Розвиток творчих здібностей у дітей на заняттях композиції з використанням змішаної техніки

Про матеріал

У будь-якій професії, в будь - якій праці творча здатність є основою руху вперед. Уроки мистецтва мають в собі величезний творчий потенціал. Заняття дають багато можливостей для самовираження і розвитку здібностей. В системі навчання і виховання учнів позашкільної освіти велике значення мають заняття з образотворчого мистецтва У комплексі з іншими предметами вони роблять помітний розвиваючий вплив на дитину. Це здатність сприймати, відчувати, розуміти прекрасне в житті, в мистецтві, прагнення самому створити прекрасне, оцінювати прекрасне в оточуючих предметах. Емоційно-позитивне прагнення до творчості сприяє успішному вирішенню виховних завдань заняття.

Перегляд файлу

Відділ освіти виконкому Покровської районної в місті ради

Комунальний позашкільний навчальний заклад

"Центр дитячої та юнацької творчості "Дивосвіт""

Криворізької міської ради

"Розвиток творчих здібностей у дітей на заняттях з композиції, з використанням змішаної техніки"

підготувала керівник

художньої студії "Палітра"

Турчіна Н.М.

Кривий Ріг

2017

Зміст

Вступ____________________________________________________________3

Розділ 1. Розвиток творчих здібностей дітей в образотворчому мистецтві __5

1.1 Творча особистість гуртківця _____________________________________7

1.2 Діагностика рівня розвитку творчих здібностей _____________________9

Розділ 2. Узагальнення досвіду роботи з розвитку творчих здібностей у дітей на заняттях з композиції з використанням змішаної техніки_____________13

2.1 Композиція як один з важливих зображально-виражальних засобів у розвитку творчих здібностей_______________________________________14

2.2 Використання змішаної техніки в малюнках дітей__________________18

Висновки_______________________________________________________22

Список використаних джерел_______________________________________23

Додаток 1________________________________________________________25

Додаток 2________________________________________________________27

Додаток 3________________________________________________________28

Додаток 4________________________________________________________36

Додаток 5________________________________________________________37

Вступ

Згадаймо слова В. О. Сухомлинського: «Краса - могутнє джерело моральної чистоти, духовного багатства, фізичної досконалості»

Творча робота гуртківців здійснюється в процесі взаємодії вчителя та учня, носить цілеспрямований характер, має за мету розвиток і виховання самостійної активності, опанування знань й навичок образотворчості і призводить не тільки до створення нового матеріального продукту, але й якісних новоутворень у їх естетичному ставленні до навколишнього світу. Це дало підставу вважати, що організацією творчої роботи дітей на заняттях з образотворчого мистецтва є упорядкована і визначена згідно основних дидактичних принципів діяльність вчителя, що впливає на творчу активність учня і формує у них естетичне ставлення до дійсності й мистецтва.

Заняття з образотворчого мистецтва не ставлять перед собою завдання виховати всіх учнів живописцями або художниками, але дають їм можливість стати людьми, які відчувають повноту життя. Вважається, що практично всі діти, за рідкісним винятком, здатні вільно сприймати творчу знергію. Вони наділені від природи багатою фантазією, здатністю творчо мислити і генерувати незвичайні ідеї.

Проблемою розвитку дитячої образотворчої діяльності займалися Н.В. Любимова, З.П. Глинська, Р.В Паранюшкін, A.B. Бакушинський, Д.Б. Богоявленська, J1.A. Венгер, H.A. Ветлугіна, Т.Г. Казакова, В.І. Кіреєнко, Т.С. Комарова, Н.В. Рождественська та інші. Відомі дослідження в цій галузі Г.Г. Григор’євої, H.A. Дудіної, Т.В. Лабунської, Т.Я. Шпикалової.

Мета представленої кваліфікаційної роботи: вивчення різних методик викладання композиції, на основі проведення та аналізу занять в художньої студії «Палітра». Вивчення проблем, умов та процесу розвитку творчих здібностей, вмінь та навичок вихованців у галузі образотворчого мистецтва.

Завдання:

Проведення аналізу спеціальної та наукової літератури з питань вивчення мистецько - художніх й творчих здібностей дітей, про специфіку проведення занять з композиції.

Розробка методичних рекомендацій для вчителів образотворчого мистецтва та керівників образотворчих гуртків чи студій по роботі з дітьми на заняттях з композиції з використанням змішаної техніки.

Рішенню поставлених задач будуть сприяти методи дослідження:

1 - загальні: вивчення робіт вітчизняних та зарубіжних митців, педагогів та психологів з проблеми розвитку творчих здібностей в процесі образотворчої діяльності дітей та методик викладання композиції;

2- загально-наукові: аналіз, порівняння, узагальнення;

3- практичні: вивчення та опанування ефективних способів й прийомів змішаних технік при виконанні учбових та творчих завдань.

Розділ 1.

