Дзеркало інклюзивної освіти в Україні. Основні принципи та цінності.

ЩО ТАКЕ ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ ТА ЙОГО ПЕРЕВАГИ

Інклюзія – це процес включення всіх громадян у соціум, насамперед тих, хто має   труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він  передбачає розробку і застосування таких методів і прийомів, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь суспільному житті. Щоб кожна дитина, яка проживає в Україні,  відчула себе повноправним громадянином своєї держави, необхідно створити певні умови для її освіти і виховання, в яких би вона мала можливість  розвиватися, навчатися, а згодом   і самореалізуватися, бути готовою увійти в доросле життя з гідною самооцінкою своєї особистості. На шляху демократичного поступу  суспільство теж повинне перебувати в стані готовності прийняти до себе будь-яку людину незалежно від її інтелектуального рівня чи фізичного розвитку. Тому сьогодні, як ніколи, актуалізується питання інклюзивної освіти.

Варто розуміти, що це не лише зміна педагогічного підходу, використання нових методик і розміщення дітей з особливими освітніми потребами (далі ООП) в загальноосвітніх школах, а,  насамперед, інструмент соціалізації та органічної  інтеграції,  який допоможе їм реалізувати себе в людській спільноті. Це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та вишукувати  нові ресурси, щоб забезпечити рівні можливості. Саме завдяки інклюзивній освіті люди з ООП можуть відчувати себе частиною суспільства, знаходити друзів і переймати загальноприйняті моделі поведінки.

Таким чином запровадження інклюзивної освіти у систему навчально-виховного процесу сприяє:

• полегшеній адаптації дитини з  ООП до перебування в різнорідному колективі;
• розвитку її власних сильних якостей і талантів; досягненню індивідуальних  цілей через  участь у житті громади та  класу;
• залученню батьків у процес навчання і життя школи; формуванню толерантного ставлення і поваги до  здібностей інших дітей;
• розвитку різноманітних навичок.

  Інклюзивне навчання – це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Тому основне завдання  організаторів і педагогів інклюзивного навчання  полягає у  створенні середовища, де  вихованці з особливими освітніми потребами знаходитимуть підтримку, усвідомлюватимуть свою цінність, а також важливість власної ролі у процесі навчання. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти таким дітям шляхом  урахування їх індивідуальних особливостей.

Чому дитина з особливими потребами виграє від перебування у загальноосвітньому закладі:

• через спілкування з однолітками поліпшується її когнітивний, моторний, мовленнєвий, соціальний та емоційний розвиток; 
• ровесники  для неї відіграють роль загальноприйнятих моделей поведінки  відбувається функціонально оволодіння новими вміннями та навичками;
• навчання проводиться з орієнтацією на  її сильні якості, здібності та інтереси;
• з’являється можливість для налагодження дружніх стосунків з іншими дітьми й участі у громадському житті.

ДЗЕРКАЛО ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Інклюзивне навчання як одна з форм навчання дітей з особливими освітніми потребами набуло офіційного статусу в системі освіти:

• загальної середньої — у 2010 році
• дошкільної — з 1 січня 2015 року.

Кабмін прийняв низку нормативно-правових актів, спрямованих на запровадження інклюзивного навчання у закладах дошкільної та загальної середньої освіти.

Завдання упровадження інклюзії та підготовки педагогічних кадрів з питань інклюзивного навчання визначені:

• Планом дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затв. розпорядженням КМУ від 23.11.2015 № 1393-р
• Планом заходів з виконання рекомендацій, викладених у заключних зауваженнях, наданих Комітетом ООН з прав осіб з інвалідністю до першої доповіді України про виконання Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю на період до 2020 року, затв. розпорядженням КМУ від 28.12.2016 № 1073-р.

У новому Законі про освіту, що набрав чинності 28.09.2018:

‣ наведено тлумачення:

• інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, гарантованих державою, що базується на принципах недискримінації, врахування багатоманітності людини, ефективного залучення та включення до освітнього процесу всіх його учасників
• інклюзивне освітнє середовище — це сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.

‣ у статті 20 остаточно врегульоване питання інклюзивного навчання, де відповідно до частини першої:

• заклади освіти за потреби утворюють інклюзивні та/або спеціальні класи для навчання осіб з ООП
• але у разі звернення особи з ООП або її батьків таки клас утворюється в обов’язковому порядку.

З 2017 року розвиток інклюзивної освіти увійшов до пріоритетних напрямів Нової української школи.

У 2017/2018 навчальному році впровадження інклюзивного навчання здійснювалося на виконання:

• Закону України «Про освіту»
• Плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затв. розпорядженням КМУ від 23.11.2015 № 1393-р
• доручення Прем’єр-міністра України від 04.05.2017 № 15455/6/1-17 до пункту 2 розділу ІІ Протоколу першого засідання Національної ради реформ на тему «Освіта, безпека та благополуччя дітей як пріоритет розвитку країни» від 31.03.2017.

РІВНІ ПІДТРИМКИ ДЛЯ ДІТЕЙ З ООП: ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ТА ЯКІ ВИКЛИКИ

ЩО ТАКЕ РІВНІ ПІДТРИМКИ?

Відтепер створення інклюзивних класів та розподіл освітньої субвенції здійснюватиметься за рівнями надання підтримки. Рівні підтримки характеризують, які потреби мають різні діти з ООП.

