Робота містить матеріали шкільного правового лекторію, які стануть у нагоді вчителям, батькам, а також допитливим учням. Лекторій «Юні правознавці» - це особливий освітній простір, що відкриває дорогу до високої правової культури, передбачає глибокі правові знання й прагнення поглиблювати їх, свідоме ставлення до прав та обовꞌязків, повагу до законів і правил людського життя, готовність дотримуватися й сумлінно виконувати їх; формує уміння самостійно мислити, висловлюватися; дозволяє відчути радість пізнання і спілкування.
1
Анотація
Робота містить матеріали шкільного правового лекторію, які стануть у нагоді вчителям, батькам, а також допитливим учням. Лекторій «Юні правознавці» - це особливий освітній простір, що відкриває дорогу до високої правової культури, передбачає глибокі правові знання й прагнення поглиблювати їх, свідоме ставлення до прав та обовꞌязків, повагу до законів і правил людського життя, готовність дотримуватися й сумлінно виконувати їх; формує уміння самостійно мислити, висловлюватися; дозволяє відчути радість пізнання і спілкування.
Введення
Досвід організації роботи шкільного правознавчого лекторію «Юні правознавці»
Мораль і право. Право і закон –
рушійні сили для життя людини.
А їх знання надасть нам вірний тон
і розвиток держави – України.
Сьогодні право охоплює всі важливі сфери суспільного життя. Правові знання потрібні кожному з нас у всьому – у праці, особистому житті, колективних відносинах. Особливо правова культура необхідна молодому поколінню.
Шкільний правовий лекторій проводить систематичну цілеспрямовану роботу з формування належного рівня правосвідомості та правової культури учнів, поширення правових знань і правової інформації. Діяльність лекторію має на меті більш глибоке вивчення основ правознавства, вміння використовувати теоретичні знання права у різноманітних життєвих ситуаціях.
Формами роботи засідань лекторію є: круглі столи, усні журнали, диспути та дискусії, конференції, правові ігри та конкурси, зустрічі з представниками місцевого самоврядування та правоохоронних органів. Набуває популярності нові форми роботи як відео – подорожі, моделюючі правознавчі ігри. Матеріали засідань презентуються у випусках газети «Правовий вісник», брошур та буклетів.
Критеріями ефективності роботи клубу є глибина та міцність знань учнів з основ права, повага до права, визнання його верховенства, переконаність та впевненість у значущості й справедливості норм права, інтерес до їх вивчення, непримиренність до правопорушень, свідоме дотримання законів держави й норм суспільного життя.
Зміст
Матеріали правознавчого лекторію «Юні правознавці»
Паспорт правового лекторію «Юні правознавці»
Назва правового лекторію: « Юні правознавці» .
Керівник : вчитель історії та правознавства
Шинкарук Руслана Романівна .
Адреса: Житомирський район, с. Вереси, вул.. Шевченка 1.
Створений на базі: Вересівської ЗОШ I – III ст.
Місце проведення засідань: кабінет історії та правознавства.
Регулярність занять: згідно плану роботи.
Кількість учасників: 12.
Девіз: Закон є вищий прояв людської мудрості,
що використовує досвід людей на благо суспільства.
Мета:
Завдання:
Форми роботи:
Емблема:
«Юні правознавці»
Склад правознавчого лекторію:
Вавілова Надія
Романчук Валентина.
Усачова Вікторія.
Литвин Ольга.
Лайчук Катерина.
Іщенко Анна.
Харчук Анастасія.
Ниркова Іванна.
Яремова Тетяна.
Побережник Єлизавета
Бабич Анна.
Іщенко Богдана.
Керівник: вчитель історії і правознавства Шинкарук Руслана Романівна.
Наш сайт: http//veresypravo.ucoz.ua
Члени лекторію мають право:
Члени лекторію зобовꞌязані:
Повноваження ради лекторію:
План роботи правового лекторію «Юні правознавці»
на 2017 – 2018 н. р.