Розвиток творчих здібностей дітей в образотворчому мистецтві

Питання розвитку творчої особистості викликає гострий інтерес у всьому світі. Адже головна умова прогресивного розвитку суспільства - людина, яка здатна творити. Кожна людина унікальна, в кожної своє життя, своя доля. Тож стандарт може бути тільки один - визнання унікальності дитини. Дитинство, дитячий світ - це світ особливий. Діти живуть своїми уявленнями про добро і зло, про гарне й погане, у них свої дитячі категорії краси і навіть свій вимір часу. Віддавати дітям найкраще, найнеобхідніше, підтримувати обдарованих, зацікавлювати здібних, всебічно розвивати кожного - щоденне завдання педагога.

Формування творчої особистості - завдання для педагогіки загалом не нове. Протягом усього свого існування ця наука опрацьовує нові теорії і висуває нові пріоритети. На сучасному етапі пріоритетом є виховання вільної, відповідальної особистості, яка має інтегроване міждисциплінарне мислення і здатна на цілком свідомий власний вибір.

Художній розвиток дітей у студії здійснюється з позиції особистісно орієнтовного і діяльнісного підходу. Створено, і по можливості продовжує створюватись розвивальне середовище, в якому учні наполегливо і послідовно заглиблюється у пізнання предметів, об’єктів, явищ навколишнього світу. Вихованці на всіх вікових етапах прилучаються до продуктивної діяльності, в процесі якої, з одного боку, їх художній розвиток здійснюється вчителем через різні форми і засоби включення в оволодіння художнім досвідом, з іншого - вони випробовують себе в якості творців, що вимагає від них творчої уяви, усвідомлення дій, уміння застосовувати набутий досвід у нових умовах, відповідальне ставлення до власної образотворчої діяльності, прагнення досягнути результату. Вивчаючи особливості кожної дитини, педагоги студії надають допомогу при розв’язанні конкретних завдань, не знижуючи рівня активності самої дитини. Такий підхід до організації власне образотворчої діяльності дітей пов’язаний з тим, що створення образу передусім предмета, об’єкта, явища передбачає накопичення інформації про зображувальне. Це дозволяє створити певне ставлення до нього, уявити його графічну, чи пластичну будову, творчо застосовувати способи та прийоми зображення, реалізувати свої нахили, проявити образотворчі здібності, художню обдарованість.

У розв’язанні цієї проблеми значне місце належить мистецтву. Важливу роль у становленні образотворчої діяльності гуртківців відіграє образотворче та народне декоративно-вжиткове мистецтво. Залучення дитини до творчого пошуку в образотворчій діяльності через ознайомлення з мистецтвом є засобом розвитку творчих здібностей дитини, підвищення якості образотворчої діяльності.

Мета організації творчої роботи вихованців на заняттях образотворчого мистецтва полягає в ефективному використанні її можливостей в актуалізації, виявленні й відображенні естетичного ставлення учнів до навколишньої дійсності й мистецтва.

Основні завдання викладання мистецтва на заняттях образотворчого мистецтва включають:

розвиток художніх і загальних здібностей;
засвоєння основних понять про правила, закони й принципи композиції;
набуття початкового досвіду створення художніх образів у процесі власної елементарної творчості;
практичне опанування змішаними техніками малювання;
вивчення елементарних світоглядних уявлень і їх розуміння учнями;
вивчення зв'язків мистецтва з природним та культурним середовищем;
вивчення художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій реалізації;
збагачення емоційно-чуттєвої сфери;

1.1 Творча особистість гуртківця

Формування творчої особистості - одна з важливих задач педагогічної теорії і практики на сучасному етапі. Сучасні діти самостверджуються, шукають шляхи самовираження. Вони прагнуть до визнання, чітко бачать мету свого життя, хочуть досягти успіху. Портрет сучасної людини це прагнення до ідеалу, вдосконалення, особистісне зростання. Адже кожна дитина це особистість, індивідуальність, неповторність. Неповторність у мисленні, поведінці, вчинках, характері, сприйманні навколишнього світу, неповторність у власному духовному світі. Однакових, схожих дітей немає. Та одне залишається аксіомою за словами видатного педагога В. Сухомлинського: "Дитина знає, що вона прекрасна, дорослі іноді роблять все, щоб вона про це забула".

