з нічого». Для  різних  людей продукування  ідей має  різні форми: мрії, запитання або просте бажання щось дізнатися. Незалежно від того, як людина продукуєте нові ідеї, вони є скороминучі, а інколи за мить вона забуває, що продукувала їх [5, с. 49]. 

      Скороминучі нові ідеї вступають в дію завдяки другій ознаці креативного мислення: воно позбавлене  здатності  оцінювати.  Людина  не  може  творити  та  оцінювати  одночасно,  а напівсформовані поняття не виживають під тиском її інтелекту.  Третя  ознака  зумовлена  попередніми  двома:  таке  мислення  здатне  розширюватись.  Індивід продукує  ідеї  та  дозволяє  їм  існувати,  а  відкладаючи  оцінювання,  він  здатний  створювати  більше ідей. Отже, креативне мислення є продуктивним, не оцінювальним, здатним до розширення [7]. 

      Оскільки  креативне  мислення,  на  думку  Дж.  Чаффі,  є  результатом  відкриття  нового  або покращеного рішення проблеми, то критичне мислення – таке, за допомогою якого досліджуються і апробовуються  запропоновані  рішення,  а  також  доводиться  їх  доцільність.  Креативне  мислення спонукає до народження нових  ідей, тоді коли критичне – випробовує  ідеї на наявність недоліків у них. Обидва  види  необхідні  для  ефективного  вирішення  проблем,  хоча  вони  несумісні:  креативне мислення є перешкодою для критичного  і навпаки. Для креативного мислення думки повинні бути вільними, а критичне судження відбирає і визначає найкращі та найефективніші ідеї [4, с. 237–238].

      Для  визначення  тих  ідей,  які  є  потенційно  корисними варто  після  креативного   мислення  використовувати  критичне.  Воно  є необхідним  та  суттєвим  для  здійснення  операції «ідея-випробування». Дж. Чаффі  стверджує, що «фахівець  може  бути  високо  креативним,  але  не  всі  свої  ідеї  він  визначає  практично  і причинно,  інколи  його  креативність  не  веде  до  бажаних  результатів. Для  того, щоб  зробити таке  розмежування,  потрібно  дотримуватись  певної  дистанції  і  відсторонення,  щоб  бути

спроможним оцінити свої ідеї об’єктивно» [4, с. 251].

       На жаль, більшість людей не відчувають необхідний баланс між креативним і критичним мисленням.

       Як справедливо зазначає Дж. Чаффі, слід розуміти відмінність між критичним мисленням і  критичним  ставленням. Критичне  мислення  намагається  прийти  до  практичного  вирішення проблеми. Попри  здатність  відображати  і  відкидати,  його  кінцева мета  є  творчою. Наміри ж критичного  ставлення   руйнівні.  Людина  з  критичним  ставленням  схильна  критикувати винятково заради критики, навіть більше – воно емоційніше, ніж пізнавальне [4, с. 251].

У критичному мисленні розрізняємо три основні ознаки:

 1) його аналітичність (людина мислить  критично  та  проникає  глибоко  в  суть  речей, щоб  розкрити  їх  нюанси);

2)  здатність оцінювати,  що  визначає  успішність  чи  неуспішність  ідей  в  подальшому  розгляді;

3) вибірковість, що звужує список  ідей, створених креативним мисленням, відсіває  і фільтрує  їх, щоб  продукувати  найраціональніші. 

      Тому  критичне  мислення  використовується  для  відбору найкращих  ідей  для  подальшого  розвитку,  для  потенційних  успішних  ідей.

 Порівняльне зіставлення ознак креативного та критичного мислення зображено на рис. 1. 

                                                                                                                           * продуктивне

                                                                                                                        * не  оцінююче

                                                                                                                *здатне  розширюватись

* аналітичне

* оцінююче

 * вибіркове             

       Рис. 1. Порівняльне зіставлення ознак креативного і критичного мислення (за К. Тенком) [7].

       К. Тенк вважає, що продуктивність мислення є розрізнювальною ознакою креативного  і критичного. Це своєрідне відтермінування оцінювання чи вибору ідей для продукування інших з подальшим поверненням до  їх розгляду й відбору. Далі на основі встановленого заздалегідь критерію  успіху  здійснюється  оцінювання  ідей.  Проте  автор  вказує  на  помилковість  у розмежування цих видів мислення, оскільки вони частково збігаються та накладаються один на одного. Намагаючись одночасно мислити креативно, генеруючи ідеї та критично оцінюючи їх, людина  не  досягне  успіху.  Продуктивність  мислення  є  чудовим  альтернативним  балансом креативного  та  критичного мислення, що може  змінити  світ [7].   

     Я погоджуюсь  з  думкою дослідника  і  вважаю  доцільним зобразити  продуктивне  мислення   як  таку  ознаку,  котра поєднує креативне  і критичне мислення, що й  забезпечує  їх цілісність  і питому вагу кожного виду (рис. 2).

