Досвід роботи по темі: "Підвищення ефективності навчання молодших школярів за допомогою сучасних технологій та розвиток творчих здібностей засобами образотворчого мистецтва"

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Творчість народжується там, де створюється сплав глибоких знань з досвідом практичної діяльності, який склався у процесі самостійної роботи, самовиховання і запозичений у майстрів педагогічної справи. Якою талановитою не була б людина, але якщо вона не вчиться на досвіді інших, то ніколи не буде хорошим педагогом.

                                                                            В. Сухомлинський

 

            Нині з’явилася нагальна потреба суспільства у творчих, діяльних та обдарованих, інтелектуально й духовно розвинених громадянах. Тому проблема виявлення та «вирощування» талантів має велике значення. Найбільша відповідальність у цьому питанні покладається на школу, учителя. Адже скільки стоять гори, скільки тече вода в ріках,  скільки рослин тягнеться до сонця, стільки шанується слово учителя, стільки є незмінною жага людини до знань.

         Все у світі починається з любові: нове життя, нові стосунки, нова людина, нове відношення до своєї справи. Тільки закоханість у світ, у людей, у мрію, у свою професію може стати тією живою силою, що допоможе здолати всі труднощі та негаразди й залишити по собі щось варте людської шани.

         Мене завжди хвилює  питання,  як зробити  навчання  цікавим. Адже  моїх вихованців  об’єднує  одне спільне  бажання – прагнення  досягти  більшого, бути кращим у  навчанні.  Тому  своє  завдання  як  учителя  бачу  в  тому, щоб  виховати  творчу, активну  особистість дитини, здатну бачити, відчувати, любити, захоплюватися і  творити красу  у  житті  та  мистецтві.

            Предмет образотворчого мистецтва – особливий предмет. Заняття з образотворчого мистецтва мають велику пізнавальну і виховну силу, дають можливість ефективно розвивати в учнів почуття прекрасного, формувати високі естетичні смаки, вміння розуміти і цінити твори мистецтва, пам’ятки історії і культури, красу і багатство рідної природи. Первинні знання з образотворчого мистецтва учні отримують від вчителя  початкових класів.

           Станіславський писав, що творчість – це напруження всіх духовних сил людини. Види творчості різноманітні: наукові, технічні, ігрові, управлінські, музичні, образотворчі, навчальні, спортивні. Я намагаюсь уважніше придивлятися до своїх учнів і допомагати розвивати їх таланти.
Мої вихованці є активними учасниками позашкільного життя школи та класу.

        Свої уроки  будую на єдиному бажанні: допомогти учням урок за уроком, крок за кроком підійматися сходинками оволодіння законами творення краси. На уроках  знайомлю  учнів з видами, жанрами та напрямками мистецтва, з відомими художниками та народними майстрами, з художніми техніками та матеріалами.

       Вибираючи методи та прийоми роботи  користуюся принципом: «Учитель не повинен іти попереду, ведучи за собою дітей, не повинен іти позаду, весь час підштовхуючи їх, –– він повинен бути весь час поряд і спільно вирішувати всі проблеми, що виникають у навчальному процесі». На заняттях з образотворчого мистецтва широко використовую  інтерактивні методи та нестандартні форми організації уроку, проводжу  уроки із використанням мультимедійної техніки та аудіо апаратури.

Завдання, які стоять сьогодні перед школою, неможливо вирішити без оновлення методів навчання, без розробки нових, продуктивних навчальних технологій. Вони як ніколи актуальні, бо спрямовані на підготовку таких громадян, які зможуть брати участь на високому інтелектуальному рівні у розв’язанні проблем, що постають перед нашим суспільством.

          Працюючи на  освітянській ниві  двадцять сьомий рік, стала впевненою у тому, що  змістом  освітнього процесу в школі  є життя  дітей, у  якому  вони дорослішають, розвиваються  і   формуються  як  особистості, а школа  має  забезпечувати  умови для того, щоб кожна дитина  в ній  знаходила простір  для розвитку  своїх  можливостей, могла  в повній  мірі  проявити   свою  індивідуальність.  Тому   моє педагогічне кредо  : «Від алмазу можливостей до діаманту  досягнень» .                                                                                                                                                                                                                                               

           Сьогодні  учитель – це  і практик, і науковець, і методист по роботі  з  дітьми. Наша  праця    складна, адже  об’єктом педагогічної  діяльності  є дитина, навчання  і  виховання  якої  вимагає  неабиякої  майстерності.