При формуванні творчої особистості гуртківця важливу роль відіграють творчі ситуації, в процесі яких діти оволодівають знаннями та навичками, розвивають творчі здібності, виховують в собі духовні цінності. Проблемна ситуація є одним із проявів творчої ситуації, яку можна створити в процесі розв’язування творчих завдань. Риси творчої особистості формуються в процесі трудової та дослідницької діяльності, від якої залежить активність, самостійність дитини, розвиток її фантазії, уявлення, потреба пошуку нової інформації, фактів, порівнянь, відкриттів, розвивається науково-дослідницький підхід до вирішення проблем

В кожній дитині природою закладений певний творчий потенціал. Виявити здібності, розвинути їх якомога повніше - таке завдання повинен ставити перед собою педагог. Надзвичайно важливо навчити дитину бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно і образно висловлювати думки. Саме це допомагає розвинути духовні якості вихованців. Робота ця кропітка і об’ємна, тож розпочинати її необхідно якомога раніше і проводити системно. Творчість - це завжди творення, тобто побудова нового і оригінального, нестандартне бачення у звичайному нових можливостей його функціонування або включення його як частини у нову систему, можливість продукувати значну кількість ідей. Що стосується творчих можливостей дітей, то вони реалізуються в різних видах їх діяльності, а саме: в грі, навчанні, спілкуванні, трудовій діяльності. Більшість авторів, що досліджують творчість (Дж. Гілфорд, Е.Торренс) виділяють такі ознаки творчої обдарованості:

оригінальність ідей і продуктів
гнучкість словесного і образного мислення
здатність знаходити ідеї у складних і обмежених ситуаціях.

Ці ознаки характеризують і дитячу творчість. Оригінальність як здатність до нового, незвичного і нестандартного вирішення проблем дуже яскраво виділяється вже на рівні старшого дошкільного віку.

Педагогі студії спрямовують свою роботу на:

створення умов, забезпечення розвивального середовища;
своєчасне виявлення та розвиток задатків, нахилів, художньо-творчих здібностей дитини;
інтеграцію родинного та суспільного виховання;
формування готовності дитини до інноваційної діяльності;

Крім занять, передбачених програмою, під час яких використовуються творчі завдання, на розвиток творчих здібностей дітей спрямована виставкова діяльність. Постійними в навчальних закладах міста є виставки дитячих малюнків, саморобок, поробок з природного матеріалів. Періодично влаштовуються виставки спільної роботи батьків і дітей, педагогів і дітей. Кращі роботи експонуються на міських, обласних, Всеукраїнських виставках. Виставки дитячої творчості проводяться з метою реалізації завдань формування творчої особистості, розвитку творчих здібностей, художньо-естетичного виховання, а також сприяння творчій самореалізації гуртківців.

1.2 Діагностика рівня розвитку творчих здібностей.

Розвиток художніх здібностей учнів неможливо відокремити від процесу становлення їх як особистостей. Якщо художня діяльність стає для дітей галуззю, яка дозволяє їм виражати своє ставлення до світу в єдності почуття і думки, то такий розвиток, поза сумнівом, позначатиметься на розвитку їх особистих характеристик.

Нині немає загально прийнятих, стандартизованих методик для вивчення особливостей художнього розвитку дітей. Кожен дослідник адаптує під свої проблеми спеціальні тестові завдання, опитувальники, анкети. Положення, що склалося, цілком зрозуміле: об'єкт вивчення настільки складний, що, напевно, неможлива повна стандартизація. Коректно говорити про принципи, що склалися для тестування художніх здібностей : тестові завдання побудовані так, щоб створити однакові умови для усіх учнів, дати можливість проявитися усім сторонам і індивідуально-психологічним особливостям дитини, що визначають успішність виконання завдання.

Методика "5 малюнків” розроблена Н.О.Лепською, к.п.н., зав. лаб. ЦНХО. Для з'ясування особливостей прояву художніх здібностей серед учнів початкового рівня художньої студії «Палітра», ЦДЮТ «Дивосвіт» ми застосовували наступну діагностичну методику. Специфіка цієї методики полягає в тому, що завдання дається без попередньої бесіди з учнями, в ході якої учитель зазвичай стимулює творчу активність дітей. В той же час, завдання сформульоване так, щоб всі учні змогли виявити своє ставлення при виконанні завдання. Відношення дитини до запропонованої діяльності визначає спосіб його виконання. Відношення це може бути творчим, активним або нетворчим, репродуктивним. Прояв різних рівнів творчої активності в даному випадку залежить від того, яке відношення до образотворчої діяльності склалося у дитини до моменту проведення діагностичного обстеження.

Виконуються малюнки простим(графітним) олівцем, оскільки цей матеріал знайомий усім дітям. Малюнки виконуються на окремих листах паперу однакового розміру (1/2 листа А4). Формулювання завдання стимулює діяльність дитини і надає йому свободу вибору змісту малюнка. Зазвичай на виконання п'яти малюнків у дітей йде 40-50 хвилин.(додаток №1) Як показано на прикладі,така невелика серія дозволяє і дуже повільним дітям показати свої можливості, і дітям з вищим творчим потенціалом, які вже в першому малюнку виходять на цікавий задум і багато сил і часу витрачають на його виконання. Для того, щоб уникнути грубих помилок у визначенні рівня розвитку уяви і творчої активності, ми просимо учнів виконати завдання повністю і вони встигають його виконати.

