Дошкільникам про молюсків

«Равлики не повільні. Вони просто

цінують життя.»

                                                                                                                                                                  Молюски     –     один     із    природних

компонентів, які постійно довкола нас. Деяких із них бачимо постійно, у садах і лісах, на полях та городах, інших – лише у відповідних екологічних умовах: у річках та озерах, у морі і на його узбережжі.

 Молюски – самий багатий видами після членистоногих тип тварин. Вони надійно утримують третє місце серед усіх тварин за кількістю видів.

 У царстві Тварини молюски дістали назву «м'якуни». Проте не думай, що м’які ніжні й беззахисні молюски не здатні добре «влаштовуватися» в житті. 

Молюски поширені переважно в морях і океанах — на мілководді і на значній глибині. У солонуватих та прісних водоймах живе невелика кількість видів молюсків. Деякі види м’якунів пристосувалися до життя на суходолі у вологих місцях.  Вони захищаються від висихання слизом, який виробляють, та закриванням своєї черепашки. Вони ведуть нічний спосіб життя, а в посушливий період впадають у літню сплячку

    Молюски є природними фільтраторами водних об’єктів. Ці молюски живляться частинками органічних речовин, дрібним планктоном і тому відіграють істотну роль у біологічному очищенні вод.  Вони відіграють велике значення у процесах біологічного очищення природних водойм, завдяки своїй високій фільтраційній активності. У водоймах вони тісно пов’язані з іншими гідробіонтами і є складовою кормової бази для риб та водоплавних птахів. Кількісний та видовий склад молюсків, щільність їх поселення, відповідно, характер ґрунту, прозорість та рН води у кожній водоймі визначається складним взаємозв'язком абіотичних і біотичних факторів та рівнем їх забруднення.

    Охорона навколишнього середовища - найактуальніша проблема сьогодення. Біосфера сьогодні вже не спроможна самоочищатися, саморегулюватися та самовідновлюватися. А екологічна криза - це не лише отруєні води, озонові діри, мертві ліси. Це, насамперед, отруєні людські душі, занапащене фізичне і моральне здоров'я: 80% сучасних хвороб спричинені екологічними негараздами, причиною 70 % ракових захворювань людей і тварин є порушення взаємодії організму та навколишнього середовища.         Вивчення природи свого краю є обов’язковою умовою підготовки- майбутніх працівників дошкільних закладів. Найретельніша методична підготовка без спеціальних знань не забезпечить якісної повноцінної роботи з дітьми. Вивчення природи рідного краю потрібно для формування вихователя, його самосвідомості. Усе це доводить, що потрібно формувати у людей нове ставлення, прозріння по відношенню до природи. Майбутні працівники дитячих дошкільних закладів повинні глибоко усвідомлювати необхідність дбайливого ставлення до неї, щоб бути прикладом для оточуючих, успішно вирішувати завдання екологічного виховання найменших.    Знання природи рідного краю є важливим фактором професійної підготовки вихователів. Навколишня природа у знаючого і вмілого педагога є важливим засобом гармонійного розвитку дітей. Ще К. Д. Ушинський писав, що  вихователь не знайде більш багатого матеріалу, різноманітного, доступного для розвитку мислення і мови, ніж матеріал навколишньої природи. Видатний український педагог В. О. Сухомлинський відзначав, що в світі є країни, де природа яскравіша наших полів і лук, але рідна природа повинна стати для наших дітей найдорожчою.

    Вивчення природи рідного краю є основою для екологічного виховання. В дошкільному віці потрібно сформувати у дітей елементарні наукові знання про природу, ціннісні орієнтації, виховати бажання спілкуватися з нею, озброїти дошкільнят першими знаннями про природокористування і сформувати перші навички, що сприяли б покращенню навколишнього середовища. Виконання цих завдань вимагає глибокої екологічної культури самого вихователя, його захопленості рідною природою, її неповторною красою.

