Дослідницький проєкт

Кузіна Світлана Вікторівна 20 січня 514 Відгуки відсутні

Про матеріал

Дослідницький проєкт: «STEM-відкриття:подорож у світ науки.» Город на підвіконні.
Перегляд файлу

ОЗЗСО «Узинський ліцей «Успіх»

 

 

 

Дослідницький проєкт:

«STEM-відкриття:подорож у світ науки.»

Город на підвіконні.

 

 

 

 

 

                                                        Виконавець:

            Кузіна Світлана Вікторівна

                                             старший учитель початкових класів,

                                              вищої  кваліфікаційної   категорії.

 

 

 

 

Я чую - я забуваю, я бачу – я запам’ятовую, я роблю – я розумію.

                                                                                 (Конфуцій)

Освітні галузі: Природнича. Урок –дослідження.

Рівень (клас):4 клас НУШ

Тема 15 тижня ЯДС: Здорове харчування.

Характеристика проєкту:


-         За метою проектної діяльності – пізнавально-дослідницький;;
-         За кількістю учасників – груповий;
-         За тривалістю – короткостроковий (4 тижні: грудень  місяць);
-         За характером контактів – у межах класу, з батьками.

Учасники проекту: учні 4 класу, вчитель , батьки.

 

Мета проєкту:


-         Виховувати в учнів  бажання брати участь у трудовій діяльності;
-         Навчити саджати цибулю;
-         Ознайомити із впливом усіх факторів росту на розвиток цибулі;
-         Спостерігати  за зростанням рослин;

-         Вчити  проводити наукові дослідження, робити висновки.
-         Залучати батьків до  організації та реалізації проекту;


Завдання проекту:


-         Долучати учнів до виконання посильних трудових дій;
-         Збагачувати,  словниковий запас  за

          рахунок загадок,  , віршів про цибулю;
-         Формувати позитивні взаємовідносини дітей з дорослими та однолітками.


Очікуванні результати:

 

Для дітей:

 За допомогою дослідницької роботи   отримають необхідні знання для вирощування цибулі ;   активізують  словниковий  запас.

 

Для батьків:

 Зміцнення відносин між батьками та дітьми; самореалізація.

 

Для педагога:

Підвищення професіоналізму; впровадження новітніх технологій в роботі з дітьми та батьками; самореалізація.

 

Етапи роботи над проектом:

 

Підготовчий етап.

 

1.Постановка проблеми : «Нестача вітамінів узимку. Вирощування зеленої цибулі для їдальні. Город на підвіконні.

2.Визначення завдань  для учнів .

Учень 1  готує  повідомлення  « З історії овочівництва»

Учень  2  готує повідомлення  «Ботанічні відомості про цибулю»

Учень  3  готує повідомлення  «Використання цибулі в медицині»

Учень  4  готує повідомлення «Літературна сторінка»» Підбір художньої літератури (прислів’я, приказки, вірші, загадки, ).

Для всіх учнів дослідницька робота «Умови росту цибулі»

 Обговорення з батьками «Беремо участь у проекті «Город на підвіконні»».
 

 

II. Реалізація проєкту.

 

1.Конкретизація  завдань.

2.Рекомендації вчителя.

3.Визначення джерел інформації.

4.Самостійна дослідницька діяльність учнів.

 

III . Обговорення   та презентація результатів проектної діяльності.

 

                                             Хід виконання проєкту

 

1.Визначення строків - з 04.12 .2023  по 25.12 2023

2.Висаджування цибулі учнями  04.12.2023.Рекомендації вчителя.

3.Спостереження і фіксація  змін через 7, 14, 21 день. Запис результатів.

4.Знаходження матеріалів  про цибулю.

5.Проведення дослідів із цибулею.

Спостереження:

а)  без повітря;

б)  без світла;

в)  без тепла;

г)  без води;

д) за наявності всіх необхідних  умов росту.

 

                                    Рекомендації вчителя

 

- Овочі мають велике значення для нашого харчування , вони забезпечують  організм вітамінами. Брак їх  взимку  і навесні знижує імунітет. Тому треба вчитися вирощувати їх на підвіконні.

Перший урожай можна одержати  вже через 20-22дні. Висаджуючи по 10 цибулин  кожних 2  тижні,матиме  зелене перо постійно.

 

Результати проєкту:

 1.     Діти познайомились із культурною рослиною - цибулею.
2.     У дітей з’явився інтерес до дослідницької діяльності.
3.     Діти стали розуміти елементарні взаємозв’язки в природі (якщо рослину не поливати вона засохне тощо). В результаті практичної і дослідницької діяльності діти отримали необхідні знання для вирощування цибулі..
4.Спостереження за зростанням рослин були зафіксовані у щоденнику спостережень.
5. В процесі дослідів провели знайомство з художньою літературою, розглядали ілюстрації, проводили дидактичні ігри, бесіди.
6.     Діти були залучені до самостійної діяльності при вирощуванні цибулі, вони дуже активно брали участь у посіві цибулин, поливі, підпушуванні ґрунту. У них сформувалось позитивне ставлення до своєї праці та праці дорослих.
7.     У ході проєкту у дітей збагатився словниковий запас за рахунок загадок, приказок, прислів’їв, віршів.
8.   Діти отримали позитивні емоції, радість від нових знань.
9.     За час реалізації проекту у дітей сформувалось бережливе ставлення до рослин.

