Дослідницька робота. М.Вербицький у пам’яті древнього Львова

Про матеріал

Робота була проведена з метою залучення учнів до мистецько-краєзнавчих досліджень, для удосконалення змісту і засобів національно-патріотичного виховання школярів через запровадження активних форм пошукової та творчої діяльності. Учні познайомилися з основними віхами творчості автора музики Державного Гімну України. Переглянувши документальний фільм «Серце запалене любов’ю», присвяченого життю і творчому шляху отця Михайла Вербицького, учні більше дізналися про життя видатного українця.

Перегляд файлу

Мистецько-краєзнавча дослідницька робота

напрямок

«Музичний і науковий Львів: події, факти, імена»

Робота

«Михайло Вербицький

у пам’яті славетного Львова»

Гулей Лілія Петрівна,

учитель мистецьких дисциплін,

тел.0671917136,

guley.liliya@ukr.net

ЛЬВІВ

ЗМІСТ

1. Вступ. Пам’ятник М.Вербицькому у Львові.

2. Фоторепортаж екскурсійного маршруту вулицями Львова до пам’ятника М.Вербицькому.

3. Основна частина:

3.1 Семінарист-бунтар співав веселі пісні й запізнювався на ранкові молитви.

3.2 Композитор, який запровадив моду на гітару в Галичині.

3.3 Музичний арсенал − від водевілів до духовних творів і Державного Гімну України.

3.4 Вшанування.

3.5 Документальний фільм «Серце запалене любов’ю» у фотолітографії.

3.6 Генеологічне дерево роду Вербицьких.

3.7 Спогади праправнука М.Вербицького.

4. Висновки.

5. Література.

6. Додатки.

$C:\Users\User\Downloads\зображення_viber_2022-02-05_19-59-35-602.jpg$

Пам’ятник М. Вербицькому у Львові

У червні 2013 року завершився Всеукраїнський конкурс на найкращу концептуальну ідею пам'ятника Михайлові Вербицькому, що був оголошений Львівським регіональним суспільно-культурним товариством «Надсяння». На конкурс надійшов 21 проект. Перемогу здобув проект творчого колективу скульпторів Андрія та Володимира Сухорських і архітектора Володимира Стасюка. Пам'ятник встановили 28 грудня 2015 року в Львові, у сквері на розі вулиць Бандери, Вербицького та Чупринки.

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8120.jpg$

ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКА РОБОТА

ФОТОРЕПОРТАЖ ЕКСКУРСІЙНОГО МАРШРУТУ ВУЛИЦЯМИ ЛЬВОВА

$G:\львівське рондо 2021-2022\Фото з екскурсії\IMG_8046.jpg$

Ліцей №81 ім. П.Сагайдачного ЛМР

Учні 10-го класу ліцею №81 ім. П.Сагайдачного з натхненням долучилися до пошукової діяльності , щоб більше дізнатися про життя і творчість автора музики Гімну «Ще не вмерла Україна» Михайла Вербицького. Наше місто Львів виплекало багато значимих постатей. Михайло Вербицький жив, навчався, працював у нашому місті. Ходив старовинними вуличками древнього, сивочолого міста Лева, плекаючи в своїх думках, мріях і творчих поривах цінний скарб – дух українства, просвітництва у глибоко національному підґрунті. Учні з захопленням переглянули документальний фільм про композитора, відкриваючи для себе цікаві факти біографії митця.

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8063.jpg$

Вулиця Коперника

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8065.jpg$

Палац Потоцьких

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8073.jpg$

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8078.jpg$

Підйом вулицею Коперника

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8081.jpg$

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8085.jpg$

$G:\львівське рондо 2021-2022\Фото з екскурсії\IMG_8115.jpg$

$G:\львівське рондо 2021-2022\Фото з екскурсії\IMG_8091.jpg$

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8098.jpg$

Пам’ятник М.Вербицькому на вул. Чупринки

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8123.jpg$

Вулиця С.Бандери

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8128.jpg$

Вулиця М.Вербицького

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8135.jpg$

$C:\Users\Admin\AppData\Local\Microsoft\Windows\Temporary Internet Files\Content.Word\IMG_8140.jpg$

Спуск вулицею М.Вербицького

«Михайло Вербицький перший піонер української музики на Галицькій Україні в 40-х роках ХІХ століття…»

ОСНОВНА ЧАСТИНА

«ЗНАТЬ ОД БОГА І ГОЛОС ТОЙ, І ТІ СЛОВА…»

Михайло Вербицький — це перший піонер української музики на Галицькій Україні в 40-х роках ХІХ століття, коли у нас ще не було ні Лисенка, ні «Запорожця за Дунаєм», ні «Вечорниць» Ніщинського. Михайло Вербицький є найбільшим нашим після Бортнянського духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. Він найкраще перейняв дух і техніку духовної музики Бортнянського, а такі твори, як «Іже херувими», «Достойно», «Отче наш» або й світські пісні, як «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт» є і донині непередавненими перлинами хорової нашої музики. Він став послідовником Бортнянського, його наступником, духовним сином (це велика честь).
	— Станіслав Людкевич, стаття «Михайло Вербицький та українська суспільність» (1934)

1815, 4 березня — у селі Яворник Руський біля Перемишля (нині Перемисль, Польща) народився Михайло Вербицький, священик УГКЦ, композитор та хоровий диригент, автор мелодії державного гімну “Ще не вмерла Україна”, віртуоз-гітарист.

“Вербицький є найбільшим нашим, після Бортнянського, духовним хоровим композитором, творцем хорового стилю в Галичині. — писав музикознавець та композитор Станіслав Людкевич. — Його твори “Іже херувими”, “Отче наш”, світські пісні “Дай, дівчино”, “Поклін”, “Де Дніпро наш”, “Заповіт” є перлинами хорової нашої музики. Його увертюри, у які вплітає народні пісенні і танкові мотиви... є першою талановитою спробою української симфонічної музики в Україні”.