                           

 

 

 

Рис. 2. Продуктивне мислення як поєднання креативного та критичного.

       У  сучасній  психології  та  педагогіці  не  існує  єдиної  структури  чи  моделі  продуктивного мислення, однак порівняльно-зіставний аналіз психолого-педагогічних літературних джерел  дав  підстави  зробити  висновок,  що  визначальну  роль  у  креативному  та  критичному мисленні  відіграє  мотивація,  створення позитивного  емоційного  фону  з  креативним  кліматом, створення оригінальних, творчих, осмислених і практичних ідей, продукування яких неможливе без певного розуміння сутності продуктивного педагогічного мислення.

         Отже,  ефективна  структура  продуктивного  мислення  повинна  містити мотиваційний  компонент,  позитивний  емоційний  стан  особистості,  а  також  певні  знання, уміння  та  навички, пов’язані  з  продуктивним мисленням.

       Визначаючи  структуру  продуктивного  мислення,  вважаю, що  вона  повинна ґрунтуватися  на  динамічній  взаємодії  п’ятьох  компонентів:  мотиваційного (формування  мотивації успіху);  емоційного  (сприяння  позитивному  емоційному  стану);  компетентнісного  (засвоєння певних  знань  з психолого-педагогічних  основ продуктивного  мислення); операційного (оволодіння певними методами, прийомами, навичками, продукування й аналіз  ідей); результативного (формування  продуктивного   мислення) (рис. 3). 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3. Структура продуктивного мислення.

       Можна  зробити  висновок,  що  формуванню  продуктивного мислення сприяють не лише фахові  знання,  а й  знання психолого-педагогічних  основ продуктивного мислення:  ролі мотивації,  емоційного  стану особистості, її творчих та професійних якостей, прийомів креативного та критичного мислення тощо. Важливим фактором творчої діяльності та організації ефективного формування вказаного мислення є  мотивація  як  сукупність  рушійних  сил,  що спонукають людину до певних дій. 

      Відповідно  дуже  різними  будуть  і  мотиви  формування  продуктивного 

мислення :  одним  цікаво  пізнавати  нове,  інші  вважають своїм  обов’язком  добре  вчитися,  їх  цікавлять  теоретичні  питання,  пов’язані  із  спеціальністю, треті хочуть навчитися працювати тощо. Таким чином, характер мотивації використання цього мислення    залежить  від  змісту  цілей.  Другою  ознакою  такої  мотивації  є  її  предметна  вибірковість або спрямованість. Вона вказує на те, який зміст навчального матеріалу, способи дій,  види  діяльності  приваблюють  людей і  будуть  ефективними  для  формування  та використання продуктивного мислення. 

     Розвитку критичного та творчого мислення сприяють так звані креативні техніки та методи розв’язання творчих задач.

      Питання розвитку критичного мислення тісно пов’язані з проблемами розвитку креативності та творчості особистості, її самоактуалізації та само- стійності мислення. Творче мислення – мислення, результатом якого є від- криття нового або вдосконалення старого. Критичне мислення перевіряє від- криття, рішення, удосконалення, знаходить у них недоліки, дефекти й пода- льші можливості застосування. На думку І. Ільясова, критичне мислення ха- рактеризується конструктивністю, гнучкістю, відкритістю, умінням планува- ти й аналізувати власну діяльність. Тому критичне мислення передбачає роз- виток творчих здібностей, дає імпульс для створення творчого продукту. Проблему розвитку творчих здібностей у психолого-педагогічних дослідженнях розглянуто в загальному контексті існуючих теорій розвитку особистості. Так, В. Сухомлинський визначав, що творчість є необхідною умовою існування людини: «Без творчості немислиме пізнання людиною своїх сил, здібностей, нахилів; неможливе утвердження поваги до себе, чу- тливе ставлення особистості до морального впливу колективу. Без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні, ідейні взаємини між особис- тостями в колективі» [5]. Часто в літературі при розгляді питань творчих здібностей використано термін «креативність». У психологічній енцикло- педії під креативністю розуміється здатність людини до творчості, що про- являється в мисленні, спілкуванні, відчуттях, окремих видах діяльності й характеризують особистість загалом або її окремі сторони. Е. Торренс та Т. Третяк додають, що креативність визначено як здатність породжувати нові, оригінальні ідеї і, таким чином, ефективно вирішувати проблемні ситуації. Враховуючи спільний зміст понять «креативність» і «творчість» їх можна вважати тотожними [5].

