Дослідження лікарських рослин

Про матеріал

Експериментально- дослідницька робота, матеріал якої прослідковує географію поширення лікарських рослин на земній кулі, знайомить з їх лікувальними властивостями, узагальнює результати спостережень на екологічній стежині, знайомить із заходами щодо охорони і збереження лікарських рослин.

Перегляд файлу

Відділ освіти Сарненської райдержадміністрації

Кам’яне - Случанська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів

Номінація « Охорона здоров’я»

Експериментально - дослідницька робота

на тему:

Автор: Михаревич Дарина Олександрівна

учениця 5 класу

Кам’яне - Случанської

ЗОШ І-ІІ ступенів

Науковий керівник: Мартинюк О.Ф.

2020 рік

Робота учасника конкурсу

експериментально - дослідницьких робіт

з біології ( природознавства)

« Юний дослідник» на тему

«Дослідження

лікарських рослин»

Виконала:

учениця 5 класу

Кам’яне-Случанської

ЗОШ І-ІІ ступенів

Михаревич Дарина Олександрівна

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………………………...4

1. Лікарські рослини. Історія використання.

2. Біологічно активні речовини лікарських рослин

2.1. Дубильні речовини.

2.2. Ефірні олії.

2.3. Органічні кислоти.

2.4. Мікроелементи.

2.5. Вітаміни.

2.6. Фітонциди.

3. Отруйні лікарські рослини. Характеристика їх властивостей

3.1. Конвалія.

3.2. Мак снодійний.

3.3. Наперстянка пурпурова.

3.4. Беладона звичайна.

4. Широковідомі лікарські рослини

5. Збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин

6. Рослини нашого краю в легендах

7. Лікарські рослини на екологічній стежині

8. Заходи щодо охорони та збереження лікарських рослин

Література

Додатки…………………………………………………………………...……………………..32

Вступ

Об’єкт дослідження: взаємозв’язок рослинного світу з людиною.

Предмет дослідження: роль лікарських рослин у житті людини.

Мета: досліджувати і вивчати цілющі властивості лікарських

рослин.

Завдання дослідження:

прослідкувати географію поширення лікарських

рослин на земній кулі;

вияснити їх лікувальні властивості;
узагальнити результати спостережень за лікарськими рослинами на екологічній стежині;

оформити карту-схему місць поширення рідкісних

рослин нашого краю;

визначити заходи щодо охорони і збереження лікарських рослин;

Методи дослідження: фенологічні спостереження, експеримент,

порівняльний метод, метод аналізу, синтезу,

вивчення літератури, проведення опитування, аналіз

отриманих даних.

Так нас предки навчали жити:

Щоб життя – із води, із роси,

А думки – полум’яні та житні-

Нас вели до Добра, до Краси.

Наталя Земна.

1. Лікарські рослини. Історія використання.

Життя людей з найдавніших часів тісно пов’язане з рослинним світом. Вчені підрахували, що на Землі є більше 450 тисяч видів рослин, але людина використовує у повсякденному житті лише невелику їх частину – 20%.

Рослини дарують нам їжу і житло, збагачують киснем повітря і очищають його від шкідливого вуглекислого газу. Рослини підтримують рівень підземних вод, а отже зберігають річки, озера, дають сировину для виробництва; утворюють тінь і прохолоду під час спеки; одягають та ще лікують нас, тому, зважаючи на актуальність проблеми, було вибрано таку тему дослідження « Дослідження лікарських рослин».

Мета роботи: досліджувати і вивчати лікарські рослини.

На Рівненщині налічують лише 1600 видів вищих рослин, хоч багато із них рідкісні.

Рослини є високі і низькі, великі і дрібні, мешканці суші і води, винятково гарні і жалюгідні.

Не одне тисячоліття трави служать людині. На власному досвіді первісні люди осягали їхні цілющі властивості та передавали накопичені знання з покоління в покоління. Лікування з давніх часів було таїнством, тому лікарі дуже причепливо обирали собі учнів. Збирання, виготовлення ліків і процес лікування супроводжувалися магічними прийомами та заклинаннями.

Перші записи про лікарські рослини належать шумерійцям, які жили в Азії за 3000 років до н.е. А лікарські властивості акації, блекоти, маку, льону, м’яти, були відомі єгиптянам навіть за чотири тисячоліття до нашої ери.

Видатний давньогрецький лікар і мислитель Гіппократ( близько 460 – 370 років до н.е.) описав 236 рослин, що застосовували в медицині того часу.