Тип Молюски включає надзвичайно велику кількість різноманітних цікавих представників, але матеріалу щодо ознайомлення дошкільників з молюсками мало, він не систематизований.  В програмі виховання та навчання дітей дошкільного віку «Українське дошкілля» молюски згадуються лише в старшій групі, але з представниками даного типу дошкільники можуть зустрічатись постійно в природі  - на прогулянках, екскурсіях.    Свого часу Костянтин Ушинський казав, що вивчення дітьми природи має починатися не з курйозів і диковин, а з того, що безпосередньо оточує дитину, тобто з тих об’єктів і явищ природи, які дитина може спостерігати щодня. Ставлення дітей до природи перш за все формується під впливом знань. Не можна любити того, про що не маєш уявлення. 

Тип Молюски в Україні охоплює більше 360 видів і поділяється на кілька класів. У практиці навчально-виховної роботи з дошкільниками найчастіше зустрічаються двостулкові та черевоногі молюски.

    Клас Двостулкові молюски. Характерною особливістю двостулкових молюсків є наявність двох стулок у черепашці, які можуть дуже щільно змикатися, захищаючи тварину від пошкоджень та ворогів.

У наших прісноводних водоймах найчастіше зустрічаються скойки, жабурниці, або беззубки, дрейсени, кульки, горошинки, черепашки яких завжди можна знайти біля річок, озер, ставків під час екскурсій чи цільових прогулянок з дітьми. Та й у дитячих садках у пісочних ящиках часто діти зустрічають черепашки цих молюсків, що може бути приводом для цікавих розповідей про їхнє життя.

Скойки і беззубки досить подібні за загальною будовою. Черепашка річкової скойки більш видовжена, вона звужується до заднього кінця, разом з тим стулки черепашки у неї більш товсті, міцні. У беззубки, порівняно із скойкою, черепашка округліша, більш

плеската і має тонші стінки.

У скойки на місці з´єднання стулок є досить складний «замок» у вигляді особливих зубців, які входять у відповідні заглиблення на іншій стулці.

Завдяки такому пристосуванню стулки міцніше змикаються між собою.  У беззубки таких зубців немає, на що вказує і назва цього молюска. Різниця в будові черепашок зумовлена способом життя цих молюсків — скойка живе у проточній воді, де потрібна міцніша

черепашка, а жабурниця водиться, насамперед, у стоячій воді озер, великих ставків, спокійних заводях річок.

Пересуваються ці молюски, висуваючи клиноподібну м’язову ногу, яку вони встромляють у товщу мулу або піску. Скорочуючи цю ногу, а потім знову просуваючи її вперед, черепашка дуже повільно рухається по дну і залишає після себе слід у вигляді борозенки. Дихають двостулкові молюски за допомогою зябер, через ввідний сифон вода заходить у мантійну порожнину, омиває зябра і приносить до ротового отвору різні дрібні частинки, якими молюск живиться. Потім вода, захоплюючи на шляху виділені неперетравлені рештки їжі, виходить назовні через вивідний сифон.

Цікаво відбувається розмноження молюсків. У самців статеві продукти виносяться через вивідний сифон назовні і потрапляють з течією води у мантійну порожнину самки, що перебуває поблизу і у якої між шарами зябер містяться вже відкладені яйця. Тут яйця запліднюються і в них починають розвиватися личинки, які потім через вивідний сифон виносяться назовні. Личинки скойок і жабурниць під час виходу з мантійної порожнини матері вже одягнені двостулковою черепашкою, яка по краях озброєна зубцями і гачками.

Коли біля молюска пропливає риба, він виштовхує личинок, які прикріплюються до неї своїми гачками. На тілі риби утворюється пухлина, всередині якої личинка продовжує у безпеці розвиватися за рахунок свого господаря. Тільки місяців через два личинка (глохідій) перетворюється у маленького молюска, залишає рибу і починає самостійне життя.

Паразитичний спосіб життя личинок дає можливість малорухливим скойкам і жабурницям за допомогою риб розселятися по водоймах на значному просторі.

