Доповідь "Виховний потенціал початкової освіти"

Про матеріал

Оцінка ефективності традиційних форм виховної роботи, вироблення рекомендацій по оптимізації процесу позакласної виховної роботи.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

ДОНЕЦЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ

Факультет підвищення кваліфікації

Відділ національного виховання

Виховний потенціал початкової освіти

Виконала

слухачка курсів «Формування життєвих навичок

особистості в умовах групи подовженого дня»

Кечеджи Лариса Пантеліївна

Керівник: завідувач відділу національного виховання ДоноблІППО,

Дубяга Андрій Павлович

Краматорськ, 2020

Зміст……………………………………………………………………………….. 1

Вступ………………………………………………………………………………. 2

Розділ 1. Організація виховного процесу у початковій школі . ………………4

Розділ 2. Ефективні дієві форми виховної роботи для молодших школярів

2.1. Молодші школярі діють граючись…………………………………………..8

2.2. “Добрик крокує планетою” - орієнтовна програма діяльності молодших школярів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах……..10

2.3. “Країна Барвінкова” ………………………………….………………….. 11

Висновки і пропозиції …………………………………………………………. 22

Список використаних джерел ………………………………………………… 25

Додатки

Вступ

Величезні соціальні перетворення, що відбуваються в нашій країні, бурхливий науково-технічний прогрес пред’являють все більш високі вимоги до навчання і виховання кожної людини. У цих умовах стає особливо актуально формування у всіх людей творчого підходу, активної життєвої позиції в праці, в навчанні, в роботі. Виховне середовище частина соціального середовища, яке спеціально створюється для формування суб’єктів суспільної діяльності на всіх рівнях суспільного життя.

В даний час виділяють такі пріоритетні напрями виховання особистості, як здійснення вікового підходу в процесі створення сприятливого середовища виховання, зміцнення духовних контактів між вихователями і вихованцями в ході співпраці в загальній справі і відповідального відношення до нього; постійна спонука молодшого школяра до самовиховання, до самоосвіти.

Необхідне формування внутрішнього світу дітей. Це припускає виявлення причин деформацій в розвитку дітей, пошук засобів і способів їх усунення, зміна середовища на користь дитини, побудова процесу виховання, сприяючого розвитку гармонійної особистості.

Індивід, що народився, повинен встигнути за дуже короткий час розвинутися в гармонійну особистість — носія соціальних відносин, члена суспільства, здатного взаємодіяти з людьми. Сам по собі індивід не володіє здібністю до таких перетворень, він не отримує біологічних гарантій особистісного розвитку. Але, щоб дитина змогла брати активну участь в суспільних подіях і відносинах, вона повинна бути вихованою, тобто засвоїти певний рівень духовної і матеріальної культури.

Сьогодні слід враховувати зміну масштабів цілісності виховного процесу, оскільки сфери духовної культури, освіти і виховання все більш органічно сполучаються з соціальним простором і його тимчасовими характеристиками. Це конструктивно впливає на стратегію і технологію освітньої виховного процесу, додає всім суб’єктам діяльності більш спрямовану особистісно-гуманістичну орієнтацію в сферах педагогічної діяльності.

Виховання дітей є одним з важливі чинники розвитку суспільства. Виховання повинне досягати двох цілей: успішності соціалізації підростаючих поколінь в сучасних умовах і саморозвитку людини як суб’єкта діяльності і як особистості.

Виховна робота формує і розвиває особистість дитини. Управляти виховним процесом – означає не тільки розвивати і удосконалювати закладене в дитині природою, коректувати небажані соціальні відхилення, що намічаються, в її поведінці і свідомості, але інформувати у неї потребу в постійному саморозвитку, самореалізації фізичних і духовних сил, оскільки кожна людина виховує себе перш за все сама, тут здобуте особисто – здобуто на все життя.

У літературі проблема виховної роботи та форм розглядається з різних точок зору. Описуються етапи становлення соціально-педагогічної роботи в школі, наголошується зв’язаність соціальної роботи з соціальним простором і його тимчасовими характеристиками. Так само наголошується зростаюча роль позакласної виховної роботи в формуванні особистості дитини молодшого шкільного віку. Вказуються основні форми організації позакласної виховної роботи. Описуються сучасні підходи до позакласної виховної роботи, її нові форми. Розглядаються напрями стратегій виховання в сучасній школі.

Об’єктом дослідження є виховна робота учнів молодшого шкільного віку.

Предметом дослідження є механізми дії форм виховної роботи на особистість школяра, формування особистості, вплив зацікавленості учнів молодших класів і вчителів на ефективність організації виховної роботи.