Михайло Вербицький народився у селі Явірник Руський, на Лемкiвщинi, де його батько Михайло був священиком. Коли Михайлові виповнилося 10 років, помер батько. Мама, залишившись у скрутній ситуації, вийшла заміж вдруге і відмовилась від батьківських прав. Михайлом та його молодшим братом Володиславом заопікувався їх далекий родич перемишльський владика Іван Снігурський, один з найяскравіших діячів Української греко-католицької церкви.

І. Снігурський, людина освічена, з європейським світоглядом, був активним учасником усіх тогочасних музичних справ: створив цінну єпархіальну бібліотеку, багату на стародруки, налагодив масовий випуск підручників для народних шкіл, добивався запровадження української мови у школі і церкві,був засновником української друкарні.

У 1828 році при перемишльській катедрі владика Іван Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав і навчався Михайло. Тоді ж він співатиме у кафедральному хорі. У домашньому архіві Андрія Вербицького зберігся атестат 12-річного гімназиста, його прапрадіда – Михайла Вербицького. У Перемишлі, завдяки старанням Івана Снігурського, молодь вивчала музичну грамоту. Вже тоді було зауважено талант Михайла Вербицького до музики. “Школа у Перемишлі стала консерваторією в мініатюрі, а хор дорівнював добрій опері, – так опише ті роки у спогадах Михайло Вербицький, — виявилося, що існує в Європі крім трьох відмінних за характером категорій музики: німецької, французької, італійської, також четверта — українська». Уже на Великдень наступного 1829 року цей хор з великим успіхом дебютував в урочистому богослуженні, де Вербицький разом з Іваном Лаврівським виступили як солісти. Побачивши такий блискучий результат, Іван Снігурський запрошує з Чехії кваліфікованого диригента і композитора Алоїза Нанке: у Нанке Михайло Вербицький отримав ґрунтовну музичну освіту, зокрема, з композиції. Саме в Перемишлі розвинувся музичний талант Михайла. Хлопець здобув добру європейську освіту в музичній школі при греко-католицькому кафедральному соборі. Його вчителями були відомі чеські фахівці Алоїз Нанке, Вінкентій Серсаві, Францішек Лоренц, від яких Вербицький отримав глибокі знання з музичної теорії та композиції, опанував мистецтво хорового співу.

Безперечно, важливе значення для формування Вербицького як композитора мав репертуар хору, в якому були як твори віденських класиків Й. Гайдна, В.А. Моцарта, так і музика композиторів "золотої доби" української музики — М. Березовського та Д. Бортнянського.

Саме духовні концерти Бортнянського найбільше вплинули на музику Західної України і світогляд Вербицького зокрема. Адже тоді, коли в церквах панувало одноголосся (самолівка) та простеньке двоголосся (єрусалимка), творчість Бортнянського представила високопрофесійне багатоголосся.

Михайло навчався в місцевій гімназії, мав чудовий голос і слух, співав у кафедральному хорі собору Івана Хрестителя, яким керував Й.Левицький, той самий, якому в кінці життя судилося священикувати в Нагуєвичах і хрестити І.Франка. Це він заявляв, що Галичина не польська, не німецька, а українська.

На схилі років композитор з великою повагою і теплом згадував про початки своєї музичної кар’єри — роки навчання в Перемишлі. За його словами, дяківська школа була для нього консерваторією в мініатюрі, а кафедральний хор дорівнював добрій опері — так гарно співали.

Після навчання у Перемишлі дороги братів розійшлись. Нині відомо, що Володислав став військовим і загинув у молодому віці. А Михайло вступив у духовну семінарію у Львові у 1833 році, але музику не полишав. Якось під час репетицій оркестру разом з іншими семінаристами він бешкетував, стрибав і навіть зламав ногу. Товариш, теж семінарист, який часто навідував його, навчив його гри на гітарі, яка згодом стала улюбленим музичним інструментом композитора. Завдяки гітарному супроводу і з’явився гімн, написаний як солоспів. Коли п’ятнадцять тижнів йому довелось пролежати у ліжку. Семінаристам було заборонено читати книжки (окрім підручників), тому його приятель приніс гітару. І Михайло навчився віртуозній грі. Гітара була його улюбленим інструментом упродовж життя. До слова, Вербицький запровадив моду на гітару в Галичині.

Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу збереглося створене ним «Поученіє Хітари», яке стало першим таким посібником в Україні.

На той час гітара була дуже розповсюдженим інструментом, її мали чи не в кожній священицькій родині. Михайло Вербицький став останнім композитором, для якого гітара відігравала роль фортепіано. Він – автор кільканадцяти збірників пісень у супроводі гітари, а також етюдів та інших творів. Переважну більшість цих композицій, на жаль, утрачено. У рукописах Наукової бібліотеки України зберігся зошит його гітарних композицій.

Навчання Вербицького у Львівській духовній семінарії не перервало його зв’язку з музикою. Оскільки священики повинні мати добрі голоси і володіти відповідними знаннями з вокалу, то семінаристи здобували навички хорової справи. Слід зазначити, що цим заняттям приділяли велику увагу: хор семінаристів був на хорошому професійному рівні й брав активну участь у богослужіннях. Диригентом був Михайло Вербицький.

Михайла двічі виключали з семінарії через «веселі пісні, гру на гітарі, запізнення на ранкові молитви». Втретє припинив навчання через перший шлюб і необхідність утримувати сім'ю. У 1836 році одружився з австрійкою Йозефою-Барбарою Сенер. У подружжя був син Іван, 1839 року народження. Саме у цій рік померла перша дружина Михайла Вербицького.

У другій половині 1840-х років звернувся до релігійної музики. У цей період написав повну Літургію для мішаного хору (1847), яка і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної України. Окрім Літургії, він створює знамениту «Ангел вопіяше» та ін. церковні композиції.

