Доповідь "Система роботи над учнівським твором"

СИСТЕМА РОБОТИ

НАД УЧНІВСЬКИМ ТВОРОМ

Вчитель Ю. М. Василькова

СИСТЕМА РОБОТИ НАД УЧНІВСЬКИМ ТВОРОМ

Для перевірки рівня підготовки з української мови і літератури, як правило пропонують написання твору. Твір — це самостійно створене зв'язне висловлювання на задану тему, якому властиві всі ознаки тексту — тематична і стильова цілісність, структурна організація, смислові і мовні зв'язки між складовими частинами. На відміну від переказу, в якому зміст заданий, тож самостійно, та й то до певної міри, доводить­ся вирішувати питання лише побудови і мовного оформлення, написання твору передбачає творчі по­шуки автора в усіх зазначених напрямах. Отже, та­кою багатогранною має бути і підготовка до нього. За належної організації роботи саме твір дозволяє най­повніше і найоб'єктивніше оцінити знання і вміння учня. У ньому здобуває вияв не тільки обізнаність із літературним матеріалом, не тільки орфографічна чи пунктуаційна грамотність та вправність у відтворенні змісту, але й загальний розвиток, переконання й уподобання, особисте ставлення до висвітлюваного питання. Але це можливе тільки тоді, коли твір на­писаний самостійно, а не є компіляцією чужих думок.

Основні вимоги до твору зводяться до того, що він  має

•     висвітлювати тему в сукупності всіх питань, які до неї входять;
•     являти собою власне міркування, спрямоване на обґрунтування певної думки;
•     бути написаним за планом, що відповідає темі і головній думці;
•     засвідчувати орфографічну і пунктуаційну гра­мотність, рівень мовної культури учня-автора.

Ці загальні вимоги, крім останньої, потребують конкретизації.

Аналіз письмових робіт старшокласників показує, що багато з них мають спільні недоліки. Найчастіше спостерігаються:

недостатнє розуміння теми; невміння дати . чітке висвітлення поставленої проблеми;

недостатня цілеспрямованість викладу; невміння обґрунтувати висловлені думки; низький рівень грамотності й мовної культури.

Підготовка до написання твору полягає в то­му, щоб максимально застерегти себе від таких недоліків.

У мовній підготовці до твору специфічного не так багато: повторення орфографічних і пунктуа­ційних правил, аналіз помилок у власних творчих роботах, виправлення невдало побудованих речень.

Проблеми мовного оформлення виникають безпосередньо, в ході написання твору. Врахуємо це, описуючи послідовність роботи над твором.

Вибір теми

Як на контрольних роботах, так і під час написання домашнього твору, пропоную, як правило 3-5 тем. З-поміж запропонованих треба вибрати одну. Це справа дуже, відповідальна. Якщо до неї не поставитися з серйозністю, у подальшій роботі можуть виникнути труднощі, іноді постає необхідність навіть змінити тему. Майже завжди запропоновані теми різняться за своїм характером, і це дозволяє кожному вибрати ту, яку він може ВИСВІТЛИТИ якнайкраще.

Одні теми чітко вказують на літературний матеріал, який потрібно використати:

•     «Порівняльна характеристика образів Чіпки  і Грицька в романі Панаса Мирного та І. Білика "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"»;
•     «Сатиричне зображення царської імперії в по­емах Т. Шевченка "Сон" і "Кавказ"»;
•     «Образ Ярослава Мудрого в однойменній драмі І. Кочерги.»
•     Порівняно з іншими такі теми не дуже складні. Але за них можна братися лише тоді, коли добре знаєш зміст літературних творів.
•     Як бачимо, за обсягом і логічною структурою матеріалу такі теми дуже різняться між собою. Це індивідуальна характеристика персонажа, порівняль­на характеристика здебільшого протиставлених один одному персонажів, їх групова характеристика.

Інші теми дозволяють самостійно вибрати художні твори, матеріал із яких буде використано.

•     «Поетичні ідеали Павла Грабовського»;
•     «Образи матері і дитини в творчості Т. Шев­ченка»;
•     «Людина і природа в поезії М. Рильського»;
•     «Пісенна творчість Андрія Малишка»;
•     «Трагізм селянської долі в новелах В. Стефаника».

Для висвітлення такої теми треба орієнтуватися в усій творчості письменника чи принаймні у зна­чній кількості його творів.

