Духовно-моральне виховання підростаючого покоління

Духовно-моральне виховання підростаючого покоління

Духовність – індивідуальна вираженість у системі мотивів особистості двох фундаментальних потреб: ідеальної потреби пізнання і соціальної потреби жити, діяти для інших; категорія людського буття, що виражає його здатність до творення культури та самотворення 

Проблема виховання духовності дітей завжди стоїть на одному з чільних місць серед найголовніших завдань як суспільства в цілому, так і кожної окремо взятої людини, сім’ї чи колективу. Актуальність цього питання зростає вже значний період часу і сьогодні наближається ледве не до критичної межі. Адже досить важко нині знайти дитину як молодшого, так і старшого шкільного віку, яка б на запитання, “чи відвідував ти краєзнавчий музей?” або “чи був ти на виставці художників краю?” відповіла позитивно.

А саме такі відвідини, поряд з правильним морально-духовним вихованням у школі та сім’ї, закладають основу для формування у майбутньому повноцінної особистості, людини з високими духовними та моральними ідеалами, до яких так прагне наше суспільство.

Одним зі способів поєднати педагогічно-виховний процес із вихованням дитини у духовному напрямку є правильна побудова програми навчання з образотворчого мистецтва саме у молодших класах, коли діти легко й невимушено сприймають пояснення педагога і можуть зацікавитися нестандартним проведенням учбового процесу.

Процесу виховання системи духовних цінностей у підростаючої особистості має передувати її психологічна готовність до реалізації свого духовного призначення (вищих смислів життя, духовного «Я»). У зв’язку з цим зазначимо, «що більша частина людей живе, не особливо замислюючись над своїм духовним призначенням… Звідси і вся ця хибна безпечність, це хибне задоволення життям».

Таку готовність потрібно спрямовано формувати, а не чекати, коли дитина сама дійде до усвідомлення власного духовного призначення або ж переживе досить сильні емоційні ситуації-потрясіння, які стимулюватимуть таке розуміння. Якраз у цьому вбачається мета розвивального, вільного, особистісно орієнтованого виховання. Відомо, що ці характеристики виховання безпосередньо пов’язані з «Я» особистості, а отже, з процесом рефлексії. Зазначимо, що найбільш поширене нині розуміння феномену «рефлексія» пов’язане зі сферою мислення і спрямоване на вирішення суб’єктом навчальних завдань у процесі формування навчальної діяльності.

Зазначимо, що рефлексія – це «осмислення людиною власних дій, їхніх законів, діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини».

На сьогодні ми вже можемо спостерігати активний процес оновлення змісту освіти у рамка НУШ. Одним із завдань сучасної загальноосвітньої школи є переосмислення й переорієнтація на формування високоморальної громадянської позиції, національної самоідентифікації, внутрішньої моральної свідомості, духовності, що ґрунтуються на моральних якостях особистості.

Виділяють п'ять основних груп моральних якостей:

•   перша група – світоглядна переконаність, цілеспрямованість, обов'язок, відповідальність, гуманізм, патріотизм, інтернаціоналізм, які в сукупності забезпечують громадянську спрямованість.
•   друга група – моральні якості, які забезпечують досягнення поставлених цілей: ініціативність, енергійність, наполегливість, самостійність, обов'язковість тощо.
•   третя група – витримка, стриманість, ввічливість, володіння собою. Вони допомагають контролювати і гальмувати негативні прояви у поведінці;
•   четверта група – діловитість, навички і звички у поведінці, уміння її організовувати, моральний досвід особистості, які певною мірою допомагають швидше досягати мети і зосередити в основному увагу на змісті вчинків;
•   п'ята група – здатність до самооцінки, самокритичність, вимогливість до себе, справедливе ставлення до інших, які сприяють самовдосконаленню і створенню позитивної моральної сфери подальшого розвитку особистості.

