«ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ» Музично- хореографічна постановка (старший дошкільний вік)

«ДВАНАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ»

Музично- хореографічна постановка

(старший дошкільний вік)

Ролі: пасербиця, принцеса, пажі, дванадцять місяців Декорації: підноси, макет вогнища, кошик

Під анімаційний супровід (мультфільм «Дванадцять місяців») та голос за кадром :

Ця історія чудова сталася в зимову пору.

У одній старій хатині проживали 3 людини

 Мати, донька та ще та,

що нерідна є дочка

Пасербниця та- Оленка

Рідна донечка то-Ксенька.

Бідували,горювали,

до роботи не ставали

Лиш дитина,що чужа,

все навколо прибира,

Нагодує,попрасує

ще й що треба зремонтує ,

Лагідна, чуйна дитина,

до роботи не лінива

Матері,як кістка в горлі,

Заважає аж до болі.

І на родичів біду-

розцвіта, як у саду.

Білолиця,чорноброва

та до того ще й здорова.

Так минали дні, літа

І прийшла зими пора.

В тому краї панувала

Королівна молодая

Вередлива, пустотлива

 І до підданих лайлива.

Не на радість-на біду

Забажала в ту пору,

Що замети завівають

І хурделиці літають

Кошик квітів, не простих,

 А підсніжників весняних

І в дарунок за букет-

Кошик золотих монет.

Танець принцеси та пажів

А не зроблять примху цю-

То усім вже на біду

Не зносити голови

І міністру, й бургомістру

И особистому стилісту.

Пролунав наказ царівни:

 -Як під сніжників не буде

В новорічну дивну ніч,

Свята більш цього не буде Остаточна моя річ!

Забаганка королівни

 І смішить, і забавля

 І у кожної людини

Посмішку лиш виклика.

Мачусі лиш не до сміху, Жадібна вона до крику.

І монети у руці

Бачить жінка уві сні.

У зимову темну ніч,

Посила Оленку в ліс -  

Йди хутчіше,не барися Підсніжників наберися.

А за це моя дитино,

Я віддам свою хустину.

Ту, що майже не носила Міль її іще не зїла.

А не підеш доню в ліс

То не сунеш в хату й ніс. Будеш жити надворі

 У собачій конурі.

Пасербниця зажурила

Низько голову схилила

Взяла нещасна ту корзину

 І побрела у хуртовину.

Блукає бідна по заметах Шукає у снігах букети.

Та де ж знайти в таку пургу Зелені квіти на снігу.

Лиш місяць їй допомагає Дорогу в лісі освітляє.

І дівчина туди бреде,

Куди Луна її веде.

Ось Оленка зрозуміла,

Що у лісі заблудила.

І на мачухи утіху Пропаде вона навіки.

Так блукала без зупину Поки не знайшла стежину До галявини дійшла,

І побачила здаля

 Що на ній в який то вік

Аж дванадцять чоловік. Кругом полум’я стоять

Йти до себе їй велять

Танець місяців

Привіталася дівчина

І замерзла, як льодина Попросилась до вогню

Щоб зі гріть душу свою.

Ті ласкаво запросили.

Плечі шубою укрили

І під ватрою вогня Розпитали про життя.

Чи від страху,чи від болю Розказала свою долю.

І про мачуху не добру, і про те як в глуху ніч , з темнотою пліч-о-пліч тут підсніжники шукала і на вогнище пристала.

Чоловіки озирнулись,

І до неї відгукнулись

 -За твоє добро і ласку,

 ми покажем тобі казку.

 Лиш одна в цілому світі

Ти зустріла мандрівців

 Всі 12 місяців.

Квітень- місяць моложавий

Лише помахом руки

Розтопив усі сніги

й з під зеленої трави

вилізли підсніжники.

Танок Підсніжників

Дівчина їх назбирала

«Дякую»- усім сказала.

Ну а місяці завзято

Провели її до хати.

Мачуха не забарилась

До палацу чепурилась.

Кошик з квітами взяла,

І з донькою побрела.

Королівна так зраділа,

Що побачити схотіла,

Де у лісі на снігу Квіти наче на лугу.

Мачуха перелякалась,

І до смерті зарікалась

Не брехати, не жадніти

Пасербицю пожаліти.

Ту налякану, холодну

 Допитали до кінця

 І здивована царівна

 Пожаліла це дівча.

Кошик золота литого

Хутра, вбрання дорогого

 На додачу кожен рік

 Святкувати Новий рік.

Загальний «Святковий Новорічний танок»

Ось такі були дива,

В казці є вони щодня.

Тож нехай і ваша хата

Буде цілий рік багата.