Досвід роботи " СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО НАЦІОНАЛЬНО-патріотичного ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ"

Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе.

У своїй роботі   керуюся  вимогами Програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України». У цьому документі зазначено, що головним завданням сьогоднішньої освітньої практики є створення виховного простору, під яким розуміємо не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, простір культури, що впливає на розвиток особистості. Пріоритетним напрямком у виховній роботі класу є проведення заходів, які спрямовані на формування в учнів ціннісного ставлення до суспільства і держави.

Виховання молодших школярів здійснюється у процесі навчально-пізнавальної діяльності як провідної шляхом внесення ціннісних складових у зміст навчальних предметів, відведення належного місця "спільно-взаємодіючій діяльності" як на уроках, так і в позаурочний час; гуманізації взаємин у системах "учитель — учень", "учень — учень"; використання  демократичного стилю спілкування з учнями; створення умов для творчої самореалізації кожної особистості.

Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.

Виховні досягнення:  сформованість основних понять про народ, націю, суспільство, державу: почуття поваги та гордості до рідного краю, народу, мови;

-відчуття себе громадянином України, шанування державних символів, Конституції України; любові до культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів; розуміння правил взаємодії людей у колективі, суспільстві та безконфліктність їх спілкування, толерантного ставлення до представників інших національностей, шанобливого ставлення до їх культури, релігій, традицій.

Формування особистості молодшого школяра значною мірою визначається  реалізацією у виховному процесі діяльнісного підходу, згідно з яким моральні правила і норми дитина засвоює активно, в процесі діяльності та спілкування з дорослими, однолітками, старшими та молодшими дітьми. Основна функція її полягає в тому, що в ній набувається досвід ставлення дитини до світу, до людей, до самої себе.

Головне завдання вчителя, вихователя  — навчитись створювати і викорис­товувати у шкільному житті ситуації, в яких знання і дії були б злиті та дозволили б фіксувати динаміку духовно-морального розвитку дитини, суть якого полягає у вмінні дитини самостійно, а іноді за допомогою вчителя, реалізувати свої здібності до практичної діяльності. Вчитель має допомогти дитині розвиватись від елементарних навичок поведінки до більш високого рівня, для якого необхідні самостійність у прийнятті рішень і моральний вибір.

Ефективність різних видів виховання залежить від спрямованості виховного процесу, форм і методів його організації. Пріоритетними для учнів початкових класів є активні методи, що спрямовані на самостійний пошук істини та сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості.

Оскільки у молодшому віці у дітей домінує образне мислення, то найбільш характерними є такі форми діяльності: ситуаційно-рольова гра, гра-драматизація, інсценування, гра-бесіда, гра-мандрівка, екскурсія, колективне творче панно, бесіда, ранок, свято, усний журнал, групова справа, оформлення альбому, уявна подорож, конкурси, ігри, демонстрація, розповідь, моделювання, вікторина, екскурсія, виставка малюнків, перекличка повідомлень, добродійна акція, спортивні змагання, козацькі забави.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу.

Певна річ, що національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу. Особливе місце в цьому процесі належить учням початкового рівня освіти - 1-4 класів. Пояснюється це особливостями психології дітей, прикметою яких є здатність охоче пізнавати  довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Саме тому основи національного виховання значною мірою закладають­ся в цей період життя та навчання.

У родині закладаються підвалини патріотизму і почуття національної приналежності й свідомості. При цьому важлива взаємодія виховних впливів роди­ни і школи. Тому намагаюсь постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, залучаю батьків до шкільного життя дітей. Творча співпраця батьків, дітей і вчителя позитив­но впливає на формування класного колективу, вихо­вання в учнів людяності, поваги до старших, добро­зичливого відношення до товаришів, шани до рідного краю.

Природні родинні установки дитини посилюються відповідно підібраними засобами і методами педа­гогічного впливу.  Тому  впроваджуються в практику роботи педагогіку народознавства, яка є природною ланкою єднання родинного і шкільного виховання.

Учні є активними учасниками акцій та конкурсів різного рівня.

