Досвід роботи "Виховання та розвиток учнів засобами організації самостійної учбово-пізнавальної діяльності".

Міністерство освіти і науки України

Харківська спеціалізована школа І–ІІІ ступенів № 66

Харківської міської ради  Харківської області

 «Виховання та розвиток учнів засобами організації самостійної учбово-пізнавальної діяльності на уроках географії»

                                                      Виконала:

                                                                  вчитель географії

                                                                                  І кваліфікаційної категорії

                                                                 Логвіненко Ірина

                                                 Миколаївна

Харків 2022

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………..………….3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ УЧБОВО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ………….…………...5

1. Науково-теоретичне обґрунтування проблеми…………………………………..5

2 Самостійна діяльність школяра в навчанні: аналіз різних підходів…………….6

    2.1. Поняття самостійна робота і її функції………………………………………7

    2.2. Дидактичні принципи організації самостійної роботи учнів………………8

    2.3. Класифікація видів самостійної роботи учнів……………………………...10

3 Організація самостійної роботи на уроках географії…………………………...11

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ СИСТЕМАТИЗОВАНОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ З УЧНЯМИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ САМОСТІЙНОЇ УЧБОВО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ………………………………………...15

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...23

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………....24

ВСТУП

       Методична тема індивідуального творчого пошуку: «Виховання та розвиток учнів засобами організації самостійної учбово-пізнавальної діяльності на уроках географії». Дана проблема має важливе значення в педагогічній діяльності тому, що вона націлює вчителів географії на створення сприятливих умов для врахування індивідуальних особливостей, інтересів і потреб учнів. Навряд чи існує більш коштовна якість особистості, а ніж самостійність. Самостійність, як властивість особистості припускає, по-перше, незалежність, здатність самому, без підказки ззовні приймати і проводити в життя важливі рішення, по-друге, готовність відповідати за наслідки своїх вчителів і, по-третє переконання в тім, що така поведінка реальна, соціально можлива і морально правильна. Виховуючи дітей на уроках, формуючи їхні особистісні якості, необхідно враховувати всі ці моменти тому, що відсутність хоча б одного з них могли привести до найжалюгідніших наслідків.

Але ж суспільство ставить перед школою задачу виховати людину творчу, мислячу, що вміє приймати самостійні рішення, саме головне, ми повинні враховувати, що самостійна людина буде виявляти ініціативу і творчість не тільки у своїй трудовій діяльності, відношення до суспільства, але й у майбутньому до своєї родини, до своїх дітей. У свою чергу, несамостійність постійний рутинний контроль формує репродуктивний нетворчий стиль життя.

З огляду на усе вищезазначене вже з перших класів навчання в школі діти повинні засвоювати загально навчальні вміння і навички самостійного добування знань. Тому на уроках географії вчителю дуже важливо навчити дітей самостійно добувати знання. 

Мета: вивчення організації, особливостей самостійної роботи школярів та умов їх успішної реалізації на уроках географії.

Завдання:

. Показати значення технології самостійної роботи.

. Визначити сутність технології.

. Розробити конспекти уроків з географії з використанням прийомів самостійної роботи.

Організація самостійної роботи, керівництво нею - це відповідальна і складна робота кожного вчителя. Виховання активності і самостійності необхідно розглядати як складову частину виховання учнів. Це завдання виступає перед кожним вчителем в числі завдань першорядної важливості.

Говорячи про формування у школярів самостійності, необхідно мати на увазі дві тісно пов'язані між собою завдання. Перша їхня них полягає в тому, щоб розвинути в учнів самостійність у пізнавальній діяльності, навчити їх самостійно оволодівати знаннями, формувати свій світогляд; друга - в тому, щоб навчити їх самостійно застосовувати наявні знання у вченні і практичної діяльності.

Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом боротьби за глибокі та міцні знання учнів, засобом формування у них активності і самостійності як рис особистості, розвитку їх розумових здібностей. Дитина, вперше переступає поріг школи, не може ще самостійно ставити мету своєї діяльності, не в силах ще планувати свої дії, коригувати їх здійснення, співвідносити отриманий результат з поставленою метою.

У процесі навчання він повинен досягти певного досить високого рівня самостійності, що відкриває можливість справитися з різними завданнями, добувати нове в процесі вирішення навчальних завдань.

Об'єктом вивчення є самостійна діяльність школяра, а предметом - умови її реалізації.

Актуальність цієї проблеми безперечна, тому знання, уміння, переконання, духовність не можна передати від викладача до учня, вдаючись тільки до слів. Цей процес включає в себе знайомство, сприйняття, самостійну переробку, усвідомлення і прийняття цих умінь і понять.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ УЧБОВО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

1. Науково-теоретичне обґрунтування проблеми.

Організація самостійної роботи учнів на уроках географії – проблема, над якою працює дуже багато вчителів. Ще Ушинський говорив, що школярі володіють знаннями тільки дякуючи прояву самостійності. Цією темою займалися такі відомі педагоги, як В.А.Коринська, І.С.Асонова, Н.М.Бороздінов. Самостійна робота у вивченні географії має величезне значення, оскільки сприяє вихованню працьовитості, самостійності, створює атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу, створює педагогічні ситуації спілкування на уроках, що дозволяють кожному учню виявляти ініціативу, творчість. Самостійна робота дозволяє об'єднати в одному процесі пояснення нового матеріалу, його закріплення, облік і перевірку знань, умінь і навичок учнів. При цьому досягається залучення всіх учнів класу в активну діяльність по засвоєнню знань відповідно до індивідуальних особливостей. Позитивно зважується проблема систематичного, точного обліку й перевірки знань, але й умінь і навичок учнів.

Ступінь самостійності учнів у процесі навчання може бути різна. Так, наприклад, при проведенні бесіди на уроці учні самостійно знаходять і формують відповіді на задані питання. Інакше протікає діяльність учнів при виконанні будь-якого сформульованого цілеспрямованого завдання. У цьому випадку учні, хоча і під загальним керівництвом, але без допомоги вчителя й колективу класу, цілком самостійно вивчають зміст завдання виконують зазначені в ньому завдання, без сторонньої допомоги знаходять відповіді на поставлені питання, самостійно фіксують і оформлюють результати своєї діяльності. Отже, виконання різних цілеспрямованих завдань і є та форма навчальної роботи, при якій діяльності школярів може бути доведена до рівня цілком самостійної.