На теренах України лікування травами застосовували скіфи, які жили від Дністра до Дону в Північному Причорномор′ї. Їх досвід перейняли анти та волхви, а потім християнські церковнослужителі. Вперше лікарські рослини були описані в 1073 році в книзі «Ізборнік великого князя Святослава Ярославовича». Цілителями на Україні були монахи, ченці. Вони через віки пронесли практику далеких предків, передаючи її з покоління в покоління. Вони ділили рослини по «статевому признаку»: кропива, душиця, конюшина рахувалися жіночими, які чоловіки повинні уникати, а полин, дев′ятисил, безсмертник -чоловічі рослини. Рогедрон являвся продовжувачем роду, звіробій – «травою від 99 хвороб», плоди абрикосу (вісім видів) - плоди здоров’я, а полин-«матір трав». Дози раніше виміряли не на вагах, а щепкою, яка мала 10-14 грам сухої рослини.

На території Російської імперії лікування травами відомо і популярно здавна: обробленням і застосуванням лікарських рослин цікавилися навіть царі та князі. А за царя Івана ІV вже була відкрита перша аптека, в обов′язки якої входив збір лікарських рослин. На початкуXVII століття, за часів Олексія Михайловича, був створений Антенорський приказ, що постачав двір і армію лікарськими травами, а Петро І наказ створити аптекарські школи й аптекарські городи – перші плантації лікарських рослин у Росії.

Відтоді корисні зелені ліки впевнено ввійшли в офіційну медицину. Найвидатніші вчені-ботаніки та медики вивчали цілющі рослини, що їх здавна використовували прості люди. Багато чого змінилося з тих часів, але інтерес до цілющих трав не згас, навпаки, зараз він особливо великий.

Як же багато відкриттів зробили вчені, дослуховуючись до народної мудрості! Виявилось, що одна якась рослина може лікувати кілька хвороб. Тільки в берези пухнастої, або білої, як ліки можна використовувати кору, листя, бурульки, сік. Листя багате на вітамін С, бурульки – на ефірну олію. Застосовують ліки з берези при захворюванні нирок і сечового міхура, хворобах шкіри, гострому ревматизмі, при запаленні печінки, при судомах. Примочки з відварів березового листя та бруньок добре гоять рани, тамують зубний біль. Лікують відваром листя й волосся, щоб попередити передчасне випадання.

Так, на частину препаратів з рослин припадає понад 40% усіх лікарських засобів, решта 60% - штучно синтезовані речовини.

В східній фітотерапії кожній частині рослини призначалось лікувати відповідну частину тіла: кора – шкіру, гілки – судини, листя – внутрішні органи, квіти – органи чуття, коріння – кісткову систему.

2. Біологічно активні речовини лікарських рослин

2.1. Дубильні речовини.

Що це за речовини, що мають цілющі властивості? Їх називають біологічно активними речовинами - БАР. Дубильні речовини, або таніди, без нітрогенові органічні сполуки; містяться в корі дуба, берези, калини, у траві звіробою, шавлії, полину гірського, зніту, деревію, череди, щавлю кінського, квітках безсмертника, листі та квітках черемшини.

В’язка дія танідів зумовлена їх здатністю спричиняти часткове згортання білків та утворення на слизовій оболонці та шкірі захисну плівку.

Дубильні речовини застосовують як в’яжучі, протизапальні та кровозупинні засоби в разі запальних процесів у порожнині рота, парадантозу, опіків, різних захворювань шкіри.

2.2. Ефірні олії.

Ефірні олії – леткі речовини, що мають приємний запах; зазвичай застосовують для поліпшення смаку і запаху ліків. Найбільш цінною складовою ефірних олій є азулен і хімазулен – речовини з вираженими протизапальними й антиалергійними властивостями. Крім того, вони мають болезаспокійливу дію.

Хімазулен та його синтетичні аналоги успішно застосовують для лікування асматичних бронхітів і бронхіальної астми, ревматизму, алергійних захворювань травного тракту, екземи.

Леткі речовини рослин поліпшують тканинне дихання, сприяють накопиченню органічного фосфору, підвищують уміст аскорбінової кислоти в тканинах. Багато які з них виділяються легенями та повітряносними шляхами.

Низка ефірних олій (анісова, чебрецева, евкаліптова,терпентинна) виділяються легенями в незмінному вигляді, впливають на секрецію мокротиння, збільшуючи або зменшуючи її кількість, дезодорують і дезінфікують.

У малих дозах ефірні олії гіперемують слизові оболонки та підвищують секреторну функцію бронхів (під час інгаляцій і прийому всередину); у більш високих концентраціях спричиняють згущення секрету, внаслідок чого виникають сухість і шкряботіння в глотці.

2.3. Органічні кислоти.

Органічні речовини складають велику групу сполук і відіграють винятково важливу роль в обміні речовин рослин. Вони використовуються в синтезі амінокислот, алкалоїдів сапонінів та ін., і є таким чином сполучною ланкою між обміном вуглеводів, жирів, білків.

Органічні кислоти містяться в усіх органах рослин у вільному стані або у вигляді солей, ефірів та ін. У плодах органічні кислоти містяться переважно у вільному стані, тоді як у інших частинах рослин переважають зв’язані форми кислот. Потрапляючи в організм, вони беруть участь у біохімічних реакціях, відіграють велику роль у підтримці кислотно-лужної рівноваги. Найбільш поширеними органічними кислотами є аскорбінова, лимонна та яблучна, що міститься в плодах малини, суниці, журавлини, цитрусових, листі бавовнику, деревію, лимонника китайського. Високим вмістом аскорбінової кислоти вирізняються плоди шипшини, черемшини, чорниці та брусниці.