Коли наприкінці 1840-х років у Галичині налагодилося активне театральне життя, Вербицький одразу заходився писати музичні номери до українських театральних вистав. П'єси, які ставили на театральних сценах Львова й Галичини, здебільшого були перекладами як з української драматургії та літератури, так і з польської, французької та австро-німецької. Музика в цих п'єсах відігравала дуже важливу роль, вносячи у вистави яскравий емоційний елемент, також наближувала чужомовні сюжети до українського колориту. Тому навіть досить посередні п'єси завдяки музиці Вербицького здобували велику популярність. Він написав музику до понад 20 вистав. У цей час створив музику до вистав «Верховинці» Юзефа Коженьовського, «Жовнір-чарівник» (за Квіткою-Основ'яненком), «Козак і охотник» Івана Анталовича-Вітошинського, «Проциха» Рудольфа Моха та інних.

Але політичні події повернулися так, що 1848—1849 роки стали початком і завершенням першого етапу відродження українського театру, тож протягом кількох років Вербицький не писав музики до п'єс.

У 1849 році у Перемишлі організували театральний гурток. Вербицький писав музику до вистав і виступав як актор. У цей час написав музику на текст Івана Гушалевича «Мир вам, браття, всі приносим». Цей твір Головна Руська Рада визначила гімном Галичини під час «Весни народів» 1848—1849 років.

Складні життєві обставини відтягнули його висвячення на священника, тому тільки 1850 року закінчив Львівську семінарію та отримав ієрейські свячення. Кілька років Вербицькому доводилося переїздити з однієї сільської парохії на іншу. Вербицький став священником, але більше через матеріальні негаразди, ніж за покликом душі. Його родина жила дуже скромно і майже весь час переживала досить скрутні часи. Тому часто йому доводилося заробляти на хліб уроками музики в приватних клієнтів.

Першою парафією отця була парафія в селі Завадів Яворівського району Львівської області з 1850 по 1852 роки. У 2012 році віднайшли церковну реєстрову книгу, в якій є записи зроблені його рукою: про народження, вінчання і смерть парафіян за 1852 рік. Також знайшли Євангеліє цього періоду, старі фелони, свічники, ікони й інші сакральні речі. Пошук цих речей здійснили при підготовці виставки до 200-літнього ювілею священника.

Михайло Вербицький двічі одружувався. Перша дружина померла коли їхньому синові Івану не було й року. До висвячення Вербицький обвінчався вдруге на доньці капітана цісарського війська Франциска та Анни Баронів. У подружжя Вербицьких народилося двоє дітей, але старша донечка Марія померла, не доживши до двох років. Уже у Завадові народився син Михайло. Але друга дружина також померла і отець Михайло сам виховував синів.

Донині вважалося, що другою жінкою Михайла була француженка. Однак зберігся запис із метричної книги латинською мовою з села Завадів Яворівського району, першої парафії отця Вербицького.

«Нам вдалося на перших парафіях довідатись про доньку Марію, про яку ніхто не знав, яка померла в селі Завадові, коли мала рік і дев’ять місяців і сам отець Михайло Вербицький записав про смерть своєї дитини. Але знову ми не знали, хто був другою дружиною. У Завадові у нього народився син, про нього писали – Михайло-Андрій, але він мав одне ім’я – Михайло. Ми дізнались, хто був матір’ю хлопчика. Це була Катерина, донька цісарського військового капітана Франциска і Анни Баронів. Вона була, якщо не українського, то швидше за все австрійського походження. Михайло Вербицький вдруге одружився до висвячення»

На церковному подвір’ї у селі Завадів є маленька могила і, можливо, у ній похована донька отця. Михайло Вербицький був висвячений у 1850 році. І період до 1856, коли він став парохом у Млинах, нині територія Польщі

«Про ці перші кроки Вербицького, як отця, мало що знають. Є згадка про Завадів, Залужжя, Стрілки, єдиним реченням, але це шість років життя видатної людини. У 1851-1852 роках отець Вербицький був парохом у селі Завадові. Ще є така недосліджена сторінка, що і в першому шлюбі в отця народилась донька і дуже у ранньому віці померла, але це ще потрібно вивчати», – говорить дослідниця Ганна Папірник.

За розпорядженням о. Й. Лозинського (тодішнього намісника Яворівського повіту) в травні 1852 року був переведений на парафію с. Залужжя Яворівського повіту, де служив по серпень 1853 року.

З 1853 по 1856 рік він був адміністратором каплиці на горі в селі Стрілках Старосамбірського району на Львівщині. Каплиця 1792 року не збереглася, але на її місці нині стоїть церква святого Євстахія, яка належить до пам'яток місцевого значення. Про те, що в храмі служив отець Михайло Вербицький, вказує меморіальна дошка. Під горою була дерев'яна плебанія, де він колись жив. Але вона також не збереглася — на її місці в 1902 році збудували іншу. Його іменем названа місцева школа, і ось уже п'ятнадцять років у Стрілках відбуваються фестивалі духовної музики імені отця Михайла Вербицького, на які приїжджають найкращі церковні й шкільні хори району та області.

1856 року він осів у селі Млини (тоді Ярославського повіту), де прожив решту свого життя. Дослідники стверджують, що саме там, у Млинах, було написано пісню «Ще не вмерла Україна».

У Завадові священик створив церковний хор і донині його спів різниться від інших сіл.

Наприкінці життя він також займався педагогічною діяльністю. Його учнями були отці-композитори Віктор Матюк та Порфирій Бажанський.

Вербицький був у близьких стосунках із такими творчими людьми, як М.Шашкевич, І.Вагилевич, М.Устиянович, Я.Головацький, О.Шухевич, А.Могильницький. Усе це формувало його, як глибоко національного митця, попередника М.Лисенка.

Якщо «Руській трійці» належить заслуга відродження західноукраїнської літератури, то М.Вербицький посідає аналогічне місце в галузі музичного мистецтва. Справедливо зазначав С.Людкевич, що він став «символом нашого національного відродження», а І.Франко називав Вербицького «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів.

Значні композиторські досягнення М.Вербицького пов’язані насамперед із церковною творчістю, хорами на тексти українських поетів та музикою до театру, в яку входять як вокальні, так і хорові, ансамблеві та симфонічні номери.

