Дослідження на тему: «Складники підприємницького успіху української діаспори в Канаді та США»
Дослідження на тему:
«Складники підприємницького успіх української діаспори
в Канаді та США»
на період дистанційного навчання
здобувачки вищої освіти групи 13- ПО
КЗ «Покровський педагогічний фаховий коледж»
Бондаревської Анастасії.
1. Чинники, які обумовили формування української діаспори в Канаді та США.
Український народ розсіяний по всьому світу. За різними відомостями за межами України проживає понад 20 млн. українців.
Одним із чинників розвитку країн Канади та Америки є українська діаспора. Це дві великі держави з найбільш потужною українською діаспорою . І Канада і Америка країни ринкової економіки. Ринок, майже в ідеальній формі, реалізує свої принципи.
Порівняємо дані: Канада – на 37,6 млн. осіб - виходці з України складають 1млн. 400тис. Діаспора в Америці – на 328 млн. осіб - виходці з України складають 976 тисяч.
Як виникла українська діаспора? Перша хвиля еміграції - трудова еміграція, виникла ще до 1914 р. перед першою світовою війною, це було перекачування робочої сили з однієї країни в іншу). Працездатне населення, чоловіки їхали в пошуку роботи. Це були перші заробітчани із західних областей до Канади, Сполучених Штатів Америки. Там вони освоювали нові землі та працювали на шахтах. «Праця та здібності до господарства наших людей показали, що переживши всі труднощі, вони там укоренилися».
Українці, які емігрували перед Першою світовою війною намагалися поліпшити своє незадовільне матеріальне становище. Спочатку планували заробити грошей і повернутись до дому. Але з часом життя на чужині здавалось привабливішим і вони залишалися. Виїжджали цілими сім'ями, шукали кращої долі у краях Канади, Бразилії, США.
Емігранти прагнули зберегти свою національну своєрідність, культурні та
побутові особливості. Навіть території, де вони жили, отримували українські назви - Київ, Галич, Карпати, Коломия, Січ, Козак та ін.
Багато українських діячів діаспори стали відомими людьми в культурі та освіті. Вони відкривали українські й двомовні школи, піклувалися про освіту дітей українських емігрантів. У першій хвилі еміграції переважали соціально-економічні мотиви.
Друга хвиля еміграції – на початку ХХ століття (1920—1941 рр.) - соціально-політична, поштовхом до якої став розвиток України в рамках радянської держави, з централізованою економікою. Трудова еміграція зберігається.
В еміграцію поїхала та частина українців, що не згодні були з перетворенням в країні, що змінювали уклад їх життя: колективізація, політика репресій. Це були власники земель ті, що мали свою справу, великі землевласники, директори підприємств, вони мали досвід організації роботи підприємств. Усе частішою стає політична причина еміграції. Емігрантами були люди переважно молодшого та середнього віку. В Канаду і в Америку вони поїхали, як підприємці, маючи певний досвід підприємництва.
У другій хвилі еміграції спостерігалося поєднання соціально-економічних і політичних причин, вона заклала підґрунтя прошарку підприємців серед української діаспори.
Третя хвиля: політична еміграція (1950 – 1960 рр.) переміщених осіб, коли велика кількість українців була змушена з політичних мотивів покинути територію України. «Сотні тисяч українців, які не бажали залишатися під радянською владою….».
У третій хвилі спостерігається домінування політичних мотивів. Було здійснено переселення переміщених осіб на місця постійного проживання до США, Канади, Австралії, Латинської Америки. З України також від’їжджали від репресій, політики СРСР, хотіли свободи, але і серед них появився істотний прошарок підприємців. Емігранти третьої хвилі, з погляду соціально-економічного становища досить строкаті, переважно освічені, поселилися в містах індустріального Сходу.
Четверта хвиля – заробітчанська. Виникла у 1991-2001 рр. і пов’язана із занепадом Радянського Союзу та утворенням незалежної України. Коли в країні почалася перебудова, розвал економіки, люди шукали кращої долі, хотіли заробляти. Це були люди різних професій.
