Доповідь "Шляхи формування навички самостійного здобуття нових знань"

 

Шляхи формування навички самостійного здобуття нових знань

 

         Актуальним у педагогічному процесі стає використання методів і прийомів, що допомагають формувати у школярів навички самостійного здобуття нових знань, збирання необхідної інформації, уміння мислити, робити висновки.

      Завдання сучасної школи – розвивати кожну дитину як неповторну індивідуальність. З огляду на це велике значення має формування в учнів творчого потенціалу, прагнення до самостійної пізнавальної діяльності, вміння ставити й вирішувати нові проблеми.

       Педагогічне стимулювання розвитку творчих здібностей учнів на практиці відбудеться за умов зміни уявлень про характер стосунків між учителем та учнем, утвердження стилю довіри, співробітництва та співтворчості. Цьому сприяє віра вчителя у творчий потенціал, здібності та можливості учня, урахування індивідуальних психічних та інтелектуальних особливостей кожного вихованця, опора на прагнення учня самовиразитися і самореалізуватися  серед інших особистостей як індивідуальність. Для цього потрібно, щоб учитель створював доброзичливу атмосферу на уроках, давав дитині висловлювати власні думки без оцінних суджень, забезпечував плюралізм думок і суджень, толерантність до поглядів інших під час творчої діяльності т а оцінки її результату,  давав кожному учню право на помилку.

    Формування особистості і її розвиток здійснюються в процесі навчання, якщо виконуються важливі умови:

• Створення  позитивного настрою до навчання.
• Відчуття позитивної атмосфери у колективі для здійснення спільної мети.
• Можливість висловлювати свою думку і вислуховувати товаришів.
• Учитель – це друг, радник, старший товариш.

    Для досягнення цієї мети в сучасну педагогіку впроваджуються інноваційні технології. Автор методичного посібника «100 цікавих ідей для проведення уроку» Олена Миколаївна Ворожейкіна відносить до передових сучасних технологій:

• інтерактивні  методи навчання;
• ігрові методи  навчання;
• технологія концентрованого навчання;
• проектна технологія навчання;
• модульне навчання;
• індивідуально орієнтоване навчання;
• інтегроване навчання;
• проблемне навчання.

     У своїй педагогічній практиці найбільш вдало мені вдається використовувати інтерактивні методи навчання і метод проектів. До даної класифікації інноваційних технологій сучасні педагоги-новатори ще відносять  інформаційно-комунікативні технології ( ІКТ), а зокрема презентації до уроків, які я також часто використовую у своїй педагогічній діяльності.

 

      II.  Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації пізнавальної діяльності. Вона має на меті створення комфортних умов навчання, за яких учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність, що робить продуктивним сам процес навчання. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання, де вчитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання. Вчитель виступає в ролі організатора, лідера групи.

       Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем. У дітей молодшого шкільного віку дуже погано розвинене абстрактне мислення, зате переважає наочно-образне мислення. Для учнів цього віку притаманне правило: «Краще один раз побачити, ніж сто раз почути». При організації інтерактивних методів навчання до роботи включається слухова і зорова пам’ять, збільшується шанс задовольнити потреби різних учнів, чий спосіб сприйняття матеріалу може суттєво відрізнятися. Проте активації зорової і слухової пам’яті недостатньо. Понад 2400 років тому Конфуцій наголошував:

  Те, що я чую, я забуваю.

  Те, що я бачу, я пам’ятаю.

  Те, що я роблю, я розумію.

  А саме під час інтерактивного навчання учні критично мислять, проводять дискусії, сперечаються, приймають рішення, емоційно спілкуються між собою, розв’язують різні проблеми.

    Щоб подолати ускладнення  в застосуванні інтерактивних технологій і перетворити боки їх на сильні, потрібно пам’ятати:

• Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.
• Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному
• році, ніж часто проводити похапцем підготовлені «ігри».
• Використовувати спочатку прості інтерактивні технології, а потім складні.
• На одному занятті можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи.
• Використання інтерактивних технологій удосконалює фаховий рівень вчителя.