Йому належать понад сорок духовних композицій. Він звертається до канонічних текстів греко-католицької служби, таких як «Ангел вопіяше», «Єдин Свят – хваліте», «Милость мира», «Отче наш», «Свят», «Тебе поєм», створює такі літургійні шедеври, як «Єдинородний Сине», «Святий Боже», «Алілуя».

Музику і спів отець Михайло вважав молитвою, і навпаки, молитву – музикою. Доступна, звернена до людей, покликана піднести їхній молитовний настрій, духовна музика Вербицького набула широкого розповсюдження. Його твори співали у великих храмах і скромних сільських церквах, безліч разів переписувались регентами, поширювались у рукописах. І часто втрачали своє авторство. Вони і зараз звучать як у концертному виконанні, так і в церковному побуті.

Особливою популярністю серед світських творів користуються хорові мініатюри на тексти І.Гушалевича («До зорі», «Мир вам, браття»), В.Шашкевича («Жаль», «Цвітка молить»), В.Стебельського («Тост до Русі»), В.Масляка («Де Дніпро котить хвилі»).

«Заповіт»(сл. Т.Шевченка), «Поклін»(сл. Ю.Федьковича), «Жовнір» на текст І. Гушалевича є першими зразками поем в українській хоровій музиці. Михайло Вербицький – один із перших композиторів, який поєднав поезію Т. Г. Шевченка з музикою. Його кантата «Заповіт» належить до його най масштабніших, найвидатніших композицій, яку за значимістю і художніми якостями С.Людкевич ставить поряд із «Заповітом» М.Лисенка. Обидва «Заповіти» прозвучали на одному ювілейному концерті Кобзаря 1868 року у Львові. Так символічно перетнулись шляхи двох корифеїв української національної композиторської школи, митців різних поколінь, і так розпочалась в українській професійній музиці шевченкіана, що сьогодні налічує декілька сотень творів у різних жанрах і стилях.

40-60-ті рр. ХІХ ст. відзначались значним розвитком театральної музики у Західній Україні. До цього процесу долучається і М. Вербицький, одночасно виступаючи як актор-співак, так і композитор. М.Вербицький – активний учасник в організації перших українських аматорських вистав у Перемишлі 1848-1850-х років, а пізніше – постійно співпрацює з театром «Руської бесіди», відкритим у Львові у 1864році . Для театру М.Вербицький створює музику до понад двадцяти театральних п’єс, які тоді називали співограми. «Жовнір-чарівник», «Верховинці», «Гриць Мазниця», «Школяр на мандрівці» та ін.

Найбільшу популярність за життя композитора мала мелодрама Вербицького до тексту Івана Гушалевича «Підгіряни» (1864), яка виграла конкурс, оголошений товариством «Руська бесіда» на написання п’єси народною мовою і на теми з народного життя і яка пройшла на сцені театру понад 70 разів. П’єси композитора ставились на сценах не лише українських театрів – вони користувались успіхом у публіки різних країн – Росії, Польщі, Чехії.

З театром була тісно пов’язана і його симфонічна музика, не притаманна тогочасній українській культурі. З оркестрових композицій відомі дванадцять симфонічних увертюр-симфоній, музика яких виразно утверджувала національний стиль оркестрового письма. Ці музичні твори стали першими зразками національної симфонічної музики на професійній основі у XIX ст.

Його перу належать і твори для гітари, якою він володів блискуче, і для якої склав самовчитель та впорядкував збірку популярних творів. Вона стала першим таким посібником в Україні. Зазначу, що в часи М.Вербицького фортепіано у побуті було рідкістю. У домашньому музикуванні користувались скрипкою, цитрою, найчастіше гітарою, яка виконувала роль як сольного так і акомпануючого інструменту.

Найкращі здобутки Вербицького в композиторській діяльності – у сфері хорової музики. Загалом його творча спадщина нараховує 143 опуси. Він працював майже в усіх жанрах, за винятком фортепіанної музики та опери. І це в той час, коли у нас іще не було Семена Гулака-Артемовського із «Запорожцем за Дунаєм», «Вечорниць» Петра Ніщинського, композицій Миколи Лисенка. А духовні твори Вербицького ознаменували появу найвагомішого в українській музиці після Дмитра Бортнянського композитора, творця хорового стилю у Галичині. Традиції духовної музики Бортнянського відчуваються в таких композиціях Вербицького, як «Іже Херувими», «Достойно», «Отче наш», або й у світських піснях, як «Дай, дівчино», «Поклін», «Де Дніпро наш», «Заповіт», які належать до перлин української хорової музики.

Як зазначає сам композитор, його творчість можна поділити на три основні напрямки – музика для Церкви, музика для театру і музика для салону. Третій вектор засвідчує прояв бідермаєрівського розуміння ролі музики, яка покликана обслуговувати різні форми товариського життя. Творчий принцип бідермаєра – бути корисним суспільству – найкраще втілений у вокальній музиці Вербицького. Перший його біограф Сидір Воробкевич згадує про сорок сольних пісень із супроводом гітари та шість із супроводом фортепіано.

Ще за життя композитор здобув визнання як творець улюблених і популярних хорів, солоспівів і театральної музики. Цьому сприяли пісенний характер мелодики, гомофонно-гармонічний тип викладення, використання фольклорних мотивів, зокрема, коломийкових. Значного поширення набув патріотичний хор «Тост до Русі», а також такі чоловічі акапельні хори, як «До зорі», «Думка», «Поклін» та інші.