Активізація діяльності учнів шляхом організації самостійних робіт можлива при поясненні нового матеріалу, при закріпленні пройденого, при виконанні домашнього завдання, при проведенні екскурсій і спостереження у природі, різних робіт на місцевості, при повторенні пройденого матеріалу і контролі знань, умінь і навичок учнів.

У більшості випадків самостійні роботи учнів дозволяють об'єднати в одному процесі формування нових знань і умінь з удосконаленням і перевіркою раніше засвоєних при значній економії навчального часу. Разом з тим будь-яке завдання для самостійної роботи може бути використано вчителем для досягнення однієї з вищезазначених цілей. Але незважаючи на велике значення самостійних робіт учнів для розвитку їхнього мислення, географічних знань, умінь і навичок, для виховання в учнях позитивних якостей і звичок, роль цих робіт не можна і переоцінювати.

Перевантаження учнів самостійними роботами на уроці можуть привести до скорочення й зниження ролі інших методів і прийомів навчання.

Застосування самостійних робіт повинне правильно сполучатися з іншими методами й прийомами навчання. При цьому необхідно враховувати насамперед особливості змісту кожного уроку географії.У багатьох випадках замість індивідуальної усної бесіди з окремими учнями з викликом їх до карти доцільніше застосовувати відповідні цим цілям і задачам самостійні роботи з захопленням всіх учнів класу. Такі роботи спонукають всіх учнів до систематичного і більш активного навчання.

При поясненні нового матеріалу не завжди доцільно самому вчителю цілком розкривати відповідь на поставлене питання. В ряді випадків ефект буде вище, якщо відповідь на це питання учні знайдуть самі. Але для цього необхідна попередня підготовка учнів, що забезпечує можливість самостійного рішення поставленої перед ними задачі. Така підготовка включає:

• повідомлення учням фактів, що їм ще не відомі, але які необхідно знати для самостійних умовиводів з розглянутого питання; 
• попереднє формування представлень і понять, на які повинні спиратися учні, для того, щоб виконати завдання; 
• попередній показ прийомів тієї чи іншої роботи. 

Змушуючи переборювати труднощі, учитель повинен стежити за тим, щоб зусилля учнів не перевищували їхніх сил і можливостей. Однак, не повинно бути і недооцінки здібностей учнів до самостійного рішення поставлених перед ними задач, знання ними фактів з навколишньої природи і життя людей.

Якщо в учнів даного класу навички самостійної роботи ще недостатньо розвиті, то на першому етапі привчати їх до такої роботи зручно шляхом рішення задач на застосування отриманих знань на уроці, а так попередження перевтоми учнів, словесне пояснення вчителя доцільно сполучати з активною самостійною діяльністю учнів. Так, наприклад, після пояснення явищ знищення тиску й температури з висотою корисно вирішити кілька задач, що ілюструють використання цих закономірностей у практичній діяльності людей.

Самостійні роботи повинні застосовуватися з поступовим ускладненням матеріалу й наростанням труднощів.

У переважній більшості випадків самостійні роботи учнів повинні носити навчальний характер. Тому при їхньому виконанні доцільно дозволяти учням користатися підручником і атласами. Виключенням з цього правила можуть бути лише ті самостійні роботи метою яких є перевірка знань і умінь учнів по якому-небудь важливому питанню програми. Як правило, самостійні роботи учнів, за винятком деяких перевірочних робіт рекомендуються проводити в процесі засвоєння й закріплення матеріалу на тих уроках, до змісту яких вони відносяться, а не після проходження теми.

2 Самостійна діяльність школяра в навчанні: аналіз різних підходів.

Будь-яка наука ставить своїм завданням не тільки описати і пояснити той або іншої коло явищ або предметів, а й в інтересах людини управляти цими явищами і предметами, і, якщо потрібно, перетворювати їх. Управляти і тим більше перетворювати явища можна тільки тоді, коли вони досить описані і пояснені. У науці функції управління і перетворення виконують приписи, до яких відносяться принципи і правила перетворення явищ. Вимогою суспільства до сучасної школи є формування особистості, яка вміла б самостійно творчо вирішувати наукові, виробничі, суспільні завдання, критично мислити, виробляти і захищати свою точку зору, свої переконання, систематично і безперервно поповнювати і оновлювати свої знання шляхом самоосвіти, удосконалювати вміння, творчо застосовувати їх насправді.

Фахівцями в цій області підкреслювалося, що учням важливо дати метод, дороговказну нитку для організації придбання знань, а це значить - озброїти їх вміннями та навичками наукової організації розумової праці, тобто вміннями ставати мету, вибирати засоби її досягнення, планувати роботу в часі. Для формування цілісної та гармонійної особистості необхідно систематичне включення її в самостійну діяльність, яка в процесі особливого виду навчальних завдань - самостійних робіт - набуває характеру проблемно-пошукової діяльності.

2.1 Поняття самостійна робота і її функції

Аналіз монографічних робіт, присвячених проблемі організації самостійної роботи школярів, П.І. Пидкасистого, І. А. Зимня, показав, що поняття самостійної роботи трактується неоднозначно:

Самостійна робота - це така робота, яка виконується без безпосередньої участі вчителя, але за його завданням, у спеціально надане для цього час, при цьому учні, свідомо прагнуть досягти поставлені цілі, вживаючи свої зусилля і виражаючи в тій чи іншій формі результат розумових або фізичних (або тих і інших разом) дій.

Самостійна робота, на мій погляд, найбільш повно визначається А.І. Зимової. За її визначенням самостійна робота представляється як цілеспрямована, внутрішньо мотивована структурована самим об'єктом в сукупності виконуваних дій і корригируемая їм по процесу і результату діяльності. Її виконання вимагає досить високого рівня самосвідомості, рефлективності, самодисципліни, особистої відповідальності, доставляє учневі задоволення як процес самовдосконалення і самопізнання.