Дата засідання |
Теми засідання |
Вересень |
1. Затвердження складу правового лекторію. 2. Вирішення організаційних питань щодо роботи лекторію. 3. Ознайомлення з планом роботи на 2017 – 2018 навчальний рік |
Жовтень |
Філософський стіл « Актуальні екологічні проблеми в Україні та їх правове вирішення» |
Грудень |
Конференція «Загальна декларація прав дитини та прав людини: права, що належать Вам, права, що належать всім» |
Січень |
Засідання круглого столу «Проблеми обꞌєднання територіальних громад в Житомирському районі» |
Березень |
Ділова гра «Закон і ми» |
Квітень |
Диспут «Справжній громадянин… Хто він?» |
Травень |
Підсумкове засідання |
Філософський стіл « Актуальні екологічні проблеми в Україні та їх правове вирішення»
Мета: зꞌясувати разом з учнями актуальні екологічні проблеми в Україні на сучасному етапі, визначити причини їх виникнення, а також шляхи правового вирішення цих проблем ; виховувати бережливе ставлення до природи, формувати екологічне мислення та екологічну культуру,творчо впливати на навколишній світ; формування в учнів уміння і навички ініціативи, самостійності, віри в свої сили, почуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї, за свої дії в довкілля; сприяння виробленню активної життєвої позиції, прагнення до здійснення громадських дій.
Форма проведення: філософський стіл.
Хід проведення
Вступне слово вчителя. Людина і природа як частини єдиного цілого взаємоповꞌязані і тісно взаємодіють. Але протягом останніх двох століть людина почала стрімко втручатися в природні процеси. Це обумовило реальну загрозу для навколишнього середовища і різко погіршило умови життя людей. З розвитком промисловості, з появою численних синтетичних і мінеральних речовин та застосуванням нових технологій стан довкілля докорінно змінився. Тепер лише в результаті спалювання паливних ресурсів в атмосферу планети щорічно викидається понад 2 млрд двоокису вуглецю та понад 150 млн тонн сірчаного газу.
Лише в Україні функціонують 1700 шкідливих виробництв, що становлять екологічну небезпеку.
Сьогодні в суспільстві визріло розуміння, що людство повинно співвідносити свої потреби з можливостями природи.
На даному занятті ми повинні виділити основні екологічні проблеми в України та шляхом диспуту зꞌясувати основні ефективні правові шляхи вирішення цих проблем. Працювати ми будемо за поданим планом.
План
Проблемне питання. Чи раціонально використовуються природні ресурси в нашій країні?
1 – й учень. Загальна характеристика екологічного права.
Взаємодія людини і природи є закономірним явищем. Вони не можуть існувати відособлено один від одного. Перш за все, людина за рахунок корисних властивостей природи забезпечує свою життєдіяльність. Втручаючись у природу, людина повинна враховувати її об'єктивні процеси розвитку, сприяти раціональному використанню природних ресурсів, їх збереженню та відновленню, здійснювати охорону довкілля. Все це породжує відносини, які потребують врегулювання. Саме таке завдання і покладено на екологічне право.
Екологічне право розглядають у різних іпостасях - як галузь права, як систему законодавства, як юридичну науку та як навчальну дисципліну.
Екологічне право як галузь права має власний предмет і метод, свою систему законодавства. Предмет екологічного права становлять суспільні відносини, які можна поділити на три групи: використання природних ресурсів; охорони навколишнього природного середовища; забезпечення екологічної безпеки.
Суспільні відносини з використання природних ресурсів складають відносини з використання окремих об'єктів навколишнього природного середовища – водні, гірничі, земельні, лісові, фауністичні відносини, відносини з використання атмосферного повітря тощо.
Сукупність норм, що регулюють відносини з використання природних ресурсів, утворюють інститут екологічного права. Ці норми визначають підстави, суб'єкти та об'єкти використання природних ресурсів, їх права та обов'язки тощо. Використання природних ресурсів здійснюється на основі права власності та права користування, у т.ч. оренди.
Варто згадати адміністративно – управлінську політику радянської держави чи недавні події раптового переходу до ринкової економіки, що призвело до варварського та нищівного використання природних ресурсів. Саме застосування сукупності всіх механізмів та їх поєднання дозволяє досягнути раціонального природокористування, збереження та охорони навколишнього природного середовища. Тому позитивною рисою є встановлення основних принципів охорони довкілля на законодавчому рівні.
Питання
1. Аргументуйте необхідність потреби екологічного права ?
2. Які особливості екологічного права в Україні?
2- й учень. Екологічні права та обовꞌязки громадян.
Екологічні права як вид суб'єктивних прав являють собою сукупну міру можливої поведінки в галузі приналежності екологічних об'єктів, їх використання, відтворення й охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки. Це означає, що законодавство надає громадянину юридичну можливість: користуватися навколишнім природним середовищем як природною сферою, придатною для життя і такою, яка відповідає вимогам екологічної безпеки; домагатися від держави, всіх інших осіб виконання ними обов'язків по використанню, відтворенню й охороні довкілля, забезпеченню його екологічної безпеки; звертатися в необхідних випадках за захистом свого порушеного суб'єктивного права.