У брусниці, крім іншого, міститься бензойна кислота, що має антисептичні властивості. Виражений фармакологічний ефект мають валеріанова, ізовалеріанова, корична кислоти. Вони містяться у вигляді естерів у ефірних оліях хвої сосни, бруньках чорної тополі, деревію, полину, хмелю, чебрецю та інших рослин.

Кавова кислота має жовчогінну дію та міститься в листках подорожника великого, у квітках червоної наперстянки, у траві споришу, багатоніжки віргінської, у смолі хвойних дерев.

Яблучна кислота накопичується у плодах горобини, барбарису, кизилу

(до 60% ваги сухого залишку в рослинах, у листках махорки – до 6,5%.).

Щавлева кислота у великій кількості особливо часто міститься у вигляді кальцієвої солі в щавлі, шпинаті, листках бегонії - 10-16%. У плодах і ягодах її мало.

Уронові кислоти беруть участь у синтезі поліуронітів- високомолекулярних сполук, побудованих на зразок полісахаридів. До них належать пектинові речовини, альгінова кислота, камеді та слиз. Кислоти мають дезоксируючу дію.

2.4. Мікроелементи.

Мікроелементи містяться в усіх тканинах рослин. Багато які з них входять до складу ферментів, вітамінів, гормонів, беруть участь у різних біохімічних процесах. Деякі мікроелементи мають лікувальне значення. У малих біотичних дозах мікроелементи необхідні для нормального здійснення тканинного дихання, зсідання крові, кровотворення, білкового обміну.

Процес накопичення мікроелементів у рослинах найчастіше має вибірковий характер. На підставі спектрографічних досліджень з’ясовано, що низка рослин містить підвищену кількість мікроелементів. Купрум містить аїр звичайний, кульбаба лікарська, деревій, кропива, осока волохата; вільха сіра, простріл луговий. Манган – мак олійний, безсмертник піщаний, бузина чорна, пирій повзучий; ферум - кульбаба лікарська, деревій, грицики звичайні, осока волохата.

2.5. Вітаміни.

У незначній кількості речовини містяться в багатьох рослинах, однак плоди шипшини, калини, горобини, оплодень горіха, кропива, деревій, капуста білокачанна мають великий запас цих речовин і можуть служити гарним джерелом природних вітамінів. Установлено, що в рослинах вітаміни містяться в гармонійному поєднанні й не чинять побічної дії на організм. У разі призначення лікарських засобів, що містять природні вітаміни, немає небезпеки передозування, а їхній терапевтичний ефект у деяких випадках більш високий, ніж синтетичних аналогів.

2.6. Фітонциди.

Фітонциди – бактерицидні, фунгіцидні, протистоцидні речовини, що продукуються рослинами та мають здатність впливати й на мікроорганізми.

Хімічний склад фітонцидів не встановлено. Здатність виділяти фітонциди відзначено в усіх рослин. Бактерицидна дія фітонцидів залежить від кількості ефірних олій. Високою фітонцидною активністю вирізняються препарати з ялиці, під дією яких припинявся ріст усіх випробуваних мікроорганізмів.

Найбільшу фітонцидну активність мають цибуля, часник, звіробій продірявлений, деревій звичайний, редька, морква, томат, журавлина, м’ята перцева, польовий хвощ, яловець, подорожник великий, реп’ях звичайний,

шавлія лікарська, буркун білий. Клініко-експериментальними роботами встановлено, що фітонциди поліпшують регенераторні процеси, сприяють процесам загоєння, очищення від фібринозних нальотів, справляють бактерицидну дію. Під впливом фітонцидів активізуються миготливі рухи війок епітелію слизової оболонки.

3. Отруйні лікарські рослини. Характеристика їх властивостей

Люди здавна використовували антисептичні властивості деяких рослин для лікування гнійних ран, інфекційних захворювань, а також із профілактичною метою. Так, для запобігання інфекційним захворюванням, кавказці носили на шиї часник. В Україні для цієї мети використовували чебрець, який розсипали в будинках, набивали ним матраци. Наукова медицина пояснює широку популярність чебрецю наявністю в ньому ефірних олій, що мають виражену антисептичну властивість. У Середній Азії в разі застуди або туберкульозу хворим призначали інгаляції парою розпарених рослин (лаванди, мати-й-мачухи). Тибетська медицина в разі нежиті рекомендує окурювання смолами та коренями рослин.

Усі рослини, що мають цілющі властивості, всебічно вивчають фармацевти-фахівці зі створення ліків: визначають їх хімічний склад, виявляють біологічно активні речовини, проводять випробування препаратів.