     Провідні педагоги сучасності розрізняють такі форми організації інтерактивного навчання:

1. Фронтальна ( «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Дерево рішень», «Критичне мислення», «Експрес-опитування», «Асоціативний кущ»)
2. Кооперативна (робота в парах і групах)
3. Інтерактивні ігри («Рольова гра», «Спрощене судове засідання»)
4. Технології навчання в дискусії (метод «Прес», «Обери позицію»)

З досвіду роботи

      У своїй педагогічній практиці стараюся використовувати всі форми організації.

      Серед фронтальних інтерактивних методів найчастіше використовую такі технології: «Мозковий штурм», «Метод «Прес», «Експрес-опитування», «Мікрофон», «Асоціативний кущ», «Займи позицію», «Критичне мислення».

     Найпростішою, на мою думку, формою організації інтерактивного навчання є робота в парах. Це так звана палочка-виручалочка вчителів початкових класів. Наприклад, для перевірки знань таблички множення і ділення я дуже часто використовую цей метод. Але для цього потрібно, щоб в класі панувала чесність. Адже в іншому випадку учні, вигороджуючи свого сусіда по парті, можуть обманути вчителя і сказати йому неправду (технологія «Взаємні запитання»). Ще широко використовую такі види робіт в парах:

• гра «Незнайко» (на уроках читання, курс «Я і Україна» )
• «Інтерв’ю» (визначення ставлення сусіда по парті до тексту, твору)
• «Щоденник подвійних нотаток» (проаналізувати разом ситуацію, проблему)

   Використовуючи таку форму організації, як робота в групах, досвідчені педагоги рекомендують утворювати групи з різнорідним складом учнів, включаючи туди сильних, середніх і слабких учнів. Група може бути сформована від 3-5 учнів, але не більше. У таких групах стимулюються творче мислення й інтенсивний обмін ідеями. Учні приділяють більше часу, коли висловлюють власну точку зору, можуть обговорити проблему детальніше  й учаться розглядати питання з різних сторін.

     Найпоширенішими технологіями  роботи в групах учнів початкових класів вважаю:

• «Ажурна пилка» (підготовлені групи пояснюють матеріал одна одній)
• «Акваріум» (одна із груп сідає в центр класу, утворює своє маленьке коло і обговорює запропоновану вчителем проблему вголос, а всі інші слухають, не втручаючись).
• «Карусель» (два кола – зовнішнє і внутрішнє, внутрішнє – нерухоме (діти сидять спиною до центру), зовнішнє – рухоме).Цей метод використовується переважно  при перевірці  домашнього завдання або на етапі уроку актуалізація опорних знань.
• «Навчаючи, вчуся»

      Технологію «Ажурна пилка» використовую на уроках читання,

Я досліджую світ, математики.

      Технологію «Акваріум» найчастіше використовую на уроках мови, читання.

      Технологію «Карусель» використовую рідко, тому що вона потребує чіткої організації  і створюються проблеми з дисципліною. Але в цієї вправи є свої позитивні сторони: опитано  всіх учнів класу і це зробили самі ж учні. Використовую цю технологію іноді на уроках природознавства і мови (при  повторенні правил).

 

     III. Організація парної і групової роботи

       Головна мета групової і парної роботи – розвиток мислення учнів. Як в кожній грі, тут існують свої правила. Правила можуть бути опрацьовані заздалегідь і використовуватись в подальшій роботі. Правила можуть опрацьовуватись тут і зараз, тобто тільки для роботи над конкретним завданням. Правила можна доповнювати, змінювати. Але складати і опрацьовувати їх треба разом з учнями. «Положення про групову і парну роботу» затверджуються колективно і потім вся робота підпорядковується цим правилам. Наведу приклади таких правил:

• Починайте висловлюватись спочатку за бажанням, а потім по черзі.
• Дотримуйтесь правил активного слухання, головне не перебивайте один одного.
• Обговорюйте ідеї, а не особистості, які висловили цю ідею.
• Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
• Намагайтеся дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у групі може бути особлива думка і вона має право на існування.