По-перше, в даному визначенні беруться до уваги психологічні детермінанти самостійної роботи: саморегуляція, самоактівація, самоорганізація, самоконтроль і т.д. По-друге, акцентується увага на тому, що самостійна робота пов'язана з роботою школяра в класі і є наслідком правильної організації навчально-пізнавальної діяльності на уроці.

А.І. Зимова підкреслює, що самостійна робота школяра є наслідок правильно організованої його навчальної діяльності на уроці, що мотивує самостійне її розширення, поглиблення і продовження у вільний час. Для вчителя це означає чітке усвідомлення не тільки свого плану навчальних дій, а й усвідомлене його формування у школярів як деякої схеми освоєння навчального предмета в ході вирішення нових навчальних завдань. Але в цілому це паралельно існуюча зайнятість школяра по обраної ним з готових програм або їм самим виробленої програмою засвоєння якого-небудь матеріалу.

По-третє, самостійна робота розглядається як вищий тип навчальної діяльності, що вимагає від учня досить високого рівня самосвідомості, рефлексивності, самодисципліни, відповідальності, і доставляє учневі задоволення, як процес самовдосконалення і самосвідомості.

Ефективність навчального процесу пізнання визначається якістю викладання і самостійної пізнавальної діяльністю учнів. Ці два поняття дуже тісно пов'язані, але слід виділити самостійну роботу як провідну і активизирующую форму навчання у зв'язку з низкою обставин. По-перше, знання, навички, вміння, звички, переконання, духовність не можна передавати від викладача до учня так, як передаються матеріальні предмети. Кожен учень оволодіває ними шляхом самостійного пізнавального праці: прослуховування, осознавание усної інформації, читання, розбір і осмислення текстів, і критичний аналіз.

По-друге, процес пізнання, спрямований на виявлення сутності та змісту досліджуваного підпорядковується строгим законам, визначальним послідовність пізнання: знайомство, сприйняття, переробка, усвідомлення, прийняття. Порушення послідовності призводить до поверхневих, неточним, неглибоким, неміцним знань, які практично не можуть реалізуватися.

По-третє, якщо людина живе в стані найвищого інтелектуального напруження, то він неодмінно змінюється, формується як особистість високої культури. Саме самостійна робота виробляє високу культуру розумової праці, яка передбачає не тільки техніку читання, вивчення книги, ведення записів, а насамперед розуму, потреба в самостійній діяльності, прагнення вникнути в сутність питання, йти в глиб ще не вирішених проблем. У процесі такої праці найбільш повно виявляються індивідуальні здібності школярів, їх нахили та інтереси, які сприяють розвитку вміння аналізувати факти та явища, вчать самостійного мислення, яке призводить до творчого розвитку і створенню власної думки, своїх поглядів, уявлень, своєї позиції.

З усього раніше сказаного видно, що самостійна робота - це вища робота навчальної діяльності школяра і є компонентом цілісного педагогічного процесу, тому її притаманні такі функції, як виховна, освітня, розвиваюча.

2.2 Дидактичні принципи організації самостійної роботи учнів

На різних уроках за допомогою різноманітних самостійних робіт учні можуть здобувати знання, вміння і навички. Всі ці роботи тільки тоді дають позитивні результати, коли вони певним чином організовані, тобто представляють систему. Під системою самостійних робіт розуміється, передусім, сукупність взаємопов'язаних, взаимообуславливающих один одного, логічно належних одне із іншого і підлеглих загальним завданням видів робіт.

Всяка система має задовольняти певні вимоги або принципи. В іншому випадку це буде не система, а випадковий набір фактів, об'єктів, предметів і явищ.

При побудові системи самостійних робіт в якості основних дидактични. вимог висунуті наступні: Система самостійних робіт повинна сприяти вирішенню основних дидактичних завдань - придбанню учнями глибоких і міцних знань, розвитку у них пізнавальних здібностей, формуванню вміння самостійно здобувати, розширювати і поглиблювати знання, застосовувати їх на практиці. Система повинна задовольняти основним принципам дидактики, і, насамперед принципам доступності та систематичності, зв'язку теорії з практикою, свідомої і творчої активності, принципу навчання на високому науковому рівні. Вхідні в систему роботи повинні бути різноманітні за навчальною метою і змістом, щоб забезпечити формування в учнів різноманітних умінь і навичок. Послідовність виконання домашніх і класних самостійних робіт логічно випливало з попередніх і готувало грунт для виконання наступних. У цьому випадку між окремими роботами забезпечуються не тільки «ближні», а й «далекі» зв'язки. Успіх вирішення цього завдання залежить не тільки від педагогічної майстерності вчителя, а й від того, як він розуміє значення і місце кожної окремої роботи в системі робіт, у розвитку пізнавальних здібностей учнів, їх мислення та інших якостей.

Однак одна система не визначає успіху роботи вчителя з формування у учнів знань, умінь і навичок. Для цього потрібно ще знати основні принципи, керуючись якими можна забезпечити ефективність самостійних робіт, а також методику керівництва окремими видами самостійних робіт. Ефективність самостійної роботи досягається, якщо вона є одним їх складових, органічних елементів навчального процесу, і для неї передбачається спеціальний час на кожному уроці, якщо вона проводиться планомірно і систематично, а не випадково і епізодично.

Тільки за цієї умови в учнів виробляються стійкі вміння та навички у виконанні різних видів самостійної роботи і нарощуються темпи в її виконанні.

При відборі видів самостійної роботи, при визначенні її обсягу і змісту слід керуватися, як і в усьому процесі навчання, основними принципами дидактики. Найбільш важливе значення в цій справі мають принцип доступності та систематичності, зв'язок теорії з практикою, принцип поступовості в наростанні труднощів, принцип творчої активності, а також принцип диференційованого підходу до учнів. Застосування цих принципів до керівництва самостійною роботою має такі особливості:

Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер. Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти таке формулювання завдання, яка викликала б у школярів інтерес до роботи і прагнення виконати її якомога краще. Учні повинні чітко уявляти, в чому полягає завдання і яким чином буде перевірятися її виконання. Це надає роботі учнів осмислений, цілеспрямований характер, і сприяє більш успішному її виконанню.