 10.  Батьки класу  прийняли активну участь у реалізації проєкту.

 

 

 

 

 

                                Урок-презентація проєкту

 

Мета:  виховувати в учнів  бажання брати участь у трудовій діяльності; навчати саджати цибулю; ознайомити із впливом усіх факторів росту на розвиток цибулі;  спостерігати  за зростанням рослин;  вчити  проводити наукові дослідження, робити висновки;  залучати батьків до  організації та реалізації проєкту;


Обладнання:ілюстрація-зображення городу на підвіконні,таблиці результатів дослідницької діяльності, фотознімки.

 

ХІД УРОКУ

I. Організація класу.

II. Мотивація навчальної діяльності.

- Сьогодні у нас відповідальний урок,адже ви всі старанно готувалися до нього:залучали на допомогу своїх батьків,використовували додаткову літературу,проводили досліди й узагальнення.

 

III.Повідомлення теми й мети уроку.

- Cьогодні ми поговоримо про відому всім рослину-цибулю,підіб’ємо підсумки наших дослідів і спостережень.

 

IV. Основна частина. Презентація проєкту.

Вступне слово вчителя.

-У своєму повсякденному житті ми часто використовуємо цибулю в сирому,смаженому,печеному вигляді. Цибуля містить багато вітамінів,необхідних для людини. Та до середини грудня вітамін С  у ній майже зовсім зникає.

Нестачу вітаміну С можна компенсувати зеленим листям цибулі.

Для цього можна організувати вдома город на підвіконні. Це й зробили ми з вами в нашому класі. Протягом трьох тижнів,з 1 по 22 грудня,ми спостерігали,доглядали,проводили досліди із цибулею.

Вирощену цибулю ми зріжемо і віддамо до шкільної їдальні для використання в обідніх стравах.

А зараз давайте послухаємо по черзі ваші звіти.

Звіти учнів.

Звіт учня 1 « З історії овочівництва».

Тисячі років тому в меню людини з’явилися овочі-трав’янисті рослини. В їжу людина стала вживати або коріння цих рослин (буряк,морква,редька),або листя (капуста і салат),або плоди (помідори,огірки).

 

Овочівництво – досить ефективна  високоприбуткова і конкурентоспроможна  галузь аграрного сектору економіки, яка останніми роками стала також одним із лідерів у нарощуванні експорту продукції.

 Овочівництво – одна з основних галузей сільського господарства головним якої  є вирощування овочів та забезпечення населення високоякісною овочевою продукцією. Населення у всіх країнах світу потребує цілорічного споживання овочів. Саме тому завданням овочівництва є розробка та впровадження технологій цілорічного вирощування різноманітної, високоякісної, екологічно безпечної овочевої продукції у свіжому і переробленому вигляді, та доведення її до споживача, а також розширення сортового і гібридного асортименту овочевих рослин.

Вирощування овочів завжди було і залишається досить економічно  і енергетично затратним процесом. Тому головним завданням овочівництва як науки є досконале вивчення біологічних особливостей овочевих культур та способів і методів одержання високих врожаїв овочевої продукції із мінімальними затратами коштів і праці.

Овочеві рослини вирощуються в закритому та відкритому грунті, тобто в природних та штучних умовах.

