Доповідь "Роль родинної соціалізації особистості в сучасному суспільстві"

                              Педагогічні проблеми сучасної молодої сім’ї

           До таких педагогічних проблем відносяться

- відсутність єдиної стратегії виховання дитини;

-  недооцінка етапу дошкільного віку в розвитку особистості;

-  нерозуміння його самоцінності та унікальності.

               На цей процес впливають:

– нуклеаризація - перетворення сім’ї, що складалась раніше з трьох-чотирьох поколінь у сім’ю з двох поколінь. Це значно послаблює можливості передачі соціального, у тому числі сімейного досвіду від старших поколінь;

– послаблення родинних зв’язків, урбанізація, територіальна розмежованість сімейних колективів, підвищена мобільність молоді у сфері професійних, побутових інтересів, дозвілля зменшують можливості соціального контролю і знижують міру впливу батьківської сім’ї;

– зміна стандартів поведінки, сімейних цінностей протягом життя одного покоління призводить до повної або часткової переоцінки досвіду сімейного життя, який має старше покоління;

– зменшення кількості дітей у сім’ї, орієнтація на одну дитину не дозволяють відтворити природну школу підготовки майбутніх батьків за рахунок співробітництва старших з меншими;

– збільшення кількості та складнощів побутових проблем, зайнятість жінок-матерів на виробництві послаблюють можливості їх впливу на дітей в умовах і засобами сім’ї;

– зниження віку молодят та збільшення кількості розлучень свідчать про недостатню їх готовність до виконання ролі чоловіка і дружини, батька і матері; про недооцінку ролі сім’ї в житті суспільства і кожної людини зокрема.

           Виховання є важливою складовою процесу соціалізації. Щоб становлення і розвиток особистості проходило правильно батькам необхідно уникати деяких способів виховання, коригувати свою поведінку.

Основні види неправильного виховання:

 Гіпопротекция. Відсутність у батьків зацікавленості дитиною, недолік опіки, контролю, турботи і уваги.

- Прихована гіпопротекция. Контроль над дитиною здійснюється формально.

Внаслідок гипопротекции дитина починає вести неправильний спосіб життя, може потрапити в асоціальні компанії.

- Потураюча гіпопротекція. Цей стиль виховання складається з недоліку батьківського нагляду і їх некритичним ставленням до порушень поведінки у дитини. У цьому випадку батьки відкидають зауваження оточуючих, що стосуються дитини, виправдовують його і звільняють від покарань.

        Подібне виховання формує у дітей нестійкі і істероїдні риси. Діти з таких сімей не визнають авторитету дорослих. На них діє лише груба сила.

 Гіперпротекція. Виражається в прагненні батьків оточувати дитину підвищеною увагою, захищати навіть за відсутності реальної небезпеки, постійно утримувати біля себе, зобов'язувати їх діяти певним, найбільш безпечним для батьків способом.

Гіперпротекція не дає можливість приймати будь-коли власне рішення, що не привчає до самостійності. Вона призводить до посилення реакції емансипації, до бунту проти батьківських заборон і навіть до відходу в асоціальну компанію.

- Домінуюча гіперпротекція. Її прояви - надмірна опіка, дріб'язковий контроль, постійні заборони і невсипуще пильне спостереження за дитиною.

Домінуюча гіперпротекція підсилює несамостійність, невпевненість у собі, нерішучість, невміння постояти за себе.

- Потураюча гіперпротекція. Надмірне заступництво, прагнення звільнити дитину від найменших труднощів і неприємних обов'язків. При цьому батьки захоплюються уявними талантами, перебільшують дійсні здібності дитини.

      Потураюча гіперпротекція заважає виробленню навичок до систематичної праці, завзятості в досягненні мети, уміння постояти за себе. Такий стиль виховання сприяє появі у дитини істероїдних рис.