Знайомлячи старших дошкільників з життям скойок, вихователь пропонує роздивитися черепашку, порахувати за кільцями її вік і розповідає, що скойки люблять жити у річках з швидкою течією. Зверху їх тіло вкрите двома черепашками, які її захищають. Розкриваються вони, коли скойка повзе по дну. З розкритої черепашки висувається нога. Повільно повзе скойка, залишаючи на піску легенький слід. Як тільки відчує небезпеку — швидко закриває стулки: рятується від ворогів. Живиться вона тим, що потрапляє, всередину черепашки з водою. У річковій воді багато бруду, шкідливих бактерій. Пропускаючи через своє тіло таку воду, скойка випускає її чистою. Багато користі приносять скойки, очищаючи воду в річці, тому їх треба берегти.

Досить звичайним молюском наших прісних водойм є дрейсена. Вона невеликих розмірів, до 3,5—4 см завдовжки, з дуже характерним тригранним обрисом черепашки, за що її називають тригранкою. На відміну від інших

наших молюсків, дорослі дрейсени ведуть прикріплений спосіб життя. Вони виділяють речовину, що перетворюється у воді в міцні нитки, так звані бісуси, якими дрейсени прикріплюються до підводних предметів: каміння, свай, різних водних рослин. Особливо сильно розвинулися поселення дрейсени на великих водосховищах Дніпра, де ними обростають залишки затоплених дерев, кущів, а також гідротехнічні споруди, труби, захисні грати. Все це утруднює приток води і потребує постійної чистки. Інакше відбувається у дрейсени і розвиток потомства: з яєць виходять на волю дрібненькі вільноплаваючі личинки, що пересуваються за допомогою війок і прикріплюються до субстрату.

Показуючи дітям дрейсен і розповідаючи про їхнє життя у воді, слід сказати про їх значення. Дрейсени, як і інші двостулкові молюски, є фільтраторами водойм, їх личинки є кормом для деяких риб. Шкодять вони лише гідротехнічним спорудам.

Звичайними мешканцями наших прісноводних водойм є кульки і горошинки. Кульки - це двостулкові молюски з округлою черепашкою 2,5 см: завдовжки. їхній спосіб живлення подібний до скойок. Розмножуються вони живонародженням, Яйця розвиваються у них в особливих вивідкових камерах, які утворюються на внутрішніх зябрах, так що з материнської

черепашки виходять уже готові молоді кульки. Кількість їх не перевищує десятки.

Найбільш дрібні молюски горошинки населяють наші прісні стоячі і проточні водойми. 

Як і інші молюски — вони фільтратори. Враховуючи користь молюсків — фільтраторів для природи і людини, а також скорочення їх чисельності через забруднення води у водоймах

гербіцидами, пестицидами тощо, потрібно сформувати бережне ставлення до них у дошкільників.

Прісноводні молюски зимують на дні водойм, зариваючись у мул.

У приморських місцевостях цікаво познайомити дітей з морськими двостулковими молюсками, черепашки яких легко знайти на березі. Це гребінці, мідії, устриці, серцевидки.

 Найбільш привабливі для дошкільників гребінці. Розглядаючи їх, слід підкреслити красу широкої віялоподібної черепашки, забарвленої у різні кольори, гармонійність їх сполучення. Розповідаючи про спосіб життя гребінців, слід підкреслити, що на відміну від інших морських молюсків вони ведуть

рухливий спосіб життя. Пересуваються короткими стрибками. При цьому стулки черепашки відкриваються, а потім швидко стуляються і вода, що виштовхується з порожнини молюска сильним струменем, сприяє його пересуванню. Живиться морський гребінець так само, як і скойка, фільтруючи воду. Отже, це окраса нашої природи, фільтратор, до того ще й їстівний молюск.