Овочами називають соковиті органи трав’янистих рослин (коренеплоди, бульби, пагони, стебла, листки, бруньки, суцвіття, плоди, цибулини та ін.)  одно-, дво- та багаторічних культур,' які використовують як продукти харчування і для промислової переробки. Залежно від хімічного складу, смакових якостей їх споживають сирими (огірки, салат, редиску, моркву та ін.), вареними, квашеними, засоленими (капусту, помідори, огірки), обробленими при високій температурі (баклажани) і сушеними (моркву, цибулю, петрушку, кріп та ін.).  Овочі — цінний харчовий і дієтичний продукт. Вони містять вуглеводи, білки, жири, вітаміни, мінеральні солі, органічні кислоти. За вмістом сухої речовини овочі, крім гороху, квасолі і часнику, поступаються перед іншими продуктами харчування. Так, в огірках і кабачках сухої речовини 4—7 %, у коренеплодах — 11—17, у зеленому горошку — до 20, у часнику— до 35%. Білка в овочах також небагато (1—2 %), лише бобові культури та часник містять його 5—7 %. Овочі містять мінеральні солі від 0,4  до 2,5—3 % . Енергетична цінність овочів низька. Однак це не знижує їх харчової цінності, тому що вони позитивно впливають на діяльність нервової системи, органів внутрішньої секреції і травного каналу. Оскільки більшість овочів містить близько 96 % води, то енергетичний ефект від них незначний . Однак, згідно з рекомендаціями вчених, у добовому раціоні людини на овочі має припадати 12—15 % енергетичного ефекту їжі (0,4—0,5 кг на 1 людину). Середньорічна норма споживання овочів на одну людину становить 161 кг. Найбільше використовують помідори (39 кг), капусту білоголову (ЗО кг), огірки, моркву (по 15,5 кг), оскільки вони містять необхідні для людського організму речовини, вміст яких в інших продуктах харчування незначний.  Овочі є основним джерелом біологічно активних речовин у раціоні людини, при цьому найбільш корисні вони у свіжому вигляді. До складу їх входять майже всі поживні речовини, необхідні для активізації фізіологічних процесів, зберігання високої імунності і працездатності організму. Багато овочів містить ефірну олію, яка поліпшує смак і запах їжі, а отже, підвищує апетит, посилює виділення шлункового соку, що, в свою чергу, поліпшує процеси травлення та засвоєння білка, жирів, хліба, м’яса, риби тощо. Клітковина овочів посилює перистальтику кишок і сприяє виведенню з організму холестерину та радіонуклідів. Овочі є основним джерелом вітамінів, які позитивно впливають на обмін речовин і фізіологічні функції організму, а також підвищують його захисні властивості. Це — каротин, або провітамін А (нормалізує зір і процеси росту), аскорбінова кислота, або вітамін С (підвищує стійкість організму до цинги та інших хвороб, а також зменшує вміст холестерину в крові), тіамін, або вітамін В1 (сприяє ембріональному розвитку плода), нікотинова кислота, або вітамін РР (стимулює роботу органів травлення, прискорює утворення амінокислот, регулює роботу нервової системи).  Більшість овочів запобігають захворюванням і сприяють виліковуванню від багатьох з них. Цибуля, часник, хрін та редька містять фітонциди і мають бактерицидні властивості. Капуста ефективна при лікуванні виразки шлунка, атеросклерозу, захворювань печінки, шкіри. Зелені овочі застосовують для лікування і профілактики недокрів’я, атеросклерозу, ожиріння, онкологічних хвороб. Вони поліпшують роботу серця, сприяють видаленню з організму надлишків холестерину. Коренеплоди столових буряків містять антоціан (синій пігмент), який регулює кров’яний тиск. Пектин і клітковина овочів сприяють виведенню з організму шкідливих речовин. Вживання салату, селери, часнику підвищує тонус організму. Для організму людини велике значення мають і мінеральні речовини, які є в овочевій продукції, Так, у савойській капусті, коренеплодах моркви і листках шпинату багато заліза, яке входить до складу крові; в капусті, цибулі, листках петрушки, кропу — кальцію, потрібного для формування скелета, в часнику, горошку зеленому, хроні — фосфору, який входить до клітинного ядра. Вживання овочів нейтралізує шкідливу кислотність, яка нагромаджується в організмі людини. Систематичне вживання овочів сприяє підвищенню стійкості організму людини до захворювань, особливо навесні. Отже, овочі є не лише продуктами харчування, а й засобом оздоровлення і лікування. Свіжі і перероблені овочі широко використовують у народному господарстві. З них виготовляють перші та другі страви, салати, тушкують, а також використовують для різних приправ. Більшість  із них е цінною сировиною для консервної промисловості, де з них виготовляють консерви, соки, маринади, цукати тощо. Цінність овочів обумовлена ще й тим, що деякі з них придатні для тривалого зберігання (білоголова капуста, морква, столові буряки, петрушка, цибуля, часник та ін.). Такі культури протягом зимового і частково весняно-літнього періоду можна використовувати у свіжому вигляді. При збиранні врожаю овочеві культури мають багато побічної продукції (листя капусти, столових буряків, нестандартна продукція моркви, стебла кукурудзи тощо), яку згодовують сільськогосподарським тваринам. Деякі овочеві культури (моркву, гарбузи та ін.) широко використовують безпосередньо на корм тваринам.  Овочівництво — галузь рослинництва, яка займається вирощуванням овочевих і баштанних культур. Основним завданням його є вирощування овочевих культур для безперебійного забезпечення населення свіжою, маринованою, консервованою, квашеною і висушеною продукцією.  Одним з основних завдань овочівництва є насінництво овочевих культур, метою якого, є забезпечення товарних господарств якісним насінням і садивним матеріалом овочевих культур. Овочівництво як наукова дисципліна вивчає біологію овочевих культур, технологію вирощування високих урожаїв їх у відкритому і закритому грунті з мінімальними затратами праці та коштів. Більшість овочевих культур порівняно з польовими вимогливіші до умов вирощування (вологи, родючості грунту, тепла, освітлення), що визначає особливості їх агротехніки. Залежно від кліматичних умов зони овочеві культури вирощують в умовах зрошення (у посушливих районах) і без нього (у помірно зволожених). Розрізняють овочівництво відкритого грунту (овочі вирощують у польових умовах) і закритого (у спеціальних приміщеннях — теплицях, парниках, малогабаритних плівкових покриттях, на утеплених грядах). Створення у спорудах закритого грунту сприятливого мікроклімату дає можливість збирати 2—4 врожаї овочевих культур протягом року і забезпечувати населення свіжими овочами в зимово-весняний період. На відміну від інших галузей рослинництва в овочівництві широко застосовують метод розсади, дорощування і вигонку рослин. Так, вирощуючи овочі методом розсади, товарну продукцію мають у більш ранні строки. Урожай помідорів, огірків при вирощуванні цим методом збирають на 10—20 днів раніше, ніж при висіванні насіння в грунт.  За допомогою дорощування і вигонки свіжу продукцію овочевих культур збирають узимку і рано навесні: у теплицях і парниках проводять вигонку цибулі на зелене перо, петрушки на зелене листя, а восени дорощують цвітну капусту. В овочівництві поширене також штучне дозарювання помідорів і динь.