І тільки після цього рослина одержує «паспорт» лікарської: її включають до офіційного переліку – Державної фармакопеї.

Ще римський медик Клавдій Гален, який жив у ІІ ст., підкреслював, що дія лікарських рослин може бути як цілющою, так і шкідливою. Дійсно, цьому є багато прикладів.

3.1. Конвалія.

Шанована багатьма конвалія, наприклад, давно відома своїми лікувальними властивостями. Про настоянку конвалії на Русі писали, що вона « дорожче есть злата драгого и пристоит ко всем недугам». Але при цьому конвалія смертельно отруйна, включаючи червоні ягоди, що з’являються влітку. Поводитись із нею слід дуже обережно.

3.2. Мак снодійний.

Мак снодійний для людини – благо і прокляття одночасно. У незрілих макових голівках містяться алкалоїди, надзвичайно важливі для медицини.

Серед них – ефективний проти будь-якого болю морфін, кодеїн, що заспокоює кашель, папаверин, який нормалізує кров’яний тиск та інші. Однак морфін є ще й складовою частиною героїну - згубного наркотику.

3.3. Наперстянка пурпурова.

Наперстянка пурпурова застосовувалася як ліки вже 4 тисячі років тому. За тривалий час вона знала і загальне визнання і періоди забуття, викликані страхом перед непередбачуваністю дії цього засобу. Усі частини наперстянки отруйні; для лікування вживають лише листки, препарати з них допомагають лікувати деякі серцеві захворювання.

3.4. Беладона звичайна.

Беладона звичайна, або красавка, ще в Давньому Римі, а пізніше в Італії та Іспанії мала славу косметичного засобу, що надає жінці краси, і сьогодні використовується в медицині. Але разом з тим за всіх часів вона мала заслужену славу однієї з найбільш небезпечних для життя рослин. Проковтнуті через необережність її плоди спричиняють у людини галюцинації та відчуття польоту. Через це в середні віки беладона вважалася чарівною травою і входила до складу чаклунських мазей і напоїв. Тож правий був видатний лікар минулого Парацельс ( 1493-1541 рр.), який говорив: « Усі є отрутою, ніщо не позбавлено отруйності, і все є ліками. Лише доза робить речовину отрутою чи ліками».

4. Широковідомі лікарські рослини

Багато лікарських рослин ростуть лише в певних регіонах земної кулі, але, завдяки своїм цілющим властивостям, відомі всім. У стародавніх китайських книгах можна знайти вислів: «Цар лісових звірів-тигр, цар морських звірів-дракон, а цар лісових рослин-женьшень». На сході женьшень одержав багато голосних назв: «дарунок богів», « дух землі», «сто сил» та інші. Найчастіше його називають «коренем життя». Латинська назва женьшеню утворена від грецького слова «панацея» - «усе зцілюваний» і китайського, що в перекладі означає «людина-корінь», підкреслюючи схожість кореня на фігуру людини.

Багато легенд і сказань Сходу присвячено цій рослині. В одній з них розповідається, що женьшень зародився від блискавки. Якщо блискавка

вдарить у прозору воду гірського джерела, воно піде під землю, а на його місці виросте корінь життя, що зберігає в собі силу небесного вогню. На території СНД женьшень росте сьогодні на Далекому Сході, у Приморському краї та на півдні Хабаровського краю.

Женьшень зустрічається поодинці або «родинами», що складаються з кількох рослин різного віку. Росте він дуже повільно, його корінь щорічно додає лише трошки більше за 1 г. У 10-15 річних рослин він важить близько 25г. Наскільки обґрунтована слава женьшеню? Сучасна медицина відносить його до засобів, що сприятливо впливають на весь організм у разі загального ослаблення, виснаження, втоми, швидкої стомлюваності. Рослина, безсумнівно має цілющі властивості. Однак приписувані їй властивості ліків від усіх хвороб усе-таки перебільшені.

Тибетський «женьшень» - так називають радіолу рожеву, або золотий корінь. Карл Лінней дав цій рослині епітет «рожева» за запах троянди, який видають свіжозрізані кореневища. А назва «золотий корінь» рослина одержала через колір позолоти, властивий зовнішньому корковому покриву великих кореневищ.

Особливою пошаною радіола рожева користується в тибетській медицині у себе на батьківщині – у Гірському Алтаї. У народній медицині Алтаю її кореневище застосовують вже понад 400 років як засіб, що знімає втому і поліпшує самопочуття. Стародавнє алтайське повір’я говорить: «Той, хто відшукає золотий корінь, буде до кінця днів своїх щасливий і здоровий, проживе два століття». До сьогодні на Алтаї зберігся звичай вручати цю рослину разом з рогом оленя-марала як весільний подарунок нареченому для «примноження роду».