Явище зовнішньої трудової міграції набуло таких великих масштабів, що вже отримало назву «четвертої хвилі еміграції». Найбільш невтішним є той факт, що українці, заробляючи гроші, не завжди прагнуть повернутись на рідну землю. Основна їх маса має вищу освіту або технічну спеціальність, володіє англійською мовою, що дає змогу легше знайти роботу за кордоном.
Склад емігрантів української діаспори 2 - 4 хвилі є важливими чинниками підприємницької діяльності та успіху в цих країнах.
2. Особливості географії і сучасний стан діаспори.
За офіційними даними у США проживає 1 млн. 79 тисяч етнічних українців, а реально — щонайменше 2 млн., у Канаді — до 1,3 млн.
На Сході Канади живе більше українців ніж на Заході, оскільки українці Західної Канади проживають більш компактно та у відсотковому відношенні значніші, то їхній вплив на політичне і культурне життя заходу країни значніший.
Сучасна українська етнічна група в Канаді не має суцільних поселень — так званих етнічних анклавів: канадські українці живуть уперемішку з іншими національностями по всій країні. Українські емігранти першої хвилі поселилися переважно на західних цілинних просторах Канади — у провінціях Манітоба, Альберта, Саскачеван.
Напередодні 2-ї світової війни близько 80 % українців жили в цих провінціях. Під час війни і після неї посилилося переміщення українців у зв'язку з інтенсивними процесами урбанізації на більш промисловий схід, зокрема в провінції Онтаріо та Квебек.
Емігранти третьої хвилі, з погляду соціально-економічного становища досить строкаті, переважно освічені, поселилися в містах індустріального Сходу, зокрема в провінції Онтаріо. Найбільше українців проживало в провінціях Альберта (136 710 одноетнічного походження і 53 075 змішаного) і Онтаріо (133 995 одноетнічного та 69 040 змішаного).
Найбільше українців, за матеріалами перепису, були мешканцями Едмонтона (63 120 — одноетнічного походження та 21 445 — змішаного), Вінніпега (58 970 і 20 380 відповідно) та Торонто (50 705 і 21 025 відповідно).
Українці зайняті практично в усіх галузях економіки, науки і культури. За професією – найбільше службовців; на 2-му місці – юристи, лікарі, вчителі; працівники промисловості посідають 3-тє місце. Говорячи про українську громаду в Канаді, хотілося б звернути увагу на таку деталь. Якщо 50 років тому, коли українці жили переважно на фермах, шлюби були однонаціональними, то тепер 75% українців живе в містах, і дві третини молодих людей українського походження беруть шлюб з представниками інших національностей.
Із 5 млн. українців, що проживають у західній діаспорі, 2 млн. мешкають у США, причому більшість з них народилася на чужині. Українці та американці українського походження (понад 90%) зосереджені переважно в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, Пітсбургу, Детройті, Клівленді та інших містах. За чисельністю українці посідають 21 місце серед етнічних груп цієї багатонаціональної держави.
Українці мешкають досить компактно, причому близько половини їх загальної кількості припадає на північно-східні промислові штати Пенсильванія, Нью-Джерсі та Нью-Йорк. Розподіл українців за соціальними та професійними характеристиками в основному відповідає загальноамериканським пропорціям.
2014 рік, сповнений трагічних і водночас надзвичайно важливих подій для української нації, продемонстрував не лише важливість консолідації українського народу, але і значення підтримки діаспори. Особливу роль у наданні Україні допомоги в умовах російської агресії традиційно відіграє українська громада у США та Канаді, яка є найчисельнішою.
Важливо, що ця діаспора найкраще організована, створила безпрецедентну кількість громадсько-політичних, культурних, освітньо-наукових установ — фактично, українське суспільство в американському чи канадському. При цьому вона є глибоко інтегрованою в них, що забезпечує її вплив і можливість лобіювати інтереси Батьківщини. Зважаючи на розвинені демократичні інститути в північноамериканських суспільствах та громадянську і політичну активність української громади, вона стала одним з найуспішніших українських лобі, відігравши значну роль у здобутті Україною незалежності. Поряд з українською громадою Євросоюзу вона стала ще й потужним чинником інформаційно-політичної протидії РФ та лобіювання інтересів України на міжнародній арені.