 Емоційне відкидання. При цьому типі виховання дитина чи підліток постійно відчуває, що їм обтяжені, що він - тягар для батьків, що без нього їм було б легше. Ситуація ускладнюється, якщо поруч є хто-небудь інший - брат чи сестра, мачуха або вітчим, хто набагато дорожче і найулюбленіше його.

- Приховане емоційне відкидання. Його суть полягає в тому, що батьки, самі собі не зізнаючись у цьому, обтяжуються дитиною, хоча женуть від себе подібну думку, обурюються, якщо хто-небудь вкаже їм на це. Батьки можуть навіть зовні виявляти знаки уваги, проте дитина відчуває недолік щирого емоційного тепла.

        Наслідки емоційного відкидання - низька самооцінка, труднощі у встановленні контактів, порушення емоційного розвитку дитини.

      Умови підвищеної моральної відповідальності. У цьому випадку батьки живлять великі надії щодо майбутнього своєї дитини, через нього втілюють у життя свої власні нездійсненні мрії. В іншому випадку умови підвищеної моральної відповідальності створюються, коли на старшу дитину покладаються недитячі турботи про благополуччя молодших і безпомічних членів сім'ї. 1

 Суперечливе виховання. В одній сім'ї кожен з батьків, а тим більше інші родичі, які беруть участь у вихованні дитини, дотримуються різних стилів виховання. Дитина перестає розуміти, що добре, а що погано. Йому важко зробити вибір на якихось діях. Найчастіше таке виховання призводить до нервозов, які зберігаються протягом усього життя.
 

Стилі виховання

     Існує кілька класифікацій стилів поведінки батьків. Мені б хотілося розглянути класифікацію за двома чинниками впливу на дитину в сім'ї - батьківського контролю і батьківської теплоти. Контроль - це спроба впливати на діяльність дитини. Батьківська теплота вказує на те, якою мірою батьки виявляють любов і схвалення, що виражається в похвалах, підтримці дитини або, навпаки, якою мірою вони критикують, карають його.

Виділяють чотири стилю виховання за ступенем контролю і теплоти відносин:

Авторитетний стиль.

      Характеризується твердим контролем за дітьми і теплими відносинами членів сім'ї. Діти легко погоджуються з рішеннями і діями батьків, так як будь-які питання, у тому числі правила поведінки для дитини спокійно обговорюються в колі сім'ї і не здаються дітям довільними або несправедливими. Психологи відзначають, що діти при такому стилі воспитания добре адаптовані, впевнені в собі, мають високою самооцінкою, у них розвинений самоконтроль і соціальні навички.

Авторитарний стиль.

          Характеризується високим рівнем контролю, холодними відносинами з дітьми. Батьки закриті для постійного спілкування з дітьми, встановлюють жорсткі вимоги і правила, не допускаючи їх обговорення; дозволяють дітям лише незначною мірою бути незалежними від них. Діти в таких сім'ях, як правило, замкнуті, боязливі або похмурі, невибагливі і дратівливі.

Ліберальний стиль.

         Його характеризує низький рівень контролю і теплі довірчі відносини. У багатьох таких сім'ях батьки не встановлюють заборон, що призводить до схильності у дітей потурати своїм слабкостям, до імпульсивності і невміння вести себе на людях. У деяких випадках вони стають активними, рішучими та творчими людьми.

 Індиферентний стиль.

      Відрізняється низьким рівнем контролю за поведінкою дітей і відсутністю теплоти і сердечності у відносинах з ними. Діти в таких сім'ях можуть поводитися асоціально, особливо якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю (як у відкидають батьків.

       Слід зробити акцент на тому, що в якості вихователів, чий стиль поведінки впливає на дітей, не обов'язково можуть бути батьки. Це будуть ті члени сім'ї, які присвячують дитині більше часу і які найбільш авторитетні для нього. Також дуже важливо єдність батьківських підходів до дитини.

Порада батькам

 Уникати невиправданого застосування фізичної сили, образ і погроз як засобів контролю поведінки дітей.