Довідник з правознавства
Про матеріал
Довідник з правознавства: ваш путівник у світі права Цей ґрунтовний довідник створений для тих, хто прагне опанувати правничі дисципліни на високому рівні. Видання стане незамінним помічником у підготовці до олімпіад, адже містить систематизований теоретичний матеріал, ключові поняття та алгоритми розв'язання складних задач. Завдяки зручній структурі та доступному викладу, посібник ідеально підходить і для самостійного вивчення права. Опануйте юридичну грамотність та крокуйте до перемог разом із нашим довідником!Довідник з правознавства · 9 клас · Госедло Ю. І. · 2026
Білозоринська гімназія Пасічнянської сільської ради
ДОВІДНИК
З ПРАВОЗНАВСТВА
9 КЛАС
Опорний навчальний довідник за програмою курсу
від першого до останнього уроку (35 годин)
Схеми · ментальні карти · причинно-наслідкові зв’язки · словник термінів
Автор довідника:
Госедло Юрій Іванович
вчитель правознавства
2026 рік
Від автора
Шановні дев’ятикласники, колеги, батьки! Цей довідник створено як опору до курсу правознавства для 9 класу. Він повторює структуру навчальної програми й календарно-тематичного планування: від першого уроку «Правознавство як навчальний предмет» до підсумкового узагальнення. Кожному уроку відповідає окремий розділ довідника, а кожен розділ побудовано однаково, щоб матеріал було легко знаходити й повторювати.
У довіднику немає завдань і запитань — лише матеріал: чіткі пояснення, таблиці, схеми, ментальні карти, причинно-наслідкові ланцюжки, приклади з життя й словник термінів. Нормативні акти наведено станом на час підготовки видання (2026 р.). Закони змінюються, тому для практичних дій перевіряйте чинну редакцію на офіційному порталі Верховної Ради України zakon.rada.gov.ua.
Як побудований урок у довіднику
Блок |
Що містить |
Головна думка |
одне-два речення — суть теми |
Основний матеріал |
пояснення, таблиці, нормативні положення, приклади |
Візуальні опори |
схема, причинно-наслідковий зв’язок, ментальна карта |
Словник теми |
визначення ключових термінів |
Нормативна база |
статті Конституції, кодекси й закони, на які спирається тема |
Умовні позначення кольорами
Синій жирний |
термін |
Ключове поняття, яке потрібно знати й розуміти |
Червоний жирний |
ст. 3 Конституції |
Норма закону, стаття, нормативний акт |
Помаранчевий жирний |
18 років |
Важливе правило, число, дата, вікова межа |
Зелений курсив |
приклад із життя |
Приклад, ситуація, ілюстрація |
Види візуальних опор
■ Схема — структура поняття: що з чого складається;
■ Причинно-наслідковий зв’язок — що спричинило явище (оранжеві блоки) і до чого воно призвело (зелені блоки);
■ Ментальна карта — центральне поняття й основні гілки, що допомагають запам’ятати тему за асоціаціями.
Зміст
Від автора та умовні позначення 2
Вступ 4
Урок 1. Правознавство як навчальний предмет. Значення правових знань 4
РОЗДІЛ I. Людина, суспільство, держава, право 8
Урок 2. Поняття про державу. Ознаки держави 8
Урок 3. Форми держави: форма правління, державного устрою, політичного режиму 11
Урок 4. Україна — суверенна і незалежна держава 14
Урок 5. Поняття права. Ознаки і функції права 17
Урок 6. Система права. Галузі права 21
Урок 7. Урок-узагальнення за розділом I 24
Урок 8. Узагальнення за темами уроків 1–7 26
РОЗДІЛ II. Конституція України. Права людини 27
Урок 9. Конституція України — Основний Закон держави. Загальна декларація прав людини 27
Урок 10. Особисті (громадянські) права людини 31
Урок 11. Політичні права громадян України 34
Урок 12. Соціально-економічні та культурні права людини 38
Урок 13. Правовідносини і правопорушення: поняття, види 41
Урок 14. Урок-узагальнення за розділом II 44
Урок 15. Узагальнення знань за I семестр 46
РОЗДІЛ III. Юридична відповідальність. Конституційне і адміністративне право 47
Урок 16. Юридична відповідальність: поняття, види. Особливості відповідальності неповнолітніх 47
Урок 17. Органи державної влади України 51
Урок 18. Місцеве самоврядування в Україні 55
Урок 19. Громадянство України: набуття і припинення 59
Урок 20. Адміністративне право і адміністративні правопорушення 63
Урок 21. Урок-узагальнення за розділом III 66
РОЗДІЛ IV. Цивільне і сімейне право 68
Урок 22. Цивільні правовідносини. Право власності 68
Урок 23. Цивільно-правові договори. Захист прав споживачів 72
Урок 24. Сімейні правовідносини. Шлюб: умови і порядок укладення 75
Урок 25. Права та обов’язки батьків і дітей 78
Урок 26. Трудові правовідносини. Особливості праці неповнолітніх 81
Урок 27. Урок-узагальнення за розділом IV 84
Урок 28. Узагальнення за темами уроків 15–26 86
РОЗДІЛ V. Кримінальне право 87
Урок 29. Кримінальне право: поняття злочину 87
Урок 30. Кримінальна відповідальність неповнолітніх 91
Урок 31. Правознавство в житті кожного: практичні поради 94
Урок 32. Урок-узагальнення за розділом V 97
УЗАГАЛЬНЕННЯ КУРСУ 98
Урок 33. Правова культура і правосвідомість громадянина 98
Урок 34. Підсумкове повторення курсу правознавства 9 класу 101
Урок 35. Узагальнення за курсом правознавства 9 класу 103
ДОДАТКИ 105
Додаток А. Основні нормативно-правові акти курсу 105
Вступ
Урок 1. Правознавство як навчальний предмет. Значення правових знань
ГОЛОВНА ДУМКА Правознавство вивчає право — систему загальнообов’язкових правил, які охороняє держава. Правові знання допомагають захищати свої права, виконувати обов’язки та уникати правопорушень. |
Що вивчає правознавство
У 9 класі ви продовжуєте знайомство з правом, розпочате на уроках громадянської освіти та історії. Правознавство — це навчальний предмет (і водночас сукупність наук), що вивчає державу і право: як вони виникли, як влаштовані, як діють у повсякденному житті. Предмет відповідає на прості, але важливі запитання: що мені дозволено, а що заборонено; кому й куди звертатися, якщо мої права порушено; яка відповідальність настає за вчинок і з якого віку.
Слово «право» має кілька значень. У об’єктивному розумінні право — це система загальнообов’язкових правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державою. У суб’єктивному розумінні право — це можливість конкретної людини діяти певним чином, наприклад право на освіту чи право власності. У курсі 9 класу ми розглядаємо обидва значення, а також обов’язки, які завжди стоять поряд із правами.
Навіщо потрібні правові знання
Кожен із нас щодня вступає в правові відносини, навіть не помічаючи цього: купує товар у магазині, їде в маршрутці, користується мобільним зв’язком, підписує згоду на обробку даних у застосунку. З 14 років людина отримує паспорт, а отже, сама відповідає за низку своїх дій. Правові знання виконують декілька ролей:
■ Захисна — знаючи свої права, людина може їх відстояти (звернутися до суду, поліції, омбудсмана, служби у справах дітей);
■ Попереджувальна — знання про відповідальність допомагає утриматися від правопорушення;
■ Орієнтувальна — дозволяють обрати законний спосіб розв’язання життєвої ситуації (укласти договір, оформити спадщину, влаштуватися на роботу);
■ Громадянська — без знань про Конституцію, вибори й місцеве самоврядування неможливо свідомо брати участь в управлінні державою.
ПРИКЛАД Підліток купив у інтернет-магазині навушники, які не працюють. Якщо він знає, що за законом покупець має право відмовитися від товару, придбаного дистанційно, протягом 14 днів, а до магазину можна звернутися з вимогою про заміну чи повернення коштів, — він розв’язує проблему швидко й законно. Без таких знань він може просто «змиритися» зі збитком. |
Структура курсу правознавства 9 класу
Курс розрахований на 35 годин (1 година на тиждень) і поділений на вступ, п’ять розділів та узагальнення. Кожен наступний розділ спирається на попередній: спочатку ми з’ясовуємо, що таке держава й право, потім вивчаємо Конституцію як основу всієї правової системи, далі переходимо до відповідальності та окремих галузей права.
Розділ |
Про що |
Уроки |
Вступ |
Предмет правознавства, значення правових знань |
1 |
I. Людина, суспільство, держава, право |
держава, форми держави, Україна як держава, право, система права |
2–8 |
II. Конституція України. Права людини |
Конституція, права й свободи, правовідносини, правопорушення |
9–15 |
III. Юридична відповідальність. Конституційне й адміністративне право |
відповідальність, органи влади, самоврядування, громадянство, адмінправо |
16–21 |
IV. Цивільне і сімейне право |
власність, договори, шлюб, сім’я, праця неповнолітніх |
22–28 |
V. Кримінальне право |
злочин, відповідальність неповнолітніх, практичні поради |
29–32 |
Узагальнення курсу |
правова культура, підсумкове повторення |
33–35 |
Де шукати достовірну правову інформацію
Закони змінюються, тому одного підручника недостатньо. Користуйтеся офіційними джерелами: сайтом Верховної Ради zakon.rada.gov.ua (чинні редакції кодексів і законів), порталом і застосунком «Дія», сайтами міністерств і Офіційного вісника України. Безкоштовну консультацію можна отримати в системі безоплатної правничої допомоги — єдиний телефон 0 800 213 103. Інформація з соціальних мереж і чатів, як правило, не має юридичної сили й може бути неточною.
ЯК ПРАЦЮВАТИ З ДОВІДНИКОМ Кожен урок починається з головної думки. Далі йдуть основний матеріал, схема, причинно-наслідковий зв’язок і ментальна карта, а наприкінці — словник теми та нормативна база. Кольори: сині — терміни; червоні — статті законів і нормативні акти; оранжеві — важливі правила, числа й дати; зелені — приклади із життя. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 1. Схема. Складники правознавства
Рис. 2. Причинно-наслідковий зв’язок. Чому потрібні правові знання
Рис. 3. Ментальна карта теми «Правознавство як навчальний предмет»
Словник теми
Термін |
Значення |
Правознавство |
навчальний предмет і наука про державу та право |
Право (об’єктивне) |
система загальнообов’язкових норм, що охороняються державою |
Право (суб’єктивне) |
можливість конкретної особи діяти певним чином |
Правова норма |
правило поведінки, обов’язкове для всіх |
Правова обізнаність |
знання особи про закони й свої права |
Безоплатна правнича допомога |
державна система консультацій і захисту для тих, хто не може оплатити юриста |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 57 — кожному гарантується право знати свої права й обов’язки • Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» |
РОЗДІЛ I. Людина, суспільство, держава, право
Уроки 2–8 · держава, форми держави, Україна, право, система права
Урок 2. Поняття про державу. Ознаки держави
ГОЛОВНА ДУМКА Держава — головна політична організація суспільства, яка має територію, населення, публічну владу й суверенітет та видає обов’язкові для всіх закони. |
Що таке держава
Люди завжди жили спільнотами, а для спільного життя потрібні правила й той, хто стежить за їх виконанням. На певному етапі розвитку суспільства з’явилася держава — особлива політична організація, що поширює свою владу на всю територію країни, керує суспільством, охороняє порядок і захищає людей від зовнішніх загроз. На відміну від родини чи громадської організації, до держави людина належить автоматично — як громадянин.
Учені по-різному пояснюють походження держави. Найвідоміші теорії: теологічна (держава — від Бога), патріархальна (виросла з родини), договірна (люди уклали суспільний договір заради безпеки й порядку), теорія насильства (результат завоювань) та органічна (держава — живий організм). Сучасна наука визнає, що держава виникла внаслідок складних економічних, соціальних і політичних змін, зокрема поділу праці й поява приватної власності.
Ознаки держави
Ознаки відрізняють державу від інших об’єднань людей. Їх зазвичай налічують шість:
Ознака |
Зміст |
Приклад України |
Територія |
простір, на який поширюється влада держави: суша, води, надра, повітряний простір |
603,6 тис. км², державний кордон |
Населення |
люди, що проживають на території: громадяни, іноземці, особи без громадянства |
громадяни України |
Публічна влада |
система органів, що управляє суспільством (апарат управління, суд, армія, поліція) |
ВРУ, Президент, Уряд, суди |
Суверенітет |
верховенство влади всередині країни й незалежність від інших держав |
ст. 1, 2, 5 Конституції |
Право і законодавство |
система загальнообов’язкових правил, що встановлює й охороняє держава |
кодекси й закони України |
Податки й бюджет |
обов’язкові платежі для утримання держави та виконання її функцій |
Податковий кодекс України |
НЕ ПЛУТАЙТЕ Країна — переважно географічне поняття; держава — політико-правове, тобто організація влади; уряд — лише один із органів держави (виконавча влада). |
Суверенітет — головна ознака
Суверенітет має два виміри. Внутрішній — верховенство державної влади на своїй території: тільки держава видає закони, збирає податки, має право на примус. Зовнішній — незалежність у відносинах з іншими державами: жодна країна не може наказувати іншій, а територія держави є недоторканною. Саме тому порушення кордонів іншою державою є грубим порушенням міжнародного права.
У демократичній країні джерелом влади є народ. Стаття 5 Конституції України проголошує: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо (вибори, референдуми) і через органи державної влади та місцевого самоврядування.
Функції держави
Функції — це основні напрями діяльності держави. Розрізняють внутрішні і зовнішні функції.
Внутрішні |
Зовнішні |
економічна (регулювання економіки) |
оборона країни |
соціальна (пенсії, освіта, медицина) |
міжнародне співробітництво |
правоохоронна (порядок, безпека) |
зовнішньоекономічні зв’язки |
екологічна (охорона довкілля) |
участь у міжнародних організаціях |
культурно-виховна (освіта, наука) |
захист громадян за кордоном |
ПРИКЛАД Коли держава фінансує шкільні підручники й безкоштовну освіту — це соціальна функція; коли поліція розслідує крадіжку — правоохоронна; коли дипломати Міністерства закордонних справ укладають міжнародну угоду — зовнішня функція. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 4. Схема. Ознаки держави
Рис. 5. Причинно-наслідковий зв’язок. Виникнення держави
Рис. 6. Ментальна карта теми «Поняття про державу»
Словник теми
Термін |
Значення |
Держава |
політична організація суспільства з територією, населенням, публічною владою й суверенітетом |
Суверенітет |
верховенство влади всередині країни й незалежність поза нею |
Територія |
простір, на який поширюється влада держави |
Громадянин |
особа, яка має стійкий правовий зв’язок із державою |
Публічна влада |
система органів, що управляє суспільством від імені народу |
Функції держави |
основні напрями її діяльності |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 1, 2, 5, 13 — суверенітет, територія, народ як джерело влади • Закон України «Про державний кордон України» |
Урок 3. Форми держави: форма правління, державного устрою, політичного режиму
ГОЛОВНА ДУМКА Форма держави — це те, як організована влада (форма правління), як поділена територія (державний устрій) і якими методами влада діє (політичний режим). |
З яких елементів складається форма держави
Щоб описати будь-яку країну, відповідають на три запитання: хто й як править (форма правління), як влаштована територія (державний устрій) і якими методами здійснюється влада (політичний режим). Разом ці три елементи й утворюють форму держави.
Форма правління
Форма правління — спосіб організації вищої державної влади, порядок її утворення та взаємодії органів. Розрізняють два основні види: монархію й республіку.
Вид |
Ознаки |
Приклади |
Абсолютна монархія |
вся влада в руках монарха, парламенту немає або він формальний |
Саудівська Аравія, Оман |
Конституційна (обмежена) монархія |
монарх «царює, але не править»; влада обмежена конституцією й парламентом |
Велика Британія, Іспанія, Швеція |
Президентська республіка |
президент — глава держави й уряду, обирається всенародно |
США, Бразилія |
Парламентська республіка |
уряд формує парламент і відповідає перед ним; президент має обмежені повноваження |
Німеччина, Італія, Польща |
Змішана республіка |
владу поділено між президентом і парламентом; уряд відповідає перед обома |
Франція, Україна |
Україна за Конституцією є республікою. Упродовж історії незалежності форма правління змінювалася: 1996 р. — президентсько-парламентська, 2006 р. — парламентсько-президентська (за змінами 2004 р.), 2010 р. — повернення до Конституції 1996 р., 2014 р. — повторне відновлення редакції 2004 р. Нині Україну характеризують як змішану (парламентсько-президентську) республіку.
Державний устрій
Державний устрій — спосіб територіальної організації держави, співвідношення центральної та місцевої влади.
■ Унітарна держава — єдина держава з єдиною Конституцією, системою законодавства та судів, поділена на адміністративно-територіальні одиниці без власного суверенітету. Приклади: Україна, Франція, Польща, Японія;
■ Федерація — союз державних утворень (штатів, земель, кантонів), що мають власні конституції чи законодавство, але входять до єдиної держави. Приклади: США, Німеччина, Швейцарія, Канада;
■ Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав для досягнення спільних цілей; нині в чистому вигляді майже не існує (історично — Швейцарія до 1848 р.).
НОРМА ЗАКОНУ Конституція України, ст. 2: «Україна є унітарною державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною». Ст. 132: територіальний устрій ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. |
Політичний режим
Політичний режим — сукупність методів і засобів, якими державна влада керує суспільством. Основні види: демократичний, авторитарний і тоталітарний.
Режим |
Як здійснюється влада |
Права людини |
Демократичний |
вільні вибори, поділ влади, багатопартійність, свобода слова |
гарантовані й захищені судом |
Авторитарний |
влада зосереджена в одній особі чи групі, опозиція обмежена |
обмежені |
Тоталітарний |
держава контролює всі сфери життя, одна ідеологія, терор |
майже відсутні |
Критерії демократії: народ — джерело влади, вільні й чесні вибори, верховенство права, поділ влади на законодавчу, виконавчу й судову, гарантії прав меншин, незалежні засоби масової інформації.