Зовсім іншого підходу вимагають теми, в яких передбачено вияв власного розуміння художнього твору:

«Мої враження від повісті О. Кобилянської "Людина"»;

•     «Чи варто виправдовувати Чіпку? (За романом Панаса Мирного та І.Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»);
•     «Мої думки і почуття після прочитання збірки І. Франка "Зів'яле листя"»;
•     «Мої роздуми під час читання роману О. Гончара "Собор"».

Такі теми можна висвітлювати в ліричному сти­лі, виявляючи власне позитивне чи негативне — ставлення до художнього твору, особисте розуміння поставленої проблеми. Особливе місце серед традиційних тем творів належить темам,сформульованим  у вигляді цитат:

•     «Учітесь, читайте, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь» (Т.Шевченко);
•     «Забудеш рідний край — тобі твій корінь всох­не» (П. Тичина);
•     «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» (В. Симоненко);
•     «Червоне — то любов, а чорне — то журба» (Д. Павличко);
•     «З журбою радість обнялась...» (О. Олесь).
•     Такі теми можна трактувати по-різному: висвіт­лювати закладені в них, думки на матеріалі творів автора, якому належить цитата, або ж, сприймаючи їх як вільні, висловлювати власні думки щодо по­рушеного питання.
•     У першому випадку виклад буде науковим, у другому доцільним виявиться ліричний, іноді поетичний стиль.

Нерідко вільні теми пропонуються в іншому формулюванні:

* «Любити людей мене навчила мати»;

«Не одяг прикрашає людину, а добрі справи»;

•     «Що значить бути щасливим»;
•     «Книга в моєму житті»;
•     «Що приваблює мене в професії, яку я хочу обрати» 
•     Такі теми орієнтовані на висвітлення власних думок і почуттів. Твори на вільні теми пишуть у публіцистичному або художньому стилі.
•     Які ж існують критерії під час вибору теми? Запорукою успішного написання твору є розуміння теми, зацікавлення нею, знання необхідного для її висвітлення матеріалу, наявність досвіду у напи­санні подібних творів. Завдяки цьому вдається не тільки написати змістовний твір, але й звернути належну увагу на його мовне оформлення.

Обмірковування теми

•     Обравши цікаву для себе тему, для висвітлення якої є достатня кількість матеріалу, не варто цим обмежуватися: попередні враження й оцінка мо­жуть виявитися помилковими. Вибрану тему тре­ба ґрунтовно обдумати, чітко визначити, про що писати.
•     Для цього треба зважити кожне слово у формулюванні теми, з'ясувати, на чому робитимете головний акцент.
•     Особливої уваги вимагають вільні теми, оформ­лені у вигляді цитат. Ось, наприклад, тема «Будем, батьку, панувати поки живуть люди». Ці слова Т. Шевченка, адресовані І. Котляревському, можна трактувати по-різному. Вибір змісту твору тут ціл­ком залежить від автора.
•     Недостатнє обмірковування теми і зважування своїх можливостей для її висвітлення дуже часто призводить до створення недосконалих як у змісто­вому, так і в композиційному плані текстів. Наприклад, вибираючи тему «Мово рідна, світи в ріднім домі», необхідно замислитися над тим, що має бути в центрі уваги −рідна мова чи рідний дім (у зна­ченні рідний край, Україна).
•     Найбільш гостро постає потреба критично оці­нити свої творчі ресурси, коли ви обираєте тему, яка передбачає висловлення власних почуттів чи особис­тих оцінок («Незабутні сторінки роману О. Гончара «Собор», «Що приваблює мене в поезії Л. Костенко»). Вибирати таку тему можна лише тоді, коли в учня, крім інформації, викладеної в шкільному підручнику чи в якійсь статті, є що сказати від себе.

Визначення ідеї твору

•     Під час обмірковування теми має визріти головний мотив, головна думка, заради якої і пишеться твір. Це друга логічна операція початкового етапу підготовки до його написання. Правда, бувають теми, у формулюванні яких уже закладено ідею:«Уславлення сили духу в поезії Лесі Українки»,«Василь Стус незламний лицар правди і свободи»; «Засудження війни в кіноповісті О. Довженка"Україна в огні"».             
•     Більшість тем сформульована так, що сам автор твору мусить визначити для себе, що стверджува­тиметься або заперечуватиметься у творі.

Тільки обравши головну думку твору, можна приступати до фактичного матеріалу, потрібного для її доведення, і до складання плану.

