Дослідження. Тема. «Дослідження та вивчення лікарських рослин»

Номінація  « Рослини  навколо  нас»

                       Тема.  «Дослідження  та  вивчення  лікарських  рослин»

                                             Зміст

Вступ ……………………………………………………………………    1                           

Мета  і  завдання………………………………………………………       2                                

Загальні  теоретичні  засади  дослідження 

1.           Техніка  збирання  лікарських   рослин……………………….       3
2.           Збирання  й  сушіння  окремих  частин  рослин………………      4
3.           Зберігання   висушених  рослин……………………………….       5
4.           Охорона   лікарських  рослин  і  боротьба  з

 неправильним  збиранням……………………………………..       5

Опис   лікарських  рослин

2.1.Хвощ  польовий…………………………………………………….      6

2.2.Цибуля  ведмежа,   левурда………………………………………..      7

2.3.Підсніжник   звичайний……………………………………………      8

2.4.Калюжниця  болотна……………………………………………….      8

2.5.Барвінок  малий……………………………………………………..      9

Результати  дослідження

Місця  поширення  на  території  села…………………………………    10

Висновки …………………………………………………………………   12

Додатки …………………………………………………………………..    14

Використані  джерела ……………………………………………………                        

                                                       Вступ

           Багата  на  лікарські  рослини  наша  земля .  В  глибину  віків  сягає  історія  застосування  їх  людиною.  Ще  первісні  люди  з  метою  лікування тяжких  недугів  використовували  дикорослі  трави,  коріння,  плоди.  Найчастіше  збором  трав  і  лікуванням  займалися  жерці,  ворожбити,  шамани,  знахарі.  Даючи  хворому  ліки,  виготовлені  з  трав,  вони  виголошували  над  ними   заклинання,  все  це  мало  таємничий  вигляд.

       До  наших  днів  зберігся  єгипетський  папірус  Еберта,  у  якому – 900   прописів  цілющих  трав,  поради  щодо  лікування.  У  ньому   наводяться  і  заклинання,  якими  потрібно  супроводжувати  прийом  кожного  лікувального   засобу.  В  Єгипті  лише  жерці  володіли  таємницями  лікарських  рослин.

      У   Китаї  5 тисяч  років  тому  була    написана  книга  про  лікарські  рослини.

      У  давні  часи  на  весь  світ  уславилася  чудодійними  травами  Індія,  звідки  запрошували  лікарів,  що  знали  таємниці  трав.  Уже  чотири  тисячі  років  тому  там  знали  760   лікарських  рослин.

    Асортимент  лікарських  рослин  збільшувався  з  розвитком  торговельних  зв’язків,  подорожами,  відкриттями  нових  земель  і  країн.  Пізніше   в  медичній  практиці  стали  з’являтися  препарати   хімічного,  біологічного  походження.  Мінялися  і  форми  досліджень.  Якщо  в  первісні  часи  використовувалися  лікарські  рослини  не  обробленими,  сирими,  то  пізніше  з  них  забиралося  все  зайве.   Набули  поширення  водяні,  олійні  і  спиртові  витяжки.

   Були  травознаї  і  на  Русі.  Складалися  спеціальні  збірники – травники .  Наприклад,  багато  цілющих  трав   описано  в  «Изборнике  Святослава»  (ХІ  сторіччя).  Народні  травознаї  за  кілька  тисячоліть  накопичили  багато  даних  про  рослини  і  їхні  цілющі  якості.

   Поруч  з  народною  медициною,  яка  використовувала  дикі  рослини,  створювалася  медицина  наукова.

       Будь – яка  лікарська  рослина  має  одну  або  кілька  цілющих  речовин.  За  певних  умов  вони  цілюще  діють  на  організм  людини  чи  тварини.  Ці  речовини  можуть  бути  зосереджені  в  окремих  частинах  рослини:  листі,  бруньках,  квітах,  насінні,  корінні, кореневищі,  плодах.