Недооцінка зазначеної вимоги призводить до того, що учні, не зрозумівши мети роботи, роблять не те, що потрібно, або змушені в процесі її виконання багаторазово звертатися за роз'ясненням до вчителя. Все це призводить до нераціональної витрати часу і зниження рівня самостійності учнів у роботі. Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати учня при її виконанні працювати напружено. Однак тут не можна допускати крайнощів: зміст та обсяг самостійної роботи, пропонованої на кожному етапі навчання, повинні бути посильними для учнів, а самі учні - підготовлені до виконання самостійної роботи теоретично і практично. На перших етапах в учнів потрібно сформувати найпростіші навички самостійної роботи (виконання схем і креслень, простих вимірів, вирішення нескладних завдань і т.п.). У цьому випадку самостійній роботі учнів повинен передувати наочний показ прийомів роботи з учителем, супроводжуваний чіткими поясненнями, записами на дошці.

Самостійна робота, виконана учнями після показу прийомів роботи вчителем, носить характер наслідування. Вона не розвиває самостійності в справжньому сенсі слова, але має важливе значення для формування складніших навичок і вмінь, більш високої форми самостійності, при якій учні виявляються здатними розробляти і застосовувати свої методи розв'язання задач навчального чи виробничого характеру.

Для самостійної роботи потрібно пропонувати такі завдання, виконання яких не допускає дії за готовими рецептами і шаблоном, а вимагає застосування знань у новій ситуації. Тільки в цьому випадку самостійна робота сприяє формуванню ініціативи і пізнавальних здібностей учнів. В організації самостійної роботи необхідно враховувати, що для оволодіння знаннями, вміннями та навичками різними учнями потрібен різний час. Здійснювати це можна шляхом диференційованого підходу до учнів. Спостерігаючи за ходом роботи класу в цілому і окремих учнів. Деяким учням кількість тренувальних вправ можна звести до мінімуму. Іншим дати значно більше таких вправ в різних варіаціях, щоб вони засвоїли нове правило або новий закон і навчилися самостійно застосовувати його до рішення навчальних задач.

Завдання, запропоновані для самостійної роботи, повинні викликати інтерес учнів. Він досягається новизною завдань, незвичайністю їх змісту, розкриттям перед учнями практичного значення задачі або методу, яким потрібно оволодіти. Учні завжди виявляють великий інтерес до самостійних робіт, у процесі виконання яких вони досліджують предмети і явища. Самостійні роботи учнів необхідно планомірно і систематично включати в навчальний процес. Тільки за цієї умови у них будуть вироблятися тверді вміння та навички. Під час організації самостійної роботи необхідно здійснювати розумне поєднання викладу матеріалу вчителем з самостійною роботою учнів з придбання знань, умінь і навичок. У цій справі не можна допускати крайнощів: зайве захоплення самостійною роботою може уповільнити темпи вивчення програмного матеріалу, темпи просування учнів уперед у пізнанні нового. При виконанні учнями самостійних робіт будь-якого виду керівна роль повинна належати вчителю. Учитель продумує систему самостійних робіт, їх планомірне включення в навчальний процес. Він визначає мету, зміст і обсяг кожної самостійної роботи, її місце на уроці, методи навчання різним видам самостійної роботи. Він навчає учнів методам самоконтролю і здійснює контроль за якістю, вивчає індивідуальні особливості учнів і враховує їх при організації самостійної роботи. 

2.3 Класифікація видів самостійної роботи учнів

Самостійна робота передбачає активні розумові дії учнів, пов'язані з пошуками найбільш раціональних способів виконання запропонованих учителем завдань, з аналізом результатів роботи. У процесі навчання застосовуються різні види самостійної роботи учнів, за допомогою яких вони самостійно здобувають знання, вміння і навички. Всі види самостійної роботи, застосовувані в навчальному процесі, можна класифікувати за різними ознаками: за дидактичної мети, за характером навчальної діяльності учнів, за змістом, за ступенем самостійності й елементу творчості учнів і т.д.

Всі види самостійної роботи з дидактичної мети можна розділити на п'ять груп:

придбання нових знань, оволодіння умінням самостійно здобувати знання; закріплення і уточнення знань; вироблення вміння застосовувати знання у вирішенні навчальних і практичних завдань; формування умінь і навичок практичного характеру; формування творчого характеру, вміння застосовувати знання в ускладненою ситуації.

Кожна з перерахованих груп включає в себе кілька видів самостійної роботи, оскільки рішення однієї і тієї ж дидактичної задачі може здійснюватися різними способами. Зазначені групи тісно пов'язані між собою. Цей зв'язок обумовлена тим, що одні й ті ж види робіт можуть бути використані для вирішення різних дидактичних завдань. Наприклад, за допомогою експериментальних, практичних робіт досягається не тільки придбання умінь і навичок, але також придбання нових знань і вироблення вміння застосовувати раніше отримані знання.

Розглянемо зміст робіт при класифікації за основний дидактичній мети.

Придбання нових знань і оволодіння уміннями самостійно здобувати знання здійснюється на основі роботи з підручником, виконання спостережень і дослідів, робіт аналітико-обчислювального характеру. Закріплення і уточнення знань досягається за допомогою спеціальної системи вправ по уточненню ознак понять, їх обмеженню, відділенню істотних ознак від несуттєвих. Вироблення вміння застосовувати знання на практиці здійснюється за допомогою вирішення завдань різного виду, рішення задач в загальному вигляді, експериментальних робіт і т.д. Формування умінь творчого характеру досягається при написанні творів, рефератів, при підготовці доповідей, завдань при пошуку нових способів вирішення завдань, нових варіантів досвіду тощо 
 

3.3 Організація самостійної роботи учнів на уроках географії

І. Самостійна робота повинна носити цілеспрямований характер.