Метою є оцінка ефективності традиційних форм виховної роботи, вироблення рекомендацій по оптимізації процесу позакласної виховної роботи

Розділ 1. Організація виховного процесу у початковій школі.

Соціально – психологічні умови розвитку молодших школярів.

Вступ до школи – це переломний період у житті дитини і як пройде процес адаптації у новому середовищі у великій мірі залежить від педагогів. Молодші школярі – це діти віком від 6 до 11 років. В цей період формуються якісно нові стосунки з дорослими ( вчителями, батьками) та однолітками. Провідною діяльністю стає навчання. В цьому віці закладається фундамент моральної поведінки, починає формуватися громадянська спрямованість особистості, відбувається засвоєння норм та правил поведінки. Характер у молодших школярів лише починає складатися, тому його прояви найчастіше є ситуативними і відзначаються суперечливістю і нестійкістю.

До основних особливостей характеру молодших школярів належить: імпульсивність, допитливість, безпосередність, наслідування, чуйність, висока емоційність.

Учні 1-2 класів не можуть стримувати свої почуття, контролювати їх зовнішній прояв, до того ж вони відзначаються частою зміною настрою, бурхливими проявами радості, гніву, страху. Молодший шкільний вік має великі можливості для формування позитивних якостей характеру та формування позитивних соціальних взаємин, що формуються на принципі колективізму.

Протягом молодшого шкільного віку відбувається подальше зростання організму дитини, інтенсивним, але рівномірним є фізичний розвиток. Простежується висока залежність психічного розвитку, особливо його інтелектуальної сфери від стану здоров’я. Нервова система характеризується високою пластичністю,тобто здатністю фіксувати впливи середовища й готовністю реагувати на них. Зростає роль другої сигнальної системи в аналізі та синтезі вражень від зовнішнього світу, у виробленні нових дій та операцій. У дітей добре розвинені всі органи чуття. Молодші школярі особливо активно реагують на безпосередні враження, багато що у новому житті викликає жадібну допитливість. Дитина вперше систематично починає займатись самостійно, оволодіває різними видами навчальних дій. Значно підвищується здатність заучувати і відтворювати. Розвиток мислення проявляється у здатності усвідомлювати і вирішувати дедалі складніші пізнавальні і практичні завдання, здійснювати потрібні для їх розв’язання дії та операції, виражати їх результати у судженнях, поняттях, міркуваннях.

Специфіка виховної роботи з молодшими школярами

Виховання людини триває майже все життя, але особливе значення воно має у період її росту й розвитку. Цей великий період людського життя — від народження до настання зрілості — неоднаковий ні за темпами розвитку, ні за видами діяльності людини, ні за характером протікання фізичних і психічних процесів, ні за ставленням людини до дійсності.

Розглядаючи розвиток дитини як єдиний, безперервний, динамічний процес, у ньому виділяють якісно різні ступені, кожний з яких умовно називають віком, як-от: вік дошкільний, молодший шкільний, середній шкільний (підлітковий), старший шкільний (юнацький).

Вчителеві початкових класів необхідно знати закономірності вікового розвитку не тільки для того, щоб до них пристосуватися, а головне, щоб учити й виховувати з найбільшим ефектом. У цьому в значній мірі допомагають думки й висновки видатних педагогів про особливості розвитку дітей дошкільного віку та учнів початкових класів.

«Душа дитини в роки од двох до семи найчутливіша й найвразливіша, — писала Софія Русова, — і в цей час найкраще треба її плекати й пильнувати, щоб і серце, й воля, й розум, а також і тіло розвивалися цілком нормально. Характер дитини складається не в часи пізнішого дитинства, а саме в ніжний вік — од двох до шести років». За її словами, за перше дитинство, до восьми років, «діти і найбільш набираються вражень і треба їм усім дати лад, збудити усі здібності й викликати самостійну думку, щоб опрацювати ті враження, задовольнити потребу активності й виховати добрі соціальні і почуття».

Аналізуючи дитячу природу молодшого школяра, К.Ушинський зауважив, що «чим молодша дитина, тим менше здатна вона до постійної, якої б то не було душевної діяльності в одному напрямі, і тоді як урізноманітнюючи свої заняття, може працювати досить довго». З перших днів перебування дитини в школі треба привчати її до серйозних занять. Із огляду на це дуже повчальними є слова видатного педагога про те, що в початковій школі «повинні панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи на жарт, ласкавість без солодкості, справедливість, доброта без поблажливості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумова діяльність».