 Досить поширеним чорноморським молюском є мідія. У неї видовжена клиноподібна черепашка. Мідії, подібно до дрейсени, здатні виділяти бісуси, за допомогою яких вони прикріплюються до

субстрату. Молоді мідії можуть добре пересуватися, дорослі ж міняють місце проживання лише за дуже несприятливих умов. Розмножуються вони, відкладаючи яйця, з яких розвиваються личинки. Мідії — чудові фільтратори. За одну годину мідія може профільтрувати близько трьох літрів води. Мідії не лише очищають воду від завислих частинок, але й своїми екскрементами сприяють утворенню мулистого ґрунту. М’ясо мідії їстівне, воно містить біологічно активні речовини і використовується для дієтичного харчування. Тепер практикується промислове вирощування мідій. Про це можна розповісти старшим дошкільникам.

 У Чорному морі зустрічаються устриці, які здавна використовувалися в їжу людини. На відміну від мідій, устриці приростають черепашками до каміння і скель та до черепашок інших молюсків.

Черепашка устриці має несиметричні

стулки з нерівною поверхнею. У Чорному морі устриці зустрічаються в захищених бухтах, на узбережних скелях, а також на мілководді. Устриці дуже чутливі до чистоти води і достатньої кількості в ній кисню. Живляться вони, подібно до інших двостулкових молюсків, фільтруючи воду. М’ясо устриць здавна вважається делікатесом. В наш час розроблено засоби промислового вирощування устриць.

 Серцевидки, або кардіуми,— поширені молюски з характерною серцеподібною черепашкою. У них добре розвинута клиноподібна «нога», за допомогою якої вони не тільки пересуваються і швидко закопуються в ґрунт, але й підстрибують на кілька сантиметрів над дном, коли відчувають

небезпеку. Серцевидки, як і інші види двостулкових молюсків — фільтратори, їх личинки поїдають риби. Із спресованих черепашок серцевидок, які нагромаджувалися на дні моря протягом значного часу, утворився чудовий будівельний матеріал — черепашник, який видобувають у катакомбах поблизу Одеси та в інших місцях.

 Клас Черевоногі молюски. Для представників цього класу молюсків характерна наявність на голові двох щупальців і великої «ноги», що являє собою виріст черевної частини тіла і пристосована до пересування. Одна з особливостей будови черевоногих молюсків — їх черепашка, що схожа на пірамідку з широкою основою і гострою верхівкою. До черепашки прикріплюється тіло молюска. Серед черевоногих молюсків є такі, що дихають легенями і зябрами. 

У наших водоймах найчастіше трапляється ставковик великий і малий, котушка, калюжниця — цікаві об’єкти для ознайомлення з ними дітей.  Ставковика великого досить часто можна побачити          на      поверхні     ставка.        Тіло   його знаходиться на поверхні, а черепашка звішується вниз — в цей час він поновлює запас повітря в своїх легенях. Часто його можна спостерігати і у воді, де він повзає по прибережній рослинності або по дну. Взявши ставковика в акваріум, легко

показати дітям, як він повзає по стінці акваріума і поїдає там водорості, зскрібаючи їх особливою «терткою», розташованою на поверхні язика. У водоймах ставковики зскрібають з листя рослин покривні тканини, а разом з ними і різних дрібних тварин, які їм трапляються, оскільки вони всеїдні. Під час небезпеки ставковики ховають тіло у черепашку. Протягом літа вони по кілька разів відкладають на підводні предмети яйця. З них виходять маленькі ставковички, які поступово виростають. Малий ставковик довжиною до 1 см час від часу вилізає на берег або на рослини і може завдавати шкоду тваринництву, бо служить проміжним господарем для печінкового сисуна.

 Крім ставковиків у наших водоймах звичайною є котушка. Розглядаючи її з дітьми, слід відзначити, що черепашка у неї згорнута у вигляді спіралі, забарвлена у коричнюваті кольори. На голові є пара щупалець, біля основи яких з внутрішньої сторони розташована пара очей. Найчастіше котушка знаходиться біля дна,

де їй легко знайти м’яку їжу — мул, відмерлі рослини тощо. Час від часу вона також, як і ставковик, піднімається на поверхню, щоб поповнити запас кисню.

