Екологічна казка "Розмова з планетою"

Розмова з планетою.

Перегортаю останню сторінку книги , дивлячись у вікно. Сонце майже сховалось за обрій. Лише останні ярко-червоні промені ще палають у небі. Ця краса дарує спокій душі та занурює тіло у сон…

Я бачу незвичайну лікарню. Сонце-лікар приймає лише тяжкохворих. Я переглядаю невеличку чергу,і мій погляд зупиняється на знайомому обличчі. Так,це Земля! Але що сталося з блакитною планетою?! Вона зовсім бліда та ледь дихає!

• На що скаржитесь? - питає Сонце колись блакитну планету.
• Мені важко дихати,наче не вистачає кисню,нудить та усе болить, - ледь відповідає Земля.
• Як давно це відчуваєте? – строго запитує лікар.
• Вже не перший рік, - сором’язливо відповідає планета. – Сподівалась, що стане краще,але…
• Так-так, зрозуміло. Чим лікувались?
• Землетруси, пожежі, глобальне потепління…

Сонце ретельно оглянув хвору й виніс вирок:

• Стан важкий. Майже всі органи уражені людиновірусом, який останнім часом зазнав значних мутацій та став дуже агресивним. Приписую тобі, Земле, ліки,що значною мірою призупинять  агресивну дію людиновірусу.
• Дякую тобі, лікарю, - відповіла  хвора красуня та прийняла першу пігулку у вигляді корони.

Перші сонячні промені розбудили мене. Ні,це був не просто сон! Це був крик Землі: «Збережіть мене! Збережіть красу,яку я дарую вам щодня, щохвилини, щосекунди..!» Відтепер я точно знаю, що зараз ми зупинились для того,щоб почути землю-матінку, відчути її біль та зробити все для її одужання!

Я люблю тебе, Земле!