      На початкових етапах навчання учнів роботи в малих групах особливо ефективна технологія роботи в парах. Її можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань. За умов парної роботи всі діти отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням можливість подумати, обмінятися ідеями з партнером і потім озвучити це перед класом. Ця форма роботи сприяє  сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, переконувати, вести діалог, дискусію. Така співпраця не дає можливості ухилитись від виконання завдання.

        Найчастіше на уроках можна використовувати такі види роботи в парах:

• гра «Незнайко» (один учень читає, інший виправляє помилки);
• «Інтерв’ю» (узяти ітерв’ю і визначити ставлення партнера до заданого тексту, статті і т. д.);
• «Взаємні запитання» (протестувати та оцінити один одного);
• «Щоденник подвійних нотаток» (проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент, сформулювати підсумок уроку чи серії уроків, дати відповіді на запитання вчителя)

 

Для організації роботи в парах використовують такий алгоритм:

1. Запропоновують учням завдання (завдання для невеличкої дискусії чи аналізу ситуації)
2. Об’єднують учнів у пари, визначають, хто з них буде говорити першим. Краще зразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає досягти згоди щодо відповіді або рішення.
3. По закінченні часу на обговорення кожна пара представляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом. За потребою це може бути початком дискусії або іншої пізнавальної діяльності.

         Співпраця в парах готує дітей для подальшої роботи в групах. Групова робота – це унікальна організація уроку. Вона забезпечує взаємодію між учнями і робить непрямим керування вч.ителя. Він виступає організатором початку і кінця роботи: формулює завдання, спільну інструкцію по його виконанню, разом з учнями приймає участь оцінки результатів. Етап спільної оцінки допомагає формуванню самооцінки і самоконтролю школярів. Дуже важливо, що оцінюється робота всієї групи, а не окремих учнів. Помилки дітей обговорюються тільки в групі. Робота учнів перетворюється із індивідуальної діяльності кожного учня в співпрацю. Учні вимушені навчитися домовлятися швидко, не враховуючи особисті інтереси. Поступово учень починає відчувати клас частиною свого світу, він зацікавлений у підтриманні дружніх стосунків. Ця форма роботи має велике значення для формування самостійності школяра. Працюючи в команді, Учень має можливість проявляти ініціативу (вибрати завдання, порадити, як організувати роботу); вчитися планувати свої дії, переконувати, нести відповідальність за себе і команду.

        Велике значення має процес розподілу дітей класу на групи. Дуже часто вчитель об’єднує  дітей  в групи з урахуванням їх особистих можливостей. Відомо, що слабкому учню потрібні не стільки сильні, скільки терплячі і доброзичливі партнери. Школяру з високою активністю потрібен партнер здібний слідкувати за ходом міркувань. Об’єднання дітей «по бажанню» не завжди дає продуктивний результат. Тому що особисті відношення стають головними в розподілі доручень і організації роботи. Досвідчені методисти утворюють групи з різнорідним складом учнів, включаючи туди сильних, слабких і середніх. У таких групах стимулюються творче мислення й інтенсивний обмін ідеями.

     Оптимальною вважають групу з 3-6 осіб.

    За методичним посібником О. М. Ворожейкіної «100 цікавих ідей до проведення уроку» можна виділити такі способи об’єднання учнів у групи:

• Учитель заздалегідь складає список груп.
• Попросити учнів розрахуватися «на перший-другий…» за кількістю груп. Після розрахунку перші номери утворюють першу групу, другі – другу і так далі. Замість номерів можна використовувати кольори, пори року, країни тощо.
• За бажанням учнів.
• Об’єднати в четвірки дві найближчі пари, попрохавши повернути стільці учнів, які сидять за непарною партою. До початку заняття слід розставити столи й стільці таким чином, щоб учні відразу утворили потрібні групи.
• Збереження стабільного складу групи протягом тривалого часу сприяє досягненню учнями майстерності в груповій роботі. У той же час зміна складу групи дозволяє всім учням попрацювати з різними людьми.

Як розподілити ролі всередині груп?