В овочівництві України розрізняють три основні напрями: велике товарне овочівництво відкритого грунту, товарне овочівництво закритого грунту (потребує значних матеріальних затрат на створення технічної бази) і присадибне (для власних потреб). Товарне овочівництво зосереджується переважно поблизу великих міст, промислових центрів і переробних підприємств. 

Овочеві культури відомі людині дуже давно. Спочатку вживали дикі рослини, а з розвитком землеробства (близько 10—15 тис. років тому) деякі з них були окультурені. За архівними даними, на території нашої країни овочі вирощували ще до утворення Київської Русі. Понад 1500 років -|Гому слов’яни вирощували їх у долинах між Дніпром і Дністром. Овочівництво як галузь розвивалося досить повільно. Лише з другої половини' XIX ст., з розвитком промислового капіталізму, будівництвом міст, промислових центрів, залізниць, воно набуває промислового значення. У цей час овочівництво розвивалося навколо великих міст і мало комерційний' характер. З овочевих культур вирощували капусту, цибулю, часник, столову моркву, столові буряки, огірки, кавуни, диню, горох, боби, квасолю, щавель, хрін та ін.- Наприкінці XIX — на початку XX ст. інтенсивно зростають площі під овочевими культурами в районі Донбасу і на півдні України. Високі врожаї овочів вирощують на зрошуваних землях. Овочівництво стає товарним і високорентабельним. Закритий грунт в Україні почали використовувати з середини XVIII ст. У спорудах закритого грунту вирощували сіянці і розсаду для одержання більш ранньої овочевої продукції. Найбільш стародавній тип закритого грунту — парники. Пізніше в парниках крім сіянців і розсади почали вирощувати огірки і зеленні культури (цибулю на перо, зелень петрушки, щавель тощо). Основним типом парників був котлованний на біологічному паливі (кінському гною). З середини XIX ст. в поміщицьких господарствах з’являється більш удосконалений вид закритого грунту — односхилі теплиці. Як правило, вони були стелажними на боровому обігріві, використовували їх для вирощування сіянців, розсади, огірків, зеленних культур і квітів у зимово-весняний період. Наприкінці XIX — на початку XX ст. набувають поширення двосхилі грунтові і стелажні теплиці, в яких крім розсади, огірків і зеленних культур вирощують помідори, перець, баклажани, ранню і цвітну капусту. У першій половині XX ст. в розвитку овочівництва відбулися докорінні зміни: почалася організація великих товарних господарств, розширювалося парниково-тепличне господарство, створювалося  вітчизняне насінництво овочевих і баштанних культур. Почалась підготовка агрономічних кадрів. Розвивається овочівництво у поліських районах. У 1940 р. площа під овочевими культурами досягала 486 тис. га, а валовий збір овочів — 5 млн 436 тис. т. Великої шкоди овочівництву завдала Велика Вітчизняна війна. На тимчасово окупованій території повністю було зруйноване парниково-тепличне господарство, втрачені кращі сорти, занепало насінництво. Валове виробництво овочевої продукції знизилось у два рази і в 1945 р. становило 2,835 млн т. Після закінчення війни були розроблені відповідні заходи щодо відновлення і розвитку овочівництва, визначені завдання щодо впровадження у виробництво механізації і хімізації та прогресивних технологій вирощування овочів. Почалося будівництво гідропонних теплиць. Все це сприяло відновленню галузі, і вже в 1955 р. виробництво овочів в Україні досягло 4 млн 677 тис. т. В 1970 р. валове, виробництво овочів перевищило довоєнний рівень.  Розроблялися і впроваджувалися у виробництво інтенсивні технології вирощування овочевих культур з мінімальними затратами праці.  Значно збільшилося і виробництво овочевої продукції на душу населення .

Слід зазначити, що розміщення овочевих культур на території України залежить від їх біологічних особливостей і природно-кліматичних умов окремих регіонів. Так, для теплолюбних культур найкращі умови створилися у південних районах. Саме тут розміщені основні посіви баштанних культур і баклажанів, понад 80 % перцю солодких сортів, близько 75 % помідорів. У Лісостепу найбільше вирощують огірків (33,4 %) і цибулі (16,9 %). Великі площі займають тут і помідори (21,3 % загальної площі овочевих культур). Полісся і західні області України є районами достатнього зволоження, тому тут найбільш сприятливі умови для вирощування капусти, огірків, столових коренеплодів. Зеленні овочеві культури вирощують в усіх зонах України. Виробництво їх концентрується переважно поблизу великих міст і промислових центрів.