Видатний український педагог Г.Ващенко звернув увагу на те, що високий темп розвитку учнів початкових класів вимагає якнайширшого залучення їх до активної навчальної й громадської діяльності. А тому початкова школа «мусить використовувати кожний момент своєї роботи не тільки для того, щоб дати учням знання, а й для того, щоб виховувати з них повновартісних, всебічно розвинутих людей і добрих громадян своєї батьківщини».

За словами В.Сухомлинського, роки навчання у початкових класах є цілим періодом морального, інтелектуального, емоційного, фізичного розвитку, який буде реальною справою лише за умови, що дитина живе багатим життям сьогодні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра.

Особливості виховання учнів початкових класів зумовлені відчутним впливом ряду визначальних факторів:

1) якісно новим способом життя та діяльності — переходом до систематичного, психічного й розумового розвитку нервової системи, мислення, пам’яті, уваги, характеру, сили волі;

2) змістом навчальних планів, програм і підручників для 1-3 (4) класів;

3) незаперечним авторитетом першого вчителя у житті дитини;

4) сильним впливом родинного гнізда.

У молодшому шкільному віці суттєво змінюється становище Дитини серед навколишніх людей і характер ЇЇ занять. Відбуваються кардинальні зміни всього її життя і стосунків. Провідною діяльністю стає учіння, міняється режим праці й відпочинку, з’являються нові обов’язки.

Період 6-11 років характеризується дальшим розвитком розумової працездатності хлопчиків і дівчаток, загострюється пам’ять, їм властиві пластичність психіки, допитливість, щирість і безпосередність; чуйність, довірливість, товариськість, підвищена сприятливість до виховних впливів, щедра емоційність, нестійкість уваги, ситуативність поведінки, швидка втомлюваність, захоплення ігровою діяльністю, потяг до самостійності й самоутвердження свого власного “Я”, конкретність й образність мислення.

Виходячи з сказаного, у вихованні молодших школярів великої уваги потребує формування їхнього характеру: навичок поведінки, витривалості, чуйності, доброти й милосердя, вміння долати труднощі, вироблення цілеспрямованості й стійкості уваги, організованості, ощадності, хазяйновитості. У цьому ж руслі не менш важливе танення має вироблення духовно-моральних та вольових рис: патріотизму, працьовитості, розумної ініціативи, відповідальності, національної свідомості, рішучості й наполегливості, сумлінного ставлення до навчання, охайності, дисциплінованості, згуртованості, чесності, людської гідності, скромності, взаємної пошани й терпимості, осудливого ставлення до егоїзму, неробства, чванства.

Правильно організовані форми виховної роботи формують повноцінну особистість, суверенну індивідуальність, яка цінує свою громадянську, національну й особисту гідність, совість і честь.

Орієнтовні завдання виховної роботи з учнями молодого шкільного віку.

Виховувати пізнавальні інтереси і активне ставлення до суспільного життя.
Розширювати, поглиблювати і систематизувати розуміння дітьми моральних норм та правил, культурної поведінки в школі та суспільстві.
Формувати практичні вміння та навички культурної поведінки, турботливого ставлення до оточуючих, природи, всенародних надбань.
Розвивати вміння школярів справедливо оцінювати свої та чужі вчинки.
Вчити учнів вмінню працювати за планом, ставити перед собою конкретні завдання і виконувати їх.
Розкривати перед кожним учнем особливості його особистої участі в суспільно-корисних справах, залучати до посильного їх виконання.
Виховувати позитивні риси характеру: організованість, старанність, чуйність, співпереживання, доброту, щирість, та ін.
На основі традицій української культури залучати до загально - національних цінностей українського народу.
Вчити учнів турбуватись про своє здоров’я, вивчати правила гігієни.
Розкривати цінність сімейних стосунків, вивчати інтереси сім’ї, удосконалювати зв’язки з нею.

Розділ 2. Ефективні дієві форми виховної роботи для молодших школярів

Молодші школярі діють граючись

Виховна робота з молодшими школярами проводиться переважно у ігровій формі. Широко використовуються пізнавальні, творчі, рольові ігри. В грі діти пізнають діючи. Світ дорослого життя стає їм зрозумілішим.

Одна з традиційних форм виховної роботи, яка має велику історію та дієвість перевірену часом – це “Гра - подорож”. Вона включає в себе велику кількість заходів об’єднану спільною концепцією. Ще у радянські часи, в період існування Піонерської організації існували групи-супутники піонерів - жовтенята. Всесоюзна гра «Жовтенята - по країні Жовтня» була дуже популярною в ті часи і включала цікаві та різноманітні форми виховної роботи. Жовтенята мали свої закони, значки. Але гра мала суттєвий недолік, була дещо політизованою.