    Потрібно спочатку обрати головуючого, посередника, секретаря, доповідача.

    Головуючий (спікер):

• зачитує завдання групи;
• організовує порядок виконання;
• пропонує учасникам групи висловитися по черзі;
• заохочує групу до роботи;
• за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

• коротко й розбірливо веде запроси результатів своєї групи;
• як член групи він має бути готовим висловити думку групи під час підбиття підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

• стежить за часом;
• заохочує групу до роботи.

    Активний слухач:

• намагається переказати своїми словами те, про що тільки-но говорив хтось із членів групи;
• допомагає сформулювати думку.

Журналіст:

• ставить запитання-уточнення, що допомагають групі краще виконати завдання, наприклад, ті запитання, які могла б поставити інша сторона під час дискусії.

Поведінка учителя під час групової роботи:

   Учитель може:

1. контролювати;
2. організувати;
3. оцінювати роботу учнів;
4. пропонувати учням різні варіанти рішення;
5. бути наставником, джерелом інформації;

   Кожен педагог, використовуючи роботу в групах, повинен пам’ятати:

  1)недоцільно приділяти свою увагу тільки одній групі,забувши про інші;

  2)виправляти помилки (окрім тих випадків, коли учні самі звертаються по допомогу);

  3)недоцільно виправляти або критикувати перші висловлювання, навіть, якщо припущено грубу помилку. Цю роботу повинні виконати учні в доброзичливій формі.

 4)непотрібно давати відповідь на запитання, якщо на нього може відповісти будь хто з учнів.

 5)педагогу не слід ходити по класу або стояти біля однієї парти (учні дуже часто соромляться висказувати думку в присутності учителя );

6)але ближче ближче до кінця роботи, коли учасники вже ведуть розмову, педагог може прийняти участь в обговоренні: слухати, направляти, відповідати на питання.

            За технологією застосувань парну і групову роботу можна поділити на слідуючі види:

• збирання інформації з певної теми;
• інтенсивна перевірка обсягу й глибини знань;
• розвиток вмінь аргументувати власну позицію.

 

      IV. Метод проектів. Іноді вчителі початкових класів задумуються: «Чи потрібен метод проектів молодшим школярам?». Адже сама структура проекту дуже складна. У старших класах проектною діяльністю можуть керувати самі учні. У початкових класах це неможливо. Керівником проекту стає вчитель, а учні – безпосередніми його учасниками. Користь методу проектів для початкового навчання дуже велика. Сам процес проектної діяльності позитивно впливає на розвиток учня і на різні сфери педагогічної діяльності:

• знання перестають бути метою, а стають засобом освіти;
• пошук розв’язку практичних завдань актуалізує необхідність набуття знань;
• поєднанні пізнавальної, дослідницької і перетворювальної діяльності учнів підвищується рівень засвоєння навчальних умінь;
• навчальний матеріал сприймається цілісно та з орієнтацією на створення певного продукту;
• школярі отримують нові, нетрадиційні для школи знання, вміння та навички;
• школярі виходять зі звичного дидактичного середовища, виконуючи завдання, в яких відсутній єдиний правильний розв’язок;
• навчальні предмети природним чином втрачають свій ізольований характер, користування знаннями та вміннями відбувається на рівні міжпредметних зв’язків;
• пошук необхідної інформації спонукає школярів до систематичної роботи з довідковою літературою.

    Часто у вчителів початкових класів виникає запитання: «Чи можливо за допомогою методу проектів підвищити інтерес учнів до навчання?».Для кожного є відомий той факт, що навчальні досягнення молодшого школяра перебувають у тісному взаємозв’язку з особливостями його пізнавальних інтересів (сприймання, пам’яті, мислення, уваги, уявлення, мовлення).

    Велике значення для розвитку пізнавальних процесів мають зовнішні та внутрішні мотиви учня. Досвід роботи та педагогічні спостереження дають підставу стверджувати, що у переважної більшості молодших школярів яскраво виражені зовнішні мотиви, які виявляються в їхній допитливості, прагненні бути дорослими, активному сприйнятті всього нового й незвичного. Ці мотиви спонукають учнів до участі у процесі реалізації проекту. Але внутрішніми мотивами залишаються: почуття обов’язку, бажання вчитися, любов до книги, пізнавальні інтереси, потяг до самоосвіти, прагнення до успіху.