Протягом підготовчого , першого класів учнівський колектив є активним учасником загальношкільних заходів: «Свято Єдності», «Зустріч з воїнами АТО», « Козацький схід», « Свято Святого Миколая» та ін..   конкурсів:

« Новорічне поздоровлення воїнів АТО», « Конкурс малюнків до Дня козацтва»,  акцій:  « Голуб  Миру», « Збери кришечки для протезування»

Проводилися  єдині уроки, родині свята,  виховні години  «Символи, обереги України», "Свою Україну любіть", « Ми-українці», « Мій рідний край куточок України»,« Колосок пам’яті”, Солдат війни не обирає",  "Державна символіка", "Я - громадянин України", Мир на землі— радість для родини» та інші. Традиційно до Дня козацтва проходять спортивні змагання за участю учнів «Козацькі забави», « Нумо, хлопці».

Велика увага в класі приділяється організації і здійсненню різноманітних екскурсій з метою ознайомлення з пам’ятними та історичними місцями міста,  відвідують шкільну бібліотеку, краєзнавчий музей.

З метою формування національної свідомості, любові до рідної землі молодшого покоління, традиційними стали зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, вшанування героїчних подвигів  воїнів АТО.

  Учні    ознайомлюються з   культурою українського народу, народними  релігійними  святами, традиціями та  звичаями нашого народу, народною творчістю,  зі стилем  народно-прикладного мистецтва.

Педагоги класу постійно спрямовують виховну роботу на виховання свідомого громадянина, гуманіста і патріота України, використовуючи інформаційно – комунікаційні технології.

           Висновки

 Зараз громадянська єдність,  виховання у молоді ціннісного ставлення до суспільства і держави не тільки не втрачають актуальності, а, навпаки, є завданням стратегічного напрямку. Як ніколи, воно передбачає не тільки любов до свого народу, а й повагу до інших, пошанування кожної людини, незалежно від її національності та громадянства.

У початкових класах закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, своєї «малої батьківщини», виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість.

 

 

 

 

 

 

 

Література:

•1. Вишневський О. Сучасне українське виховання (система цінностей). - Львів, - 199. - 15 с.

•2. Громадянин - Держава - громадянське виховання. Антологія/Упорядники М. П. Рогозін і В. О. Сухомлинська. - Донецьк, 2001. - 262 с.

•4. Дошкільне виховання - 2006, - № 8 - с.8-9.

•5. Концепція громадянської освіти в Україні //Директор школи. - 2001. - № 20(164). - с. 7-10

•6.  Світ виховання - 2006, - № 8 - с.6-10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Протягом навчального року   проводилися  єдині уроки, родині свята,  виховні години  « Свято Єдності»,«Символи, обереги України», "Свою Україну любіть", « Ми-українці», « Мій рідний край куточок України»,« Колосок пам’яті”, Солдат війни не обирає",  "Державна символіка", "Я - громадянин України" та інші.Учні є активними учасниками акцій та конкурсів різного рівня.

Велика увага в школі приділяється організації і здійсненню різноманітних екскурсій з метою ознайомлення з пам’ятними та історичними місцями міста,  відвідують шкільну бібліотеку, краєзнавчий музей.

З метою формування національної свідомості, любові до рідної землі молодшого покоління, традиційними стали зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни, вшанування героїчних подвигів  воїнів АТО.

 Учні    ознайомлюються з   культурою українського народу, народними  релігійними  святами,  оздоблюють в стилі народно-прикладного мистецтва посуд, писанки тощо.

Традиційно до Дня козацтва проходять спортивні змагання за участю учнів «Козацькі забави».

.

 

 

 

Класний керівник 1-А класу:  Антоненко Л. С.

                         Вихователі:         Соколова О. Г.                 Подопригора Т. С

 

 

 

 

 

 

 

Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсяк час
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас.

Ніколи не зробимо шкоди
Ми пташці у ріднім краю.

Нехай звеселяють природу -
Співають для нас у гаю.

Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема…

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» –

В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, – одказує мати, –

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, –

Ще зосталась пташина маленька».

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,

Не покине країни рідної,

Не боїться зими навісної.

Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,

Чи то безпечні такі, –

Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!

Бач – розспівалися як !»

«Не байдуже тій пташці, мій синку,

Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,

Де під снігом поживку шукати».

«Нащо ж співає? Чудна!

Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна, –

Хоч голодна, співа веселенько,

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна».

Я ладнаю годівнички

Для горобчика й синички

Для сороки й глухаря

Для малого снігура.

Крихт насиплю і пшонця

Прилітайте, друзі, милі

Не лякайтесь заметілей.

Ми друзі і вірні, і щирі,
Бо ми бережем повсяк час
Пташок, що літають у вирій,
І тих, що зимують у нас.

 

Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема…

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» –

В неньки спитала дитина.

«Ні, не кожна, – одказує мати, –

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати, –

Ще зосталась пташина маленька».

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

«Не боїться морозу вона,

Не покине країни рідної,

Не боїться зими навісної.

Жде, що знову прилине весна».

«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,

Чи то безпечні такі, –

Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!

Бач – розспівалися як !»

«Не байдуже тій пташці, мій синку,

Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,

Де під снігом поживку шукати».

«Нащо ж співає? Чудна!

Краще шукала б зерна!»

«Спів пташині потіха одна, –

Хоч голодна, співа веселенько,

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна».

 

Я ладнаю годівнички

Для горобчика й синички

Для сороки й глухаря

Для малого снігура.

Крихт насиплю і пшонця

Прилітайте, друзі, милі

Не лякайтесь заметілей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Година класного керівника, виховна година

1. «Виховна година – це одна з найпоширеніших форм організації фронтальної виховної роботи». ( М.І. Болдирєв).
2. «Виховну годину можна назвати спеціально організованою ціннісно-орієнтованою діяльністю, що сприяє формуванню у школярів системи ставлення до навколишнього світу» (Н. Е. Щуркова, Н.С. Фінданцевич).
3. «виховна година – це час для спілкування класного керівника зі своїм колективом, коли він використовує різноманітні прийоми, засоби організації взаємодії». (Е.В. Титова).
4. «Виховна година у нашому розумінні це не якась певна форма роботи, а година класного керівника, та сама «клітинка» виховного процесу, що дає змогу шкільному педагогові знайти час для спілкування з вихованцями, відкрито проголосити й висвітити заплановане ставлення до певних цінностей, зробити виховний вплив систематичним і регулярним, а сам процес виховання  - не хаотичним і випадковим, а керованим і цілеспрямованим» (Л.І. Маленкова).
5. «Виховна година є форма прямого спілкування вихователя зі своїми вихованцями». (В.П. Сазонов).
6. Година класного керівника – це форма виховної роботи, при якій  школярі під керівництвом педагога включаються у спеціально 
організовану діяльність, що сприяє формуванню в них системи 
ставлення до навколишнього світу». (Л.В. Байбородова).
Узагальненим визначенням години класного керівника, виховної години, опираючись на думку педагогів-практиків, можна вважати таке - це спеціально відведений класному керівникові час для проведення виховної роботи з учнями класу. 
Характеристика виховної години ( за Є. Степановим, м.Москва, Росія)

1. Це форма позаурочної виховної діяльності, тому, на відміну від уроку, їй не повинні бути властиві академізм і повчальний тип педагогічної взаємодії;
2. Це форма організації фронтальної (масової) виховної роботи з дітьми, при організації і проведенні якої використовуються також і  групові та індивідуальні форми  роботи.
3. Це гнучка за складом і структурою форма виховної взаємодії класного керівника з класним колективом.
4. Це форма спілкування класного керівника і його вихованців, пріоритетну роль в організації якого відіграє педагог.


Отже,  виховна година - це гнучка за складом і структурою форма фронтальної виховної роботи, що представляє собою спеціально організоване в позаурочний час спілкування класного керівника з учнями класу з метою сприяння формуванню класного колективу й розвитку його членів.

Форми виховної роботи – це варіанти організації виховного процесу, композиційна побудова виховної справи.
Виховна справа – це вид(форма) організації і здійснення конкретної діяльності з метою виховання. Виховні справи мають колективний і творчий характер, проводяться у вільний від навчання час, сприяють всебічному розвитку особистості.

Структура виховної справи

Форми виховної роботи поділяються на:

І.

1. Форми управління і самоуправління шкільним життям 
збори;
лінійки; 
мітинги;
години класних керівників;
засідання представницьких органів учнівського самоврядування; 
стінна преса тощо.

