Дослідження "Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти і пиродного газу на шельфі Чорного і Азовського морів"

Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти і природного газу на шельфі Чорного і Азовського морів.

За міжнародними показниками, Україна не бідна в енергетичному відношенні держава: при території, що дорівнює 0,4% світової, сировинні запаси надр України складають 5% світових. На території України відкрито 126 нафтових родовищ з промисловими запасами, які розташовані в трьох географо-геологічних регіонах на території 10 адміністративних областей. Одним з таких регіонів є Причорноморсько-Кримський, або південний регіон (Одеська область і АР Крим) – 10 родовищ. Незважаючи на те, що східний регіон відкритий практично в післявоєнний період, його частка в поточному видобутку є вирішальною і складає близько 75%.

ДАТ «Чорноморнафтогаз». Єдиною українською компанією, яка здійснює увесь комплекс робіт щодо розвідки і видобутку енергоносіїв на морському шельфі, є ДАТ «Чорноморнафтогаз». (Частково геологорозвідувальні роботи з пошуку нових родовищ вуглеводнів на Прикерченському шельфі Чорного і Азовського морів спільно з ДАТ «Чорноморнафтогаз» веде також ДК «Укргазвидобування») Підприємство веде розробку родовищ на глибині моря, що не перевищує 70 м. На даний час у розпорядженні підприємства є лише дві самопідіймальні плавучі бурові установки (СПБУ) «Сиваш» і «Таврида», виготовлені ще у 70-х рр. минулого століття. Ближчим часом передбачається придбання нових СПБУ, що дозволить «Чорноморнафтогазу» вийти на глибини моря до 120 метрів та бурити свердловини до 9000 метрів.

На даний час на балансі ДАТ «Чорноморнафтогаз» знаходиться 17 родовищ, з яких 11 газових, 4 газоконденсатних і 2 нафтових. Нині ДАТ «Чорноморнафтогаз» розробляє 10 родовищ вуглеводнів на шельфі Чорного і Азовського морів − Штормове, Голицинське, Архангельське, Стрілецьке, Південно-Казантипське, Північно-Булганакське, Фонтанівське, Джанкойське, Задорненське, Семенівське. Крім того, 6 родовищ знаходяться у стадії розвідки, облаштування і консервації − Одеське, Безіменне, Суботіна, Південно-Голицинське, Шмідта, Північно-Керченське

Можна виділити наступні основні причини зниження видобутку нафти в Україні:• Різке скорочення, особливо за останні шість років, об'ємів пошуково-розвідувальних робіт. Тому в Україні за останні 15 років не відкрито не лише великих родовищ, але і навіть середніх за запасами (понад 10 млн. т).• Виснаження запасів більшості родовищ, і перш за все основних, внаслідок тривалої їх експлуатації – від 20–30 до 100 років і більше. Запаси основних родовищ виснажені на 85–95%.• Зменшення об'ємів і зниження ефективності експлуатаційного буріння.• Низька надійність сировинної бази. Основні промислові запаси нафти на 71,3% складає найнижча промислова категорія С1.• Списання, поряд з приростом, запасів, які не підтвердилися в процесі тривалої промислової розробки.• Постійне погіршення структури запасів (впродовж багатьох десятків років у першу чергу видобувалися ті, доступ до яких був більш легким).

Порівняльний аналіз стану і перспектив освоєння шельфу Чорного та Азовського морів Україною і чорноморськими державами дозволяє зробити наступні висновки: 1. На даний час усі чорноморські країни, за виключенням України, досить активно займаються освоєнням континентального шельфу Чорного моря. Безперечним лідерами у цій сфері є Туреччина і Румунія. Спільним для усіх чорноморських країн є те, що всі вони залучають до освоєння своїх частин чорноморського шельфу потужні, здебільшого транснаціональні компанії, які мають великий досвід, сучасні технології і значні фінансові ресурси для розвідки, видобутку, транспортування і переробки енергоносіїв. Жодна з чорноморських країн, включаючи Росію, поки що не має в достатній кількості сучасних плавучих платформ (СПБУ) власного виробництва для видобутку енергоносіїв на морських глибинах до 2000 м і на глибині залягання енергоресурсів до 9000 м. 2. Досвід країн Чорноморського басейну свідчить про те, що тільки потужні компанії світового рівня володіють достатніми фінансовими і технічними ресурсами для розвідки та подальшого видобутку енергоносіїв на морському шельфі. Для України сьогодні важливо не стільки зробити проект розробки шельфу максимально дешевим, скільки знайти тих партнерів, які зможуть максимально швидко, на високому технологічному рівні його реалізувати