Для збільшення валових зборів овочевої продукції велике значення має спеціалізація господарств і агропромислових об’єднань, організація фермерських господарств і орендних підрозділів. В умовах ринкової економіки необхідно приділяти значну увагу присадибному овочівництву і виділенню садово-городніх ділянок міському населенню. Передбачаються подальші наукові розробки І вдосконалення інтенсивних та індустріальних технологій, створення нових високопродуктивних сортів і гібридів, стійких проти хвороб та шкідників і придатних для механізованого збирання, впровадження у виробництво досягнень науки і передового досвіду. Поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва овочів дасть змогу господарствам зосередити зусилля на розвитку основної галузі, удосконалювати технологію виробництва, організацію праці і управління, цілеспрямовано підвищувати кваліфікацію кадрів. Це сприятиме зростанню продуктивності праці та зниженню собівартості продукції. При організації спеціалізованих фермерських господарств і переведенні на орендні відносини овочівництва в господарствах набагато підвищиться зацікавленість власників у збільшенні виробництва овочевої продукції. Це, в свою чергу, передбачає своєчасне виконання всіх технологічних процесів, що сприятиме підвищенню якості продукції та своєчасному надходженню її на ринок. Збільшення біля великих міст і промислових центрів кількості та розмірів садово-городніх ділянок сприятиме забезпеченню значної кількості населення власною екологічно чистою овочевою продукцією у свіжому і переробленому вигляді, зменшить потребу в ній міської торгівлі та заготівлі на зиму на плодоовочевих базах. Слід зазначити, що збільшувати виробництво овочевої продукції треба не за рахунок розширення посівних площ, а в результаті підвищення врожайності овочевих культур, поліпшення їх якості та зниження собівартості. Велике місце в інтенсифікації овочівництва відводиться розширенню площі закритого грунту, де врожайність овочевих культур підвищується в 10—15 разів порівняно з відкритим. Це сприятиме збільшенню виробництва свіжої овочевої продукції в зимово-весняний період, забезпеченню нею населення і вивезенню за межі країни. Важливими питаннями розвитку овочівництва є поглиблення спеціалізації і впровадження інтенсивних технологій, вивчення і ,вдосконалення системи управління якістю продукції. Це насамперед виробництво високоякісних овочів, заготівля і реалізація їх, а також удосконалення прямих зв’язків  поле— магазин. Суть інтенсивної технології полягає в оптимізації умов вирощування овочевих культур на всіх етапах їх росту і розвитку. В інтенсивній технології передбачаються розміщення посівів після кращих попередників у системі сівозмін, впровадження високоврожайних сортів інтенсивного типу, оптимальне забезпечення рослин елементами живлення з урахуванням вмісту їх у грунті, інтегрована система захисту рослин від шкідників і хвороб та знищення бур’янів, своєчасне і високоякісне виконання всіх технологічних прийомів, спрямованих на підвищення врожайності овочів і підтримання родючості грунту. Для виробництва високоякісної овочевої продукції велике значення матимуть наукові розробки вчених України. Сучасні технології дають можливість вирощувати овочеву продукцію на збалансованому за поживними речовинами органо - мінеральному фоні, у 3— 5 разів зменшити внесення в грунт гербіцидів та пестицидів у період догляду за культурами, широко застосовувати біологічний метод боротьби з шкідниками та хворобами І одержувати екологічно, чисту продукцію. 

Звіт  учня  2.   «Ботанічні відомості про цибулю»

Із дворічних овочевих культур, які вирощують в Україні, до родини Цибулевих відносять цибулю ріпчасту, цибулю шалот і цибулю порей,які формують ріпчасті або циліндричні цибулини, різні за формою, розміром, забарвленням, утворюють подібне насіння, мають тонкі ниткоподібні корінці, вузькі трубчасті або лінійні листки, квіткову стрілку та шапкоподібний зонтик. У листках. Цибулинах та насінні є ефірна олія, яка сильно діє на органи відчуття, має специфічні, кулінарні та лікувальні властивості.

За морфологічними ознаками усі види цибуль поділяються на дві групи. До першої належать види, які утворюють продуктові органи у вигляді цибулини з покривними лусками: цибуля ріпчаста, цибуля шалот, багатоярусна цибуля, часник. Види другої групи не утворюють цибулин, а формують циліндричну ніжку без покривних лусок з незначним потовщенням біля основи: цибуля порей, цибуля батун, цибуля шніт, цибуля слизун, цибуля запашна.

Цибулинні культури за будовою і формою листків розділяють також на дві групи:

види з трубчастими листками (цибуля ріпчаста, цибуля батун, цибуля шалот, багатоярусна цибуля, цибуля шніт);

види з лінійними листками (часник, цибуля порей, цибуля слизун).

За агробіологічною класифікацією всі цибулинні відносять до двох груп: цибулинні (цибуля ріпчаста, цибуля шалот, цибуля порей, часник) та багаторічні (цибуля батун, цибуля багатоярусна, цибуля запашна, цибуля слизун, цибуля шніт).

Всі види мають велике господарське значення. В їжу використовують як цибулини, так і молоді їхні листки, які інколи називають “пером”. Цибуля багата на вітаміни С, В1, В2, В6, РР, Е та інші. Вміст у цибулі і часнику фітонцидів зумовлює їхнє лікувальне значення. У медицині цибулю давно використовують як проти цинговий і проти глистний засіб. Свіжий сік цибулі корисний при захворюваннях шлунку і кишечника та ангінах. Вживання цибулі підвищує тонус і покращує апетит, понижує вміст цукру в крові.

