Джон Кітс "Про коника і цвіркуна"

У мене все вийде. Я БАЖАЮ ВСІМ УСПІХІВ НА СЬОГОДНЯШНЬОМУ УРОЦІ!Я сьогодні дізнаюсь багато нового і цікавого

Джон Кітс "Про коника і цвіркуна"Поетизація природи в літературі. Майстерність українських перекладачів

Ми діти ще однієї матері – Природи. Е. Сетон - Томпсон

Джон Кітс народився 31 жовтня 1795 р. в Лондоні

Джозеф Северн. Портрет Джона Кітса. 1821 – 1823рр.1816 р. поет полишає медичну практику. Виходить сонет « Про самотність»1817 р. побачила світ книга поезій «Вірші»

1820 р. їде до Італії на лікування.1821 р. помирає в Римі

Про коника і цвіркуна. Поезія землі не вмре ніколи,Опівдні, як мовчать серед гілок. Птахи в гаю, невтомний голосок. Обнизує покоси й частоколи. Це коник, він поймає гори й доли,На стернях довгий ведучи танок,А стомиться — стихає на часок. У затінку стебла або стодоли. Поезія землі не оніміє: Коли зима в мовчання крижане. Поля заковує, цвіркун у хатіЗаводить пісню, що в теплі міцніє,Нагадуючи всім, хто задрімне,Спів коника в траві на сіножаті.(Переклад Василя Мисика)Поезія в житті відвік із нами. Коли спекота втомлює пташокІ змушує ховатись в холодок, Де живоплоти тягнуться рядами,Цюркоче коник пісню до нестями. У трав‘янім покосі, що промок;І доти свій не стише голосок, Допоки не насититься піснями. Не помира поезія землі: Коли надвечір зимною порою. Заклякне всюди простір мовчазний, Цвірчить цвіркун за пічкою в теплі. Тоді спливає спогад: під горою. В траві співає коник польовий.(Переклад Миколи Василенка)

Словникова робота. Коник,цвіркун—комаха, яка тертям крил створює тріскучі звуки. Сіножать — місце, відведене для косіння трави на сіно. Стерня́ — незрізані рештки нижньої частини стебел, що залишаються на полі після збирання зернових культур (після жнив)

Частокіл – огорожа - живопліт з кілків, жердин, у вигляді густої, паль і т. ін., вузької посадкивбитих у землю кущів або деревгусто одне біля одного. Стодо́ла — будова для зберігання снопів, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння і таке інше; клуня.

Про коника і цвіркуна. Поезія землі не вмре ніколи,Опівдні, як мовчать серед гілок. Птахи в гаю, невтомний голосок. Обнизує покоси й частоколи. Це коник, він поймає гори й доли,На стернях довгий ведучи танок,А стомиться — стихає на часок. У затінку стебла або стодоли. Поезія землі не оніміє: Коли зима в мовчання крижане. Поля заковує, цвіркун у хатіЗаводить пісню, що в теплі міцніє,Нагадуючи всім, хто задрімне,Спів коника в траві на сіножаті.(Переклад Василя Мисика)Поезія в житті відвік із нами. Коли спекота втомлює пташокІ змушує ховатись в холодок, Де живоплоти тягнуться рядами,Цюркоче коник пісню до нестями. У трав‘янім покосі, що промок;І доти свій не стише голосок, Допоки не насититься піснями. Не помира поезія землі: Коли надвечір зимною порою. Заклякне всюди простір мовчазний, Цвірчить цвіркун за пічкою в теплі. Тоді спливає спогад: під горою. В траві співає коник польовий.(Переклад Миколи Василенка)

Про коника і цвіркуна. Поезія землі не вмре ніколи,Опівдні, як мовчать серед гілок. Птахи в гаю, невтомний голосок. Обнизує покоси й частоколи. Це коник, він поймає гори й доли,На стернях довгий ведучи танок,А стомиться — стихає на часок. У затінку стебла або стодоли. Поезія землі не оніміє: Коли зима в мовчання крижане. Поля заковує, цвіркун у хатіЗаводить пісню, що в теплі міцніє,Нагадуючи всім, хто задрімне,Спів коника в траві на сіножаті.(Переклад Василя Мисика)Поезія в житті відвік із нами. Коли спекота втомлює пташокІ змушує ховатись в холодок, Де живоплоти тягнуться рядами,Цюркоче коник пісню до нестями. У трав‘янім покосі, що промок;І доти свій не стише голосок, Допоки не насититься піснями. Не помира поезія землі: Коли надвечір зимною порою. Заклякне всюди простір мовчазний, Цвірчить цвіркун за пічкою в теплі. Тоді спливає спогад: під горою. В траві співає коник польовий.(Переклад Миколи Василенка)

Я зміг(змогла)…. Своїм успіхом сьогодні, я вважаю,…Я сьогодні я дізнався(дізналась)…

Домашнє завдання. Навчитися виразно читати вірш Дж. Кітса. За бажанням навчись читати мовою оригіналу. Створити варіант тексту вірша за допомогою емоджи, або скласти власну історію про коника і цвіркуна(приклад: Й.- В. Ґете «Нічна пісня мандрівника»)На всі Ліг супокій. не лине. В Замовк .🔕 шуму . Ти теж скоро -Лиш зачекай.