Ігрова подорож може бути різною за тривалістю від однієї години до 3- х років протягом яких молодші школярі будуть пізнавати оточуючий світ. Гра повинна бути підпорядкована розвитку єдиного сюжету. Діти не люблять одноманітності. Хай найрізноманітнішими будуть ролі учасників, хай видозмінюються сюжети, хай новим змістом наповнюється ігрова діяльність. Подорожі молодших школярів можна організувати як уявними, так і цілком реальними, починаючи з подорожі по школі, по району, по рідному місту по підприємствам і т.д.

Добре, коли на стенді у школі або у класі представлені виготовлені або намальовані кораблі, літаки, поїзди, повітряні кулі... і т. д на яких здійснюють подорож діти. На видному місці в школі – яскрава карта подорожі. Цікаво оформити колективний портрет подорожі, де у віконцях, ілюмінаторах, у краплинках або квіточках маленькі портретики кожного члена колективу. Групи молодших школярів подорожують різними маршрутами, перебуваючи в “дорозі” місяці, тижні, але в певний день чергового етапу гри – збираються всі разом і проводять збори-звіти,свята, на яких розповідають,що побачили, про що дізнались, чому навчились.

Дуже добре, коли у школі створений та діє штаб гри, до якого входять старші представники шкільного самоврядування, педагоги, батьки. Штаб допомагає визначити маршрут, підводити підсумки. Організаторам треба знати основні правила методики гри – подорожі, а саме: ця гра не народжується з нічого. Грають у те, що бачили, про що чули або читали, що запам’яталось. Цей зафіксований у свідомості світ дорослого життя і є джерелом гри. Отже треба подбати про запас яскравих та живих вражень у дітей.. У будь-якій грі, що виникає стихійно, кожна дитина має певну роль. Водій керує транспортом, контролер видає білети, пасажири входять та виходять на зупинках, бізнесмен займається створенням бізнесу, менеджер організовує і т.д. Роль – необхідна умова рольової та творчої гри, але не можна по-справжньому відчути себе продавцем, якщо в тебе ніхто нічого не купує. Має бути взаємодія під час гри. А також гра не може бути грою, якщо вона організована примусово. Треба знайти таку мотивацію, щоб дітям було цікаво!

Для організації Гри – подорожі молодших школярів автор пропонує алгоритм її проектування:

Алгоритм проектування

Гри-подорожі молодших школярів:

1.Назва Гри-подорожі. Сюжет гри. (бажано щоб назва була пов’язана з сюжетом гри);

2.Мета.Завдання. Цільові групи. ( в одному класі, по паралелям класів, вся молодша ланка в школі);

3.Тривалість гри.

( місяць, семестр, півріччя, рік, весь період навчання у молодших класах);

4.Місце Гри подорожі ( уявне чи реальне );

5.Засіб пересування ( на чому, яким чином);

6.Герой-символ Подорожі ( казковий, іграшка, вигаданий );

7. Форми та методи, які будуть застосовані ( ігрові програми, ранки, збори, виставки, конкурси, екскурсії, походи,фестивалі і т.д.);

8.Карта Подорожі ( врахувати всі пункти Подорожі);

9. Маршрутні листи ( в листах конкретизуються завдання);

10. Система винагород, відповідно до концепції гри та їх види ( перехідні, накопичу вальні, за підсумками);

11. Система змагання та забезпечення її гласності ( моніторинги, рейтинги, таблиці участі, зрозумілі для дітей);

12. Засоби стимулювання участі у грі;

13. Символіка Гри-подорожі ( значки, перехідні символи, відзнаки);

14. Кошторис Гри-подорожі адаптований до умов закладу.

2.2. “Добрик крокує планетою” - орієнтовна програма діяльності молодших школярів у загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах

Змістовну програму для школярів “ Добрик – Всесвіт ”, насичену різними формами роботи запропонувала Всеукраїнська громадська організація “ Добрик”, мета якої полягала у залученні дітей до виконання добрих справ, допомозі рідним, близьким, всім хто потребує уваги. Програма затверджена Міністерством освіти і науки України та науково - методичним центром середньої освіти. Головний символ - Добрик, який своїм добрим та чуйним серцем, доброзичливістю приносить щастя, успіх та добро. Символ Добрик відомий за межами України. За великий внесок у справу збереження миру,толерантності та милосердя, пропаганду українського мистецтва Великим золотим Добриком нагороджені відомі люди та компанії, наприклад: Мати Тереза, Дмитро Гнатюк, Київський Головпоштамт та інші. В Україні діє Добрик - Пошта. Діти можуть написати Добрику листа,надіслати малюнки та поробки на адресу: Україна, 01001, м. Київ, Добрик-поштамт. Програма “ Добрик крокує планетою” побудована на принципах виховання молодого громадянина України та загально людських цінностях добра, любові поваги. Організація роботи передбачає роботу з дітьми молодшої вікової категорії за такими напрямками:

Моя країна – Україна, а рідний край маленька Батьківщина

( Широке залучення до вивчення історії та географічного розташування України, звичаїв, обрядів, вивчення історії регіонів України та свого міста, села.)