Походження. Батьківщиною цибулі ріпчастої  є Середня Азія. В дикому стані росте до цього часу в гірських районах Афганістану, Середньої Азії, а також Алтаю.  Це одна з найстародавніших овочевих культур. Є відомості, що вона введена в культуру понад 4000 років до н.е. На територію України цибулю ріпчасту завезено приблизно в XII-XIII ст. н.е., де відразу вона почала широко використовуватись у кулінарії й народній медицині. В кінці XIX ст. цибулю експортували із західних областей України в Польщу, Австрію та інші країни Західної Європи.

Селекціонерами створено велику кількість холодо- і посухостійких сортів, що забезпечило розширення ареалу цибулі. На даний час цибулю ріпчасту вирощують у всьому світі.

Біологічні особливості. Цибуля ріпчаста – холодостійка рослина. Насіння проростає за температури 4-5°C. З підвищенням її до 10-15°C сходи на поверхні ґрунту з’являються через 12-17 діб. Цибулини, одержані з сіянки, проростають за температури 1-2°C впродовж 10-12 діб. Оптимальна температура для росту рослин 17-22°C, максимальна – 33°C.

До світла цибуля помірно вимоглива. Це культура – довгого світлового дня  -15-16 годин. Зараз створені коротко денні сорти і гібриди, які вирощують за осінніх термінів сівби. За розмноження із сіянки вимогливість до інтенсивності освітлення знижується у початкові фази росту, оскільки в цей період листки наростають за рахунок поживних речовин цибулини. В умовах скороченого дня сповільнюються процеси формування цибулин. Тому за літніх строків сівби рослини продовжують нарощувати надземну масу, не утворюючи цибулин.

Водночас за умов часткового затінення подовжується період достигання і цибулини мають менші розміри. Це спостерігається за вирощування її в садах або на забур’янених площах, яка може знизити врожай на 50 % і більше.

Цибуля має підвищені вимоги до вологості ґрунту, особливо в період проростання насіння та формування листків. Це пояснюється тим, що коренева система її слаборозвинута і розміщена переважно в орному шарі ґрунту. Кращою вологістю ґрунту під час проростання насіння є 85-90 %, в подальшому оптимальний ріст проходить за оптимальної вологості ґрунту 70-85 %  і відносній вологості повітря 60-70 %. За вищої відносної вологості повітря рослини сильно уражуються несправжньою борошнистою росою.

У період достигання цибуля ріпчаста менш вимоглива до вологості ґрунту й повітря. Особливо у кінці вегетації цибуля потребує зниженої відносної вологості повітря (до 50-60 %). Зниження вологості ґрунту прискорює достигання, позитивно впливає на лежкість цибулин, запобігає ураженню шийковою гниллю. За підвищеної вологості ґрунту у цибулин утворюється нова коренева система, що продовжує період достигання.

Серед овочевих культур цибуля найбільш вимоглива до родючості ґрунту. Це пояснюється слабко розвинутою кореневою системою, яка розміщена переважно в орному шарі ґрунту. Високу врожайність її можна отримати лише на структурних, пухких, родючих ґрунтах із слабо кислою або нейтральною реакцією.

Ботанічна характеристика. Цибуля належить до однодольних перехресно запильних рослин. Це дворічна рослина. Залежно від способу вирощування насіння утворюється на другий і третій рік.

Коренева система мичкувата, слаборозвинена. Первинний корінь в цибулі росте лише 8-10 діб після проростання насіння, потім відмирає. В цей час розростаються бокові додаткові корінці, які і живлять рослину. Залежно від розміру цибулини вона проникає в ґрунт на глибину 30-40 см і лише незначна частина їх заглиблюється дещо глибше. У кінці вегетації рослин з відмиранням листків одночасно припиняє функціонування і коренева система.

Стебло – укорочене денце, яке знаходиться між основою кореневої системи та листків.

Листок трубчастий. Під час проростання насіння на поверхні ґрунту зя⁢в⁢л⁢я⁢є⁢т⁢ь⁢с⁢я⁢о⁢д⁢н⁢а⁢г⁢а⁢ч⁢к⁢о⁢п⁢о⁢д⁢і⁢б⁢н⁢а⁢с⁢і⁢мявляєтьсяоднагачкоподібнасімядоля. Кожний наступний листок виходить із середини попереднього.

Квітка. Квітконосні стрілки у центрі розетки листків починають з’являтися на другому році життя після утворення 6-10 листків. На одній рослині буває від 2 до 6 стрілок висотою 70-120 см, у центрі стебла – здуті. Цвітіння починається з верхівки суцвіття через 60-70 діб.

https://fs03.vseosvita.ua/0300qizm-4098-720x181.png

 Суцвіття – щільний кулястий зонтик. За генеративного розмноження на квітконосній стрілці з багатьох (250-800) квіток утворюється суцвіття, що після запилення має від 100 до 300 плодиків.