3. Зберіть дані й покажіть на конкретних прикладах, яких успіхів досягли представники української діаспори в Канаді та США.
Перші українці в Канаді, Іван Пилипів і Василь Єлиняк, родом із села Небилів (нині Рожнятівського району Івано-Франківської області; їм там встановлено пам'ятник) прибули до Канади пароплавом «Орегон» 19 вересня 1891. З їхнім прибуттям розпочався потік українських іммігрантів на незаймані землі Канади. Ці два українські піонери 1892 посприяли переселенню в Канаду кількох сімей із України, які створили перше й найбільше поселення українців у Канаді в Една-Стар у нинішній канадській провінції Альберта.
Ініціатором масової міграції українців до Канади вважають Йосипа Олеськова, відомого популяризатора еміграції з Галичини і Буковини наприкінці 1890-х років. 1895 він відвідав Канаду і був захоплений її можливостями для розвитку сільського господарства.
Українці в житті Канади завжди відігравали помітну роль. Варто згадати про здобутки відомих українських канадців.
Петро Яцик (1921-2001 рр.) Підприємець та меценат. Народився у Львівській області. В юнацтві працював помічником машиніста. В роки Другої світової війни допомагав партизанам УПА. 1944 р. виїхав на Захід. З 1949 р. в Канаді заснував будівельну фірму. Активно фінансував проекти, пов’язані з Україною: Український науковий інститут Гарвардського університету, Енциклопедію українознавства, Канадський інститут українських студій, Міжнародний конкурс знавців української мови. Його коштом видано чимало наукових монографій з історії України.
Джон Сопінка (1933-1997 рр.) Юрист, адвокат. Був першим канадцем українського походження, призначеним на посаду судді Верховного суду Канади. Закінчив університет у Торонто. 1975 р. був адвокатом королеви Канади. 1986 р. представляв Українсько-Канадський комітет у Комісії з розслідування військових злочинів Другої світової війни та виступав проти депортації підозрюваних військових злочинців на свої рідні землі, зокрема до СРСР.
Роман Гнатишин (1934-2002 рр.) Політик, державний діяч. Сім’я дідуся та бабусі по батьківській лінії, що імігрувала до Канади з Чернівецької області, бідувала. Але прагнула надати гідну освіту дітям. Пан Гнатишин обіймав посади міністра енергетики та міністра юстиції Канади. Був головою так званої Таємної ради королеви Канади. На посаді генерал-губернатора Канади приймав Президента України Леоніда Кучму. Його особисті якості, талант оратора та активну громадську діяльність дуже цінувало канадське суспільство. Він нагороджений Орденом Канади та іншими орденами. 2004 р. уряд Канади вшанував пам’ять Романа Гнатишина випуском поштової марки з його портретом.
Пилип Коновал — канадець українського походження, єдиний українець-кавалер Хреста Вікторії, найвищої та найпочеснішої нагороди за мужність перед лицем ворога, якою можуть бути нагороджені військовики з країн, підлеглих Британській короні.
Роберта Лінн Бондар — перша канадська жінка-астронавт і перша лікар-невролог, яка побувала в космосі. Власниця численних урядових нагород, обрана членом Королівського наукового товариства Канади, почесний доктор понад 20 університетів США та Канади. Член КУК.
Юджин (Євген) Мельник — бізнесмен, меценат. Батьки (родом з буковинських Чернівців) потрапили до Канади в середині 40-х років 20 століття. Нині Ю. Мельник — співвласник однієї з найбільших канадських фармацевтичних корпорацій "Biovail Corporation" зі щорічним доходом в 1 мільярд доларів США. Володіє хокейним клубом Оttawa Senators, за який заплатив $120 млн.
Українська діаспора у Сполучених Штатах Америки належить до національної меншини з високим рівнем організації, освіти і культури. Тут діють різноманітні українські організації, зокрема освітні, соціальні та наукові. Серед них слід зауважити: Український Інститут Америки (культурно-освітній центр США, який в 1948 р. заснував підприємець, уродженець Тернополя Володимир Джус).
У кожній галузі науки були й інші українські вчені, які залишили важливий слід у науці.