Новаторство хорової музики Вербицького як фактора національно-культурного відродження полягає насамперед у тому, що він використовував поезію українських авторів – Івана Гушалевича, Володимира Шашкевича, Юрія Федьковича. Ці тексти – здебільшого сентиментального змісту, любовного, а часто й патріотичного. Так, наприклад, у популярній пісні «Дай, дівчино, нам шампана» на вірші талановитого галицького поета Володимира Стебельського (1848–1891) є слова: «Гей, за нарід чаша тая! // Я за нарід душу дам! // Слава, мати дорогая, // В мучеників зложить храм!» Пісню створено для чоловічого квартету. Традицію німецької пісні для чоловічого хору, тобто так звані Liedertafel (лідертафель), було перенесено Вербицьким на український ґрунт і вона набула поширення у середовищі співацьких чоловічих гуртків. Ці гуртки виникли в Галичині у середині 1850-х років. Містом, у якому вперше в Галичині проявився музичний феномен лідертафель, був Перемишль.

Вербицький – першим із галицьких композиторів звернувся до поезії Тараса Шевченка. То був текст «Заповіту» в музичній інтерпретації для подвійного хору (мішаного і чоловічого), соліста (бас) і симфонічного оркестру. Кантата-поема Вербицького «Заповіт» прозвучала на святковому Шевченківському концерті у Львові в 1868 році. Цікаво, що в цьому концерті було виконано ще один «Заповіт» для чоловічого хору і тенора соло в супроводі фортепіано: твір молодого, майже нікому невідомого тоді композитора з Києва Миколи Лисенка, який відгукнувся на пропозицію львівської інтелігенції написати хор на вірші Шевченка. Ось так символічно перетнулися творчі шляхи двох корифеїв – зачинателя української професійної музики в Галичині Михайла Вербицького і фундатора української національної композиторської школи Миколи Лисенка. Відтоді почала розвиток музична Шевченкіана, що охоплює понад пів тисячі творів, авторами яких стали не тільки українські композитори (загалом понад 120). Лише одного «Заповіту» налічується більше 50-ти музичних інтерпретацій у різних жанрах – від пісні до симфонічної поеми.

Театральна спадщина Вербицького – це музика до численних оперет, водевілів, історичних драм. Найвідоміша з них – мелодрама «Підгіряни» на лібрето Івана Гушалевича (1864). Для виконання в театрі призначені також так звані «симфонії», а точніше – оркестрові увертюри.

Стосовно симфонічних творів Вербицького, Людкевич їх вважає першими талановитими зразками української симфонічної музики не тільки в Галичині, а й в Україні загалом, тобто тим наріжним каменем, від якого бере початок українська симфонічна творчість. Вказуючи на окремі композиційні огріхи (розробка тематичного матеріалу, інструментування), Людкевич відзначає майстерне використання в них народнопісенних і танцювальних мотивів.

Твори на духовну тематику становлять найвагомішу ділянку творчої спадщини Вербицького. Він був єдиним композитором першої половини ХІХ століття на теренах України, який працював у цій галузі. Та це й не дивно, оскільки він народився у священицькій родині й сам був священиком. Щоденно відправляючи Службу Божу, Вербицький відчував на собі облагороджуючий вплив літургійного співу і того особливого відчуття – гармонійного духовного стану блаженного спокою в молитовному єднанні з Богом.

Метою створеної Вербицьким Літургії було підтримати і поглибити в рідному українському народі головні християнські чесноти: Віру, Надію і Любов. У музиці помітні риси класичного стилю творів Дмитра Бортнянського, але поряд із цим Вербицький зумів створити власний стиль, якому притаманні романтичні риси. Особливо це відчувається в ліричних частинах – «Тебе поєм», «Отче наш», «Ангел вопіяше». Сердечність, часом з елегійним відтінком, емоційна відкритість сприяють посиленню особистісного начала в музиці. У ліричній мелодиці Вербицького відчуваються інтонації галицької міської пісні-романсу, зокрема, в «Отче наш». Завдяки пісенній наспівності Літургія зберегла популярність і в наші дні, вона повністю або частково використовується в богослужбовій практиці.

Композиторська спадщина отця Михайла Вербицького засвідчила органічне поєднання західноєвропейських і національно своєрідних рис, стала вагомою часткою у загальному процесі формування й розвитку музичного мистецтва України. На думку Людкевича, – людини з глибокою музикознавчою інтуїцією, що базується на європейській професійній освіті, – у кожному творі композитора, у кожному мотиві ми чуємо Божу іскру, знамення правдивого, щирого натхнення, а часто й геніального навіювання.

Михайло Вербицький писав «кров’ю свого серця». Він став символом українського національного відродження в Галичині. Його композиторський доробок має непересічне значення й увійшов до золотого фонду музичної спадщини українського народу, яка є вагомою часткою мистецької скарбниці світу.

Отець Михайло Вербицький писав сакральні і світські твори. Саме йому належить збірка салонних пісень для чоловічих квартетів. Музикознавці говорять про те, що композитор залишив майже сорок церковних композицій, понад десять оркестрових рапсодій, кілька симфонічних увертюр, навіть полонези і солоспіви, музику до двадцяти театральних вистав, світські пісні. Але його музична спадщина належно не вивчена. Пісні Вербицького миттєво розходились поміж людьми і чимало з мелодій отця донині вважаються народними.

В останні роки життя композитор займався педагогічною діяльністю, писав статті, творив музику. Серед його учнів були священики-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер у селі Млинах (тепер на території Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика.

Місце його останнього душпастирства – село Млини.

Зі спогадів відомо, що нерідко на його столі не було нічого,

окрім яблука, адже він вів дуже скромне життя.

До останніх днів композитор жив у злиднях.

Помер композитор 7 грудня 1870 року.

ВШАНУВАННЯ

У с. Млини, поряд із кордоном, на нині польській землі біля старовинної, із 1740 року, дерев‘яної церкви Покрови Пречистої Богородиці (гарно відреставрованої, яка служить храмом місцевим римо-католикам) стоїть скромний пам‘ятник на могилі автора мелодії українського національного і Державного Гімну композитора отця Михайла Вербицького. І аж 12 квітня 2005 року за участю Президента України Віктора Ющенка посвячено пантеон над могилою о. Вербицького в с. Млини, будівництво якого ініційовано та здійснено під керівництвом Степана Лукашика.