Параметри, за якими ми пропонуємо оцінювати розвиток здатності учнів до продуктивної образотворчої діяльності за 5-ти бальною системою :

ОРИГІНАЛЬНІСТЬ - самостійність малюнка, що визначається у виборі змісту, життєва основа цього змісту базується на спостереженнях і враженнях автора;

ДИНАМІКА - малюнок передає динамічні стани персонажів або об'єктів зображення;

ЕМОЦІЙНІСТЬ - в малюнку передані емоційні жести і міміка персонажів, стани природи;

ВИРАЗНІСТЬ - цікавий сюжет, композиція, "спільність" вигляду персонажів або об'єктів зображення;

ГРАФІЧНОСТЬ - свідоме застосування виразних засобів олівця: тонування, штрих, напруженість і характер ліній.

Перші три параметри спрямовано на з'ясування особистих якостей учнів : схильність до продуктивної або репродуктивної діяльності, стереотипне або вільне мислення, спостережливість, пам'ять. Уміння передавати рух характеризує рівень розвитку фантазії і уяви учня. Статика в малюнках дітей свідчить про відсутність чіткого плану роботи, про несформовану здатність знаходити і створювати задуми своїх малюнків. Параметр "емоційність" фіксує емоційну чуйність учня на ті життєві явища, які послужили основою задуму його малюнка, і ставлення автора до зображуваної події або персонажа. Параметри "виразність" і "графічность" характеризують перевагу продуктивної діяльності учня і відносяться безпосередньо до самого малюнка.

Навчання дітей образотворчому мистецтву передбачає разом з отриманням ними образотворчих умінь і навичок розвиток творчої активності. Ця система включає програму вимог до образотворчих навичок дітей і методику, засновану на вихованні у них спостережливості, уміння бачити в навколишньому житті різноманіття фарб, форм, рух. Методика повинна включати застосування різноманітних прийомів залежно від поставлених завдань, віку і загального розвитку дитини. Велика увага в побудові усієї системи навчання образотворчому мистецтву повинна приділятися вихованню розумової активності дитини. Н. П. Сакуліна розглядала активність, самостійність та ініціативу як обов'язкові компоненти творчості. Вона відмічала, що для творчості має значення не взагалі активність, яка може бути зовнішньою (прояв емоцій, швидкість рухів), а внутрішня активність, тобто активність сенсорних і розумових дій. На основі досліджень по сенсорному вихованню були розроблені прийоми, що викликають цю внутрішню активність, що дозволяє дитині в результаті самостійно знаходити необхідні способи зображення.

Для розвитку художньої творчості потрібні певні умови:

досвід художніх вражень образів мистецтва;
деякі знання, уміння в області різних видів художньої діяльності;
система творчих завдань, спрямованих на формування у дітей здатності створювати нові образи, використовуючи для цього засобу різних видів мистецтва;
створення проблемних ситуацій, що активізують творчу уяву ("домальовуй", "придумай сам", "закінчи оформлення сам");
матеріально збагачене середовище для занять художньої діяльності.

Використовуючи для розвитку художньо-творчих здібностей дітей образотворче мистецтво, слід пам'ятати, що образотворче мистецтво має свою мову, яка допомагає художникові виражати думки, почуття, своє ставлення до дійсності. Здатність до творчості є специфічною особливістю людини, яка дає можливість не лише використати дійсність, але і видозмінювати її. Стосовно образотворчої діяльності важливо виділити зміст здібностей, що проявляються і формуються в ній, їх структуру, умови розвитку. Тільки в цьому випадку важлива цілеспрямована розробка методики розвиваючого навчання образотворчої діяльності.

Образотворча діяльність - це відображення того, що оточує людину у формі конкретних, чуттєво сприйманих образів. Створений образ (зокрема, малюнок) може виконувати різні функції (пізнавальну, естетичну), оскільки створюється з різною метою. Мета виконання малюнка обов'язково впливає на характер його виконання. Поєднання двох функцій в художньому образі - зображення і вираження - надає діяльності зміст. Дуже важливі умови, при яких дитина емоційно реагує на фарби, колір, форми, обираючи їх по своєму бажанню. Завдяки вихованню художніх образів в образотворчому мистецтві дитина має можливість повніше і яскравіше сприймати навколишню дійсність, що сприяє створенню дітьми емоційно забарвлених образів.

Більшість дітей мають середній рівень розвитку здібностей в галузі образотворчого мистецтва і тільки одиниці мають високий рівень. Отже, на заняттях треба стимулювати розвиток здібностей, давати учням розвивати уяву, збагачувати свій емоційний світ, реалізовувати яскраві творчі задуми, адже дитячий світ дуже крихкий і його дуже легко зламати. Додаток №2

Розділ 2

Узагальнення досвіду роботи з розвитку творчих здібностей у дітей на заняттях з композиції з використанням змішаної техніки.