     Наша  країна  багата  цінними  лікарськими  рослинами.  В  кожному  регіоні  можна  знайти  те , що  потрібно  для   лікування  недугів.  Не  останнє  місце  належить  і  нашому  селу   Медвин.  Про  цілющі  властивості     деяких  рослин, що   ростуть  на  нашій  території,  я  і  хочу  розповісти.

     Актуальність  досліджень  полягає  в  тому, що  вони,  по-перше ,  стосуються  проблем  сьогодення -  це велика  кількість  хвороб ,  а  рослини  можуть  слугувати, як  основним ,  так  і додатковим  підтримуючим  джерелом  лікування,  по - друге,  дослідження  з  цієї  тематики  мають  надзвичайно  велике   екологічне значення , тому  що  деякі  рослини  занесені  до  Червоної  книги  України, вміння  збирати  та  відрізняти  лікарські  рослини  від  їх  споріднених  видів.

    Мета  роботи  полягає  в  дослідженні   та  вивченні  лікарських  рослин  території   села   Медвин ,   а  також   дослідженні  можливостей  використання  їх  з  лікувальною  властивістю  при  різних  захворюваннях.

      Для  досягнення  поставленої  мети  необхідно  було  вирішити  такі    завдання:

• провести   огляд  відповідної  літератури;
• дослідити  характерні  ознаки  лікарських  рослин,   їх  будову,   лікувальний  вплив  на  організм ;
• визначити  основні  місця  поширення  окремих  лікарських  рослин  на  території  села , що  занесені  до  Червоної  книги.                  

                                           Хід  роботи

                  Загальні  теоретичні   засади  дослідження

1.             Техніка  збирання  лікарських  рослин

           Лікарськими  називають  ті  рослини,  які  містять  в  собі  цілющі  речовини:  алкалоїди,  глюкозиди,  сапоніни, дубильні  речовини,  ефірні  масла ,  вуглеводи,  фітонциди,  органічні  кислоти  та  їх  солі,  вітаміни  тощо.  Всі.  Хто  збирає  лікарські  рослини,  повинні  вміти  відрізняти  їх  від  споріднених  з  ними  видів,  які   не  мають  лікувального  значення.  Для  цього  необхідно  знати  всі  ознаки,  характерні  тій  чи  іншій  лікарській  рослині,  як  наприклад,  будову  квітів,  форму  листків,  характер  росту  тощо.  Необхідно  знати  також  місця  зростання  потрібних  лікарських  росли,  які  їх  частини  і  в  який  час  збирати.  Справа  в  тому , що  певні  хімічні  речовини, які  обумовлюють  лікувальну  властивість  рослини, знаходяться  лише  в  окремих  її  органах,  підземних ( коренях,  кореневищах,  цибулинах, бульбах)  чи  надземних (стеблах,  листках,  корі, квітках,  плодах).  Таким  чином  різні  частини  однієї й  тієї  ж  рослини  мають  іноді  й  різне  лікувальне  значення.

      Протягом  року  хімічний  склад  рослини  змінюється.  Деякі  речовини  вона  то  накопичує,  то  інтенсивно  використовує  для  свого  розвитку.

      Цибулини  і  кореневища  рекомендують  збирати  восени  або  на  початку  весни,  бруньки – весною,  в  період  найбільшого  набубнявіння.

      Щоб  рослини  не  втрачали  лікувальних  властивостей,  найкраще  збирати  їх  в  суху  сонячну  погоду,  коли  спаде  роса.  При  цьому  уважно  стежити,  щоб  рослини  не  були  пошкоджені  гниллю,  комахами,  черв’яками,  щоб  мали  властивий  їм  колір.

      При  заготівлі  сировини  можна  користуватися  ножицями,  серпом,  ножем,  лопатою.

     Заготовлена  сировина  повинна  зберегти  всі  лікувальні  речовини,  для  чого  її  краще  висушити  на  горищі,  де  є  протяг,  або  в  інших  приміщеннях,  куди  не  проникає  сонячне  світло,  або  в  спеціальних  сушарках  з  температурою  не  вище  30 - 50º.  З  рослин  потрібно  швидко  видалити  вологу,  щоб  максимально  зберегти  їх  хімічний  склад.  Тому  сировину  розкладають  на  чистих  простирадлах,  полотнищах,  решітках.  Таким  чином, сушіння  є  одним  з  найважливіших  етапів  у  справі  заготівлі  якісних  лікарських  рослин.