Плід – тригнізда коробочка, яка має тригранну форму і ясно-сіре з різними відтінками забарвлення. В коробочці утворюється до шести насінин. Фото

Насіння. Насінина чорна, з хвилястою поверхнею, має тверду оболонку, просочену ефірною олією, тому погано вбирає воду і повільно бубнявіє. Маса 1000 насінин 2,7-3,5 г. Схожість зберігається 2-3 роки.

Будова цибулини.

https://fs03.vseosvita.ua/0300qizx-93fa-587x241.png

Цибулина є головною частиною товарного врожаю цибулі ріпчастої, яка утворюється із нижніх частин листків.

Вона складається з денця, часто розгалуженого; соковитих відкритих лусок, які спочатку переходять в несправжнє стебло – шийку і вище – у листки; соковитих закритих лусок; сухих лусок, що покривають її на поверхні.

Денце розташоване внизу цибулини і буває простим, якщо на ньому утворюється лише одна цибулина, і складним, якщо на ньому є дві і більше цибулин. Нижня частина денця – п’ятка, у цибулі ріпчастої, яка розмножується через сіянку, виділяється з основи цибулини у вигляді невеликого пеньочка

Внутрішні соковиті та зовнішні сухі луски розвиваються з укороченого стебла – денця, яке знаходиться між основою кореневої системи та листків. Денце цибулини має 1-5 і більше зачатків (бруньок), з яких на другий-третій рік життя після висаджування в ґрунт розвиваються квітконосні стебла (стрілки). Кілька зачатків з об’єднаними внутрішніми і зовнішніми лусками називається зачатковістю. Розрізняють цибулини мало зачаткові (1-2 зачатки), середньо зачаткові (3-4 зачатки), багато зачаткові (5 зачатків і більше). Із збільшенням маси цибулини, збільшується кількість зачатків.

Значне галуження денця впливає на розвиток зачатків, які перетворюються на самостійні частини цибулини, які мають свої внутрішні соковиті луски та розміщуються на спільному денці і покриті спільними покривними лусками. Таке галуження називається діткуванням.

Перехід цибулин, що діткуються, в самостійні цибулини, називається  гніздуванням. Кожна із цибулин має власні внутрішні соковиті луски і покривні сухі луски, що з’єднані материнським денцем. За кількістю цибулин на денці сорти поділяють на мало гнізді (1-2), середньо гнізді (3-4) і багато гнізді (понад 5 цибулин). За кількістю цибулин на денці встановлюють гніздність того чи іншого сорту, який буває одно-, дво- чи багатогніздий. Кількість гнізд у цибулі є сортовою ознакою і залежить від маси цибулини. Зачатковість, діткування і гніздування – це ступені розгалуженні денця і розвитку бруньок. У виробництві поширені здебільшого одно – п’яти зачаткові сорти і гібриди, без вираженого діткування і гніздування.

Луски цибулини є видозміненими листками. Для росту зачатків використовуються поживні речовини зовнішніх, соковитих лусок, внаслідок чого останні стають тонкими, підсихають і перетворюються в покривні. Вони малопроникні для вологи, повітря і збудників хвороб. Із збільшенням кількості сухих лусок, збільшується лежкість цибулі.

 

Звіт  учня  3.   «Використання цибулі в медицині»

МАЄ АНТИБАКТЕРІАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ

Цибуля містить кілька речовин, котрі борються з різними потенційно небезпечними бактеріями. Кверцетин, отриманий з цибулі, вважається особливо потужним засобом для зменшення росту бактерій, що здатні викликати виразку шлунка та певні види раку травної системи. Окрім того, унікальний сильний запах цибулі їй дає аліцин – речовина, що також допомагає товстій кишці боротися зі шкідливими бактеріями.

ПОКРАЩУЄ ЗДОРОВ’Я СЕРЦЯ

Цибуля містить антиоксиданти та сполуки, які борються із запаленням, знижують тригліцериди та рівень холестерину — усе це може знизити ризик серцевих захворювань. Їх потужні протизапальні властивості також можуть допомогти знизити високий кров’яний тиск і захистити від утворення тромбів.

ПОКРАЩУЄ КОНТРОЛЬ РІВНЯ ЦУКРУ В КРОВІ

Вживання цибулі може допомогти контролювати рівень цукру в крові, що особливо важливо для людей з діабетом або переддіабетом. Постійне споживання цибулі трішки знижує рівень глюкози в організмі, а також полегшує його контроль завдяки клітковині та ще кільком сполуками. Так, зокрема, кверцетин і сполуки сірки, мають певний антидіабетичний ефект.

ЗНИЖУЄ РИЗИКИ РОЗВИТКУ РАКУ

Чимало досліджень показали, що люди, котрі постійно споживають цибулю, мають на 22% менше шансів отримати діагноз раку шлунка та на 15% – раку товстої кишки. Ці протиракові властивості пов’язують із сполуками сірки та флавоноїдними антиоксидантами, які містяться в цибулі. Цибуля також містить фізетин і кверцетин, які є флавоноїдними антиоксидантами, що можуть пригнічувати ріст пухлин.

Зелена цибуля, користь котрої фактично дублює користь звичайної цибулі, також стане чудовим доповненням до вашого раціону. Її свіжий смак дарує так само чимало переваг для здоров’я.