 Це досягається чітким формулюванням мети роботи. Завдання вчителя полягає в тому, щоб знайти таке формулювання завдання, яке б зацікавило і визвало б прагнення виконати роботу якнайкраще. Учні повинні чітко уявляти , в чому полягає завдання і яким чином буде перевірятися її виконання. Це надає роботі учнів осмислений, цілеспрямований характер, і сприяє більш успішному її виконанню. Наприклад : при вивченні у 8– му класі розділу « Рельєф , геологічна будова і корисні копалини » учням пропонується виконати робочий практикум .

«Взаємозв'язок рельєфу, геологічної будови і корисних копалин ».

Хід роботи:

Зіставивши фізичну і тектонічну карти, визначте, на яких ділянках земної кори розташовані запропоновані форми рельєфу.

З'ясуйте , які корисні копалини розташовані на цих формах рельєфу.

За результатами досліджень заповніть таблицю :

Зробіть висновок про закономірності розміщення корисних копалин, зв'язок між корисними копалинами, тектонічними структурами і рельєфом .

ІІ . Самостійна робота повинна бути дійсно самостійною і спонукати учня при її виконанні працювати напружено.

Однак тут не можна допускати крайнощів – зміст та обсяг самостійної роботи, на кожному етапі навчання, повинні бути посильними для учнів, а самі учні – підготовлені до виконання самостійної роботи теоретично і практично.

Спочатку в учнів потрібно сформувати найпростіші навички самостійної роботи ( робота в контурній карті, виконання схем і креслень, простих вимірів, вирішення нескладних завдань тощо ) . У цьому випадку самостійній роботі учнів повинен передувати наочний показ прийомів роботи з учителем, супроводжуваний чіткими поясненнями, записами на дошці.

Наприклад:

1) робота з контурною картою в 6–му класі.

2) Тема уроку: « Рельєф і корисні копалини Південної Америки».

1 . Самостійне здобування знань .

Завдання: Використовуючи підручник, фізичну карту і карту « Будова земної кори », доповніть текст, вставте пропущені слова.

В основі Південної Америки лежить _______________ плита. Складчасті гірські пояси у південних материків лежать на _________________ . Гори Анди утворилися в зоні взаємодії ______________ і _______________ літосферних плит. У рельєфі Південної Америки виділяються ___ частини. Схід зайнятий _______________ , а на заході ______________ . Найбільш великі низинні рівнини – _____________ , ____________ , _______________ . Вони відповідають прогинам _______________ . Підвищеним ділянкам платформи – щитів – відповідають ______________ і _____________ плоскогір'я. Західна частина материка – результат взаємодії двох _________________ . ____________ Плита посувається під ______________ . Край континентальної плити ____________ в складки. Величезні запаси рудних корисних копалин належать до тектонічних структур ______________ поясу і ____________ платформи. Вони представлені такими корисними копалинами, як _________________ . Западинам платформи відповідають родовища ________________ . Найвища точка Південної Америки – ____________________ . В даний час Анди продовжують _____________ . Це одна з найактивніших тектонічних зон Землі . Тут розташовані як ____________ так і ________________ вулкани. Найбільш значні з вулканів – _______________ і ___________________ .

2 . Робота з контурною картою .

Завдання: позначити в контурній карті географічні об'єкти.

Анди – м. Аконкагуа , г.Уаскаран , м. Іл`ямпу , м. Чимборасо , м. Сан – Валентин ;

вулкани : Руїс , Котопахі , Сан –Педро .

Плоскогір'я : Бразильське (м. Бандейра ) , Гвіанське (м. Рорайма ) ;

Низовини : Оринокська , Амазонська , Ла–Платська .

ІІІ . Завдання, запропоновані для самостійної роботи, повинні викликати інтерес учнів.

Він досягається новизною висунутих завдань, незвичністю їх змісту, розкриттям перед учнями практичного значення пропонованої задачі або методу, яким потрібно оволодіти.

Учні завжди виявляють великий інтерес до самостійних робіт, у процесі виконання яких вони досліджують предмети і явища.

Наприклад : при вивченні теми «Країни Європи» в 10 класі, можна запропонувати наступне завдання.

Підготуйте творчий звіт, працюючи в групі ( 3–5 чоловік), використовуючи різні джерела інформації, за планом:

• намалювати герб, прапор країни
• скласти коротку характеристику країни
• відібрати матеріали про країну (фотографії, графіки, вирізки статей і т.д), використовуючи ІНТЕРНЕТ
• підготувати розповідь про освіту молоді в країні
• розповісти про культуру країни : музику, традиції, звичаї, визначні пам'ятки, пам'ятки історії, літератури.

При виконанні учнями самостійних робіт будь–якого виду керівна роль повинна належати вчителю. Учитель продумує систему самостійних робіт, їх планомірне включення в навчальний процес . Він визначає мету, зміст і обсяг кожної самостійної роботи, її місце на уроці, методи навчання різних видів самостійної роботи.

При організації самостійної роботи необхідно здійснювати розумне поєднання викладу матеріалу вчителем з самостійною роботою учнів з надбання знань, умінь і навичок. У цій справі не можна допускатися крайнощів: зайве захоплення самостійною роботою може уповільнити темпи вивчення програмного матеріалу.

Значення самостійної роботи в навчальному процесі важко переоцінити. Самостійна робота сприяє формуванню самостійності як якості особистості, сприяє реалізації принципу індивідуального підходу, дозволяє диференціювати навчальні завдання і тим самим сприяти досягненню дійсно свідомого і міцного оволодіння знаннями. Можна сказати, що тільки в ході самостійної роботи учні розвивають ті пізнавальні здібності, здобувають і удосконалюють ті уміння і навички, без яких не можливо оволодіння знаннями як у школі, так і в житті.

Підводячи підсумок, можна сказати, що найважче для вчителя навчитися організовувати самостійну діяльність класного колективу  поступово передавати учням свої функції і ролі, і, не пригнічуючи ініціативи, керувати самостійною роботою учнів. Самостійна робота робить значний вплив на глибину і міцність знань учнів з предмета, на розвиток їх пізнавальних здібностей, на темп засвоєння нового матеріалу.

