Дослідження та освоєння материка Євразії

Євразія Дослідження та освоєння материка15 березня 2023 р.

План вивчення материка. Загальні відомості. Фізико-географічне положення.Історія відкриття, дослідження та вивчення. Тектонічна будова, особливості рельєфу та корисні копалини. Клімат. Внутрішні води. Природні зони. Населення та політична карта.

Багато мандрівників, що досліджували райони Євразії, покладалися лише на власні сили та прихильність долі. Прізвища багатьох героїчних дослідників увічнені в географічних назвах. Величезна територія материка та суворість природних умов, особливо на півночі та у внутрішніх районах, обумовили й тривалість його дослідження.Євразію здавна називають Старим Світом, що й не дивно, оскільки відомості про материк є в працях ще античних географів — Геродота та Птолемея. Вони склали перші карти, на яких зображували відомий на той час суходіл, розділений Середземним і Чорним морями. Північну частину материка називали Європою, а південну — Азією. Геродот (V ст. до н. е.) здійснював тривалі подорожі країнами Сходу. Його праця «Історії» містить детальні описи життя, побуту, звичаїв народів давніх цивілізацій, явищ природи та великих споруд. У Середні віки географічні знання про материк поповнювалися завдяки походам вікінгів, поморів, хрестовим походам християн-місіонерів у Палестину. Поступово знання про Євразію розширювалися. На межі X ст. нормани освоїли північні райони Атлантики, відкрили Ісландію. В XI-XIII ст. внаслідок хрестових походів, дипломатичних і торговельних зв'язків географічні уявлення європейців поглиблюються.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ОСВОЄННЯ МАТЕРИКАПершими дослідниками Євразії були греки та фінікійціДавні греки зробили багато відкриттів на півдні Європи, плавали по Чорному морю, у тому числі й до берегів України, на теренах якої на той час була держава Скіфіядослідження греківдослідження фінікійців

Розширення географічних знань про Євразію за часів Античності і Середньовіччя. Дослідження Європи. На території Євразії виникли й розвивалися найдавніші цивілізації Землі. Вправні мореплавці — греки й фінікійці — залишили перші записи про нові відкриті землі, що служили практичною вказівкою для мандрівників. Греки добре орієнтувалися в Середземномор’ї, плавали вздовж берегів Чорного моря, відкрили гирло Дунаю, Дністра, Дніпра, де створювали власні колонії. Залишки давньогрецьких поселень збереглися й на території України (Херсонес, Ольвія тощо). У IV ст. до н. е. грецький мореплавець Піфей вирушив на пошуки західної межі відомого європейцям світу. Припускають, що він здійснив плавання довкруж Піренейського півострова до західного узбережжя о. Великобританії і, можливо, досягнув Ісландії. Давні греки зробили багато відкриттів у Південній Європі, плавали по Чорному морю. Греки пропливли за «Геркулесові стовпи» (Гібралтарська протока) і досягли Північного моря й Британських островів. Середземноморське узбережжя Європи було відкрите фінікійцями. Проте тільки стародавні греки, вдруге відкривши ці території, узагальнили і донесли до наших днів географічні відомості про них.

Геродот (ок. 484 г до н. э. — ок. 425 г до н. э.) у своїх працях описав усі відомі в ті часи земліМапа світу за Геродотом

Першу карту, на якій були зображені Європа, Азія та частина Африки склав давньогрецький вчений, батько географії — Ератосфен

Подорожі, зокрема європейських купців, дали змогу зібрати важливі відомості про країни Центральної та Східної Азії. Не менш активно вивчали материк і азіатські вчені. Ще в глибоку давнину китайці, індійці, вавілоняни збирали географічні відомості про природу і населення Азії. До нашої ери географічні знання азіатів про західні землі були розпливчатими і ґрунтувалися на розповідях послів і торгівців. У І ст. до н. е. китайський мандрівник Цянь Чжан відкрив гори Памір і Тянь-Шань. Він проклав дорогу з Китаю на захід – так званий Великий шовковий шлях, який сотні років слугував купцям. Широко відома подорож Марко Поло в XIII в. через всю Азію зі заходу на схід (з Палестини в Китай), а потім і навколо південної Азії до Перської затоки. У його «Книзі» міститься чимало цілком достовірних відомостей про природу і населення тих місць, які відвідав він сам і де бували його батько і дядько – венеціанські купці. Подорожі італійця Марко Поло (1271—1295 рр.) збагатили відомості про Індію, Китай, Індійський океан. Завдяки подорожам купців із караванами були складені карти торговельних шляхів. Європейці ж перші відомості про Центральну і Південну Азію отримали завдяки мандрівкам італійського купця Марко Поло у ХІІІ ст. Марко Поло

Дослідження Марко Поло

Португальський мореплавець Васко да Гама в 1499 р. вперше проклав морський шлях із Європи в Індію. Арабський вчений і мандрівник Ібн Баттута на початку XIV ст. здійснив подорожі до Туреччини, на Балканський півострів, побував на півдні сучасної України, у Центральній Азії, Індії, Індонезії, Китаї. Великий Шовковий шлях з'єднував Китай із Заходом. Ним користувалися купці від 500 р. до н. е. Величезні каравани верблюдів, навантажені шовковими тканинами, прянощами, рідкісними породами дерев, коштовним камінням, регулярно вирушали з Китаю на Захід. Васко да Гама У пізнання важкодоступних районів Євразії великий внесок російських мандрівників і дослідників. Ще в XII-XV ст. росіяни відкрили майже весь євроазіатський приполярний північ і бували в Сибіру. У «Ходінні за три моря» Афанасія Нікітіна (1466-1472 рр..) Було дано опис його шляху через Кавказ і Іранське нагір’я аж до Індії. Афанасій Нікітін

Дослідження Ибн Баттути. Ибн Баттута

Дослідження Вілема Баренца

Дослідження європейців у Центральній і Східній Азії. Важкодоступні райони Азії почали досліджувати лише в XIX ст. У 1856—1859 рр. російський мандрівник Петро Семенов здійснив подорож на Тянь-Шань. Він зібрав колекції 1700 видів рослин, зразки 300 видів гірських порід. П. Семенов описав вертикальну поясність Тянь-Шаню, вивчив 23 гірські перевали, установив висоту снігової лінії, відкрив сучасне гірське зледеніння, досліджував озеро Іссик-Куль, витоки річки Сирдар’ї. У пам’ять про дослідження ним Тянь-Шаню в 1906 р. до його прізвища було додано другу частину «Тянь-Шанський». Російський мандрівник і географ Петро Семенов-Тян-Шанський здійснив дві подорожі величезною гірською системою Азії – Тянь-Шанем. Він склав першу схему її рельєфу і висотної поясності, відкрив гірські льодовики, дослідив високогірне озеро Іссик-Куль. За визнання його наукових заслуг П. Семенов отримав право називатися Тян-Шанським. Петро Семенов-Тян-Шанський

Академік Володимир Обручев, автор книг «Плутонія», «Земля Саннікова», «Золотошукачі в пустелі» та інших, написав свої пригодницькі романи, ґрунтуючись на фактах, зібраних ним в експедиціях. Він здолав Сибір і Середню Азію, Крим і Кавказ, Північний Китай і Центральну Азію, пройшов місцями, де не ступала нога жодного європейського мандрівника. Природу Центральної Азії також досліджували Г. Потанін, О. Воейков, П. Козлов, М. Вавилов, Е. Мурзаєв та ін. Відкриття північно-східного морського шляху, який з’єднав Європу зі сходом Азії через Північний Льодовитий океан, пов’язане з іменами відважних землепрохідців: російський мореплавець Семен Дежньов проплив уздовж північних узбереж материка, досліджував долини річок Лена, Колима та Індигірка, відкрив протоку між Азією та Америкою. Семену Дежньову, який вирушив із гирла річки Колими у плавання Північним Льодовитим океаном уздовж берегів материка, вдалося досягти найдальшого краю сибірської землі – східного мису Азії, названого пізніше його ім’ям. Він з’ясував, що Азія і Північна Америка відділені протокою. Вивчення північних районів Азії, Сибіру, Далекого Сходу. Володимир Обручев. Семен Дежньов

Семен Дежньов досяг найвіддаленішого краю сибірської землі — східного мису Азії, названого пізніше його ім’яз’ясував, що Азія й Північна Америка розділені протокою. Дослідження росіян-землепроходців

Першим європейцем, який почав освоювати Сибір, був Єрмак Тимофієвич. Доріг у ту пору не було, тому в глиб неосяжної землі пробиралися ріками й річечками. У ХVІІ ст. землепрохідці досягли Далекого Сходу: Іван Москвітін зі своїм загоном дійшов до берегів Охотського моря, а Василь Поярков і Єрофей Хабаров – до річки Амур. Володимир Атласов уперше вздовж і впоперек пройшов далеку землю Камчатки. Він дослідив її численні поселення і вогнедишні вулкани. у 1697—1699 рр. сибірський козак Володимир Атласов подорожував Камчаткою, досяг Північних Курильських островів, склав опис відкритих земель. У XVII ст. російські землепрохідці, незважаючи на суворі кліматичні умови, практично відкрили весь Сибір. За результатами їхніх досліджень були складені перші карти Північної Азії.

Велике значення для дослідження берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів мала Велика Північна експедиція, організована російським урядом у ХVІІІ ст. Під керівництвом Вітуса Беринга в експедиції взяли участь сотні дослідників. Вона була найбільшою на ті часи як за кількістю учасників, так і за тривалістю та охопленням досліджуваної території. До ХІХ ст. росіяни обстежили та нанесли на карти все північне узбережжя Євразії, дали докладний опис Камчатки і “поставили під високу руку” Росії величезні території Північної і Північно-Східної Азії. Ці відкриття були пов’язані з пошуками місць, багатих на хутрових звірів, а пізніше – з пошуками корисних копалин. Справжні наукові дослідження Євразії розпочалися в XVIII ст. Особливе значення в історії досліджень півночі материка мають Камчатська і Велика Північна експедиції під керівництвом Вітуса Беринга

Перша камчатська експедиція

У ХVІІІ ст. для дослідження берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів було споряджено Велику Північну експедицію під керівництвом Вітуса Беринга До ХІХ ст. росіяни обстежили величезні території Північної і Північно-Східної АзіїДруга камчатська (Велика Північна )експедиція

До ХІХ ст. росіяни обстежили величезні території Північної і Північно-Східної АзіїДруга камчатська (Велика Північна )експедиція

вивчати важкодоступну, з високими горами і безводними пустелями Центральну Азію почали тільки в ХІХ ст. Петро Семенов-Тян-Шанський здійснив дві подорожі величезною гірською системою Азії – Тянь-Шанемсклав першу схему її рельєфу і висотної поясності, відкрив гірські льодовики, дослідив високогірне оз. Іссик-Куль

Дослідження європейців у Центральній і Східній Азії. У вивченні Центральної Азії значною є роль Миколи Пржевальського правнука запорізького козака Паровальського. Щонайменше 18 років свого життя він присвятив вивченню важкодоступних азіатських районів. М. Пржевальський досліджував верхів’я великих річок Хуанхе та Янцзи, наніс на карту північні окраїни Тибету, провів серйозні кліматичні спостереження території, зібрав найбагатшу ботанічну та зоологічну колекції, розкрив таємницю озера Лобнор. За роки досліджень Пржевальський здолав понад 33 тис. км. Географ Микола Пржевальський здійснив чотири експедиції в 1870–1885 рр. у Центральну Азію і обстежив територію за площею майже рівну Австралії. Він першим описав і наніс на карту гірські хребти, нагір’я Тибет, пустелі, озера, витоки великих азіатських річок. Під час подорожей він вів метеоспотереження і зібрав багаті колекції рослин і гірських порід. Мандрівник описав нові види тварин – дикого азіатського верблюда і дикого коня (який тепер називається кінь Пржевальського). Все побачене учений описав у своїх працях, де багато уваги приділяв місцевому населенню та його побуту. Микола Пржевальський

Микола Пржевальський здійснив кілька експедицій у 1867–1885 рр. у Центральну Азіюпершим описав і наніс на карту гірські хребти, нагір’я Тибет, пустелі, озера, витоки великих азіатських річок Хуанхе і Янцзи

Вивчення території Євразії почалося ще за давніх часів і триває дотепер.• Перші відомості про азіатські країни були донесені європейцям завдяки мандрівкам Геродота, військовим походам, торговельним караванам. У Середні віки багато відкриттів було здійснено арабами та європейськими купцями.• Наукові дослідження внутрішніх районів Азії розпочалися лише в XIX ст. Великий внесок зробили П. Семенов-Тянь-Шанський, М. Пржевальський та ін.• Дослідження північних областей Азії були здійснені російськими землепрохідцями. У XX в. наукові дослідження в Євразії тривали, і до теперішнього часу майже вся її територія добре вивчена. Однак є пустельні, арктичні і високогірні райони, наприклад Гіндукуш, Каракум, Куньлунь та ін, про природу яких немає ще повного уявлення.

Дослідження природи

Робимо висновки. Географічні відомості про Європу були узагальнені й донесені до наших днів стародавніми греками. Усебічно північні та східні райони Азії з ХVI ст. досліджували Семен Дежньов, Вітус Беринг; важкодоступну центральну Азію в ХIХ ст. — Петро Семенов-Тян-Шанський, Микола Пржевальський

Євразія Дослідження та освоєння материка