Екологічні обов'язки, як і екологічні права, також можна диференціювати за різними підставами. За юридичною силою, ступенем правової урегульованості виокремлюють: а) конституційні; б) встановлені в спеціальних законах, переважна більшість норм яких спрямована на регулювання тих чи інших за характером екологічних відносин або пов'язаних з цим відносин; в) передбачені підзаконними нормативними актами та договорами.
Екологічні обов'язки громадянина закріплені в Конституції України (ст. 66): «не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки».
Питання
3– й. учень.Актуальні екологічні проблеми сьогодення в Україні.
Україна належить до країн з високим рівнем негативних екологічних наслідків виробничої діяльності, у зв'язку з чим проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів набуває першорядного значення. Проблема охорони навколишнього середовища зумовлена історичними та екологічними факторами розвитку економіки .
Можна виділити основні проблеми:
Найбільш гостро постали екологічні проблеми у високоурбанізованих районах з розвинутою важкою промисловітю, де негативний вплив діяльності людини на навколишнє середовище став значним, а в багатьох випадках забруднення повітря. Саме до таких територій і належить значна частина України.
Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту, кількість якого постійно збільшується у всьому світі.
Деградація, висихання малих річок невідворотно призведе до деградації великих рік, тому проблема їхнього збереження й оздоровлення є однією з найгостріших для нашої молодої держави.
Нераціональне використання земельних ресурсів та її надр.
Боротьба із забрудненнями ґрунтів як дуже важлива проблема сьогодення вирішується в Україні двома шляхами. Перший з них — попереджувальні (профілактичні) заходи, які не допускають надходження токсикантів у ґрунт, другий — очищення ґрунту від тих токсичних речовин, що вже потрапили до нього. Ґрунт — найважливіший ресурс людства. Слід сформувати і суспільну думку про важливість для людства ґрунтоохоронних заходів, тому що від цього залежатиме, чи будуть розроблені й впроваджені національні програми з охорони ґрунтів. Необхідна всенародна екологічна освіта.
Питання
Виступ державного інспектора по охороні навколишнього середовища в Житомирській області Іваницького Володимира Володимировича.
Питання для обговорення
Учень. Законодавство про охорону навколишнього природного середовища.
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.
Відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Законом “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.
Від імені народу України право розпорядження природними ресурсами здійснює Верховна Рада України.
Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (Мінекобезпеки України) є центральним органом виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.
Мінекобезпеки України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабмін України, а також Положенням. У межах своїх повноважень Міністерство організовує виконання актів законодавства України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Мінекобезпеки України очолює Міністр, якого призначає на посаду і звільняє Президент України.
Питання
Виступ заступника директора по виховній роботі Іванюк Катерини Михайлівни
Екологічна освіта — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.
Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.
Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.
Любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — вважав Григорій Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».
Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі.
Підсумки. Проблемне питання.
Вчитель. Які є запитання, зауваження? Немає. Переходимо до висновків.
УЧЕНЬ 1. Проблема збереження навколищнього середовища є однією з глобальних. На Україні вживаються різні заходи:економічні , політичні, технічні, а також правові. Екологічне право – нова комплексна галузь права, яка на даний час перебуває в процесі становлення і вимагає вдосконалення.
УЧЕНЬ 2. Людина здавніх давен використовує корисні властивості навколишнього середовища для задоволення економічних, оздоровчих, культурних, естетичних і будь – яких інших потреб. Природокористувачі не завжди раціонально і бережливо користуються природніми ресурсами, завдаючи навколишньому значної шкоди .
ВЧИТЕЛЬ. Шановні учасники конференції. Сьогодні ми зꞌясували, що екологічне право – одна зі складових права. Екологічні права і обовꞌязки громадян визначають Конституція і низка законів України. Але головний наш обовꞌязок – бережливе, турботливе, по – справжньому господарське ставлення до природи, її багатств.
Конференція «Загальна декларація прав дитини та прав людини: права, що належать Вам, права, що належать всім»
Мета: сформувати в учнів уявлення про те, що школа – це осередок розвитку громади, в якій діти можуть відчути свою значущість; сформувати уявлення про права і свободи громадян; формувати навички використання своїх прав у життєвих ситуаціях; виховувати активну громадянську позицію учнів.
Обладнання: Конституція України, Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.
Епіграф: Мир. Прогрес, прав людини – ці три цілі нерозривно пов’язані, неможливо досягнути однієї з них, нехтуючи іншими.