3. Прагнення російського державного концерну «Газпром» та приватної компанії «Лукойл» взяти участь в процесі освоєнні українського шельфу має скоріше політичний контекст, ніж економічний. На сьогодні є 12 чимало прикладів, коли наближені до Кремля російські компанії, вкладаючи інвестиції в стратегічні українські підприємства, призводять до їх банкрутства. Проте, в умовах, коли Україна протягом найближчих 10 років значною мірою залежатиме від російських енергоносіїв, обмежена співпраця України з концерном «Газпром» і компанією «Лукойл» видається політично вмотивованою і такою, що диктуються принципами добросусідських відносин, тим більше, що освоєння шельфових родовищ вуглеводнів, які розташовані по обидва боки морського кордону, доцільно здійснювати в кооперації сусідніх держав. В крайньому випадку, якщо «Gazprom International» і «Лукойл» не виконуватимуть своїх зобов’язань, НАК «Нафтогаз України» може анулювати угоду. 4. Аналіз досвіду взаємодії чорноморських держав та іноземних компаній, що залучаються для розвідки і видобутку енергоносіїв на морському шельфі, свідчить, що з метою запобігання монополізації на базі кількох найбільш потужних і досвідчених компаній, як правило, створюється тимчасова (на термін дії угоди) транснаціональна оперативна група компаній (концерн), до складу якої в якості координатора входить провідна національна компанія тієї або іншої чорноморської країни. Як правило, національна компанія також контролює виконання іноземними компаніями своїх зобов’язань відповідно до національного законодавства, угод і контрактів, зокрема відносно сплати податків, відповідності робіт екологічним вимогам, недопущення монополізації з боку окремих компаній − учасниць оперативної групи.

5. В ролі координатора майбутньої транснаціональної оперативної групи компаній, що діятиме на континентальному шельфі України, могло б виступити ДАТ «Чорноморнафтогаз». Проте, економічно необґрунтована ціна на видобуті вуглеводні, постійне зростання податкового навантаження, в першу чергу, рентних платежів, вкрай недостатнє бюджетне фінансування геологорозвідувальних робіт і висока вартість спеціальних дозволів на користування надрами не залишають ДАТ «Чорноморнафтогаз» власних інвестиційних ресурсів для розвитку. 6. Критичний аналіз змісту нормативно-правової бази освоєння українського шельфу Чорного і Азовського морів дозволяє виділити цілу низку проблемних моментів, які значною мірою знижують ефективність регламентуючих документів. Стратегічні орієнтири, закладені в цих документах, мають переважно декларативний характер, а запропоновані механізми для виконання поставлених завдань у своїй більшості мають недостатній рівень інституціонального, організаційного та фінансово економічного забезпечення. На наш погляд, при розробці згаданих документів не дотримані базові принципи розробки державних програмних документів стратегічного характеру, а саме: принципи системності, комплексності розгляду проблем, узгодженості структурних складових, обґрунтованості представлених параметрів, реалістичності поставлених завдань. 7. Лише комплексний похід до виконання завдань освоєння і розвитку континентального шельфу України дозволить забезпечити потужне джерело енергетичної стабільності і сталого розвитку нашої держави.

До найбільших проблем, які перешкоджають освоєнню і розвитку українського морського шельфу можна віднести наступні: − брак інвестицій для освоєння глибоководного континентального шельфу України; − відсутність в достатній кількості СПБУ для розвідки і видобутку енергоресурсів на глибоководному морському шельфі; − недостатня кількість спеціальних суден і платформ для супроводу буріння та експлуатації свердловин, а також для прокладання морських трубопроводів; − недосконалість «Програми освоєння вуглеводних ресурсів українського сектора Чорного та Азовського морів» (постанова КМУ від 17 вересня 1996 року № 1141) у плані її невідповідності сучасним економічноправовим відносинам у сфері освоєння морського шельфу; − невиконання до цього часу рішення РНБОУ від 16 травня 2008 р. «Про розробку Комплексної програми видобутку вуглеводнів на шельфі Чорного і Азовського морів»; − часта зміна порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, процедура отримання яких надто складна і у фінансовому плані надто висока; − непрозорість процесу розвідки і експлуатації родовищ нафти і газу на українському шельфі Чорного і Азовського морів: дані про поклади, їх розробку, собівартість, кількість свердловин і їх власників, обсяги видобутих енергоресурсів і ціну їх реалізації здебільшого залишаються таємницею для суспільства і громадськості; − недостатнє врахування високої капіталоємності розвитку морського нафтогазовидобування при формуванні державної політики у сфері ціноутворення, оподаткування і побудови дозвільної системи