Восени в далекосхідній тайзі привертає до себе увагу гарний високий чагарник із плодами, щільно зібраними в великі кулі. Випадково схопившись за кущ, можна одержати безліч скалок, тому що тонкі колючки легко обламуються. За цю властивість місцеве населення називає чагарник «нетронником», чортовим кущем, диким пирієм, а в науці він відомий як елеутерокок колючий. З кореневищ і коренів елеутерококу виготовляють препарати, які мають тонізуючу дію, знижують уміст цукру в крові, підвищують гостроту зору.

Звичайний мешканець домашніх підвіконь столітник або алое дерево-подібне, зобов’язаний своєю назвою повір′ю, що цвіте він раз на 100 років, а потім гине. У кімнатах квітучий алое дійсно рідкість. Але на своїй батьківщині, в пустелях Африки, ця рослина дає великі жовтогарячі квіти, зібрані в довгі, до 40 см., суцвіття-китиці. Вони ароматні й виділяють багато нектару. Запилюють їх комахи та дрібні пташки-нектарниці.

У природних умовах вічнозелене алое деревоподібне сягає 5 метрів заввишки. Листя в нього, як в кімнатних родичів, сизе від воскового нальоту, а знизу - яскраво-зелене. Вода, що потрапила на листок, скручується краплями, сам же він залишається сухим. Тонкий шар воску дозволяє рослинам заощаджувати вологу в спекотному кліматі, знижуючи випаровування в 15 разів! Саме завдяки цьому алое здатне жити у випаленій пустелі. Недаремно араби вважають його символом терпіння.

Алое прославилося своїми цілющими властивостями. Свіжозірваний листок розрізають уздовж, прикладають до нариву, опіку або дрібної ранки та прибинтовують. Сік рослини помітно прискорює загоювання. У більш серйозних випадках користуються спеціально підготовленими листками: їх витримують 12 діб у темряві та прохолоді. При цьому вони накопичують особливі речовини, що посилюють обмінні процеси в тканинах людини. Соком таких листків успішно лікують захворювання очей, виразкову хворобу шлунка, хронічні гастрити, бронхіальну астму.

В алое чимало «родичів» у Південній і Центральній Африці, на півдні Аравійського півострова. Рід Алое включає понад 350 видів рослин і належить до родини Асфоделеві.

5. Збирання, сушіння та зберігання лікарських рослин

Золотий фонд дикоростучих лікарських рослин, на жаль, вичерпний. Підвищений інтерес до лікарських рослин, особливо останніми роками, призводить до нераціонального, а часом і згубного використання флори. Багато цілющих рослин занесено до Червоної книги зникаючих видів. Значної небезпеки зазнають рослини, що користуються підвищеним по-питом, а також їхні рідкісні види. Щоб зберегти можливість одержувати цінні препарати на основі лікарських рослин, створюють спеціальні плантації.

Тож як правильно збирати лікувальні трави? Для того, щоб препарат діяв на організм, дуже важливо збирати рослину у визначені терміни, правильно сушити та зберігати їх. Так, корені викопують восени після обпадання листків або рано-навесні, очищають від землі й обмивають холодною водою. Наземну частину рослин, що містять леткі ароматичні речовини, збирають на початку літа, коли цілком розпустилися листки і зав’язалися бутони. Зелені листки і траву можна збирати протягом усього літа, але краще навесні; квітки рвуть ті, що повністю розпустилися, і тільки за ясної погоди, а плоди й насіння - зрілі.

Зібрані рослини сушать у добре провітреному приміщенні, а особливо соковиті – у злегка протопленій печі або спеціальній сушарці за температури 40-50°С. Зберігати висушені рослини краще в скляному посуді.

Заготівля лікарської сировини в області зменшується з кожним роком у зв’язку із забрудненням частини території Рівненщини радіоактивними речовинами внаслідок аварії на ЧАЕС, зменшення ареалу окремих видів лікарських рослин та погіршення матеріально-технічної бази заготівельних організацій. Внаслідок радіаційного забруднення північних районів збір лікарських рослин на більшій території Рівненщині не проводиться. З 1999 року об’єми заготівель дикоростучих лікарських рослин в області скоротилась більше як у два рази – з 18379 кг до 8995 кг.

Збір лікарських рослин на території області регламентований і здійснюється заготівельними організаціями в межах лімітів, які доводяться держуправлінням екобезпеки. В ході проведених держуправлінням перевірок обсягів заготівлі лікарської сировини заготівельними організаціями порушень не виявлено. На території Рівненської області заготовлюються такі лікарські рослини: аїр корінь; бруньки берези; бузина, квіти; глід квіти; горобина, плоди; грицики, трава; деревій, трава; дубова кора; звіробій,трава; конвалія, трава; кропива дводомна, трава; крушина ломка,кора; липа серцелиста, цвіт; льон, насіння; материнка,трава; мати-й-мачуха, лист; меліса,трава; нагідки, квіти подорожник, лист; полин,трава; сушениця, трава; собача кропива серцева, трава; соснові бруньки; фіалка триколірна, трава; хвощ польовий, трава; цмин пісковий, квіти; чебрець, трава; череда, трава; чистотіл, трава; чорниця сушена; шипшина, плоди.