        Проектна діяльність у початковій школі успішно поєднується з дослідницькою, тому що діти – природні дослідники, невтомні й старанні, спостережливі й допитливі. Потрібно тільки використовувати ці особливості для цілеспрямованого розвитку спеціальних знань і вмінь, необхідних у проектній діяльності, а саме:

 1)рефлексивні вміння:

• уміння осмислювати завдання, для виконання якого бракує знань,
• відповідати на запитання: «Чого потрібно навчитися для виконання поставленого завдання? »,
• побачити проблему;

 2)пошукові (дослідницькі) уміння:

• висувати гіпотези,
• знаходити способи їх перевірки,
• самостійно знаходити відсутню інформацію;

3)комунікативні вміння:

• вступати в діалог,
• ставити запитання,
• висловлювати свою точку зору,
• брати іттерв’ю;

4)розвиток умінь і навичок експериментування;

5)презентаційні вміння і навички:

• навички монологічного мовлення,
• артистичні вміння,
• використання різних засобів наочності під час виступу,
• уміння відповідати на незаплановані запитання.

       У початкових класах відповідно до мети  діяльності, на мою думку, педагоги можуть широко використовувати такі види проектів:

•  ігрові,
• інформаційні,
• творчі.

      Здебільшого дослідницькі і практико зорієнтовані (прикладні) проекти в педагогічній  роботі вчителів початкових класів відсутні.

     У своїй практиці я практикую інформаційні і творчі проекти.

 

        V. Висновки.

           Сучасний світ змінюється з кожним днем, стає все більш прогресивнішим і цивілізованішим, удосконалюються сучасні технології . Тому ми, вчителі, повинні змінювати підходи до викладання форм і методів навчання в початкових класах. Ми маємо не тільки  встигати за сучасною ерою «комп’ютеризації і механізації», а в деякій мірі і випереджувати. 

         Сучасний  учень   початкових класів, на мою думку, повинен:

      -привикати до більш самостійного здобуття знань,

      -знаходити шляхи оволодіння необхідною інформацією,

      -прагнути до пізнавальної діяльності,

      -вміти ставити і вирішувати нові і складні проблеми,

       -володіти комп’ютером і користуватись інтернетом.

     Кожна дитина повинна «себе знайти» в сучасній школі. Якщо вона досконало не володіє або слабо володіє знаннями і вміннями з якогось предмету, то потрібно прививати любов до якогось виду діяльності. Вчитель повинен виявити і стимулювати творчі здібності учня.

     В сучасній школі повинні викорінюватись такі риси, як закомплексованість, недовір’я, безініціативність. Кожна дитина повинна брати активну участь у навчальному процесі. Вона повинна відчувати себе  потрібною і не приниженою. Навчання має бути невимушеним і цікавим. Школа повинна стати фундаментом для вибору професії в майбутньому. Кожна дитина має самовиразитися  в школі, а самореалізуватися в житті.

    Я вважаю, що саме всьому цьому і сприяють інноваційні технології в сучасній педагогічній освіті.   Впровадивши в свою педагогічну діяльність сучасні інноваційні технології, а зокрема, інтерактивні форми навчання,  метод проектів, інформаційно-комунікативні технології (ІКТ),  можу сказати, що значно підвищився інтерес до певних навчальних дисциплін. У процесі роботи кожна дитина розкривається як неповторна індивідуальність, виконує свою функцію. Такі інтерактивні форми організації, як кооперативні і технології навчання в дискусії, і метод проектів, значно згуртовують учнівський колектив, сприяють розвитку ініціативності, впевненості, толерантності.  А якщо дитина буде навчатися з цікавістю, то звичайно і підвищиться якість навчання.

     Основною метою своєї педагогічної діяльності вважаю формування школяра як особистості з високим рівнем інтелектуального   розвитку і позитивними моральними якостями.