ПРИКЛАД Характеристика держави в трьох вимірах. Велика Британія — конституційна монархія, унітарна держава, демократичний режим. США — президентська республіка, федерація, демократичний режим. Україна — змішана республіка, унітарна держава, демократичний режим. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 7. Схема. Форми держави
Рис. 8. Причинно-наслідковий зв’язок. Вибір форми держави
Рис. 9. Ментальна карта теми «Форми держави: форма правління, державного устрою, політичного режиму»
Словник теми
Термін |
Значення |
Форма правління |
спосіб організації вищої державної влади |
Монархія |
форма правління, за якої верховна влада належить монарху |
Республіка |
форма правління з виборними органами влади |
Унітарна держава |
єдина держава без суб’єктів із суверенітетом |
Федерація |
союз державних утворень у єдиній державі |
Політичний режим |
методи здійснення державної влади |
Демократія |
влада народу, що ґрунтується на виборах і правах людини |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 1, 2, 5, 6, 132 • Закон України «Про Конституційний Суд» |
Урок 4. Україна — суверенна і незалежна держава
ГОЛОВНА ДУМКА Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, унітарна держава, суверенітет якої поширюється на всю територію; державні символи — прапор, герб і гімн. |
Шлях до державної незалежності
Українська державність має давню історію: Київська Русь, Галицько-Волинська держава, Козацька держава, Українська Народна Республіка 1917–1921 рр. Сучасний етап пов’язаний із розпадом СРСР. Ключові події: 16 липня 1990 р. — Декларація про державний суверенітет України; 24 серпня 1991 р. — Верховна Рада проголосила Акт проголошення незалежності України; 1 грудня 1991 р. — всеукраїнський референдум, на якому понад 90 % громадян підтримали незалежність; 28 червня 1996 р. — ухвалено Конституцію України, яка закріпила основи державного ладу.
Дата |
Подія |
Правове значення |
16.07.1990 |
Декларація про державний суверенітет |
закріпила верховенство власних законів |
24.08.1991 |
Акт проголошення незалежності |
Україна — незалежна демократична держава |
01.12.1991 |
Референдум про незалежність |
народ підтвердив незалежність (понад 90 %) |
28.06.1996 |
Ухвалення Конституції України |
Основний Закон, закріпив державний лад |
23.06.2022 |
Статус країни-кандидата на вступ до ЄС |
європейський курс закріплено в Конституції (зміни 2019 р.) |
Конституційні засади державного ладу
Стаття 1 Конституції визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Розшифруємо ці прикметники:
■ суверенна — верховенство влади на своїй території; незалежна — самостійна у зовнішніх відносинах;
■ демократична — джерело влади — народ, діють вибори, плюралізм, свободи;
■ соціальна — держава піклується про гідний рівень життя (пенсії, допомога, освіта, медицина);
■ правова — діє принцип верховенства права, держава пов’язана правами людини й законами.
Також Україна є унітарною республікою (ст. 2, ст. 5). Державною мовою є українська (ст. 10), гарантовано вільний розвиток мов національних меншин. Територія України в межах існуючого кордону цілісна й недоторканна, кордон може змінюватися лише за результатами всеукраїнського референдуму.
НОРМА ЗАКОНУ Ст. 17 Конституції: захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. |
Територія й адміністративний устрій
Площа України — 603 628 км². Територія поділяється на 24 області, Автономну Республіку Крим і два міста зі спеціальним статусом — Київ та Севастополь (ст. 133). Після адміністративної реформи 2020 р. в областях утворено 136 районів і 1469 територіальних громад. Міжнародно визнаний кордон України — той, що існував на момент проголошення незалежності, у 1991 р.
З 2014 р. Україна захищає свою територіальну цілісність від збройної агресії Російської Федерації, яка 24 лютого 2022 р. розпочала повномасштабне вторгнення. Через це в державі діє правовий режим воєнного стану, що тимчасово обмежує певні права й свободи у випадках, визначених законом. Найважливіші права (життя, гідність, свобода від катувань, право на судовий захист та ін.) не можуть бути обмежені за жодних обставин (ст. 64 Конституції).
Державні символи (ст. 20 Конституції)
Символ |
Опис |
Правова основа |
Державний прапор |
стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг: верхня — синя, нижня — жовта |
ст. 20 Конституції; затверджено 28.01.1992 |
Малий Державний герб |
Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб); Великий герб ще не ухвалений |
ст. 20 Конституції |
Державний гімн |
«Ще не вмерла України»: музика Михайла Вербицького, слова — перший куплет і приспів вірша Павла Чубинського |
Закон 2003 р.; ст. 20 |
Усі державні символи користуються особливою правовою охороною: їх поваги вимагає закон, а наруга над ними є правопорушенням. Державний прапор України піднімають 23 серпня (День Державного Прапора) й 24 серпня (День Незалежності).
ПРИКЛАД Під час офіційних церемоній чи спортивних змагань виконується Державний гімн, присутні стоять, а чоловіки знімають головні убори — так виявляють повагу до держави та її символів. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 10. Схема. Шлях до незалежності
Рис. 11. Причинно-наслідковий зв’язок. Незалежність України
Рис. 12. Ментальна карта теми «Україна — суверенна і незалежна держава»
Словник теми
Термін |
Значення |
Незалежність |
самостійність держави в міжнародних відносинах |
Акт проголошення незалежності |
документ Верховної Ради від 24 серпня 1991 р. |
Референдум |
всенародне голосування з важливого питання |
Територіальна цілісність |
недоторканність території держави |
Державні символи |
прапор, герб і гімн |
Воєнний стан |
особливий правовий режим під час збройної агресії |
Адміністративно-територіальна одиниця |
область, район, громада |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 1, 2, 10, 17, 20, 64, 133 • Закон України «Про правовий режим воєнного стану» • Закон України «Про державні символи України» |
Урок 5. Поняття права. Ознаки і функції права
ГОЛОВНА ДУМКА Право — це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, встановлених і охоронюваних державою; воно регулює суспільні відносини, захищає людину й підтримує порядок. |
Що таке право
У попередніх класах ви вже зустрічали правила: шкільні, спортивні, моральні. Право відрізняється тим, що його норми встановлює держава, вони є обов’язковими для всіх і забезпечуються силою державного примусу. Право виникло разом із державою, а його розвиток відображає розвиток суспільства. Класичне визначення римських юристів: «право — це мистецтво добра й справедливості».
Сучасна українська правова система виходить із принципу верховенства права (ст. 8 Конституції): закони мусять відповідати принципам справедливості, свободи й рівності, а права людини є найвищою цінністю (ст. 3).
Ознаки права
Ознака |
Пояснення |
Нормативність |
право встановлює загальні правила для нескінченної кількості схожих випадків, а не для однієї особи |
Загальнообов’язковість |
норми діють щодо всіх, хто перебуває на території держави, незалежно від посади й статусу |
Формальна визначеність |
норми записані в офіційних актах (закони, кодекси, укази) чітко й точно |
Забезпеченість державою |
за порушення норм настає юридична відповідальність, застосовується державний примус |
Системність |
норми пов’язані між собою й утворюють цілісну систему |
Волевиявний характер |
право відображає волю суспільства, закріплену в законі |
Структура правової норми
Кожна норма права складається з трьох частин: гіпотеза — умови, за яких норма діє; диспозиція — саме правило поведінки (що дозволено, обов’язково чи заборонено); санкція — наслідки порушення правила. У кодексах гіпотеза й диспозиція часто об’єднані, а санкція викладається окремо.
ПРИКЛАД Норма: «Особа, яка заволоділа чужим майном таємно (крадіжка), карається…». Гіпотеза — чуже майно, таємне заволодіння; диспозиція — заборона привласнювати чуже; санкція — вид і міра покарання, визначені Кримінальним кодексом. |
Функції права
Функції права — основні напрями його впливу на суспільство.
Функція |
Суть |
Приклад |
Регулятивна |
упорядковує суспільні відносини, надає права й накладає обов’язки |
Цивільний кодекс регулює купівлю-продаж |
Охоронна |
захищає цінності від порушень, передбачає відповідальність |
Кримінальний кодекс карає за вбивство |
Виховна |
формує правову культуру, повагу до закону |
судові процеси й роз’яснення законів |
Інформаційна |
повідомляє, що дозволено, а що заборонено |
офіційне оприлюднення законів |
Оціночна |
визначає межу між правомірним і протиправним |
оцінка вчинку як правопорушення чи правомірної дії |
Право і мораль
Мораль і право тісно пов’язані, але не збігаються. Норми моралі виникають зі звичаїв, традицій і уявлень про добро й зло; їх порушення засуджує суспільство. Правові норми закріплені державою, а за їх порушення настає державний примус.
Критерій |
Право |
Мораль |
Хто встановлює |
держава |
суспільство, звичаї |
Форма закріплення |
закони, кодекси, укази |
неписані правила, традиції |
Санкція |
державний примус, покарання |
громадський осуд, докір сумління |
Сфера дії |
основні суспільні відносини |
майже всі сфери життя |
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ Усе, що заборонене законом, зазвичай суперечить моралі, але не все аморальне заборонено законом. Брехня другу — вчинок аморальний, але не злочин; шахрайство — злочин. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 13. Схема. Структура правової норми та функції права
Рис. 14. Причинно-наслідковий зв’язок. Роль права в суспільстві
Рис. 15. Ментальна карта теми «Поняття права»
Словник теми
Термін |
Значення |
Право |
система загальнообов’язкових норм, що охороняються державою |
Верховенство права |
принцип: закон має відповідати справедливості й правам людини |
Норма права |
загальне правило поведінки з гіпотезою, диспозицією, санкцією |
Гіпотеза |
умови дії норми |
Диспозиція |
саме правило поведінки |
Санкція |
наслідки порушення норми |
Правомірна поведінка |
поведінка, що відповідає закону |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 3, 8, 19, 68 • Закон України «Про нормативно-правові акти» (нормативна база правотворчості) |
Урок 6. Система права. Галузі права
ГОЛОВНА ДУМКА Система права — це внутрішня будова права: норми об’єднуються в інститути, інститути — в галузі. Основні галузі України: конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне та інші. |
Будова системи права
Право не є хаотичним набором правил. Його норми узгоджені між собою й утворюють систему права. Її основні елементи: норма права → правовий інститут → підгалузь → галузь права. Наприклад, норма про вік повноліття належить до інституту дієздатності, який входить до цивільного права.
Галузі права відрізняються предметом правового регулювання (які відносини регулюються) і методом (як регулюються: через підпорядкування, рівність сторін чи заборони й покарання). Розрізняють публічне право (відносини людини й держави: конституційне, адміністративне, кримінальне) та приватне право (відносини рівних учасників: цивільне, сімейне).
Основні галузі права України
Галузь |
Що регулює |
Основний акт |
Конституційне |
основи державного ладу, права людини, органи влади |
Конституція України, 1996 |
Адміністративне |
діяльність органів виконавчої влади, адмінправопорушення |
КУпАП, 1984; Кодекс адм. судочинства |
Цивільне |
майнові й особисті немайнові відносини рівних осіб |
Цивільний кодекс України, 2003 |
Сімейне |
шлюб, сім’я, права батьків і дітей |
Сімейний кодекс України, 2002 |
Трудове |
відносини роботодавця й працівника |
Кодекс законів про працю України |
Кримінальне |
злочини й покарання |
Кримінальний кодекс України, 2001 |
Господарське |
підприємницька діяльність |
Господарський кодекс України, 2003 |
Земельне й екологічне |
користування землею та природою, охорона довкілля |
Земельний кодекс, закони про охорону довкілля |
Процесуальне |
порядок розгляду справ у суді та слідстві |
Цивільний, Кримінальний, Господарський процесуальні кодекси |
Джерела права та ієрархія нормативних актів
Джерела (форми) права — способи, якими норми набувають обов’язкової сили. В Україні головним джерелом є нормативно-правовий акт — офіційний письмовий документ уповноваженого органу, що встановлює, змінює чи скасовує норми права. Другорядними можуть бути правовий звичай, договір нормативного змісту, рішення Конституційного Суду і міжнародні договори, ратифіковані Верховною Радою (вони є частиною національного законодавства — ст. 9 Конституції).
Рівень |
Вид акта |
Хто приймає |
1 |
Конституція України |
Верховна Рада (особливий порядок) |
2 |
Закони й кодекси |
Верховна Рада України |
3 |
Укази й розпорядження Президента |
Президент України |
4 |
Постанови й розпорядження КМУ |
Кабінет Міністрів України |
5 |
Накази міністерств і відомств |
Міністри, керівники центральних органів |
6 |
Рішення місцевих рад |
Сільські, селищні, міські, районні, обласні ради |
НОРМА ЗАКОНУ Ст. 8 Конституції: Конституція має найвищу юридичну силу. Закони й інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції й повинні відповідати їй. Ст. 94: закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня опублікування. |
Як закон стає чинним
Законотворчий процес проходить стадії: законодавча ініціатива (внесення законопроєкту) → розгляд у комітетах → перше читання, обговорення, друге читання → ухвалення Верховною Радою (більшістю від її конституційного складу — 226 голосів із 450) → підписання Президентом → офіційне оприлюднення → набрання чинності.
Візуальні опори до уроку
Рис. 16. Схема. Шлях закону від ідеї до чинності
Рис. 17. Причинно-наслідковий зв’язок. Формування системи права
Рис. 18. Ментальна карта теми «Система права»
Словник теми
Термін |
Значення |
Система права |
внутрішня будова права, взаємопов’язаність норм |
Галузь права |
сукупність норм, що регулюють певний вид відносин |
Правовий інститут |
група норм, що регулює однорідні відносини |
Нормативно-правовий акт |
офіційний документ із загальними правилами |
Публічне право |
право, що регулює відносини людини й держави |
Приватне право |
право рівних учасників (цивільне, сімейне) |
Кодекс |
систематизований закон однієї галузі |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 8, 9, 85, 94 • Закон України «Про Регламент Верховної Ради» |
Урок 7. Урок-узагальнення за розділом I
МЕТА УРОКУ систематизувати знання за розділом I: побачити, як теми пов’язані між собою, і повторити головні поняття. |
Опорна таблиця
Урок |
Тема |
Головна думка |
2 |
Поняття про державу |
Держава — головна політична організація суспільства, яка має територію, населення, публічну владу й суверенітет та видає обов’язкові для всіх закони. |
3 |
Форми держави: форма правління, державного устрою, політичного режиму |
Форма держави — це те, як організована влада (форма правління), як поділена територія (державний устрій) і якими методами влада діє (політичний режим). |
4 |
Україна — суверенна і незалежна держава |
Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова, унітарна держава, суверенітет якої поширюється на всю територію; державні символи — прапор, герб і гімн. |
5 |
Поняття права |
Право — це система загальнообов’язкових, формально визначених правил поведінки, встановлених і охоронюваних державою; воно регулює суспільні відносини, захищає людину й підтримує порядок. |
6 |
Система права |
Система права — це внутрішня будова права: норми об’єднуються в інститути, інститути — в галузі. Основні галузі України: конституційне, адміністративне, цивільне, сімейне, трудове, кримінальне та інші. |
Логічний ланцюжок розділом I
Рис. 19. Логіка розвитку матеріалу: від теми до теми
Рис. 20. Узагальнювальна ментальна карта: Розділ I. Держава й право
Урок 8. Узагальнення за темами уроків 1–7
МЕТА УРОКУ закріпити головні поняття, дати й числа, які потрібно знати перед діагностичною роботою за темами уроків 1–7. |
Ключові числа, дати й поняття
Показник |
Значення |
Урок |
Ознак держави |
6: територія, населення, публічна влада, суверенітет, право й законодавство, податки |
2 |
Суверенітет |
внутрішній і зовнішній |
2 |
Форма держави |
правління + державний устрій + політичний режим |
3 |
Форма правління України |
змішана республіка; устрій — унітарний; режим — демократичний |
3 |
Декларація про державний суверенітет |
16.07.1990 |
4 |
Акт проголошення незалежності |
24.08.1991 |
4 |
Референдум про незалежність |
01.12.1991 (понад 90 % «за») |
4 |
Конституцію ухвалено |
28.06.1996 |
4, 9 |
Площа України |
603 628 км² |
4 |
Адміністративний поділ |
24 області, АР Крим, міста Київ і Севастополь |
4 |
Державні символи |
прапор, малий герб (тризуб), гімн |
4 |
Ознаки права |
нормативність, загальнообов’язковість, формальна визначеність, державне забезпечення, системність |
5 |
Структура норми права |
гіпотеза → диспозиція → санкція |
5 |
Ухвалення закону ВРУ |
не менше 226 голосів із 450 |
6 |
Набрання чинності закону |
через 10 днів після оприлюднення (ст. 94) |
6 |
РОЗДІЛ II. Конституція України. Права людини
Уроки 9–15 · Конституція, права й свободи, правовідносини, правопорушення
Урок 9. Конституція України — Основний Закон держави. Загальна декларація прав людини
ГОЛОВНА ДУМКА Конституція — Основний Закон, що має найвищу юридичну силу, закріплює засади державного ладу, права, свободи й обов’язки людини та організацію влади. Загальна декларація прав людини (1948) стала міжнародним стандартом прав. |
Що таке конституція
Конституція (від лат. constitutio — устрій) — основний закон держави, що визначає засади суспільного й державного ладу, статус людини і громадянина, систему органів влади. Вона відрізняється від інших законів: має найвищу юридичну силу (ст. 8), ухвалюється й змінюється за особливою процедурою, а всі інші нормативні акти мусять їй відповідати.
Конституція виконує кілька функцій: установча (створює державні інститути), обмежувальна (захищає людину від свавілля влади), гарантійна (забезпечує реалізацію прав), інтеграційна (об’єднує суспільство навколо спільних цінностей).
Конституція України: історія й структура
Основний Закон було ухвалено Верховною Радою 28 червня 1996 р. — ця дата відзначається як День Конституції України. До цього діяли радянські конституції, а в 1991–1996 рр. — Конституція УРСР 1978 р. з численними змінами. Важливі зміни до чинної Конституції вносилися 2004 р. (політична реформа), 2014 р. (відновлення редакції 2004 р.), 2016 р. (судова реформа), 2019 р. (закріплення курсу на вступ до ЄС і НАТО).