6. Рослини нашого краю в легендах

У нашій місцевості росте багато лікарських рослин. Деякі з них потрапили до легенд!

Ця рослина - найкраща прикраса вікон, малих садів і газонів. Народна медицина вважає, що аромат її листків втамовує головний біль, проганяє втому.

Про цю рослину є легенда, що дійшла до наших днів. У бідних селян важко занедужав син. Батько з матір’ю варили всілякі зілля, а хворий усе не видужував. Засмутилися батьки та звернулися до лікаря-травознавця. Оглянув лікар хворого і порадив придбати кілька кущиків запашної рослини й установити над узголів’ям хворого. Ранком хвороба минула. В Україні цю рослину називають журавельником, або лелечником, або геранню.

У народних висловах українців цю конвалію називають краспак і камвалія лісова. У деяких казках гномики користуються квітами цієї рослини як ліхтариками. За легендою, царівна Волхова полюбила юнака Садко в той час, коли він віддав своє серце дівчині полів і лугів Любаві.

Засмучена Волхова вийшла на берег і почала плакати. І там, де падали

сльози царівни, виросли квіти конвалії – символ чистоти, любові й болю ніжного жіночого серця.

В Україні також дуже багато заростей ожини, особливо на Поліссі: по берегах річок, на заплавах. Легенда говорить: « Йшли лісом перехожі. Йшли день, другий, а лісу кінця краю не видно. Харчі скінчилися, люди знесилили й почали впадати в відчай. Тільки який птах увесь час пурхав та невпинно голосив: « Ви-жи-ві-ка». Розсердилися люди на птаха, хотіли виловити його, але, коли кинулися за ним, зненацька наскочили на колючий чагарник, а на чагарнику помітили чорні ягоди. Узяли по ягідці-другій, а ягоди смачні, запашні. За символічною трапезою зорієнтувалися в лісі та благополучно вийшли на дорогу».

Рано-навесні бруньки черемшини схожі на піки. Письменник Михайло Пришвін говорив: «Це до того, щоб узимку це дерево згадало, як його ламали, і повторювало про себе: «Не забути, не простити й піками не допустити!» Потім прилетить соловей і так заспіває, що забуде рослина свою обіцянку, стане доброю та м’якою». З ягід цієї рослини печуть пироги, варять киселі, їх соком підфарбовують вино та напої. За народними прикметами, якщо зацвіла ця рослина – настав час саджати картоплю.

Полин гіркий – багаторічна трав’яниста рослина кошикоцвітих. Вся рослина сірувато-срібляста із своєрідним сильним ароматом і дуже гірким смаком. Росте поблизу джерел, уздовж доріг, по засмічених місцях, на перелогах, трапляється і в посівах як бур’ян.

Поширений полин по всій території Європи, в тому числі й усюди в Україні. Легенда оповідає, що до нас полин прийшов із Середньої Азії.

У знаменитого Хорезма-хана була дочка-красуня, яка страждала страшною недугою. Жоден лікар не міг вилікувати дівчину. Та ось прийшов звідкілясь чоловік та запропонував свої послуги. Зрадів хан, пообіцяв прибульцеві винагороди, а той пішов кудись за Сирдар’ю і повернувся зі жмутком засушеної трави. Настоями з неї за кілька днів вилікував дівчину. Та замість винагороди хан примусив лікаря відкрити секрет трави. Відтоді полин верблюжими караванами почали привозити, а звідти він поширився на Заході.

Лікарі Сходу здавна користувалися полином для лікування ревматизму, шкірних, застудних та інших захворювань. Знали полин і грецькі лікарі. Греки називали цю траву артемізією на честь богині полювання Артеміди.

7. Лікарські рослини на екологічній стежині

Досліджувати і вивчати лікарські рослини учням нашої школи допомагає екологічна стежина. Вона має 5 зупинок

Короткий опис маршруту.

Екологічна стежина « Сосновий ліс» розташована в Рівненській області Сарненського району в селі Кам’яне-Случанське. Загальна протяжність стежки 6 км. Маршрут замкнутий, середнього ступеня важкості у проходженні. На маршруті передбачено 5 зупинок, на яких екскурсовод ознайомить із унікальністю флори, фауни.

Краєвиди змінюються від саду до озера. Маючи не надто велику протяжність, екскурсійний маршрут розкриває краєзнавчі та природні цінності, знайомить з місцями поширення рідкісних рослин нашого краю.

Правила поведінки на екологічній стежині:

З метою збереження природного середовища в максимально незайманому вигляді кожен учасник екскурсії повинен дотримуватися певних правил:

1. Відпочиваючи в лісі, на луках, біля озера, річки, не завдавай природі школи, не порушуй рівноваги, взаємозв’язків у ній.

2. Кожний зелений листочок, кожна травинка виділяє в повітря кисень. Ним ми дихаємо, без нього немає життя. Не топчи, не зривай рослини!