         Мені  хочеться  дати кожній  дитині багатогранне  щастя. Воно полягає   у  тому, щоб маленька людина розкрила  свої  здібності, полюбила  працю  і  стала  в  ній  творцем, щоб насолоджувалася  красою навколишнього світу  і  створювала  красу для  інших.

          Прогресивна  педагогіка  виходить  з того, що  кожна  дитина  по-своєму талановита,  з  кожної  може вирости  творча  особистість. Треба лише , як свого  часу  зазначив  Л.С.Виготський,    сприяти  утворенню  та  прояву  таланту. Здібності  до  творчості  є  в  кожної  дитини, а щоб  їх  розвивати,  необхідно  надавати їм  можливість  творити. Бо саме  у процесі творчості  дитина  виявляє  свої почуття, думки, відбувається  розвиток  її особистості.  Учень  лише тоді  найефективніше  сприймає  новий матеріал, коли  перебуває  в позиції  творця. Тому свій урок  намагаюся  побудувати  за  своєрідною формулою:   « творчість школяра + творчість учителя = урок, як новий твір мистецтва».

            Переконана, що  творчість  учня  найкраще  може проявитися  у  різних  видах  художньої  діяльності, але  найбільше -  у образотворчій. Над  проблемою  «Підвищення  ефективності навчання  молодших  школярів за допомогою  сучасних технологій та розвиток творчих здібностей засобами  образотворчого мистецтва»  працювала  п’ять років. Зрозуміла, що важливо, щоб  із  самого початку навчання  дитина  стала  не лише  свідком, а й  учасником  живого дійства, висловлюючи  в малюнку свої враження, почуття, переживання, щоб вона була  здатна до експромту та імпровізації.

          Кожна дитина – це неповторний світ. Вона має   сама  реалізовувати  свій  духовний потенціал. Головне, щоб учитель став їй другом і, допомагаючи  подолати нерішучість, не замулив  джерела  індивідуальності, яке  тільки-но починає пробивати  собі шлях.

           Школярів приваблює самий процес  перетворення  білого  «аркуша-мовчуна» в  малюнок, що має  розповідний зміст  і певну думку. Юний художник  відчуває  себе  чарівником, який доторканням пензля  перетворює   звичайний аркуш  паперу  в картину, що може  хвилювати  і  радувати   людей.  Якщо  під  час  аналізу  малюнка  я підкреслюю  саме  цей момент, то у дитини виникає  підйом  загального   емоційного тонусу  і стимулює  бажання  пізнавальної  активної діяльності.

      У  процесі роботи  я  ставлю  за   мету:

• формування в учнів  особистісно- ціннісного  ставлення  до мистецтва;
• розвиток  художньо-образного мислення;
• стимулювання творчого потенціалу особистості;
• виховання потреби і здатності до художньо-творчої самореалізації.

            Урок  образотворчого мистецтва – це «мистецтво навчання мистецтвом». Тому кожен учитель має добре  усвідомити  як навчати, щоб добитися  позитивних результатів.  Та гадаю, чим менше він  говорить на уроці, тим краще для творчості вихованців. Сказати необхідно рівно стільки, щоб у душі  дитини спалахнула  іскра бажання  працювати  в потрібному напрямку. Прекрасним  художньо-терапевтичним засобом на  уроці образотворчого мистецтва  є  образне мовлення  вчителя.

           Враховуючи  вікові особливості дітей  молодшого шкільного віку, постійно урізноманітнюю  форми  і методи   навчання. Проводжу  уроки-подорожі, уроки-віночки, коли школярі під  час виконання  кожного  завдання вплітають  квіточку у віночок. На уроці завжди присутні  елементи гри. Недарма К.Ушинський звертав увагу : «Гра не є пустою забавою, це зміст життя дитини, її творча діяльність потрібна для її  розвитку. У грі дитина живе, і слід  цього   життя  глибше  залишається в ній, ніж слід дійсного життя». Гра – один із шляхів покращення  навчально-виховного процесу – наповнення  його дитячою  фантазією, непередбаченістю та  інтригою. 