Розділ |
Назва |
Статті |
I |
Загальні засади |
1–20 |
II |
Права, свободи та обов’язки людини і громадянина |
21–68 |
III |
Вибори. Референдум |
69–74 |
IV |
Верховна Рада України |
75–101 |
V |
Президент України |
102–112 |
VI |
Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади |
113–120 |
VII |
Прокуратура (з 2016 р. положення перенесено до розділу VIII, ст. 131-1) |
— |
VIII |
Правосуддя |
124–131-2 |
IX |
Територіальний устрій України |
132–133 |
X |
Автономна Республіка Крим |
134–139 |
XI |
Місцеве самоврядування |
140–146 |
XII |
Конституційний Суд України |
147–153 |
XIII |
Внесення змін до Конституції |
154–159 |
XIV |
Прикінцеві положення |
160–161 |
XV |
Перехідні положення |
— |
ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ Конституція має 15 розділів і 161 статтю. Права людини зібрано в розділі II (ст. 21–68) — найбільшому за змістом для кожного з нас. |
Загальна декларація прав людини
Після Другої світової війни, коли світ побачив масштаби порушень прав людини, держави-члени ООН ухвалили Загальну декларацію прав людини. Це сталося 10 грудня 1948 р. у Парижі на Генеральній Асамблеї ООН. Декларація складається з преамбули й 30 статей. У ній уперше було закріплено, що права людини є універсальними — належать усім людям незалежно від раси, статі, мови, релігії, походження.
Основні ідеї Декларації: усі люди народжуються вільними й рівними у своїй гідності та правах (ст. 1); право на життя, свободу й особисту недоторканність (ст. 3); заборона рабства й катувань (ст. 4, 5); право на справедливий суд (ст. 10); презумпція невинуватості (ст. 11); право на освіту (ст. 26). Щороку 10 грудня відзначають День прав людини.
Декларація не є міжнародним договором, але її принципи покладено в основу обов’язкових документів: Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (1966), Європейської конвенції про захист прав людини (1950). Україна є учасницею Конвенції про права дитини (1989 р., ратифікована 1991 р.) та Європейської конвенції, а громадяни можуть звернутися зі скаргою до Європейського суду з прав людини у Страсбурзі, коли вичерпано національні засоби захисту.
Документ |
Рік |
Значення |
Загальна декларація прав людини |
1948 |
Загальні стандарти прав, 30 статей |
Європейська конвенція з прав людини |
1950 |
Створила Європейський суд з прав людини |
Конвенція ООН про права дитини |
1989 |
Права дітей до 18 років |
Конституція України |
1996 |
Права людини — найвища цінність (ст. 3) |
Принципи Конституції
■ Людина, її життя й здоров’я, честь і гідність — найвища соціальна цінність (ст. 3);
■ Верховенство права (ст. 8) і пряма дія норм Конституції;
■ Поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6);
■ Народовладдя — носієм суверенітету є народ (ст. 5);
■ Законність: органи влади діють лише на підставі, в межах повноважень і в спосіб, що передбачені законом (ст. 19);
■ Рівність усіх перед законом (ст. 24).
ПРИКЛАД Ст. 19 працює так: громадянин може робити все, що прямо не заборонено законом, а посадова особа — лише те, що їй дозволено законом. Тому директор школи не може наказати учневі те, чого не передбачає закон чи статут. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 21. Схема. Структура Конституції
Рис. 22. Причинно-наслідковий зв’язок. Ухвалення Конституції
Рис. 23. Ментальна карта теми «Конституція України — Основний Закон держави»
Словник теми
Термін |
Значення |
Конституція |
Основний Закон держави з найвищою юридичною силою |
Преамбула |
вступна частина документа |
Загальна декларація прав людини |
міжнародний документ ООН 1948 р. про універсальні права |
Конвенція |
міжнародний договір |
Ратифікація |
підтвердження міжнародного договору парламентом |
Верховенство права |
пріоритет права й прав людини над владою |
Поділ влади |
розмежування законодавчої, виконавчої й судової гілок |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 3, 5, 6, 8, 19, 22, 24 • Загальна декларація прав людини, 1948 • Конвенція про права дитини, 1989 |
Урок 10. Особисті (громадянські) права людини
ГОЛОВНА ДУМКА Особисті права — це природні права людини на життя, гідність, свободу й недоторканність, які не залежать від волі держави й не можуть бути відібрані; держава зобов’язана їх захищати. |
Що таке особисті права
Особисті (громадянські) права належать людині від народження й охороняють її як особистість: життя, свободу, гідність, приватність. Вони поширюються на всіх, хто перебуває в Україні (громадян, іноземців, осіб без громадянства), крім випадків, прямо визначених законом. Конституція закріплює, що права й свободи людини є невідчужуваними та непорушними (ст. 21), усі люди — вільні й рівні у своїй гідності та правах.
Права людини поділяють на три покоління: перше — громадянські й політичні (життя, свобода, голос на виборах); друге — економічні, соціальні й культурні (праця, освіта, охорона здоров’я); третє — колективні (право на мир, чисте довкілля, розвиток).
Основні особисті права за Конституцією
Право |
Стаття |
Зміст |
Право на життя |
27 |
кожна людина має невід’ємне право на життя; ніхто не може бути свавільно позбавлений життя; обов’язок держави — захищати життя |
Повага до гідності |
28 |
ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому чи такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню |
Свобода й особиста недоторканність |
29 |
ніхто не може бути заарештований чи триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду; затриманий має право на захисника |
Недоторканність житла |
30 |
проникнення до житла — лише за вмотивованим рішенням суду, окрім невідкладних випадків, визначених законом |
Таємниця листування й зв’язку |
31 |
кожен має право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції |
Невтручання в особисте життя |
32 |
не допускається збирання й поширення конфіденційної інформації без згоди особи |
Свобода пересування |
33 |
кожному, хто законно перебуває в Україні, гарантується свобода пересування й вільний вибір місця проживання |
Свобода думки й слова |
34 |
право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово чи іншим способом |
Свобода світогляду й віросповідання |
35 |
кожен має право на свободу світогляду й релігії; жодна релігія не може бути визнана державою обов’язковою |
Права дитини та підлітка
Діти користуються всіма правами людини, а також спеціальними правами за Конвенцією ООН про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства». Дитиною вважається особа до 18 років. Найважливіші права: право на життя й розвиток, право на ім’я та громадянство, право жити в сім’ї, право на освіту, право на захист від насильства й експлуатації, право висловлювати свою думку.
Із 14 років підліток отримує паспорт громадянина України (картка ID), самостійно звертається до суду щодо захисту деяких прав, може самостійно вступати в окремі правовідносини. Однак повна дієздатність настає з 18 років, а у випадках, передбачених законом, — раніше.
ПРИКЛАД Учня звинувачують у крадіжці й хочуть оглянути його ранець та телефон. Закон не дозволяє довільного обшуку особи: огляд особистих речей чи вилучення телефона — лише у процесуальному порядку за участі уповноважених осіб; до 18 років під час допиту присутні батьки чи законні представники й педагог або психолог. |
Обмеження прав і гарантії
Права можуть бути обмежені лише законом і тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією, — наприклад, за воєнного стану чи надзвичайного стану (ст. 64). Конституція називає права, які не можуть бути обмежені за жодних обставин: життя (ст. 27), гідність і заборона катувань (ст. 28), свобода й особиста недоторканність (ст. 29), рівність (ст. 24), право на звернення до органів влади (ст. 40), право на судовий захист (ст. 55), презумпція невинуватості (ст. 62) та ін.
КУДИ ЗВЕРНУТИСЯ, ЯКЩО ПРАВА ПОРУШЕНО • до суду — ст. 55 Конституції гарантує судовий захист прав і свобод; • до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмана) — ст. 101; • до Національної поліції — 102; Єдиний номер екстреної допомоги — 112; • до служби у справах дітей, центру соціальних служб; • до Європейського суду з прав людини — після вичерпання національних засобів. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 24. Схема. Особисті права за Конституцією
Рис. 25. Причинно-наслідковий зв’язок. Гарантії особистих прав
Рис. 26. Ментальна карта теми «Особисті (громадянські) права людини»
Словник теми
Термін |
Значення |
Особисті права |
права на життя, гідність, свободу, приватність |
Невідчужуваність |
неможливість відібрати право |
Недоторканність житла |
заборона проникнення без рішення суду |
Таємниця листування |
заборона ознайомлення з приватним листуванням |
Свобода слова |
право вільно висловлювати думки |
Омбудсман |
Уповноважений ВРУ з прав людини |
Дієздатність |
здатність особою своїми діями набувати прав й обов’язків |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 21, 27–35, 55, 64, 101 • Закон України «Про охорону дитинства» • Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» |
Урок 11. Політичні права громадян України
ГОЛОВНА ДУМКА Політичні права дозволяють громадянину брати участь в управлінні державою: обирати й бути обраним, об’єднуватися в партії та організації, збиратися мирно, звертатися до влади, брати участь у референдумі. |
Поняття політичних прав
Політичні права — це можливості громадянина впливати на політичне життя країни. На відміну від особистих прав, більшість політичних прав належить лише громадянам (іноземці користуються ними обмежено). Саме завдяки політичним правам народ здійснює владу, про яку йдеться у ст. 5 Конституції.
Основні політичні права та свободи
Право |
Стаття |
Зміст і особливості |
Право брати участь в управлінні державними справами |
38 |
громадяни мають право брати участь у справах держави, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати й бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування; рівний доступ до державної служби |
Право на мирні збори |
39 |
громадяни мають право збиратися мирно, без зброї, на збори, мітинги, походи, демонстрації; про проведення завчасно сповіщають органи влади |
Свобода об’єднання |
36 |
право на участь у політичних партіях та громадських організаціях; профспілки; ніхто не може бути примушений до вступу |
Право на звернення |
40 |
право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів влади, органи зобов’язані розглянути й дати відповідь у строк |
Свобода слова та доступ до інформації |
34, 50 |
право на інформацію, вільне висловлювання думок, критика влади |
Право на петиції |
40, закон про звернення |
електронні петиції до Президента, Кабінету Міністрів, місцевих органів — після збору необхідної кількості підписів розглядаються |
Виборче право
Виборче право — право громадянина обирати органи влади (активне виборче право) та бути обраним (пасивне виборче право). Принципи виборів в Україні (ст. 71): загальне, рівне, вільне, таємне, пряме — тобто голосують усі повнолітні громадяни, кожен має один голос, без примусу, без розкриття вибору, безпосередньо.
Вибори |
Строк повноважень |
Вік пасивного права |
Особливості |
Президент України |
5 років |
35 років |
10 років проживання в Україні, володіння державною мовою; не більш як два строки поспіль |
Народні депутати (Верховна Рада) |
5 років |
21 рік |
450 депутатів; виборців — від 18 років |
Місцеві ради та голови громад |
5 років |
18 років |
за Виборчим кодексом України |
ВАЖЛИВО Активне виборче право мають громадяни, яким на день голосування виповнилося 18 років (ст. 70). Правом голосу не володіють особи, визнані судом недієздатними. За правового режиму воєнного стану вибори не проводяться — це заборонено законом для захисту безпеки громадян і легітимності результатів. |
Референдум і форми демократії
Референдум — голосування народу з найважливіших питань державного життя. Розрізняють всеукраїнський і місцеві референдуми. Всеукраїнський проводять за ініціативою не менш як 3 млн громадян (збір підписів не менш ніж у двох третинах областей, не менш як по 100 тис. у кожній) або за рішенням Верховної Ради чи Президента у випадках, визначених законом. Предметом референдуму не можуть бути питання податків, бюджету, амністії.
■ Безпосередня демократія — народ діє сам: вибори, референдум, петиції, мирні збори;
■ Представницька демократія — народ діє через обраних представників: депутатів, Президента;
■ Громадянське суспільство — недержавні організації, профспілки, партії, ЗМІ.
Як стати свідомим громадянином
Ще до повноліття підліток може впливати на життя громади: брати участь в учнівському самоврядуванні, шкільних громадських радах, молодіжних радах при громаді, бюджеті участі, ініціативах з благоустрою. Це школа демократії, де вчаться домовлятися, аргументувати, поважати думку іншого.
ПРИКЛАД Учні гімназії зібрали підписи й подали до сільської ради звернення про облаштування безпечного пішохідного переходу біля школи. За законом про звернення громадян рада зобов’язана розглянути його й надати письмову відповідь, зазвичай не пізніше ніж протягом місяця. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 27. Схема. Політичні права
Рис. 28. Причинно-наслідковий зв’язок. Роль політичних прав
Рис. 29. Ментальна карта теми «Політичні права громадян України»
Словник теми
Термін |
Значення |
Політичні права |
права участі в управлінні державою |
Виборче право |
право обирати й бути обраним |
Активне виборче право |
право голосувати |
Пасивне виборче право |
право бути обраним |
Референдум |
всенародне голосування з важливих питань |
Петиція |
колективне звернення до влади |
Громадянське суспільство |
сукупність недержавних організацій і ініціатив |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 34–40, 69–74 • Закон України «Про звернення громадян» • Виборчий кодекс України |
Урок 12. Соціально-економічні та культурні права людини
ГОЛОВНА ДУМКА Соціально-економічні та культурні права забезпечують гідний рівень життя: працю, відпочинок, соціальний захист, житло, охорону здоров’я, освіту та участь у культурному житті. Їх реалізація залежить і від можливостей держави. |
Поняття й особливості
Соціально-економічні права пов’язані із забезпеченням матеріальних умов життя людини, а культурні права — з її духовним розвитком. На відміну від особистих прав, які державі достатньо не порушувати, ці права потребують від держави активних дій: фінансування шкіл, лікарень, пенсій. Тому вони реалізуються поступово — залежно від ресурсів країни. Однак держава зобов’язана не знижувати досягнутий рівень гарантій (принцип недопущення скасування прав, ст. 22).
Перелік основних прав
Група |
Право |
Стаття |
Економічні |
Право власності, непорушність приватної власності |
41 |
|
Право на підприємницьку діяльність |
42 |
|
Право на працю, на безпечні умови праці, справедливу оплату |
43 |
|
Право на страйк для захисту економічних і соціальних інтересів |
44 |
Соціальні |
Право на відпочинок (щорічна оплачувана відпустка) |
45 |
|
Право на соціальний захист (пенсія, допомога) |
46 |
|
Право на житло |
47 |
|
Право на достатній життєвий рівень |
48 |
|
Право на охорону здоров’я й медичну допомогу |
49 |
|
Право на безпечне для життя довкілля й інформацію про його стан |
50 |
Культурні |
Право на освіту; обов’язковість повної загальної середньої освіти |
53 |
|
Свобода наукової, технічної, художньої творчості; захист інтелектуальної власності |
54 |
|
Право на користування надбаннями культури, збереження історичної спадщини |
54, 66 |
Право на освіту
Згідно зі ст. 53 Конституції повна загальна середня освіта обов’язкова, держава забезпечує її доступність і безоплатність у державних і комунальних закладах. Закон України «Про освіту» (2017) визначає принципи освітньої політики, права здобувачів: на якісну освіту, безпечне середовище, повагу до гідності, вільний вибір форм здобуття освіти, участь в управлінні закладом. Здобувачі також зобов’язані дотримуватися статуту, поважати вчителів та однокласників, дбати про майно закладу.
Окремі гарантії мають діти з особливими освітніми потребами: право на інклюзивне навчання в закладі освіти за місцем проживання, розумне пристосування, асистента учня й індивідуальну програму розвитку. Для них складаються індивідуальні навчальні плани, команда психолого-педагогічного супроводу допомагає адаптувати зміст навчання й оцінювання.
ПРИКЛАД Учень з порушенням зору навчається в класі з однолітками. Школа забезпечує збільшений шрифт, додатковий час на виконання робіт — це реалізація права на освіту без дискримінації (ст. 24, 53 Конституції; Закон про освіту). |
Право на працю та соціальний захист
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку вільно обирає або на яку вільно погоджується (ст. 43). Використання примусової праці забороняється. Громадяни мають право на страйк для захисту економічних і соціальних інтересів, але ніхто не може бути примушений до участі або неучасті в страйку.
Система соціального захисту включає: пенсії (за віком, інвалідністю, у зв’язку з втратою годувальника), державну соціальну допомогу (малозабезпеченим, при народженні дитини), соціальні послуги, допомогу на дітей, соціальне страхування. Право на пенсію реалізується після досягнення пенсійного віку й набуття необхідного страхового стажу.
ПРАВО НА ОХОРОНУ ЗДОРОВ’Я Держава гарантує безоплатну медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров’я за програмою медичних гарантій. Кожен громадянин може обрати сімейного лікаря й укласти з ним декларацію. До 14 років лікування дитини відбувається за згодою батьків; з 14 років підліток має право на самостійне звернення до лікаря та на конфіденційність інформації про своє здоров’я за законом. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 30. Схема. Група соціально-економічних і культурних прав
Рис. 31. Причинно-наслідковий зв’язок. Реалізація соціальних прав
Рис. 32. Ментальна карта теми «Соціально-економічні та культурні права людини»
Словник теми
Термін |
Значення |
Соціальні права |
права на гідний рівень життя |
Страйк |
колективна відмова від роботи для захисту інтересів |
Соціальний захист |
допомога державою тим, хто потребує |
Пенсія |
регулярна виплата за віком чи інвалідністю |
Інклюзивне навчання |
навчання всіх дітей разом з урахуванням потреб |
Інтелектуальна власність |
права на результати творчої діяльності |
Медична декларація |
договір із сімейним лікарем |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 22, 41–54, 66 • Закон України «Про освіту» • Кодекс законів про працю України • Основи законодавства про охорону здоров’я |
Урок 13. Правовідносини і правопорушення: поняття, види
ГОЛОВНА ДУМКА Правовідносини — це суспільні відносини, урегульовані нормами права, з суб’єктами, об’єктом і змістом. Правопорушення — винне протиправне діяння, що завдає шкоди й тягне юридичну відповідальність. |
Поняття правовідносин
Коли діє норма права, вона породжує зв’язок між конкретними людьми, у якому одна сторона має право, а інша — обов’язок. Такий зв’язок називається правовідносинами. Наприклад, купуючи хліб, ви вступаєте в цивільні правовідносини з продавцем: ви маєте право на товар і обов’язок його оплатити, а продавець — навпаки.