Добір фактичного матеріалу

Нерідко добір матеріалу відбувається нецілеспрямовано, тобто систематизація здійснюється у ході написання. Уважний добір матеріалу потрібний завжди, на­віть якщо тема передбачає розгляд одного твору. Обов'язково слід засувати для себе, які події, вчин­ки героїв, діалоги безпосередньо стосуються теми.

Особливо уважним треба бути, добираючи матеріал для висвітлення теми, присвяченої розгляду поезії

* По-перше, використовувати доведеться не один, а кілька творів;

•    по-друге, на кожен із них треба подивитися під тим кутом зору, якого вимагає тема;
•    по-третє, аж ніяк не можна обійтися без ци­тування текстів, інакше твір може виявитися набором загальних фраз.
•    Для твору «Уславлення сили людського духу в поезії Лесі Українки» матеріалом можуть послу­жити і факти з життя самої поетеси, і її готовність до праці й боротьби  і потрактування поетесою по­дій минулих часів, і заклик до активної громадської діяльності.
•    Обмірковуючи можливість використання того чи іншого вірша, перш за все треба шукати рядків, навіть окремих фрагментів речень, співзвучних йо­го темі і головній думці майбутнього твору.

Складання плану твору

План майбутнього твору треба мати обов'язково, навіть тоді, коли в чистовому варіанті його не ви­магають. План потрібен не для показу, а Для полегшення своєї роботи над створенням тексту. Він може бути лише в чернетці або тільки у голові.

Традиційно план твору складається з трьох складових частин — вступу, основного викладу висновків. Зазвичай, зміст кожної з них залежить від теми та ідеї майбутнього тексту.

Досить часто в учнів виникає питання: про що писати у вступі? Усе залежить від теми, на яку потрібно вийти.

   Умовно можна виділити кілька характерних видів вступів:

  Історичний зводиться до характеристики епохи, коли творив письменник чи яка відображена в його творі.

 Аналітичний передбачає розкриття понять, ужитих у формулюванні теми.

   Порівняльний необхідний тоді, коли автор має намір показати спадкоємність ідей різних по­колінь літераторів.   

Ліричний пишуть у творах, пов'язаних  із ви­словленням автором особистої позиції явищ, зображеним поетом.

У будь-якому випадку вступ повинен спрямовувати до тої головної думки, яку має намір виявити автор.             

В основній частині твору має бути доведена його головна дум­ка. Для цього потрібно:

1)у межах теми виділити часткові питання-підтеми;

2) підтвердити думки, що стосуються кожної підтеми, зібраними матеріалами.

Дуже уважним треба бути, коли необхідно використати цитати із поетичних творів.

 Цитата буде доречною лише тоді, коли в ній закладена думка,
потрібна для висвітлення теми.

Добираючи матеріал до тієї чи іншої підтеми, нерідко доводиться об'єднувати єдиною думкою факти з різних розділів твору, з різних творів, на­віть із творів різних авторів.

Тільки послідовне, планомірне висвітлення теми сприятиме логічному завершенню викладу, де буде висловлено думку, що випливає з використаних ар­гументів. Результатом планування твору має стати чітке уявлення про майбутній твір як цілісну струк­туру, що передбачає висвітлення теми і доведення певної ідеї. Маючи добре продуманий план, послідовно переходячи від одного його пункту до іншого, учень знатиме, про що слід писати, і більше уваги приділятиме якості мовного оформлення твору.

Удосконалення написаного

Неабияке значення для успішного написання хвору має уміння працювати з чернеткою.

Твір треба прочитати і вдруге, зосереджуючи увагу на доборі слів (чи всі вони вжиті у власти­вому їм значенні, чи немає небажаних повторів), на побудові речень, на вживанні розділових знаків, дотриманні єдності стилю, обґрунтованості поділу тексту на абзаци.

У кожного, безумовно, є певний запас уявлень, про те, що висловлено добре, а що не зовсім. Тому кожний, хто працює над твором, може виявити і усунути певну кількість недоліків ще на етапі перевіряння чорнового варіанту.

 Типові недоліки творів

Написати ідеальний твір нелегко. З тієї чи іншої причини тра­пляються такі недоліки і помилки:

недостатнє володіння матеріалом (перекручування фактів, приписування твору одного письменника іншому);

* невдалий вступ, який не націлює на доведен­ня певної думки (наприклад, кілька загальних              фраз про письменника незалежно від характеру
теми);        

•     безсистемний, непослідовний виклад, відсут­ність чіткого поділу на підтеми;
•     суперечності між фрагментами тексту;
•     відсутність зв'язку, завершальної частини твору з його головною частиною.

    ^/