Учитель. Темою нашої конференції є «права людини: історія і сучасність». Ми спробуємо як розвивалися права людини у різні часи, бо права людини мають довгу і цікаву історію. Вони тісно пов'язані з розвитком моральних правил та духовних цінностей людства.
Хід конференції
Учитель. Вступне слово.
Сучасний розвиток суспільства потребує забезпечення реалізації прав та свобод дитини. Саме вони мають суттєве значення при розбудові українського демократичного суспільства, без належного механізму реалізації яких неможливий подальший розвиток України як правової держави.
Політика держави надає можливість реалізувати права та свободи дитини. Це відповідає ст.3 Конституції України, яка вказує на те, що права та свободи людини та їх гарантії визначають спрямованість та зміст державної політики, а утвердження та забезпечення прав і свобод є основним пріоритетом сучасної української держави.
Закон України « Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації права дитини на життя, освіту, охорону здоров’я, всебічний та гармонійний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.
Тематика виступів
Учень 1. Зародження і розвиток прав людини
Шлях людства до сучасного розуміння прав людини був тривалим. Спочатку права людини існували у вигляді моральних норм, наприклад, право на повагу, на власну точку зору. Такі права існують і сьогодні. Вони важливі для людини, але не належать до правових норм і законів.
Закони, які з’явилися водночас із виникненням держави, зробили права людини поняттям юридичним. Прав людини (на життя, безпеку, власність працю тощо) визначалися законами, але держава переважно обмежувала їх. Нерідко права, зафіксовані у законах держави, насправді не реалізовується.
У перших відомих історії державних права людини були дуже обмежені, вузькі. Наприклад, у державах Давнього Сходу закон вирізнявся досить жорстким ставленням до людини , часто був кастовим. За доби античної й середньовіччя, попри можливість певних верств суспільства користуватися деякими правами, про права людини в сучасному розумінні не можна було говорити. І насамперед тому, що людину у рабовласницьких державах і в абсолютистсько-монархічних країнах не вважали вільною особою. Законами закріплювалась нерівність людей за становими, майновими, релігійними, національними та іншими ознаками. Така нерівність унеможливлювала реалізації прав людини.
Учень 2. Поняття «право людини» і «свобода людини»
Низка подій, що наблизила добу прав людини, почалася з ухвалення у 1215 р. англійської великої хартії вольностей, де було зазначено: «Жодна людина не буде заарештована, або ув'язнена, або позбавлена майна, або оголошена поза законом, або вигнана … інакше як за законним вироком рівних їй і за законам країни …». Це була «перша ластівка» свободи людини в атмосфері сваволі можновладців середньовіччя. Після Великої хартії вольностей у європейських державах було ухвалено низку документів, які розширювали права вищих верств населення. Утім, реальний відлік історії прав людини в сучасному їх розумінні починається від Великої Французької революції кінця XVIII століття. За три дні до штурму Бастилії «герой Старого і Нового світу» маркіз Лафаєт, який щойно повернувся зі Сполучених Штатів, представив Національним зборам проект Декларації прав людини і громадянина, сказавши при цьому: «Щоб нація стала вільною, їй достатньо цього захотіти». Історія довела: потрібно також, щоб цього «захотіла держава», щоб вона була готова поділитися своєю владою з пресою, громадянською думкою… невдовзі після 14 липня 1789 року Національні збори Франції проголосували за XI статтю Декларації: «Вільний обмін думками і поглядами є одним із найцінніших прав людини…». Але нова республіка, що засудила монархів, незабаром вдалася до практики жорстокого терору і перетворилася на диктатуру.
Французам знадобилося ще майже 100 років, щоб в їхній країні запанувала демократія і виникли умови для реалізації прав людини.
У Сполучених Штатах, що перемогли у війні за незалежність, боротьба за права людини тривала успішніше. Творці американської Конституції (1789р.) оголосили народ суверенним. Під час затвердження найбільшу стурбованість у представників штатів викликала відсутність у ній положень, які б захищали і штати, і їхніх громадян від можливої сваволі центрального уряду. З огляду на це в 1791 р. штати ухвалили перші десять поправок до Конституції Сполучених Штатів, відомі тепер як Білль про права.
Учень 3. Права людини в міжнародно-правових документах.
Поміркуйте і дайте відповідь: Які ви знаєте міжнародно-правові документи ХХ століття, що регулюють права людини?
У середині ХХ століття, після Другої світової війни, 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН була ухвалена Загальна декларація прав людини, де вперше в історії людства були сформульовані основні права і свободи людини, які сьогодні у цілому світі вважаються стандартами, зразками для національних юридичних документів (розділів конституцій про права громадян)
Протягом ХХ століття було прийнято близько ста різних міжнародних договорів про захист прав і свобод людини
Одним із нових документів є Конвенція про права дитини (1989 р.).
Якщо люди знатимуть всі ці документи, вони зможуть повністю реалізувати свої права, а державній владі в будь-якій країні важко буде порушувати права громадян. У юридичній літературі поряд зі словами «права людини» ви можете зустріти «свободи», наприклад, свобода слова, свобода думки. Право є тим, реалізацію чого держава гарантує, свобода ж є простором, в який державі не можна втручатися. Тому кажуть: «права і свободи людини».
Учень 4. Декларація ООН з прав дитини.
У сучасного людства є великий гріх – нещасливі діти. Про них багато пишуть. Є такі люди, що намагаються допомогти дітям. Але кількість дітей, що попали в біду, не зменшуються. Сьогодні діти всього світу потребують захисту. 250 млн. дітей у світі існують за рахунок виснажливої роботи, крадіжок, жебракування. 30 млн. дітей 6-11 років не мають змоги відвідувати школу. Щорічно від хвороб умирають до 5 млн. дітей. У багатьох країнах з низьким рівнем життя до 200 млн. дітей живуть в умовах зубожіння. Дітей у світі з нервово-психічним розладом до 25%. Поширюється бізнес на дітях, використання дітей, від яких відмовились батьки, для трансплантації органів. У США щоденно 300 маленьких американців починають палити. З'явився новий тип дитини – вуличні бізнесмени; біженці; жебраки; діти, що миють машини; діти з відхиленням в поведінці. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення, серед яких вбивства, насильства, грабежі. Три чверті неповнолітніх дітей в Україні – з різними хронічними захворюваннями, тому сьогодні проблема дитинства є найголовнішою проблемою в світі, тому, що діти – це майбутнє кожної країни і всього людства.
В 1989 році ООН одноголосно приймає Конвенцію про права дитини – міжнародний документ юридичного характеру, підписавши який держава зобов'язується виконувати її положення (слово Конвенція означає угода, договір між державами). З того часу 20 листопада відзначається Всесвітній день захисту дитини (не плутати з Міжнародним днем захисту дітей, який відзначається 1 червня). Цей документ розглядає дітей, як особливу демографічну групу, яка потребує спеціального захисту. Конвенція розвиває цю ідею: дитина потребує державного та суспільного захисту, створення сприятливих умов для виживання, гармонійного розвитку. Конвенція визнає дитину суб'єктом права, носієм прав – громадянських, соціальних, культурних, особистих.
191 країна світу підписалась під Конвенцією й з великою повагою погодились з її чинністю. Наша ненька Україна також увійшла в число країн, які прийняли Конвенцію. В той самий рік, коли Україна стала незалежною, Конвенція про права дитини стала частиною національного законодавства. Ця дата припадає на 27 вересня 1991 року.
Таким чином, держави, підписавши Конвенцію про права дитини, домовились охороняти права дітей, як живуть на територіях цих держав.
Орієнтир для держав
Норми, зафіксовані в Конвенції, – це орієнтир для держав, які розробляють свої програми роботи з дитиною в будь-якій галузі. Але всі вони повинні спиратися на основні принципи Конвенції:
1. Відсутність дискримінації в ставленні до дитини;
2. Найкраще забезпечення потреб та інтересів дитини;
3. Забезпечення прав на життя та розвиток;
4. Повага до поглядів дитини.
Учень 5. Коли порушуються права дитини?
1. Коли немає безпеки для її життя та здоров”я.
2. Коли її потреби ігноруються.
3. Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.
4. Коли порушується недоторканість дитини.
5. Коли дитину ізолюють.
6. Коли дитину залякують.
7. Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім”ї рішення.
8. Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.
9. Коли її особисті речі не є недоторканими.
10.Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
11.Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
Як реагує дитина на порушення її прав?
1. Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б'ється, замикається в собі.)
2. Її турбує особиста безпека і любов до неї.
3. Вона часто буває в поганому настрої.
4. Може втекти з дому.
Де можна дізнатись про свої права? До кого звернутися?
1. Соціальний педагог школи Іванюк Катерина Михайлівна.
2. Відділ сім”ї та молоді м. Житомир.
3. Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.
4. Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.
5. „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.
6. Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.
Учень 6. Знай свої права
Існують такі групи прав:
1)громадянські (особисті) права;
2)політичні права;
3)соціально – економічні права;
4)права на чисте довкілля, культурні права і права розвитку.
Права дитини, які містить Конвенція ООН з прав дитини (спрощений перелік):
1. Усі діти мають право на любов і піклування.
2. Діти рівні у своїх правах.
3. Мають право на освіту.
4. Мають право на відпочинок і дозвілля.
5. Мають право на медичну допомогу.
6. Жодна дитина не повинна бути примусово залучена до праці.
7. Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни.
8. Жодна дитина не повинна бути жертвою сексуальних домагань.
9. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди.
10.Діти мають право на свободу совісті, думки і релігії.
11.Діти мають право на вільне спілкування.
12.Діти мають право на інформацію.
13.Особлива турбота дітям без сімей.
14.Особлива турбота дітям-біженцям.
15.Особлива турбота дітям-інвалідам.
16.Особлива турбота дітям, які перебувають у конфлікті із законом.
Практичне заняття «Мовою фотографій»
Розгляньте подані фотографії. Дайте відповіді на такі питання:
Вчитель: Отже, ступінь свободи може істотно різнитися в різних суспільствах, за різних політичних режимів. Право людини англійський філософ Томас Гоббс визначав як свободу щось робити або не робити. У суспільстві право забезпечується системою законів, обов’язкових для виконання всіма членами суспільства. Свобода людини – це відсутність будь – яких обмежень, утисків у будь – чому (діяльності, поведінці), прямо не пов’язаних із суспільними правами й нормами. За Гегелем, «свобода – це усвідомлена необхідність».
Ознайомтесь із переліком прав людини, що міститься у Загальній декларації прав людини. Які основні демократичні цінності проголошення у Загальній декларації прав людини?(Учні працюють з Декларацією прав людини).
Вчитель. Права й свободи людини в сучасному розумінні невід’ємні від її обов’язків та відповідальності перед суспільством, державою, іншими людьми. Це фундамент не тільки демократії, але й справедливості, рівноправ’я, гуманізму. Такого висновку дійшли людство лише наприкінці XX ст., крокуючи до цього багато століть і заплативши за ці знання високу ціну. Однак і зараз, у ХXI ст., ще продовжує тривати боротьба ідей, пошуків найбільш досконалих форм суспільного та державного устрою, демократична боротьба за повноправну вільну людину і громадянина, гідні умови її існування.
Підведення підсумків
Метод «Прес»
Закінчи речення: «Знання та розуміння дітьми та батьками чи особами, що їх заміняють, суті Конвенції про права дитини важливо тому, що…» .
Вчитель. Наша незалежна держава – Україна, що входить до світової співдружності, теж робить перші кроки у цьому демократичному процесі, виборює право стати цивілізованим суспільством, яке поважає людину гідність, чітко прагне дотримуватися невід’ємних прав людини й громадянина.
Висновки
Системна і цілеспрямована діяльність шкільного лекторію позитивно впливає на формування в учнів правового мислення, основ правової свідомості, правової культури і правомірної поведінки (активності в ситуаціях). Підвищує юридичну обізнаність старшокласників, сприяє інформуванню з актуальних питань права та законодавства. Виховує в учнів інтерес до правових знань, формує правову культуру.
Література
Додатки
Додаток 1. Мовою фотографій
1) Діти-в’язні 6 фінського концтабору у Петрозаводську, Карелія.
Фото зроблене після визволення табору радянськими військами у липні
1944 р. Автор – воєнний кореспондент Г. Санько; з Фотоальбому «Діти війни».
Режим доступу: http://spravanarodu.at.ua/_ph/2/287801168.jpg або ел.
ресурс «Военный альбом». – Режим доступу: http://waralbum.ru/49317/
2) Радянські діти-біженці.
Фото липня 1943 р., автор – М. Савін.
Е л. ресурс «Военный альбом». – Режим доступу: http://waralbum.ru/22122/
3.Фото. Дитяча праця. Еквадор, 1990 р.
© Wikimedia Commons
4.Фото. Дівчата працюють на фабриці з виготовлення цегли. Непал, 2010
© Wikimedia Commons
5. Фото. Хлопчик – солдат на Ірано – іракській війні 1980–1988 рр.
© Wikimedia Commons
Додаток 2. Презентаційні роботи учнів
Додаток 3. Фоторепортаж. Філософський стіл « Актуальні екологічні проблеми в Україні та їх правове вирішення»