3.Гриби, отруйні для людини, для лісових мешканців – ліки і харч. Не знищуй неїстівні грибів!

4. Не галасуй у весняному лісі, не вмикай надто голосно музику. Ти злякаєш пташку, вона злетить із гнізда. Яєчка, які вона насиджувала, захолонуть і з них ніколи не виведуться пташенята. Краще послухай голоси лісу!

5.Не лови барвистих метеликів, що літають над квітами. Вони схожі на казкові барвисті квіти і нікому не завдають шкоди.

6. Найкраща квітка – та, що квітує там, де зросла. Не знищуй її!

7. Найчистіша і найсмачніша вода – джерельна. Подивись, як схиляються над джерелом трави, квіти, кущі, дерева. Вони оберігають його від пересихання, захищають від бурі. Не скаламуть джерело! Охороняй його чистоту!

8. Ти хочеш принести додому лісові квіти? Зривай їх тільки тоді, коли зберешся йти додому, і пам’ятай: скромний, невеличкий букет – ознака гарного смаку й свідомості людини, бережливості й доброти.

9. Щоб знищити молоде дерево, потрібні хвилини, а виростити його – роки. Не ламай черемхи, не каліч інших квітучих дерев, кущів!

10. Рана на рослині – рана на живому. Якщо ти назбираєш букет лісових суниць, знай: скільки гілочок у букеті, на стількох рослинах залишилися рани і всі вони довго хворітимуть, а багато з них загине.

11. Ніщо так згубно не впливає на все живе, як вогонь. Простеж, щоб у лісі не залишилося навіть іскри від багаття.

12. Покинута консервна банка, скло можуть поранити лісового звіра і призвести до його загибелі. Не залишай після себе сміття в лісі! Рештки їжі залиши для пташок на сухих гілках, для звірів-на пеньку, для комах – на землі.

. $Описание: G:\ghtptynfwsz\85954203_3986017_x_7444b531.jpg$

Зупинка №1 «Сад біля школи».

Сад багатий на різні фруктові дерева, ґрунт супіщаний, трав’янистий покрив бідний. Він представлений бідним різнотрав’ям, але незважаючи на це, тут ростуть такі лікарські рослини: полин гірка, подорожник, кульбаба, тисячолітник, ромашка польова, хрін.

На протязі року учні на цій зупинці ведуть фенологічні спостереження за цими рослинами, проводяться уроки з географії.

А зупинка №2 дає нам відомості про ялинкові, соснові і березові ліси, цілющі властивості цих дерев.

$C:\Users\Админ\AppData\Local\Microsoft\Windows\INetCache\Content.Word\0-02-05-69e203255730dba5bf4966b713948c04ef78e63cad1179dadf3e3899e31180bd_ee4f0891.jpg$

Подорожуючи цією стежиною, наносимо на карту – схему місця розміщення лікарських рідкісних рослин нашого краю: любки дволистої, воронячого ока, плауна, підсніжників, сон-трави, подорожника, валер’яни, брусники. Екскурсоводи розповідають легенду пов’язану з любкою дволистою, яку народ дуже любив і вірив в її надзвичайно корисні властивості. За легендою запорозькі козаки носили амулет – підвішені на шворці бульбо-корені нашої орхідеї – любки дволистої. Народ свято вірив у надзвичайно корисні властивості цієї рослини, любив її і це знайшло відображення у поетичній легенді. Протягом багатьох днів кримські татари переслідували загін козаків. Перед втікачами розкинувся голий степ: ні дерева, ні криниці. Татарський бей вирішив припинити погоню: мовляв, запорожці так загинуть без їжі, без води. Але втікачів врятували від смерті потемнілі від часу бульбочки, які висіли у них на шиї. То були бульбочки любки. Вони тамували голод, спрагу, додавали сил. По дорозі на Січ козакам вдалося розбити татарський загін. Татарам вдалося дізнатися про дивні чари любки. Нападаючи на українські землі, вони шукали в лісах чарівні рослини. Любку вписали у перелік чудодійних рослин і знахарі.

Ростуть на цій стежці чудові первістки природи: підсніжники, фіалки, конвалії.

Однією з найчарівніших квіток весни є конвалія.

Легенда так пояснює появу в цієї рослини спочатку зелених, а згодом червоних плодів. Цвіт конвалії закохався у красуню весну. І коли та пішла від нього, гірко заплакав. Горе було його таким великим, що кров виступила із серця і зафарбувала сльози.

Стежина багата фактами, які формують культуру поведінки в навколишньому середовищі, виховують дбайливе ставлення до нього, доводять, що ліс – це природна аптека, що з давніх-давен постачає ліки.

Тож потрібно охороняти багатства нашої країни, бо ставлення до нього- показник культури.

Зупинка №3 – луг.