Художня освіта важлива в формуванні та розвитку особистості людини. У сучасній освітній системі існує поетапне зростання від дошкільного до вузівського професійної художньої освіти. Всі ланки цього ланцюга повинні бути взаємопов'язані і спрямовані на одну загальну важливу мету. Для формування стійких художніх інтересів має значнення раннє прилучення дитини до мистецтва. Різні види мистецтва, які оточують малюка, з перших років його життя впливають на виховання почуттів, смаків і ставлення до самого життя. Дитинство, дійсно, найважливіший етап у формуванні художньої культури. Мистецтво має дивовижну здатність всебічно впливати на людину - на його розум, серце, почуття і думки. Спілкуючись з вчителями на заняттях малювання, дитина відкриває для себе нові почуття, їх емоційні відтінки, вперше починає переживати радість пізнання, тривогу за іншого, гордість за свій успіх. Кожна дитина, передаючи сюжет, вкладає в нього свої емоції і уявлення. Відомо, що емоції відіграють важливу роль у житті людини і в здійсненні будь-якої діяльності. Особливо велика ця роль в художній творчості. Ті почуття, які відчуває дитина, уміння і навички, що здобуваються їм у процесі занять малюванням значимі для психічного розвитку особистості. Одним із головних завдань залишається виховання всебічно розвиненої особистості.

2.1 Композиція як один з важливих зображально-виражальних засобів у розвитку творчих здібностей

Малювання є одним із основних чинників естетичного, інтелектуального та патріотичного розвитку дитини. Знайомство з закономірностями композиції - не самоціль, воно допомагає грамотно використовувати виразні засоби образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва в практичній роботі, скорочує шлях пошуку рішення. Термін "композиція" позначає твір, складання, розташування, складання, з'єднання частин в єдине ціле в певному порядку. У процесі навчання в студії учні знайомляться з правилами, законами, засобами, принципами композиції. Виконуючи творчу, сюжетну або тематичну роботу учні на практиці закріплюють знання навички та вміння на заняттях з композиції. Композиція - це грамотна побудова твору - картини. Це таке поєднання всіх елементів, при якому вони зв'язуються в єдине ціле. Якщо мова йде про твір мальовничий, то головним експертом виступає зір.

В основу занять з композиції було покладено принципи: від простого до складного, від елементарної вправи - до складної композиції, від дійсності через мистецтво до життя, єдність, навчальної та творчої діяльності, систематичний розвиток у учнів здібностей сприймання художнього образу в мистецтві та житті. Мета занять - формування естетичного ставлення до живопису, виховання інтересу і любові до мистецтва, розвиток образного сприймання, логічного мислення, просторових уявлень, фантазії, розвиток сприймання кольорів, виховання естетичного сприйняття навколишнього світу; виховання художнього смаку; зміцнювання в дітях бажання малювати; виховання шанобливого відношення до природи і архітектури рідного краю. Малювання знайомить гуртківців з основами образотворчої грамоти, основам композиції, виховує відповідні якості особистості. Здійснюється це в ході педагогічного процесу, який опирається на об'єктивні закони педагогіки - на дидактичні принципи навчання, які враховувалися під час розробки програми:

1. Принцип наочності - потрібно використовувати з урахуванням вікових особливостей учнів. У процесі навчання вчитель може використовувати такі види наочності, як малюнок педагога, учбові плакати, таблиці, зразки готових робіт, журнали, репродукції відомих художників та інше.

2. Принципи систематичності та послідовності, доступності та постійності - починається з викладання в початковій групі від найпростіших прийомів і закінчуючи останніми заняттями, коли вчитель підводить дітей до оволодіння професійними навичками.

3. Принцип виховного навчання - активно реалізується на заняттях з композиції та образотворчого мистецтва. Наприклад, бесіди - ознайомлення з творчістю відомих художників дають можливість вчителю виховувати у учнів інтерес до народної спадщини.

Принцип науковості - поєднувати з заняттями з креслення, живопису, малюнку, графіки, історії мистецтв та народознавства.
Принцип активності та свідомості - залежить від успішного здійснення попередніх дидактичних принципів. Якщо учню вірно пояснили завдання, науково показали послідовність виконання роботи, він свідомо веде роботу, краще аналізує свій витвір, активно переживає обрану тему.

Важливе значення при проведенні занять має враховування вікових особливостей учнів у групі. При проведенні занять звертається увага на особистість учнів, їх характер, звички. В процесі кропіткої роботи виявляється наскільки той чи інший учень старанно відноситься до виконання поставлених завдань. Учні, в яких менше акуратності, старанності вчитель підтримує, вселяє в них надію, і якщо вони будуть далі краще працювати, то у них також все вийде добре. Вчасна допомога вчителя надзвичайно важливий момент в практичній роботі. Враховуючи навички учнів у виготовленні малюнка вчитель ставить перед ними більш складні завдання - створення оригінальних малюнків. У залежності від поставлених завдань вчителем на заняттях використовують різні методи навчання (наочні, комбіновані, словесні). Кожне заняття по темам, як правило, включає теоретичну частину та практичне виконання завдання. Теоретична частина - це пояснення нового матеріалу, інформація пізнавального характеру. Головне місце на заняттях відводиться практичним роботам, що включають:

виконання вправ, зарисовок в альбомі;
створення ескізів, творчих пошуків;
знайомство та виконання різноманітних технік;
розвиток образного бачення та мислення;
розвиток умінь і навичок;

Композиція в образотворчому мистецтві пов'язана з необхідністю передати основний задум, ідею твору найбільш ясно і переконливо. Головне в композиції - створення художнього образу. У композиції є свої закони, що складаються в процесі художньої практики і розвитку теорії. На заняттях з композиції вчитель розповідає про правила, прийоми і засоби, які допомагають побудувати сюжетну композицію, втілити ідею в форму художнього твору, тобто про закономірності побудови композиції. (додаток№3). Разом з тим образотворча діяльність має неоціненне значення для всебічного естетичного, морального, трудового та розумового розвитку дітей. Про те, що малювання важливо для розвитку почуттів, мислення та інших корисних якостей особистості, навичок і умінь, писали багато педагогів минулого: Фребель, Каменський та інші.

Образотворча діяльність не втратила свого широкого виховного значення і в даний час. Вона є найважливішим засобом естетичного виховання. Художники Давньої Греції вважали, наприклад, що навчання малювання не тільки необхідно для багатьох практичних ремесел, а й важливо для загальної освіти і виховання. У процесі образотворчої діяльності створюються сприятливі умови для розвитку естетичного та емоційного сприйняття мистецтва, які сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності. Спостереження і виділення властивостей предметів, які належить передати в зображенні (форма, будова, величина, кольору, розташування в просторі), сприяє розвитку у дітей почуття форми, колір, ритму - компонентів естетичного почуття.

Вивчаючи літературу та методичні розробки різних авторів з даної теми, я знайшла цікаві поради від визнаного педагога сьогодення Фесенко Л.В. в її посібнику і вважаю що вони дуже корисні та варті уваги:

Поважайте працю дитини; якою б не була робота, ніколи не нехтуйте доробком дитини. У кожній роботі є раціональне зерно.
Дайте можливість дитині відстояти свою роботу, вислухайте його аргументи.
Допомагаючи дитині у виконанні завдання, конкретно спрямовуйте його на правильний шлях.
Частіше проявляйте зацікавленість результатами роботи дитини, це стимулює його творче зростання.
Допоможіть дитині вчасно зупинитися, щоб не зіпсувати роботу.
Ніколи не підганяйте вихованця, можливо він не може виконати швидко завдання через особливості фізіологічного розвитку.
Використовуйте різноманітні техніки, матеріали образотворчого мистецтва, щоб дитина мала можливість обрати те, що знадобиться їй у майбутньому, незалежно від її подальших занять.
Постійно працюйте над розвитком індивідуальних здібностей своїх вихованців.
Враховуйте, що від рівня подачі нового матеріалу викладачем залежить і результативність роботи учня.
Уникайте одноманітності, сухості під час подання нового матеріалу, спробуйте запалити в дитячих серцях творчу іскорку.
Для досягнення успіху в роботі вчителю необхідно також знати, який об’єм знань і навичок може засвоїти учень в тому чи іншому віці, продумано будувати методику роботи з учнями, враховуючи їх вікові особливості.
Методичне керівництво при навчанні малюванню допомагає дитині швидше засвоїти правила побудови реалістичного малюнку, розібратися в закономірностях побудови натури.

В результаті правильного навчання вихованці швидше звикають до самостійності, в них підвищується інтерес до знань, до мистецтва, народжується прагнення до вдосконалення навиків малювання. А це говорить про те, що педагогу потрібно не тільки вміти добре малювати, необхідно ще добре вивчити ті форми і методи навчання, які дають найкращі результати.

2.2 Використання змішаної техніки в малюнках дітей

Досвід роботи переконав мене, що позитивний вплив на розвиток дитячої творчості надає навчання дітей змішаним технікам зображення. Змішана техніка малювання - це використання в роботі над картиною декількох технік. наприклад: акварель і воскові крейди, акварель і туш або фломастери, використання елементів аплікації, декупаж або колажу, використання в роботі штампів, монотипії, аерографія і т.д. Змішана техніка відкриває величезні можливості для творчості. В даний час в живопису змішана техніка не досить розроблена, а через розмаїття методів в ній немає чіткої класифікації. Відомий напрямок змішаної техніки це з'єднання в роботі акварелі і гуаші. Це змішення ми активно використовуємо в роботі в студії. Так само існує змішення в одному виділеному напрямку, це використання в одній роботі акварель "по-сухому" і "по мокрому", що дає незвичайні просторові ефекти.(додаток №4)