Будь–який вчитель, в тому числі і я, постійно знаходиться в пошуку нових технологій навчання. Адже вони дозволяють зробити урок незвичайним, захоплюючим, а значить і незабутнім для учня. Тільки творчо працюючий вчитель може домогтися гарних знань в учнів зі свого предмета і любові до нього.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ ПИТАННЯ СИСТЕМАТИЗОВАНОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ РОБОТИ З УЧНЯМИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ САМОСТІЙНОЇ УЧБОВО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

До вашої уваги пропонується розробка уроку із теми «Південна Америка», можливо з найцікавішого для дітей курсу – «Географія материків і океанів.

Велику увагу приділено мотивації навчальної діяльності учнів та актуалізації опорних знань, що дасть змогу кожному вчителю перейти від організаційних питань уроку і перевірки попереднього матеріалу до вивчення нового, а найголовніше – створити відповідний настрій зацікавленості на уроці, розвиваючи при цьому творчі здібності учнів. Головними елементами цього циклу є визначення форм і методів роботи вчителя з учнями, їх групами або цілим класом, а також самостійні, творчі роботи учнів
(Додаток 1). Запропоновано багато нестандартних прийомів роботи. Розроблені різнорівневі питання й завдання, відповідаючи на які учні повторюють основні положення нового матеріалу. 
 

Тема: Південна Америка

Тема уроку: Географічне положення, дослідження та освоєння Південної Америки. Практична робота 5. Позначення на контурній карті географічних об`єктів материка.

Мета: формувати в учнів загальне уявлення про географічне положення та берегову лінію Південної Америки, з’ясувати основні закономірності формування природи материка, порівняти фізико-географічне положення Південної Америки та Африки, розширити  знання учнів  про історію відкриття і дослідження материка; вміння показувати на карті об'єкти географічної номенклатури; розвивати пізнавальний інтерес до предмета, вміння працювати в групах, логічне мислення, увагу, сприяти розвитку особистості; виховувати екологічну культуру та дружні стосунки між однокласниками.

Основні поняття: материк, географічне положення, екватор,тропік, нульовий меридіан, крайні точки, географічні координати, протяжність материка, берегова лінія, експедиція, колонізація.

Обладнання: підручники, фізична карта півкуль, атласи, контурні карти, презентація.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Давайте всі разом подаруємо один одному посмішку, налагоджуємося на плідну і позитивну роботу.

•   II. Актуалізація опорних знань та вмінь учнів

1.    Чим відрізняються поняття «материк» і «частина світу»?

2.    Які особливості має фізико-географічне положення Африки.

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

 Природа материка Південна Америка яскрава, традиції його жителів зацікавлять кожного, тому на сьогоднішньому уроці ми починаємо шлях дослідження материка як завжди — зі знайомства: характеристики географічного положення та історії його дослідження й освоєння.

-  Що ви вже знаєте про цей континент?  ( 1 стовпчик таблиці)

- Що б ви хотіли дізнатися про цей материк? (2 стовпчик таблиці)

Які завдання нам потрібно розв’язати на уроці?

•                  визначити                     особливості ФГП Південної Америки;
•                  розглянути           схожі та відмінні риси між ФГП Африки та Південної Америки;
•                  вивчити                        географічні об’єкти берегової лінії континенту;
•                  познайомитися            із історією дослідження та освоєння материка;
•                  вдосконалити              вміння працювати з географічною картою.

Розв’язати проблемне питання: Чому ми повинні відвідати Південну Америку?

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1.Південна Америка – материк рекордів.

• Прийом «Дивуй»

Учитель Південну Америку називають материком природних рекордів, а ми знаємо, що всі рекорди занесені до Книги рекордів Гіннеса. Давайте і ми спробуємо скласти книгу рекордів Південної Америки.

Завдання: Використовуючи карти атласу та підручник визначте рекорди континенту.

Демонстрація презентації «Природні рекорди Південної Америки».

     Це — материк, де знаходиться найвищий вулкан світу, найповноводніша річка, найвищий водоспад, найбільше за площею високогірне озеро. У західній частині щороку буває понад 1000 землетрусів, а у східній — навіть не знають, що це таке. Це — материк, що подарував світові кукурудзу, картоплю, томати, ананаси, какао, гарбузи, квасолю, хінне і каучукове дерева.

     Це — материк, де сусідять сучасні міста-гіганти з куточками незайманої природи, в яких ще можна натрапити на племена, що не знайомі із здобутками цивілізації.

     У європейців Південна Америка асоціюється з бразильськими карнавалами і футбольними командами, кавою та каучуком, піраньями та ягуарами. Але цього так замало для освіченої людини. Тож спробуємо розширити свої знання про цей загадковий материк.       

2. Географічне положення материка.

Прийом «Інтелектуальна розминка»

- Що таке фізико-географічне положення материка?

- За яким планом вивчаємо?

- Давайте пригадаємо, які опорні поняття нам знадобляться для визначення ФГП     (додаток 1)?

Прийом “Мікрофон”

• Лінії на плані й глобусі, проведені паралельно екватору …(паралелі)
• Найдовша паралель…(екватор)
• Умовні лінії на карті й глобусі, що з`єднують два полюси …(меридіани)
• Географічну широту на карті й глобусі визначають за ….(паралелями)
• Географічна широта визначається від лінії…(екватора)
• Географічну довготу визначають від лінії…(нульового меридіана)
• Величина одного градуса меридіана становить…(111 км)
• Паралелі й меридіани, перетинаючись, утворюють …(градусну сітку Землі).

Прийом «Творча лабораторія»

Учитель Щоб визначити ФГП Південної Америки, нам необхідно об'єднатися в групи. (учні об’єднуються в  шість груп )

Пропоную вам створити споживчий проект «Відкрий для себе Південну Америку»,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               в результаті якого ми матимемо карту ручної роботи.

(На дошці на аркуші ватману зображено  обриси материка Південна Америка)

Група 1.

Визначте площу материка, його розташування відносно екватора, нульового меридіана, ліній тропіків.

(Нанести на «німу» карту градусну сітку, показати лінію екватора, нульового меридіана, тропіків)

Група 2.

