Джерела нестабільності міждержавних відносин. Початок ревізії повоєнних угод. Пакт Бріана—Келлога

 ДЖЕРЕЛА НЕСТАБІЛЬНОСТІ МІЖДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН. ПОЧАТОК РЕВІЗІЇ ПОВОЄННИХ УГОД. ПАКТ БРІАНА-КЕЛЛОГА.

Аргументоване розв’язування тестів1. Яке твердження найточніше характеризує суперечність Версальсько-Вашингтонської системи?А Вона повністю усунула причини міжнародних конфліктів. Б Вона забезпечила стабілізацію міжнародних відносин, але не усунула всіх суперечностей між державами. В Вона передбачала рівноправну участь усіх держав світу у вирішенні міжнародних питань. Г Вона створила умови для негайного економічного відновлення всіх європейських держав.2. Яке твердження характеризує становище Німеччини в межах повоєнної системи?А Німеччина зберегла провідне становище в ЄвропіБ Німеччина була позбавлена частини територій, обмежена у військовій сфері та зобов’язана сплачувати репараціїВ Німеччина отримала територіальні компенсації за воєнні втрати. Г Німеччина стала одним із гарантів нової системи безпеки4. Установіть відповідність між поняттям і його характеристикою. Версальська система Вашингтонська система Ліга Націй Репарації А міжнародна організація, створена для підтримання миру та запобігання новим війнам. Б виплати держави, яка зазнала поразки у війні, державам-переможницям. В система договорів, що врегульовувала міжнародні відносини переважно в ЄвропіГ система міжнародних домовленостей, пов’язаних із регулюванням відносин у Азійсько-Тихоокеанському регіоні

Проблеми, невирішені Версальсько-Вашингтонською системою

1. Версальсько-Вашингтонська система• Повоєнна система сприяла стабілізації міжнародних відносин. У 1920-х рр. держави намагалися вдосконалити її.• Ізоляція радянської Росії дедалі більше сприймалася як чинник дестабілізації. Європейські держави прагнули відновити торговельні зв’язки з Росією. При цьому стало зрозумілим, що більшовики утвердилися при владі, а їхні сподівання на світову революцію марні. У 1920–1921 рр. радянська Росія уклала торговельні угоди з Великою Британією, Німеччиною та іншими країнами. Ключовим питанням стало поступове повернення радянської Росії до міжнародних економічних відносин.2

2. Радянська Росія і Генуезька конференція• Жовтень 1921 р. — радянський уряд запропонував скликати конференцію з питань економічного співробітництва та обіцяв за умови визнання радянської Росії піти на поступки в питанні царських боргів, узятих до 1914 р. • У січні 1922 р. Верховна Рада Антанти в Каннах підтримала ідею конференції. З 10 квітня по 19 травня 1922 р. в Генуї відбулася спланована конференція. Участь в ній брали делегації 29 держав і британських домініонів, окрім США. Мета Генуезької конференції - економічне відродження Європи та нормалізація відносин із Росією і Центральними державами.3 Антанта вимагала від радянської Росії сплатити довоєнні й воєнні борги — близько 18 млрд карбованців. Також вимагалося повернути націоналізовану іноземну власність і скасувати державну монополію зовнішньої торгівлі. Радянська делегація вимагала 39 млрд карбованців компенсації за збитки від інтервенції та громадянської війни та відмовилася сплачувати борги попередніх урядів. ДОМОВИТИСЯ НЕ ВДАЛОСЯ. Результат конференції: загострення суперечностей, але водночас зближення Німеччини й радянської Росії.

3. Рапалльський договір16 квітня 1922 р. — був підписаний договір Німеччини та радянської Росії в Рапалло. Між країнами було відновлено дипломатичні відносини. Сторони взаємно відмовилися від відшкодування воєнних витрат і претензій щодо націоналізованої власності. Росія скасувала борг Німеччини в 10 млрд карбованців. Передбачався розвиток торгівлі на основі принципу найбільшого сприяння. Наслідок Рапльського договору: економічне й військове радянсько-німецьке співробітництво та виклик повоєнній системі безпеки.5

4. Гаазька конференція15 червня — 20 липня 1922 р. — відбулася чергова конференція в Гаазі. Вона стала продовженням Генуезької конференції. В конференції брали участь делегації 26 держав, без Німеччини. Обговорювали повернення боргів і націоналізованої іноземної приватної власності в Росії. Конференція завершилася безрезультатно. Але з 1924 р. почалася хвиля дипломатичного визнання СРСР державами Заходу. Причина зближення: побоювання появи сильного радянсько-німецького антиверсальського блоку.6