Дерево мого роду

( Вивчення коренів свого роду, через вивчення родоводу знайомство з сімейними традиціями.)

Всі діти на планеті – друзі

(знайомство з життям дітей за кордоном, звичаїв країн світу)

Ростемо розумними, кмітливими, допитливими

( Інтелектуальні творчі завдання)

Збережемо рідну землю

( Природоохоронна робота, вивчення законів природи, екологічні заходи)

Мої таланти – тобі рідна земле

(Розвиток творчих здібностей, талантів, дитячої творчості у різних видах мистецтва)

Кількість напрямів автори програми пропонують на вибір в залежності від умов регіону, школи, бажань дітей та вчителів. Країна Добриків створюється на добровільних засадах з урахуванням вікових особливостей дітей. У країні можуть діяти загони, ланки, об’єднання. Форми роботи: конкурси, огляди, акції, екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, експедиції,дослідницькі роботи, робота на земельних ділянках, в теплицях, тощо.

2.3. “Країна Барвінкова” - програма діяльності груп–супутників дитячих осередків Федерації Дитячих Організацій (ФДО) України.

“Країна барвінкова“ - це об’єднання молодших школярів, які діють на території України в рамках діяльності Федерації Дитячих Організацій ( ФДО). В основному члени цих груп називаються барвіночками або барвінчатами. В Країні є свої традиції, символи та атрибути. Для всіх жителів існує значок єдиного зразка, із зображенням Барвінка , а кожен первинний колектив має свої знаки розрізнення: емблеми, прапорці, шеврони. Протягом навчального року діти знайомляться з основними звичаями та традиціями Барвінкової країни. Весною, коли з’являються різноманітні квіти проводиться посвята в жителі Барвінкової країни. До барвіночків можуть приєднатись козачата, соняшки, весельчата, промінчики, краплинки, струмочки, світлячки та ін.

Орієнтовні напрямки роботи:

1.Моя Родина, Україна ( народознавство, краєзнавство):

Швидше, хлопче повертайся,

Треба все б барвінку знати,

Розпитай, почуй, дізнайся,

В дідуся, у мами й тата.

Знайдеш тайну калинову

В скрині кожної родини:

Казку, пісню, чисту мову,

Долю неньки України.

2.До кришталевих криниць ( екологія):

Де барвінків гурт ступає

Сяє сонце променисте

Веселкові барви мають,

Б’є вода джерельно – чиста.

Подорож у світ прекрасного

( естетичний напрямок,розвиток творчого потенціалу):

У Барвінковій країні

Дуже добрі й чемні діти.

Всіх дорослих поважають,

Меншим себе помагають.

Гарне слово завжди знають,

Вчасно його уживають.

Гей, малята, поспішайте,

В цю країну вирушайте.

Ростемо розумними, працелюбними

( Подорож до країни “ Помагаїв” )

Гей, Барвінки, любі братці,

Досить пустощів і сміху,

Руки загартує праця,

Розум загартує книга.

Рости сильними, міцними, здоровими

( Подорож до котигорошка)

Як Барвіночок росою,

Вмийся вранці, приберися.

Руки вбік, над головою,

Відштовхнися,підтягнися,

Нежить,грип слідкує пильно,

Ходить, бродить по оселях.

Не лінися бути сильним,

І здоровим, і веселим.

У колі друзів

Усміхнись, потисни руку,

Стань у коло барвінкове.

Хай летить в дарунок другу

Щира пісня, добре слово.

На сучасному етапі накопичено чималий досвід організації та проведення Гри – подорожі на різних рівнях

Любий друже!

Я, лелеченя АЯ, приготував для вас перше завдання на вересень 2008 року! Ви знаєте я дуже сильно полюбляю мандрівки, буваю у різних країнах, де відкриваю для себе щось нове та цікаве! Пропоную вам підготувати та зробити виставку малюнків, в яких ви розповісте мені, як ви провели свій літній відпочинок! – ” А Я на літньому відпочинку!”

