Батьківські збори з елементами тренінгу "Права і обов'язки батьків"

       Запорізька загальноосвітня школа I – III ступенів №33

                                  Запорізької міської ради

                                  Запорізької області

                           Батьківські збори

                     з елементами тренінгу

                    Права і обов’язки батьків

                                                                                                          Підготувала

                                                                                                Атанова Лідія Миколаївна

                                                                                                           вчитель                                                                                                              

                                                                                                      початкових класів

                                                                                                      ЗОШ I – III ст. № 33

                                                                                                            спеціаліст                     

                                                                                                        вищої категорії

                                                                                                     « Вчитель - методист »

                          Батьківські збори з елементами тренінгу

                                          « Права і обов’язки батьків »

     Роль батьків у вихованні дітей особлива. Виховати дитину – велике мистецтво, так як сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків.

     Сім’я – це колектив, члени якого взаємопов’язані відповідними обов’язками. Являючись членом сімейного колективу, дитина також вступає в систему існуючих відносин. Якщо в сім’ї панує доброзичливість, уваги один до одного, вміння вислухати іншого, повага до старших, то це лише на благо у вихованні кращих рис дитини.

     Батькам потрібно тримати єдність змістовного спілкування з дітьми, а також вимог до її діяльності. В сімейній практиці переважають заборони і примусовість, іноді допускаються фізичні покарання, що не узгоджується з важливим принципом педагогіки – повага до особистості, яка розвивається. Не можна не звертати уваги на права та обов’язки кожної людини.

     Кожна людина має право на:

• освіту;
• життя;
• відпочинок і дозвілля;
• проживання в сім’ї  разом з батьками;
• особливий захист і допомогу держави;
• користування різними інформаційними джерелами;
• гуманне ставлення, охорону здоров’я.

У статті 51 Конституції України говориться: « Батьки зобов’язані утримувати дітей до

Їхнього повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків ». Отже, батьки повинні пам’ятати, що потрібно не тільки утримувати дітей матеріально, але й виховувати духовно.

     У статті 52 Конституції України йдеться мова про те, що: « Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також, від того, народженні вони у шлюбі чи поза ним.

     Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідується за законом ».

     Для сучасної сім’ї дуже важливо побудувати адекватні взаємозв’язки і стосунки між її членами. А особливо між батьками та дітьми. Для цього необхідно підвищувати батьківську компетентність, поглиблювати пізнання батьками самих себе, набуття навичок адекватної поведінки в певних соціальних ситуаціях; вивчати світ дитинства як такого, поглиблене пізнання своєї дитини, її вчинків, емоцій, думок.

     У зв’язку з цим виникає потреба у проведенні тренінгів для батьків. Група учасників для проведення тренінгів складається з 10 – 12 осіб, що мають потребу в підвищенні своєї батьківської компетентності. Добре, щоб у групі було порівну представників чоловічої і жіночої статі. Бажана також участь сімейних пар. Вік учасників довільний.

     Під час проведення тренінгу слід виходити з того, що:

• кожна людина має багатий позитивний досвід розв’язання різних проблем, знайома з аналогічними методами реагування в різних сімейних ситуаціях;
• є багато інформації, що стосується батьківсько-дитячих стосунків, якою батьки володіють не певною мірою;
• батьківський досвід кожної окремої людини досить обмежений і потребує постійного поповнення та періодичної переоцінки.

Активність учасників – необхідна умова для досягнення завдань. Кожна доросла

людина критично сприймає інформацію, спираючись на свій життєвий досвід, тобто вона сама може себе навчити, і одночасно вона дає інформацію до роздумів для інших учасників.

     Правила групи:

• все обговорення і дії відбуваються за принципом « тут і зараз »;
• учасники відкрито висловлюють свої думки, виявляють почуття;
• члени групи говорять від себе ( « я вважаю », « мені здається »);
• в дискусії учасники звертаються до конкретної людини;
• учасники не оцінюють одне одного, а описують те, що відбувається.  

                                             Батьківський тренінг

 I Обговорення життєвої ситуації

       Пропонується для обговорення лист жінки-матері

       « Мені соромно розповідати про своє горе. Один син у мене – шістнадцятирічний хлопець. Тряслася над ним … А тепер що робити з Анатолієм? Не хоче вчитися, не хоче працювати. Нещодавно кинув мені такі слова: « Якщо не купиш до свята новий костюм, до школи не піду …» Я відповіла: « Не можу зараз купити і так усе віддаю тобі, собі багато в чому відмовляю». « На те й ти мати, щоб відмовляти собі,» - сказав він і пішов, гримнувши дверима. Я – шанована всіма людина, працюю, а син – ледар. Ріс Анатолій як і ровесники, у міру слухняним, у міру пустотливим. Учив уроки, брав участь у справах класу, школи. Коли син вчився у початкових класах, я часто приходила на великій перерві до школи, приносила сніданок; наполягала на тому, щоб Анатолій усе з’їв при мені, бо знала, що роздасть друзям. Що ж сином сталося? »

• У чому ж річ?
• Чому в доброї працьовитої матері, яка все життя віддала людям, росте такий син?
• Чому в сердечної, турботливої, душевно чуйної жінки безсердечний, жорстокий син?
• Чим жив Анатолій у дитинстві й отроцтві?
• Чим живе він зараз?
• Що він зробив, що зробить зараз не за бажанням, за вимогою совісті?

II Обговорення з батьками таких питань:

1. Чим у своїй дитині ви можете пишатись, що ви в ній виховали самі?
2. Що на Ваш погляд, найголовніше у сімейному житті?
3. Чи вважаєте Ви себе друзями дитини?
4. Чи дотримується Ваша сім’я єдності щодо виховання дитини?
5. Якими правилами Ви керуєтеся, виховуючи своїх дітей?
6. Чи можете Ви завжди утриматись від слів і виразів, які можуть ранити дитину?
7. Чи можете Ви розповісти дитині повчальну історію з вашого дитинства, яка представляє Вас в негативному світлі?
8. Чи можете Ви признатися перед дитиною в помилці, допущеній по відношенню до неї?
9. Які види заохочення Ви використовуєте у вихованні своєї дитини?
10. Чи караєте Ви свою дитину? Чи допускаєте фізичне покарання?

  III Створення учасниками тренінгу правил покарання та їх обговорення:

1. Перед покаранням дайте відповідь на запитання: « Для чого? ». Тобто чого Ви

хочете домогтися покаранням?

2. Покарання не повинно шкодити здоров’ю – фізичному, психічному.
3. Якщо є сумніви,  карати  чи ні, краще не карати.
4. Термін давності. Краще не карати взагалі, аніж карати з запізненням ( дитина не

зможе встановити зв’язок між негативною поведінкою і покаранням ). Повернення до минулого призводить до регресу, затримки духовного розвитку.

5. Покараний – вибачений. Повинен бути збережений емоційний контакт з дитиною.

покарання – завершення негативного  етапу життя. Сторінка перегорнута, життя починається спочатку.

6. Покарання не повинно принижувати гідність дитини.
7. Покарання має бути адекватним. За один раз – одне покарання, а не « салат »

покарань у зв’язку з різними проступками.

8. Дитина не повинна боятися покарання. Водночас вона має усвідомлювати, що

покарання – це неприємно, небажано.

9. Бажано, щоб дитина брала участь у виборі покарання. Це підвищує її значущість

у власних очах, дає певну свободу і відповідальність за своє життя.

10.  Покарання – крайня міра. Використовується у випадках, коли інші засоби

усунення небажаної поведінки не дали результату.