5. Репараційна проблема Німеччини. Рурська криза 1923 р. Проблема репарацій стала однією з найскладніших у міжнародних відносинах 1920-х рр. У 1919 р. — перша репараційна комісія визначила та схвалила рішення про стягнення 269 млрд марок золотом з Німеччини на користь постраждалих країн. У 1921 р чергова Лондонська конференція встановила остаточну суму репарацій 132 млрд марок. Термін виплати був обмежений 37 роками. У листопаді 1922 р. Німеччина попросила мораторій на виплати та надання кредиту для відбудови, для реалізації платежів по репараціям. Після відмови держав-переможниць Німеччина припинила виплату репарацій.79 січня 1921 р. Франція, Бельгія та Італія ухвалили рішення про санкції проти Німеччини, але Велика Британія виступила проти.11 січня 1923 р. франко-бельгійські війська окупували Рур. Мета окупації— примусити Німеччину сплачувати репарації, але «рурська криза» спричинила небачений спалах інфляції у Німеччині та показала необхідність пошуку компромісного розв’язання репараційної проблеми. Версальська система: Німеччина → Версальський Австрія → Сен-Жерменський Болгарія → Нейїський Угорщина → Тріанонський Османська ім.→ Севрський

6. «План Дауеса» — 1924 р.16 серпня 1924 р. Лондонська конференція затвердила «план Дауеса». План розробив міжнародний комітет експертів на чолі з американським банкіром Чарльзом Дауесом. План полягав у наступному:• Перші 5 років Німеччина мала сплачувати 1–1,75 млрд марок на рік, далі — 2,5 млрд.• Німеччина отримувала значні позики для стабілізації економіки. 70 % позик надходило зі США.• Передбачалося виведення франко-бельгійських військ із Руру.1924–1932 рр.: Німеччина отримала 32 млрд марок кредитів і сплатила 11,5 млрд марок репарацій.9

7. «План Юнга» — 1929–1930 рр. У Гаазі відбулася міжнародна конференція щодо нового репараційного плану. «План Юнга» розробив комітет фінансових експертів на чолі з Оуеном Юнгом (американський фінансист і дипломат). За планом - загальну суму репарацій було скорочено до 113,9 млрд марок.• Щорічні виплати — до 2 млрд марок.• Термін виплати — 55 років.• Скасовано попередні механізми іноземного контролю над господарством і фінансами Німеччини.10 Загалом, після Рурської кризи поширилася ідея примирення з Німеччиною. Її підтримували міністри закордонних справ Франції і Німеччини . Мета — більш рівноправні та партнерські відносини в Європі та створення ефективної системи колективної безпеки від внутрішніх і зовнішніх загроз. Поступово акцент зміщувався від примусу до міжнародного співробітництва.

8. Локарнська конференція 1925 р. Учасники гарантували недоторканність західних кордонів Німеччини, також було передбачено систему арбітражів для вирішення прикордонних суперечок.• Головний результат — Рейнський гарантійний пакт, що став основою нової системи колективної безпеки. Пакт = угода між державами або суспільними інститутами про спільні дії.125–16 жовтня 1925 р. В Локарно, Швейцарія відбулася конференція за участі : Велика Британія, Франція, Бельгія, Німеччина, Італія, Чехословаччина, Польща.

9. Пакт Бріана—Келлога. У Квітні 1927 р. міністр закордонних справ Франції А. Бріан запропонував державному секретарю США Френку Келлогу договір про «вічну дружбу» та оголошення війни поза законом. На основі американського проєкту було створено договір про відмову від війни як засобу національної політики.• 27 серпня 1928 р. у Парижі пакт підписали представники 15 держав. Згодом до нього приєдналися майже всі європейські держави, у тому числі СРСР..Ідея: війна не повинна бути засобом національної політики.13

10. Ліга Націй у 1920-х рр. Ліга Націй стала важливим елементом системи колективної безпеки. 15 листопада 1920 р. у Женеві урочисто відкрилася перша сесія Асамблеї Ліги Націй.• У 1921 р. Ліга розглядала суперечку Швеції та Фінляндії щодо Аланських островів.• Також розглядали плебісцит у Верхній Силезії.• Конфлікт Литви та Польщі навколо Вільнюса засвідчив обмеженість можливостей Ліги. Висновок: Ліга могла бути ефективною в окремих суперечках, але її можливості були обмеженими.14

Підсумки: міжнародні відносини у 1920-х рр.• Радянська Росія поступово виходила з міжнародної ізоляції.• Генуезька та Гаазька конференції не розв’язали основних суперечностей.• Рапалльський договір посилив радянсько-німецьке зближення.• «План Дауеса» і «план Юнга» пом’якшували репараційну проблему Німеччини.• Локарнські угоди та пакт Бріана—Келлога стали кроками до колективної безпеки.• Ліга Націй стала одним із головних інструментів міжнародного врегулювання, хоча мала обмежену ефективність.15