На цьому етапі екологічної стежини учні дістають уявлення про луг. Під час бесіди виявляють найбільш поширені види лікарських рослин, а саме: кульбаби, волошки лікарської, подорожника, грициків, тисячолітника, деревія. Протягом літа учні збирають гербарії рослин, проводять фенологічні спостереження.

$C:\Users\Altair\Pictures\Случ-1.jpg$ Зупинка №4- річка Случ

На цьому етапі екологічної стежини дістаємо знання про річку як природне утворення. Для характеристики цього комплексу використовуємо народознавчий матеріал, який наголошує на те, що цілителі особливо цінують лікарські рослини цього природного комплексу. А тут росте: звіробій, материнка, м’ята, полин, чебрець, ромашка.

Зупинка 5.- Озеро «Чорне».

Від школи, дорогою ідучи, перейдеш сосновий ліс, потім стежкою, що вʼється до канави – і перед очима зеленіє луг. За лугом видніється невелика природня водойма нашого поселення, так зване «Чорне» озеро. Береги озера пологі, на них вишикувались рядочками берези і верби, які полощуть своє гілля у воді, милують своєю красою. Озеро прикрашає очерет, білі та жовті лілії.

Матеріал екологічної стежини дає нам можливість досліджувати і вивчати лікарські рослини, збагачує відомостями про цілющі властивості лікарських рослин.

8. Заходи щодо охорони та збереження лікарських рослин

Чим далі повертатися в історію будь-якого народу, тим ближче він зна-ходився до природи. Це ж саме можна сказати і про український народ. Чи це гуцули, які мешкали серед давніх Карпат, чи це лісові мешканці Полісся,чи це українці півдня. Одних кормив ліс, інших земля, третіх моря та ріки. Весь побут так чи інакше базувався на використанні природних багатств. Тому не дивно, що більшість звичаїв і традицій досить тісно пов’язані з бережним ставленням до природи, її сил.

Первісні українці нічого не знали про науку екологію, про її премудрості, але вже тоді, освічені тисячолітнім досвідом своїх пращурів, вони розуміли, що природу треба шанувати. Грубе втручання в процеси природи, її нещадна експлуатація, на їх думку, було гріхом, не тільки перед природою і людьми, але і перед самим Богом.

Тому й не дивно, що у своїх народних звичаях і традиціях українці досить часто висловлювали свою повагу перед оточуючим природним довкіллям. Першою важливою звичкою древнього українця було те, що брати у природи найнеобхідніше, не наносячи довкіллю великої шкоди.

Якщо збирали лікарські рослини, то робили це акуратно, не пошкоджуючи кореневищ, щоб рослини могли рости далі, або ж, якщо виривали рослини з корінням, то обов’язково весною засівали на цих місцях насіння з рослин, які були використані повністю.

Особливо було популярним висаджувати лікарські рослини у садках біля хати. Так українці мимоволі оберігали дикі рослини, використовуючи вже окультурені.

Незважаючи на бурхливий розвиток хімії та зростання кількості нових, досить ефективних, синтетичних лікарських препаратів, лікарські рослини й надалі залишаються одним з основних джерел одержання лікувальних й профілактичних засобів при захворюванні різних систем людського організму. Застосування рослин для лікування численних недуг людини почалося з незапам’ятної давнини. Фітотерапія (лікування рослинами) така ж давня, як і історія людської цивілізації.

Ще на світанку своєї історії людина збирала і використовувала для лікування деякі рослини. Знання про них поступово нагромаджувалися і передавалися усно з покоління в покоління. На сьогодні в світі для лікування використовується близько 3000 речовин, суспензій та препаратів, 1/3 яких виробляється з лікарської рослинної сировини. Додатковими та дієвими заходами щодо охорони лікарських рослин в цілому, й тих, котрі виявляють фітотерапевтичний ефект при лікуванні ними органів дихання можна вважати наступні: суворо дотримуватися всіх правил строків заготівлі лікарської рослинної сировини, причому, під контролем досвідчених спеціалістів; для розширення сировинної бази, на заповідних ділянках лікарських рослин, у всіх лісництвах області заборонити масове сінокосіння, випасання овець, худоби, збирання квітів на букети на територіях, де поширені регіонально-рідкісні види лікарських рослин (на пустирях, вигонах, балках); комітетам з екобезпеки заборонити торгівлю весняними ефемероїдами та лікарськими рослинами на ринках без спеціальних дозволів; для збереження запасів лікарських рослин у природних біотопах слід рекомендувати їх до введення у культуру, наприклад, на лікарських городах, у спеціалізованих господарствах, на пришкільних ділянках.

Людина має бути освіченою з питань навколишнього середовища, знати шляхи примноження лікарських рослин, усвідомлювати потребу дотримуватися правил поведінки в природі.

Люби природу не як

Символ душі твоєї,

Люби природу

не для себе, люби для неї.

Вона не тільки тема вірша

Або картини-

А святі глибини.

В ній є висоти незримі,

У неї є душа могуча,

порив є в неї,

що більше над усе душі твоєї.

Вона – мати, будь же