Техніку виконання малюнку ви оберете самі:

А-ля прима - робота виконується в один прийом;

Графіка - малюнки намальовані олівцем, тушшю, а також гравюри;

Пуантилізм - живопис чіткими мазками чистої фарби з розрахунком на їх оптичне збільшення;

“ Суха” техніка - простий олівець, кольорові олівці, воскова крейда, пастель;

“ Мокра” техніка – акварель, гуаш, туш;

“ Змішана“ техніка – послідовне або одночасне використання більше двох різноманітних технік.

Можливо ти використаєш іншу техніку виконання малюнку!

Бажаю творчого натхнення і приємного відпочинку влітку!!!

До зустрічі у вересні! Чекаю твоїх малюнків.

Досвід проведення гри-подорожі молодших школярів «Квітанкова країна».

Це об’єднання учнів початкових класів, яке складається з квіткових галявин. Кожен клас – гурт зі своїм кличем і піснею про квітку. Класні кімнати оформлені під свої назви. Щорічно проводиться презентація гуртівцями своїх надбань і знань про квітку.

Заходи, що відбулися у рамках гри-подорожі:

1. – презентація квіткових галявин: назва гурту, клич, пісня [Додаток1,2]

2. - оформлення класних кімнат, куточків (відповідно до квіткових галявин)

3. – посвята першокласників в «Квітанкову країну» [Додаток 3,4]

4. – презентація надбань (оформлення зібраного матеріалу про квітку), декламація віршів і легенд, інсценізація казки [Додаток 5,6]

Мета «Квітанкової країни»:

дати поняття про те, що клас – це одна дружна сім’я як квіти на галявині, ознайомити при цьому з правилами для учнів:
розвивати вміння жити в колективі однолітків, дотримуватися певних правил, знати свої обов’язки;
вчити дітей жити в мирі, дружбі, повазі, взаємодопомозі, товариськості;
привернути увагу дітей до краси природи у рідному краї, прищеплювати бажання берегти і захищати довкілля;
розвивати пізнавальні інтереси, вміння спостерігати за змінами у природі, викликати бажання в дітей більше дізнаватися про квіти;
виховувати любов і бережливе ставлення до навколишнього світу, навчити дітей працювати з книжкою, комп’ютером, збагачувати свої знання про квіти прикметами, загадками, прислів’ями, легендами із художньої літератури і Інтернету;
виховувати гостинність, щирість, щедрість.

Гурт «Маки»

Клич : Раз, два – маки в полі.

Три, чотири – маки в школі.

Маки в полі розцвітають,

Діти в школі всі співають.

Пісня

Пішли діти в поле квіточки збирати

Пішли діти в поле квіточки збирати

Приспів:

Мак, мак з квіточками волошки з соки рочка ромен зілля, буркун зілля і чебрець.

Маківки збирали в віночки вплітали

Маківки збирали в віночки вплітали

Приспів:

Мак, мак з квіточками волошки з соки рочка ромен зілля, буркун зілля і чебрець.

Гурт « Дзвіночки»

Клич : Ми дзвіночки лісові,

Піднялися у траві

Дзінь-дзінь-дзінь в

Блакитний світ

Посилаємо привіт.

Привіт:

Синьо розцвіли дзвіночки

Вся галява у віночку

Зайчик швидко прискакав:

Ну й краса!Я так і знав! 2р.

2. Причалапав їжачок :

Пречудовий квітничок!

Зупинивсь від дива вовк:

-У квітках я знаю толк! 2р.

3. Закричала з дуба ґава:

Впало небо на голову!

А дзвіночки: - Дзень – дзелень !

Ну й щасливий нині день! 2 р.

Гурт «Волошки»

Клич: Стигле жито

І волошки світло-сині

То-мов прапор України!

Пісня:

У полі, при дорозі, волошка розцвіла.

Така тендітна й ніжна, чомусь, вона була.

Торкнусь її пелюстки, торкнусь її стебла,

Блакитна чарівниця мені розповіла.

Приспів:

Що манить річка, що манять небеса,

А ти поглянь, поглянь, яка краса!

І теплий дощик всміхається мені, |

Туркоче грім, десь, там удалині! | (2)

Пробігло тепле літо, волошка відцвіла,

Вона мені, красуня, кохання принесла,

Природну загадковість у спадок віддала,

Щоб я була щаслива і все життя цвіла!

Приспів.

Гурт «Ромашки»

Клич: Ми – ромашки польові

Білі, ніжні і стрункі.

В мирі з квітами живем,

Дружбу й вірність бережем.