У своїй роботі я використовую багато способів змішаних технік малювання. Найдоступнішим з них я вважаю малювання пальчиками, починаючи з підготовчої групи, і друк від руки в першої групі. Діти в захваті, коли в результаті малювання всього двома пальцями (великим і вказівним) на зеленій галявині з'являються веселі жовті курчата або каченята. Старші діти радіють не менш малюків, коли після того як їм дозволили влізти в фарбу всієї долонькою і віддрукувати слід, в результаті виявляється, що цей слід схожий на білу казкову птицю, ім'я якої "Зима". Це так надихає і підбадьорює дітей в їх фантазіях. Пальчикові малювання далеко не єдиний спосіб нетрадиційного малювання, які я використовувала і використовую у своїй роботі з дітьми. Хочу перерахувати всі способи малювання, які мною застосовуються на практичних заняттях з композиції: Додаток№5

1."Пальчиковий живопис" - фарба наноситься пальцями. В цьому випадку фарба наливається в плоскі мисочки, розетки, ставиться вода. Правило - кожен палець набирає одну певну фарбу. Вимиті пальці тут же витираються серветкою.

2. "Відбиток долоні" - для малювання долонькою фарба заливається в блюдце.

3. "Монотипія" - це відбиток, які не просохли, живописного або графічного зображення, акварельною фарбою на склі, пластмасовій дошці, або на щільному папері. Так як кількість відтінків фарб може бути будь-яким в монотипії, відбиток відрізняється від звичайного живописного твору тільки своєю специфічною фактурою, м'якими краями плям, як би розпливчастістю їх обрисів. Це якість монотипії надає їй особливу красу. Іноді ще роблять світлі штрихи і плями, які відтворюються і в відбитку. Шукають і інших можливостей урізноманітнити фактуру. Утворені зображення можна домалювати і доопрацювати використовуючи графічні матеріали.

4."Акварель и гуаш"- акварель і гуаш водяні фарби, розчиняються у воді. Різниця між ними в тому, що акварель прозора а гуаш непрозора. Використовуючи цю різницю у властивостях фарбах створюємо з дітьми незвичайні композиції.

5. "Акварель і воскові крейди" або свічка. Секрет цієї техніки в тому що воскова крейда або свічка відштовхують воду. Малюнок крейдою наноситься перед роботою аквареллю. Крейдою можна працювати вістрям, торцем або плазом, бічною поверхнею крейди. Крейда залишає на поверхні паперу слід у вигляді штриха. Близько розташовані штрихи утворюють пляму. Крейда має насичений, яскравий колір. Основна властивість воску - відштовхувати воду. На цій властивості і заснований метод роботи в цій техніці. Поєднання акварелі і воскової крейди дає абсолютно несподіваний ефект: якщо поверх воску пройтися аквареллю, то місця на папері, що не зафарбовані крейдою, забарвляться фарбою.

6. "Акварель і трафарет". Трафарет це зразок, поверхня в якій прорізаний малюнок, візерунок. Поролоновим тампоном за допомогою штемпельної подушки з фарбою наносять відбиток на папір за допомогою трафарету. Щоб змінити колір беруться інші тампон і трафарет. Відсутні частини домальовують пензлем.

7. "Акварель з фломастерами або олівцями" У разі поєднання акварелі з фломастерами, з олівцями, останні доповнюють напівпрозорість фарб своїми яскравими і ясними відтінками. Олівцями можна або підкреслити деякі деталі живописного зображення, роблячи їх чіткіше, гостріше, або всю роботу виконати в змішаній техніці, в якій в рівній мірі присутні лінійні штрихи, мазки пензля і барвисті розводи.

8. "Живопис на кольоровому паперу". У разі живопису на кольоровому папері ми використовуємо гуаш враховуючи її властивості непрозорості. Це необхідно щоб перекрити колір паперу. Колір паперу задає певний колорит композиції. Кольорові олівці, туш або гелева ручка використовується в якості контуру, щоб робота була виразною.

9."Набризкування". Цей образотворчий прийом не потребує великих витрат часу, щоб досягти чудового результату. Він ґрунтується на запиленні фарбою фону, в той час як частина фону закрита матеріалом, потрібним художнику для здійснення задуму. Бризкати фарбою можна проводити за допомогою спеціальних художніх аерографів, балончиків для розпилення (наприклад, пластмасовий флакон від лаку для волосся) або використовуючи зубну щітку.

10. "Акварель і сіль". Сіль (як велика, так і дрібна), розсипана по сирій акварелі нерівномірно роз'їдає фарбу і створює на плямі особливу фактуру. Цей прийом ефективний по першому шару фарби. Коли робота висохне сіль можна видалити сухою ганчіркою або навіть рукою.

11."Акварель та аплікація" Акварель в роботі використовується для створення фона, колорита роботи. Аплікація основним фактурним або декоративним елементом. Цей прийом широко використовується при створенні листівок.

Висновки

Для реалізації мети та завдань даної кваліфікаційної роботи мною була детально вивчена та проаналізована спеціальна та наукова література вітчизняних та зарубіжних педагогів та художників.