Громада міста Яворова на Львівщині встановила Михайлові Вербицькому пам‘ятник і назвала його іменем музичну школу та вулицю. Є вулиця його імені також у Львові

27 лютого 2015 року депутати Тернопільської міської ради прийняли рішення про присвоєння комунальній установі — музичній школі № 2 імені Михайла Вербицького.

З нагоди 200-ліття від дня народження композитора, 4 березня 2015 року, численні делегації з України взяли участь в урочистих заходах, проведених представниками української громади Польщі на цвинтарі в с. Млинах Підкарпатського воєводства, де поховано М. Вербицького, та в Перемишлі. Напередодні, 28 лютого, в с. Явірнику Руському Перемишльського повіту відкрили меморіальну таблицю на дзвіниці храму, в якому парохував о. Михайло.

20 травня 2016 року в Броварах з'явилась вулиця, названа на честь Михайла Вербицького.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-31-46-756.jpg$

Фестиваль М.Вербицького. Завадів.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-31-45-075.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-31-54-549.jpg$

Ганна Середа. Дослідниця життя і творчості Михайла Вербицького. Організаторка Фестивалю музичної спадщини М.Вербицького

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-31-54-811.jpg$

Олександр Сипухін – режисер документального фільму «Серце запалене любов’ю»

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-31-57-681.jpg$

Афіша Фестивалю музичної спадщини отця Михайла Вербицького у Завадові «У музиці – молитва, у молитві – музика»

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-32-01-263.jpg$

Відзначення 200-річчя з дня народження М.Вербицького у Польщі.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-32-26-740.jpg$

Марія Туцька – голова перемишльського відділення Об’єднання українців у Польщі.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\зображення_viber_2022-02-01_22-32-30-276.jpg$

$C:\Users\User\Downloads\зображення_viber_2022-02-09_16-16-08-891.jpg$

Виконання «Заповіту» М.Вербицького у Чернівцях.

ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ

Молоді науковці розшукали архіви отця Вербицького та спільно з Громадською організацією створили документальний фільм, що кидає світло на невідомі сторінки його біографії.

Фільм побудований на архівних дослідженнях та невідомих до 2015 р. даних з життя отця Вербицького. Роль Михайла Вербицького зіграв Микола Береза, директор театру ім. Леся Курбаса.

Фільм створений ГО "Жіночий вибір України" за сприяння ЛОДА, Львівської обласної ради та Жовківської міської ради.

Автори ідеї: Ганна Середа та Ольга Котовська

«Серце запалене любов’ю» Вербицький Михайло Михайлович

https://www.facebook.com/watch/?v=2684637225170332

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\1.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\2.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\4.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\6.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\7.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\8.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\9 нар.04.03.1815 с.ЯвірникоРуським біля Перемишля нині.jpg$

Місцевість, де народився композитор 04.03.1815 - с. Яворник Руський біля Перемишля, нині Польща

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\10.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\11 Іван Снігурський, богослов і священник йому і віддали на вих Мих.і Володислава.jpg$

Іван Снігурський, богослов і священник. Йому віддали на виховання Михайла і Володислава.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\12.jpg$

Розповідь про М.Вербицького від Лілії Назар-Шевчук. Кандидата мистецтвознавства, доктора філософії.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\17 Перемишльська гімназія.jpg$

Перемишльська гімназія.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\18.jpg$

Розповідь про митця від Світлани Кочергіної. Старшої наукової співробітниці Львівського історичного музею.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\19.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\21 атестат успішності Михайла у 3 класі.jpg$

...табель успішності за 3-ій клас гімназії 1827 р.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\22.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\23 Перемишль- центр духовного і культурного життя.jpg$

Перемишль – центр духовного і культурного життя.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\24.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\25 хор навіть виступав у Відні, нім.італ.фран.і укр.школи музики.jpg$

…хор навіть виступав у Відні, розвивалися німецька, італійська , французька і українська школи музики..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\26 у 1830 році школа стала консерваторією в мініатюрі а хор дорівнював добрій опері.jpg$

…у 1830 році школа стала консерваторією в мініатюрі , а хор дорівнював добрій опері..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\27 Алоїс Нанке, Франц Льоренц-відшліфував талант Вербицького. Тут шляхи братів розійшлися.jpg$

Алоїс Нанке, Францішек Лоренц – відшліфували талант Вербицького.

Тут шляхи братів розійшлися

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\28 В 1833 вступив на навч до Львів.дух.семінарії.jpg$

В 1833 М.Вербицький вступив на навчання до Львівської духовної семінарії..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\32 активно пише музику до вистав.jpg$

…активно пише музику до вистав..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\33.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\34 Мик.Устиянович.jpg$

Микола Устиянович.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\35 Йосип Лозинський.jpg$

Йосип Лозинський.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\36 отримав травму ребра та забій тазових кісток.jpg$

..отримав травму ребра та забій тазових кісток,15 тижнів лежав у лікарні;

М.Вербицький захоплюється грою на гітарі ,

днями і ночами грав на гітарі, довівши гру до досконалості…

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\39 складає короткий посібник для початківців гри на гітарі.jpg$

..складає короткий посібник для початківців гри на гітарі,

рукопис є в архівах Львівської консерваторії..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\41 1837-вперше одруж.на австрійці Барбарі.jpg$

У 1837 вперше одружується на австрійці Барбарі..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\42 нар.син Іван, але помирає дружина.jpg$

Народжується син Іван, але помирає дружина..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\43 вічна пам’ять нап.на мурах церкви у Львові.jpg$

..« Вічна пам’ять..» написав на мурах церкви у Львові..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\44 одруж.вдруге з Юзефою, 1841 нар.донька павлина.jpg$

..одружується вдруге з Юзефою, у 1841 народилася донька Павлина..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\45 1848 весна народів Австрії - революція в Європі.jpg$

1848 - «Весна народів» Австрії - революція в Європі..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\46.jpg$

Михайло Кріль. Доктор історичних наук, професор ЛНУ ім. Івана Франка

Справедливо зазначав С.Людкевич, що М.Вербицький став «символом нашого національного відродження»,