Пісня:

На широкому лужку

Шовковій травиці.

Танцювали хороводи

Ромашки-сестриці.

Ніжки довгії, стрункі

Зелені листочки.

Сонечкові усміхались

Білі пелюсточки.

Завтра вийду на лужок

Взую черевички.

Мене візьмуть у танок

Ромашки-сестрички.

Потанцюємо танок

Заплетем косички

Одягнуть мені вінок

Ромашки-сестрички.

Гурт «Чорнобривці»

Клич: Будь правдивим, але не жорстоким,

Гіднійсть май та іншого шануй.

Будь людиною і кожним кроком

Це тактовно й скромно демонструй!

Пісня:

Чорнобривців насіяла мати

У моїм світанковім краю.

Та й навчила веснянки співати

Про квітучу надію мою.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мамо,

Твою ласку я чую, рідненька.

Я розлуки і зустрічі знаю.

Бачив я і в чужій стороні

Чорнобривці із рідного краю,

Що насіяла ти навесні.

Прилітають до нашого поля

Із далеких країв журавлі.

Розцвітають і квіти, і доля

На моїй українській землі.

Гурт «Соняшник»

Клич: У нас немає ти

У нас немає я

Ми єдиний клас

Ми сонячна одна сім’я.

Пісня:

Соняшнику, милий друже,

У танок до нас ставай,

І веселу літню пісню

З нами гучно заспівай.

Заспівай про Батьківщину,

Про чудовий рідний край.

Нашу любу Україну

Разом з сонечком вітай.

Приспів: (2 рази)

Соняшник, соняшник,

Дивиться в віконечко.

Соняшник, соняшник.

Сам як ясне сонечко.

Соняшнику, не журися,

Ціле літечко цвіти,

І підказуй любим дітям,

Як до сонечка іти.

Соняшнику, смійся разом,

Бачиш дивосвіт навкруг,

І нехай тебе не зрадять,

Сонечко – твій вірний друг.

Гурт «Конвалії»

Клич: Знають всі коли є друг –

Все світлішає навруг.

Якщо ти не підведеш –

Друга більше не знайдеш.

Пісня:

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть їх – відгадай?

Приспів:

Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть.

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато

Цвіту свіжого, роси.

Хай ростуть, - не буду рвати, -

Шкода їхньої краси.

Приспів.

Програма охоплює виховну діяльність учнів 1-4 класів та зорієнтована на розвиток пізнавальних інтересів до навколишнього світу, до всього цікавого, що відбувається в класі, школі, за її межами до світу казкових літературних героїв, героїв мультфільмів, тощо. Свою мандрівку юні учасники конкурсу представляють у творчому завданні: “ Де вона, Квіткова країна ? Знайди її! Відкрий!” В цікавій сценічній формі діти розказують про неї. І якою вона буде залежить від фантазії дітей, інтересів, уявлень, знань, співдружності з батьками та вчителями. Казкові стежини та винахідливі герої країни “Читалії “, Знайка з мультфільму допомагають розповідати про цікавинки життя дитячих гуртів, відкривають маленькі таємниці про світ захоплень, мрій та бажань. Фантазії дітей та бажання педагогів роблять цікаві презентації завдяки пошуку та втіленню ідей, яскравим костюмам та сценічному оформленню

Висновки

Серед різноманітних форм і методів виховання соціально-комунікативної культури важливе місце посідає гра. Саме гра – природний для молодших школярів вид діяльності, де вони не тільки відображають реальне життя, а й перебудовують його .

Так, в особливих ігрових умовах молодший школяр має змогу моделювати систему соціальних відносин у наочно діючій формі, розвивати орієнтування в них. В умовах гри відбувається поступове подолання особистісного егоцентризму, завдяки чому розвивається свідомість дитини, вона стає соціально компетентною, здобуває досвід взаємодії, вирішення проблемних ситуацій, шліфує комунікативні вміння. Дитина отримує можливість для усвідомлення змісту проблемної ситуації й змінити своє ставлення до неї. Завдяки грі відбувається поетапне засвоєння, відпрацювання, інтеріоризація соціально-комунікативних знань, умінь і навичок. Також підпорядкування ігровим правилам у контексті ролі стимулює формування елементів довільної регуляції поведінки й діяльності молодших школярів.

Рольова гра також сприяє розвитку експресивних навичок , спричинює зміни особистісного плану. Зокрема приймаючи на себе різні ролі, вихованець опиняється перед необхідністю змінити свої установки, ставлення. Так створюються умови для формування соціально-комунікативної культури, розвитку самосприйняття , самооцінки, самоповаги молодшого школяра.