2.             Збирання  й  сушіння  окремих  частин  рослин

     Бруньки   збирають  ранньою  весною,  коли  вони  повністю  набубнявіють.  Їх  зрізують  ножем  або  ножицями.  Сушать  тонким  шаром,  часто  перемішуючи,  без  доступу  сонця.

    Кору  збирають  також  весною,  з  настанням  сокоруху,  до  розпускання  листків.  Зрізують  її  з  гілок  і  молодих  стовбурів.

   Квітки   збирають  на  початку  цвітіння.  Зрізують  ножицями,  або  обережно  зривають   руками.  Сушать  тонким  шаром  в  тіні  під  накриттям.

  Листки  збирають  здебільшого  на  початку  цвітіння.  Зривають  руками,  зрізують  ножем  чи  ножицями.

    При  заготівлі   трави   зрізують  всю  надземну  частину  рослини  на  початку  або  під  час  повного  цвітіння.  Сушать  так  само.

    Корені,  кореневища  та  бульби   збирають  в  одно – і  дворічних  рослин  восени,  а  в  багаторічних – восени  і  весною.  Викопують  їх  ножем  або  лопатою,  очищають  від  землі,  промивають  холодною  водою.  В  деяких  рослин  відрізують  головний  стрижневий  корінь.  Дуже  великі  корені  та  кореневища  перед  сушінням  розрізують  на  частини.   Сушать  на  вільному  повітрі,  або  на  горищах.

     Плоди  та  насіння  збирають цілком  стиглими,  цілими  і  зразу  ж  сушать  на  вільному  повітрі  або  в  сушарні.

3.             Зберігання  висушених  рослин 

Лікарські  рослини  треба  зберігати  в  сухому,  добре  провітрюваному  з  помірною  температурою  приміщенні,  куди  не  проникає  сонячне  проміння , пил  та  комахи. Рослини  для  зберігання  укладають  в  дерев’яні  ящики,  зсередини  облицьовані  чистим  папером,  або  в  скляні   банки, які  щільно  закриваються.  Висушену  кору  та  деякі  корені  можна  зберігати  в  підвішених  мішках  або  на  стелажах.  На  тарі  повинна  бути  назва  рослини  і  дата  заготівлі.

        Рослини  з  сильним  запахом  слід  зберігати  осторонь,  отруйні  й  сильнодіючі  у  відокремленому  приміщенні.

4.           Охорона  лікарських  рослин  і  боротьба  з  неправильним  збиранням

       Всі ,  хто  заготовляє  лікарську  сировину,  повинні  знати,  що  рослини  розмножуються  насінням  або  з  допомогою  кореневищ,  кореневої  парослі,  надземними   повзучими  пагонами,  цибулинами.  Виходячи  з  цього,  частину  рослин  в  районах  збирання  необхідно  залишити  для  розмноження.  Якщо  рослини  однорічні  і  розмножуються  насінням,  то  певну  кількість  їх  залишають  незайманою,  щоб  вони  достигли  і  дали  сходи  нового  покоління.

    При   заготівлі  коренів,  кореневищ,  цибулин,  бульб  частина  рослин  залишається  обов’язково   для  поновлення.

     Кору  збирають ,  по  можливості,  на  ділянках,  призначених  для  вирубування.  Не  можна  обламувати  сучків  і  гілок.

     Деякі  рослини  слід  повністю  виключити  з  господарського  користування,  як  наприклад,  підсніжник  звичайний (Galanthus   nivalis L.),  цибуля  ведмежа,  левурда (Allium  ursinum L.) , потребують  дбайливого  використання  і  охорони.  Необхідна  роз’яснювальна   робота  серед  населення,  щоб  запобігти  щорічному  масовому  збиранні.

 Опис   лікарських  рослин  

2.1.  Хвощ    польовий (Eguisetum   arvense  L.)