       Починаючи  урок, налаштовую  учнів на  вивчення  тієї чи іншої  теми, тому звертаюся до  життєвого  досвіду  учнів, до знань, набутих   на попередніх  уроках.  Для цього використовую  таку  інтерактивну  гру  «Так – ні».Якщо знайдено  правильні  відповіді, показую класу зразок  і оголошую тему. Цей прийом вчить пов’язувати  розрізнені факти, систематизувати наявну  інформацію, сприяти зміцненню  здобутих знань.

Широко застосовую у роботі  метод  передбачень   - учні  за  ключовими словами, виразами , загадками  передбачають  тему   уроку.

           За  умов застосування  інтерактивних методів навчання   навчальний процес  організовано так,  що практично  всіх  учнів заохочено до процесу пізнання, а нестандартні  форми  організації  уроку, дають  змогу підвищити ефективність  засвоєння знань, викликати у  них  інтерес до навчання.

         Наприкінці  уроку  застосовую метод «Незакінчене речення».        Наприклад  :  

          На  етапі  закріплення  знань, можна  використати   рольову гру «Акваріум» - коли дітей  поділено на групи: кореспондентів, народознавців, дослідників тощо. Кожен  чітко уявляє  поставлене перед групами  завдання  й намагається  якомога краще його вирішити. Всі  групи по черзі перебувають в «Акваріумі», а діяльність кожної з них  обговорюється всім класом. У  межах  «Акваріума» можна  підбити і підсумки  уроку.

         Для  того, щоб дати  змогу учням висловити  свої думки  та передати   враження  від сприймання  художніх  творів, використовую такі  методи  як «Світська розмова» ( робота в парах)  або «Мікрофон». Учні  в парах аналізують картину, виконану художником, з точки зору  емоційно-смислового  задуму композиції, колориту, засобів  вираження. З’ясовують  жанр та вид образотворчого мистецтва.

        На  уроках, що містять  такий вид діяльності  як  сприйняття  творів мистецтва, ефективне  використання  методу «Мікрофон». Такий спосіб вираження  своїх думок  дає  змогу  кожному сказати щось швидко, визначити головне, виступати по черзі.

       Акцентуючи увагу  на дітях  молодшого шкільного віку, можна  зазначити  їхню підвищену  пізнавальну активність, емоційно-психологічну  чутливість, почуттєву сприйнятливість  до кольору, лінії, форми, ритму, композиції  як  трансляторів  стану настрою.  У  процесі роботи я ставлю мету – формування  в  учнів  радості життя, насолоди  мистецтвом, також  розвиваю  ті   відчуття, які  з’являються у  дитини  при сприйнятті  чарівного, комічного, трагічного.  Система  «мозок – око – руки»  формує  «здоровий слух», гостре  око – формує  просторове  мислення, відчуття  гармонії, пропорції, відчуття  матеріалу, радість гарно оформленої роботи, що впливають на духовний розвиток особистості.

             Уроки  із  застосуванням інтерактивних технологій  зорієнтовують кожного учня  на  успіх, створюють  сприятливі комфортні  умови  навчання. Прагну, щоб учні не  копіювали, а насамперед творили. Тому  в основу навчального  процесу закладаю співробітництво і продуктивне спілкування,спрямоване  на спільне розв’язання  проблем.

 Саме інтерактивні методи  сприяють  :

• встановленню  дружньої  атмосфери  і  взаємозв’язків  між учасниками спілкування;
• заохоченню  учнів до співпраці, коли вони не бояться робити помилки;
• залученню кожного учня до роботи через певне  завдання;
• отриманню  слабкими учнями допомоги від  сильніших;
• використанню  своїх знань і досвіду , набутого раніше.

               Постійно  вдосконалюю  свою педагогічну  майстерність, замислююсь:  як зробити  дітей  активними  учасниками навчально-виховного процесу, навчити їх думати, проникати в суть  явищ, привернути   увагу   до слова  і  дій  учителя. Мене завжди хвилює  питання,  як зробити  навчання  цікавим. Адже  моїх вихованців  об’єднує  одне спільне  бажання – прагнення  досягти  більшого, бути кращим у  навчанні.  Тому  своє  завдання  як  учителя  бачу  в  тому, щоб  виховати  творчу, активну  особистість дитини, здатну бачити, відчувати, любити, захоплюватися і  творити красу  у  житті  та  мистецтві.