Структура правовідносин:
■ Суб’єкти — учасники (фізичні особи, юридичні особи, держава, органи влади);
■ Об’єкт — те, з приводу чого виникають відносини: майно, дії, нематеріальні блага, результати творчості;
■ Зміст — суб’єктивні права й юридичні обов’язки сторін.
Здатність мати права й обов’язки називається правоздатністю (виникає з народження), а здатність власними діями набувати їх і здійснювати — дієздатністю. Дієздатність поступово зростає з віком: до 6 років — відсутня; 6–14 років — малолітня особа (дрібні побутові правочини); 14–18 років — неповнолітня особа (часткова дієздатність); з 18 років — повна дієздатність.
Підстави виникнення правовідносин: юридичні факти
Юридичні факти — життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Їх поділяють на дії (укладення договору, реєстрація шлюбу) і події (народження, смерть, стихійне лихо), що не залежать від волі людей.
ПРИКЛАД Народження дитини — подія, яка створює правовідносини між дитиною й батьками (аліментні, спадкові). Укладення трудового договору — дія, яка породжує трудові правовідносини між працівником і підприємством. |
Правомірна поведінка і правопорушення
Правомірна поведінка — діяння, що відповідає нормам закону: сплата податків, дотримання ПДР, виконання договору. Протилежна їй — правопорушення, тобто винне протиправне діяння деліктоздатної особи, що завдає шкоди суспільству, людині чи державі й тягне юридичну відповідальність.
Ознаки правопорушення: протиправність (порушує норму закону); суспільна шкідливість (завдає шкоди); винність (є умисел або необережність); караність (передбачена відповідальність); вчинено деліктоздатною особою (досягла віку, осудна).
Елемент складу |
Що означає |
Приклад: дрібне хуліганство |
Об’єкт |
суспільні відносини, які порушено |
громадський порядок |
Об’єктивна сторона |
діяння, наслідки, зв’язок між ними |
нецензурна лайка в громадському місці |
Суб’єкт |
особа, що вчинила правопорушення |
особа, яка досягла 16 років |
Суб’єктивна сторона |
вина: умисел чи необережність, мотив |
навмисне порушення порядку |
Види правопорушень
Вид |
Суть |
Наслідки |
Приклад |
Злочин |
найнебезпечніше діяння, передбачене Кримінальним кодексом |
кримінальна відповідальність, суд |
крадіжка, вбивство |
Адміністративний проступок |
менш небезпечне порушення порядку управління, безпеки |
штраф, попередження, арешт |
порушення ПДР, дрібне хуліганство |
Дисциплінарний проступок |
порушення трудової, навчальної, службової дисципліни |
догана, звільнення |
запізнення на роботу, порушення статуту |
Цивільно-правове правопорушення (делікт) |
порушення майнових чи немайнових прав інших осіб |
відшкодування шкоди, неустойка |
пошкодження чужого майна, невиконання договору |
ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення, доки її вину не буде доведено в законному порядку й встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції). Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість і не мусить свідчити проти себе або близьких родичів (ст. 63). |
Візуальні опори до уроку
Рис. 33. Схема. Структура правовідносин та види правопорушень
Рис. 34. Причинно-наслідковий зв’язок. Від проступку до відповідальності
Рис. 35. Ментальна карта теми «Правовідносини і правопорушення: поняття, види»
Словник теми
Термін |
Значення |
Правовідносини |
суспільні відносини, урегульовані правом |
Суб’єкт права |
учасник правовідносин |
Правоздатність |
здатність мати права й обов’язки |
Дієздатність |
здатність власними діями набувати прав |
Юридичний факт |
життєва обставина, що породжує правовідносини |
Правопорушення |
винне протиправне діяння, що тягне відповідальність |
Деліктоздатність |
здатність нести відповідальність за правопорушення |
Склад правопорушення |
об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 55–64 • Цивільний кодекс України, кн. 1 • Кодекс України про адміністративні правопорушення • Кримінальний кодекс України, ст. 11 |
Урок 14. Урок-узагальнення за розділом II
МЕТА УРОКУ систематизувати знання за розділом II: побачити, як теми пов’язані між собою, і повторити головні поняття. |
Опорна таблиця
Урок |
Тема |
Головна думка |
9 |
Конституція України — Основний Закон держави |
Конституція — Основний Закон, що має найвищу юридичну силу, закріплює засади державного ладу, права, свободи й обов’язки людини та організацію влади. Загальна декларація прав людини (1948) стала міжнародним стандартом прав. |
10 |
Особисті (громадянські) права людини |
Особисті права — це природні права людини на життя, гідність, свободу й недоторканність, які не залежать від волі держави й не можуть бути відібрані; держава зобов’язана їх захищати. |
11 |
Політичні права громадян України |
Політичні права дозволяють громадянину брати участь в управлінні державою: обирати й бути обраним, об’єднуватися в партії та організації, збиратися мирно, звертатися до влади, брати участь у референдумі. |
12 |
Соціально-економічні та культурні права людини |
Соціально-економічні та культурні права забезпечують гідний рівень життя: працю, відпочинок, соціальний захист, житло, охорону здоров’я, освіту та участь у культурному житті. Їх реалізація залежить і від можливостей держави. |
13 |
Правовідносини і правопорушення: поняття, види |
Правовідносини — це суспільні відносини, урегульовані нормами права, з суб’єктами, об’єктом і змістом. Правопорушення — винне протиправне діяння, що завдає шкоди й тягне юридичну відповідальність. |
Логічний ланцюжок розділом II
Рис. 36. Логіка розвитку матеріалу: від теми до теми
Рис. 37. Узагальнювальна ментальна карта: Розділ II. Конституція і права
Урок 15. Узагальнення знань за I семестр
МЕТА УРОКУ повторити ключові числа, дати й поняття першого семестру перед контрольною тематичною роботою. |
Ключові числа, дати й поняття
Показник |
Значення |
Урок |
Загальна декларація прав людини |
10.12.1948; 30 статей; День прав людини — 10 грудня |
9 |
Конституція України |
15 розділів, 161 стаття; права людини — розділ II (ст. 21–68) |
9 |
Покоління прав |
1-ше — особисті й політичні; 2-ге — соціально-економічні; 3-тє — колективні |
10 |
Особисті права |
життя (27), гідність (28), свобода (29), житло (30), листування (31), особисте життя (32) |
10 |
Політичні права |
ст. 36, 38, 39, 40; активне виборче право — з 18 років |
11 |
Президент України |
5 років; не молодше 35; 10 років проживання; не більше двох строків поспіль |
11, 17 |
Народні депутати |
450; 5 років; не молодше 21 |
11, 17 |
Референдум |
всеукраїнський — ініціатива 3 млн громадян |
11 |
Соціально-економічні права |
власність (41), праця (43), страйк (44), відпочинок (45), житло (47), здоров’я (49), освіта (53) |
12 |
Дієздатність |
до 6 — відсутня; 6–14 — дрібні побутові; 14–18 — часткова; з 18 — повна |
13 |
Види правопорушень |
злочин, адмінпроступок, дисциплінарний, цивільний делікт |
13 |
Презумпція невинуватості |
ст. 62 Конституції |
13 |
РОЗДІЛ III. Юридична відповідальність. Конституційне і адміністративне право
Уроки 16–21 · відповідальність, органи влади, самоврядування, громадянство, адмінправо
Урок 16. Юридична відповідальність: поняття, види. Особливості відповідальності неповнолітніх
ГОЛОВНА ДУМКА Юридична відповідальність — це обов’язок особи зазнати від держави передбачених законом негативних наслідків за вчинене правопорушення. Види відповідальності та вік її настання залежать від характеру діяння. |
Поняття та ознаки юридичної відповідальності
Юридична відповідальність — застосування до правопорушника заходів державного примусу, передбачених санкцією правової норми. Вона є різновидом соціальної відповідальності, але має чітку специфіку: встановлена законом, застосовується державою в особі суду чи іншого уповноваженого органу, настає лише за правопорушення, пов’язана з негативними наслідками для винного (позбавлення свободи, штраф, відшкодування шкоди).
Мета відповідальності — не тільки покарати, а й виправити правопорушника, попередити нові порушення, відновити права потерпілого, відшкодувати завдану шкоду. Підстава відповідальності — склад правопорушення, тобто сукупність його ознак, передбачених законом.
■ Законність — відповідальність лише у випадках і порядку, визначених законом;
■ Обґрунтованість — доведеність вини й наявність складу правопорушення;
■ Справедливість і індивідуалізація — покарання відповідає тяжкості діяння та особі винного;
■ Невідворотність — кожне правопорушення має отримати правову оцінку;
■ Недопустимість подвійної відповідальності — за одне й те саме правопорушення не можна двічі нести юридичну відповідальність одного виду (ст. 61 Конституції).
Види юридичної відповідальності
Вид |
За що настає |
Хто застосовує |
Приклади заходів |
Кримінальна |
за злочини (Кримінальний кодекс) |
лише суд (обвинувальний вирок) |
штраф, громадські роботи, арешт, позбавлення волі |
Адміністративна |
за адміністративні проступки (КУпАП) |
суди, органи влади, посадові особи |
попередження, штраф, громадські роботи, адміністративний арешт |
Цивільно-правова |
за порушення договору, заподіяння шкоди (Цивільний кодекс) |
суд |
відшкодування збитків, неустойка, компенсація моральної шкоди |
Дисциплінарна |
за порушення трудової, службової, навчальної дисципліни |
роботодавець, керівник |
зауваження, догана, звільнення |
Матеріальна |
за шкоду, завдану роботодавцю |
роботодавець, суд |
відшкодування шкоди в межах закону |
Вікові межі відповідальності
Закон враховує вікові особливості психіки. Чим старша особа, тим більше її дієздатність і, відповідно, відповідальність за свої вчинки. Нижче наведено основні вікові межі.
Вид відповідальності |
Вік настання |
Особливості |
Кримінальна |
16 років; з 14 років — за особливо небезпечні злочини (ч. 2 ст. 22 КК) |
вбивство, умисні тяжкі тілесні ушкодження, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, хуліганство та ін. |
Адміністративна |
16 років |
до 16 років відповідають батьки (булінг, ст. 173-4 КУпАП); до неповнолітніх застосовують заходи впливу (ст. 24-1) |
Цивільно-правова |
14–18 років — самостійно; до 14 років — батьки |
неповнолітні відповідають самостійно за шкоду, а за відсутності доходу й майна — батьки (піклувальники) до 18 років |
Дисциплінарна |
з 16 років (праця); учні — відповідно до статуту |
звільнення неповнолітнього можливе лише за згодою служби у справах дітей |
ОСОБЛИВОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ НЕПОВНОЛІТНІХ Неповнолітні мають правовий пріоритет захисту: застосовується принцип «найкращих інтересів дитини», кримінальна й адміністративна відповідальність пом’якшується, діє обов’язкова участь захисника, батьків чи законних представників, педагога або психолога під час допиту. Позбавлення волі застосовується як крайній захід. |
Підстави звільнення від відповідальності
■ Давність — минув строк, визначений законом (наприклад, для адмінпроступку накладення стягнення можливе не пізніше 3 місяців із дня вчинення);
■ Крайня необхідність і необхідна оборона — діяння, вчинене для відвернення небезпеки, яка загрожувала особі, за умови пропорційності;
■ Недосягнення віку відповідальності або неосудність;
■ Примирення потерпілого й правопорушника, відшкодування шкоди — у передбачених законом випадках.
ПРИКЛАД Підліток 15 років розбив вікно сусіда. Кримінальної чи адміністративної відповідальності він не несе (вік), але за цивільним правом шкоду має відшкодувати самостійно, а якщо не має доходів — відшкодування покладається на батьків. Окрім цього, школа може застосувати виховні заходи. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 38. Схема. Види юридичної відповідальності
Рис. 39. Причинно-наслідковий зв’язок. Від правопорушення до відповідальності
Рис. 40. Ментальна карта теми «Юридична відповідальність: поняття, види»
Словник теми
Термін |
Значення |
Юридична відповідальність |
обов’язок зазнати негативних наслідків за правопорушення |
Санкція |
міра впливу, передбачена нормою права |
Давність |
строк, після якого відповідальність неможлива |
Осудність |
здатність усвідомлювати свої дії й керувати ними |
Необхідна оборона |
захист від посягання, що не є злочином |
Крайня необхідність |
відвернення небезпеки шляхом заподіяння меншої шкоди |
Неустойка |
грошова сума за невиконання договору |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 61–63 • Кримінальний кодекс України, ст. 22, 36, 39 • КУпАП, ст. 12, 24-1, 173-4 • Цивільний кодекс України, гл. 82 |
Урок 17. Органи державної влади України
ГОЛОВНА ДУМКА В Україні державна влада здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Кожна гілка має власні органи й повноваження, а система стримувань і противаг не дозволяє зосередити всю владу в одних руках. |
Принцип поділу влади
Стаття 6 Конституції України: державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи кожної гілки діють у межах своїх повноважень і взаємодіють між собою. Ідею поділу влади обґрунтували Джон Локк і Шарль-Луї Монтеск’є; її мета — не допустити узурпації влади та захистити свободу людини. Присвоєння влади державою чи її посадовими особами заборонено (ст. 6, 19).
Гілка влади |
Органи |
Основна функція |
Законодавча |
Верховна Рада України |
приймає закони |
Виконавча |
Кабінет Міністрів, міністерства, державні адміністрації |
виконує закони, керує державними справами |
Судова |
Конституційний Суд, суди загальної юрисдикції |
здійснює правосуддя |
Глава держави |
Президент України |
гарант Конституції, представляє державу |
Верховна Рада України
Верховна Рада України (парламент) — єдиний орган законодавчої влади, до її складу входять 450 народних депутатів, які обираються на 5 років (ст. 76). Повноваження ВРУ (ст. 85): внесення змін до Конституції, прийняття законів, затвердження Державного бюджету, призначення виборів Президента, оголошення про відставку Уряду, ратифікація міжнародних договорів, надання згоди на призначення Прем’єр-міністра, призначення Уповноваженого з прав людини, усунення Президента з поста в порядку імпічменту (ст. 111).
■ Керівництво: Голова Верховної Ради та його заступники;
■ Структура: комітети, тимчасові слідчі комісії, депутатські фракції;
■ Рішення: закони, постанови, ухвали; закон ухвалюється більшістю від конституційного складу — 226 голосів;
■ Парламент працює сесійно; в умовах воєнного стану повноваження депутатів продовжуються до першого засідання нового складу.
Президент України
Президент України — глава держави, який виступає від її імені (ст. 102). Він є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності, додержання Конституції, прав і свобод людини. Президента обирають на 5 років народним голосуванням, одна й та сама особа не може бути Президентом більш як двічі поспіль (ст. 103).
Повноваження Президента (ст. 106) |
Приклад |
Представляє державу в міжнародних відносинах |
веде переговори, підписує міжнародні договори |
Підписує закони або застосовує право вето |
може повернути закон до ВРУ з пропозиціями |
Є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил (ст. 106) |
керує обороною країни |
Очолює Раду національної безпеки і оборони |
визначає стратегії безпеки |
Призначає суддів, присвоює звання, нагороджує, помилує |
видає укази про помилування |
Вносить до ВРУ подання про призначення голови СБУ та інших посадових осіб |
бере участь у формуванні органів влади |
Виконавча влада
Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Очолює його Прем’єр-міністр. До складу входять перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри та міністри. Уряд відповідальний перед Президентом і підконтрольний та підзвітний Верховній Раді. Він забезпечує державний суверенітет, економічну самостійність, проведення фінансової, цінової, інвестиційної, соціальної політики, політики у сферах праці, освіти, культури, охорони здоров’я, екології.
На місцях діють обласні державні адміністрації (на території області), районні державні адміністрації, а також територіальні органи міністерств (податкова, міграційна, поліція). На відміну від органів місцевого самоврядування вони є частиною державної влади й виконують накази уряду.
Судова влада
Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Конституційний Суд України — єдиний орган конституційної юрисдикції (18 суддів: по шість призначають Президент, Верховна Рада і з’їзд суддів) — вирішує питання відповідності законів Конституції й офіційно тлумачить її. Систему судів загальної юрисдикції утворюють місцеві суди (перша інстанція), апеляційні суди і Верховний Суд; діють також спеціалізовані суди — наприклад, Вищий антикорупційний суд.
ПРИНЦИПИ ПРАВОСУДДЯ (СТ. 129) • верховенство права, рівність усіх перед законом і судом; • незалежність суддів — вони підкоряються лише закону; • змагальність сторін і свобода в наданні доказів; • гласність судового процесу, право на апеляційний перегляд; • обов’язковість судових рішень, презумпція невинуватості. |
Прокуратура підтримує державне обвинувачення в суді, а адвокатура надає професійну правничу допомогу (ст. 131-2 Конституції).