2. Пізнавальні форми:

екскурсії;
походи;
фестивалі;
усні журнали;
інформації;
газети;
тематичні вечори;
зустрічі з цікавими людьми;
студії;
секції;
виставки тощо.

3. Розважальні форми:

ранки й вечори;
свята, 
ігрові програми тощо

ІІ.

1. Словесні (збори, мітинги, інформації, бесіди, диспути, дебати тощо), в ході яких використовуються словесні методи і види спілкування;
2. Наочні (виставки, музеї, екскурсії, стенди, колажі тощо),які орієнтовані на використання наочних методів – зорового сприйняття вихованцями зразків взаємин, дій.
3. Практичні (чергування, шефська і благодійна діяльність, збір та оформлення експонатів музеїв, виставок, виготовлення стендів, випуск газет, журналів, участь у трудових операціях та творчих конкурсах, оглядах), основу яких становлять практичні дії вихованців, які змінюють об’єкти їхньої діяльності.


ІІІ.

Виховна година вирішує наступні педагогічні завдання:

1.Збагення свідомості учнів знаннями про природу, суспільство, техніку, людину.
2. Засвоєння дітьми вмінь і навичок пізнавальної і практичної діяльності.
3. Формування емоційно-почуттєвої сфери й ціннісних стосунків особистості дитини.
4 Сприяння становленню й прояву суб’єктності й індивідуальності учня, його творчих здібностей.
5. Формування класного колективу як сприятливого середовища розвитку й життєдіяльності школярів.

Алгоритм діяльності класного керівника щодо підготовки та проведення виховної години

1. Складання педагогом разом з учнями та їхніми батьками тематики виховних годин на новий навчальний рік.
2. Уточнення теми виховної години й генерування ідеї щодо її підготовки й проведення.
3. Вибір мети, змісту, форми, дати й місця проведення виховної години, формування співтовариства його організаторів.
4. Індивідуальна й групова діяльність із підготовки виховної години.
5. Складання вчителем разом з іншими організаторами сценарного плану виховної години.
6. Проведення виховної години.
7. Аналіз і оцінка результативності виховної години й діяльності з її підготовки та проведення.

Методика соціологічного опитування

У ході анкетування, бесіди або інтерв’ю можна з’ясувати думку учнів і батьків із таких питань:

1. Що треба насамперед обговорити в нашому класі?
2. На яке запитання ви хотіли б одержати відповідь на виховній годині?
3. Яка тема виховної години буде цікавою для більшості однокласників?
4. Колективне обговорення яких питань необхідно продовжити?

Методики «Незакінчене речення» і «недописана теза»
Учням і їхнім батькам пропонується за невеликий проміжок часу завершити фрази:

1. Найголовніша проблема в нашому класі – це…
2. Найбільше мене хвилює проблема…
3. Я вважаю, що в нашому класі треба обов’язково обговорити таку проблему, як…

Методика «будуємо новий класний будинок»

Учням пропонується покласти в «споруджений» на класній дошці будинок свою «цеглину» з темою виховної години на новий навчальний рік.

Метод «мозкового штурму»
На батьківських зборах або виховній годині мікро групи учнів чи батьків виконують протягом 5-7 хвилин завдання: визначити найбільш злободенні проблеми в життєдіяльності класу й назвати відповідні теми виховних годин.

Журнал-естафета «Світ моїх друзів. Світ моїх інтересів. Світ спільних справ». 
Учні разом із батьками заповнюють удома відведені для них сторінки журналу розповідями про захоплення, інтереси, друзів, а класний керівник аналізує отриману в такий спосіб інформацію й використовує її при складанні тематики виховних годин.

 

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави

 

Початкова школа

 

Виховні досягнення

 

Сформованість основних понять про народ, націю, суспільство, державу:

• почуття поваги та гордості до рідного краю, народу, мови;

відчуття себе громадянином України, шанування державних символів, Конституції України;

• любові до культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів;
• розуміння правил взаємодії людей у колективі, суспільстві та безконфліктність їх спілкування, толерантного ставлення до представників інших національностей, шанобливого ставлення до їх культури, релігій, традицій.