Крім того взаємини у дитячому колективі мають бути організовані на засадах взаємодопомоги, довіри, доброзичливого й відкритого спілкування. Як правило досить часто спостерігається розбіжність між знаннями і реальною поведінкою вихованців, що виявляється у їх невмінні переносити знання та дії, використанні в одній ситуації на іншу, знаходити правильний спосіб поведінки, взаємодії на основі вже відомих правил. Щоб подолати цей дисбаланс, необхідно систематично привчати вихованців до вияву соціально-комунікативної культури, активності міжособистісній взаємодії, спілкування з оточенням.

Обмаль досвіду взаємин молодших школярів потребує створення спеціальних виховних ситуацій, "запрограмованих" переживань. Насамперед, спираючись на образність мислення молодших школярів, їм можна пропонувати сюжетні картинки, розіграні дітьми сценки. Під час обговорень ситуацій перед дітьми постає проблема морального вибору, що дає змогу їм визначити можливі мотиви вчинків, готує до вияву культури взаємин, спілкування у реальному житті. У ситуаціях відбувається усвідомлення морального зразка, вихованці вкладають в нього свій особистісний смисл. Глибока зацікавленість дітей певною ситуацією спонукає їх ідентифікуватися з дійовими особами.

Однією з ефективних форм виховання соціально-комунікативної культури є тренінг міжособистісної взаємодії. Основний зміст тренінгу має на меті реалізацію формули: «Знаю і дію відповідно до наявних знань».

У роботі з молодшими школярами основні зусилля спрямовують на розв`язання таких завдань: створення у групі атмосфери довіри, взаємодопомоги, доброзичливості ,формування позитивного ставлення до себе; розпізнання емоційних станів інших людей;розвиток комунікативних умінь.

Досвіду соціально-комунікативної культури молодші школярі можуть набути лише у практичній діяльності. Великі можливості для цього відкриваються під час роботи над проектами. Метод проектів «заснований на взаємодії педагога і вихованців між собою і з навколишнім середовищем». Він сприяє соціальній адаптації дітей, формуванню їхньої життєвої компетентності, дає змогу набути певні знання, уміння, навички в усіх сферах діяльності. Найефективніші види проектної діяльності — це колективні проекти, які забезпечують творчу самореалізацію, соціальний і комунікативний розвиток учнів. Співпраця під час спільної колективної діяльності привчає до свідомого, критичного оцінювання своїх і чужих можливостей. Колективна проектна діяльність дає змогу розширити сферу спілкування вихованців і активізувати потребу в набутті соціальне корисних конструктивних якостей. Водночас важливо допомогти школярам поставити таку мету, якого можна досягти і згодом оцінити.

Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими - відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо. Матеріал може подаватися в різних формах: дискусія, огляд, виставка, демонстрування, обговорення, рольова гра, диспут, повідомлення, доповідь тощо.

Працюючи над проектами, молодші школярі мають змогу брати на себе різні соціальні ролі: партнерів, котрі вчаться співпрацювати; співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову, досягати згоди, домовлятися.

Водночас слід зазначити, що повноцінний соціально-комунікативний розвиток молодших школярів відбувається у колективі довіри, терпимості, дружелюбності, захищеності, підтримки. Тут дитина стає відкритою, розкутою, впевненою у собі. Крім того, у неї з'являється почуття успішності, захищеності, вона вчиться розуміти інших, у неї формується потреба у саморозвитку.

Тож головне – творчий підхід, а за основу сміливо можна брати уже існуючі цікаві ідеї. Подорожувати з маленькими «чомучками», «соняшками», «промінчиками» по кранам, стежинам, містам, станціям, планетам. Співпрацювати з Грайликом, Веселинкою, Добриком, Цікавинкою та іншими героями. Головне зробити позаурочне життя маленьких школярів казковим та змістовним.

Використані джерела

Галицький О. Навчаємо і виховуємо / Проектна діяльність у школі / О. Галицький. – К. : Шк. світ, 2007. – С. 79- 86.
Державний стандарт початкової загальної середньої освіти // Початкова школа. – 2006. – № 2.
Коваль Л.В. Сучасні виховні технології в початковій школі : навчально-методичний посібник / Л.В. Коваль. – Донецьк : ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2006. – 227 с.
Митнин О. Пізнавальні завдання для розвитку творчих здібностей // Початкова школа. - 2000. - №12. - с.34-38;
Морочковська Л. Індивідуальні особливості школяра // Шкільний світ. - 2001. - №12. - с.2;