Визначте розташування материка Південна Америка відносно океанів. Назвіть морські течії, що омивають материк та найближчі материки. З’ясуйте,  які географічні об’єкти розділяють ці материки?

(Нанести на «німу» карту номенклатуру).

Група 3.

Визначте за допомогою градусної сітки найбільшу протяжність материка Південна Америка із заходу на схід.

( Записати дані до легенди «німої» карти)

Група 4.

Визначте за допомогою градусної сітки найбільшу протяжність материка Південна Америка з півночі на південь.

( Записати дані до легенди «німої» карти)

Група 5

Визначте крайні точки материка – північну та південну та їх координати.

(Нанести на «німу» карту)

Група 6

Визначте крайні точки материка – західну та східну та їх координати.

(Нанести на «німу» карту)

Після опрацювання матеріалу підручника та роботи з атласами учні представляють матеріали досліджень та роблять узагальнення, заповнюючи пропущені слова в тексті.

Прийом «Підказка»

•              Площа материка — 17,8 млн км², з островами — 18,3 млн км².
•              Знаходиться у північній та південній півкулях відносно екватора та західній відносно нульового меридіану.
•              Південний тропік перетинає материк майже посередині.
•              Омивається водами Атлантичного та Тихого океанів.
•              Морські течії холодні – Перуанська, Фолклендська, теплі – Бразильська,   

        Гвіанська.

•              Найближчі материки Північна Америка та Антарктида, від Антарктиди його  

        відокремлює протока Дрейка.

•              Південна Америка разом з материком Північна Америка утворюють одну

        частину світу – Америку. Межа між материками проходить по Панамському  

        каналу.

•              Протяжність материка  з півночі на південь становить 7326 км.
•              Протяжність материка  із заходу на схід становить 4900 км.
•              Крайня північна  точка мис Гальїнас 12° пн.ш., 72° зх.д.
•              Крайня південна  точка мис Фроуерд 54° пд.ш., 72° зх.д.
•              Крайня західна точка материка мис Паріньяс 4° пд.ш., 81° зх.д
•              Крайня східна точка мис Кабу-Бранку7° пд.ш., 35° зх.д.

Прийом географічна лабораторія:Практична робота 5 (початок).

Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Південної Америки

Мета: позначити основні географічні об’єкти Південної Америки на контурній карті та запам’ятати їх місцезнаходження.

Завдання: визначити географічні об’єкти та позначити їх на контурній карті.

1.Панамський канал

2. Карибське море

3. Малі Антильські острови

4. Затока Ла-Плата

5. Фолклендські острови

6. острів Вогняна Земля

7. Протока Дрейка

8. Магелланова протока

9.Острів Галапагос.

Фізкультхвилинка

Гра “В якій півкулі…”   якщо в північній - руки вгору

                                         в південній – присісти

                                         в західній – поворот вліво

                                         в східній – поворот вправо

В якій півкулі знаходиться:

м. Фроуерд, м. Горн, о. Вогняна Земля, пр. Дрейка, Карибське море, м. Гальїнас, Панамський канал, м. Паріньяс, Перуанська течія, м. Кабу-Бранку, течія Бразильська

       - Чому нікому не можна було повертатися вправо?

4.Історія відкриття та дослідження материка.

Прийом ««Географічна лабораторія»

Учитель   - Як була відкрита Південна Америка? Хто вивчав її та досліджував? Ви дізнаєтесь, працюючи з текстом підручника та картами атласу.

Завдання: складіть таблицю про відкриття та дослідження Південноамериканського континенту:    І варіант - «Першовідкривачі»

                                                                     ІІ варіант - «Дослідники»

«Першовідкривачі»

«Дослідники»

Обговорення проблемних питань:

• Яка помилка  стала надбанням  людства?
• Чому материк названий  ім'ям людини, яка його не відкрила?

V. Закріплення нового матеріалу.

Прийом «Так – ні»  (відмічають в зошиті так «+», ні «-)(0,5 бала )

1. Христофор Колумб був першовідкривачем Америки?  (так)

2. Береги Південної Америки омиває Північний Льодовитий океан? (ні)

3. Велика частина Південної Америки розташована в Південній півкулі? (так)

• 4. Освоєння материка супроводжувалося загарбницькими війнами? (так)

5. Холодна течія, яка проходить уздовж берегів Південної Америки, впливає на клімат узбережжя? (так)

6. Південна Америка є прабатьківщиною багатьох давніх цивілізацій? (так)

7. Берегова лінія Південної Америки дуже порізана? (ні)

8. Екватор перетинає Південну Америку посередині? (ні)

• 9. Південна та Північна Америки входять до складу однієї частини світу.(так)

10. Першими  європейцями    були    португальці,   які перетворили материк на колоніальні володіння. (так)

• 11. Перші наукові дослідження континенту вчені-натуралісти  А.Гумбольдт і Ч.Дарвін  здійснили тільки в ХХІ ст. (ні)

12. Європейці потрапили на материк після подорожей Ф.Магелана. (ні)

13.Найбільша затока континенту Ла-Плата. (так)

14. Південна Америка лежить у всіх чотирьох півкулях. (ні)

15. Протока  Дрейка  відділяє Південну Америку від Антарктиди. (так)

16. Межа між материками проходить по Панамському каналу. (так)

17. Крайня північна точка материка Кабу-Бранку.(ні)

Прийом «Аналітик»

Завдання: визначити подібні та відмінні  риси фізико-географічного положення Південної Америки та Африки.

VІ. Підсумок уроку

Прийом "Роблю висновок"

•             Що дізналися на уроці?

• Що вам сподобалося на уроці?                                                                                                                       
• Де в майбутньому ви зможете використовувати отримані  знання?

Прийом «Мікрофон»

Давайте повернемося до питання, яке було поставлене на початку уроку:

              Чому ми повинні відвідати Південну Америку?

 VІІ. Домашнє завдання

•                  Опрацювати параграф 20 .
•                  Диференційоване завдання: питання ст.92 (1-7) 9 балів ст. 92 працюємо самостійно 1,2 -10-12 балів
•                  Додаткові завдання: підготувати повідомлення

1.               Про походження назв географічних об’єктів материка Південна Америка.
2.               Про гірські вершини та вулкани, розташовані на материку (випереджаюче завдання).