Місцева  назва  - сосенка  польова.  Багаторічна   спорова  рослина  з  родини  хвощових,  заввишки  до  30  см.  Весною  утворює  соковиті  світло – бурі  стебла,  що  закінчуються  спороносними  колосками,  які  швидко  відмирають.  Влітку   ж  розвиваються  зелені  членисті  безплідні  гони.  На  стеблах  є  гілки  з  4 – 5 глибокими  борозенками  і  з  піхвами.

    Росте  як  бур’ян   по  всій  території  села   на  полях,  луках,  по  берегах  ставків.  Запаси  дуже  великі.

Застосування. При  лікуванні  використовується  вся  надземна  частина.  Яка  містить  в  собі  сапоніни,  щавлеву , яблучну  кислоти,  каротин,  вітамін  С  і  великі  сполуки  силіцію

        Хвощ  з  давніх – давен  славиться  як  добрий  кровоспинний  засіб.  Його  відвар  (15 – 20  г  на  200 г  води)  приймають  як  сечогінне,  при  лікуванні  хвороб  серця  по  столовій  ложці  3  рази  на  день,  при  захворюваннях  печінки,  нирок,  сечового  міхура,  при  подагрі  (0.5 г  на  0.5 л  води) -  по  столовій  ложці  на  день.  Обклади  з  свіжовареного  хвоща  застосовують  при  лікуванні  гниючих  ран.

Збирання. Цінні  надземні  частини    зелених  літніх  пагонів  хвоща.  Слід  збирати  в  червні – серпні.  Сушать  їх  на  повітрі,  зв’язаними  в  пучки.

2.2. Цибуля   ведмежа,  левурда (Allium  ursinum L.)

Багаторічна  трав’яниста  рослина  з  довгастою  цибулиною,  оточеною  перетинчастою  піхвою.  Стебло  прямостояче,  циліндричне,  зверху  кутасте,  тригранне,  з  двома  прикореневими  листками,  голе.  Вся  рослина  має  часниковий  запах.  Листки  коротші  за  стебло,  цілокраї.  Квітки  правильні,  оцвітина  проста,  шестичленна,  роздільнопелюсткова,  білі( 9 – 12 мм  завдовшки).  Тичинок  шість,  маточка  одна  з  верхньою  зав’яззю .  плід – коробочка  з  трьома  глибокими  рівчачками.  Росте  в  листяних  і  мішаних  лісах.  Тіньолюбна    рослина.

Застосування. Лікарська ,  харчова,  медоносна  рослина.

    У  науковій  медицині  використовують  цибулини,  які  містять  ефірні  олії, глікозиди.  Цибулини  використовують  для  лікування  жіночих  хвороб,  гнійних  ран,  трофічних  виразок   і   пролежнів.

     У   народній  медицині  медвежу  цибулю  використовують  при  порушенні  травлення,  проносі,  відсутності  апетиту,  при  катарах  шлунка  і  кишечника,  атеросклерозі .  при  грипі  діє  як  профілактичний  засіб,  має  глистогінну  дію.  Зовнішньо  застосовують  для  натирання  болючих   місць  при  ревматизмі.

       Молоді  листки  містять  вітамін  С  і  вживається  в  їжу  навесні  як  овоч  чи  приправа    до  різних  страв.

   Як  і  всі  види  цибулі,  ведмежа  цибуля  має  фітонцидні  властивості;  пари  розтертої  цибулі  вбивають  хвороботворні  бактерії  і  навіть  туберкульозну  паличку .

      Цибуля  ведмежа   -  добрий  медонос.

Збирання.   Збирають  цибулини  на  весні  або  на  початку  літа.  Викопують  їх  лопатами,  струшують  землю,  обрізують  надземні  частини  і  миють  холодною  водою,  сушать .  сировину  перероблюють  у  день  збирання  або  зберігають  не  довше  шести  днів  у  вологих,  прохолодних  приміщеннях.

 2.3.    Підсніжник  звичайний (Galanthus   nivalis L.)