Рівнів підтримки – п’ять. Вони визначаються в результаті комплексної оцінки фахівців ІРЦ (2–5 рівні) чи шкільної команди супроводу (1 рівень). Нині, під час адаптаційного періоду, коли треба визначити рівні підтримки для всіх дітей, які вже мають висновки ІРЦ, центри та школи працюють спільно.

Ключовим моментом є те, що для визначення рівня підтримки фахівці тепер мають відштовхуватися від потреб дитини, а не від її діагнозу (нозології).

Перший рівень

Перший рівень надається за рішенням школи. Для цього створюється команда супроводу, яка ухвалює рішення про надання дитині першого рівня підтримки та складає індивідуальну програму розвитку (ІПР). Таке підтримання здійснюється ресурсами самого закладу. Тут не передбачено створення інклюзивного класу та відкриття ставки асистента вчителя. Кількість таких дітей у класі не обмежена. Додаткове фінансування не виділяється.

Другий рівень

Починаючи з другого рівня, з’являються підстави для створення інклюзивного класу та введення посади асистента вчителя. Окрім того, з цього рівня обов’язково потрібно складати не лише індивідуального плану розвитку, як і на першому рівні, але й індивідуальну навчальну програму.

Діти на другому рівні можуть потребувати додаткового обладнання та матеріалів (дозволяється витратити 10% від загальної суми фінансової підтримки), а також додаткових корекційних занять (не більше 2 на тиждень). У класі може бути не більше 3 дітей із другим рівнем підтримки.

Третій рівень

Цей рівень вважається помірним ступенем прояву труднощів, тому в класі може бути не більше двох таких дітей. Окрім асистента педагога, спеціалісти можуть рекомендувати забезпечити асистента дитини. На закупівлю додаткового обладнання використовується до 20% фінансування, а корекційних занять таким дітям призначають до 4 на тиждень. Тут, як і на другому рівні, дитина може потребувати адаптації навчальної програми.

Четвертий і пʼятий рівні

Четвертий та п’ятий рівні – найскладніші. У класі може навчатися лише одна дитина з труднощами тяжкого (4-й) або найтяжчого (5-й) ступенів. В обидвох випадках дитина потребує асистента дитини, а також адаптації чи модифікації навчальних програм, а іноді – і результатів навчання. На додаткові засоби навчання можна витрачати до 35% коштів.

На 4-му рівні передбачено до 6 корекційних занять на тиждень. На п’ятому – 8, до того ж тут дозволено використовувати альтернативні та спеціальні методи навчання, проведити заняття із самообслуговування тощо.

Школа, за рішенням команди супроводу із залученням представника ІРЦ та погодженням із батьками, може змінювати рівень підтримки в межах одного суміжного рівня, якщо вирішить, що це піде на краще дитині. Першого рівня це не стосується.

ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА В УКРАЇНІ: ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ТА ЦІННОСТІ

Сучасна освітня політика базується на декількох принципах навчання дітей с особливими потребами. Інклюзивна освіта – це частина цієї політики. Головна ідея та зміст інклюзивного навчання – від соціалізації у навчальному закладі до соціалізації у суспільстві. Спільне навчання не тільки гарантує рівні права дітей, а й забезпечує можливість дітям с психофізичними вадами відвідувати ті заклади, які б вони відвідували, якби були здоровими. Концепція інклюзивної школи у різних країнах та джерелах описується по-різному.

Цінності інклюзивної освіти:

• визначення права всіх дітей на навчання;
• однакова увага та робота з дітьми, незалежно від їхньої національності, віку, мови, особливостей розвитку та поведінки, походження та місця проживання;
• постійний процес вдосконалення освітніх програм, методик, комплексів та структур для визначення та забезпечення потреб та прав дітей;
• одна з частин, на яких ґрунтується стратегія будівництва інклюзивного суспільства;
• постійний розвиток, динамічний рух.

Основні принципи інклюзивної освіти:

• На цінність людини не впливають її досягнення, здібності та вміння.
• Кожна людина вміє відчувати та міркувати.
• Кожна людина має право спілкуватися та бути почутою іншими.
• Система повинна підлаштовуватися під потреби дитини, а не навпаки.
• Тільки на реальній взаємодії здійснюється справжня освіта.
• Людина, та особливо дитина, потребує дружби та підтримки від ровесників.
• Задоволення освітніх потреб кожної дитини.
• Виявлення здібності навчатися у кожної дитини та відповідне забезпечення суспільством необхідних для цього умов.
• Притягнення батьків до навчального процесу дітей як перших їхніх учителів та рівноправних партнерів.
• Батьки повинні дбати про фізичний та психологічний стан дитини, а також про створення умов для її розвитку.
• Комплексний підхід до навчання та виховання дітей, що забезпечує отримання уваги від батьків, послуг від вузьких фахівців та педагогів, які надають свої знання та підтримку, забезпечують матеріалами для навчання (книги, фото- та відео-матеріали, посібники тощо).
• Рівень складності шкільних завдань повинен відповідати здібностям та вмінням дитини.
• Доступ до навчання у загальноосвітніх закладах на рівних правах та отримання якісної освіти.
• Вирішення проблем та подолання виникаючих бар’єрів у процесі навчання.

Цінності інклюзії, її принципи та ідеї формують переваги такої освіти: прийняття дитини суспільством, створення дружніх відносин та зв’язків з ровесниками, покращення комунікативних навичок, вищій рівень академічної успішності.  В Україні «Закон про інклюзивну освіту» був впроваджений лише у 2017 році, тому такий тип навчання тільки починає впроваджуватися по всій країні. Початком розвитку інклюзивної освіти в Україні є створення НУШ – Нової Української школи.