              Дитина  не просто бачить  навколишній світ: вона  підмічає  всю  несхожість  і своєрідність  його  розмаїтних форм та їх поєднання. І переживає все це. І бачить  серед навколишнього  інколи  одній їй  зрозумілу  схожість. Тому  намагаюся  давати  такі  завдання, які б розвивали  творчу  уяву  дитини. Наприклад:

           Серед художніх   здібностей  чи  не найголовнішою  є здатність  до специфічної  асоціації  смислів  та  образів. А розвивається  вона  на  основі  знань про  навколишній  світ. Чим глибшими  та   різноманітнішими  будуть знання  про  нього, тим  повнішою  буде  картина  різноманітності  світу  і тим  цікавішими й  оригінальнішими  можуть бути  асоціації.

         Ознайомлюючи  дитину  з  різноманітними  предметами  та  явищами, я розкриваю  у  неї  здатність  до глибокого  розуміння  їхніх  особливостей, пошуку  зв’язків  та   відношень  між ними, формую  вміння  відносити  їх до певного  класу  за певним  критерієм, отже  сприяю  формуванню  чітких  понять . Спонукаючи  дитину до пошуку  зв’язків  різних предметів за певними ознаками, намагаюсь сприяти розвиткові  здатності  до  пошуку   різноманітних  асоціацій. Розглядаючи твори мистецтва, звертаю  увагу на те, за допомогою яких  асоціацій  було розкрито  тему  у  даному  творі. Або  говорю  з  дитиною   про те, які  асоціації  викликав  у  неї  той  чи  інший  твір  і  чому.

            Метод  побудови  асоціативного  куща    використовую  на будь-якому  етапі  уроку. Діти за короткий проміжок часу  формулюють  засвоєні раніше знання  з  теми . Дані  відповіді  у  формі  коротких  тез  записують  на  дошці  навколо розглянутого  поняття  чи  явища. Результатом стає  схема-опора, що актуалізує  знання  учнів  і готує їх  до сприйняття  нового матеріалу чи підсумовує  знання  з  даної  теми.

         До  кожного  уроку  готуюся старанно,  і  прагну  його викласти  так, ніби він  найголовніший  сьогодні  у  житті  дітей. Намагаюся, щоб не було  однакових  уроків, щоб  кожний  відрізнявся  від попереднього  чимось  новим -  формою, типом, ілюстративним  матеріалом, методами  та  засобами  викладу. Це можуть бути: інтегровані уроки образотворчого мистецтва і музики, уроки-подорожі, урок-гра, урок-змагання  тощо.

            Проводячи на  уроках  заочні подорожі  по музеях  України,знайомлю дітей з  культурною спадщиною  минулого, даю змогу  учням глибше зрозуміти духовний, естетичний  світ тих, хто жив  і  творив до нас, конкретно уявити  спосіб життя, думки людей, систему  цінностей  попередніх  епох.

             Однією  з  основних  особливостей  особистісно  зорієнтованого  уроку є  створення  ситуації  успіху для кожного  учня. Організовуючи урок, працюючи  з дітьми, прагну  так  керувати навчальною діяльністю, щоб  кожна  дитина  відчула  силу  успіху. Успіх в праці – одна  з  головних  умов  становлення  особистості людини. Успіх  у праці – це внутрішній  комфорт, радісний настрій. Успіх у праці – це основа взаєморозуміння між  учителем і учнем. Наприклад, на початку уроку  створюю ситуацію успіху: пропоную завдання, яке можуть виконати  всі, а потім  його ускладнюю і діти  доходять до того, що вбачають  розрив між тим, що вони  знають і тим, чого не знають. Як же бути? Учні починають працювати в групах  і  доходять до певного  висновку.