ВИСНОВКИ

 
       Самостійна робота – це вища форма навчальної діяльності учня, що є формою самоосвіти. На сьогоднішній день школа повинна не тільки дати учням певну суму знань, а й формувати в них навички самостійного навчання. Для цього проводяться пошуки таких методів і організаційних форм навчання, які сприятимуть розвитку самостійності учнів. Самостійна робота є різнобічним, поліфункціональним явищем і має не тільки навчальне, а й особистісне, суспільне значення.

Самостійна робота у вивченні географії має величезне значення, оскільки вона сприяє вихованню працьовитості, самостійності, створює атмосферу зацікавленості кожного дня в роботі класу, створює педагогічні ситуації спілкування на уроках, що дозволяють кожному учню виявляти ініціативу, творчість. Самостійна робота дозволяє об’єднати в одному процесі пояснення нового матеріалу, його закріплення, облік і перевірку знань, умінь і навиків учнів. При цьому досягається залучення всіх учнів класу в активну діяльність по засвоєнню знань відповідно до індивідуальних особливостей. Суспільство ставить перед освітою задачу виховати людину творчу, мислячу, що вміє приймати самостійні рішення. Саме головне, ми повинні враховувати, що самостійна людина буде виявляти ініціативу і творчість не тільки у своїй трудовій діяльності, відношенні до суспільства, але й у майбутньому до своєї родини, до своїх дітей.

На основі аналізу науково-методичної літератури можна зробити наступні висновки:

Організація виконання учнями різноманітних за дидактичної мети та змісту самостійних робіт сприяє розвитку їх пізнавальних та творчих здібностей, розвитку мислення.

. Види самостійної роботи можна підбирати з урахуванням потреб класу.

. На основі аналізу уроків можна зробити висновок, що дана технологія ефективна при отриманні нових умінь і знань школярами.

Школа, даючи учням знання, необхідні для продовження навчання у ВНЗі, і в той же час повинна орієнтувати молодь на суспільно-корисну працю в народному господарстві і готувати до цього. Тому корисно підвищити науковий рівень викладання і якість знань школярів і в той же час подолати їх перевантаження. Відповідно до цих вимог необхідно підняти рівень викладання, націлити його на формування у підростаючих поколінь сучасної наукової картини світу, а також знань про практичне застосування наук. Потрібно, щоб теорія предмета в більшій мірі сприяла розвитку позитивних здібностей школярів та їх практичній підготовці.

У процесі розгляду даної проблеми з'ясувалося, що для ефективної організації самостійної роботи школяра вчитель повинен вміти спланувати пізнавальний процес учня і правильно вибрати спосіб вирішення задачі, при цьому велике значення приділяється добірці навчального матеріалу. Підвищення якості навчання тісно пов'язане з вдосконаленням методики організації занять на уроці.

Для підвищення якості навчання особливе значення має розвиток пізнавального ентузіазму школярів, інтересу до предмета. Учні повинні розуміти, який сенс вивчення пропонованого матеріалу. Більш того, сучасні школярі вправі бажати, щоб навчальна діяльність була цікавою, давала задоволення. Розвитку пізнавальної активності школярів сприяє використання на уроці тексту та ілюстрацій їх підручника, хрестоматії, довідника, з наукових і науково-популярних журналів і газет, а також цікаві демонстраційні досліди, фрагменти з кінофільмів, діапозитиви й інші засоби наочності.

Однак мало забезпечити мотивацію навчання і порушити пізнавальний інтерес учня. Необхідно далі, по-перше, чітко усвідомлювати цілі навчання і, по-друге, показати, як ці цілі можуть бути досягнуті.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. – Минск, 1990. 

2. Атутов П.Р. Технология и современное образование// Педагогика – 1996 - №
3. Беспалько В.П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения. – М, 1995. 

4. Горностаєва З.Я Проблема самостійної пізнавальної діяльності//Відкрито. школа.- 1998. - №2

5. Довгань Г.Д. Інтерактивні технології на уроках географії. – Х.; Вид.група «Основа», 2005. 

6. Есипов Е.П. Самостоятельная работа учащихся на уроках. – М, 1961. 

7. Жарова Л.В. Управління самостійною діяльністю учнів.- Л., - 1982.

8. Зимова І.А. Основи педагогічної психології.- М, 1980.

9. Ковалевская М.К. Самостоятельная работа учащихся по экономической географии СССР. – М, 1977. 
10. Коринская В.А. Самостоятельные работы учащихся по географии материков – М, 1983. 

11. Корнєєв В.П. Технології навчання географії. – Х.: Вид.група «Основа», 2005. 

12. Кральович І.М. Педагогічні аспекти оволодіння узагальненими способами самостійної навчальної діяльності.- Мн.- 1989.

13. Нільсон О.А. Теорія і практика самостійної роботи учнів - Тал., 1976.

14. Онищук В.А. Урок в современной школе. – М, 1988. 

15. Орлов В.Н. Активність і самостійність учнів - 1998.

16. Підкасистий П.І. Самостійна пізнавальна діяльність школярів у навчанні.- М, 1980.

17. Свиридова О.І. Сучасні методи і прийоми підвищення ефективності уроку географії// Географія та основи економіки в школі. – 2002. - № 4. 

18. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М, 1998. 

19. Столяренко Л.Д. Педагогіка.- Ростов, 2000.

Сухомлинський В.А. Про виховання.- М .: Политиздат, 1973.

20. Урок географії. Від класики до сучасних технологій/За ред. Корнєєва В.П. – Х.; Основа, 2006. 

21. Чернякова С.М. Формування творчої особистості на уроках географії// Географія та основи економіки в школі – 2003 - № 1. 

22. Щенёв В.А. Приемы учебной работы учащихся в курсах физической географии. – М.: Просвещение, 1979. 

ДОДАТКИ

ДОДАТОК 1

Інтерактивні технології в географії материків і океанів на прикладі теми «Південна Америка»