У галузі природничих і технічних наук:
Степан Тимошенко (1878-1972; уродженець нинішньої Чернігівської області) – засновник теорії опору матеріалів.
Ігор Сікорський (1889-1972; народився в Києві) – всесвітньовизнаний «батько» вертольотобудування.
Гайді-Марія (Гайдема́рі) Стефанишин-Пайпер (народилася в 1963 р., дочка іммігрантів з Галичини) – перша українська жінка-космонавт НАСА, яка побувала у космосі в 2006 р.
Михайло Яримович (1933 року народежння, вихідець з українського Підляшшя) – астронавт, один із керівників НАСА, президент Міжнародної Академії Астронавтики (яка об´єднує більше тисячі видатних наукових співробітників з усіх куточків світу), президент підрозділу наукових досліджень НАТО, іноземний член Національної Академії наук України, активний учасник українського громадського життя в США, зокрема, керівник студентської секції Товариства Українських Інженерів Америки.
У сфері мистецтва:
Американська співачка українського походження Квітка Цісик одержала нагороду «Оскар» та з 1982 року і до самої смерті була єдиним голосом компанії «Ford».
Павло Плішка (народився 1941 р. в родині вихідців з України) – оперний співак зі світовим ім'ям.
Володимир Палагнюк (знаний в США як Джек Паланс) (1919-2006; син українських емігрантів) – кіноактор, володар «Оскару» (1991р.).
У сфері політики і економіки:
Терпелюк Петро – дипломат, посол США в Люксембурзі, спеціаліст в галузі економіки міжнародних відносин, засновник консалтингової фірми "Терпелюк і партнери».
Богдан Футей (народився 1939 р. у с. Бучач, Тернопільська область) – суддя федерального суду в США, доктор юридичних наук, член Американської колегії адвокатів та Української Асоціації юристів Америки, консультант Міжнародного фонду виборчих систем.
Барт Ступак (1952 р. народився в родині українських іммігрантів) – державний діяч, доктор юридичних наук, член Демократичної партії, член Палати представників Конгресу США.
Осип Мороз (народився 1926 р. у м. Підгайці, Тернопільська область) – доктор економічних наук, кібернетик, аналітик, член Світової асоціації футурологів, автор книги "Модерна нація: українець у часі і просторі".
Адріан Сливоцький (1951 р. народився в сім’ї українських іммігрантів з Івано-Франківщини) – економіст, автор світових бестселерів з питань стратегічного управління, один з найбільш впливових вчених сучасного менеджменту, автор численних фундаментальних праць у галузі стратегічного планування бізнесу, зокрема найбільш відомої в світі праці "Міграція капіталу".
Як в ніякій іншій країні світу, у США добре розвинена система українських організацій: громадських, релігійних, культурних, освітніх, молодіжних, жіночих, кожна з яких може стати предметом окремого дослідження і популяризації серед широкого загалу – як українського, так і світового.
4. Висновок про чинники підприємницького успіху української діаспори та можливості використання досвіду в Україні.
Зберегти свої корені, мову, культуру, не розчинитися в іншому середовищі, відчути рідне плече - такі завдання ставила перед собою українська діаспора по всьому світу.
Українська діаспора, її склад - це один із важливих складових підприємницької діяльності, особливо це відзначається в 2-4 хвилі еміграції.
Важливою складовою підприємницького успіху є географічна локація. Розселення і концентрація українських емігрантів в районах вторинного і третинного сектору.
Багато українців змогло реалізувати свої здібності в різних сферах, тому що серед них були і люди бізнесу, митці, артисти, вчені і т. п.
Бізнес-середовище, мінімум впливу держави, відсутність корупції дало змогу реалізувати свої ідеї, стати відомими. Якщо поставлена мета, то потрібно багато працювати, можна вибудувати структуру бізнесу, опираючись, як на власний досвід, так і досвід інших.
Щоб мати і створити підприємницький успіх потрібно мати підприємницький хист, ідею, зробити вибір на користь своєї справи, мати наполегливість, спроможність, багато працювати не нормовано, здатність ризикувати, мати знання, кошти, використання всіх можливостей бізнес середовища.
Ресурси інтернет:
· Україна та українське зарубіжжя
-
ЦІкавий матеріал.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку