Екологічна виховна година " Людино, схаменися, ще не пізно!"

Тема: « Людино, схаменися, ще не пізно!»

Мета: розширити знання учнів про охорону природи; розвивати вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; залучати учнів до плідного обговорення проблеми, вміння висловлювати власні судження, доводити їх правильність, з метою перетворення  на власні; виховувати бережне ставлення до природи, любов до рідного краю.

Обладнання: таблиці, малюнки.

Учитель. Колись, давно-давно, людина жила разом з тваринами у розкішних лісах, де було все для життя. Людина була весела і щаслива. Тварини всі її любили та поважали.

Та ось, одного разу, вона побачила, що високо у небі літає гриф і все бачить, що

відбувається на землі. І засумувала людина.

•       Чому ти сумуєш? - спитала тварина.
•       Тому, що не маю такого зору, як у грифа, - відповіла людина.
•       Добре, ти матимеш такий зір, - сказав гриф і подарував людині гарний зір. Щаслива стала людина, весела. Та не на довго. Знову засумувала вона.
•       Що знову сталося? - питають тварини.
•       Я не маю такої сили, як у ягуара! - відповіла людина.

Дав ягуар людині силу. Зраділа вона і вже не сумувала. Пройшов деякий час. Одного разу Людина побачила, як хитро полює змій, як він розважливо обмірковує кожен свій рух. Людина зрозуміла, що вона знає у цьому житті дуже мало. І знову засумувала.

•       Чому ти сумуєш? - звернулися із запитанням тварини.
•       Я хочу пізнати таємниці всесвіту!

 І змій поділився своїми знаннями. Людина мала все. І тут засумувала сова.

• А ти чому сумуєш, сово? Подивись, яка всемогутня і щаслива стала людина.
• Ось це мене і тривожить. Я бачу в середині людини велику чорну діру, яку заповнити ми не зможемо, адже їй постійно чогось буде потрібно, аж доти, доки ми нічого більше не зможемо їй дати.

І ми зараз стоїмо на порозі екологічної кризи. Скоро природа нічого не зможе нам запропонувати.

Сьогодні ми з вами зібралися для того, щоб поговорити про екологію в Україні, про ту небезпеку, яка загрожує нашій землі, а значить і нам, бо ми з вами на цій землі живемо.

1-ий учень.      Українська земля! Де є краще! Де миліше, як не на Вкраїні? Тут городи і сади, яблука і гарбузи, тут і олія, і буряки, тут ягоди червоні. Тут пшениці золоті, річки молочні, кавуни красносочні, худоба і пшениця, всяка пашниця.

2-ий учень.      Струмок серед гаю, як стрічечка,

                           на квітці метелик, як свічечка.

                           Хвилюють, маюють, квітують поля!

                           Добридень тобі, Україно моя!

3-ій учень.        Буває часом сліпну від краси

                           Спинюсь, не тямлю, що воно за диво.

                           Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є - дорога, явори.

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись, і з Богом говори..

Так, діти, це наша матінка-Земля. Яка вона гарна! Як ваблять око розкішні густі ліси, на луках цвіте безліч барвистих квітів, у чистому блакитному небі літають птахи, на дитячих майданчиках бавляться щасливі малюки. Але чи справді все так чудово? Чи дійсно Наша земля щаслива? Чи легко їй?

(виходить дівчинка-Земля)
Земля. Ой, тяжко, тяжко, діточки мої!

Болить серденько у мене

Не тільки за ліси, поля і води,

За птахів, риб і за усю Природу

Деревце, травичка, птахи, квіти

Не зуміють себе захистити.

Якщо будуть знищені вони,

На планеті ви залишитесь одні.

     Діти, ви - майбутнє планети. Я прошу вашої допомоги. Якщо ви мені не допоможете, то я з великої квітучої планети скоро перетворюсь на пустелю. Ось якою я можу стати, якщо людина не захистить мене.

(Земля показує малюнок «Землі-пустелі»)

 -    Діти, давайте допоможемо Землі зберегти її красу і відновимо пейзаж. (Складання екологічного пейзажу)

  І. Повітря (небо)

•                   Наша планета Земля оточена повітряним шаром. Ми живемо на дні глибокого повітряного океану. Перший космонавт Юрій Гагарін не зміг стримати свого захвату, коли вперше побачив рідну планету з висоти космічної орбіти, і вигукнув: «Яка прекрасна наша Земля!» Оточена тонким блакитним серпанком атмосфери, як коштовний діамант, сяє вона на фоні чорного вакууму Космосу.

 Але цьому діаманту загрожує небезпека. Часто люди, не замислюючись, своїми діями забруднюють повітря. Викиди диму з труб фабрик і заводів, вихлопні гази автомобілів, спалювання опалого листя з дерев призводить до забруднення повітря.

Сьогодні 400 суперміст світу викидають в атмосферу щорічно до З млрд. тонн відходів. Це на 500 млн. тонн більше ніж дають 578 активних вулканів планети.

1. Нашу голубу планету часто порівнюють з величезним космічним кораблем, який летить по просторах Всесвіту. А людство екіпаж цього корабля.
2. Красиве і мудре порівняння. Але ми всі повинні осмислити, що у нашого космічного корабля немає аварійного виходу.
3. І лунає сьогодні звідусіль:
4. « Тривога на космічному кораблі Земля!    Майбутнє Землі в небезпеці!»
5. Це крик! За цими словами гірка істина. Людство стоїть на порозі екологічної катастрофи.
6.   Це - парниковий ефект на Землі.
7.   Зменшення озонового екрану в атмосфері.
8.   Проблема чистої води.
9.   Кислотні дощі.

10.  Ракові захворювання людей.

12. А Чорнобиль.

13. Земля вкрита отрутою, яка є в кожній квіточці, в кожній травинці.

14. Радіація руйнує усе живе довкола.

15. Луг не тішить око зелен-рутою,

 В ліс і гай заходити не можна.

 Кожна квітка дихає отрутою,

 Отрутою налита травинка кожна.

      16.В порожніх селах вітер квилить,

 Тополі гне і дуби хилить.

 Стоять на полі полини,

 Ростуть в городах бур'яни,

 з річок веселки воду п'ють

 І страшно яблуні цвітуть.

17.Важко поранена, плаче хвора Земля. 18.Земле рідна - природи ім'я,

Понівечена скрипко моя.

 Як могла в цім світі жити?

 Як могла благоденствувати? 19. В ніжності просинатися рано,

 Коли ти помираєш в ранах?

 Як могла плекати квіти,

 Коли так благаєш жити? 20. Як не чула моя душа,

 Що здригаєшся ти від ножа

 Як дивитись природі у вічі?

 Перед нею ми винні утричі.

Учитель. Діти! Давайте зараз до нашого екологічного пейзажу землі додамо чисте голубе небо, не заражене радіацією і отруйними речовинами (вішає небо).

II Вода

       Наші предки дуже шанували воду. Вважалося великим гріхом кинути в річку сміття чи каміння. Не можна було бити по воді. Люди вірили, що вода має велику цілющу силу і любили молитися біля неї, приносили жертви річкам, озерам, криницям. Навіть найменше джерельце розчищали, обкладали дерном чи камінням, і зробивши кухлик з лика, залишали його там, щоб кожен міг напитися джерельної води.

Ми чистих вод майже не зберегли,

Оскільки були жадні і жорстокі.

І божий дар - дар матінки-землі

        Перетворили у брудні потоки...

    Чому ж вода в наших морях і річках забруднена? Хто забруднює водойми? В першу чергу, в забрудненні водойм винна людина. І про це нам розкажуть діти.

1 .Щоб від спеки десь сховатись -

Ми до річки йшли купатись.

2.Що це з річкою?

Вона - не привітна і сумна.

(заходить дівчинка-річка)

1.Ти ж була колись глибока,

Швидкоплинна, світлоока.

2.Чом же стала каламутна?

Чом плюскочеш хвилі смутно?

Річка.

Як мені не сумувати

Всі ж отрутохімікати Постікали в мою воду, Зіпсували чисту вроду.

Вже течу між болотами,                                Заросла очеретами.                        Зникло все. І навіть раки   Поховались небораки.                (плаче)

1. Ой ти, річко синьоока,                                                                       Ти ж була колись глибока.                                                       І сумуєм ми з тобою                 Під плакучою вербою.

                                                                                                                                               Пісня

  Тече вода каламутна

  Річечко, чого ти смутна?

  Хто ж це тебе так засмутив?

  Воду твою скаламутив?

  Хто ж це тобі робить на зло?

  З людьми мені не повезло,

  Забруднили воду нині.

  Нічого живого в мені.

  Я прошу вас, люди милі,

  Не скидайте в мене гнилі.

  Бо я жити хочу, як і всі,

 Щоб були щуки й карасі.

Річка.

Чуєте, хтось плаче? (виходить рибка)

 Хто ти?

Рибка.

Я - рибка.

Річка.

 А чого ти плачеш, Рибко?

Рибка.

Ой, біда! Люди, що це за вода? Може вам і добре жити -Хімікати в ній усі,

А мені в ній важко жити

І на дні, і на воді.

1.Люди, звідки ви взялися?

   Люди, трохи совість майте.

   Бідну річечку спасайте!

2. Люди, схаменіться! Не губіть природу!

1.Є давня приказка в мого народу,  

    Що має мораль, нашій темі близьку:

2. «Хто може понівечити рідну природу.

    Той здатний спаплюжити й душу людську».

                                                        (виводять річку і рибку)

Учитель. Випробування великих лісових ділянок, розорювання         заплав, осушування боліт призводить до пересихання річок.

2.Ще назва є, а річки вже немає,
Усохли верби, висохли рови.

І дика качка тоскно обминає Рудиментарні залишки багви.

Куди ти ділась, річенько? Воскресни!

У берегів потріскались вуста,

Барвистих лук не знають твої весни,

І світить спека ребрами моста.

Стоять мости над мертвими річками, Лелека зробить декілька кругів,

Очерети із чорними свічками

Ідуть уздовж колишніх берегів.

Учитель. Одним із основних засобів поповнення малих річок водними запасами є розчищення джерел. Джерела - це дарунок природи. Кажуть, що скільки криниць на землі, стільки й зірок на небосхилі. І якщо вам доводилось бачити, як падає зірка, знайте, десь забруднилось джерело. Отже, щоб не згасали зірки, необхідно оберігати криниці.

     Чиста вода - велике багатство!

І ні зараз, ні тоді, коли ви виростите,

не робіть зла, не руйнуйте того,

що створила природа, бо все в ній розумно

 і взаємопов'язано.

А  ви  чули,  про  що  говорять  краплини,

коли  крапають  з  нещільно закритого крана?

Джерельце висохло, струмок ослаб,   А ми із крану - крап-крап-крап.

                      Міліють ріки і моря,

 Не витрачай води дарма.

 Бо пройде небагато літ -

 Загине без води весь світ. (до картини пейзажу прикріплюється річка)

III. Грунт

Учитель. Щоб дізнатися, що є необхідною умовою життя, ви повинні розгадати ребус. (розгадка слова грунт)

       Без ґрунту не можуть жити рослини. Але виявляється, що верхній родючий шар ґрунту, який дає життя рослинам і годує все живе на землі, сам зростає дуже і дуже повільно. Для утворення на полі шару товщиною 18-20 см, тобто саме такого, на якому виростає хлібний колосок, потрібно кілька тисяч років. А при невмілому чи недбайливому господарюванні, родючий грунт може загинути швидко і безповоротно.

Запам'ятайте: не кидайте сміття у грунт!

       У грунті гниє:

• Папір - до 1,5 року.
• Консервна банка - до 50 років.
• Поліетиленовий пакет - до 200 років.
• Скло - понад 1000 років.
• Пластикові пляшки - до 300 років.

Більше 6 млн. га врожайних земель, пасовиськ і гірських луків щорічно перетворюються на пустелю. Наше завдання, зберегти для майбутніх поколінь землю квітучою і родючою.

                       (до пейзажу прикріпляємо траву з яскравими квітами)

IV.   Ліс.

Учитель. Відгадайте загадку:

Що називають «легенями планети»? Чому? (висловлення думок дітей)

1. Про ліс кажуть: «Наш зелений друг». І це не випадково, адже він пом'якшує клімат, поліпшує водний режим грунтів, захищає поля від вітрів.
2. А ще, безкорисливо ділиться з людиною своїми багатствами: грибами, горіхами, ягодами, лікарськими рослинами.
3. Ліс - це величезне багатство. Кожна людина повинна оберігати його. Бо приносячи шкоду лісу, ми шкодимо собі!
4. Стародавнє прислів'я говорить: «Той, хто рубає дерево лише тому, що йому подобається рубати, скорочує власне життя».
5. Вчені підрахували, що на потреби однієї людини протягом її життя витрачається 400 дерев.
6.   Отже, на місці вирубаних лісів слід насаджувати нові.
7.   А чи завжди так буває?

8.   Колись давно були в Європі

           Безграмотні пікантропи.

           Ходили стадом по лісах.

9. То були справжні джентльмени - 

          Дерев не нищили даремно.

          Хоч екології не знали,

     Але природу шанували.

      10. Не той тепер пітекантроп,

    Хоч з виду -  наймодніших хлоп,

    З супер-мобілою в  руках

    Та з диким поглядом в очах.

    12.Кору не різали ножем,

     Що був тут Петя й Надя М.,

     Була пітекантропка Жанна

     І зустрічала тут Івана.

     13.Пітекантропів цих доволі.

     Та так багато ще шпани,

     Яка з міцним та вузьким лобом -

     Проти природи повна злоби.

     14.Та годі нам терпіти це!

     Пора всім схаменутись вже!

                                  (прикріплюється ліс)

                Пісня-ремікс на пісню В.Шаїнського «Не дразните собак»

1.Пожалійте комах                           І дорослі, й діти.                        Бо без них на землі,   Вмить зів'януть квіти.

   І не треба усіх

   Криком розганяти,

   Бо земля - спільний дім,

   Наша друга мати.

2.Ходить хлопець один

   З сокирою в лісі,

   А чи він посадив   

   Клена на узліссі?

   І пташине гніздо

   Краще не чіпайте,

   Бо ми діти малі,

   Як ті пташенята.

З .Не стріляйте в собак,  

   Не дражніть ви кішок,

   Бо без них на землі

   Стане більше мишок.

   Перші квіти весни.

   Хай радують око,

   А чи легше тобі,

   Як усюди чорно?

 4.Хай насняться тобі

   Барви веселкові,

   Щоб душа розцвіла,

   Наче вся природа.

   І планета уся

   Засяє красою.

   Ти живеш один раз,

   Так живи достойно.

 Учитель. Якби всі люди на Землі жили достойно - не треба було б створювати

 «Червону книгу». А що таке «Червона книга», діти? Ви всі знайомі з нею?

         1 .В червону книгу ми занесли

            Світ неповторний та чудесний,

           Що поступово вимирає,

           Давно рятунку в нас благає.

        2.Невже в майбутньому, на світі

           Не будуть квітнуть дивні квіти:

           Конвалія й фіалка ніжні,

           І вісник березня - підсніжник?

       3. Невже ми більше не побачим,

           Як сон-трава росою плаче?

           Троянда степу, квітка мрії,

          Жар- цвітом землю не зігріє?

       4.Людино, схаменися! Може досить?

           Чи до душі нам річки каламуть?

           Земля твоя пощади в тебе просить

           Бо ж хімія, і стронцій, і нітрати -

           В продуктах, що на стіл нам подають.

         5.Сади вишневі похились,

            Хрущі давно вже не гудуть.

            Лише жуки ті колорадські

            Картоплю день і ніч гризуть.

         6.Жайворонки над полями

            Більше не співають,

            Тільки одні хімікати

            Вітри розганяють.

            Вже в бабусиних городах

            Огірки не родять.

            Бо ядучі жовті хмари

            Понад ними ходять.

           7.Були колись поля, луки

              А тепер немає.

              І немає в річці риби,

              І немає рака.

           8. А в  наших славних Іваничах

              Дим іде до неба.

              Це ж з солодкого заводу.

              Може так і треба?

          9. Наш директор економний,

              Ціну грошам знає.

              Жом за безцінь не продасть,

              Хоч багато має.        

        10. Його у велику яму

              Стільки наскидали,

              Що гниє він там, гниє,

              Ще й городами тече.

         11.Мошки безліч розвелося,

              Засліплює очі.

              Боротьба з нею триває

              Із ранку до ночі.

         12.А у лузі у потоці

              В дев'ятсот тридцятім році.

              Були щуки і в'юни,

              І лини і коропи.

         13.Верби Були біля річки.

             А яка булла водичка!

              її можна було пити

              І супи й борщі варити.

         14.1 водиця не смерділа,

              Не було в ній соди й мила,

              Заліза, гною, башмаків,

              Різного мотлоху й дрючків.

         15.Жаби весело скакали,

              А який концерт давали!

              Весняними вечорами

            - Не гидотні рок-програми.

         16.Що ж це сталося із нами, люди?

              Це ж як так, то нічого не буде:

              Ні річок, ні гаїв, ні криниць.

              Ні комах, ані звірів, ні птиць,

              А ні квітів, ні трав, ні повітря,

              Ні людей. Хоч тепер вже повірте!

         17.Зупинімось. Останній є шанс.                                                           

              Оглянімось! Благаємо вас!

         18. Все задумано мудро в природі:               

              Жити всім треба в мирі і згоді

         19.Річка хай куди хоче тече.

              Пташеняті підставим плече.

         20.Як зрубаємо дерево – вмить

              Поспішаймо аж два посадить

        21 .Як асфальт - то не через калину,

              Джерельце хай не має зупину.

          22.Полюбімо природу ми палко:

      Не топчіть ногами фіалку

 23.Як розоремо світ оцей вщерть,

      Вирок нам - без війни буде смерть.

 24.Зупинімось, останній є шанс.

      Ця планета не тільки для нас!

                                                                                                       Пісня

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю,                                                                        Що ми після себе на світі лишаєм?                    Ліси наші в'януть, нема більше рік,   Пташки покидають край рідний навік.

Нечисте повітря, у грунті - нітрати,                     І слово «Чорнобиль» нам страшно згадати.          І щоби на світі не сталось біди,               Шануйте природу усюди й завжди.

25.Природа рідна - наша втіха.                                                                  То ж хай вона не знає лиха!                                                                                                                         

Учитель. Природа, як поранений птах, прохає нас допомогти. Дехто вважає: «Нічого не трапиться, якщо я зламаю лише одну гілочку, зірву одну квіточку, роздушу метелика».

А ви згідні з таким міркуванням?

(метод «Прес»)

Позиція: «Я вважаю, що…»;

Обгрунтування:  «Тому що…»;

Приклад: «…наприклад…»;

Висновки:  «Отже (тому) я вважаю…»  

Я вважаю, що природі буде гірше!

Тому, що кожна зламана гілочка, кожен зловлений метелик, розорений мурашник - це маленька ранка, яку ви зробили природі.

Наприклад: якщо ви щось взяли від Землі - віддайте їй. Посадіть дерево, вичистіть джерельце, підгодуйте птахів. Тільки тоді Земля залишиться неповторно красивою.

Отже, якщо люди всієї планети зрозуміють природу і будуть її оберігати, то наша Земля так і залишиться блакитним діамантом, і на небі буде завжди сяяти яскраве сонечко.

Учитель. - Ну як, діти, подобається вам оновлений пейзаж? Дивіться, якою гарною стала знову наша матінка-Земля. І чисте повітря, і яскраве сонечко, і повноводна річка.

                                      (виходить Земля, уквітчана квітами)

•       Хто ти, дівчино прекрасна?

Земля.

•       Та це ж я, Земля!

Звеселили і зцілили ви мене своєю любов'ю. Повік вас не забуду. Я напою вас чистою водицею, доріжки простелю перед вами зеленою травицею, уквітчаю вас квітами весняними, пахучими, дам вам урожаї незчисленні, щоб жили ви у достатку і любили один одного.

Діти.

-  Дякуємо тобі, Земле щедра!

Учитель.

•       А наша виховна година підходить до завершення.

(виходять всі діти)

1. Послухайте звернення природи до нас.

             Лист до людини.

       Людино, розумна істото,

       Ти можеш усе на землі!

       Відсунути можеш потопи

       Й будуєш цілі кораблі.

       Та знову і знову, людино.

       До тебе звертаємось ми

       Ми просимо, просимо, просим!

       Будь-ласка, ти нас збережи!

2. Дерево, трава, квітка та птиця

     Самі не вміють захиститься.

     Якщо не будуть захищені вони,

     На планеті ми залишимось одні.

3. Придумаєм в природі заборонні знаки:

    «Не мучити!», «Не бити!»

    «Не рвати!», «Не ламати!»

      їх кожен неодмінно мусить знати,

Адже Земля - наш дім,

Природа-мати.

             (діти розкривають згорнутий у сувій плакат)

Прийміть на згадку про нашу виховну годину ці «Пам’ятки».