Розмножуються котушки, відкладаючи яйця.

 На відміну від ставковика і котушки калюжниці, що часто зустрічаються в

наших ставках, майже весь час перебувають на дні або на підводних рослинах, оскільки дихання у них зяброве і немає потреби підніматися на поверхню. Зяброве дихання робить калюжницю більш залежною від якості води порівняно з легеневими молюсками, тому у забруднених водоймах калюжниці не зустрічаються.

Розглядаючи з дітьми калюжницю, доцільно порівняти

її з ставковиком: черепашка її не загострена до верхівки, як у ставковика, а більш округла. Втягуючи своє тіло у черепашку, вона закриває отвір твердою округлою кришечкою.

Калюжниці не відкладають яєць, а розмножуються живонародженням. У ставках, де багато ставковиків, котушок, калюжниць, добре розводити коропів.

З морських форм черевоногих молюсків, поширених в Україні, увагу дошкільників приверне велика ропана хижа.

 У сорокових роках нашого століття личинки ропани були занесені на днищах кораблів у Чорне море і надзвичайно поширилися тут. Ропана — хижак. Вона знищує устриць.

 Маленька наса сітчаста — досить звичайний молюск Чорного і Азовського морів. Розміром невеликий — близько 20—30 мм, має гарну черепашку світло-жовтого забарвлення зі смужками голубувато-чорного і коричневого кольорів. Уся поверхня черепашки прикрашена

злегка звивистими ребрами, які пересікаються глибокими спіральними боріздками, інколи досить яскраво забарвленими.

Наса — хижак, може просвердлювати тонкі черепашки двостулкових молюсків. Шкодить вона і рибальству, швидко виїдаючи наживу. У вільних черепашках паси часто оселяються чорноморські рачки-самітники.

Серед черевоногих молюсків трапляється чимало наземних форм. Це найбільш високоорганізовані черевоногі. Всі вони характеризуються наявністю пари щупалець, на кінці яких містяться очі. Крім того, є ще одна пара більш коротких щупалець, які служать органами слуху, або хімічного відчуття. Дихання у них легеневе.

 Найбільш доступним для спостережень з дошкільниками є слизняк. Його можна бачити діяльним у сиру погоду, а також вночі, коли він повзає по землі або поїдає рослини.

                                                                                                                                              Найчастіше         зустрічається         невеликий

сіруватого кольору польовий слизняк, а в лісах досить великий червонуватобурий лісовий слизняк, який на шапках грибів виїдає м’якуш.

Розглядаючи його з дітьми, слід пояснити їм, що слизняк не має черепашки. Мантія покриває лише незначну частину його тіла у вигляді опуклості, і,- черепашки на ній не утворюється. Мантія у слизняків утворює стінку легенів. Тіло слизняка покрите слизом, який захищає від пересихання.

Вдень  ховаються під камінням, листям тощо.

Розмножуються , відкладаючи яйця у вологий ґрунт, де вони зимують. Вже у травні з них виходять маленькі слизняки і починають поїдати рослинність.

Найбільш сприятливе для слизняків вологе тепле літо.

Польові слизняки приносять значну шкоду сходам озимих, капусті, полуниці.

В той же час це улюблена здобич ропух, їжаків, турунів, землерийок.

Якщо в умовах дитячого садка слизняки псують овочеві, ягідні культури, застосовують механічну боротьбу — збирають шкідників під укриттям, де вони трапляються, іноді посипають ці місця попелом.

 Досить цікавий для спостережень молюск виноградний слимак. Коли жарко, він щільно прикріплюється до стовбура дерева і надовго ховається у черепашку, переживаючи посуху. Яйця він відкладає у

пухкий ґрунт. Живлячись листям винограду і плодових дерев, слимак завдає шкоди сільському господарству. На зиму виноградний слимак готує собі зимову схованку, викопуючи в ґрунті «ногою» ямку, куди і залягає па зимову сплячку. У деяких країнах виноградний слимак охороняється законом, його вважають делікатесом.