Були повністю виконані мета та завдання роботи, а саме:

вивчення та аналіз відповідної літератури з основ образотворчого мистецтва, різних методик викладання композиції, тощо;
вивчення проблем, умов та процесу розвитку творчих здібностей, вмінь та навичок вихованців у галузі образотворчого мистецтва;
виділені найбільш ефективні способі і прийоми змішаних технік, які сприяють творчому розвитку дітей;

Рішенню поставлених задач сприяли загальні та загально - наукові методи дослідження, а також спостереження і дослідження продуктів діяльності вихованців на заняттях. Розроблені методи та досвід роботи змішаними техніками в композиції можуть слугувати робочим матеріалом на заняттях образотворчого мистецтва.

Вивчення даної проблеми показало, що більшість дітей, що займаються в художній студії мають середній рівень розвитку здібностей в галузі образотворчого мистецтва і тільки одиниці мають високий рівень. Отже, на заняттях треба стимулювати розвиток здібностей, давати учням розвивати уяву, збагачувати свій емоційний світ, реалізовувати яскраві творчі задуми, адже дитячий світ дуже крихкий і його дуже легко зламати.

Практична значущість кваліфікаційної роботи полягає у використанні її як методичної рекомендації в роботі керівника гуртка образотворчого мистецтва, вчителя малювання тощо.

Список використаних джерел

1.Бакушинський А.В. Художественное творчество и воспитание.- М.: Новая Москва, 1940.-62с.

2.Барб-Галль Ф. Как говорить с детьми об искусстве / Барб-Галль Франсуаза [ пер.с франц. Н.Г. Лебедева]. – С-Пб.: Арка, 2007

3.Виготський Л.С. Уява та творчість в дитячому віці: Психологічні нариси.- М.: Просвіта, 1991.-33с.

4.Волков Н.Н. Восприятие картини / Волков Николай Николаевич.. – М.: Просвещение, 1969 – 9, 16 с.

5.Все для вчителя: Учбовий посібник /Під ред. Трофімова К. - X.: Промінь, 2002.-48с.

6.Гортов А.К. Методика рисования , 2-я ступень, 2-е изд. - К.:І Іросвещепие, 1897.-51с.

7.Глинська І. П. Образотворче мистецтво методика навчання 4 - 6 класів / Глинська Ірина Павлівна. – Київ.: Радянська школа, 1981 – 21, 60 с.

8.Даниель С.М. Искусство видеть: о творческих способностях восприятия, о языке линий и красок и о воспитании зрителя. - Л., 1990.

9. Дилео. Детский рисунок: диагностика и интерпретация. — М: Апрель Пресс, Изд-во ЗКСМО-Пресс, 2001. — 272 с

10. Дейнека М. Г. Образотворче мистецтво 5, 6 клас [навчальний посібник] / Дейнека М. Г., Єлін В. Ю., Коробов Г.С. – Київ.: Рад школа, 1981 – 9, 38 с.

11. Ігнат’єв Е.І. Психологія образотворчої діяльності дітей. - М., 1997.

12. Киреенко В.И. Психология изобразительной деятельности детей.- М.:Изд-во АПН РСФСР,

13. Кулебакин Г.И. Рисунок и основы композиции / Кулебакин Георгий Иванович. - М.: Высшая школа, 1988 – 59 с.

14.Лепська Н.А. Діагностика художнього розвитку учнів. - інтернет- семінар.

15. Наочний довідник з образотворчого мистецтва. 5 – 11 класи / Климова Лариса Віталіївна. – Х.: Веста, 2007 – 57, 63, 112 с.

16.Любимова Н.В. Самозцілення творчістю[психологічний практикум] / Любимова Наталія Вікторівна. – Ростов н.Д.: Феникс, 2006 – 4, 30 с.

17.Паранюшкін Р.В. Композиція: теорія та практика образотворчого мистецтва / Паранюшкін Рудольф Васильович. - Ростов н / Д: Фенікс, 2005. – 5-11, 16, 34 с.

18.Полуянов Ю.А. Диагностика общего и художественного развития детей по их рисункам. - Рига, 2000.

19.Субботина Л. Развитие воображения у детей.- Ярославль, 1998.

20.Теплов Б.М. Способности и одаренность. - М., 2002.

21.Хорошилова Н. Діагностика творчих здібностей. - М., 1996.

22. Шорохов Е.В. Основы композиции / Шорохов Евгений Васильевич. – М.: Просвещение, 1979 – 147 с.

23.Шорохов Е.В. Тематическое рисование в школе / Шорохов Евген Васильевич. – М.:Просвещение, 1975 – 22-31 с.

24.Щербаков В.С. Изобразительное искусство. Обучение и творчество / Щербаков Всеволод Сергеевич. - М.: Просвещение, 1969 – 133 с.

25.Якубова К.Т. Художественый образ как процесс. - СПб., 1996.

Додаток №1

Приклади методики "5 малюнків”

$D:\наташино 2\атестация\img092.jpg$