 Багаторічна  трав’яниста  рослина  з  цибулинами  під  землею,  з  родини  амарилісових.  Квітка  на  стеблі  одна,  звисла,  правильна,  оцвітина  біла,  віночковидна,  до  основи  шести роздільна.  Листків  два,  стебло  циліндричне.  Цвіте  в  березні – квітні.  Росте  в  листяних  лісах.  За  останні  десятиріччя   винищується  інтенсивно  людьми,  тому  взята  під  охорону.

        З  цибулини  виділено  алкалоїд  галантамин,  який  застосовується  в  медичній  практиці  при  захворюваннях  і  травмах  нервової  системи.

2.4.  Калюжниця   болотна (Caltha  palustris  L.)

Багаторічна  трав’яниста   рослина (10 – 40  см  заввишки)  з  мичкуватою  кореневою  системою,  що  складається  з  численних  товстих  шнуроподібних  коренів.   Стебло  м’ясисте ,  прямостояче ,  голе.   Листки  чергові,  темно – зелені,  блискучі,  гладенькі . округло – серцеподібні.  Квітки  великі,  правильні,  розміщені  на  довгих  квітоніжках  у  пазухах  листків.  Оцвітина  проста,  віночкоподібна,  роздільнопелюсткова,  складається  з  п’яти   золотисто – жовтих  пелюсток.  Тичинок  багато,  маточок 2- 12,  зав’язь  верхня  .  Плід – складна  кістянка.

Цвіте  у  квітні – травні,  на  заболочених  луках.

Застосування .  декоративна,  отруйна,  лікарська,  харчова  й  медоносна  рослина.

   Калюжниця  болотна  отруйна  рослина,  містить  невелику  кількість  алкалоїдів,  а  також  сапонін,  кількість  якого  збільшується  до  осені.  Під  час  висушування  калюжниця  втрачає  токсичність.

   У  народній  медицині  застосовують  листки  калюжниці  від  опіків  і  ран.

  Пуп’янки ,  що  не  розпустились,  маринують  у  оцті,  який  витягує  з  них  гіркі  речовини,  і  вживають  як  гостру  приправу. З  квіток  можна  отримати  жовту  фарбу.

2.5.  Барвінок  малий (Vinca  minor  L.)

  Вічнозелений   півкущик ( 30 – 60   см  заввишки)  з  тонким  горизонтальним  кореневищем.  Стебла  повзучі,  розгалужені.  Листки  супротивні,  еліптичні,  шкірясті,  вічнозелені,  голі,  блискучі,гладенькі.  Квітки  двостатеві,  правильні,  пазушні,  поодинокі,  на  довгих  квітконосах.  Оцвітина  подвійна,  пятичленна.  Чашечка  зрослолиста,  віночок  синій,  трубчасто – лійкоподібний.  Тичинок  п’ять ,  маточок  дві,  зав’язь  верхня.

   Барвінок  малий  росте  у  листяних  лісах,  переважно  в  грабових  або  в  грабово-  дубових,  часто  утворює  суцільні  зарості.  Цвіте  у  травні – червні.

Застосування. Лікарська ,  отруйна  і  декоративна  рослина.

   У  науковій  медицині  використовують  траву,  з  неї  виготовляють  препарат  девікан  у  таблетках  і  ампулах,  який  вживається  при  гіпертонічній  хворобі  першої  і  другої  стадії  та  серцебитті  нервогенного  характеру  і  вегетативних  неврозах.  З  барвінку  виготовляють  препарати,  які  застосовують  при  головних  болях  як  засіб,  що  розширює  судини  головного  мозку.

    У  народній  медицині  траву  барвінку  малого  використовують  і  вигляді  відвару  як  кровоочисний,  в’яжучий ,  легкий  проносний  і  кровоспинний  засіб.  Настоєм  барвінку  припиняють  носові  кровотечі.  Відваром  трави  полощуть  рот  при  кровотечах  ясен  і  зубному  болю,  неприємному  запаху  з  рота,  хворобах  горла,  а  також  вживають  його  в  середину  при  бронхітах,  запаленні  тонких  і  товстих  кишок.

  Слід  пам’ятати,  що  рослина  отруйна,  тому  потрібно  точно  дозувати  препарати  з  неї.

  Барвінок  малий  широко  культивують  у  парках,  лісопарках,  кам’яних  гірках,  тощо.

Збирання . заготовляють  траву  навесні  і  на  початку  літа  під  час  цвітіння ( травень -  червень).  Не  можна  виривати  рослини  з  кореневищами.  На  одних  і  тих  же  самих  масивах  заготовляти  цю   рослину  можна  через  3 – 5  років.  Траву  сушать  на  горищах  або  під  навісами  з  гарною  вентиляцією,  розстеливши  тонким  шаром  на  папері  або  тканині.  Барвінок  потребує  дбайливого  використання  та  охорони.

                               Результати  дослідження

                           Місця  поширення  на  території  села

    Ме́двин  — село Богуславського району Київської області. Розташоване за 25 км від районного центру — міста Богуслав. На півдні село межує з селом Писарівка, на південному сході з селом Хижинці Лисянського району Черкаської області, на сході з селом Щербашинці, на півночі з селом Дібрівка та на заході з селом Побережка.

  Територія  нашого  села  потопає  в  садах,  луках,  має    густу  мережу  ставків  та  луків.  Оточене   практично  з  усіх  сторін   лісами.  Рослинний  та  тваринний  світ  дивовижний  та  своєрідний.  На  території  нашого  села,  можна  зустріти  чимало  лікарських  рослин,   є  і  такі  види  , які  занесені  до  Червоної  книги.

  Рослинний  світ – це  ціла  природна  аптека,  що  приховує  в  собі  багаті  запаси  лікарської  сировини.

  Значна   частина  поширення   лікарських  рослин   припадає   на  лісові  урочища  Гірчаків,  Довгеньке  та  Маковецьке,  а  також   на луки   « Свята  гора» , де  розміщена  гора  «Тотоха», « Ковтунів  лісок».    Багато   лікарської  рослинності  можна  зустріти  по  берегах   ставків  «Мацаєва»  та  «Грибів  берег».

   Рослинність   цих  місць  складається  із  заростей  рогозу  вузьколистого  з  домішкою  осоки,  лози  попелястої  з  домішкою  верболозу, крушини  ламкої,  а  трав’янистому  покриві  є  щитник  болотний,  стрілолист, частуха  подорожникові,  калюжниця,  цикута.

   Стрілолист  звичайний  - цікава  рослина , який  отримав  свою  назву  тому,  що  його  листки  схожі  на  стріли,  що  несуться  в  гору.  Зацвітає  на  кінці  червня,  початку  серпня.

   Іноді  можна  зустріти   герань  болотну,  череду  три роздільну  і  променисту,  живокіст  лікарський  та  шорсткий,  підбіл,  ситник  розлогий,  гадючник  звичайний,  м’ята  водяна,  квасениця  звичайна , підбіл  звичайний   та  інші  рослини.

     У  лісовій  рослинності  виражена  ярусність,  яка  залежить  від    виду  лісу.  Наприклад , у  дубових   лісах  деревний  намет  одноярусний  і  складається  з  дуба  звичайного,  ясеня,  берези  бородавчастої,  рідше  з  осики.  У  підліску  переважають  ліщина,  клен  татарський,  глід,  купина,  крушина  та  лісові  види  шипшини  та    ін.  серед  чагарників  чимало  підросту  дерев  дуба,  клена  польового,  яблуні  лісової,  груші,  береста,  черемхи,  осики  тощо.

     Найхарактернішими   рослинами  трав’янистого  покриву  наших  лісів   є :  фіалка  запашна,  орляк,  осока  гірська,  ожина,  чоловіча  папороть,  купина  багатовікова,  первоцвіт  весняний,  медунка  темна,  конвалія,  латук,  наперстянка  великоцвітна,  зірочник  лісовий  та  багато  ін..

   У  трав’яному   покриві  грабово – дубових  лісів  розвинені  ранньовесняні  ефемероїди. Рано  на  весні,  задовго  до  розпускання  листя  на  деревах,  зацвітають  підсніжник  звичайний,  проліска  дволиста,  гусяча  цибулька,  ряст   Галлера і  ряст  порожнистий,  пшінка  весняна,  анемона  жовтцева .  Вони  належать  до  рідкісних  рослин  внаслідок  масивного  винищення .

                                                Висновки

У    результаті  дослідження  та  вивчення  лікарських  рослин  ,  було  виявлено   значення  рослин   не  тільки  в  житті  людини, а й  природі.  Це  насамперед   їх  здатність  до  фотосинтезу,  що  забезпечує  можливість  життя  на  нашій  планеті  у  всіх  його  проявах .

   В  Україні  росте  більше  18  тисяч  видів  вищих  рослин  і  велика  кількість  нижчих  рослин.  Які  широко  використовуються  людиною.

   Україна  багата  на  різноманітні  лікарські  рослини.  На  її  території  росте  115  видів  рослин,  які  використовуються  в  науковій  медицині,  а  в народній  ще  більше.

  Кожний  десятий  вид    на  Землі  потребує  охорони ,  уже  зараз  25  тисяч  видів  рослин  світової  флори  (більше  3%) – на  межі  зникнення.  Все  це  стається   через  діяльність  людини.

     Збирання  і  заготівля  дикорослих  рослин  проводиться  безсистемно,  нераціонально.  Іноді  навіть  по  варварські ,  в  зв’язку  з  чим  запаси  лікарської  сировини  в  Україні  зменшуються.

    Для  збереження  і  відтворення  запасів  дикорослих  рослин  потрібно  дотримуватись  таких  правил:

• при  масивному  розміщенні  корисних  рослин  заготовляти  їх  раз  у  три  роки.  Збираючи  при  цьому  не  більше  75%  запасу;
• зрізувати  лише  надземну  частину  трав,  у  яких  підземні  органи  не  є  сировиною;
• залишати  найбільш  розвинуті  екземпляри
• залишати  не  менше  25 – 30%  листків  на  пагонах,  якщо  листки  є  лікарською  сировиною;
• кореневища,  бульби,  цибулини,  корені  збирати  після  достигання  і  осипання   насіння,  а  для  рослин,  що  розмножуються   тільки  вегетативно,  залишати  значну  частину  підземних  органів;
• підсівати  й  підсаджувати  сировинні  рослини;
• впорядкувати  заготівлю  корисних  рослин  та  посилити  контроль  за  діяльністю  заготівельних  організацій;
• взяти  під  посилену  охорону  і створити  умови  для  відтворення  заростей  таких  корисних  рослин  :  барвінку  малого,  цибулі  ведмежої,  осоки  парвської,  мучниці  звичайної, проліски  пониклої  та  дволистої,  підсніжника  звичайного  та  деяких  інших  рослин;
• залучати  до  діяльності  учнівську  молодь,  проводити  роз’яснювальну  роботу  з  молодшими  школярами  про  значення  лікарських  рослин  у  житті  кожної  людини,  та  їх  охорону.

                                             Додатки  

Фіалка  запашна

Калюжниця  болотна

Підбіл   звичайний

Пшінка  весняна

                                 Медунка  м’якенька

                        Ряст   порожнистий           

   Кульбаба  лікарська

  Заплава  річки  Хоробра

«Грибів  берег» -  зарості  Підбілу  звичайного

Калина  звичайна

                             Використані  джерела   

1.Єлін Ю.Я., Зєрова М.Я., Лушпа  В.І., Шабарова С.І.  Дари  лісів  України.-Урожай – 1975. – С.20 -31.

2.Історія  міст  і  сіл  України.  Київська  область. – К:  Академія  наук  України, 1971. – С.306.

3.Київщина .- К:  Академія,- 2002. – С.215.

4.Киівщенознавство – К : Академія, - 2001. -  С.105.

5.Комендар  В.І.  Лікарські  рослини – Ужгород. – 1971.- с.5 – 9.

6.Мамчур Ф. Цвів  на  полонині  верес. – К: Молодь. – 1987. – С.5 – 9.

7.Червона  книга  України. – К: -1980 –С.247.