а І.Франко називав Вербицького «найзначнішим талантом» серед галицьких композиторів.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\47 працює непокладаючи рук.jpg$

..працює не покладаючи рук

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\48 нац.Гімн Галичини - мир вам , браття - час заг.нац.піднесення.jpg$

Національний Гімн Галичини – «Мир вам , браття» - час загального національного піднесення

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\50 в 1865 в соборі св.Юра- служба Божа з молитвами Мих.Вербицького (Отче наш).jpg$ 1865 в соборі св. Юра - служба Божа з молитвами Михайла Вербицького (серед них «Отче наш»)

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\51 така Літургія і сьогодні звучить у багатьох церквах західн.Галичини.jpg$

..така Літургія і сьогодні звучить у багатьох церквах Західної Галичини..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\53.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\54.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\59 компонує музику до укр.вистав.jpg$

.. компонує музику до українських вистав

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\60 його пісні звучать по салонах.jpg$

…його пісні звучать в салонах

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\62 1850 закінчує семінарію та висвячується на священника.jpg$

У 1850 закінчує семінарію та висвячується на священника.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\63.jpg$

Музику і спів отець Михайло вважав молитвою, і навпаки, молитву – музикою. Доступна, звернена до людей,

покликана піднести їхній молитовний настрій…

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\64 його перша парафія у с.Завадові - два роки.jpg$

.. його перша парафія у с.Завадові - два роки

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\65.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\66.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\68.jpg$

Ганна Середа. Книгознавець, дослідниця життя і творчості М.Вербицького.

Метою створеної Вербицьким Літургії було підтримати і поглибити в рідному українському народі

головні християнські чесноти:

Віру, Надію і Любов.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\70.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\71 має готову Службу Божу створену у своєму виконанні.jpg$

.. має готову Службу Божу створену у своєму виконанні..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\72 Завадів.jpg$

с.Завадів

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\73 там є церковні речі, якими користувався о.Михайло.jpg$

..там є церковні речі, якими користувався о.Михайло,

збереглися старі фелони, свічники о.Михайла..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\75 збереглася Євангелія цього періоду, ікони.jpg$

..збереглася Євангелія цього періоду, ікони..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\76 збереглась церковна реєстрова книга із власноручними записами о.Михайла.jpg$

..збереглась церковна реєстрова книга із власноручними записами о.Михайла..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\78 записана рукою о.Мих. про смерть його дочки Марії 1 рік і 9 місяців.jpg$

.. запис рукою о.Михайла про смерть його дочки Марії 1 рік і 9 місяців..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\80 на церковному подвір’ї донька Марія і похована.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\81.jpg$

..на церковному подвір’ї донька Марія і похована..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\82 1851- нар.син Михайло.jpg$

1851 рік - народився син Михайло.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\85 1852- переводиться до с.Залужжя.jpg$

1852 рік – М.Вербицький переводиться до с.Залужжя

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\87 1853-1856 - с.Стрілки , старосамбірський р-н на Львівщині - адміністратор.jpg$

1853-1856 роки - с.Стрілки , Старосамбірський р-н на Львівщині – адміністратор

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\89 с. Млини, нині Польща.jpg$

с. Млини, нині Польща

Для того, щоб отримати парафію священику потрібно було заручитися підтримкою найвпливовішої місцевої родини. Такою у Млинах були князі Любомирські.

Змушений чекати у панських передпокоях та слухаючи у передпокої мелодію, яку княгиня виконувала на фортепіано для гостей, отець Михайло не витримав фальшивих нот і непрошений увірвався до зали. “Не так! Не так пані княгиня грає!” – вирвалося в отця Вербицького. На що, знервований князь Любомирський відповів: “То насмілься зіграти ліпше!”. Тоді Михайло Вербицький сів за фортепіано і заграв одну з своїх мелодій.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\92 князі Любомирські-герб.jpg$

Герб князів Любомирських

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\93 княгиня грає.jpg$

.. княгиня музикує..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\96.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\97 надалі музикували разом.jpg$

.. надалі музикували разом..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\100.jpg$

Богдан Козак. Народний артист України, лауреат Шевченківської премії.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\105 відбув. становлення Руського народного театру, заснув.Юл.Лаврівським Руської бесіди.jpg$

В цей час відбувалося становлення Руського народного театру;

заснування Юлієм Лаврівським «Руської бесіди»

.. відбувається загальноєвропейське національне піднесення..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\102.jpg$

1864- вистава «Запорожці» на сцені Народного дому, вперше прозвучало – «Ще не згибло Запорож’є»

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\112.jpg$

Мелодрама «Підгіряни» - 1 місце на конкурсі українських вистав..

«…символічно перетнулись шляхи двох корифеїв української національної композиторської школи,

митців різних поколінь, і так розпочалась в українській професійній музиці шевченкіана,…»

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\107 загальноєвропейське національне піднесення.jpg$

Ольга Котовська. Кандидат філософських наук.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\108 пісня вперше прозвучала в Перемишлі на Шевченківському вечорі.jpg$

.. пісня вперше прозвучала в Перемишлі на Шевченківському вечорі..

В останні роки свого життя від тяжкої недуги лікувався Михайло Вербицький у львівській лікарні. Його творчий запал і у миті фізичного болю не втрачав своєї сили. Цитата Вербицького з допису за 1870 р. у газеті “Слово” “Про твори музичні, церковні і мирські на нашій Русі : “Подумав я над тим, що в недузі моїй передчасно життя можу закінчити, і тим способом моя діяльність на полі музичнім скорочена бути може, – де ще багато сил до подальших творінь в музиці в собі чув я, – отож і жаль душу мою перейняв, бо хотів я ще багато для церкви, майбутнього театру і для салонних розваг написати”.