8.Релаксійна пауза

Вчитель. Сядьте рівненько, руки долоньками догори. Заплющіть очі, відчуйте, як у тіло через долоньки надходить космічна ернергія, ви набираєтеся нових сил.
Опустіть руки, розплющіть очі, усміхніться, збережіть настрій і бадьорість якомога довше.

 

 

Звіт  учня  4.   «Літературна сторінка про цибулю»

Про цибулю створено багато загадок, казок.прислівєв, віршів.

  • Я  ознайомлю вас  вас з  казкою

Василя  Сухомлинського « ХРИЗАНТЕМА Й ЦИБУЛИНА»

Недалеко від хати росла Хризантема. На спаді літа вона зацвіла ніжним рожевим цвітом і милувалася своєю красою. Її квіти шепотіли: "Які ми гарні..."
А поруч із Хризантемою росла Цибулина. Ну, звичайнісінька цибуля. На спаді літа Цибулина доспіла, зелене пір'я зів'яло, й від неї відгонило гострим духом. Хризантема морщила носа й казала:
— Як неприємно від тебе тхне! Дивуюся, навіщо люди таке й сіють. Мабуть, щоб відлякувати бліх.
Цибулина мовчала. Проти Хризантеми вона відчувала себе простачкою.
Та ось із хати вийшла жінка й іде прямо до Хризантеми. Ця затамувала й дух. Певно, що жінка зараз скаже: "Які гарні квіти в Хризантеми!" Жінка справді підійшла до Хризантеми й сказала:

— Які гарні квіти!..
Хризантема аж танула од утіхи. Потім жінка нахилилася, вирвала Цибулину, роздивилася й вигукнула:
—  Яка гарна Цибулина!
Хризантема нічого не могла збагнути. Вона собі думала: "Невже й Цибулина може бути гарною?"

 

Загадки про цибулю

Кажуть, щоб хвороб не знати,

Треба всім мене вживати.

Може, ви мене й з’їсте,

Тільки сльози проллєте.

 

Вийшла баба із-за гір,

На ній дванадцять шкіір.

Як не віриш — перевір!

На мені 12 шкір!

А гризнеш – в сльозах покинеш,

Бо я звуся…

C:\Users\User\Contacts\Pictures\15.jpg

 

 

C:\Users\User\Contacts\Pictures\16.jpg

 

 

 

 

 

4.Доповідь учнів групи «Дослідники»

  • Родом цибуля із Азії. І досі її дикі родичі живуть в горах Уралу, Туркменії. Понад 6 тисяч років тому цибулю вирощували в Єгипті. Весь час ця рослина була оточена увагою та всілякими забобонами. В стародавньому Єгипті коли єгиптянин хотів довести, що він каже правду, клав перед собою купку цибулин і урочисто клявся ними.
  • Люди вірили, що цибуля може захистити їх від усіх хвороб. Тому, коли лютували такі страшні хвороби, як холера або чума, люди вивішували перед входом до оселі вінки цибулі, щоб відстрашити і відігнати ними хворобу. Будуючи піраміди, єгиптяни записували на їх стінах, скільки з’їли цибулі робітники. Вона додавала їм сили і здоров’я.
  • Чим же корисна цибуля? Вона містить в собі речовину – фітонцид, яка швидко випаровуючись, заходить людям у очі. Ця ж речовина, при вживанні цибулі, захищає людей від багатьох хвороб: дизентерії, тифу, респіраторних інфекцій тощо.
  • З давніх-давен цибулю та часник вживали як окрему страву, так і в салати. Щоб цибуля стала менш різкою та набула приємного смаку її можна дрібно порізати та обдати кип’ячем. Також позбавить цибулю різкого смаку оцет змішаний з холодною водою. Цією сумішшю залити цибулю на 20-30хв, потім промити.



Отже, підведемо підсумок.

  • Хоча зелену цибулю можна купити у супермаркеті взимку і влітку, але вона не зрівняється з вирощенною на власному підвіконні. По-перше, посадивши зелену цибулю в будинку, ви зможете в будь-який час нарвати необхідну кількість її для приготування їжі, а по-друге, будете впевнені, що зелень була вирощена без застосування яких-небудь шкідливих речовин і хімікатів.
  • Вправа «Асоціативний кущ»

6.Розповідь вчителя

  • Яка професія, на вашу думку, є головною на селі?
  • Агроном є важливим фахівцем в галузі сільського господарства. У його завдання входить створення нових різновидів городніх, садових і польових рослинних культур. Професійний агроном також повинен добре вміти планувати, контролювати й удосконалювати виробничий процес, що виконується робітниками, які входять в його підпорядкування. Саме агроном є головним провідником науки в сільському господарстві, який повинен вміти визначати технологію та організацію праці. В цій професії також мають бути присутні творчість, неформальний підхід до справи, любов до результатів своєї роботи. 

ІІІ етап – ЗАКЛЮЧНИЙ
1. Підведення підсумків.
2. Аналіз та узагальнення результатів, отриманих в процесі пізнавально-дослідницької діяльності дітей.

 

 

1