          Визнаю необхідність  використання  різноманітних  стратегій  викладання  залежно від  різних  стилів  навчання, темпераменту  і особливості  окремих  дітей. З цією  метою:

• адаптую  матеріал  і навчальні прийоми  для того, щоб  врахувати індивідуальні запити, інтереси та особливості  дітей;
• надаю  право вибору під час  роботи  в  класі;
• пропоную завдання, спрямовані на досягнення  високих показників в  усіх сферах розвитку;
• використовую різні методи і наочність з метою  задоволення потреб молодших  школярів.

         На  мою думку, диференційований  підхід до навчання дає можливість  враховувати  сильні  і  слабкі сторони  у здібностях   кожного учня, допомагає  повніше використати  свої  можливості  і тим самим їх розвинути. Індивідуальний підхід потрібний перш за  все тим учням, які відчувають  значні труднощі у малюванні. Вчасна  і  ефективна  допомога  їм у подоланні  цих  труднощів потрібна  для  їхнього  успішного просування  вперед у розвитку здібностей.

          Індивідуального підходу  потребують і сильні  учні. Цей підхід сприяє   повнішому  використанню  й  подальшому  розвитку  їх   навчальних можливостей. Тому даю  обов’язково  різнорівневі  завдання:

         Планую  і проводжу  заняття,  спрямовані на розвиток  таких якостей учнів, як  ініціативність, активність, самостійність, креативність, забезпечую  умови для  самореалізації  та неперервного  самовдосконалення  і  самовиховання.

        Навчання вчителя триває все життя. Сучасна парадигма освіти, застосування новітніх технологій потребують якісно нового підвищення фахової майстерності педагога, бо лише творчий учитель може виховати творчого учня. Тому моє життєве кредо: «Творчість людини – це стиль життя. Це постійний пошук, який пробуджує дитячі душі» ( Т.Подкопаєва).

Мета роботи : «Формування компетентностей особистості у процесі оволодіння майстерністю технік образотворчого мистецтва.»

Сутність навчання та виховання : диференційованість, динамічність, гнучкість, мобільність, варіативність, доступність. Це процес безперервний. Він не має фіксованих термінів завершення і послідовно переходить із однієї стадії в іншу: від створення умов, сприятливих для творчої діяльності вихованців до забезпечення їх співробітництва у творчому процесі та самостійної творчості, яка формує потребу кожної дитини у подальшому творчому сприйняті світу.

На заняттях вихованці  не просто відтворюють те, що засвоюють. Завдяки своїй унікальності і неповторності, вони разом з педагогом розвивають, доповнюють, вдосконалюють свої знання, нахили, здібності. У цьому полягає особливість методики, яка будується на захопленні творчою діяльністю, творчому самовдосконаленні багатстві вражень. Переконана, що навчання образотворчому мистецтву не може бути нормативним, а повинно будуватися з урахуванням психічного стану та настрою дитини.

Оптимальний навчально – виховний процес  забезпечується здатністю і вмінням  приваблювати талантом, включати дітей у власну систему цінностей, насичувати педагогічний процес такою творчою діяльністю, яка має велике духовне і соціальне значення.

За таких умов урок малювання  стає місцем комфорту особистості, співпраці і взаєморозуміння, сприяє розвитку її інтересів, гнучкості, розвитку вмінь і навичок.

         Навчальна програма  достатньо гнучка, крім того, робота  з дітьми із різними здібностями передбачає внутрішню диференціацію, або точніше індивідуалізацію. Для  забезпечення індивідуальності приділяю більше уваги  вихованцям,більш детальніше знайомлюся з інтересами  дітей, їх потенціальними можливостями. На заняттях  використовую різноманітні форми роботи,а саме:

            - індивідуальні, групові;

            - творчі групи за інтересами;

            - вікторини,дискусії,практичні роботи в творчій майстерні.

        Свої заняття будую на єдиному бажанні: допомогти учням  крок за кроком підійматися сходинками оволодіння законами творення краси.

         У ході впровадження індивідуальної роботи обов’язково використовую методи навчання - способи взаємопов’язаної діяльності вчителя та учня, направлені на досягнення навчально-виховної мети. Ці методи  поділяю на три групи:

• методи  організації  навчальної діяльності: розповіді, бесіди, демонстрації , організація практичних вправ та завдань;
• методи стимулювання навчально-пізнавальної діяльності: навчальні дискусії, ділові ігри,заохочення,творчі звіти, виставки;
• методи контролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності: аналіз помилок,способи їх виправлення,виконання практичних творчих завдань.