Система стримувань і противаг
ПРИКЛАД Верховна Рада ухвалила закон, а Президент може накласти вето; ВРУ долає вето 300 голосами. Якщо закон суперечить Конституції, його може скасувати Конституційний Суд. Уряд відповідальний перед парламентом: ВРУ може висловити йому недовіру. Суд перевіряє рішення органів виконавчої влади — так гілки влади взаємно обмежують одна одну. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 41. Схема. Система органів державної влади
Рис. 42. Причинно-наслідковий зв’язок. Навіщо поділ влади
Рис. 43. Ментальна карта теми «Органи державної влади України»
Словник теми
Термін |
Значення |
Поділ влади |
розмежування законодавчої, виконавчої та судової гілок |
Парламент |
представницький орган законодавчої влади |
Вето |
заборона Президента на закон із поверненням до парламенту |
Імпічмент |
усунення Президента з посади в порядку, визначеному Конституцією |
Кабінет Міністрів |
вищий орган виконавчої влади |
Конституційна юрисдикція |
вирішення питань відповідності законів Конституції |
Правосуддя |
здійснення судової влади судами |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 6, 75–112, 113–120, 124–131-2, 147–153 • Закон України «Про судоустрій і статус суддів» • Закон України «Про Кабінет Міністрів України» |
Урок 18. Місцеве самоврядування в Україні
ГОЛОВНА ДУМКА Місцеве самоврядування — право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів. Воно відокремлене від державної влади, але діє в єдиній системі публічної влади. |
Що таке місцеве самоврядування
Місцеве самоврядування — гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади (жителів села, селища, міста або їх добровільного об’єднання) самостійно чи під відповідальність органів і посадових осіб вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України (ст. 140). Територіальна громада — первинний суб’єкт самоврядування й носій його функцій.
Принципи: народовладдя, законність, гласність, колегіальність, виборність, поєднання місцевих і державних інтересів, підзвітність і відповідальність перед громадою, правова, організаційна та матеріально-фінансова самостійність, державна підтримка й гарантії (Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», 1997).
Органи й посадові особи місцевого самоврядування
Орган |
Як формується |
Основні повноваження |
Сільська, селищна, міська рада |
обирається жителями громади на 5 років |
ухвалює місцевий бюджет, програми розвитку, розпоряджається комунальною власністю, визначає місцеві податки й збори |
Сільський, селищний, міський голова |
обирається жителями громади |
очолює виконавчий орган, головує на засіданнях ради, представляє громаду |
Виконавчий комітет ради |
формується радою |
виконує рішення ради, управляє громадою щодня |
Староста |
обирається жителями старостинського округу |
представляє інтереси жителів населеного пункту в раді |
Районна, обласна рада |
обираються жителями; представляють спільні інтереси громад |
затверджують програми розвитку регіону, управляють спільною власністю громад |
НОРМА ЗАКОНУ Ст. 7 Конституції: в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Ст. 143: територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного розвитку й контролюють їх виконання; затверджують бюджети; забезпечують проведення місцевих референдумів тощо. |
Децентралізація та реформа 2020 року
Із 2014 р. в Україні триває реформа децентралізації — передача повноважень і ресурсів від державних органів громадам. Основні кроки: добровільне об’єднання територіальних громад, закріплення за місцевими бюджетами значної частини податків, надання громадам повноважень у сферах освіти, медицини, культури, дорожнього господарства. Наприкінці 2020 р. завершено формування територіальних громад нового типу: в Україні налічується 1469 територіальних громад, які об’єднані у 136 районів.
Нині сільські, селищні й міські ради відповідають за утримання закладів освіти (зокрема шкіл і гімназій), закладів культури, первинної медицини, благоустрій, місцеві дороги, комунальне господарство, соціальні послуги. Прикладом є Пасічнянська територіальна громада Надвірнянського району Івано-Франківської області: рішення про розвиток закладів освіти й бюджет громади ухвалює її рада.
Повноваження місцевого самоврядування
Власні (самоврядні) |
Делеговані державою |
затвердження місцевого бюджету й контроль виконання |
державна реєстрація актів цивільного стану (народження, шлюб) |
комунальна власність: школи, лікарні, дороги, житло |
соціальні виплати (за законом) |
благоустрій, транспорт, водо- й теплопостачання |
ведення військового обліку |
дошкільна й загальна середня освіта |
виконання окремих функцій у сфері охорони правопорядку |
культура, спорт, молодь |
землі державної власності за рішенням державних органів |
Форми участі жителів громади
■ Місцеві вибори — раз на п’ять років;
■ Місцевий референдум — вирішення питань місцевого значення;
■ Загальні збори громадян за місцем проживання;
■ Громадські слухання — публічне обговорення проєктів рішень ради;
■ Місцеві ініціативи — внесення проєкту рішення на розгляд ради;
■ Органи самоорганізації населення — будинкові, вуличні, квартальні комітети;
■ Бюджет участі (громадський бюджет), електронні петиції.
ПРИКЛАД Гімназисти розробили проєкт облаштування спортивного майданчика й подали його до громадського бюджету своєї громади. Якщо проєкт перемагає за голосами жителів, ради виділяє кошти на його реалізацію. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 44. Схема. Система місцевого самоврядування
Рис. 45. Причинно-наслідковий зв’язок. Децентралізація
Рис. 46. Ментальна карта теми «Місцеве самоврядування в Україні»
Словник теми
Термін |
Значення |
Місцеве самоврядування |
право громади вирішувати питання місцевого значення |
Територіальна громада |
жителі села, селища чи міста як спільнота |
Рада |
представницький орган самоврядування |
Староста |
посадова особа, що представляє інтереси жителів села |
Комунальна власність |
майно, що належить територіальній громаді |
Децентралізація |
передача повноважень і ресурсів громадам |
Громадські слухання |
публічне обговорення питань місцевого значення |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 7, 140–146 • Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» • Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» |
Урок 19. Громадянство України: набуття і припинення
ГОЛОВНА ДУМКА Громадянство — стійкий правовий зв’язок особи з державою, що виражається у взаємних правах і обов’язках. В Україні існує єдине громадянство; підстави набуття й припинення визначає закон. |
Поняття громадянства
Громадянство — стійкий правовий зв’язок між особою й державою, що виявляється у їхніх взаємних правах і обов’язках. Особа, яка має громадянство, називається громадянином. Громадянин користується повним обсягом прав і свобод, захистом держави в Україні та за кордоном; держава вимагає від нього виконання обов’язків: дотримуватися Конституції, захищати Вітчизну, сплачувати податки, поважати права інших.
Конституція України (ст. 4): в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття й припинення громадянства визначає закон. Не слід плутати громадян з іншими категоріями населення:
Категорія |
Хто це |
Права |
Громадяни |
мають громадянство України |
повний обсяг прав і обов’язків |
Іноземці |
громадяни інших держав |
мають права, окрім політичних; відповідають за законами України |
Особи без громадянства |
не мають громадянства жодної держави |
мають права іноземців |
Біженці |
особи, які залишили свою країну через переслідування, війну |
міжнародний захист, право на притулок |
Підстави набуття громадянства України
Закон України «Про громадянство України» (2001) визначає такі підстави набуття:
Підстава |
Зміст |
За народженням |
дитина народилася в Україні від батьків-громадян або від одного з них; народилася за кордоном, але хоча б один із батьків — громадянин України; народилася в Україні від осіб без громадянства; знайдена на території України |
За територіальним походженням |
особа чи її предки проживали на території, що стала територією України, до 24 серпня 1991 р. |
Прийняття до громадянства |
іноземець або особа без громадянства, які визнають Конституцію й закони України, проживають в Україні на законних підставах протягом визначеного законом строку (п’ять років із дозволу на імміграцію), володіють державною мовою |
Поновлення у громадянстві |
особа, яка раніше була громадянином України, але втратила громадянство |
Усиновлення |
дитину усиновлено громадянином України |
Установлення опіки |
над дитиною, яка має опікуна — громадянина України |
Інші підстави |
у зв’язку з набуттям громадянства батьками, за міжнародними договорами |
ЩО ВВАЖАЄТЬСЯ «ЗА НАРОДЖЕННЯМ» Найпоширеніша підстава — народження від громадян України. Підтвердження — свідоцтво про народження, яке видає орган реєстрації актів цивільного стану; із 14 років отримують паспорт громадянина України у вигляді ID-картки (оформлюють у міграційній службі чи через «Дія»). |
Припинення громадянства
Громадянство припиняється: внаслідок виходу — за клопотанням особи, коли вона має інше громадянство чи гарантію його набуття; внаслідок втрати — якщо особа добровільно набула громадянство іншої держави (з винятками), подала підроблені документи під час отримання громадянства, перебувала на військовій службі іншої держави без дозволу тощо; за підставами, передбаченими міжнародними договорами.
НОРМА ЗАКОНУ Ст. 25 Конституції: громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство. Громадянина України не можна вигнати за межі України або видати іншій державі. Україна гарантує піклування й захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. |
Рішення з питань громадянства приймає Президент України за поданням Комісії з питань громадянства; документи проходять перевірку в міграційних органах. Дані про громадянство вносять до Єдиного державного демографічного реєстру.
Права й обов’язки громадян
Права |
Обов’язки (ст. 65–68) |
право обирати й бути обраним (ст. 38) |
захист Вітчизни, незалежності й територіальної цілісності (ст. 65) |
право на допуск до державної служби |
сплата податків і зборів (ст. 67) |
право на захист за кордоном (ст. 25) |
шанувати державні символи (ст. 65) |
право на соціальний захист, освіту, працю |
неухильно дотримуватися Конституції та законів (ст. 68) |
право на звернення до суду й органів влади |
не посягати на права інших, поважати гідність людей (ст. 68) |
Візуальні опори до уроку
Рис. 47. Схема. Підстави набуття громадянства України
Рис. 48. Причинно-наслідковий зв’язок. Набуття громадянства
Рис. 49. Ментальна карта теми «Громадянство України: набуття і припинення»
Словник теми
Термін |
Значення |
Громадянство |
стійкий правовий зв’язок особи з державою |
Іноземець |
громадянин іншої держави |
Особа без громадянства |
не має громадянства жодної держави |
Біженець |
особа, яка залишила країну через переслідування |
Ратифікація |
затвердження міжнародного договору |
ID-картка |
паспорт громадянина України у вигляді картки |
Імміграція |
переїзд на постійне місце проживання в іншу країну |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 4, 25, 65–68 • Закон України «Про громадянство України» • Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр» |
Урок 20. Адміністративне право і адміністративні правопорушення
ГОЛОВНА ДУМКА Адміністративне право регулює діяльність органів виконавчої влади та їхні відносини з громадянами. Адміністративний проступок — менш небезпечне за злочин протиправне винне діяння, за яке передбачено адміністративне стягнення (КУпАП). |
Предмет адміністративного права
Адміністративне право — галузь публічного права, що регулює відносини, які виникають у процесі організації та діяльності органів виконавчої влади й місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, а також між ними та громадянами. Метод регулювання — владно-підпорядкований: одна сторона (орган) має владні повноваження, друга (громадянин, організація) зобов’язана їх виконувати.
Основні джерела: Конституція України, закони «Про адміністративну процедуру», «Про державну службу», «Про звернення громадян», Кодекс України про адміністративні правопорушення (КУпАП, 1984), Кодекс адміністративного судочинства (2005). Громадяни мають право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність органів влади до адміністративного суду.
Адміністративне правопорушення (проступок)
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна чи необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права й свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Група порушень |
Приклади |
У сфері дорожнього руху |
перевищення швидкості, порушення ПДР пішоходом, велосипедистом, водієм електросамоката; керування без прав |
Проти громадського порядку |
дрібне хуліганство (нецензурна лайка), поява в п’яному вигляді в громадських місцях, розпиття алкоголю |
Проти прав дитини й освіти |
булінг (цькування) — ст. 173-4; ухилення батьків від виховання — ст. 184 |
У сфері торгівлі й послуг |
торгівля в невстановлених місцях, порушення правил торгівлі, продаж алкоголю чи тютюну неповнолітнім |
У сфері довкілля |
засмічення, порушення правил поводження з відходами |
Проти порядку управління |
непокора законній вимозі поліцейського, неповідомлення про зміну місця проживання |
БУЛІНГ (ЦЬКУВАННЯ) Булінг — діяння учасників освітнього процесу, що полягає в психологічному, фізичному, економічному чи сексуальному насильстві, зокрема із застосуванням електронних засобів, щодо малолітньої чи неповнолітньої особи, яке відбувається повторювано (систематично) і наносить шкоду. Керівник закладу освіти зобов’язаний розглянути заяву за участі комісії й у встановлені строки повідомити поліцію та службу у справах дітей. Відповідальність: штраф, громадські роботи; за булінг, вчинений особами до 16 років, відповідають батьки. |
Види адміністративних стягнень
Види стягнень визначає ст. 24 КУпАП. Основні:
Стягнення |
Суть |
Попередження |
офіційна письмова оцінка діяння |
Штраф |
грошове стягнення на користь держави (розмір визначений у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян) |
Оплатне вилучення / конфіскація |
вилучення предмета правопорушення з компенсацією або без |
Позбавлення спеціального права |
наприклад, права керування транспортним засобом |
Громадські роботи |
безоплатні суспільно корисні роботи (від 20 до 60 годин) |
Виправні роботи |
відрахування частини заробітку |
Адміністративний арешт |
триматися під вартою до 15 діб за рішенням суду |
Стягнення накладає суд, посадова особа чи орган, уповноважений законом. Постанову можна оскаржити протягом 10 днів до суду чи вищого органу. Як правило, адмінстягнення можна накласти не пізніше ніж через три місяці з дня вчинення правопорушення.
Адміністративна відповідальність неповнолітніх
Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли 16 років (ст. 12 КУпАП). До 16 років за правопорушення відповідають батьки або особи, що їх замінюють. Щодо неповнолітніх 16–18 років застосовують заходи впливу (ст. 24-1): зобов’язання публічно чи в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; попередження; догана чи сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, або педагогічному чи трудовому колективу за його згодою.
ПРИКЛАД Учень 16 років під час уроку записав відео цькування однокласника й розповсюдив його в соцмережі. За булінг його може бути притягнуто до адміністративної відповідальності: протокол складає поліція, справу розглядає суд, застосовують штраф або заходи впливу. Школа додатково проводить корекційну роботу психолога. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 50. Схема. Шлях адміністративної справи
Рис. 51. Причинно-наслідковий зв’язок. Адміністративний проступок
Рис. 52. Ментальна карта теми «Адміністративне право і адміністративні правопорушення»
Словник теми
Термін |
Значення |
Адміністративне право |
галузь права про діяльність виконавчої влади |
Адміністративний проступок |
протиправне винне діяння, за яке передбачено адмінстягнення |
Протокол про правопорушення |
офіційний документ про фіксацію проступку |
Стягнення |
міра адміністративної відповідальності |
Булінг |
систематичне цькування учасника освітнього процесу |
Заходи впливу |
виховні заходи щодо неповнолітніх 16–18 років |
Адміністративний суд |
суд, який розглядає спори з органами влади |
НОРМАТИВНА БАЗА • КУпАП, ст. 9, 12, 24, 24-1, 173-4, 184 • Кодекс адміністративного судочинства України • Закон України «Про освіту», ст. 1 (булінг) |
Урок 21. Урок-узагальнення за розділом III
МЕТА УРОКУ систематизувати знання за розділом III: побачити, як теми пов’язані між собою, і повторити головні поняття. |
Опорна таблиця
Урок |
Тема |
Головна думка |
16 |
Юридична відповідальність: поняття, види |
Юридична відповідальність — це обов’язок особи зазнати від держави передбачених законом негативних наслідків за вчинене правопорушення. Види відповідальності та вік її настання залежать від характеру діяння. |
17 |
Органи державної влади України |
В Україні державна влада здійснюється на засадах поділу на законодавчу, виконавчу й судову. Кожна гілка має власні органи й повноваження, а система стримувань і противаг не дозволяє зосередити всю владу в одних руках. |
18 |
Місцеве самоврядування в Україні |
Місцеве самоврядування — право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції й законів. Воно відокремлене від державної влади, але діє в єдиній системі публічної влади. |
19 |
Громадянство України: набуття і припинення |
Громадянство — стійкий правовий зв’язок особи з державою, що виражається у взаємних правах і обов’язках. В Україні існує єдине громадянство; підстави набуття й припинення визначає закон. |
20 |
Адміністративне право і адміністративні правопорушення |
Адміністративне право регулює діяльність органів виконавчої влади та їхні відносини з громадянами. Адміністративний проступок — менш небезпечне за злочин протиправне винне діяння, за яке передбачено адміністративне стягнення (КУпАП). |
Логічний ланцюжок розділом III
Рис. 53. Логіка розвитку матеріалу: від теми до теми
Рис. 54. Узагальнювальна ментальна карта: Розділ III. Відповідальність, влада
РОЗДІЛ IV. Цивільне і сімейне право
Уроки 22–28 · власність, договори, шлюб, сім’я, праця неповнолітніх
Урок 22. Цивільні правовідносини. Право власності
ГОЛОВНА ДУМКА Цивільне право регулює майнові й особисті немайнові відносини рівних учасників. Право власності — право особи володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном за своєю волею й незалежно від волі інших. |
Цивільне право та цивільні правовідносини
Цивільне право — галузь приватного права, що регулює майнові (купівля-продаж, оренда, позика, спадкування) та особисті немайнові (честь, гідність, ім’я, авторство) відносини між рівними учасниками. Головний акт — Цивільний кодекс України (2003, чинний з 1 січня 2004 р.), що складається з шести книг: загальні положення, особисті немайнові права, право власності, зобов’язальне право, право інтелектуальної власності, спадкове право.
■ Принципи: рівність учасників, свобода договору, неприпустимість свавільного втручання у приватне життя, судовий захист цивільних прав, справедливість, добросовісність і розумність;
■ Учасники: фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади;
■ Об’єкти: речі, гроші, цінні папери, майнові права, результати інтелектуальної діяльності, послуги, нематеріальні блага.
Поняття та зміст права власності
Стаття 316 ЦК: правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Змістом права власності є три правомочності:
Правомочність |
Що означає |
Приклад |
Володіння |
фактичне панування над річчю |
велосипед стоїть у гаражі власника |
Користування |
вилучення корисних властивостей речі |
їзда велосипедом |
Розпорядження |
визначення юридичної долі речі (продаж, дарування, знищення) |
продаж велосипеда |
Конституція (ст. 13, 41) визнає рівність усіх суб’єктів права власності перед законом. Форми власності: приватна, державна, комунальна. Власність зобов’язує: вона не може використовуватися на шкоду людині й суспільству (ст. 41). Право приватної власності непорушне: ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права; примусове відчуження допускається лише як виняток із мотивів суспільної необхідності, на підставі закону й за умови попереднього та повного відшкодування вартості; конфіскація — тільки за рішенням суду.
Підстави набуття й припинення права власності
Набуття |
Припинення |
правочини: купівля-продаж, дарування, міна |
відчуження майна власником (продаж, подарунок) |
спадкування за законом чи заповітом |
відмова власника від права |
виготовлення нової речі, перероблення |
знищення або втрата майна |
давність володіння (набувальна давність) |
звернення стягнення за боргами за рішенням суду |
знахідка, безхазяйне майно, скарб |
конфіскація, реквізиція в передбачених законом випадках |
приватизація державного майна |
викуп для суспільних потреб із повним відшкодуванням |
Захист права власності
Власник має право захищатися від порушень різними способами:
■ Віндикаційний позов — вимога власника повернути річ із чужого незаконного володіння;
■ Негаторний позов — вимога усунути перешкоди в користуванні майном, хоча майно з володіння не вибуло (сусід перегородив дорогу до ділянки);
■ Позов про визнання права власності — за відсутності документів або при їх оскарженні;
■ Відшкодування збитків — компенсація завданої матеріальної шкоди.
ПРИКЛАД Учень залишив ноутбук у кафе, його знайшла відвідувачка й не повернула. Власник може вимагати повернення за віндикаційним позовом через суд (для цього потрібні докази власності: чек, гарантійний талон, ідентифікатор пристрою). Якщо знайдене майно привласнено — можливе звернення до поліції щодо кримінального правопорушення. |
Спадкування
Спадкування — перехід прав і обов’язків померлої особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Спадкує майно за заповітом (розпорядження особи на випадок смерті, посвідчується нотаріусом) або за законом. Спадкоємці першої черги: діти (у т.ч. усиновлені, зачаті за життя спадкодавця), подружжя, батьки. Прийняти спадщину потрібно протягом шести місяців із дня її відкриття (дня смерті) — подати заяву нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Неповнолітні й недієздатні особи мають право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту (не менше половини частки, що належала б при спадкуванні за законом).
Візуальні опори до уроку
Рис. 55. Схема. Право власності
Рис. 56. Причинно-наслідковий зв’язок. Здобуття й захист власності
Рис. 57. Ментальна карта теми «Цивільні правовідносини»
Словник теми
Термін |
Значення |
Цивільне право |
галузь приватного права про майнові й немайнові відносини |
Право власності |
право особи на річ за своєю волею |
Володіння |
фактичне панування над річчю |
Правочин |
дія, спрямована на набуття чи припинення прав |
Віндикаційний позов |
вимога повернути майно з чужого володіння |
Негаторний позов |
вимога усунути перешкоди користування |
Спадкування |
перехід прав і обов’язків померлого до спадкоємців |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 13, 41 • Цивільний кодекс України, кн. 3, ст. 316–319; кн. 6 • Закон України «Про нотаріат» |
Урок 23. Цивільно-правові договори. Захист прав споживачів
ГОЛОВНА ДУМКА Договір — домовленість двох або більше сторін щодо встановлення, зміни чи припинення прав і обов’язків. Споживач як слабша сторона має особливий правовий захист: на якість, безпеку, інформацію, відшкодування шкоди. |
Поняття договору й свобода договору
Стаття 626 ЦК: договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов (ст. 627), але домовленість не може суперечити закону й моральним засадам суспільства. Договір, укладений відповідно до закону, обов’язковий для виконання сторонами.
Етап |
Зміст |
Оферта (пропозиція) |
одна сторона пропонує укласти договір на певних умовах |
Акцепт (прийняття) |
інша сторона погоджується без застережень |
Укладення |
договір вважається укладеним, коли сторони дійшли згоди з усіх істотних умов |
Виконання |
сторони виконують обов’язки належним чином, у строк, у повному обсязі |
Припинення |
виконання, угода сторін, розірвання через суд, спливання строку |
Істотні умови — предмет договору, ціна, строк, права й обов’язки сторін. Форма: усна (дрібні побутові правочини), письмова (на суму понад певний розмір, між юридичними особами), нотаріальна (купівля нерухомості, заповіт, шлюбний договір).
Види договорів
Договір |
Про що |
Приклад |
Купівлі-продажу |
продавець передає товар, покупець платить |
покупка телефона |
Дарування |
безоплатна передача речі |
подарунок на день народження |
Найму (оренди) |
тимчасове користування майном за плату |
оренда квартири |
Підряду |
виконання роботи за завданням замовника |
ремонт, пошиття одягу |
Позики |
передача грошей, що мають бути повернуті |
позичити гроші другові |
Надання послуг |
виконання дії, надання послуги |
репетитор, мобільний зв’язок |
ДІЄЗДАТНІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ В УКЛАДЕННІ ДОГОВОРІВ 6–14 років — малолітні: самостійно лише дрібні побутові правочини (купити булочку, проїзний). 14–18 років — неповнолітні: самостійно розпоряджаються заробітком, стипендією, іншими доходами, здійснюють права на результати інтелектуальної діяльності, укладають дрібні побутові договори; для решти правочинів потрібна письмова згода батьків (піклувальників), а для відчуження чи обміну житла, власником якого є дитина — дозвіл органу опіки й піклування. З 18 років — повна дієздатність. |
Недійсність договору
Договір може бути визнаний судом недійсним, якщо: суперечить закону; укладений особою без потрібного обсягу дієздатності; під впливом обману, насильства, тяжких обставин; без наміру створити правові наслідки (фіктивний); сторона не мала волі. Наслідок — двостороння реституція: кожна сторона повертає отримане.
ПРИКЛАД Підліток 13 років без відома батьків продав ноутбук знайомому за невелику суму. Такий правочин виходить за межі дрібного побутового, тому за заявою батьків його може бути визнано недійсним судом, а гроші й ноутбук — повернено сторонам. |
Захист прав споживачів
Споживач — фізична особа, яка придбаває чи замовляє продукцію для особистих потреб, не пов’язаних із підприємницькою діяльністю. Закон України «Про захист прав споживачів» (1991) визначає, що споживачі мають право на:
■ захист від небезпечної продукції (життя, здоров’я, майно);
■ належну якість і відповідність умовам договору;
■ повну й достовірну інформацію про товар — склад, ціну, строк придатності, гарантії;
■ відшкодування шкоди, завданої недоброякісним товаром чи послугою;
■ звернення до суду й об’єднання у споживчі організації.
Ситуація |
Права споживача |
Товар неналежної якості |
вимагати безоплатного усунення недоліків, заміни, пропорційного зменшення ціни або розірвання договору й повернення коштів |
Товар належної якості (непродовольчий) |
протягом 14 днів обміняти на аналогічний або повернути гроші, якщо товар не був у використанні й збережено товарний вигляд (є винятки: ліки, білизна, косметика тощо) |
Інтернет-покупка (дистанційний договір) |
відмовитися від договору протягом 14 днів із моменту отримання товару |
Гарантійний ремонт |
гарантійний термін вказано в документах; ремонт — безоплатно, а гарантійний термін продовжується на час ремонту |
КУДИ ЗВЕРНУТИСЬ Спершу — письмова претензія продавцю (збережіть чек, гарантійний талон, переписку). Далі — Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба), громадські організації споживачів або суд. Позови про захист прав споживачів звільняються від сплати судового збору. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 58. Схема. Укладення договору
Рис. 59. Причинно-наслідковий зв’язок. Порушення прав споживача
Рис. 60. Ментальна карта теми «Цивільно-правові договори»
Словник теми
Термін |
Значення |
Договір |
домовленість сторін про права й обов’язки |
Оферта |
пропозиція укласти договір |
Акцепт |
згода з пропозицією |
Істотні умови |
предмет, ціна, строк |
Недійсний правочин |
визнаний судом такий, що не породжує наслідків |
Споживач |
особа, яка купує товар для особистих потреб |
Претензія |
письмова вимога до продавця |
НОРМАТИВНА БАЗА • Цивільний кодекс України, ст. 626–638, 203–215 • Закон України «Про захист прав споживачів» • Закон України «Про електронну комерцію» |
Урок 24. Сімейні правовідносини. Шлюб: умови і порядок укладення
ГОЛОВНА ДУМКА Сімейні правовідносини регулює Сімейний кодекс України. Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану; він породжує особисті й майнові права та обов’язки. |
Сімейне право і сім’я
Сім’я — особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права й обов’язки. Сімейні відносини регулює Сімейний кодекс України (2002, чинний з 1 січня 2004 р.). Його принципи: рівність прав подружжя, рівність дітей незалежно від народження в шлюбі, пріоритет сімейного виховання, захист інтересів дитини, забезпечення права на особисте життя, добровільність шлюбу. Конституція (ст. 51) наголошує: шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка; кожен із подружжя має рівні права й обов’язки; сім’я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою.
Умови укладення шлюбу
Умова |
Зміст |
Взаємна згода |
добровільне волевиявлення чоловіка й жінки; примус недопустимий |
Шлюбний вік |
18 років; за рішенням суду шлюбний вік може бути знижено до 16 років, якщо це відповідає інтересам особи |
Відсутність іншого шлюбу |
особа не перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі |
Дієздатність |
шлюб не може укласти особа, визнана недієздатною |
Відсутність близької спорідненості |
заборонено шлюби між родичами по прямій лінії, рідними братами й сестрами |
Фіктивний шлюб (без наміру створити сім’ю — заради громадянства, житла, прописки) може бути визнаний судом недійсним.
Порядок реєстрації шлюбу
Шлюб реєструють у державних органах реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) — територіальних відділах державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих комітетах рад (у громаді), а за наявності технічної можливості — через застосунок «Дія» («шлюб за добу»). Процедура:
■ подання заяви про реєстрацію шлюбу особисто або онлайн;
■ очікування — один місяць від дня подання заяви (за наявності поважних причин — вагітність, народження дитини, виїзд — реєструють у день подання);
■ реєстрація шлюбу у присутності наречених, видача свідоцтва про шлюб;
■ внесення записів до Державного реєстру актів цивільного стану.
ПРИКЛАД Олег і Марія вирішили одружитися. Їм обом по 19 років, вони подали заяву до ДРАЦС громади й за місяць зареєстрували шлюб. Якщо їхня шлюбна дата збігається зі святом, вони можуть замовити виїзну церемонію. Отримане свідоцтво про шлюб підтверджує правовий статус сім’ї. |
Права й обов’язки подружжя
Подружжя має рівні права й обов’язки: на вільний вибір місця проживання, ім’я (прізвище), спільне ведення господарства, піклування про сім’ю та дітей, повагу, взаємну допомогу, піклування про здоров’я. Спільна сумісна власність — майно, набуте подружжям за час шлюбу (заробітна плата, нерухомість, автомобіль, купівля в кредит), належить обом незалежно від того, на кого його оформлено (ст. 60 СК). Особистою власністю кожного є майно, набуте до шлюбу, за договором дарування, у спадщину, речі особистого користування.
ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР Подружжя може уточнити режим майна шлюбним договором: його укладають нотаріально до реєстрації шлюбу або в будь-який час під час шлюбу. У договорі можна визначити майнові права подружжя, але не можна обмежувати їхню дієздатність, права на звернення до суду чи регулювати особисті відносини. |
Припинення шлюбу
Підстава |
Порядок |
Смерть одного з подружжя або оголошення особи померлою |
на підставі свідоцтва чи рішення суду |
Розірвання шлюбу в ДРАЦС |
за спільною заявою подружжя без дітей, або якщо один із подружжя безвісно відсутній, визнаний недієздатним тощо; процедура — приблизно один місяць |
Розірвання шлюбу в суді |
за позовом одного з подружжя чи при наявності неповнолітніх дітей; суд може надати час для примирення (до 6 місяців) |
Визнання шлюбу недійсним |
суд — якщо порушені умови укладення (фіктивність, примус, недосягнення віку) |
Після розірвання шлюбу батьки зберігають однакові права й обов’язки щодо дітей: дитина має право на належне утримання, спілкування з обома батьками й піклування.
Візуальні опори до уроку
Рис. 61. Схема. Шлях до реєстрації шлюбу
Рис. 62. Причинно-наслідковий зв’язок. Створення сім’ї
Рис. 63. Ментальна карта теми «Сімейні правовідносини»
Словник теми
Термін |
Значення |
Шлюб |
сімейний союз, зареєстрований у ДРАЦС |
Сім’я |
особи зі спільним побутом і взаємними правами |
ДРАЦС |
державний орган реєстрації актів цивільного стану |
Шлюбний вік |
вік, з якого дозволено шлюб |
Шлюбний договір |
угода подружжя про майнові питання |
Спільна сумісна власність |
майно, набуте у шлюбі |
Розірвання шлюбу |
припинення шлюбу за життя подружжя |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 51 • Сімейний кодекс України, ст. 21–28, 60, 93, 105–110 • Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» |
Урок 25. Права та обов’язки батьків і дітей
ГОЛОВНА ДУМКА Батьки й діти мають взаємні права та обов’язки: батьки зобов’язані виховувати, утримувати й захищати дитину, а діти — поважати батьків і піклуватися про них. Інтереси дитини мають пріоритет. |
Права й обов’язки батьків
Батьки мають рівні права й обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі (ст. 141 СК). Основні обов’язки (ст. 150 СК): виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток; забезпечити здобуття повної загальної середньої освіти; поважати дитину; не допускати жорстокого поводження, експлуатації, насильства (у тому числі психологічного). Батьки як законні представники захищають права дитини в суді та перед органами влади до її повноліття.
Права батьків |
Обов’язки батьків |
визначати місце проживання дитини до 14 років |
утримувати дитину до 18 років (ст. 180 СК) |
обирати форму здобуття освіти й заклад |
виховувати й навчати |
вимагати повернення дитини від осіб, які тримають її незаконно |
піклуватися про здоров’я, розвиток |
представляти інтереси дитини |
не допускати насильства й експлуатації |
Права дитини
Дитина має право на: належне утримання, на ім’я й громадянство, на проживання в сім’ї, на спілкування з обома батьками, бабусею, дідусем, на освіту, на захист від насильства й експлуатації, на повагу до гідності, на вільне висловлювання думки (Конвенція про права дитини, ст. 12; ст. 171 СК). Думка дитини має враховуватися в усіх питаннях, що її стосуються. Дитина, яка досягла 10 років, висловлює думку щодо місця проживання; з 14 років — самостійно обирає місце проживання (ст. 160 СК) і має право звернутися до суду чи органу опіки.
ПРИКЛАД Батьки розлучилися й сперечаються, з ким житиме 12-річний син. Суд і орган опіки й піклування обов’язково з’ясовують думку хлопчика, але остаточне рішення ухвалюється з урахуванням його найкращих інтересів, а не лише побажань дитини. |
Утримання дитини. Аліменти
Аліменти — кошти на утримання дитини, які батьки (один із батьків, що живе окремо) зобов’язані виплачувати. Розмір може визначатися добровільною угодою або рішенням суду. Закон встановлює мінімальний розмір: не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ст. 182 СК); суд враховує матеріальний стан платника, потреби дитини й інші обставини. Аліменти виплачуються до 18 років, а при навчанні — у ряді випадків до 23 років (ст. 199 СК), якщо дитина навчається за денною формою. Невиплата аліментів тягне адміністративну або кримінальну відповідальність (штрафи, обмеження права керування, громадські роботи, позбавлення свободи залежно від суми боргу).
Позбавлення батьківських прав і захист дитини
Суд може позбавити батьківських прав (ст. 164 СК), якщо батьки ухиляються від виконання обов’язків, жорстоко поводяться з дитиною, вживають алкоголь чи наркотики, залишили дитину. Це виняткова міра, яку застосовують лише за рішенням суду за позовом одного з батьків, органу опіки, прокурора. Наслідки: втрата прав щодо дитини (у тому числі права на спадщину по дитині), але обов’язок утримувати дитину зберігається.
Якщо дитині загрожує небезпека, службa у справах дітей може вжити заходів негайного захисту: відібрання дитини без позбавлення батьківських прав (ст. 170 СК), влаштування до сім’ї родичів, патронатної сім’ї чи закладу. Дитина-сирота і дитина, позбавлена батьківського піклування, має право на опіку або піклування (над дітьми до 14 років встановлюється опіка, над дітьми 14–18 — піклування), усиновлення, на прийомну сім’ю чи дитячий будинок сімейного типу.
ДО КОГО ЗВЕРНУТИСЯ, ЯКЩО ДИТИНІ ПОГРОЖУЄ НАСИЛЬСТВО • поліція — 102, єдиний номер екстреної допомоги — 112; • національна «Дитяча лінія» — 116 111; Національна гаряча лінія з питань запобігання домашньому насильству — 116 123; • служба у справах дітей територіальної громади, центр соціальних служб; • класний керівник, психолог, адміністрація школи — вони зобов’язані повідомити поліцію й службу у справах дітей. |
Обов’язки дітей
Дитина зобов’язана піклуватися про батьків, поважати їх, не погіршувати їхню гідність, брати участь у веденні домашнього господарства відповідно до віку. Повнолітні діти зобов’язані утримувати непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК).
Візуальні опори до уроку
Рис. 64. Схема. Права й обов’язки в сім’ї
Рис. 65. Причинно-наслідковий зв’язок. Порушення прав дитини
Рис. 66. Ментальна карта теми «Права та обов’язки батьків і дітей»
Словник теми
Термін |
Значення |
Батьківські права |
права й обов’язки батьків щодо виховання дитини |
Аліменти |
кошти на утримання дитини |
Опіка й піклування |
форми захисту прав дітей-сиріт |
Орган опіки й піклування |
орган місцевої влади, що захищає права дитини |
Усиновлення |
надання дитині статусу рідної в сім’ї |
Позбавлення батьківських прав |
рішення суду, що припиняє права батьків щодо дитини |
Патронат |
тимчасове влаштування дитини в сім’ю |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 51–52 • Сімейний кодекс України, ст. 141–150, 160, 164, 170, 180–182, 243 • Закон України «Про охорону дитинства» • Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» |
Урок 26. Трудові правовідносини. Особливості праці неповнолітніх
ГОЛОВНА ДУМКА Трудові правовідносини виникають на підставі трудового договору між працівником і роботодавцем. Праця неповнолітніх обмежена й особливо охороняється: заборонено нічну, важку та шкідливу працю, встановлено скорочений робочий день. |
Трудове право і трудовий договір
Трудове право регулює відносини між працівником і роботодавцем у процесі праці. Основне джерело — Кодекс законів про працю України (КЗпП, 1971) та закони про оплату праці, відпустки, зайнятість. Конституція (ст. 43) закріплює право на працю, безпечні умови, заробітну плату не нижче встановленого законом мінімуму, право на страйк (ст. 44) та відпочинок (ст. 45).
Трудовий договір — угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а роботодавець — виплачувати заробітну плату й забезпечувати умови праці. Укладається, як правило, письмово; до початку роботи роботодавець повідомляє податкові органи про прийняття працівника.
Документи при прийнятті на роботу |
Для чого потрібні |
паспорт громадянина України (ID-картка) |
підтвердження особи й віку |
реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП) |
податкові відносини |
документ про освіту |
підтвердження кваліфікації |
письмова згода батьків (для осіб до 16 років) |
законна підстава для працевлаштування |
медична довідка (медичний огляд) |
підтвердження придатності за станом здоров’я |
Мінімальний вік для праці
За загальним правилом працювати можна з 16 років. Винятки (ст. 188 КЗпП):
Вік |
Умови |
З 16 років |
загальний мінімальний вік прийняття на роботу |
З 15 років |
за згодою одного з батьків (особи, що їх замінює) |
З 14 років |
учні — для легкої праці в період канікул, у вільний від навчання час; за згодою одного з батьків та служби у справах дітей; без шкоди для здоров’я й навчання |
Гарантії та пільги для неповнолітніх працівників
■ Скорочений робочий час (ст. 51): від 16 до 18 років — не більше 36 годин на тиждень; 15–16 років (учні 14–15 років у канікули) — не більше 24 годин; для учнів, які працюють у вільний від навчання час, — не більше половини норми (12 годин для 14–16 років, 18 годин для 16–18 років);
■ Оплата: при скороченому робочому дні працівникам до 18 років заробітну плату виплачують як за повну тривалість (ст. 194), учням — пропорційно відпрацьованому часу;
■ Заборона випробування при прийнятті на роботу осіб до 18 років (ст. 26);
■ Заборона залучення до нічних, надурочних робіт і роботи у вихідні дні (ст. 192);
■ Заборона важкої, шкідливої, небезпечної праці, а також підйому й перенесення вантажів понад встановлені норми (ст. 190);
■ Обов’язковий медичний огляд під час прийняття на роботу й щорічно до 21 року (ст. 191);
■ Щорічна відпустка — 31 календарний день у зручний для працівника час (ст. 75);
■ Звільнення за ініціативою роботодавця — лише за згодою служби у справах дітей, окрім випадків ліквідації підприємства (ст. 198).
НОРМА ЗАКОНУ Ст. 190 КЗпП: забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Забороняється залучати неповнолітніх до роботи в нічних закладах, до виробництва, перевезення й торгівлі спиртними напоями, тютюновими виробами, наркотичними засобами. |
Права й обов’язки сторін
Працівник |
Роботодавець |
сумлінно виконувати роботу; додержуватися трудової дисципліни та правил охорони праці |
забезпечити безпечні умови праці та своєчасно виплачувати заробітну плату |
берегти майно підприємства |
надавати відпочинок, відпустку, оформити трудові документи |
право на заробітну плату, відпустку, безпечні умови, соціальне страхування |
право вимагати виконання трудових обов’язків, застосовувати дисциплінарні заходи |
право звернутися до Державної служби з питань праці чи до суду у разі порушення |
обов’язок не допускати дискримінації й примусової праці |
ПРИКЛАД Олена, учениця 15 років, під час літніх канікул домовилася працювати кур’єром: 4 години вранці. Роботодавець зобов’язаний отримати письмову згоду батьків, організувати медичний огляд і не залучати її до роботи вночі. Тривалість робочого дня не може перевищувати встановленої норми, а відпустка за цей період — також передбачена законом. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 67. Схема. Шлях до працевлаштування неповнолітнього
Рис. 68. Причинно-наслідковий зв’язок. Охорона праці неповнолітніх
Рис. 69. Ментальна карта теми «Трудові правовідносини»
Словник теми
Термін |
Значення |
Трудовий договір |
угода між працівником і роботодавцем |
Роботодавець |
особа, яка наймає працівників |
Скорочений робочий час |
зменшена тривалість роботи для неповнолітніх |
Надурочна робота |
робота понад норму робочого часу |
Випробувальний строк |
час перевірки працівника при прийомі |
Охорона праці |
система заходів безпеки працівника |
Дисциплінарне стягнення |
догана чи звільнення за порушення дисципліни |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 43–45 • Кодекс законів про працю України, ст. 21, 26, 51, 75, 188–198 • Закон України «Про охорону праці» • Закон України «Про зайнятість населення» |
Урок 27. Урок-узагальнення за розділом IV
МЕТА УРОКУ систематизувати знання за розділом IV: побачити, як теми пов’язані між собою, і повторити головні поняття. |
Опорна таблиця
Урок |
Тема |
Головна думка |
22 |
Цивільні правовідносини |
Цивільне право регулює майнові й особисті немайнові відносини рівних учасників. Право власності — право особи володіти, користуватися й розпоряджатися своїм майном за своєю волею й незалежно від волі інших. |
23 |
Цивільно-правові договори |
Договір — домовленість двох або більше сторін щодо встановлення, зміни чи припинення прав і обов’язків. Споживач як слабша сторона має особливий правовий захист: на якість, безпеку, інформацію, відшкодування шкоди. |
24 |
Сімейні правовідносини |
Сімейні правовідносини регулює Сімейний кодекс України. Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану; він породжує особисті й майнові права та обов’язки. |
25 |
Права та обов’язки батьків і дітей |
Батьки й діти мають взаємні права та обов’язки: батьки зобов’язані виховувати, утримувати й захищати дитину, а діти — поважати батьків і піклуватися про них. Інтереси дитини мають пріоритет. |
26 |
Трудові правовідносини |
Трудові правовідносини виникають на підставі трудового договору між працівником і роботодавцем. Праця неповнолітніх обмежена й особливо охороняється: заборонено нічну, важку та шкідливу працю, встановлено скорочений робочий день. |
Логічний ланцюжок розділом IV
Рис. 70. Логіка розвитку матеріалу: від теми до теми
Рис. 71. Узагальнювальна ментальна карта: Розділ IV. Цивільне, сімейне, трудове
Урок 28. Узагальнення за темами уроків 15–26
МЕТА УРОКУ повторити ключові норми й числа з тем уроків 15–26 перед діагностичною роботою. |
Ключові числа, дати й поняття
Показник |
Значення |
Урок |
Види відповідальності |
кримінальна, адміністративна, цивільна, дисциплінарна, матеріальна |
16 |
Вікові межі відповідальності |
кримінальна — 16 (14 за перелік), адміністративна — 16, цивільна самостійно — 14 |
16 |
Органи державної влади |
ВРУ — законодавча, КМУ — виконавча, суди — судова; Президент — глава держави |
17 |
Місцеве самоврядування |
1469 громад, 136 районів; Закон 1997 р.; ст. 140–146 Конституції |
18 |
Громадянство |
єдине (ст. 4); не можна позбавити (ст. 25); набуття — за народженням, прийняттям, поновленням… |
19 |
Адмінстягнення |
попередження, штраф, громадські роботи, арешт до 15 діб; оскарження — 10 днів |
20 |
Булінг |
ст. 173-4 КУпАП; до 16 років відповідають батьки |
20 |
Цивільний кодекс |
2003 р.; право власності — ст. 316 (володіння, користування, розпорядження) |
22 |
Спадщина |
прийняти протягом 6 місяців |
22 |
Договір |
ст. 626 ЦК; оферта й акцепт; повернення товару — 14 днів |
23 |
Шлюб |
18 років (з 16 — за рішенням суду); очікування — 1 місяць; Сімейний кодекс 2002 р. |
24 |
Аліменти |
мінімум — 50 % прожиткового мінімуму дитини; утримання до 18 років |
25 |
Праця неповнолітніх |
з 16 (15 — зі згодою, 14 — легка праця); 36 год (16–18), 24 год (до 16); відпустка 31 день |
26 |
РОЗДІЛ V. Кримінальне право
Уроки 29–32 · злочин, відповідальність неповнолітніх, практичні поради
Урок 29. Кримінальне право: поняття злочину
ГОЛОВНА ДУМКА Кримінальне право визначає, які діяння є злочинами, і встановлює покарання за них. Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене осудною особою, яка досягла віку відповідальності. |
Предмет і завдання кримінального права
Кримінальне право — галузь права, що встановлює, які суспільно небезпечні діяння є злочинами і які покарання до них застосовуються. Його основне джерело — Кримінальний кодекс України (КК), ухвалений 5 квітня 2001 р. і чинний з 1 вересня 2001 р.. Він складається із Загальної частини (принципи, поняття злочину, покарання, звільнення від відповідальності) та Особливої частини (окремі склади злочинів).
Завдання КК (ст. 1): правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку й безпеки, довкілля, конституційного ладу, миру й безпеки людства. Принципи: законності (немає злочину без закону), рівності, невідворотності відповідальності, особистої та винної відповідальності, гуманізму.
Поняття та ознаки злочину
Згідно зі ст. 11 КК, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину. Ознаки злочину:
Ознака |
Зміст |
Приклад |
Суспільна небезпечність |
діяння завдає або може завдати істотної шкоди охоронюваним інтересам |
крадіжка завдає шкоди власності |
Протиправність |
діяння прямо передбачене Кримінальним кодексом |
стаття 185 КК передбачає відповідальність за крадіжку |
Винність |
особа діяла умисно або з необережності |
свідомо взяла чуже майно |
Караність |
за діяння передбачено кримінальне покарання |
штраф, обмеження чи позбавлення волі |
Суб’єкт |
осудна особа, яка досягла встановленого віку |
особа віком від 16 років (або 14 — у передбачених випадках) |
ПРИНЦИП «НЕМАЄ ЗЛОЧИНУ БЕЗ ЗАКОНУ» Нікого не можна притягти до кримінальної відповідальності за діяння, яке не передбачене КК. Закон, що встановлює або посилює відповідальність, не має зворотної сили в часі (ст. 58 Конституції). |
Склад злочину
Підставою кримінальної відповідальності є склад злочину — сукупність ознак, що характеризують діяння як злочин. Складається з чотирьох елементів:
Елемент |
Питання |
Приклад: крадіжка |
Об’єкт |
на що посягає злочин? |
власність |
Об’єктивна сторона |
що зроблено і з яким результатом? |
таємне викрадення майна; шкода власнику |
Суб’єкт |
хто вчинив? |
осудна особа від 14 (16) років |
Суб’єктивна сторона |
яка вина й мотив? |
умисел, корисливий мотив |
Форми вини: умисел (прямий — особа бажає наслідків; непрямий — свідомо допускає) і необережність (злочинна самовпевненість — розраховує уникнути наслідків; злочинна недбалість — не передбачає, хоч повинна була й могла).
Категорії злочинів і стадії
За ст. 12 КК діяння поділяються на кримінальні проступки (за які передбачено покарання, не пов’язане з позбавленням волі) та злочини: нетяжкі, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі — залежно від тяжкості покарання. Стадії злочину: готування (створення умов), замах (почате, але не доведене до кінця діяння), закінчений злочин. Злочин може бути вчинений одноосібно чи у співучасті (виконавець, організатор, підмовник, пособник).
Обставини, що виключають злочинність діяння
■ Необхідна оборона (ст. 36) — захист від суспільно небезпечного посягання; її межі: співрозмірність засобів захисту;
■ Затримання особи, яка вчинила злочин (ст. 38) — допустиме без перевищення необхідних заходів;
■ Крайня необхідність (ст. 39) — завдання шкоди для усунення небезпеки, якщо вона менша, ніж запобігнута;
■ Фізичний чи психічний примус, виконання законного наказу, виправданий ризик.
ПРИКЛАД Підліток, захищаючись від групи нападників, завдав одному з них поштовху, що призвів до падіння. Якщо захист був співрозмірним нападу, це необхідна оборона — злочину немає. Якщо ж після припинення нападу він продовжив бити, це вже перевищення меж оборони. |
Покарання
Покарання — захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у злочині. Мета: кара, виправлення засудженого, запобігання новим злочинам (ст. 50 КК). Види основних покарань: штраф, громадські та виправні роботи, арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додаткові: позбавлення права обіймати певні посади, конфіскація майна у випадках, передбачених законом.
Візуальні опори до уроку
Рис. 72. Схема. Ознаки злочину та склад злочину
Рис. 73. Причинно-наслідковий зв’язок. Злочин і відповідальність
Рис. 74. Ментальна карта теми «Кримінальне право: поняття злочину»
Словник теми
Термін |
Значення |
Злочин |
передбачене КК суспільно небезпечне винне діяння |
Склад злочину |
сукупність ознак, що характеризують діяння як злочин |
Умисел |
свідома спрямованість на вчинення злочину |
Необережність |
відсутність наміру при порушенні вимог безпеки |
Покарання |
захист державою через примус за вироком суду |
Необхідна оборона |
захист від посягання без кримінальної відповідальності |
Співучасть |
спільна участь кількох осіб у злочині |
Вирок |
рішення суду про винуватість і покарання |
НОРМАТИВНА БАЗА • Кримінальний кодекс України, ст. 1, 11, 12, 22, 36, 38, 39, 50 • Конституція України, ст. 58, 61–63 • Кримінальний процесуальний кодекс України |
Урок 30. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
ГОЛОВНА ДУМКА Неповнолітні несуть кримінальну відповідальність з 16 років, а за найтяжчі злочини — з 14. Закон передбачає для них особливі, більш м’які види покарань і виховні заходи, а процес розслідування — з додатковими гарантіями. |
Вік кримінальної відповідальності
Відповідно до ст. 22 КК, кримінальній відповідальності підлягають особи, які досягли 16 років на момент вчинення злочину. Особи, які досягли 14 років, відповідають лише за перелік тяжких злочинів, що наведені в ч. 2 ст. 22 КК.
Вік |
Відповідальність |
До 14 років |
кримінальній відповідальності не підлягають; можливе застосування виховних заходів, батьки відшкодовують шкоду |
14–16 років |
лише за вичерпним переліком: умисне вбивство, умисні тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, зґвалтування, крадіжка, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення майна, хуліганство, терористичний акт, незаконне заволодіння транспортом та інші |
16–18 років |
за всі злочини, передбачені КК |
З 18 років |
загальна кримінальна відповідальність без особливостей для неповнолітніх |
Особливості покарання неповнолітніх
Кримінальний кодекс присвячує неповнолітнім окремий розділ (XV, ст. 97–108). Його принцип — перевага виховних заходів над покаранням. Якщо особа вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості вперше, суд може звільнити від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 105):
■ застереження;
■ обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки;
■ передача під нагляд батьків чи педагогічного колективу;
■ покладення обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду;
■ направлення до спеціальної навчально-виховної установи для дітей.
Покарання, які суд може призначити неповнолітньому (ст. 98): штраф (за наявності власного доходу чи майна), громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі до неповнолітніх не застосовується.
СТРОКИ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ Позбавлення волі не може перевищувати 10 років; за особливо тяжкі злочини, поєднані з умисним позбавленням життя, — до 15 років (ст. 102 КК). Покарання відбувається у виховних колоніях, а не в установах для дорослих. Судимість погашається в скорочені строки. |
Особливості кримінального провадження щодо неповнолітніх
Кримінальний процесуальний кодекс (розділ про провадження щодо неповнолітніх, ст. 484–493) гарантує додатковий захист:
■ обов’язкова участь захисника (адвоката) з першої дії;
■ допит — лише в присутності законного представника, педагога чи психолога;
■ обов’язкове з’ясування умов життя, виховання, особи неповнолітнього; складається досудова доповідь органу пробації;
■ тримання під вартою — тільки як виняток і на найкоротший строк;
■ провадження здійснюють спеціально підготовлені слідчі, прокурори, судді.
ПРИКЛАД Учня 15 років затримали за підозрою у крадіжці. До приходу захисника й батьків слідчий не має права його допитувати. Підліток має право мовчати і відмовитися давати показання проти себе (ст. 63 Конституції). Усі показання, отримані з порушенням цих гарантій, суд не може використати як докази. |
Профілактика і соціальна реабілітація
Кримінальні покарання — крайній захід. Чимало підлітків потрапляють до правоохоронців через «безвідповідальні» вчинки: бійки, крадіжки, участь у шахрайських схемах, розповсюдження наркотиків за гроші. У системі профілактики працюють служба у справах дітей, ювенальна поліція (ювенальна превенція), центри соціальних служб, школа, психологи. Для дітей, що вчинили правопорушення, діє програма пробації для неповнолітніх і медіації (примирення між потерпілим і правопорушником).
ПРИКЛАД Двоє підлітків 16 років залучилися до «легкого заробітку» — отримували на карту гроші від незнайомців і знімали готівку. Згодом з’ясувалося, що це схема шахрайства. Хоча вони не знали всіх деталей, їх можуть притягнути до відповідальності за співучасть у шахрайстві (ст. 190 КК) та відмиванні коштів. Правило: ніколи не передавайте свої банківські картки, коди й паспортні дані іншим. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 75. Схема. Вікові межі кримінальної відповідальності
Рис. 76. Причинно-наслідковий зв’язок. Кримінальна відповідальність неповнолітнього
Рис. 77. Ментальна карта теми «Кримінальна відповідальність неповнолітніх»
Словник теми
Термін |
Значення |
Неповнолітній |
особа до 18 років |
Кримінальна відповідальність |
обов’язок відповідати за злочин перед державою |
Примусові заходи виховного характеру |
альтернатива покарання для неповнолітніх |
Пробація |
нагляд і соціальна робота з правопорушниками |
Законний представник |
батьки, опікуни чи піклувальники дитини |
Захисник |
адвокат, який захищає права підозрюваного |
Судимість |
правовий наслідок обвинувального вироку |
НОРМАТИВНА БАЗА • Кримінальний кодекс України, ст. 22, 97–108 • Кримінальний процесуальний кодекс України, ст. 484–493 • Закон України «Про пробацію» • Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» |
Урок 31. Правознавство в житті кожного: практичні поради
ГОЛОВНА ДУМКА Правові знання працюють лише тоді, коли їх застосовують: у спілкуванні з поліцією, в інтернеті, при купівлі, у школі й родині. Головні правила — не порушувати закон, знати свої права, вміти звернутися за допомогою й зберігати докази. |
Алгоритм розв’язання правової ситуації
Щоб розібратися у правовій ситуації, можна користуватися простим алгоритмом із п’яти кроків: 1. Факти — що саме сталося, хто учасники, є документи й докази. 2. Галузь права — цивільне, трудове, адміністративне, кримінальне? 3. Норма — яка стаття закону застосовується (шукайте на zakon.rada.gov.ua). 4. Оцінка — чи є порушення, яка відповідальність чи права. 5. Дії — переговори, письмова претензія, звернення до органу чи суду, безоплатна правнича допомога.
Спілкування з поліцією
Поліцейський зобов’язаний представитися, назвати посаду, прізвище, показати службове посвідчення на вимогу, пояснити причину звернення (Закон «Про Національну поліцію»). Затримання допускається лише в передбачених законом випадках.
ПРАВА ЗАТРИМАНОГО (СТ. 29, 63 КОНСТИТУЦІЇ) • право знати, у чому його підозрюють, і отримати роз’яснення прав; • право на захисника з моменту затримання і на безоплатну правничу допомогу; • право повідомити близьких про затримання; • право мовчати й не свідчити проти себе та близьких; • затримання без ухвали суду не може тривати понад 72 години (ст. 29); неповнолітнього допитують лише за участі законного представника та педагога чи психолога. |
Громадянин зобов’язаний пред’явити документи, що посвідчують особу, на законну вимогу поліцейського, і не чинити опір законним діям. Якщо дії поліцейського здаються неправомірними, їх можна оскаржити: у вищого керівництва, прокуратури, Державного бюро розслідувань чи суду.
Безпека в інтернеті
Ризик |
Що робити |
Закон |
Кібербулінг, образи в чатах |
зберегти скриншоти, повідомити педагога, психолога, батьків; блокувати агресора; звернутися до поліції чи на лінію 116 111 |
КУпАП, ст. 173-4; Закон «Про освіту» |
Шахрайство («дзвінки з банку», «виграш», «легкий заробіток») |
нікому не повідомляти PIN, CVV, коди з SMS; самому передзвонити в банк; не переходити за підозрілими посиланнями |
КК, ст. 190, 200 |
Захист персональних даних |
не публікувати паспорт, адресу, фото документів; налаштувати приватність акаунтів |
Закон «Про захист персональних даних» |
Авторське право |
не копіювати чужі тексти й зображення без дозволу; вказувати автора; не користуватися піратським контентом |
Закон «Про авторське право і суміжні права» |
Поширення неправдивої чи забороненої інформації |
перевіряти джерела, не пересилати «вкидання»; не публікувати геолокацію та переміщення військових |
КК, ст. 114-2 (у воєнний стан); закони про інформацію |
Купівля, договори, гроші
■ зберігайте чеки, гарантійні талони, листування — вони доводять факт купівлі й умови;
■ перш ніж підписувати договір, прочитайте його повністю, особливо дрібний шрифт про штрафи й автоматичне подовження;
■ не підписуйте документи, якщо вам кажуть «потім заповнимо» — чистих бланків із підписом не залишайте;
■ неповнолітній самостійно може розпоряджатися своїм заробітком; для великих покупок потрібна згода батьків;
■ повернути товар належної якості можна протягом 14 днів, дистанційні покупки — також 14 днів із моменту отримання.
Куди звертатися по допомогу
Ситуація |
Куди звернутися |
Контакт |
Небезпека, злочин, нещасний випадок |
поліція, швидка, рятувальники |
102 / 103 / 101; єдиний номер — 112 |
Булінг, насильство щодо дитини |
«Дитяча лінія», служба у справах дітей, поліція |
116 111 |
Домашнє насильство |
Національна гаряча лінія |
116 123 |
Потрібна безоплатна правнича допомога |
Єдиний контакт-центр системи БПД |
0 800 213 103 |
Порушено права людини |
Уповноважений ВР з прав людини (омбудсман) |
0 800 50 17 20 |
Спір із продавцем |
Держпродспоживслужба, суд |
за місцем розташування |
Спір із роботодавцем |
Державна служба з питань праці, суд |
за місцем розташування |
Потрібні документи, довідки |
ЦНАП громади, застосунок «Дія» |
за місцем проживання |
Номери телефонів можуть змінюватися, тому перед зверненням перевіряйте їх на офіційних сайтах відповідних органів.
Візуальні опори до уроку
Рис. 78. Схема. Алгоритм розв’язання правової ситуації
Рис. 79. Причинно-наслідковий зв’язок. Правова ситуація без знань
Рис. 80. Ментальна карта теми «Правознавство в житті кожного: практичні поради»
Словник теми
Термін |
Значення |
Затримання |
тимчасове обмеження свободи особи в межах закону |
Захисник |
адвокат, який захищає права особи |
Кібербулінг |
цькування в інтернеті |
Шахрайство |
заволодіння чужим майном шляхом обману |
Персональні дані |
відомості, що ідентифікують особу |
Авторське право |
права на результат творчості |
Претензія |
письмова вимога усунути порушення |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 29, 55, 59, 63 • Закон України «Про Національну поліцію» • Закон України «Про захист персональних даних» • Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» |
Урок 32. Урок-узагальнення за розділом V
МЕТА УРОКУ систематизувати знання за розділом V: побачити, як теми пов’язані між собою, і повторити головні поняття. |
Опорна таблиця
Урок |
Тема |
Головна думка |
29 |
Кримінальне право: поняття злочину |
Кримінальне право визначає, які діяння є злочинами, і встановлює покарання за них. Злочин — це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне винне діяння, вчинене осудною особою, яка досягла віку відповідальності. |
30 |
Кримінальна відповідальність неповнолітніх |
Неповнолітні несуть кримінальну відповідальність з 16 років, а за найтяжчі злочини — з 14. Закон передбачає для них особливі, більш м’які види покарань і виховні заходи, а процес розслідування — з додатковими гарантіями. |
31 |
Правознавство в житті кожного: практичні поради |
Правові знання працюють лише тоді, коли їх застосовують: у спілкуванні з поліцією, в інтернеті, при купівлі, у школі й родині. Головні правила — не порушувати закон, знати свої права, вміти звернутися за допомогою й зберігати докази. |
Логічний ланцюжок розділом V
Рис. 81. Логіка розвитку матеріалу: від теми до теми
Рис. 82. Узагальнювальна ментальна карта: Розділ V. Кримінальне право
УЗАГАЛЬНЕННЯ КУРСУ
Уроки 33–35 · правова культура, підсумкове повторення
Урок 33. Правова культура і правосвідомість громадянина
ГОЛОВНА ДУМКА Правосвідомість — це знання, оцінки й установки людини щодо права; правова культура — рівень правових знань, дотримання законів і активна правомірна поведінка. Високий рівень правової культури — ознака правової держави. |
Поняття правосвідомості
Правосвідомість — сукупність поглядів, ідей, почуттів, що виражають ставлення особи й суспільства до права, законності та правосуддя. Вона складається з трьох елементів: правові знання (що таке закон і які права я маю), правові оцінки й почуття (справедливе чи несправедливе рішення, довіра до суду), правові установки й мотиви (готовність діяти відповідно до закону).
Рівень правосвідомості |
Особливості |
Буденна |
ґрунтується на життєвому досвіді, звичаях, емоціях; властива більшості людей |
Професійна |
глибокі знання закону, практика юристів, суддів, адвокатів, слідчих |
Теоретична (наукова) |
наукове осмислення права: принципи, теорії, концепції |
Правова культура
Правова культура — це якісний стан правового життя суспільства й особи, що виявляється в рівні правових знань, повазі до закону, умінні користуватися правами, дотриманні обов’язків, активній правомірній поведінці. Особа з високою правовою культурою не лише не порушує закон, а й вимагає його дотримання від інших, відстоює права, протидіє корупції та безправ’ю.
■ Пізнавальний складник — знання норм і процедур;
■ Оцінний складник — повага до права, довіра до суду;
■ Поведінковий складник — правомірна поведінка, участь у правовому житті;
■ Ціннісний складник — усвідомлення прав людини як вищої цінності.
Деформації правосвідомості
Явище |
Суть |
Наслідок |
Правовий нігілізм |
заперечення цінності права, нехтування законом |
безкарність, свавілля, корупція |
Правовий інфантилізм |
відсутність правових знань, перекладання відповідальності на інших |
нездатність захистити свої права |
Правовий ідеалізм |
віра в те, що закон розв’яже всі проблеми без зусиль людей |
розчарування, пасивність |
Юридичний цинізм |
знання закону лише для його обходу |
зловживання правом, шахрайство |
Чесність і доброчесність: корупція, академічна доброчесність
Корупція — використання особою службового становища для отримання неправомірної вигоди. Закон України «Про запобігання корупції» встановлює обмеження для публічних службовців, зобов’язує подавати декларації, діє Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), НАБУ та Вищий антикорупційний суд. Корупція руйнує довіру до держави, знижує якість освіти, медицини, правосуддя. Громадянин, який стикнувся з вимогою хабаря, повинен відмовитися та повідомити правоохоронців.
У сфері освіти діє принцип академічної доброчесності (ст. 42 Закону «Про освіту»): самостійне виконання завдань, посилання на джерела, чесність оцінювання, заборона списування, плагіату, фабрикації даних та хабарництва. Порушення тягнуть дисциплінарні наслідки (повторне проходження оцінювання, позбавлення балів тощо).
ПРИКЛАД Учень списав реферат з інтернету без посилання на джерело. Це плагіат — порушення академічної доброчесності. Правильно: використати чужі ідеї, оформивши цитату або посилання, і додати власні висновки. |
Як формується правова культура
■ Сім’я — приклад поведінки батьків, повага до закону в побуті;
■ Школа — правова освіта, учнівське самоврядування, правила закладу;
■ Засоби масової інформації та інтернет — формують уявлення про закон і суд (потрібне критичне мислення);
■ Практика — участь у шкільних і громадських проєктах, виборах, зверненнях, волонтерстві;
■ Самоосвіта — читання законів, використання сервісів «Дія», zakon.rada.gov.ua.
ПРАВОВА ДЕРЖАВА Держава, що ґрунтується на верховенстві права, поділі влади, рівності всіх перед законом, захисті прав і свобод людини та відповідальності держави перед людиною. Україна проголошена правовою державою (ст. 1 Конституції). Рівень правової культури громадян визначає, наскільки реально працюють принципи правової держави. |
Візуальні опори до уроку
Рис. 83. Схема. Складники правової культури
Рис. 84. Причинно-наслідковий зв’язок. Формування правової культури
Рис. 85. Ментальна карта теми «Правова культура і правосвідомість громадянина»
Словник теми
Термін |
Значення |
Правосвідомість |
сукупність поглядів і почуттів щодо права |
Правова культура |
рівень правових знань і правомірної поведінки |
Правовий нігілізм |
заперечення цінності закону |
Корупція |
використання посади для неправомірної вигоди |
Академічна доброчесність |
чесність у навчанні та науці |
Плагіат |
видавання чужої роботи за свою |
Правова держава |
держава, пов’язана правом і правами людини |
НОРМАТИВНА БАЗА • Конституція України, ст. 1, 8, 68 • Закон України «Про запобігання корупції» • Закон України «Про освіту», ст. 42 |
Урок 34. Підсумкове повторення курсу правознавства 9 класу
МЕТА УРОКУ узагальнити курс: порівняти галузі права, вікові межі відповідальності та головні дати; побачити курс як цілісну систему. |
Галузі права та їхні основні акти
Галузь |
Що регулює |
Основний акт |
Урок |
Конституційне |
державний лад, права людини, органи влади |
Конституція України (1996) |
9–12, 17 |
Адміністративне |
діяльність виконавчої влади, адмінпроступки |
КУпАП (1984), КАС (2005) |
20 |
Цивільне |
власність, договори, спадкування |
Цивільний кодекс (2003) |
22–23 |
Сімейне |
шлюб, права батьків і дітей |
Сімейний кодекс (2002) |
24–25 |
Трудове |
трудові відносини, праця неповнолітніх |
Кодекс законів про працю (1971) |
26 |
Кримінальне |
злочини й покарання |
Кримінальний кодекс (2001) |
29–30 |
Види юридичної відповідальності: порівняння
Вид |
Підстава |
Хто застосовує |
Вік |
Основні заходи |
Кримінальна |
злочин |
суд (вирок) |
16 (14) |
штраф, роботи, арешт, позбавлення волі |
Адміністративна |
адмінпроступок |
суд, органи, посадові особи |
16 |
попередження, штраф, арешт до 15 діб |
Цивільно-правова |
шкода, порушення договору |
суд |
14 (самостійно) |
відшкодування, неустойка |
Дисциплінарна |
порушення дисципліни |
роботодавець, керівник |
16 (праця) |
догана, звільнення |
Вікові межі в правових відносинах
Вік |
Що змінюється |
6 років |
право на дрібні побутові правочини |
14 років |
паспорт (ID-картка); часткова дієздатність; самостійна цивільна відповідальність; кримінальна — за тяжкі злочини; легка праця за згодою батьків і служби у справах дітей |
15 років |
працевлаштування за згодою одного з батьків |
16 років |
загальний вік праці; кримінальна й адміністративна відповідальність; шлюб за рішенням суду |
18 років |
повна дієздатність; виборче право; шлюбний вік; завершення аліментів на дитину |
21 рік |
вік пасивного права для народного депутата |
35 років |
вік пасивного права для Президента |
Хронологія курсу
Дата |
Подія |
10.12.1948 |
Загальна декларація прав людини (ООН) |
16.07.1990 |
Декларація про державний суверенітет України |
24.08.1991 |
Акт проголошення незалежності |
01.12.1991 |
Всеукраїнський референдум про незалежність |
28.06.1996 |
Конституція України |
01.09.2001 |
Кримінальний кодекс набув чинності |
01.01.2004 |
набули чинності Цивільний і Сімейний кодекси |
2014–2020 |
реформа децентралізації; 1469 громад |
24.02.2022 |
повномасштабне вторгнення, воєнний стан |
23.06.2022 |
Україна — кандидат на вступ до ЄС |
Урок 35. Узагальнення за курсом правознавства 9 класу
МЕТА УРОКУ підсумувати курс правознавства 9 класу: побачити зв’язки між розділами й повторити головні поняття перед підсумковою діагностичною роботою. |
Карта курсу
Рис. 86. Єдина карта курсу правознавства 9 класу
Що повторити за розділами
Розділ |
Ключові поняття |
Уроки |
I. Людина, суспільство, держава, право |
держава, суверенітет, форма держави, право, норма права (гіпотеза, диспозиція, санкція), галузь права |
1–8 |
II. Конституція України. Права людини |
Конституція, Загальна декларація, особисті, політичні, соціально-економічні права, правовідносини, правопорушення |
9–15 |
III. Відповідальність. Влада |
юридична відповідальність, поділ влади, місцеве самоврядування, громадянство, адмінпроступок |
16–21 |
IV. Цивільне і сімейне право |
право власності, договір, споживач, шлюб, права батьків і дітей, трудовий договір |
22–28 |
V. Кримінальне право |
злочин, склад злочину, відповідальність неповнолітніх |
29–32 |
Узагальнення курсу |
правосвідомість, правова культура, доброчесність |
33–35 |
Правова пам’ятка підлітка
■ Знай свої права — шукай закони на zakon.rada.gov.ua й у застосунку «Дія».
■ Виконуй обов’язки — повага до закону починається з дрібниць: правила руху, шкільний статут, договори.
■ Не мовчи про насильство — звертайся до педагога, 112, 116 111, 116 123.
■ Не підписуй не читаючи — договір породжує обов’язки.
■ Зберігай докази — чеки, листування, скриншоти, свідоцтва.
■ Не передавай картку й коди — шахрайство починається з довіри.
■ Будь доброчесним — відмова від списування й хабарів — це правова культура.
■ Користуйся безоплатною допомогою — 0 800 213 103.
ДОДАТКИ
Додаток А. Основні нормативно-правові акти курсу
Акт |
Рік |
Про що |
Конституція України |
1996 |
Основний Закон: засади ладу, права, органи влади |
Загальна декларація прав людини |
1948 |
міжнародний стандарт прав людини |
Конвенція ООН про права дитини |
1989 |
права дітей до 18 років |
Кримінальний кодекс України |
2001 |
злочини й покарання |
Кримінальний процесуальний кодекс України |
2012 |
порядок кримінального провадження |
Кодекс України про адміністративні правопорушення |
1984 |
адміністративні проступки й стягнення |
Цивільний кодекс України |
2003 |
власність, договори, спадкування |
Сімейний кодекс України |
2002 |
шлюб, права батьків і дітей |
Кодекс законів про працю України |
1971 |
трудові відносини |
Закон України «Про освіту» |
2017 |
права й обов’язки учасників освіти, булінг, доброчесність |
Закон України «Про охорону дитинства» |
2001 |
гарантії прав дітей |
Закон України «Про громадянство України» |
2001 |
набуття й припинення громадянства |
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» |
1997 |
органи та повноваження громад |
Закон України «Про захист прав споживачів» |
1991 |
права споживачів |
Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» |
2011 |
безоплатна правова допомога |
Закон України «Про запобігання корупції» |
2014 |
антикорупційні обмеження |
Закон України «Про Національну поліцію» |
2015 |
повноваження поліції |
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» |
2015 |
режим воєнного стану |