Провідну роль у формуванні всіх груп моральних якостей особистості ми вбачаємо саме за школою, адже:

По-перше, формуючи морально-етичну культуру учня у навчальному закладі, можна привести у відповідність баланс прав, обов’язків, моральної свободи, духовної зрілості й відповідальності школярів.

По-друге, орієнтуючись на духовно-моральні цінності в ході проведення освітньо-виховних заходів, можна корегувати мотивацію вчинків і громадянську поведінку молодого покоління.

По-третє, саме шкільна практика дозволяє в ході освітньо-виховного процесу засвоїти значну частину духовно-моральних надбань людства.

По-четверте, вибудовуючи на уроках необхідну духовно-моральну атмосферу, можна сприяти участі молоді у міжособистісних стосунках, підготовці їх до самостійного життя, майбутньої самостійної діяльності та сенсу життя.

Формування духовних цінностей сучасної молоді  відбувається завдяки таким напрямам духовно-морального  зростання особистості:

•   виховання громадянськості, патріотизму, поваги до прав, свобод і обов’язків людини;
•   виховання високих духовних почуттів і моральної свідомості;
•   виховання працелюбності, творчого ставлення до навчання, праці, життя;
•   формування ціннісного ставлення до здоров’я і здорового способу життя;
•   формування ціннісного ставлення до зміцнення батьківської сім’ї та створення власної сім’ї та народження дітей;
•   виховання духовного ставлення до природи, навколишнього середовища (екологічне виховання);
•   виховання ціннісного ставлення до прекрасного та вічного, формування уявлень про органічний зв’язок естетичних та моральних ідеалів у багатовіковій спадщині вітчизняної культури.
•             У реалізації Моделі духовно-морального зростання особистості важливу роль відіграє комплекс різноманітних заходів, спрямованих на формування духовних цінностей. Серед традиційних заходів, що проводяться у нашій школі, насамперед хочеться відзначити: ділову гру «Мовознавче кафе «Словечко», ігрову програму «Гарні манери»,  свято «Миколай, Миколай, ти до нас завітай», фольклорне свято «Різдвяні вечорниці», пізнавальну програму «Червона стрічка. Знай, щоб жити»; проекти «У майбутнє зі спадщиною минулого», «Доброта врятує світ», акції «Від серця до серця», «Добро у твоїх долонях», «Прапор доброчинності» (збір канцтоварів для дітей пільгових категорій), «Теплі обійми» (привітання воїнів ООС із новорічними святами), «Збережи дерево», «Добрі діла» у межах Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура»); акції «Подаруй книгу в шкільну бібліотеку», «Зимова пташина їдальня», «Подарунки від Святого Миколая дітям Сходу», «Квітни маленький шкільний садочку» та багато інших. Заходи, що проходять у нашій школі, хоча й різнопланові, але всі без винятку сприяють формуванню морально-духовних цінностей сучасної молоді, консолідації  українського суспільства, духовному та економічному відродженню української нації.

В. Сухомлинський говорив, що «знання без виховання – меч у руках божевільного». А на сучасному етапі розвитку, коли насамперед звертається увага на рівень знань випускників школи, а не на їхні моральні якості, це особливо небезпечно.

У непростий час, коли Україна переживає випробування війною, вступила у фазу реформування всіх галузей суспільного життя та освіти зокрема, процес становлення незалежної демократичної держави з її прагненням стати повноправним членом європейської спільноти передбачає всебічне утвердження в суспільному та індивідуальному бутті цивілізованих норм життя на основі загальнолюдських цінностей та духовних, моральних і культурних засад життя українського народу. Тому мета сучасного освітнього процесу – не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання  з різних предметів, а найперше формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість. Молодь має дізнатися про духовне коріння української нації, моральні традиції інших  національностей, які живуть у державі, і це  сприятиме взаємному порозумінню, консолідації українського народу, вихованню поваги  до кожного, а також до тих, хто має інші погляди.

Від того, як будуть співпрацювати всі учасники освітнього процесу, залежатиме кінцевий результат – духовність випускника школи.