      Проблеми розвитку критичного та творчого мислення постійно перебувають у центрі уваги сучасної педагогічної науки. Особливий інтерес викликає дослідження Г. Ліндсей, К. С. Халл, Р. Ф. Томпсон, у якому розглядаються відмінності цих двох типів мислення та їх взаємозв’язок, а також дослідження Р. Клустера, який характеризує критичне мислення, насамперед, як здатність ставити нові запитання та приймати незалежні продумані рішення. Актуальність цієї тези підтверджується вченими, які розглядають критичне мислення в контексті проблемного навчання (Е. О. Галицких, М. В. Кларін, Т. С. Паніна, Л. Н. Вавілова, Н. Крилова, М. М. Левіна). Вважаємо за необхідне звернути увагу і на дослідження А. В. Федорова, присвячене розвитку критичного мислення у контексті медіаосвіти, адже специфіка медійного повідомлення характеризується тим, що воно несе в собі не лише об’єктивний факт, але й суб’єктивне його співтворення, у процесі якого відображаються почуття автора, його відношення до цього факту та оцінка, що є спільною рисою з синтетичними мистецтвами, особливо з мистецтвами екранного типу. Викликає інтерес і стаття Н.А. Каширіної, в якій розглядається критичне та творче мислення як основа навчання письмового перекладу.

        У сучасних навчальних посібниках з розвитку критичного мислення наголошується, що неможливо відділити критичне мислення від творчого, адже стимулом до творчої діяльності є створення проблемної ситуації, яку неможливо вирішити традиційними способами. У той же час багато сучасних дослідників підкреслюють актуальність дослідження Г. Ліндсей, К. С. Халл[9], у якому розглядаються перешкоди на шляху розвитку творчого та критичного мислення. Зокрема, викликає інтерес думка про те, що активне сприяння творчій фантазії може негативно відбиватися на вмінні мислити критично, а серед перешкод розвитку творчого мислення згадується зовнішня та внутрішня цензура, яка частково є результатом критичного мислення. Отже, виникає питання: чи доцільно розвивати критичне та творче мислення у взаємозв’язку? Шукаючи відповідь на це запитання, звернемо увагу на статтю Н. А. Каширіної [2], у якій розглядається критичне та творче мислення і наведені аргументи необхідності розвитку даних типів мислення у взаємозв'язку.

     Таким чином, критично мисляча людина – «людина творча, здібна мислити нестандартно, і яка має великий духовний потенціал» [6].

      На шляху до розвитку такого мислення потрібно пройти 6 послідовних кроків:

1. Нерефлексивний мислитель – ще не усвідомлює «недорозвиненість» свого мислення.

2. Спантеличений мислитель – усвідомив, що має проблеми зі своїм мисленням.

 3. Мислитель-початківець – намагається удосконалюватися, але без регулярної практики.

4. Практикуючий мислитель – визнає необхідність регулярної практики.

5. Просунутий мислитель – росте у процесі своєї регулярної практики.

 6. Майстер мислення – усвідомлене і проникливе мислення стає візитівкою людини.

     Отже, взаємопозв’язаний розвиток критичного мислення та креативності як мислення вищого порядку дає людині: 

1. Відчуття свободи власної волі.

2. Розширення горизонтів (бачення світу стає ширшим, глибшим, цікавішим). 3. Можливість знаходити та приймати певні важливі істини для себе.

 4. Глибоке розуміння себе, своїх цінностей та потреб.

 5. Сміливість приймати рішення.

 6. Гнучкість та краща адаптація до змін.

 7. Врівноваженість та спокій (людина, яка мислить критично, має більше шансів зрозуміти свої потреби та робити те, що не суперечать її внутрішнім переконанням, а відповідно – менше жаліти та розчаровуватися у зробленому).

 8. Здатність протистояти інформаційному тиску – не брати на віру все, що читаєш, а перевіряти, аналізувати й приймати зважені рішення.

 9. Вміння знаходити та знешкоджувати маніпуляції.

10. Толерантність до думок іншого.

11. Екологічне ставлення до членів колективу/групи, але водночас вміння орієнтуватися в першу чергу на свої власні цінності і не піддаватися тиску певних групових норм. 

       Всі перелічені вище пункти можуть збагатити життя людини. Звісно, для їхнього досягнення потрібна щоденна практика для нашого мислення.

 

ЛІТЕРАТУРА

1.  Вертгеймер М. Продуктивное мышление: Пер. с анг. / М. Вертгеймер. – М.: Прогресс, 1987. – 336 с.

2.  Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

3.  Калмыкова  З.  И.  Продуктивное  мышление  как  основа  обучаемости /  З.  И.  Калмыкова. –  М.:

Педагогика, 1981. – 200 с. 

4.  Chaffee J. Thinking critically / J. Chaffee. – Boston: Houghton Mifflin Company, 1988. – 468 р.

5.  Hurson T. Think Better: An Innovator’s Guide to Productive Thinking / T. Hurson. – McGraw-Hill

Professional, 2007. – 300 р.

6.  Moore, K. D. Classroom Teaching Skills / K. D. Moore. – Mc Graw-Hill: 4 Edition, 1998. – 354 р.

7.  Tenk K. How to Think Better with Productive Thinking. Generate Insightful New Ideas and Achieve

Breakthrough Change With Ten Kaizen. / K. Tenk – [Електронний  ресурс].  Режим  доступу: //

http://kutenk2000.blogspot.com/2009/02/how-to-think-better-withproductive.html 

doc
Додано
30 липня 2018
Переглядів
690
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку