Досвід роботи на тему:"Розвиток творчої активності учнів у позаурочній роботі з образотворчого мистецтва та фізичної культури"

Відділ  освіти  Бородянської  селищної  ради

Пилиповицька  гімназія

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток  творчої  активності  учнів  у  позаурочній  роботі  з  образотворчого  мистецтва  та  фізичної  культури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                          Мельник Наталія Яківна

                                         

                                          початкових  класів  Пилиповицької 

                                          гімназії    Бучанського  району

 

 

 

 

Пилиповичі

2024

Зміст

Вступ.

1. Розвиток творчої активності учнів.

2. Особливості розвитку творчих здібностей у процесі виховання.

3. Позаурочна робота в школі.

4. Створення творчого середовища для розвитку особистості.

5.Додатки:

5.1.Рекомендації   до  позакласних  занять.

5.2.Виховний  захід  «Козацькі  забави».

5.3. Виховний  захід  «Щасливий  випадок».

5.4.Спортивно-художній  ранок  «Ми  веселі  моряки».

5.5.Спортивно- художнє  свято  «Веселі  естафети».

 

Висновки.

Список використаної літератури.

 

 

 

2

Вступ

     Формування активності особи тісно пов'язане з вихованням самостійності, ініціативи, сумлінності, сили волі, бо активність (як риса характеру) показує, що  людина стає суб'єктом діяльності і керує своїм особистим розвитком з урахуванням загальнолюдських цінностей.                                                                                       Формування активності є необхідністю, яка визначається ступенем зрілості суспільства. Адже перетворювальний характер діяльності завжди пов'язаний з активністю суб'єкта. Існують різні тлумачення поняття активності і його треба розглядати з різних боків, маючи на увазі, що всі вони діалектично взаємопов'язані. Вивчаючи проблему активності, дослідники сходяться на тому, що активність — це не вроджена, а набута властивість особистості. Ідеться про процеси соціальної напрямленості. Якщо ж говорити про активність людини не як особистості, а як біологічної істоти, то така активність вроджена, і вона є необхідною передумовою розвитку активної особистості. Активність особистості розвивається у зв'язку з намаганням людини задовольнити певні потреби. У А. М. Леонтьева передумовою будь-якої діяльності є потреба. Щоб потреба збуджувала активність особистості, вона має бути усвідомлена людиною, стати предметом її інтересу. Усвідомлення потреби виступає як стимул до діяльності людини, приводить людину в активно-діяльнісний стан.  Аналізуючи поняття активності в педагогічному процесі, ми повністю поділяємо думку В. І. Лозової, яка вважає поняття активність рисою людини, що проявляється у стані готовності, у прагненні до самостійної діяльності, а також у реалізації діяльності, виборі оптимальних шляхів досягнення поставленої мети.

 

 

 

3

1. Розвиток творчої активності учнів

    Потрібно виділити активність окремої особи (учня), а також процес активності навчання в цілому, який значною мірою зумовлює і формує активність кожного учня. Безперечно, що творча активність є найвищим рівнем активності, а тому процес її формування — найвища мета активізації учнів. Умовою виховання творчої активності є попередня до неї активність, коли в учнів формуються елементарні знання і вміння. Активність, піднята на рівень творчих процесів, виражає перетворювальний характер діяльності, пов'язаний із привнесенням нового, зі зміною стереотипу дій, умов дій. Творча активність виховується, а різний її рівень і ступінь прояву в діяльності залежать від вроджених задатків і організації навчально-виховного процесу.  Творчі здібності учнів можуть розвиватися лише у процесі творчої діяльності, яку організовує вчитель на уроці. Оскільки мислення — це продуктивний процес, завдяки чому з'являються нові знання, розкривається невідоме, то навчання потрібно організовувати таким чином, щоб учень відкривав на уроці суб'єктивно нове для себе, хоча для людства дана наукова інформація вже відома. Навчальний процес має повторювати логіку наукового відкриття. За таких умов в учнів формуватиметься творче мислення. 

       Творча активність проявляється тоді, коли дана особистість із властивим їй відповідним мисленням має ще сформувати внутрішню мотивацію до діяльності, вміє застосовувати прийоми творчого мислення до розв'язування конкретних задач. Для активізації пізнавальної діяльності школярів велике значення має використання у шкільній практиці активного діалогу, ділової гри, аналізу проблемних ситуацій, навчальних досліджень, спеціальних вправ тощо. Як зазначає академік Ю. К. Бабанський, для мотивації

навчання важливо створити в класі сприятливий морально-психологічний клімат, забезпечити доброзичливість у відносинах учителя й учнів, дотримуватися норм педагогічної етики й такту. Творча активність

 4

неможлива без пізнавальної активності учнів на уроках образотворчого  мистецтва, яка полягає не лише в їхній діяльності, а й у самостійності мислення, розвитку творчої думки, спостереженні дослідів. Т. І. Шамова пропонує розглядати такі три рівні пізнавальної активності учнів. 

        Перший рівень — відтворювальна активність — характеризується прагненням учня зрозуміти, запам'ятати і відтворити знання, оволодіти способом застосування їх за зразком. Цей рівень характеризується нестійкістю вольових зусиль школяра. Характерним показником першого рівня активності є відсутність в учнів інтересу до поглиблення знань, що виявляється у відсутності запитань типу «чому?»

      Другий рівень — інтерпретуюча активність — характеризується прагненням учня до виявлення смислу навчального матеріалу, проникнення у суть явища, прагненням пізнати зв'язки між явищами і процесами, оволодіти способами застосування знань у змінених умовах. На цьому рівні активності учень виявляє епізодичне прагнення до самостійного пошуку відповіді на запитання, що зацікавило його.                                                                              Третій рівень — творчий рівень активності — характеризується інтересом і прагненням не лише проникнути глибоко в суть явищ та їх взаємозв'язків, а й знайти для досягнення мети новий спосіб. На цьому рівні школярі виявляють прагнення застосувати знання в новій ситуації, тобто виконати перенесення знань і способів діяльності в умови, які досі не були їм відомі. Характерна особливість цього рівня активності — вияв високих вольових якостей учня,

наполегливість у досягненні мети, широкі й стійкі пізнавальні інтереси.                                                                                                 Одним зі шляхів формування творчої активності учнів є впровадження в практику роботи проблемного навчання, яке вводить учнів у творчу діяльність поступово. У разі проблемного підходу до навчання засвоєння матеріалу даної теми стає проблемою самих учнів. У них виникає усвідомлена необхідність розв'язувати поставлену проблему. Ця необхідність є мотивуючим імпульсом для розвитку пізнавальної діяльності і допомагає їм

5

мобілізувати всі свої зусилля, сконцентрувати увагу, активізувати роботу мислення.     Проблемна ситуація є початковим моментом мислення. Існують різні рівні проблемних ситуацій. 

     Перший рівень (найнижчий) — учитель ставить проблему і сам її на уроці розв'язує.                                                                         

   Другий рівень — учитель лише створює проблемну ситуацію, а учні під його керівництвом включаються в її розв'язування.       

    Третій рівень — учитель створює проблемну ситуацію, а розв'язок проблеми знаходять самі учні.                                                

     Четвертий рівень — учні самі формулюють проблему на основі здобутих знань і самі шукають шляхи її розв'язування.             

     Кожен навчальний предмет має свої специфічні особливості, які дають змогу певним чином сприяти формуванню творчої активності учнів.                                                                                              Творча активність кожного учня залежить від активізації навчального процесу в цілому, а навчальний процес — від особистості вчителя, його вміння відповідним чином організовувати навчальну діяльність.  Під час виконання завдань, розв'язування проблемних задач головне те, що при цьому відчувається творчий підхід учнів, проявляється їх потяг до самостійності. А чи не в цьому ключ до розв'язування однієї з найгостріших і найважчих педагогічних проблем — «викорінення» формалізму в системі навчання?! Якого великого ефекту вдалося б досягти, якби основу системи навчання визначала саме творча робота учнів. У наших школах є ще багато інформаторів знань, але не організаторів самостійної роботи учнів. Такі люди більше говорять про необхідність учити учнів навчатися, мислити, шукати істину, ніж дотримуються таких підходів в навчально-виховному процесі. Удосконалюючи зміст навчального процесу, нам слід перебороти застарілу хворобу, яку можна назвати «почасовим фетишизмом». Коли люди намагаються звести всю справу до певної кількості годин у навчальному плані, тоді припиняються пошуки нових шляхів покращення навчального

6

процесу і досконаліших форм роботи.  Між вдалим педагогічним досвідом і створенням стрункої послідовної системи творчого навчання учнів — шлях великий. На цьому шляху належить вирішити багато великих і малих педагогічних проблем. Ось деякі з них: забезпечення активності всіх учнів класу, різних за характерами, рівнем підготовки та інтересами; визначення місця, яке повинна займати творча активність учнів у системі інших нетворчих видів робіт (тренувальні вправи, пояснення тощо), принципів, яких слід дотримувати при підборі творчих завдань для учнів. Цілком зрозуміло, що вирішення цих проблем і створення науково-обґрунтованої системи творчого розвитку учнів неможливе без спільних зусиль учителів і вчених. Крім того, для обробки результатів експериментів потрібно чимало часу, але така система має бути, бо це «диктується» вимогами і завданнями сьогодення, оскільки саме сьогодні Українській державі потрібні не просто розумні люди, а люди творчі. Від того, наскільки успішно відбуватиметься підготовка саме таких спеціалістів, багато в чому залежатиме прогрес української науки і техніки.  Нині школа перебуває у скрутному становищі: слабка матеріальна база, старе обладнання й устаткування і що найстрашніше — у більшості шкіл не працюють гуртки з різних предметів. Така ситуація недопустима, і треба негайно шукати шляхи виходу з неї. Учні з великим задоволенням і зацікавленістю займатимуться творчими справами в гуртку, керівник якого має достатній досвід педагога.    Розглянемо творчу роботу учнів у  виховній  діяльності. Звичайно, добре, якщо учень пізнаватиме світ, самостійно «відкриватиме» закони й досліджуватиме явища. Можна уявити, наскільки глибшими й міцнішими будуть у цьому разі його знання, наскільки гострішим стане його розум. Але тут постає запитання: де ж для цього знайти час? І, взагалі, скільки часу треба для того, щоб учень до всього дійшов «своїм розумом»? Творчий процес — це індивідуальний процес. Один учень швидко виконає творче завдання, інший взагалі нездатен до цього. Творча робота — справа необхідна.

 

7

Учитель завжди вдало або невдало будує виховний  процес. А чи не можна до цього залучити учнів? Чи не стане цей придуманий учнями захід для них особливим, рідним, надовго запам'ятається? Особливо вдалими є вікторини,  естафети, конкурси,  КВК, якщо їх придумали самі учні. Учням такі заняття до душі, вчителю - друге дихання. Він бере участь у змаганні з молодістю, може, як ніколи, визначити свої успіхи й прорахунки. Від заняття до заняття вчитель спостерігає ріст винахідливості своїх учнів і своєї також.   Ми знаємо, що лише розвиток творчої уяви допоможе людині оцінити, охопити думкою всю незвичайність явищ, які суперечать старим істинам і «здоровому глуздові». Формування в учнів дослідницьких навичок — одне з головних завдань сучасного етапу  розвитку  освіти. Академік А. М. Колмогоров зазначав: «Звичайно, не з кожного учня вийде вчений.

Але необхідно добиватися, щоб кожному була знайома радість відкриття нового, радість творчого усвідомлення життя».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8

2. Виховання творчих здібностей молодших школярів у позакласний час

Позакласна та позашкільна діяльність спрямовані на виховання вільної особистості. Ця діяльність заснована на законах творчості, які передбачають залучення дітей до реальної співтворчості, інтелектуального діалогу, гармонізацію спілкування, успіх, можливість почуватися вільно.                                                                                 Позакласна діяльність сприяє розвитку незалежного мислення, розробці прийомів співтворчості й інтелектуальної напруги, передбачає єксперементування дітей, ігри, гнучке й гармонійне поєднання індивідуальної, групової та колективної діяльності, самостійної та педагогічно скерованої.
      Одна з особливостей позакласної діяльності як педагогічного процесу полягає в тому, що дитина не боїться отримати незадовільну оцінку. Спираючись на унікальність і неповторність кожної дитини, педагог має розвинути отримані знання, перетворити їх у соціальний досвід. Завдяки цьому запобігаються функціональний підхід до дитини, фрагментарність у вихованні, інтелектуальні перевантаження.
      Педагогічний процес у позакласній діяльності сприяє формуванню у дітей почуття власної винятковості під час пошуків і створення творчих ідей. Діяльність педагога в цьому процесі має бути органічно пов'язана з діяльністю дітей, їх, настроєм і внутрішнім станом.
Ефективність педагогічного процесу в позашкільних закладах визначається появою таких психічних новоутворень, як:
- самостійна творча активність;                                                                             - уміння свідомо та корисно використовувати свій вільний час із метою гармонійного саморозвитку;
- підвищення особистісного статусу дитини в позашкільному колективі;
- більш широкий спектр нестандартного мислення;
                                                            9

- розкриття здібностей дитини.
    Молодший шкільний вік – сенситивний період для розвитку спеціальних здібностей. Для дітей молодшого шкільного віку характерні активне ставлення до дійсності, що їх оточує, підвищена реактивність, готовність до дії. Однак молодощі школярі швидко втомлюються, а це викликає необхідність урізноманітнення видів діяльності та можливість їх зміни.
Дітям цього віку притаманні конкретність і образність мислення, емоційність, швидка зміна настрою. Недостатність життєвого досвіду й знань компенсується фантазією. Образність мислення, відсутність стереотипу, емоційність, естетичне ставлення до дійсності, що оточує, - ці якості притаманні всім молодшим школярам і свідчить про широкий рівень творчих здібностей вікової категорії у цілому.
Саме на цьому етапі починають виявлятися і спеціальні здібності:  організаторські, здібності до художньої,  театральної,  спортивної   діяльності.
   Специфіка дозвільної сфери обумовлена емоційною привабливістю для молодших школярів. У молодшому шкільному віці розкриваються мистецькі   здібності. Діти залюбки малюють.   Малюнки   молодших школярів недосконалі за, проте вони мають велике значення для розвитку їхньої психіки в цілому.
   Більшість молодших школярів виявляє нахили до образотворчого мистецтва. Здібності у виді діяльності проявляються у так званій «гостроті бачення», у високому рівні уяви.
   У цьому віці починають розвиватися організаційні та конструктивно-технічні здібності. Організаційні здібності виявляються й формуються в іграх дітей. Здібності до конструктивної діяльності – в умінні легко, у швидкому визначенні опорних деталей, вузлів, конструкцій, у вмінні вносити зміни в рішення конструктивно-технічних завдань. Найяскравіше ці здібності виявляються у спорудженні необхідних для гри конструкцій,

 10

експериментуванні з конструктором, використанні замість реальних предметів їх ігрових замінників.
Спеціальні здібності, для розвитку яких молодший шкільний вік найбільш сенситивний, можуть бути реалізовані в системі позашкільних закладів. Структура та зміст діяльності цих закладів мають великі педагогічні можливості для розвитку здібностей.
   Більшість дітей цього віку люблять займатися такими видами творчості, як малювання,  спів, танці, ігри.
Аналіз сучасних засобів і форм позакласної діяльності для молодших школярів свідчить про те, що вони націлені перш за все на виявлення та розвиток лише спеціальних здібностей, які можливі лише тільки за наявності природних задатків. Це такі форми, як концерти, виставки. Однак у формуванні особистості, здатної до творчості, не менш важливим є питання розвитку загальних здібностей.
    Головна особливість творчої особистості – потреба у творчості, яка стає життєвою необхідністю. Суттєвим для педагогіки є розуміння дитячої творчості як процесу засвоєння матеріальних і духовних цінностей, що накопичені людством. Саме за таких умов і формується якості творчої особистості. Орієнтація в якостях творчої особистості дає змогу своєчасно виявити творчі здібності, зосередити увагу на їх розвитку, застерегти їх від згасання.
Педагог І. Лернер довів, що практично всіх дітей можна навчити творчо мислити, особливо, якщо починати в молодшому шкільному віці. Він визначив прийоми нестандартного мислення, які водночас є також процесуальними рисами творчої особистості:                                                      - самостійне перенесення знань і вмінь у нову ситуацію;
- бачення нової функції знайомого об'єкта;
- бачення нових проблем у знайомих ситуаціях;
- бачення структури об'єкта.
                                                             11

Якщо до цих рис додати ще й високий рівень творчої уяви, розумові здібності, розвинуту пам'ять, досконале мислення, точність рухів, то цей перелік і складатиме структуру загальних здібностей. Виявлення й розвиток загальних здібностей – актуальна проблема позакласної роботи, бо, по-перше, досить розвинуті загальні здібності сприяють розвитку спеціальних і дають змогу досягти значних успіхів у виконанні будь-якої діяльності; по-друге, розвиток загальних здібностей значно менше залежить від природних факторів – задатків, бо загальні здібності спираються на розумову діяльність. Отже, у всіх дітей з нормальним розумовим розвитком можна сформувати процесуальні риси творчої особистості
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

12

4. Створення творчого середовища для розвитку особистості.

    Виховання учнів засобами мистецтва було, є і завжди буде актуальним не тільки для вчителів образотворчого мистецтва, але і художньої культури, музичного мистецтва та літератури. Воно є тим неподільним комплексом позитивних емоцій, який безпосередньо впливає на всі аспекти виховного, культурного, морального та естетичного становлення особистості школяра, а також напрямом роботи для всіх педагогічних працівників нашої системи освіти, бо за допомогою засобів мистецтва формується активний, культур-ний , творчий пласт нації.

Обрана тема досвіду є актуальною, оскільки її дослідження має неабияке значення у визначенні найнеобхідніших умов створення творчого середовища для розвитку особистості на уроках образотворчого мистецтва.

Актуальність цієї проблеми не підлягає сумніву, а її вирішення не терпить зволікань, адже на сьогодні учнівська молодь має такий потужний та різноманітний потік інформації через ЗМІ (телебачення, інтернет, радіо, літературу, періодичну пресу, книги, відеофільми та кіно), однолітків, батьків та родину, що школі важко утримати першість у цьому двобої. Ось і виникає справжня проблема - як відірвати молодь від монітора, чим заінтригувати їхню допитливість. Як наблизити дітей до чуттєвого світу природи , мистецтва, живого спілкування?

І  тому  треба створити творче середовище для розвитку учнів засобами мистецтва,  фізичної   культури,   яке оточувало би їх щодня, щогодини до та після школи. Проаналізуємо:   24 години = 8 годин сон + 8 годин школа + 8 годин ?!

         Як розпорядиться цим часом кожна дитина , яка не відвідує позашкільні навчальні заклади? Піддасться впливу все тих же відомих ЗМІ чи інтернету.  Школяр повинен розвиватись!

Наукові дослідження обраної теми досвіду. Проблему «середовища» досліджували у своїх працях М.Я. Басова, П.П. Блонський, А.Б. Залкіна. На

 13

першому педагогічному з'їзді в 1927 році виникли суперечки в оцінці середовища, які й досі залишаються актуальними. Одна група дослідників вважала, що середовище - це лише фактор, який допомагає процесу розвитку закладених в дитині властивостей (Ш. Бюллер, Д.Н. Узнадзе). Друга група стверджувала, що середовище визначає розвиток. Воно активно формує діяльність дитини, використовує потенціал, закладений в дитині від народження (М.Я. Басова, А.Б. Залкіна, Л.С. Виговський).

Технологія досвіду. Для успішного розвитку здібностей до образотворчої діяльності,  фізичної  культури  потрібні відповідні задатки, з якими людина народжується. Вони являють собою вроджені анатомо- і психофізіологічні особливості організму. Для художника дуже важливі властивості зорового аналізатора (вміння точно визначати пропорції, колір і т.д.), гарна зорова пам'ять, багата уява,  для  спортсмена  - розвиток  фізичних  якостей.   Але наявність задатків сама по собі не розв'язує питання про появу та розвиток здібностей. Задатки потрібно перетворювати в здібності в певний час. Якщо цей час пропустити, то потім здібності дуже важко, а то й практично неможливо розвинути. Тому велика відповідальність покладається саме на вчителя.

Якщо педагог не має смаку до дитячої творчості, не знає її вікових закономірностей, не знає, як оцінити її неповторну естетичну оригінальність, що не вкладається в загальноприйняті професійні та стильові канони, не створює для дітей на уроках   та  в  позакласній  діяльності  дійсного творчого середовища, він не зможе викликати до життя дитячу творчу активність. І тоді заняття   можуть перетворитися на безрадісне марнування часу.

     Крім вікових особливостей образотворчої діяльності школярів, варто враховувати неоднорідність структури їхніх здібностей. Згідно експериментальних даних, усіх дітей за їхніми схильностями і характером здібностей до малювання можна розділити на три групи. До першої

 14

відносяться діти з вираженою графічною обдарованістю. Вони виконують малюнки контурними лініями, чітко передають форми, рівним тоном заливають зображення по контурі. До другої групи відносяться діти з превалюванням мальовничого початку. Вони малюють невпевненими плутаними лініями, пишуть плямами, добре почувають колірні відносини, їм важко залити поверхню рівним кольором, дотримати контур. Діти третьої групи мають в однаковій мірі виражені графічні й мальовничі здібності, і досить успішно справляються з тими й іншими роботами,  але  кожен  учень  з  цих  груп  може  розвивати  фізичні  яксті. Кожен учитель із практики знає, що одна дитина виконує чіткий контурний малюнок чи взагалі не може його зробити. Для іншого ж це просте завдання. І на основі цих даних багато хто поспішає зробити висновок, що одна дитина здатна до образотворчого мистецтва, а інша - ні. Справа тут не в загальній обдарованості, а в різній її структурі. Дитина, що не виконує чіткого контурного малюнка, може, наприклад, відмінно підібрати колір, вирішити складну колористичну задачу, що важче для першого. Роботи, виконані в лінійній манері, простіше оцінювати, ніж зроблені в мальовничій. Учителі часом чекають від дитячих робіт тільки чіткості та акуратності. Тому графічна обдарованість як правило високо розцінюється в школі. Мальовничі ж роботи сприймаються часто як мазанина. Звичайно, не кожен учитель може побачити й оцінити мальовничу обдарованість дитини. Однак, перш ніж ставити оцінку, потрібно задуматися над структурою здібностей дитини. 

Уроки образотворчого мистецтва сприяють розвитку художніх здібностей дітей (здатності до різних видів художньо-творчої діяльності: художнє бачення світу, оригінальність сприймання, підвищений інтерес до художньої діяльності, естетична позиція; здібності до зображувальної діяльності: здатність правильно оцінити форми, пропорції, положення предметів у просторі, світлотіньова чутливість, здатність відчувати виражальну функцію кольору, розвинута образна уява і пам'ять). Художні

15

здібності можуть формуватися тільки за наявності сприятливих умов. Це допомога дорослих, багате культурне середовище, послідовна і цілеспрямована програма виховання і навчання. Педагогу потрібно створити умови для гармонійного розвитку дитини: атмосферу любові, довіри, уваги до потреб та інтересів; надання права дитині на свободу і самостійність; формувати та розвивати у школярів естетичне ставлення до життя, сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах людей, художніх потреб, розвитку спеціальних художніх здібностей та мислення, що забезпечують готовність до художньо-творчої самореалізації і безперервного духовного самовдосконалення протягом життя, формуванню естетичної культури, ціннісних художніх орієнтацій у соціокультурному просторі.

Отже, виховні  заняття повинні:

- торкатися емоцій учнів; розвивати художнє сприймання здатності отримувати естетичну насолоду від творів образотворчого мистецтва, краси навколишнього світу;

- будити творчі здібності кожної дитини, сприяти їх розвитку; залучати школярів до досягнень світової художньої культури, оскільки ознайомлення зі світом мистецтва збагачує не тільки розум, а й емоції людини, формує чуйність, уміння розуміти прекрасне;

- сприяти  досягненню  успіху  учнів;

- проводитись з урахуванням вікових особливостей дітей.

         До нетрадиційних типів виховних  занять можна віднести: ігри (ділові, рольові, мистецькі); заняття-кросворд; заняття-подорож; гра «Кубики», в ході якого учні відгадують завдання, які зашифровано на гранях кубиків (по 6 завдань);  ігри «Аукціон»; «Сходження на вершину знань»; що дозволяють повторити засвоєні знання; заняття-сценарії; захід  «Що, де, коли?»; заходи -пошуки (із організацією самостійної роботи учнів): екскурсія, диспут, проекти.

          У ході занять можна використовувати різні методи, які б стимулювали

                                                   16

художню активність школярів. Найпоширеніший з них - вербальний, тобто бесіда, оповідання про події минулого чи екскурс у майбутнє, вірші, музичний супровід, який може бути тлом усього заняття. Можна  застосовувати такі методи,  які  активізують  пізнавальну  діяльність  учнів:

•   організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності (за джерелом передавання та сприйняття навчальної діяльності: словесні (розповідь, бесіда, лекція), наочні (ілюстрація, демонстрація), практичні; за логікою передавання та сприйняття інформації: індуктивні (від часткового до загального), дедуктивні (від загального до часткового); за ступенем самостійності мислення: репродуктивні, проблемно-пошукові);

•   стимулювання і мотивації навчальної діяльності (методи стимулювання інтересу до навчання: навчальних дискусій, забезпечення успіху в навчанні, пізнавальних ігор, створення ситуації інтересу у процесі викладання навчального матеріалу, створення ситуації новизни навчального матеріалу, опори на життєвий досвід учнів; метод заохочення);

•  контролю та самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності: усне опитування (індивідуальне та фронтальне), тести, практична робота).

     Можна застосовувати і нетрадиційні методи навчання, а саме: евристичні (когнітивні - метод уживання, метод змістовного (смислового) бачення, метод образного бачення, метод евристичного спостереження, метод досліджень, метод гіпотез; креативні - метод придумування, метод «Якби...», методи учнівського планування, методи взаємонавчання, метод рецензії, метод самооцінки; метод евристичного «занурення»), інтерактивні ( коло ідей, мікрофон, дискусія, мозаїка, «Так - Ні», побудова асоціативного куща тощо), системи знань, що утворені шляхом трансформації методів навчання до рівня форм навчання ( метод проектів).

Постійне самовдосконалення , бо тільки творча людина може навчити творчості ! Не обмежувати себе у педагогічних спробах та виявах

17

 

різносторонніх захоплень, користуватись слід всіма засобами педагогічних

прийомів та різними формами роботи, тоді з вами буде завжди цікаво дітям. Ніколи себе не шкодуйте! Життя надто коротке для цього. Випробовуйте все, що можливо випробувати - щось обов'язково вам підійде!

    Щоб створити творче середовище для розвитку особистості  потрібно застосовувати все, що може опанувати учень. Музеї міста завжди раді бачити дітей. Екскурсії містом, знайомство з архітектурою свого міста а пізніше і поїздки до інших міст, пам'ятників історії та визвольних війн. Як продовження цієї тематики, зустрічі з народними умільцями та майстрами народної творчості, які володіють різними ремеслами. Тут же збір етнографічного матеріалу, та створення фотоальбомів. Екскурсії у Карпати та збір фотографій рідкісних рослин вивчення побуту гуцулів, фізичне оздоровлення учнів,  проведення  спортивних  ігор,    самоствердження та гартування їх у горах. Як свідчить практика, при тривалому звучанні музики сили учня зростають удвічі. Необхідно враховувати також особливий підхід до кожного учня. Можна використати міжпредметні зв'язки, наприклад, з рідною мовою, літературою,  фізичною  культурою - чи історією. Написавши твір на уроці мови, діти його ілюструють, грають виставу, виготовляють героїв твору для лялькової вистави.  Проводячи  виховний  захід  «Козацькі  забави»,  поєднувати  спортивні  ігри  і  ігри  образотворчого  мистецтва – намалювати  елементи  козацтва,  створити  ескіз  емблеми…

 

 

 

 

 

    18

Висновки

У період розбудови національної школи одним з найважливіших завдань, що постають перед нею, є формування творчої активності учнів. Адже час вимагає висококваліфікованих спеціалістів, які творчо ставляться до своєї справи, здатні особистою працею сприяти успішному розвитку техніки, науки, мистецтва, виробництва.

Важливим є те, що у процесі творчої діяльності людина не тільки змінює світ, а й змінюється сама. Щоб людина могла самостійно пізнавати навколишній світ, її цьому треба вчити, що вимагає розвитку в індивіда творчої активності як умови творчої діяльності. Творча активність — це результат внутрішньої потреби особистості, яка пробуджується лише за певних умов, що сприяють розвитку природних задатків. Тому дуже важливо виявити ці задатки, зберегти і знайти шляхи їх розвитку. Лише тоді спрацює творчий потенціал, відбудеться становлення творчо активного індивіда.

Активність як наукова категорія завжди викликала підвищений інтерес учених. Питання про формування творчої активності особи — одне з найактуальніших у теорії педагогічної науки і в практиці шкільного навчання.

У сучасних умовах людина повинна сприймати величезний обсяг інформації, осмислювати її і на основі здобутих знань самостійно розв'язувати нові, складніші завдання.

 

 

 

 

 19

Список використаної літератури

1. Базиленко Л.И. Заметки о творчестве // Обдарована дитина. - 2005. - № 7. - C. 25-27

2.Калюкина А. Об опыте детского творчества // Начальная школа. - 2000. - № 12. - C. 44-47

3. Кульчицька О.І. Простір для здійснення творчих задумів // Обдарована дитина. - 2005. - № 7. - C. 2-5

4. Кульчицька О. Творча обдарованість. Специфіка дитячої обдарованості// Обдарована дитина. - 2001. - № 1. - C. 3-10

5. Лисенко О. Обдарована дитина у колективній творчій діяльності // Обдарована дитина. - 2001. - № 1. - C. 44-45

6. Мурзо Т. Заохочуючи учнів до власної творчості // "Тема. На допомогу вчителю зарубіжної літератури". - 2005. - № 3-4. - C. 172-176

7. Парамонов Л. Творческое конструирование: психологические и педагогические основы его формирования // Дошкольное воспитание. - 2000. - № 11. - C. 58-64

8. Світ творчої уяви в малюнках шестирічок // Початкова освіта. - 2005. - № 37. - C. 7-8

9. Тітов І. Розвиток творчої уяви молодших школярів як компонента їхньої суб'єктності// Обдарована дитина. - 2005. - № 9. - C. 35-38

10. Хоменчук І. Формування і розвиток творчих здібностей дітей // Світ дитячих бібліотек. - 2004. - № 2. - C. 21-22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20