Екологічна казка для дошкільників

Куркова Олена Олексіївна 20 листопада 12 Відгуки відсутні

Про матеріал

Екологічна казка для дітей дошкільного віку. Сприяє розвитку зв’язного мовлення, навичок побудови речень та збагаченню словникового запасу. Рекомендовано для індивідуальної роботи на занятті або як роздатковий матеріал для роботи в парах.
Перегляд файлу

Казка про білченя Семмі та чарівне дерево (екологічна казка)

Автор – вчитель-логопед Куркова Олена Олексіївна, КЗ «ЗДО № 9 ВМР»

         Одного разу в густому зеленому лісі, сповненому яскравих квітів і співу пташок, жило маленьке білченя на ім’я Семмі. Семмі був веселим звірятком із пухнастим, пишним хвостом і сяючими оченятами. Він любив гратися зі своїми друзями, збирати жолуді й перестрибувати з гілки на гілку.

         Одного сонячного ранку Семмі прокинувся й помітив дещо дивне. Прекрасні дерева в лісі виглядали сумними й в’ялими. Їхнє листя ставало коричневим, а деякі дерева навіть втрачали гілки! У Семмі стиснулося серце. «О ні! Якщо дерева сумні, то й наш дім теж стане сумним!» — вигукнув він.

Сповнений рішучості допомогти, Семмі зібрав усіх своїх друзів: мудру сову Оллі, грайливу кролицю Розі та барвистих метеликів. «Ми мусимо дізнатися, що відбувається з нашими деревами!» — заявив Семмі.

Сова Оллі, зі своїми яскравими очима й мудрим розумом, запропонувала: «Відвідаймо Велике Стародавнє Дерево. Воно знає про ліс усе». Тож вони вирушили в дорогу, йдучи звивистою стежкою, аж поки не дісталися до Великого Стародавнього

Дерева. Його кора була товстою й покрученою від старості, а гілки широко розкинулися, наче теплі обійми.

         «Шановне Велике Дерево, — промовив Семмі, — наші дерева сумують. Що ми можемо зробити, аби їм допомогти?»

         Велике Дерево зітхнуло й прошепотіло: «Дерева відчувають спрагу й страх. У річку потрапляє занадто багато сміття, яке допливає аж до нашого коріння. Нам потрібна ваша допомога, щоб усе прибрати й убезпечити ліс».

         Семмі та його друзі перезирнулися, сповнені рішучості виправити ситуацію. «Ми очистимо річку!» — вигукнули вони хором.

         Зібравши якомога більше тварин, Семмі повів усіх до річкового берега. Вони взялися до роботи: збирали пластикові пляшки, старі бляшанки й зім’ятий папір, складаючи все це в невеличкі торбинки, зроблені з листя. Оллі літав високо вгорі, виглядаючи те, що могли пропустити інші, а Розі завдяки своїм сильним ногам спритно перестрибувала через складні ділянки.

         Поки вони прибирали, Семмі згадав дещо, що бачив раніше в лісі. «А як щодо того, щоб посадити нові рослини? Вони допоможуть деревам і збережуть воду чистою!» — запропонував він. Усі погодилися, і невдовзі вздовж берега річки почали з’являтися насіння квітів та маленькі кущики.
       Дні перетворювалися на тижні, і незабаром річка засяяла під сонцем, наче діаманти. Ліс знову почав розквітати, а дерева стояли високі й горді, вкриті яскраво-зеленим листям. Велике Стародавнє Дерево усміхнулося до Семмі та його друзів: «Дякую вам, любі мої! Ви врятували наш дім!»
         З того дня Семмі та його друзі пообіцяли завжди дбати про ліс. Вони навчилися споживати менше й більше речей віддавати на переробку, а також ділилися з усіма лісовими мешканцями цікавими способами підтримувати чистоту у своєму домі.

         І ось, коли річка стала чистою, квіти яскраво зацвіли, а дерева гордо здійнялися вгору, білченя Семмі та його друзі зажили щасливо, нагадуючи всім, що навіть найменший вчинок має значення, коли йдеться про турботу про довкілля.

І жили вони довго й щасливо.

Shape1 Shape2