Далі М.Вербицький втомлений від хвороби заходить до Преображенської церкви й окрилений церковним співом переконується, що справа церковного співу буде розвиватися, завдяки його учням.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\120.jpg$

1869 рік – Коли М.Вербицький захворів онкологією - рак язика , у Львові його навідував один із його учнів Віктор Матюк, згодом якому він дарує рукописи..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\127 1869 захворів онкологією , рак язика , лікувався і Львові, його навідував Віктор Матюк, якому він дарує рукописи.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\128 помер 07.12.1870 у Млинах, де і похований.jpg$

.. помер 07.12.1870 у Млинах, де і похований..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\131.jpg$

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\132.jpg$

Особлива подяка та світла пам’ять за спогади праправнукові о.Михайла Вербицького – Андрію Вербицькому..

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\134.jpg$

Отже, невідомі сторінки з життя Великого українця о. М. Вербицького висвітлив документально-ігровий фільм «Михайло Вербицький: Серце запалене любов’ю до України - Руси», що дозволив широким верствам населення пізнати глибше в л а с н у історію через видатних українців.

$D:\львівське рондо 2021-2022\Новая папка\135.jpg$

Актор Микола Береза неперевершено зіграв роль отця Михайла у документальному фільмі «Серце запалене любов’ю».

Команда створеного фільму:

Автори ідеї – Ганна Середа та Ольга Котовська (дослідники й автори науково-популярної розвідки «У музиці молитви до Господа полину: невідоме з життя о. Михайла Вербицького» (2015).

Режисер, оператор- постановник - Олександр Сипухін

Звукооператор - Василь Данилевич

Музика композитора Михайла Вербицького

Головний герой Михайло Вербицький – актор й директор театру ім. Леся Курбаса Микола Береза

Наукові консультанти:

професор історії, фахівець з українсько-слов'янських історичних зв'язків (кінець ХVІІІ-XIX ст.), історії Східної Галичини, історичного краєзнавства (Львівщина) – Михайло Кріль;

професор театрознавства, декан факультету культури і мистецтв ЛНУ ім.І.Франка, фахівець з українського театрального життя ХІХ ст. – Богдан Козак;

професор мистецтвознавства, фахівець з музичної медієвістики та україністики, літургійної музики – Юрій Ясіновський;

кандидат музикознавства , фахівець з музичної традиції Східної Галичини ХІХ ст. – Мирослава Новакевич.

ГЕНЕОЛОГІЧНЕ ДЕРЕВО

Праправнук Михайла Вербицького, Андрій, створив генеологічне дерево. Його родовід походить від старшого сина отця Михайла – Івана, який народився у першому шлюбі.

У домашньому архіві Вербицького Андрія зберігся атестат 12-річного його прапрадіда – Михайла Вербицького.

$C:\Users\Vira\Desktop\z781549622043Nxg.jpeg$

Андрій Вербицький

«Мені невідома доля Андрія-Михайла Вербицького, знаю з розповідей, які мені переказував тато, дідусь, що молодший син отця був агрономом, десь на тодішніх теренах, які належали Росії. Жодних відомостей немає, я старався шукати. Писав і у Ватикан, бо там є архіви, але відповіді не отримав. Було б цікаво знати, щоб мати повну інформацію про рід», – каже Андрій Вербицький.

«Друга лінія у родині не досліджена. Нам вдалося віднайти місце, де мешкав отець Михайло Вербицький у селі Завадів. Він був великим прихильником театру, ще до того, як його висвятили на священика. У Перемишльський період був дуже творчою особистю, сам грав у виставах, писав музику. У Львові для театру «Руська бесіда» постійно писав. Багато глядачів ходили послухати твори Михайла Вербицького», – зауважила і Ольга Котовська.

Є кілька версій про те, як потрапив до отця Вербицького вірш Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Найвірогідніше те, що священик його прочитав у часописі. Патріотична пісня прозвучала для публіки спершу у 1863 році у Перемишлі у музейній залі Духовної семінарії і виконав її сам композитор. Відтоді семінаристи поширювали пісню. А як самостійний твір її виконано 10 березня 1865 року також у Перемишлі і саме ця дата вважається першим виконанням українського славня. Лише 15 січня 1992 року мелодія Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського затверджена як гімн України.

Сторінка з нотами до вірша “Ще не вмерла України”. 10 березня 1865 року у Перемишлі під час першого на Західній Україні шевченківського концерту відбулося перше публічне виконання Гімну України «Ще не вмерла України…» на слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького.

$C:\Users\Vira\Desktop\4oM1549622071aED.jpeg$

Михайло Вербицький писав «кров’ю свого серця».

«…у кожному творі композитора,

у кожному мотиві ми чуємо Божу іскру, знамення правдивого,

щирого натхнення,…»

ВИСНОВКИ

Учні познайомилися з основними віхами творчості автора музики Державного Гімну України. Переглянувши документальний фільм «Серце запалене любов’ю», присвяченого життю і творчому шляху отця Михайла Вербицького, учні більше дізналися про життя видатного українця.

Дивлячись фільм про отця Михайла Вербицького, щоб ми завжди усвідомлювали, наскільки важливо кожного разу робити щось таке, щоб історія не повернулась проти нашого народу, проти нас. Повірте, що саме від нас залежить, якою буде завтра Україна, тому, коли ви дивитесь на постать Михайла Вербицького завжди думайте, що священик дав Україні те, що її зміцнювало упродовж віків.

Авторами ідеї створення фільму є дослідники творчості Михайла Вербицького – Ганна Середа та Ольга Котовська.

«Досліджуючи творчість отця Вербицького, ми дійшли висновку, що є багато моментів, які потрібно архівно виправити і власне у фільмі вже відтворено усі документами підтверджені дані про те, як жив отець, з ким спілкувався, яка у нього була родина. Назва «Серце запалене любов’ю», тому що композитор усю свою любов віддавав спочатку Богові, потім державі і суспільству», – розповіла Ганна Середа.

Працюючи над роботою, ми популяризуємо і активно розповсюджуємо серед учнів і молоді потребу масштабного і детального дослідження життя і творчості видатного українського композитора.

ЛІТЕРАТУРА