У Криму досить поширені зебріни, які мають видовжену веретеноподібну черепашку. Живуть вони на кущах, камінні. Живляться зебріни рослинністю, в періоди, розмноження завдають шкоди садам, зерновим культурам. Черепашки зебріни збираються дошкільниками для різних поробок.

У лісі на кущах можна зустріти кущового(чагарникового)слимака, основною їжею якого є різні рослини.

 

Знайомлячи дошкільників з молюсками, потрібно, формувати бережне ставлення, пояснювати зв’язки між молюсками і іншими тваринами, що живляться ними.

 

 

 

 

Аби краще зрозуміти особливості використання деяких українських термінів, пов’язаних з різними групами або формами молюсків, розглянемо наступну табличку:

Що позначається	Український термін	Російський аналог
Усі молюски (тип Mолюски)	М’якуни	Мягкотелые
Усі черевоногі молюски (клас Черевоногі)	Слимаки	Немає
Черевоногі без розвиненої зовнішньої черепашки	Слизняки	Слизни
Черевоногі з розвиненою зовнішньою черепашкою	Равлики	Улитки

 

І для черевоногих, і для двостулкових молюсків часто використовується термін "черепашка" (російський аналог – "раковина"). Хоча в українській мові для позначення черепашки двостулкових молюсків є окремий термін – "мушля". Тому не бажано називати "мушлями" черепашки черевоногих молюсків. 

Що позначається	Український термін	Російський аналог
Черепашка черевоногого молюска	Черепашка	Раковина
Черепашка двостулкового молюска	Мушля	Раковина

 

 

Пам’ятники молюскам

У Самарі встановили пам'ятник молюску, вимерлому разом з динозаврами.Скульптура зображує черепашку амоніту, головоногого молюска, вимерлого 65 мільйонів років тому.

 

Київ, пам’ятник молюску.

 

 

 

 Гігантські равлики на вулицях Сіднея

Творчий колектив Cracking Art Group змайстрували 24 гігантських незвичайних люмінесцентних равликів до щорічного фестивалю громадського мистецтва. Равлики повністю виготовлені з матеріалів, що переробляються, що тонко натякає про важливість екологічних проблем.

в Одесі відкрили скульптуру Крила ангела, яка символізує молюска - індикатора екологічно чистого Чорного моря .

за своєю формою молюск, схожий на крила, і є своєрідним індикатором ступеня забруднення моря. Якщо у воді є дуже багато хімічних елементів, цей організм гине.

Скульптура являє собою два ажурних крила (художня ковка) розміром людського зросту, між ними можна стати, щоб "примірити" крила.

Це зроблено з метою, щоб, "приміряючи" крила, кожна людина пам'ятала про відповідальність за збереження природних ресурсів.

ЛІТЕРАТУРА:

1.     Веретенникова С.О. Ознайомлення дітей дошкільного віку з природою. - Київ «Вища школа», 1979

2.     Загально-теоретичні основи природничо-математичної освіти дітей дошкільного віку. Навчальний посібник для студентів спеціальності «Дошкільна освіта» / автор та укладач А.В.Сазонова. – Вид.2-е. – К.:

Видавничий Дім «Слово», 2014. – 248 с.

3.     Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське довкілля » / [О.І. Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко, Л.Р. Овчаренко, Л.С.

Руханська, В.Р. Самсін та ін..]. – Тернопіль: Мандрівець, 2013. – 264 с.

4.     Яришева Н.Ф. Природа України. - Київ: Вища школа, 1995.

5.     Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. - Київ: Вища школа, 1993.

Інтернет джерела:

1 . Лабораторія малакології Державного природознавчого музею НАН

України. З молюсками по Україні.  [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://pedagog.pip-mollusca.org/index.php

2. Просвітницька інтернет програма «МОЛЮСКИ». Лабораторії малакології

Державного природознавчого музею НАНУ[Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.pip-mollusca.org/page/kds.php