             З метою розвитку творчих якостей вихованців (пізнання себе,внутрішньої культури,творчої уяви і фантазії) та творчих рис характеру (цілеспрямованості,відповідальності,самостійності,наполегливості,впевненості,оригінальності), та для піднесення особистісного статусу дитини   практикую проведення персональних виставок  вихованців.

Кожний урок образотворчого мистецтва – це нові відкриття у світі творчості. Тому  намагаюся розвивати творчі здібності своїх дітей, їх фантазію та уяву. Діти самі прагнуть створити  роботу до душі, а моє завдання вміло і тактовно, не нав’язуючи своєї думки, завжди допомагати  у створенні дитячого шедевру.

        Такий підхід до навчання  дозволяє дітям реалізувати всі свої творчі задуми і ніколи не відчувати себе переможеним або гіршим за інших. Роботи учнів  – це творіння їх рук, це прояв власної самостійності. На кожному занятті  ми проводимо своєрідну виставку робіт, де діти самостійно аналізують свої власні помилки, шукають шляхи їх виправлення.

Творча діяльність молодших школярів на уроках малювання  завжди цікава та яскрава. Вихованці  є постійними учасниками шкільних та районних виставок  дитячої творчості.

       Учитель – творець, що гармонійно поєднує ремесло і творчість: нестандартність роботи, артистизм, талант у спілкуванні з дітьми. Якщо вчитель творчо підійде до організації роботи, чітко складе інструкції, створить творчу атмосферу, ситуацію успіху – то результатом стане творча, мисляча та духовно багата особистість.

          Націлюю учнів на самостійну діяльність щодо оволодіння обсягом певної інформації, беручи на себе опосередковане керівництво. Ставлю перед учнями завдання, надаю їм необхідну допомогу, здійснюю контроль, беру участь як партнер, режисер, сценарист, організатор. Вважаю, що сучасний урок – це мистецтво поєднання методик та прийомів.   

        Вчу учнів самостійно користуватися різноманітними джерелами інформації, аналізувати, порівнювати,робити висновки та узагальнювати. Намагаюсь, щоб учні сприймали новий матеріал граючись, малюючи, рухаючись,бо при цьому формується відчуття темпу, ритму, просторова координація, чуття гармонії і цілісності. Вони формують креативну особистість, здатну до повної самореалізації.

            Пріоритетом  у роботі стала  стратегія  педагогічної взаємодії, забарвлена  позитивними  емоційно-естетичними переживаннями, захопленням  художньою діяльністю, а також емпатійними  почуттями, з  домінуванням  відчуття  успіху, насолоди від бодай  мінімальної  самостійної участі вихованців  на  шляху  до пізнання мистецтва.

Особистість учителя-творця, а саме такого рівня має досягти  кожний учитель, повинна завжди бути індивідуально-неповторною.

     На мою думку, естетико-виховний вплив образотворчого мистецтва  здійснюється через  унікальний провідник – особистісну духовну культуру педагога, що  виявляється у його громадянській позиції, патріотичних почуттях, світоглядних та естетичних ідеалах, художніх орієнтаціях і оцінюваннях, від яких залежить  інтенсивність  духовного спілкування вчителя  з учнями.

Таким чином, у моїй роботі :  духовність, майстерність  і    творчість є гарантами ефективності естетико – виховного  процесу.

       У щасливій школі – щасливі діти. Тому усе роблю для того, щоб учні, яких навчаю, ставали особистостями мислячими, самостійними,творчими, фізично здоровими і духовно багатими.

      Образотворче мистецтво – предмет особливий, який допомагає піднятися над буденщиною, будить почуття і розум, примножує знання. Він передбачає напружену роботу не тільки думки й пам’яті , а й душі та серця. Саме цим я і користуюся в своїй роботі.

     Учитель – творець, що гармонійно поєднує ремесло і творчість: нестандартність роботи, артистизм, поетичність мови, талант у спілкуванні з дітьми. Я впевнена, що «Кожна дитина – це Всесвіт, збагатити який духовністю, любов’ю і мудрістю -  наше покликання!»