Екологічний проект «МАЛА БІЛОЗЕРКА У НАС ЄДИНА, ЇЇ ЗБЕРЕЖИ, ЯКЩО ТИ - ЛЮДИНА»

 

 

 

Екологічний проект

 

 

«Мала Білозерка у нас єдина,
її збережи, якщо ти -  Людина»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

с. Мала Білозерка

2018-2019

 

Зміст

Вступ…………………………………………………………….……...…………3

Розділ 1 Забруднення навколишнього середовища………………………………5

1.        Категорія забруднення, основні показники забруднення навколишнього середовища……………………………….……………5
2.        Види забруднень …………………………………………..……………5
3.        Небезпечні забруднювачі довкілля…………………………..…….…...6
4.        Джерела антропогенного забруднення……………………..…………...7

Розділ 2 Дослідження впливу сміттєзвалища та хімічного складу на довкілля…………………………………………………………………....8

2.1. Екологічний стан території села Мала Білозерка………………………….9

2.2. Забрудненість окремих компонентів середовища (грунту, атмосфери, водойм)…………………………………………………………………...11 

2.3. Характеристика хімічних речовин та їх вплив на стан довкілля….........12 

Розділ 3 Наше майбутнє – в наших руках…………………………………....…...15

3.1. Акція «Батарейки, здавайтеся!»………………………………………….. 15

3.2. Операція «Друге життя відходів»………………….................................17

Висновки……………………………………………………………………………..18

Список джерел……………………………………………………………….……....19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність проекту. Проблема відходів стає все більш актуальною в наше ХХІ століття, вік сучасної цивілізації, розвитку науки і техніки. Вона є глобальною і приймає все більш широке поширення. Відходи – це найголовніша проблема сучасності. Чим інтенсивніше ми розвиваємось, тим більше “сміття” залишає людство на “узбіччях” світу.     Утворення відходів супроводжує людство протягом усієї його історії, і, що вище рівень розвитку, то більше слідів її діяльності у вигляді відходів залишається на Землі. І якщо сьогодні без відходів людське життя на жаль уявити ще не можна, то треба принаймні зменшити їх кількість, знизити ту шкоду, яку вони чинять усьому живому.

Моя маленька Батьківщина -  це мальовниче село Мала Білозерка, де живуть привітні працьовиті люди, які із покоління в покоління своїми трудовими і творчими здобутками прославляють свою землю. Та, на превеликий жаль, останнім часом можна дуже часто побачити «літаючі» пакети, пляшки вздовж вулиць та інші види сміття, які «прикрашають» село. І стає дуже прикро… Ми -  господарі свого села, держави і планети в цілому. Що ж ми залишимо своїм нащадкам? Хто винен у тому, що наше мальовниче село грузне у смітті? А, може, варто почати з себе?.. Роздумуючи над цими питаннями, ми вирішили створити проект «Мала Білозерка – у нас єдина, її збережи, якщо ти – Людина»  Предмет та об’єкт дослідження: Об’єктом дослідження є навколишнє середовище, а предметом дослідження – вплив антропогенної діяльності (сміттєзвалищ та зруйнованого складу мінеральних добрив та пестицидів) на стан довкілля, який є традиційним. 

     Мета проекту: Закріпити знання про природу своєї місцевості; звернути увагу на джерела антропогенного забруднення (сміттєзвалища) та їх негативного впливу на довкілля; активізувати науково-дослідну роботу школярів, що сприяє вихованню екологічно свідомих і не байдужих до проблем краю людей; розвивати вміння висловлювати свою думку та захищати її (аргументовано); виховувати почуття господаря своєї землі; створити власноруч предмети та вироби з використаних матеріалів, які зможуть прикрасити наш край.

Завдання проекту:

1) Вивчити екологічний стан території села;

2) Проаналізувати терміни розкладання  різних видів сміття та ознайомити жителів села з цією інформацією;

3) Дослідити вплив хімічних речовин на стан довкілля;

4) Запропонувати заходи щодо подолання проблемної ситуації щодо утилізації побутових відходів та залишків хімічного складу;

5) Організувати громадськість села до участі у проекті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І

Відходи – головна проблема забруднення в  Україні

1.1. Категорія «відходи», основні показники забруднення навколишнього середовища

Відхо́ди — будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності та не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення (ст. 1 Закону про Відходи). Відходи також є об'єктом права власності (Ст.8 Закону про Відходи). Право власності на відходи може переходити від однієї особи до іншої.

Винятком із зазначеної категорії речовин є невловлювані газоподібні речовини, що викидаються безпосередньо у повітря, наприклад, діоксиди вуглецю та азоту, аерозольні димові часточки, а також речовини, в основному розчинні, що скидаються із стічними водами у водні об'єкти (крім тих, які акумулюються і підлягають вивезенню у спеціально відведені місця).

1.2. Класифікація  відходів

До відходів належать:

залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, утворені в процесі виробництва продукції або виконання робіт і втратили цілком або частково вихідні споживчі властивості (відходи виробництва);

розкривні і супутні гірничі породи, що видобуваються у процесі розроблення родовищ корисних копалин;

залишкові продукти збагачення та інших видів первинної обробки сировини (шлам, пил, відсіви тощо);

новоутворені речовини та їх суміші, утворені в термічних, хімічних та інших процесах і які не є метою даного виробництва (шлак, зола, кубові залишки, інші тверді та пастоподібні утворення, а також рідини та аерозолі);

залишкові продукти сільськогосподарського виробництва (у т. ч. тваринництва), лісівництва і лісозаготівель;

бракована, некондиційна продукція усіх видів економічної діяльності або продукція, що забруднена небезпечними речовинами і не придатна до використання;

неідентифікована продукція, застосування (експлуатація) або вживання якої може спричинити непередбачені наслідки, у т. ч. мінеральні добрива, отрутохімікати, інші речовини;

зіпсовані (пошкоджені) і неремонтоздатні чи відпрацьовані, фізично або морально зношені вироби та матеріали, які втратили свої споживчі властивості (відходи споживання);

залишки продуктів харчування, побутових речей, пакувальних матеріалів тощо (побутові відходи);

осади очисних промислових споруд, споруд комунальних та інших служб;

залишки від медичного та ветеринарного обслуговування, медико-біологічної та хіміко-фармацевтичної промисловості, аптечної справи;

залишкові продукти усіх інших видів діяльності підприємств, установ, організацій і населення;

матеріальні об'єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені чинними нормами, за умови, що використання цих об'єктів та субстанцій не передбачається (радіоактивні відходи).

 

1.3. Побутові відходи

Побуто́ві відхо́ди — тип відходів, що створюються у житлово-комунальному господарстві (побуті).

До твердих побутових відходів відносять картон, газетний, пакувальний або споживчий папір, всіляку тару (дерев'яна, скляна, металева); предмети та вироби з дерева, металу, шкіри, скла, пластмаси, текстилю та інших матеріалів, що вийшли з ужитку або втратили споживчі властивості; зламані або застарілі побутові прилади, - сміття, а також сільськогосподарські та комунальні харчові відходи. Рідкі побутові відходи (стічні води, фекалії).

 Накопичення побутових відходів значною мірою залежить від погодних умов, пори року, ступеня благоустрою житлових будинків, рівня життя населення тощо. У загальному обсязі побутових відходів міститься 10,3 — 26,4% паперу, 20 — 40 — харчових відходів, 0,75 — 3,7 — деревини, 0,2 — 8 — текстилю, 1 — 5,8 — металів, 1,1 — 9 — скла, 0,6 — 6 — полімерних відходів та інших речовин.

1.4. Збирання побутових відходів

Збирання побутових відходів є основним завданням санітарного очищення населених пунктів і здійснюється спеціальними автомобілями спеціалізованих цехів (підприємств). Для збирання та тимчасового зберігання побутових відходів використовуються контейнери для сміття.

В Україні у сільських населених пунктах відсутні спеціалізовані підприємства у сфері поводження з побутовими відходами та санкціоновані звалища відходів[2]. Питання збирання твердих побутових відходів вирішується або територіальними громадами, або наявне стихійне викидання сміття. При цьому побутові відходи складуються у природних рельєфних утвореннях — балках, ярах, долинах річок. Це становить екологічну небезпеку, оскільки стічні води, насичені забруднювальними речовинами, потрапляють у водні об'єкти.

5.        Відходи в Україні

Якщо не за рівнем життя, то принаймні за кількістю побутових відходів Україна не відстає від середньоєвропейського показника. Поступово наша країна перетворюється на смітник Європи. Щороку накопичується близько 10 млн. тонн сміття, близько 160 тисяч гектарів землі в Україні зайнято під смітники (це близько 700 смітників, що існують в кожному місті або селі). Замість того, щоб приносити прибуток і без того небагатій країні, мільйони тонн відходів отруюють землю, воду, повітря. За прогнозами як закордонних, так і вітчизняних фахівців, екологічна ситуація в Україні, без перебільшення, наближається до критичної, адже переробкою відходів у нас займаються на дуже низькому рівні.

Отже, промислові і побутові відходи створюють безліч проблем, таких як транспортування, зберігання, утилізація та ліквідація. Вони забруднюють навколишнє середовище, загрожують існуванню живих організмів та  призводять до захворювання останніх. В умовах забрудненого (хворого) середовища не може бути здорових організмів. А це – скорочення генетичного, видового і екосистемного біорізноманіття. Тому проблему забруднення природного середовища доцільно системно розглядати в контексті здатності природних систем протистояти техногенним навантаженням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 2

Мала Білозерка – у нас єдина, її збережи, якщо ти – Людина

2.1. Мала Білозерка – моя маленька батьківщина

Мала́ Білозе́рка (до 1923 — Верхня Білозерка) — село в Україні, у Василівському районі Запорізької області. Центр Малобілозерської сільської ради. Населення становить 5949 осіб.

Село Мала Білозерка лежить в балці на одному з витоків річки Велика Білозерка, на відстані 2,5 км від сіл Ульянівка та Новобілозерка. На річці велика загата. Через село проходять автомобільні дороги Т 0810, Т 0817 та залізниця, станція Мала Білозерка за 1,5 км.

На північно-східній околиці села знайдено багаті поклади високоякісної залізної руди. Зустрічається подекуди глина, яку використовують для місцевих потреб.

2.2. Екологічні проблеми мого села

Одним із основних напрямків сучасної екологічної безпеки є боротьба із забрудненням навколишнього середовища, зокрема, підвищення рівня технології захоронення та утилізації токсичних промислових і побутових відходів.

     Забруднення сміттям міст, сіл, селищ, лісів, набуло глобального характеру. Колись проблему сміття вважали чисто міською. А сьогодні всі населені пункти потерпають від нього. Околиці нашого села перетворились на дикі звалища. Сміттям завалені узбіччя, автомобільні  дороги, на нього ми натрапляємо у наших лісосмугах, на берегах ставків, у провулках та й просто обабіч доріг.

     Особливою проблемою забруднення навколишнього середовища стало сміттєзвалище навколо колишнього складу мінеральних добрив та пестицидів. Відрадно, що цей об’єкт екологічного лиха знаходиться за межами населеного пункту – села Мала Білозерка, але вкрай погано – зразу ж за розораним приватним сектором (земельними ділянками).

     Наше село розташоване серед безкраїх Таврійських стапів, у селі створено штучні ставки. Мальовничі краєвиди нашого регіону приваблюють велику кількість прихильників зеленого туризму. А це у свою чергу має і негативний вплив на природне середовище. Неорганізований туризм часто виступає в ролі масового «виробника» різноманітних відходів, та небажаних дій, що порушують існування природних екосистем. Та й самі жителі села іноді вражають своєю байдужістю, коли виносять сміття просто за межі свого двору.

Підраховано: щорічно кожна людина викидає 200 – 250 кг побутового сміття. Населення нашого села становить близько 6000 чоловік. Отже, щорічно в Малій Білозерці «виникає» приблизно 1200 – 1500 т сміття.

2.2. Забрудненість окремих компонентів середовища (ґрунту, атмосфери, водойм)  

     Основну увагу будемо акцентувати на забрудненні ґрунту, атмосфери, водойм внаслідок впливу сміттєзвалища та зруйнованого хімічного складу.

     На смітник вивозять велику кількість скляних та поліетиленових пляшок, які вітер розносить по прилеглих земельних ділянках, дорозі. Поліетиленові кучугури й купи консервних банок створюють проблему для людей та автомобілів, які рухаються по дорозі (хімсклад та смітник знаходяться біля центральної дороги). Сюди ж вивозять померлих домашніх тварин, де їхніми рештками живляться вуличні собаки та розтягують по навколишній території.

     Є люди, які з байдужістю проминають сміття і думають, що їх це не стосується. Але вони глибоко помиляються, тому що через повітря й одяг отруйні речовини потрапляють у їх дім, осідають на продуктах харчування, шкірі. Деякі з них чудово розчиняються і через шкіру просочуються в організм, нарешті, вони можуть потрапити в наш організм через легені.

     І, все ж таки, найбільший негативний вплив на навколишнє середовище має напівзруйнована будівля колишнього хімічного складу, де зберігались мінеральні добрива та пестициди. Ці хімічні речовини самі по собі є отруйними, отруйними є їх випари, а під час випадання опадів разом із стічними водами в ґрунти і водойми потрапляє велика кількість хімічних речовин. Отже, підсумовуючи вище сказане, можна визначити забрудненість основних компонентів довкілля.

      Шкідливі випари хімічних сполук (мінеральних добрив та пестицидів) спричиняють забруднення, насамперед, атмосфери. Це призводить до випадання кислотних дощів, наслідки випадання яких ми спостерігали:

 пошкодження листя та інших частин рослин;

 змінився хімічний склад ґрунтів;

 порушились ланцюги живлення в водоймах;

 живі істоти (тварини і люди ) відчули погіршення стану здоров’я (органів дихання).

     Випадання кислотних дощів призводить до закислення (атмосферної оксидації ґрунтів), що в свою чергу породжує зміни в рН ґрунтового середовища, різкого погіршення умов проживання організмів. Ґрунти ( грунтово-рослинний покрив) – це універсальний біологічний фільтр  й нейтралізатор багатьох видів антропогенних забруднень. Внаслідок потрапляння в них стічних вод,  «збагачених» залишками мінеральних добрив та пестицидів, ґрунти втратили здатність вбирати й пропускати воду, їхня структура деградувала, вони перенасичені шкідливими сполуками.

       Відбувається також хімічне забруднення водних ресурсів внаслідок попадання в них шкідливих речовин, що у великій кількості містяться у відходах (сміттєзвалища та хімскладу). Разом із стічними водами у водойми (ставок та річку Дністер) надходять шкідливі речовини органічного (миючі засоби, пестициди ) та неорганічного походження (кислоти, мінеральні солі). Шкідлива дія токсичних речовин, що потрапляють у водойми, посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту, що полягає в прогресуючому збільшенні вмісту шкідливих сполук у кожній послідовній ланці харчового ланцюжка.

 

2.3. Характеристика хімічних речовин та їх вплив на стан довкілля 

     В процесі дослідження (виявлення на смітнику та опрацювання матеріалів діяльності, в минулому, хімскладу) ми виділили ряд речовин, що найбільш негативно впливають на стан довкілля.

1) Важкі метали: свинець (Pb), мідь (Cu), цинк (Zn). Під час проведення дослідження ми виявили, що при потраплянні в організм рослин, тварин чи людини в кількостях, що перевищують природну норму, викликають різні захворювання.

2)  Синтетичні миючі засоби та залишки косметики. Вони беруть участь у всіх хімічних реакціях, а при спалюванні утворюють шкідливі продукти розкладу.

3) Поліетиленові плівки, труби та посуд. Це речовини, які практично не «перетворюються» самою біосферою, а при їх спалюванні (вкрай негативне явище) виділяються дуже отруйні речовини.

4) Медикаменти, у яких закінчився термін придатності, залишки отрутохімікатів, лаків, рідини для зняття лаку становлять небезпеку для нашого здоров’я, бо  містять у своєму складі ртуть (Hg), кадмій (Cd), свинець (Pb), ацетон, інші важкі метали.

5) Дезодоранти й аерозолі мають слабкі та середні канцерогенні властивості. Здатні викликати алергічні реакції, подразнення слизових оболонок, захворювання дихальних шляхів, печінки й нирок, нервові розлади.

6) Відходи будівельних матеріалів виділяють формальдегід та азбестові мікрочастинки. Формальдегід викликає кон’юнктивіти, запалення шкіри, захворювання органів дихання, має канцерогенні властивості. Азбестові мікрочастинки потрапляють в повітря, а далі – у легені, спричиняючи цілий «букет» захворювань, у тому числі онкологічних.

7) Мінеральні добрива (залишки) належать до основних забруднювачів довкілля. Питна вода, забруднена мінеральними добривами, є дуже шкідливою. Надмірні концентрації добрив у ґрунті, вони також у надмірних кількостях накопичуються у рослинах, потрапляють до нашого столу. Реальну загрозу людині і тварині становлять нітрати та нітритні сполуки – діючі речовини багатьох азотних добрив. Нітрити взаємодіють із гемоглобіном крові, переводячи його у форму, не здатну зв’язувати кисень. Зливання фосфорних добрив у водойми спричиняє евтрофікацію водойм (підвищення біологічної продуктивності екосистеми внаслідок накопичення біогенних елементів (N, P)).

8) Пестициди на всіх стадіях виробництва, транспортування забруднюють навколишнє середовище. Хоча прилеглі до хімскладу землі в невеликій мірі обробляються пестицидами, відчувається їх суттєвий вплив на навколишнє середовище і, особливо, ґрунти. Ця отрута зберігається в навколишньому середовищі десятки років, згубно діючи на всі ланки екосистеми. Незадовільне зберігання пестицидів спричиняє їх потрапляння в продукти харчування, завдаючи великої шкоди здоров’ю людини. Цей вплив полягає в ураженні та зміні функцій печінки, захворюваннях центральної нервової, серцево-судинної та дихальної систем. Особливо негативно впливають пестициди на репродуктивну функцію людини (у жінок частішають випадки ускладнення вагітності, народження неповноцінних або мертвих дітей, виникає алергія). Більшість пестицидів (зокрема фунгіциди та гербіциди) здатні спричиняти рак. Також ці речовини спричиняють розвиток у навколишньому середовищі вірусів, зокрема тих, які збуджують небезпечні захворювання людей, руйнують імунну систему. Дуже вразливі до дії пестицидів діти. Споживаючи продукти із залишками пестицидів та забруднену питну воду, дитячий організм реагує структурними змінами систем та окремих органів. Накопичення пестицидів в організмі призводить до появи різноманітних захворювань, включаючи онкологічні. Особливо небезпечним є ефект спільної дії пестицидів та радіонуклідів на людину.

Висновки: Стихійні сміттєзвалища та хімсховища мають негативний вплив на навколишнє середовище у всіх аспектах. Основні речовини-компоненти цих зон екологічного лиха спричиняють різноманітні захворювання елементів екосистеми.      

 

 

Розділ 3

Наше майбутнє – в наших руках

Проблема смітників стоїть перед людством, мабуть, з того самого часу, як воно з’явилося на землі, і чимдалі, тим вона стає серйознішою.

На сьогодні в Україні проблема смітників – одна з найважливіших і найактуальніших серед проблем забруднення навколишнього середовища.Ця проблема настільки нагальна не тільки в Україні,а й у всьому світі, що навіть з’явився такий вислів ”відходи беруть нас за горло”.

У кожному людському помешканні утворюється величезна кількість непотрібних матеріалів та виробів, починаючи від старих газет та журналів, порожніх консервних банок, пляшок, харчових відходів, обгорток та упаковок, закінчуючи битим посудом, зношеним одягом та поламаною побутовою чи офісною технікою. Кожного дня ми змушені стикатися з відходами: вдома, на вулиці, біля торгових точок. Всюди нас оточують папірці, обгортки з пластика, скло, целофан і т. ін.

Із зростанням кількості міст та промислових підприємств постійно збільшується кількість відходів. Промислові і побутові відходи створюють безліч проблем, таких як транспортування, зберігання, утилізація та ліквідація.

Сміття утворюється і накопичується не лише у житлових приміщеннях, а й у офісах, адміністративних спорудах, кінотеатрах і театрах, магазинах, кафе й ресторанах, дитячих садках, школах, інститутах та лікарнях, готелях, на вокзалах, ринках чи й просто на вулицях.

Викидаючи сміття, люди порушують один з основних екологічних законів кругообіг – речовин у природі. Адже, вилучаючи з природи чимало речовин, людина змінює їх до невпізнанності повертає у природу у вигляді сміття, яке не розкладається на вихідні речовини природнім шляхом.

Коли більшість із нас виходить із під'їздів багатоповерхових будинків, перше, що бачимо, - це смітники. Таке значне зростання кількості відходів – результат, передусім, зміни способу життя людей та надзвичайного поширення предметів одноразового використання. Нерегулярне вивезення побутових відходів,накопичування їх в міських кварталах викликає неприємний запах та сприяє розмноженню мух – перенощиків різних інфекційних захворювань.

3.1. Акція «Батарейки, здавайтеся!»

 Важко описати роль батарейки в нашому житті. Вони скрізь. Практично всі прилади, які роблять наш побут простішим та комфортним, мають акумулятори. Це джерело енергії, яке ми використовуємо щодня, а коли приходить час – змінюємо стару батарейку на нову. Мало хто замислюється, куди ж потрапляють мільйони акумуляторів, які вичерпали свій ресурс.

 

Викинути батарейку в загальний сміттєвий бак означає завдати шкоди не лише собі та оточуючим, але й декільком наступним поколінням!

Батарейка – це хімічний пристрій, елементи якого взаємодіючи між собою вступають в реакцію, в результаті якої ми отримуємо електроенергію. Кожен з елементів є більш або менш токсичним та небезпечним. До складу батарейки входять:

свинець (має властивість накопичуватися в організмі та вражати нирки, нервову систему, кісткові тканини);

кадмій (канцероген, може спровокувати розвиток онкологічних захворювань);

ртуть (може накопичуватися в організмі, проникає з отруєною водою або продуктами, вражає нирки, печінку, легені, нервову систему, органи зору та слуху, мозок, руховий апарат);

нікель та цинк (викликають дерматит);

луги (викликають хімічні опіки слизових оболонок і шкіри).

Практично на всіх батарейках є знак у вигляді перекресленого сміттєвого контейнера. Цей знак означає, що викидати батарейку в сміттєвий бак заборонено!

Корозія швидко руйнує металеве покриття батарейки і всі зазначені метали та кислоти потрапляють в ґрунт і ґрунтові води, а через деякий час, в організм людини. Йдеться не лише про пальчикові батарейки, але й про акумулятори для смартфонів, планшетів і ноутбуків. Одна батарейка формату AA (пальчикова), яку більшість з нас звикли викидати у сміттєве відро, може забруднити від 15 до 20 м² ґрунту.

Спалювати акумулятори також заборонено, оскільки ті ж таки небезпечні хімічні речовини в процесі горіння потрапляють в атмосферу.

 

Нами було проведено роз’яснювальну роботу серед учнів школи «Дивосвіт», щодо «шкідливих батарейок» та організовано акцію «Батарейки, здавайтеся!». Всі зібрані батарейки були передані у найближчий пункт прийому, розташований у м. Дніпрорудне.

3.2. Операція «Друге життя відходів»

Нашою метою є життя без сміття та відходів, які здатні знищити не тільки красу та комфорт нашого існування, але й суттєво погіршити екологічний стан навколишнього середовища. Адже кожен житель нашого села повинен бути екологічно «підкованим» та знати, як правильно розділити відходи, куди їх здавати, чому не можна їх просто викидати. Щоб усі жителі бережно ставились до навколишнього середовища і стали розумними господарями у своєму селі, на своїй землі, щоб екологічне забруднення, як ланцюгова реакція, не  призвело до екологічної катастрофи.

Все це спонукало нас  розробити операцію «Друге життя відходам».

В акції «Зроби чистішим своє село» було зібрано та посортовано сміття по вулиці Шахтарська. Також була представлена виставка малюнків на тему «Чисте село» та виставка робіт з відходів «красиве і корисне», викладки екологічної літератури, екологічні семінари, виховні заходи, та багато інших корисних справ.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Із вивченої нами проблемної ситуації про утилізацію побутових відходів у регіоні, де ми проживаємо, слід звернути увагу на:

• відповідальність місцевої влади з питань утилізації відходів;
• припинення діяльності стихійних сміттєзвалищ;
• встановлення відповідних сміттєвих баків та своєчасний вивіз сміття;
• сортування сміття, як це роблять у країнах Європи й Америки: харчове сміття знищується, консервні банки — переробляються; скляні чи пластмасові пляшки використовуються повторно або переробляються і знову запускаються у виробництво;
• дотримання правила «сміття має потрапляти туди, де воно найменш завдаватиме шкоди людям і природі»;
• заборонити в жодному разі спалювати сміття
• підвищення штрафів за екологічні правопорушення та слідкувати за їх дотриманням;
• участь у проведенні санітарних і протиепідемічних заходів;
• учням школи та жителям села пропагувати здоровий спосіб життя в екологічно чистому середовищі, насаджувати дерева, кущі, квіти, підтримувати чистоту біля будинків, по берегах річки, ставу, у парках.

      Жодний населений пункт сьогодні самостійно не зможе вирішити свої екологічні проблеми. Тільки спільними зусиллями всього людства ми зможемо досягти позитивних результатів.

Отже, наш обов’язок – зберегти повітря і водойми – чистими, грунти – родючими, рослини – зеленими, а тварин – живими. Природа – це наше здоров’я, щасливе майбутнє!

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Безручкова С.В. Екологія. 11 клас. Розробки уроків. – Х.: Ранок, 2011. – 208 с.
2. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: підручник. – К.: Либідь, 1997. – 288 с.
3. Бойчук Ю.Д., Солошенко Е. М. Екологія і охорона навколишнього середовища. - К.: Видавничий дім «Княгиня Ольга», 2005. – 302 с.
4. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: навч. посібник. -К.: Знание, КОО., 2004. – 309 с.
5. Задорожний  К.М. Усі уроки екології. 11 клас. Проф. рівень /               К.М. Задорожний, О.Г. Стадник – Х.: “Основа”, 2011. – 363 с.
6. Задорожний К.М. Усі уроки екології. 10 клас. Проф. рівень /                К.М. Задорожний, В.І. Садкіна. – Х.: “Основа”, 2010. – 381 с.
7. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.
8. Природа. Екологія. Для дітей середнього шкільного віку / А.А. Ходоренко – Х.:Фоліо, 2008. – 315 с.
9. Царик Л.П. Екологія: підручник для 10 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Профільний рівень / Л.П. Царик, П.Л. Царик, І.М. Вітенко –     К.: Генеза, 2010. – 240 с. іл.
10. Царик Л.П. Екологія: підручник для 11 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень / Л.П. Царик, П.Л. Царик, І.М. Вітенко – К.: Генеза, 2012. – 96 с. іл.